Про заборону церкви московського патріархату в українському суспільстві йшлося ще до початку повномасштабної війни. Проте ще й досі у багатьох областях України цілі парафії належать до московського патріархату. 

Законопроєкт №8371

У соцмережах обговорюють законопроєкт №8371 “Закону про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій”. Тобто діяльність релігійних організацій, центр яких знаходиться у рф заборонятимуть в Україні. 

“За” проголосували 267 нардепів у першому читанні ще у жовтні минулого року.

Далі мали додавати правки. На початку травня 2024 у пресслужбі апарату Верховної Ради повідомили, що законопроєкт досі проходить юридичну експертизу перед голосуванням у другому читанні.  Так у ВР відреагували на інформацію про затягування оприлюднення матеріалів до другого читання.

Днями військові ЗСУ Артем Карякін та Віталій Овчаренко опублікували відео звернення у соцмережі Х (Twitter) із закликом заборонити діяльність московського патріархату в Україні.

За словами військовослужбовців, адептам фсб в обличчі представників російської церкви не місце в країні під час війни. Тому вони вимагають у депутатів Верховної Ради прийняти законопроєкт №8371 про заборону УПЦ-МП та закликають суспільство підтримати цю ініціативу, вони певні, що це врятує життя тисяч українців.

Как военнослужащий ЗСУ обращаюсь к Верховной Раде Украины с просьбой поддержать и принять законопроект №8371 о запрете Российской православной церкви в Украине

Считаю, что адептам ФСБ в лице РПЦ не место в нашей стране, особенно в момент тотальной войны за право существования… pic.twitter.com/z6kAkd4Kb9

— східний (@samotniyskhid) June 3, 2024

Російській церкві не місце в Україні!

Я Віталік Овчаренко солдат #ЗСУ, звертаюся до депутатів Верховної Ради України із закликом заборонити діяльність Російської Православної Церкви (РПЦ) в Україні та проголосувати за законопроект N_8371 про заборону РПЦ в Україні!

Російським… pic.twitter.com/TREqeEVzoo

— Віталік «Донецк» Овчаренко 🇺🇦 (@Vit_Ovchar) June 3, 2024

У соцмережах читачі здебільшого згодні з військовими.

Думки українців про московський патріархат

Результати опитування, яке нещодавно провели у Київському міжнародному інституті соціології говорять про те, що понад 80% опитаних українців не довіряють УПЦ-МП, а 63% вважають, що її треба заборонити. 

Ще 83% хочуть, аби держава так чи інакше втручалася у діяльність московської церкви. 

“Насправді, це не церква, а філія ФСБ в Україні. І те, що вона продовжує існувати, функціонувати й задурювати людям голови — геть неприйнятно. Суспільство, великою мірою, «дотисло» депутатів, тому що збір голосів за цей законопроєкт був украй важким. Перший законопроєкт про заборону РПЦ я подала 26 березня 2022 року, коли ще російські війська стояли біля Києва і коли почали з’являтися повідомлення про те, що священники УПЦ-МП радісно зустрічали окупантів і працювали на них” — стверджувала народна депутатка та ініціаторка одного із багатьох законопроєктів про заборону російської православної церкви ще у 2022 році — Інна Совсун, в інтерв’ю Громадському радіо. 

Бахмут IN.UA також провели опитування серед наших читачів щодо їхніх думок про заборону УПЦ-МП:

В опитуванні щодо відвідування церкви московського патріархату взяли участь 259 наших читачів. Більшість з них — 73% не відвідують, 15% — відвідують, ще 8% — відвідували до повномасштабного вторгнення. Щодо заборони УПЦ-МП: з 280 голосів — 70% підтримують заборону, 19% — ні, ще 9% не змогли відповісти однозначно. 

