Рак молочних залоз, за даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, став найбільш поширеним онкологічним захворюванням серед жінок. З початком повномасштабного вторгнення ця проблема загострилася ще більше. Тисячі переселенок турбувалися про те, щоб забезпечити базові потреби, насамперед дітей та інших членів родини, а тому відвідування мамолога постало на другий план. Після двох років повномасштабної війни жінки-ВПО стикнулися з іншою проблемою — це доступність медичних послуг. Йдеться не тільки про наявність цих послуг, але й обізнаність про них та їх якість.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Романом Чеботенком, медичним директором з хірургічного напрямку роботи у лікувально-діагностичному центрі КНП “БЛІЛ м. Бахмут”, а також з Вікторією Романюк, співзасновницею громадської організації “Афіна. Жінки проти раку”. Дізнавалися про доступність медичних послуг для бахмутянок, а також про виклики, з якими стикаються пацієнтки з раком грудей під час війни.

Рак молочних залоз: регулярний огляд як профілактика захворювання

У Бахмуті до повномасштабної війни жінки мали змогу регулярно відвідувати відділення Багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування, де сімейний лікар/ка-терапевт/ка чи гінеколог/ня оглядали молочні залози. Тут проводили не лише первинний огляд пацієнток, але й за потреби — діагностику пухлин, якщо такі виявляли. Для жінок ці медичні послуги надавались безоплатно, адже вони входили до пакета послуг, який оплачує у програмі медичних гарантій Національна служба здоров’я України (НСЗУ). 

Крім того, у Бахмуті з 2011 року функціонувала ГО “Донна”, яка надавала психологічну допомогу жінкам, які перенесли онкологічну операцію молочної залози. У коментарі редакції нам підтвердили, що з початку повномасштабного вторгнення “Донна” перестала функціонувати.

Через російське вторгнення лікарні Бахмута релокувались, і зараз Бахмутська лікарня працює у Броварах, Дніпрі, а ще кілька амбулаторій є в Києві. У Броварах є можливість пройти обстеження на мамографі — про це нам повідомив лікар Роман Чеботенко.

Опитування бахмутянок

Він зазначає, що жінкам віком від 40 років огляд молочних залоз слід робити щороку, а жінкам молодше 40 — за направленням лікаря. Ми запитали у бахмутянок, чи проходять вони обстеження молочних залоз та з якою періодичністю. Участь в опитуванні взяли понад 200 жінок.

За результатами опитування:

• 2% бахмутянок відвідують мамолога двічі на рік;
• 1% бахмутянок відвідують мамолога тричі на рік;
• 17 % бахмутянок відвідують мамолога раз у рік;
• 18% бахмутянок відвідують мамолога дуже рідко;
• 60% бахмутянок не відвідують мамолога.

У коментарях одна з користувачок написала, що в Бахмуті вона відвідувала фахівця/фахівчиню раз на рік, але зараз не робить це, адже немає коштів на медичне обслуговування. 

Наступне опитування редакція провела, аби дізнатися про доступність медичних послуг в евакуації. Участь у ньому взяли 170 бахмутянок, серед яких 44% відповіли, що вони мають можливість ходити на огляд до мамолога у селі/місті, де наразі проживають. 54% відповіли, що не мають такої можливості.

Первинний огляд пацієнток та допомога онкохворим

Роман Чеботенко у коментарі редакції пояснює, що первинно оглядати жінок можуть сімейні лікарі/лікарки або терапевти/терапевтки.

“Якщо фахівець запідозрив якусь патологію у пацієнтки, то тоді для уточнення вона направляється на обстеження. У разі виявлення новоутворення жінку скеровують до лікарів в онкологічне відділення. Перш за все використовують апаратне лікування під наглядом. Якщо новоутворення злоякісне, то можливе втручання хімієтерапії”, — пояснює Роман Чеботенко.

Він додає, що до Бахмутської лікарні у Броварах за послугами обстеження на мамографі звертаються багато пацієнток. Кожна жінка може безплатно пройти обстеження та отримати результати мамографії. Платити за обстеження не потрібно, пояснює лікар, адже згідно з договором НСЗУ (Національна служба здоров’я України) медзаклад проводить безоплатне лікування пацієнтів, а також, за потреби, необхідні операції.

Рак та війна

Вікторія Романюк — співзасновниця громадської організації “Афіна. Жінки проти раку”. ГО створена ще 2017 році, для захисту прав та інтересів пацієнтів з онкозахворюваннями та об’єднує онкопацієнтів/нток з усіх регіонів України. 

