Про заборону церкви московського патріархату в українському суспільстві йшлося ще до початку повномасштабної війни. Проте ще й досі у багатьох областях України цілі парафії належать до московського патріархату. 

Законопроєкт №8371

У соцмережах обговорюють законопроєкт №8371 “Закону про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій”. Тобто діяльність релігійних організацій, центр яких знаходиться у рф заборонятимуть в Україні. 

“За” проголосували 267 нардепів у першому читанні ще у жовтні минулого року.

Далі мали додавати правки. На початку травня 2024 у пресслужбі апарату Верховної Ради повідомили, що законопроєкт досі проходить юридичну експертизу перед голосуванням у другому читанні.  Так у ВР відреагували на інформацію про затягування оприлюднення матеріалів до другого читання.

Днями військові ЗСУ Артем Карякін та Віталій Овчаренко опублікували відео звернення у соцмережі Х (Twitter) із закликом заборонити діяльність московського патріархату в Україні.

За словами військовослужбовців, адептам фсб в обличчі представників російської церкви не місце в країні під час війни. Тому вони вимагають у депутатів Верховної Ради прийняти законопроєкт №8371 про заборону УПЦ-МП та закликають суспільство підтримати цю ініціативу, вони певні, що це врятує життя тисяч українців.

Как военнослужащий ЗСУ обращаюсь к Верховной Раде Украины с просьбой поддержать и принять законопроект №8371 о запрете Российской православной церкви в Украине

Считаю, что адептам ФСБ в лице РПЦ не место в нашей стране, особенно в момент тотальной войны за право существования… pic.twitter.com/z6kAkd4Kb9

— східний (@samotniyskhid) June 3, 2024

Російській церкві не місце в Україні!

Я Віталік Овчаренко солдат #ЗСУ, звертаюся до депутатів Верховної Ради України із закликом заборонити діяльність Російської Православної Церкви (РПЦ) в Україні та проголосувати за законопроект N_8371 про заборону РПЦ в Україні!

Російським… pic.twitter.com/TREqeEVzoo

— Віталік «Донецк» Овчаренко 🇺🇦 (@Vit_Ovchar) June 3, 2024

У соцмережах читачі здебільшого згодні з військовими.

Думки українців про московський патріархат

Результати опитування, яке нещодавно провели у Київському міжнародному інституті соціології говорять про те, що понад 80% опитаних українців не довіряють УПЦ-МП, а 63% вважають, що її треба заборонити. 

Ще 83% хочуть, аби держава так чи інакше втручалася у діяльність московської церкви. 

“Насправді, це не церква, а філія ФСБ в Україні. І те, що вона продовжує існувати, функціонувати й задурювати людям голови — геть неприйнятно. Суспільство, великою мірою, «дотисло» депутатів, тому що збір голосів за цей законопроєкт був украй важким. Перший законопроєкт про заборону РПЦ я подала 26 березня 2022 року, коли ще російські війська стояли біля Києва і коли почали з’являтися повідомлення про те, що священники УПЦ-МП радісно зустрічали окупантів і працювали на них” — стверджувала народна депутатка та ініціаторка одного із багатьох законопроєктів про заборону російської православної церкви ще у 2022 році — Інна Совсун, в інтерв’ю Громадському радіо. 

Бахмут IN.UA також провели опитування серед наших читачів щодо їхніх думок про заборону УПЦ-МП:

В опитуванні щодо відвідування церкви московського патріархату взяли участь 259 наших читачів. Більшість з них — 73% не відвідують, 15% — відвідують, ще 8% — відвідували до повномасштабного вторгнення. Щодо заборони УПЦ-МП: з 280 голосів — 70% підтримують заборону, 19% — ні, ще 9% не змогли відповісти однозначно. 

Московський патріархат на Донбасі: російська пропаганда та коригування вогню

Раніше Бахмут IN.UA розповідали про Митрополита Горлівського Митрофана, який після 2014 служив у церквах на територіях Лиманського, Слов’янського районів, а проживав у тимчасово окупованій Горлівці. Більшість церков Бахмутського району так само належала до парафії Митрополита. 

Митрофан освячував заходи на чолі з окупаційним керівництвом, як от захарченко та пушилін. Також підтримував запровадження християнської етики у школах окупованих міст. Ця “етика”  мала на меті  перевиховати українських дітей в окупації  у “граждан днр”, також священник звертався до президента України зі звинуваченнями ЗСУ в обстрілах Горлівки. 

Приїздивши до звільнених територій Донеччини за часів АТО Митрополит називав російську агресію росії проти України “громадянським протистоянням”, водночас вільно пересувався блокпостами, був шанованим гостем у керівництва звільнених від бойовиків міст, зокрема й Бахмута. 

