Про заборону церкви московського патріархату в українському суспільстві йшлося ще до початку повномасштабної війни. Проте ще й досі у багатьох областях України цілі парафії належать до московського патріархату. 

Законопроєкт №8371

У соцмережах обговорюють законопроєкт №8371 “Закону про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій”. Тобто діяльність релігійних організацій, центр яких знаходиться у рф заборонятимуть в Україні. 

“За” проголосували 267 нардепів у першому читанні ще у жовтні минулого року.

Далі мали додавати правки. На початку травня 2024 у пресслужбі апарату Верховної Ради повідомили, що законопроєкт досі проходить юридичну експертизу перед голосуванням у другому читанні.  Так у ВР відреагували на інформацію про затягування оприлюднення матеріалів до другого читання.

Днями військові ЗСУ Артем Карякін та Віталій Овчаренко опублікували відео звернення у соцмережі Х (Twitter) із закликом заборонити діяльність московського патріархату в Україні.

За словами військовослужбовців, адептам фсб в обличчі представників російської церкви не місце в країні під час війни. Тому вони вимагають у депутатів Верховної Ради прийняти законопроєкт №8371 про заборону УПЦ-МП та закликають суспільство підтримати цю ініціативу, вони певні, що це врятує життя тисяч українців.

Как военнослужащий ЗСУ обращаюсь к Верховной Раде Украины с просьбой поддержать и принять законопроект №8371 о запрете Российской православной церкви в Украине

Считаю, что адептам ФСБ в лице РПЦ не место в нашей стране, особенно в момент тотальной войны за право существования… pic.twitter.com/z6kAkd4Kb9

— східний (@samotniyskhid) June 3, 2024

Російській церкві не місце в Україні!

Я Віталік Овчаренко солдат #ЗСУ, звертаюся до депутатів Верховної Ради України із закликом заборонити діяльність Російської Православної Церкви (РПЦ) в Україні та проголосувати за законопроект N_8371 про заборону РПЦ в Україні!

Російським… pic.twitter.com/TREqeEVzoo

— Віталік «Донецк» Овчаренко 🇺🇦 (@Vit_Ovchar) June 3, 2024

У соцмережах читачі здебільшого згодні з військовими.

Думки українців про московський патріархат

Результати опитування, яке нещодавно провели у Київському міжнародному інституті соціології говорять про те, що понад 80% опитаних українців не довіряють УПЦ-МП, а 63% вважають, що її треба заборонити. 

Ще 83% хочуть, аби держава так чи інакше втручалася у діяльність московської церкви. 

“Насправді, це не церква, а філія ФСБ в Україні. І те, що вона продовжує існувати, функціонувати й задурювати людям голови — геть неприйнятно. Суспільство, великою мірою, «дотисло» депутатів, тому що збір голосів за цей законопроєкт був украй важким. Перший законопроєкт про заборону РПЦ я подала 26 березня 2022 року, коли ще російські війська стояли біля Києва і коли почали з’являтися повідомлення про те, що священники УПЦ-МП радісно зустрічали окупантів і працювали на них” — стверджувала народна депутатка та ініціаторка одного із багатьох законопроєктів про заборону російської православної церкви ще у 2022 році — Інна Совсун, в інтерв’ю Громадському радіо. 

Бахмут IN.UA також провели опитування серед наших читачів щодо їхніх думок про заборону УПЦ-МП:

В опитуванні щодо відвідування церкви московського патріархату взяли участь 259 наших читачів. Більшість з них — 73% не відвідують, 15% — відвідують, ще 8% — відвідували до повномасштабного вторгнення. Щодо заборони УПЦ-МП: з 280 голосів — 70% підтримують заборону, 19% — ні, ще 9% не змогли відповісти однозначно. 

Московський патріархат на Донбасі: російська пропаганда та коригування вогню

Раніше Бахмут IN.UA розповідали про Митрополита Горлівського Митрофана, який після 2014 служив у церквах на територіях Лиманського, Слов’янського районів, а проживав у тимчасово окупованій Горлівці. Більшість церков Бахмутського району так само належала до парафії Митрополита. 

Митрофан освячував заходи на чолі з окупаційним керівництвом, як от захарченко та пушилін. Також підтримував запровадження християнської етики у школах окупованих міст. Ця “етика”  мала на меті  перевиховати українських дітей в окупації  у “граждан днр”, також священник звертався до президента України зі звинуваченнями ЗСУ в обстрілах Горлівки. 