“Один з проєктів нашої організації – це закрита Facebook-група взаємопідтримки онкопацієнтів, яка видозмінювалася з часом. Спочатку була тільки жіночою, а потім ми почали приєднувати і лікарів, і чоловіків. У групі є модератори, які слідкують за тим контентом, що публікують. А також видаляють те, що не відповідає доказовій медицині або може зашкодити пацієнтам”, — пояснює Вікторія Романюк.

З початком повномасштабного вторгнення ГО також почала допомагати онкопацієнтам/кам ліками. Для цього є спеціальна форма, яку можуть заповнити як жінки, так й чоловіки. У формі людина вказує, які ліки їй потрібні, і якщо ГО має медикаменти, то зможе їх надати.

“На жаль, ми не можемо забезпечити усіх, кому потрібні якісь медичні вироби або лікарські засоби, тому що в Україні зареєстровано понад 1 мільйон онкохворих”, — пояснює співзасновниця громадської організації “Афіна. Жінки проти раку”.

Водночас завдяки ГО пацієнт/к/и змогли отримати препарат гемцитабін. Його застосовують для лікування метастатичного раку молочної залози і прогресуючого або метастатичного раку яєчника. Ціна за препарат стартує від 1500 гривень, а придбати його зараз в Україні практично неможливо, адже в аптеках його немає у наявності.

Доступність медичних послуг для жінок-переселенок та культура догляду за здоров’ям

Жінки-переселенки стикаються з тим, що насамперед їм потрібно закрити базові потреби родини, тож похід до лікаря відкладається на невизначений терміном

“Медична реформа дала можливість отримувати медичну допомогу, незалежно від прописки або місця проживання, у тому закладі, який подобається. Але зараз ми бачимо, що людям не вистачає засобів для прожиття. Буквально днями ми роздавали пацієнткам протези для молочної залози, які нам теж надали благодійники. Одна з жінок, яка отримала цей протез, була змушена покинути свій дім, який зараз на ТОТ. Вона розповідала про те, що у неї не було протезу, тому вона зробила собі мішечок, у який насипала льон”, — згадує у розмові Вікторія Романюк.

Представниця ГО пояснює, що культуру турботливого ставлення до свого здоров’я треба виховувати у дітей ще з дитинства, аби дорослі дівчата та жінки не нехтували своїм здоров’ям.

Адже нерідко жінки приходять на обстеження вже тоді, коли щось болить. Серед пацієнток, з якими працює ГО “Афіна. Жінки проти раку”, багато жінок старшого віку, каже Вікторія. Нерідко ці жінки звикли ігнорувати тривожні дзвінки у здоров’ї, зокрема й через зростаючу бідність та скрутне фінансове становище. 

Адже навіть, якщо сама медична послуга безоплатна, жінка має витратитися на громадський транспорт, аби доїхати до лікарні, відпроситись з роботи чи залишити домогосподарство у селі. Й ці клопоти виглядають більш значущими й важливими ніж вчасний похід до лікаря. 

Варто звернути увагу, що рак молочної залози не має проявів фізичного болю. Натомість жінка може виявити новоутворення при самоогляданні грудей. 

Страх профілактичних оглядів

Попри те, що рак грудної залози  є переважно “жіночою хворобою”, він також розвивається і в чоловіків.

“У нас багато людей ігнорують походи до лікаря роками, десятиліттями навіть. А звертаються вже тоді, коли геть погано. Існує страх лікарів, хоча лікар та пацієнт мають бути партнерами, адже обоє зацікавлені у одужанні. Люди часом думають, що обстеження — це дорого, але не потрібно платити за те, за що вже заплатила держава”, — каже пані Вікторія.

Вікторія додає, що її ГО разом з БФ “Пацієнти України” втілює також проєкт “Гарантовано!” у партнерстві  з Міністерством охорони здоров’я, Національною службою здоров’я та за підтримки  проєкту USAID “Підтримка реформи охорони здоров’я”. Пацієнтам повідомляють про безоплатні медичні послуги та як їх отримати.

“Я думаю, що ще багато років доведеться працювати над тим, щоб викорінити ці радянські звички. Часто пацієнти, навіть якщо їх не просять, намагаються дати гроші — вони думають, що вони таким чином отримають кращу медичну допомогу, хоча це не так. Але є й активні люди, які відстоюють свої права на безоплатне обстеження чи лікування. Це важливо, бо це змінить систему”, — каже спікерка.