Московський патріархат на Донбасі: російська пропаганда та коригування вогню

Раніше Бахмут IN.UA розповідали про Митрополита Горлівського Митрофана, який після 2014 служив у церквах на територіях Лиманського, Слов’янського районів, а проживав у тимчасово окупованій Горлівці. Більшість церков Бахмутського району так само належала до парафії Митрополита. 

Митрофан освячував заходи на чолі з окупаційним керівництвом, як от захарченко та пушилін. Також підтримував запровадження християнської етики у школах окупованих міст. Ця “етика”  мала на меті  перевиховати українських дітей в окупації  у “граждан днр”, також священник звертався до президента України зі звинуваченнями ЗСУ в обстрілах Горлівки. 

Приїздивши до звільнених територій Донеччини за часів АТО Митрополит називав російську агресію росії проти України “громадянським протистоянням”, водночас вільно пересувався блокпостами, був шанованим гостем у керівництва звільнених від бойовиків міст, зокрема й Бахмута. 

З початком повномасштабної війни Митрополит “засвітився” й під час евакуації цивільних з Азовсталі, бо ж мав їх “заспокоювати”, ледь не супроводжуючи на фільтрацію. 

Цей священник — лише один із багатьох, хто проводив активну діяльність на користь росії протягом 8 років на звільненій території Донеччини. Церкви, що належать до московського патріархату, де Митрофан досі чинний Митрополит є у Краматорську та Слов’янську і зараз.

Редакція зверталася до СБУ із запитом, проте нам повідомили, що підозру священнику не оголошували. Станом на зараз підозри йому також ще немає. 

Тобто, якщо Митрополит вирішить перетнути територію України, то зможе вільно пересуватися й не отримати покарання. 

А ось настоятеля Лисичанського храму — Андрія Павленка, прокуратура таки затримала.

Навесні 2022 року священнику присудили 15 років за збір інформації про чисельність, дислокацію, техніку та озброєння ЗСУ в Сєвєродонецьку й у прилеглих селах. Крім того, Павленко надсилав російській армії списки людей, яких потрібно було арештувати після окупації міста та яких священників ПЦУ треба ліквідувати. У 2023 році Павленка обміняли на 28 українських військовослужбовців. Після обміну, з російського боку його зустрічав голова ПВК “вагнер” прігожин. 

Це лише декілька представників УПЦ МП, які працювали на користь росії до чи після повномасштабної війни. До прикладу, у реєстрі зрадників руху Чесно — їх 57, вони з різних областей України. Але не всі наразі мають вироки суду чи навіть підозри. 

Станом на січень 2024 року СБУ відкрила 7 кримінальних проваджень проти священників УПЦ-МП з початку повномасштабної війни: більшість — колабораційна діяльність, решта — пропаганда війни рф проти України та посягання на територіальну цілісність.

Серед останніх справ щодо діяльності УПЦ-МП — поширення антиукраїнської літератури, яку для своїх парафіян розповсюджували представники московського патріархату у своїх церковних лавках в Ужгороді, Житомирі, Миколаєві та Києві.

У примірниках зокрема йшлося про виправдання російської агресії проти України. 

Навіть кілька наведених справ щодо священників УПЦ-МП свідчать про небезпеку, яку вони несуть для парафіян своїх церков та країни загалом: від виправдання збройної агресії рф  до коригування ворожого вогню.

Московський патріархат — це потужний інструмент російської пропаганди, який досі законно продовжує діяти в інтересах рф на території України.  

Читайте також:

• Митрополит на двох стільцях: як Андрій Нікітін товаришував з Бахмутом та “ДНР”
• Російська церква створює «православні ПВК» для війни в Україні, — СБУ
• Чи є майбутнє у церкви УПЦ МП в деокупованому Бахмуті?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В окупованому Донецьку працюють захоплені школи, які навчають дітей за російськими стандартами. Однією з провідних шкіл у Донецьку окупаційна влада вважає гімназію №6. Цей навчальний заклад активно поширює пропагандистські наративи та формує в дітей лояльність до окупаційної влади. Керує гімназією Альбіна Афенченко. Вона очолила заклад у 2003 році, а після захоплення Донецька підтримала окупаційну владу і є директоркою закладу донині.