З початком повномасштабної війни Митрополит “засвітився” й під час евакуації цивільних з Азовсталі, бо ж мав їх “заспокоювати”, ледь не супроводжуючи на фільтрацію. 

Цей священник — лише один із багатьох, хто проводив активну діяльність на користь росії протягом 8 років на звільненій території Донеччини. Церкви, що належать до московського патріархату, де Митрофан досі чинний Митрополит є у Краматорську та Слов’янську і зараз.

Редакція зверталася до СБУ із запитом, проте нам повідомили, що підозру священнику не оголошували. Станом на зараз підозри йому також ще немає. 

Тобто, якщо Митрополит вирішить перетнути територію України, то зможе вільно пересуватися й не отримати покарання. 

А ось настоятеля Лисичанського храму — Андрія Павленка, прокуратура таки затримала.

Навесні 2022 року священнику присудили 15 років за збір інформації про чисельність, дислокацію, техніку та озброєння ЗСУ в Сєвєродонецьку й у прилеглих селах. Крім того, Павленко надсилав російській армії списки людей, яких потрібно було арештувати після окупації міста та яких священників ПЦУ треба ліквідувати. У 2023 році Павленка обміняли на 28 українських військовослужбовців. Після обміну, з російського боку його зустрічав голова ПВК “вагнер” прігожин. 

Це лише декілька представників УПЦ МП, які працювали на користь росії до чи після повномасштабної війни. До прикладу, у реєстрі зрадників руху Чесно — їх 57, вони з різних областей України. Але не всі наразі мають вироки суду чи навіть підозри. 

Станом на січень 2024 року СБУ відкрила 7 кримінальних проваджень проти священників УПЦ-МП з початку повномасштабної війни: більшість — колабораційна діяльність, решта — пропаганда війни рф проти України та посягання на територіальну цілісність.

Серед останніх справ щодо діяльності УПЦ-МП — поширення антиукраїнської літератури, яку для своїх парафіян розповсюджували представники московського патріархату у своїх церковних лавках в Ужгороді, Житомирі, Миколаєві та Києві.

У примірниках зокрема йшлося про виправдання російської агресії проти України. 

Навіть кілька наведених справ щодо священників УПЦ-МП свідчать про небезпеку, яку вони несуть для парафіян своїх церков та країни загалом: від виправдання збройної агресії рф  до коригування ворожого вогню.

Московський патріархат — це потужний інструмент російської пропаганди, який досі законно продовжує діяти в інтересах рф на території України.  

Читайте також:

• Митрополит на двох стільцях: як Андрій Нікітін товаришував з Бахмутом та “ДНР”
• Російська церква створює «православні ПВК» для війни в Україні, — СБУ
• Чи є майбутнє у церкви УПЦ МП в деокупованому Бахмуті?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У школах окупованої Донеччини активно проводять заходи з мілітаризації дітей. Змалечку для дітей проводять так звані “уроки мужності” з військовими армії рф. На таких уроках дітям показують зброю і проводять лекції про патріотизм. Таким чином школярів долучають до пропаганди війни.

Що відомо про уроки мужності в окупованих школах, розповідає Бахмут IN.UA.

Уроки мужності в “днр”

У школах на окупованій Донеччині проводять так звані “уроки мужності”. Це заходи, які проводять у межах школи за участі діючих військових армії рф та ветеранів. Зустрічі з окупантами проводять у форматі лекцій та діалогу. Під час розмови з дітьми окупанти розповідають про свій військовий досвід і важливість служби в армії рф. Таким чином дітям насаджують культ війни і сприяють посиленню іміджу військових.

Уроки мужності проводять не лише в “днр”, а й в інших окупованих регіонах України. У положенні цього проєкту йдеться, що він має на меті “зміцнення відчуття причетності дітей до історії та культури Росії і виховання громадянина, який любить свою Батьківщину та має активну життєву позицію”. Серед задач проєкту є й зміцнення престижу служби у збройних силах рф. Також такі уроки мають формувати в молоді готовності до захисту країни, вірності конституційному та військовому обов’язку в умовах мирного та військового часу. Фактично дітей психологічно готують приєднатися до лав російської армії в майбутньому.

На Донеччині уроки мужності проводять за ініціативи “асоціації ветеранів сво днр”. З пропагандистськими заходами вони відвідують школи Донецька, Сніжного, Амвросіївки, Іловайська, Горлівки, Дебальцева, Харцизька. Зустрічі проводять з учнями різного віку.