Приїздивши до звільнених територій Донеччини за часів АТО Митрополит називав російську агресію росії проти України “громадянським протистоянням”, водночас вільно пересувався блокпостами, був шанованим гостем у керівництва звільнених від бойовиків міст, зокрема й Бахмута. 

З початком повномасштабної війни Митрополит “засвітився” й під час евакуації цивільних з Азовсталі, бо ж мав їх “заспокоювати”, ледь не супроводжуючи на фільтрацію. 

Цей священник — лише один із багатьох, хто проводив активну діяльність на користь росії протягом 8 років на звільненій території Донеччини. Церкви, що належать до московського патріархату, де Митрофан досі чинний Митрополит є у Краматорську та Слов’янську і зараз.

Редакція зверталася до СБУ із запитом, проте нам повідомили, що підозру священнику не оголошували. Станом на зараз підозри йому також ще немає. 

Тобто, якщо Митрополит вирішить перетнути територію України, то зможе вільно пересуватися й не отримати покарання. 

А ось настоятеля Лисичанського храму — Андрія Павленка, прокуратура таки затримала.

Навесні 2022 року священнику присудили 15 років за збір інформації про чисельність, дислокацію, техніку та озброєння ЗСУ в Сєвєродонецьку й у прилеглих селах. Крім того, Павленко надсилав російській армії списки людей, яких потрібно було арештувати після окупації міста та яких священників ПЦУ треба ліквідувати. У 2023 році Павленка обміняли на 28 українських військовослужбовців. Після обміну, з російського боку його зустрічав голова ПВК “вагнер” прігожин. 

Це лише декілька представників УПЦ МП, які працювали на користь росії до чи після повномасштабної війни. До прикладу, у реєстрі зрадників руху Чесно — їх 57, вони з різних областей України. Але не всі наразі мають вироки суду чи навіть підозри. 

Станом на січень 2024 року СБУ відкрила 7 кримінальних проваджень проти священників УПЦ-МП з початку повномасштабної війни: більшість — колабораційна діяльність, решта — пропаганда війни рф проти України та посягання на територіальну цілісність.

Серед останніх справ щодо діяльності УПЦ-МП — поширення антиукраїнської літератури, яку для своїх парафіян розповсюджували представники московського патріархату у своїх церковних лавках в Ужгороді, Житомирі, Миколаєві та Києві.

У примірниках зокрема йшлося про виправдання російської агресії проти України. 

Навіть кілька наведених справ щодо священників УПЦ-МП свідчать про небезпеку, яку вони несуть для парафіян своїх церков та країни загалом: від виправдання збройної агресії рф  до коригування ворожого вогню.

Московський патріархат — це потужний інструмент російської пропаганди, який досі законно продовжує діяти в інтересах рф на території України.  

Читайте також:

• Митрополит на двох стільцях: як Андрій Нікітін товаришував з Бахмутом та “ДНР”
• Російська церква створює «православні ПВК» для війни в Україні, — СБУ
• Чи є майбутнє у церкви УПЦ МП в деокупованому Бахмуті?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

10 квітня стало відомо про затримання колишнього депутата-регіонала Владислава Лук’янова, про це повідомили у Службі безпеки України: “Після захоплення частини регіону фігурант пішов на співпрацю з ворогом, надав фсб повний доступ до наявного обладнання, що дозволило російській спецслужбі контролювати інтернет-активність місцевого населення, також публічно виправдовував збройну агресію рф”. Лук’янову оголосили підозру. 

Оновлено. Після виходу матеріалу до нас звернулися з групи компаній VESCO, до якої зараз належить Часівоярський вогнетривкий комбінат, з проханням внести зміни до матеріалу, адже інформація щодо того, що Владислав Лук’янов є керівником цього комбінату не є актуальною станом на зараз.

Нам повідомили, що Лук’янова звільнили з посади радника генерального директора у листопаді 2021 року, і “він не є співзасновником АТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” (ЧВК), він був одним з акціонерів підприємства після проведення приватизації” – Руслан Симоненко, Генеральний директор АТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат”. Під час підготовки матеріалу ми користувалися порталом “Юконтрол”, де був зазначений історичний зв’язок Владислава Лукянова з Часівоярським комбінатом. А його прямі родичі були вказані засновниками. Редакція оновлює матеріал 15 квітня 2024 року згідно із редакційною політикою.