Що відомо про Альбіну Афенченко і її роль в освіті на ТОТ? Редакція зібрала досьє.

Альбіна Афенченко, біографія

Альбіна Афенченко народилася 9 липня 1968 року в Донецьку. У 1987 році закінчила Донецьке педагогічне училище і отримала професію вчителя початкових класів.

Має дві вищі освіти. У 2002 році випустилася з Донецького інституту соціальної освіти, отримавши кваліфікацію вчителя географії. А у 2011 році закінчила Сумський педагогічний інститут післядипломної педагогічної освіти за спеціальністю “Управління навчальним закладом”.

Трудову діяльність Альбіна Афенченко розпочала в 1985 році. Вона влаштувалася на посаду вчительки початкових класів у школу №58 в місті Макіївка. Тут вона працювала до 1987 року.

У 1992 отримала посаду у школі №6 міста Донецьк. До 1998 року працювала вчителькою початкових класів. З 1998 по 2002 роки була педагогинею-організаторкою та вчителькою географії. З 2003 року стала директоркою цього навчального закладу. Його вона очолює і донині.

Як працює Донецька гімназія №6 після окупації

Гімназія №6 продовжила роботу після окупації. Альбіна Афенченко, підтримавши окупантів, зберегла посаду директорки. Сьогодні в гімназії активно поширюють пропагандистські наративи та нав’язують учням російське бачення історії і війни проти України. Цьому сприяє директорка закладу.

Гімназія №6 була одним із перших навчальних закладів Донецька, які пройшли державну акредитацію освітньої діяльності в рф. А у 2015-2016 навчальному році на базі гімназії проходила апробація (ред. перевірка, випробування на практиці та офіційне перед остаточним впровадженням) нових навчальних програм з історії та хімії. Заклад поступово переходив на російські стандарти.

Серед пропагандистських заходів, які проводять у гімназії за ініціативи директорки, є так звані “розмови про важливе”. Це обов’язкові уроки, які проводять щотижня. На цих заняттях розглядають та обговорюють конкретні теми, які є загальними для всіх класів, у тому числі початкових. Примітно, що серед загальних тем, такі як збереження довкілля чи розмови про моральні цінності, є багато уроків, зосереджених на пропаганді російських цінностей і наративів. Зокрема, у лютому 2026 року для дітей проводили урок про важливість захисту Батьківщини та знайомили їх з “подвигами земляків із “днр”. А у травні проводили традиційні уроки, присвячені Дню перемоги. Таким чином дітям нав’язують позитивний образ військових російської армії.

Примітним є і навчальне середовище у гімназії. В головному холі дітей зустрічає портрет путіна, російський герб та прапори рф і “днр”. А в коридорах розміщені інформаційні стенди про військових, які брали участь у війні в Україні.

У 2023 році Альбіна Афенченко разом з педагогічним колективом гімназії №6 розробили проєкт “Патріотичний десант”. Для його реалізації гімназія виграла грант від міносвіти рф.

Проєкт “Патріотичиний десант” направлений не лише на учнів гімназії, а й на молодь і дорослих мешканців Донецька. Також з цим проєктом педагоги їздять іншими окупованими містами. Він передбачає проведення пропагандистських заходів на базі різних установ і просторів. За словами Альбіни Афенченко, мета проєкту — “допомогти людям усвідомити себе частиною єдиної держави та створити освітній простір для виховання справжніх патріотів”.

“Будучи свідками подій, що відбуваються на Донбасі, команда вчителів вирішила, що потрібно захистити підростаюче покоління від зовнішнього впливу, викликати в них любов до Батьківщини, навчити бути справжніми патріотами, цінувати свою самобутність та шанувати історичну пам’ять. Ми розповідаємо достовірну інформацію про конфлікт та причини початку сво”, — зазначала Альбіна Афенченко.