З досвіду Вікторії Романюк, і жінки, й чоловіки, які вже мають діагноз “рак молочної залози” зазвичай відкладання походу до лікаря аргументували тим, що немає нічого безоплатного. Тобто люди не вірять в те, що можуть отримати якісну консультацію у лікаря без доплати.

Вікторія пригадує, що часто люди повторюють тезу про це в коментарях під дописами, у яких ГО розповідає про безоплатні медичні послуги.

“Так, медичні послуги не безоплатні, кожна послуга має свою вартість, але оплачує ці послуги держава. Для пацієнта вони безоплатні. Ще один міф це те, що рак – вирок. Досить часто люди думають, що якщо діагностовано рак, то немає сенсу й лікуватися, бо все одно помреш. Насправді ж рак лікувати можна, і чим раніше виявити онкозахворювання та розпочати лікування, тим ефективнішим воно буде”, — додає співрозмовниця.

Контакти для допомоги онкохворим жінкам та жінкам, які хочуть пройти обстеження

Бахмутянки з онкологією можуть звернутися за фінансовою допомогою до Бахмутського Соцзахисту, якщо є у вас є потреба у грошовій допомозі. 

Контакти для звернення:

+380 (95) 350 4113, контактна особа — Оксана Миколаївна.

Форма на отримання медичних препаратів за наявності від ГО “Афіна. Жінки проти раку” за посиланням.

Також від ГО працює гаряча лінія “Пацієнт має право” за телефонами+380 (68) 911 3333 або +380 (66) 911 3333. Тут можна дізнатися все, що стосується лікування онкозахворювань та отримання медичних послуг в Україні.

Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом

Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною загального благополуччя людини. Турбота про психологічний стан є актуальним питанням для українців, особливо в умовах повномасштабної війни. Психологічну допомогу бахмутянам надають у Багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування Бахмута, що релокована у Броварах. Кваліфіковану психологічну підтримку тут можуть отримати всі охочі, в тому числі діти, ветерани та родини діючих військовослужбовців.

Яку психологічну допомогу можна отримати в Бахмутській БЛІЛ, редакції Бахмут IN.UA розповіла психологиня Юлія Макогон.

Які найпоширеніші запити до психолога бахмутської лікарні

Сьогодні найпоширенішими запитами пацієнтів до психологині Бахмутської БЛІЛ є тривога, емоційне виснаження та страхи. Бувають і випадки, коли людина звертається з одним запитом, а під час роботи зі спеціалістом виявляється, що проблема є глибшою.

“Сьогодні люди найчастіше звертаються з відчуттям постійної напруги, тривоги, емоційного виснаження, порушеннями сну, страхами, труднощами у стосунках із близькими. Багато хто говорить про втрату сил, мотивації, відчуття невизначеності та нерозуміння, як будувати своє життя в обставинах, які постійно змінюються. Іноді людина приходить із конкретною проблемою, а в процесі розмови стає зрозуміло, що за нею стоїть значно більше: тривале напруження, відсутність відчуття безпеки або втрата звичних життєвих опор”, — зазначає психологиня.

Якщо говорити саме про бахмутян, то багато з них пережили травматичний досвід втрати дому, і це теж дається взнаки.

“Ми звикли говорити про тривогу, страх, панічні реакції, порушення сну. Але є й менш помітні прояви: втрата інтересу до звичних речей, труднощі з концентрацією уваги, постійна втома, дратівливість, відчуття провини за те, що життя триває, або неможливість будувати плани на майбутнє. Особливо це помітно серед людей, які пережили вимушене переміщення, втрату дому, звичного оточення, роботи, соціальних зв’язків. Для багатьох мешканців Бахмутської громади війна — це не лише небезпека, а й дуже особистий досвід втрати цілого звичного світу”, — підкреслює фахівчиня.

Психологиня Юлія Макогон зазначає, що часто люди живуть у постійній напрузі, але продовжують виконувати всі звичні справи. В таких випадках фахівчиня радить не порівнювати свій досвід з іншими і не соромитися звертатися за допомогою.

“Люди часто настільки звикають жити в напрузі, що починають сприймати її як норму. Вони продовжують працювати, піклуватися про дітей, допомагати іншим, виконувати щоденні обов’язки. Зовні все може виглядати цілком благополучно, але внутрішньо людина вже перебуває на межі виснаження. Тому важливо не порівнювати свої переживання з досвідом інших і не переконувати себе, що комусь зараз значно гірше, а отже, не можна скаржитися. Кожен має право на власні почуття та підтримку”, — зауважила Юлія Макогон.