В основному уроки мужності проводять на базі шкіл, але бувають і позашкільні зустрічі, куди вчителі водять дітей.

Уроки мужності супроводжуються російською символікою і військовою атрибутикою. Переважно це прапори, георгіївські стрічки, плакати, книги про війну в Україні. Подекуди у класах навіть вивішують портрети путіна. Часто дітей одягають у форму юнармійців.

На зустрічі з військовими часто проводять пам’ятні заходи в честь загиблих бойовиків. До цього долучають і дітей. Вони носять портрети загиблих окупантів і військових Другої світової війни.

Раніше редакція розповідала, що школярів в окупованому Донецьку долучають до юнармійських загонів. Членів таких загонів вчать стройової підготовки, вогневої підготовки, захисту від зброї масового ураження тощо. Також у межах програми дітей вчать стрільби з пневматичної гвинтівки й автомата АК-74.

Читайте також:

• Студентський рух у “днр” очолив колишній військовий армії рф: що відомо
• “Узаконили викрадення дітей”: російська пропаганда залякує жителів Краматорська, Дружківки та Слов’янська
• Росіянин, який воював під Бахмутом, претендує на участь у Паралімпіаді-2026

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

17 лютого росіяни “святкують” день “звільнення Авдіївки”. Авдіївка до повномасштабного вторнення була великим промисловим містом. Тут працювали металургійні підприємства, також було розвинене виробництво будівельних матеріалів. До війни в Авдіївці проживали понад 30 тисяч людей. Та все змінила повномасштабна війна. На сьогодні місто окуповане росіянами, які знищили майже всю інфраструктуру.

Як зараз живе Авдіївка та що окупаційна влада каже про її відбудову, розповідає “Бахмут IN.UA”.

Авдіївка до війни

Авдіївка була одним із промислових центрів Донеччини. Головним промисловим підприємством міста був Авдіївський коксохімічний завод, який вважався найбільшим в Європі виробником коксу, сірчаної кислоти та мінеральних добрив. Також у місті діяли й менші підприємства — електромеханічний комбінат, кар’єр з видобутку кварцового піску, завод залізобетонних конструкцій, кондитерський та ковбасний виробничі цехи тощо.

До повномасштабної війни в Авдіївці проживали 31 392 людини (дані на 1 січня 2022 року). Вони мешкали у восьми житлових масивах.

Для комфортного проживання людей у місті розвивалася соціальна сфера. Працювали три медзаклади, сім шкіл, професійно-технічне училище.

Одним із головних культурних осередків Авдіївки був Палац культури АКХЗ. У різних його секціях та гуртках займалися близько 3 тисяч людей.

Також в Авдіївці були різні зони для активного відпочинку: стадіон “Хімік”, Голубі озера, сосновий бір і дубовий ліс на околиці міста.

Авдіївка в окупації

З 17 лютого 2024 року Авдіївка окупована військами рф. Місто було практично зруйноване в ході бойових дій. За словами начальника Авдіївської міської військової адміністрації Віталія Барабаша, руйнування в місті наближені до 100%.

“Місто залишилось в руїнах. Жодної вцілілої будівлі не було. Руйнування по самому місту наближені до 100%. Всі будівлі — як адмінбудівлі, так і житловий фонд, — інфраструктура, всі комунікації були зруйновані”, — розповів очільник міста в ефірі телемарафону “Єдині новини”.

Віталій Барабаш зазначив, що на момент відступу ЗСУ в Авдіївці залишалися близько 700 людей. Станом на липень 2024 року місцеве населення зменшилось до 400-450 осіб.

Саме місцеві жителі брали участь у ліквідації наслідків руйнувань. За 5 тисяч рублів вони розбирали завали, проїзні дороги та намагалися відновлювати комунальну інфраструктуру.

Також відомі факти, коли окупанти посилали авдіївців на війну під прапором росії. За даними Віталія Барабаша, близько 100 чоловіків з Авдіївки взяли в лави російської армії. Хоч це й були не навчені військові, вони були потрібні окупантам через знання навколишньої території.

“Протягом перших двох тижнів більше 100 чоловіків з міста просто зникли. Це люди соціально незабезпечені, пияки. Згодом під Очеретиним їх вже брали в полон. Вони були майже без зброї, не навчені, просто їх брали як гарматне м’ясо. Їх брали, оскільки вони місцеві і знають територію”, — розповів Віталій Барабаш.

Відбудова Авдіївки: що кажуть окупанти

Майже одразу після захоплення Авдіївки до міста почали приїжджати чиновники з росії і “днр”. Вони проводили зустрічі з місцевими мешканцями, під час яких давали багато обіцянок про відновлення міста.