Окрім пропагандистської складової, у межах проєкту проводять мілітаризацію дітей та молоді. Педагоги гімназії проводять майстер-класи, де вчать базовим знанням військових спеціальностей. Школярі можуть спробувати себе в ролі танкіста, шифрувальника чи картографа.

Роль Альбіни Афенченко в політиці на ТОТ

Окрім роботи в освіті, Альбіна Афенченко провадить політичну діяльність і є медійною особою. Вона не раз давала інтерв’ю пропагандистам, де поширювала антиукраїнські тези.

Так, у березні 2023 року вона знялася для документального циклу “Обличчя Донбасу”. Під час розмови з пропагандистами жінка відкрито засуджувала педагогів, які виїхали з окупації та називала їх зрадниками. Також вона критикувала українську освіту. Серед її тез — те, що Україна свідомо переписувала історію задовго до війни. Однак директорка не згадує про те, що й сама була частиною української освіти до 2014 року. Що вплинуло на те, що вона радикально змінила погляди, Альбіна Афенченко не уточнює.

Також директорка гімназії №6 відкрито підтримує дії рф і висловлює підтримку російській армії.

“Я готова йти в бій. У нас жінки Донецька настільки відважні, що ми в колективі ромовляємо, що ось: “Дівчата, якщо буде треба допомога нашим, то підемо”. І це не красномовні слова, чесно. Зрозуміло, що в бій йти… Я не буду говорити, що я піду в бій з гранатою. Я буду готувати, я буду допомагати, я вмію перев’язувати рани, надавати першу медичну допомогу. Ми будемо йти до кінця. А кінець — це наша перемога”, — казала Альбіна Афенченко в документальному циклі “Обличчя Донбасу”.

Альбіна Афенченко активно підтримує псевдореферендуми і вибори на окупованій території. Не один раз вона була головою виборчої дільниці, яка працює на базі гімназії №6. У листопаді 2018 року Афенченко була головою виборчої дільниці на псевдовиборах голови “днр”, у 2022 році — на псевдореферендумі про входження “днр” у склад росії, а у 2026 році — на незаконних виборах до Держдуми рф.

Сьогодні Альбіна Афенченко також є діючою депутаткою Донецької міськради, яка підпорядкована “днр”. Її обрали від путінської партії “единая россия”.

Підозра у колабораційній діяльності та санкції

За даними Апарату РНБО України, Альбіна Афенченко перебуває у санкційному списку України. У березні 2019 року її внесли у санкційний список строком на 3 роки, а в жовтні 2022 року — строком на 5 років.

У жовтні 2024 року Лівобережна окружна прокуратура Донецької області оголосила Альбіні Афенченко підозру в колабораційній діяльності та добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території.

Читайте також:

• У школах окупованого Маріуполя запрацювали кадетські класи російських силових відомств: що відомо
• Ексголова НБУ та ще п’ятеро уродженців Донеччини потрапили під санкції ЄС через участь у виборах на ТОТ
• Палац культури Шевченка в окупованому Донецьку: хто керує закладом і чим він займається

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

12 жовтня 2026 року Європейський Союз розширив санкційний список, додавши до нього 77 осіб, причетних до незаконних виборів до Державної думи Росії на тимчасово окупованих територіях України. Серед них редакція Бахмут IN.UA виявила шістьох уродженців Донеччини. Один із них, це колишній голова Національного банку України та експосадовець уряду Віктора Януковича Сергій Арбузов.

Хто ще опинився у списку та що відомо про їхню діяльність — розповідаємо в матеріалі.

Санкції ЄС за незаконні вибори на окупованих територіях України

12 жовтня 2026 року Рада Європейського Союзу ухвалила регламент №2026/2292, яким розширила перелік осіб, щодо яких діють обмежувальні заходи через дії, що підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України.