Співпраця з бойовиками “днр”, держдума та Партія регіонів

Владислав Лук’янов — уродженець Костянтинівки, Донецької області член Партії регіонів з 2007 року, народний депутат України 5-го, 6-го і 7-го скликань, та колишній заступник голови Комітету з питань фінансів і банкової діяльності (2007).  

У 2014 році Лук’янов брав участь у захопленні бойовиками міськради у Харцизьку, підтримував референдум про приєднання Донбасу до так званої “новоросії”, був учасником засідання держдуми рф, про це йдеться у реєстрі зрадників країни руху “Чесно”: 

Про “подвиги” Лукянова у 2014 році повідомляв також журналіст Денис Казанський: 

“13 квітня 2014 року Лук’янов разом із натовпом козаків, гопників та російських “туристів” брав участь у захопленні міськвиконкому в Харцизьку. Тоді після заходу до Слов’янська угрупування Гіркіна подібні захоплення пройшли по всій області, і Харцизьк не став винятком.

Того дня із захопленої будівлі було зірвано українські прапори, а замість них було вивішено символіку “днр”. Лук’янов виступав на мітингу під прапорами сепаратистів, підтримував референдум щодо відділення Донбасу від України, розповідав про те, як застерігав бійців ЗСУ застосовувати силу проти “свого народу” тощо.

Чесно кажучи, думав, що цей персонаж сидить десь у Криму чи Росії, але ні. Виявляється, Лук’янов спокійно живе в ненависному йому Києві, від якого він сам закликав відокремлюватися. На додаток — тепер Лук’янов хоче пролізти до громадської ради при КМДА і таким чином брати участь в управлінні столицею.

Виступав під прапорами “днр”, розпалив конфлікт, стравив співгромадян і втік із Донбасу. Нехай інші тепер страждають і живуть у резервації.

Дивно. Здавалося б, домігся чоловік свого. Захистив Харцизьк від бандерівців, українізації, вишиванок тощо. Так і їдь туди, насолоджуйся життям. Ти ж хотів руський мір, ось же він. Але ні. 

Чомусь Лук’янов не хоче жити в “республіці” і працювати в “народній раді днр”, а їде до Києва, до “хунти” та “фашистів”.

Після того Лук’янов продовжив політичну та підприємницьку кар’єру в Україні. 

Бахмутський депутат і Миротворець

Не зважаючи на прихильність до бойовиків так званих “республік” у 2014 році, Лук’янову вдалося стати депутатом Бахмутської міської ради 7 скликання на місцевих виборах у 2020 році від проросійської опзж:

У коментарі редакції Бахмут IN.UA пресслужба Бахмутської міської ради повідомляла, що Лук’янов є чинним депутатом, адже не складав своїх повноважень. 

Проте після 2022 року, за словами депутатки міськради Світлани Шабаліної, Лук’янова на сесіях не було: “Є й депутати, які не з’являються на сесіях та не беруть участі у допомозі територіальній громаді. Наприклад, я не бачила Лук’янова. Він з’являвся напевно лише на перших 2 сесіях. Також не бачила на сесіях деяких депутатів від “опзж”, яких завезли з Верховної Ради, вони не місцеві. Вони отримали свої посвідчення, і більше ми їх не бачили”.

На перших засіданнях Бахмутської міської ради 7 скликання Лук’янов був присутнім:

Та навіть увійшов тоді до складу постійної комісії з питань економічного розвитку бюджету та регуляторної політики. 

Ще під час передвиборчої кампанії, наприкінці вересня 2020 року Лук’янов встиг “засвітитися” на проплаченому мітингу проти завищення тарифів комунального підприємства “Бахмут-вода”. Організаторами були представники ОПЗЖ і платили  мітингувальникам, яких напередодні привезли автобусами, по 400 гривень за дві години “протестування”, про це писали у Вільному радіо. 

Зрештою, “мітингувальники” на чолі з Лук’яновим прийшли з вимогами до керівництва КП “Бахмут-вода”, де регіонал висловлював незадоволення якістю води у місті:

За рік до того, як стати Бахмутським депутатом, у червні 2019 регіонал потрапив до бази Миротворець: 

Металургія, ЗМІ та зв’язок з окупованими територіями 

Крім політичної діяльності, Лук’янов та його родина також є керівниками та бенефіціарами кількох підприємств, що знаходилися в тому числі й у Бахмуті та районі. Про це дізнаємося з порталу “Юконтрол”.