Наприклад, одним із перших в місто приїхав віцепрем’єр рф марат хуснуллін. Він зазначив, що в першу чергу в місті будуть відновлені комунальні послуги: електро- і водопостачання.

Та цього за майже рік окупації міста так і не сталося. Про це вже в листопаді 2024 року заявив той же марат хуснуллін. Тепер росіяни планують відновлювати комунальні послуги не по всьому місту, а спочатку в одному “невеликому кварталі”. Вже після цього будуть думати за все місто.

Щодо відновлення житла, то і в цьому напрямку немає значних просувань. Судячи із заяв ватажка “днр” дениса пушиліна, відновлення житлового фонду хотіли розпочати одразу після захоплення міста. У березні 2024 року він заявив, що першочергово будуть відновлені 19 багатоповерхівок.

Однак, і ці плани окупанти не реалізували. Станом на листопад 2024 року окупаційна влада відзвітувала про один “відновлений” будинок на 40 квартир. Він розташований на бульварі Шевченка, 6. Квартири, нібито, заселять у грудні. Про це навіть зняли цілий пропагандистський сюжет. Пушилін особисто приїхав в Авдіївку і поспілкувався з людьми, які, нібито, отримають тут житло. Ремонт у квартирах, як видно на відео, мінімальний.

Також у листопаді пушилін зазначав у своєму відеозверненні, що в Авдіївці, нібито, відновлюють сім будинків. Заселити їх планують “у найближчому майбутньому”, коли саме — не уточнив. Також він зазначив, що “днр” займається відбудовою приватних житлових будинків. Але роботі в цьому напрямку, нібито, заважають ЗСУ. Пушилін звинуватив українських військових у тому, що вони провели “багатогодинний обстріл”, щоб “зробити окупантам неприємно”.

Також пушилін зазначив, що до “відновлюваних” робіт залучають місцевих жителів. Люди, чиї будинки були зруйновані, прибирають вулиці і прибудинкові території.

Наразі люди, які залишилися в Авдіївці, вимушені радіти звичним речам. Оскільки вся інфраструктура зруйнована, в місті не працюють магазини. Лише у червні окупантам вдалося налагодити роботу “автолавки” в місті. Люди вимушені купувати продукти за розкладом і лише з того асортименту, що їм привозять.

Якщо з відновленням житла і інфраструктури в Авдіївці складно, то пропаганда і зросійщенця авдіївців проходять активними темпами. Місцевим жителям майже одразу почали видавати сім-картки мобільної мережі “фенікс”, що працює в “днр”, російські паспорти, російську прописку та банківські картки. Також людям, нібито, “дали можливість голосувати на виборах президента росії”.

Зараз в Авдіївці облаштували ще й пункт розміщення людей, що були вивезені з нещодавно окупованих населених пунктів. Сюди звозять людей з Селидового, Українська, Гродівки та інших населених пунктів Покровського району. Про умови в цих пунктах нічого не відомо, окупанти не надають інформації.

Гуманітарну допомогу людям часто надають не влада “днр”, а волонтери з росії та білорусі. Російські регіони, нібито, ще й вкладаються у “відбудову” Авдіївки. Але й додаткові кошти, які нібито виділяє росія, не можуть пришвидшити відбудову.

Мародерство в Авдіївці

Натомість самі окупанти займаються грабунком того, що вціліло. Як повідомляв Центр громадського спротиву, в Авдіївці були зафіксовані випадки, коли росіяни вивозили металобрухт із залишків знищеного ними коксохімічного заводу. Його везли до порту в Маріуполі. Дохід від реалізації металу отримали фірми-підрядники дениса пушиліна.

При цьому сам пушилін зазначав, що коксохімічний завод постраждав “не критично”.

Також окупанти грабували частково вцілілі квартири в Авдіївці. Журналіст Денис Казанський опублікував відео, на якому окупант розповідає жінці Ларисі, що в квартирах людей є “телевізори і чого тільки немає”. За його словами, “сюди треба вантажну електричку, щоб все це забрати”.

Жодної відповідальності за це окупанти не отримали. Окупаційна влада мовчить про випадки мародерства і ніяк їх не коментує. Вони роблять вигляд, що цієї проблеми просто не існує.

Читайте також:

• “Немає житла, обіцяних пільг і необхідних ліків”: бахмутянка розповіла про складнощі життя в росії
• “Хотів знайти вцілілий будинок”: пушилін поскаржився на Вугледар
• Фотофейк: в Авдіївці біля пам’ятника воїнам-землякам встановили знак “До росії — 0 км”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!