Загалом, до санкційного списку внесли 77 осіб, причетних до незаконних виборів до Державної думи рф у вересні 2026 року. Росія проводила ці вибори, зокрема, на тимчасово окупованих територіях Донецької області. Європейський Союз не визнає російських виборів на захоплених українських територіях та їхніх результатів. У санкційному документі участь кандидатів у такому виборчому процесі розглядається як сприяння спробам легітимізувати російську агресію та підтримувати незаконну окупацію України. Санкції передбачають заморожування активів підсанкційних осіб у юрисдикції ЄС, заборону на надання їм коштів та економічних ресурсів, а також обмеження на в’їзд до країн Євросоюзу.

Редакція Бахмут IN.UA проаналізувала санкційний список і виявила шістьох осіб, які народилися на Донеччині. Серед них. колишні українські посадовці, представники окупаційних політичних структур та люди, пов’язані з промисловістю регіону.

Сергій Арбузов: колишній голова НБУ, який балотувався до Держдуми РФ

Сергій Геннадійович Арбузов, уродженець Донецька та колишній високопосадовець України часів президентства Віктора Януковича. У 2010–2012 роках він очолював Національний банк України. Згодом, у 2012–2014 роках, обіймав посаду першого віцепрем’єр-міністра України. На початку 2014 року Арбузов також тимчасово виконував обов’язки прем’єр-міністра України.

Після Революції Гідності колишній посадовець виїхав до Росії. За біографічними відомостями, він займався громадською діяльністю та виступав на російському телебаченні з критикою української влади. У 2026 році Арбузов долучився до виборчого процесу в Росії. Він очолив регіональну групу партії “Справедлива Росія”, яка охоплювала тимчасово окуповані території України. У санкційному документі ЄС зазначено, що Арбузов був кандидатом від цієї партії на незаконних виборах до Державної думи РФ у вересні 2026 року. Арбузов вперше отримав мандат у російську Держдуму у 2026 році.

У Європейському Союзі вважають, що участю в цих виборах Арбузов сприяв спробам легітимізувати російську агресію проти України та підтримувати окупацію українських територій.

Олександр Гріденко: від підприємницької діяльності до окупаційної “Народної ради днр”

Олександр Гріденко народився 22 липня 1987 року на Донеччині. У санкційному документі ЄС місцем його народження зазначений Донецьк. Водночас у біографічному матеріалі росджерел вказане Старобешеве. Обидва населені пункти розташовані в Донецькій області. Гріденко навчався у школі №115 у Донецьку. У 2009 році закінчив радіотехнічний факультет Донецького національного технічного університету.

Згодом він займався підприємницькою діяльністю. Зокрема, був директором донецького товариства “Амік”, а з 2015 року пов’язують із керівництвом керченського товариства “Алекс-групп”, яке працювало у сфері дротових технологій зв’язку. Після окупації частини Донеччини Гріденко долучився до створених Росією політичних структур.

Із травня 2019 року він був депутатом так званого “Молодіжного парламенту днр”. Також очолював комітет із питань економіки та підприємництва, організаційний комітет проєкту “Школа підприємництва” та входив до руху “Молода республіка”. У лютому 2020 року Гріденко отримав місце в окупаційній “Народній раді ДНР” і долучився до фракції “Донецька республіка”. У вересні 2026 року Гріденко став кандидатом від партії “Єдина Росія” на незаконних виборах до Держдуми РФ. Європейський Союз включив його до санкційного списку за офіційну участь у виборчому процесі на тимчасово окупованих територіях України.

Сергій Добровольський: діяльність у “Молодій гвардії Єдиної Росії” та робота з молоддю на ТОТ

Сергій Сергійович Добровольський, уродженець Донецька, який співпрацює з російською окупаційною владою. За даними проєкту Evocation, у 2022 році він очолив донецьке відділення “Молодої гвардії Єдиної Росії”, молодіжної організації російської владної партії. Також Добровольський став координатором цієї організації на окупованих територіях чотирьох областей України.