Лук’янов є бенефіціаром (тобто одним з осіб, що отримують прибуток від підприємства чи організації) у Бахмутській газеті “Собитія”. Редакція цієї газети своєю чергою є дочірнім підприємством товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНФОРТ-ТРЕЙДИНГ”, що зареєстроване у Донецьку і спеціалізується на забезпеченні провідного електрозв’язку. Тут регіонал вже і кінцевий бенефіціарний власник (контролер) і один із засновників. Чи не тому в Бахмуті довгий час газета продовжувала виходити друком російською, попри зауваження читачів та дію закону про мову?

Товариство “ФІНФОРТ-ТРЕЙДИНГ” входить до товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНФОРТ”, теж зареєстроване у Донецьку, з Лук’яновим на чолі. Серед засновників тут також брат Лук’янова — Володимир, а ще Наталія Єфімєнко, що зареєстрована у російському Владівостоку. 

Вже зазначений “ФІНФОРТ” спеціалізується на оптовій торгівлі та наданні автівок в оренду та пов’язаний і з заводом “Часовоярські автобуси”, і “Горлівським м’ясокомбінатом”, і з “Дружківським рудоуправлінням”, бенефіціаром якого є Рінат Ахметов. Пов’язаний “ФІНФОРТ” Лук’янова і з ДТЕК “Донецькі електромережі”, зареєстрованими у Покровську, а також зі скандальним “Донбасенерго”. 

Телерадіокомпанія “АРТ-ТБ”, що перебувала в Бахмуті та з 2000 року діяла як один із центральних телеканалів Бахмутського району теж у власності Владислава Лук’янова, тут він і один із засновників, і кінцевий бенефіціар.

Зареєстрований у Бахмуті також відокремлений підрозділ організації “Земляцтво рідний Донбас”, де Лук’янов — керівник. На чолі ж всеукраїнської організації “Земляцтво рідний Донбас” — регіонали Тетяна Бахтєєва, Валентин Ландик, Віктор Смирнов та Валерій Коновалюк. 

Владислав Лук’янов також є керівником в акціонерному товаристві “ЧАСІВОЯРСЬКИЙ ВОГНЕТРИВКИЙ КОМБІНАТ”. Його діти — Лук’янов Артем і Лук’янова Дар’я, а також брат — Лук’янов Володимир Валентинович є співзасновниками комбінату. 

Комбінат належить до “Систем Кепітал Менеджмент”, куди входять підприємства гірничого, металургійного, енергетичного, машинобудівного, фінансового, медіа та інших секторів економіки (загалом понад 100 підприємств в Україні та світі). Основні активи — підприємства важкої промисловості, зокрема холдинг “Метінвест” і ДТЕК.

Ключовою особою СКМ є Рінат Ахметов. Він же є бенефіціаром Часовоярського вогнетривкого комбінату. 

Статки та нерухомість 

У 2020 Лук’янов подавав декларацію як голова наглядової ради у “Часовоярському вогнетривкому комбінаті”. Згідно з нею він мав дві квартири у Києві площею 79,8 та 131 кв.м: 

Також дві квартири по 85,4 кв.м та 233,2 кв. м та гараж у Донецьку: 

Станом на зараз у володінні Лукянова 7 об’єктів нерухомості: 

Загалом, попри своє минуле, діяльність у 2014 році та після того, ось повний список пов’язаних з Лук’яновим підприємств, а також таких, якими володіє “регіонал”: 

За даними СБУ, Лук’янову наразі повідомили про підозру за ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України: виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників. Йому загрожує тюремне ув’язнення.

Що зі справою Лук’янова у 2025 році?

Минув понад з рік з дати затримання ексдепутата, у Службі Безпеки України, редакції Бахмут IN.UA повідомили, що слідчі здійснювали досудове розслідування за підозрою, яку вручили Лук’янову. У вересні 2024 року матеріали справи з обвинувальним актом передали до Шевченківського районного суду Києва. Водночас під вартою він, схоже, не перебував.

У кінці 2024 року Владислав Лук’янов, ймовірно, намагався виїхати з України потягом “Київ–Варшава”. 28 грудня в пункті пропуску “Ягодин” йому відмовили у виїзді. За словами Лук’янова, він начебто їхав до родини в ЄС на новорічні свята, про це йдеться у Єдиному державному судовому реєстрі судових рішень.