Яку психологічну підтримку надають ветеранам і родинам військовослужбовців

Звернутися по допомогу до психологині бахмутської лікарні можуть і ветерани. Їм допомагають краще адаптуватися до повернення в цивільне життя.

“Серед можливих запитів — адаптація до цивільного життя після служби, переживання травматичного досвіду, труднощі у спілкуванні з близькими, емоційна віддаленість, дратівливість, тривога, порушення сну, почуття провини та складнощі з поверненням до звичного життя. Важливо розуміти: психологічна допомога не полягає в тому, щоб змусити людину забути пережите або швидше повернутися до колишнього життя. Її завдання — допомогти знайти способи жити далі, поступово відновлювати внутрішню рівновагу та стосунки з близькими”, — каже Юлія Макогон.

Окремо фахівчиня допомагає і родинам діючих військовослужбовців та ветеранів. Бо повернення захисника чи захисниці додому не означає автоматичне відновлення минулих стосунків і способу життя. Це може бути випробуванням для родини. Тому і військовому, і його сім’ї потрібен час, щоб знову навчитися бути разом у нових обставинах, і в цьому може допомогти робота з психологом.

Психологічна допомога дітям

Діти, так само як і дорослі, переживають наслідки війни, переїздів, розлуки з рідними та зміни звичного середовища. Тому психологічний стан дітей потребує особливої уваги. Про те, що дитина потребує допомоги спеціаліста, можуть свідчити різні симптоми, які по-різному проявляються в дітей різного віку.

“У молодших дітей це може проявлятися підвищеною тривожністю, страхами, порушеннями сну, плаксивістю, дратівливістю, поверненням до поведінки, характерної для молодшого віку. Іноді дитина стає більш замкненою або, навпаки, надмірно активною. У підлітків частіше можна побачити емоційні коливання, конфлікти з батьками, замкненість, зниження інтересу до навчання, труднощі у спілкуванні з однолітками, невпевненість у собі. Важливо не поспішати називати все це поганою поведінкою. За такими проявами нерідко стоять переживання, з якими дитина ще не вміє впоратися самостійно”, — пояснює психологиня.

Психологиня наголошує, що дитина не завжди може пояснити словами, що з нею відбувається. Тому батькам важливо не лише слухати, що їм говорить дитина, а й помічати зміни в її поведінці.

Робота психологині з молодшими дітьми зазвичай відбувається за участю батьків. З підлітками важливо мати можливість поговорити наодинці, щоб вони могли вільно висловити власні думки та почуття, тому батьків іноді не долучають до цього процесу.

З якими симптомами слід звертатися до психолога

Юлія Макогон радить бахмутянам орієнтуватися на свій стан: як ви почувається і наскільки це впливає на ваше повсякденне життя. Серед тривожних симптомів психологиня виокремлює постійну тривогу і дратівливість, відчуття виснаження, втрату інтересу до справ, які раніше приносили задоволення.

“Якщо ви помічаєте, що тривалий час не можете повноцінно відпочити, постійно відчуваєте тривогу, дратуєтеся через дрібниці, маєте проблеми зі сном, уникаєте спілкування або відчуваєте, що навіть звичайні щоденні справи потребують надмірних зусиль — це привід звернути увагу на свій психологічний стан. Ще одна важлива ознака — коли людина перестає відчувати задоволення від життя, живе переважно “на автоматі”, постійно відкладає власні потреби й не може пригадати, коли востаннє почувалася спокійно. Не варто чекати, поки стане зовсім нестерпно”, — каже спеціалістка.

Оцінити власний психологічний стан можна і вдома, без звернення до спеціаліста. Для цього можна пройти шкалу оцінки тривоги і депресії. Якщо за результатами тестування ви маєте ознаки тривоги або депресії, варто звернутися за допомогою фахівців.

Відповідно до вимог Національної служби здоров’я України, психологічна допомога в Бахмутській БЛІЛ надається безоплатно в межах комплексної реабілітаційної допомоги пацієнту. В інших випадках психологічні консультації надають на платній основі відповідно до чинного прейскуранта цін.

Читайте також:

Як наважитися на повторну евакуацію: пояснює психологиня Олена Рижа

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!