За оприлюдненими відомостями, він займався поширенням російської пропаганди серед молоді та організацією заходів на підтримку російських військових. Окрім діяльності в молодіжній організації, Добровольський отримав мандат депутата окупаційної “Народної ради ДНР”. У вересні 2026 року він балотувався до Державної думи Росії від партії “Єдина Росія”.

У санкційному документі ЄС зазначено, що Добровольський був кандидатом на незаконних виборах, проведених Росією на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Євросоюз вважає, що його участь у цьому процесі сприяла спробам легітимізувати російську агресію та підтримувати окупацію українських територій.

Віктор Ніколаєнко: раніше балотувався до Верховної Ради України, а згодом — на російських виборах

Ніколаєнко, який у 2006 році намагався отримати мандат у Верховній Раді України, через двадцять років взяв участь у російському виборчому процесі на окупованих українських територіях. Віктор Вікторович Ніколаєнко народився 25 грудня 1977 року в Донецьку. У 1999 році він закінчив Донецький державний університет. До співпраці з російськими окупаційними структурами Ніколаєнко брав участь в українському політичному житті. За даними руху ЧЕСНО, у 2006 році він балотувався до Верховної Ради України від “Партії екологічного порятунку “ЕКО+25%””, але депутатом не став. На той час Ніколаєнко працював головним редактором всеукраїнського громадсько-політичного науково-виробничого журналу “Наш вибір”. Пізніше він долучився до діяльності російських окупаційних структур на Донеччині.

За інформацією ЧЕСНО, у 2023 році Ніколаєнко балотувався на незаконних виборах на окупованій Донеччині від партії “Єдина Росія”. Також він обіймав посаду радника так званого голови “днр”. У вересні 2026 року Ніколаєнко знову став кандидатом від “Єдиної Росії”, цього разу, на незаконних виборах до Державної думи РФ. Європейський Союз включив його до санкційного списку через участь у виборах, організованих Росією на окупованих територіях чотирьох областей України.

Сергій Макаров: від роботи на шахтах Донеччини до Держдуми Росії

Сергій Валерійович Макаров, уродженець Донецька, професійна діяльність якого тривалий час була пов’язана з вугільною промисловістю регіону. У 2006 році він закінчив Донецький національний технічний університет.

За росданими, Макаров працював на шахтах та вугледобувних підприємствах Донеччини, зокрема на шахті імені Скочинського. У 2021–2024 роках він обіймав посаду головного інженера цієї шахти. Підприємство працювало у структурі окупаційної “Донецької вугільної енергетичної компанії”. Згодом Макаров долучився до російського політичного процесу, так, у вересні 2026 року він балотувався до Державної думи РФ від партії “Єдина Росія”.

За оприлюдненими біографічними відомостями, Макаров отримав депутатський мандат за результатами виборів у Горлівському одномандатному окрузі №15, який Росія сформувала на окупованій Донеччині. У санкційному документі ЄС Макаров зазначений серед осіб, які брали участь у незаконних виборах до Державної думи Росії на окупованій території Донецької області.

Сергій Білокопитов: уродженець Горлівки, який балотувався від “Справедливої Росії”

Сергій Олександрович Білокопитов народився в Горлівці Донецької області. Інформації про попередню діяльність Білокопитова у відкритих джерелах небагато. Його дані містяться у базі OpenSanctions та в офіційному санкційному документі Європейського Союзу. Відповідно до регламенту ЄС, Білокопитов був кандидатом від партії “Справедлива Росія” на незаконних виборах до Державної думи РФ у вересні 2026 року. Європейський Союз визначив його участь у цьому виборчому процесі як діяльність, що сприяла спробам легітимізувати російську агресію та підтримувати незаконну окупацію України.

До теми:

Озброєні російські військові та робота дільниць під час атак: як у окупованих містах Донеччини пройшли псевдовибори

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!