Прикордонники ж зазначили, що він належить до категорії осіб, які можуть виїжджати з України лише за наявності службового відрядження. На кордоні Лук’янов подав закордонний паспорт і пенсійне посвідчення, але цього було недостатньо, тож його не пропустили. Пізніше Лук’янов оскаржив це рішення в суді, але суд визнав дії прикордонників правомірними й відмовив у задоволенні позову.

У жовтні 2025 року Печерський районний суд міста Києва опублікував ухвалу, де фігурує ім’я Владислав Лук’янов, згідно з нею, суд отримав обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо особи, обвинуваченої за ч.2 ст.436-2 КК України.

Суддя призначив підготовче засідання, яке відбулося 6 листопада 2025 року, туди викликали прокурора, обвинуваченого та його захисника. Це ухвала технічного характеру. Тобто, ніяких рішень щодо винуватості чи покарання ще немає — це лише старт судового процесу.

Читайте також:

• Ексдепутата Бахмутської міськради Володимира Іванкова звинувачують у державній зраді
• На Донеччині затримали “крота”, який наводив російські ракети на позиції ЗСУ
• Хотіла “звільнити” Донеччину: пенсіонерка зливала росіянам дані про переміщення ЗСУ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

10 квітня 2024 року СБУ затримала колишнього депутата-регіонала Владислава Лук’янова при спробі виїзду з України, тоді стало відомо, що після захоплення частини регіону Лук’янов пішов на співпрацю з ворогом, надавав дані фсб, а також публічно виправдовував збройну агресію рф. Лук’янову оголосили підозру. Минув понад рік з дня затримання бахмутського ексдепутата.

На якому етапі зараз справа Владислава Лук’янова та чи є зрушення, дізнавалась редакція Бахмут IN.UA.

Справа Владислав Лук’янова

Весною 2024 року СБУ завадила втечі з України Владислава Лук’янова, колишнього нардепа від забороненої “партії регіонів”, та на той час ще чинного депутата міськради Бахмута від забороненої “опзж”, який сприяв збройній агресії рф.

Екснардепа затримали біля прикордонного пункту пропуску на Одещині. Депутатові повідомили про підозру за частиною 2 статті 436-2 Кримінального кодексу України, йому загрожувало до 5 років ув’язнення, з конфіскацією майна або без. СБУ викрила Лук’янова, який після окупації частини Донеччини співпрацював з росіянами. Він перереєстрував свій інтернет-провайдер за законодавством рф і надав ФСБ доступ до обладнання, що дозволило спецслужбі стежити за мешканцями.

Працюючи дистанційно з підконтрольної Україні території, Лук’янов регулярно сплачував “податки” до бюджету рф, фактично фінансуючи її військово-промисловий комплекс. Також він публічно виправдовував агресію рф у прокремлівських Telegram-чатах.

Примітка. ч. 2 ст. 436-2 ККУ, йдеться про виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.

Минув понад з рік з дати затримання ексдепутата, у Службі Безпеки України, редакції Бахмут IN.UA повідомили, що слідчі здійснювали досудове розслідування за підозрою, яку вручили Лук’янову. У вересні 2024 року матеріали справи з обвинувальним актом передали до Шевченківського районного суду Києва. Водночас під вартою він, схоже, не перебував.

У кінці 2024 року Владислав Лук’янов, ймовірно, намагався виїхати з України потягом “Київ–Варшава”. 28 грудня в пункті пропуску “Ягодин” йому відмовили у виїзді. За словами Лук’янова, він начебто їхав до родини в ЄС на новорічні свята, про це йдеться у Єдиному державному судовому реєстрі судових рішень.

Прикордонники ж зазначили, що він належить до категорії осіб, які можуть виїжджати з України лише за наявності службового відрядження. На кордоні Лук’янов подав закордонний паспорт і пенсійне посвідчення, але цього було недостатньо, тож його не пропустили. Пізніше Лук’янов оскаржив це рішення в суді, але суд визнав дії прикордонників правомірними й відмовив у задоволенні позову.

У жовтні 2025 року Печерський районний суд міста Києва опублікував ухвалу, де фігурує ім’я Владислав Лук’янов, згідно з нею, суд отримав обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо особи, обвинуваченої за ч.2 ст.436-2 КК України.

Суддя призначив підготовче засідання, яке відбулося 6 листопада 2025 року, туди викликали прокурора, обвинуваченого та його захисника. Це ухвала технічного характеру. Тобто, ніяких рішень щодо винуватості чи покарання ще немає — це лише старт судового процесу.

До теми:

Досьє на Володимира Іванкова: хто такий “Вова Ушастий”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!