31 серпня в дію увійшов оновлений реєстр лікарських засобів та медичних виробів, які держава буде відшкодувати. До переліку додались знеболювальні лікарські засоби для паліативних пацієнтів, а також тест-смужки для вимірювання рівня глюкози в крові.
Паліативні пацієнти з вересня можуть безплатно купувати знеболення
З вересня паліативні пацієнти (це пацієнти із важкими недугами, як от туберкульоз, ВІЛ, СНІД тощо), які потребують знеболення, зможуть отримати ліки за електронним рецептом від сімейного лікаря.
А уже з жовтня пацієнти з діабетом І типу почнуть отримувати тест-смужки за програмою відшкодування.
У програму включили шість препаратів Морфіну в таблетках – чотири безоплатні та два з доплатою. Пацієнти зможуть отримати їх за електронним рецептом в аптеках, які співпрацюють з НСЗУ.
Чи можуть бахмутяни, які є паліативними пацієнтами отримати безплатне знеболення чи тест-смужки?
Оновлений реєстр запрацює для усіх громадян, які числяться як паліативні пацієнти. Тож, бахмутяни, які раніше витрачалися на ліки чи тест-смужки.
Для того, щоби отримати знеболювальні необхідно:
1. Звернутися до сімейного або лікуючого лікаря. Нагадаємо, що в Броварах працює Бахмутська релокована лікарня, також є філія в Києві та Дніпрі.
Де працюють Бахмутські лікарні:
Бровари, вулиця Київська, 177. Записатися на прийом можна в реєстратурі за номерами телефонів: +380671144108; +380500603990; +380671170181.
Київ, вулиця Здолбунівська, 3 Б, це Дарницький район. Номер амбулаторії: 05006379420;
Дніпро, проспект Мануйлівський, буд. 5.
Для пацієнтів з онкологією потрібно звернутися до лікаря первинної медичної допомоги. За наявності паліативного статусу лікар встановить діагноз «хронічний біль» та сформує е-рецепт.
Для пацієнтів із психічними розладами потрібно звернутися до лікаря-психіатра.
Усі інші пацієнти можуть звертатися за направленням сімейного лікаря, який випише знеболювальні засоби.
2. Після формування рецепта пацієнт отримає смс-повідомлення з номером рецепта та кодом його погашення. Для тих пацієнтів, які зареєструвалися в ЕСОЗ не за номером телефона, а за документами, лікар надрукує інформаційну довідку, яка міститиме всю необхідну інформацію про рецепт.
3. Далі ви йдете в аптеку, яка має договір з НСЗУ з електронним рецептом, аптеку шукаємо тут. Для погашення рецепта достатньо назвати фармацевту номер рецепта та код його погашення або надати інформаційну довідку.
4. Потім ви обираєте серед наявних препаратів необхідну торгову назву та отримуєте знеболювальні препарати безоплатно або з частковою доплатою в аптеці з договором з НСЗУ.
Фото: з відкритих джерел
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
Понад 4 мільйони. Саме стільки переселеців налічував в Україні Мінсоц станом на 2 лютого 2026 року. Ці мільйони українців, переміщені, але не позбавлені виборчих прав. Інша справа, чи зможуть вони ними скористатися, бо питання участі внутрішньо переміщених осіб у майбутніх виборах залишається відкритим, і дедалі гострішим.
Бахмут IN.UA поговорив з Павлом Романюком, експертом з виборчого права про те, які перепони є для ВПО на шляху до участі у післявоєнних виборах.
Хто пояснює
Примітка. Павло Романюк — експерт з виборчого права, радник з правових питань Громадянської мережі ОПОРА. Бере участь у тематичних підгрупах робочої групи з підготовки законодавчих пропозицій щодо особливостей виборів в умовах повоєнних виборів та/або під час особливого періоду.
Вибори можливі в Україні тільки після завершення воєнного стану. Але що далі?
Перше, що важливо зафіксувати, вибори в Україні юридично неможливі, поки діє воєнний стан. Це не питання політичної волі — це конституційна норма.
Павло Романюк / фото Facebook
“Воєнний стан перебуває в контраверсії з виборами, тобто це не поєднані речі. Бо воєнний стан спрямований на консолідацію зусиль для протидії ворогу, для посилення обороноздатності за рахунок інструментів, в тому числі за рахунок обмеження прав людини. А вибори, це вільний політичний процес, в якому дуже важливі гарантування виборчих принципів, виборчих прав”,— каже спікер.
Тобто питання потрібно ставити, не “чи будуть вибори”, а “що відбудеться одразу після того, як воєнний стан завершиться”. І ось тут починається найскладніше, каже Павло Романюк. Бо без масштабної верифікації та оновлення даних мільйони людей просто не потраплять до списків виборців, і це не метафора, а технічна реальність.
Щоб уникнути цього, потрібна масштабна комунікаційна кампанія, спрощення електронних і паперових процедур, синхронізація реєстрів. І головне, держава має пояснити людям різницю між тимчасовою зміною місця голосування і зміною виборчої адреси, бо наслідки цих двох процедур мають відмінності.
Примітка. У чому різниця між цими двома процедурами?
Тимчасова зміна місця голосування — це разова технічна дія під конкретні вибори. Наприклад, людина з Бахмута, живе у Києві і подає заяву та голосує на київській дільниці. Але її виборча адреса залишається бахмутською. На місцевих виборах вона все одно належить до своєї громади походження.
Зміна виборчої адреси — це постійне рішення, яке змінює виборчу прив’язку людини назавжди (до наступної зміни). Та сама людина з Бахмута стає виборцем Київської області. Вона голосує на місцевих виборах за київського мера і депутатів Київської ради. Але вже не має жодного відношення до виборів у Маріуполі, навіть якщо місто деокупують.
Питання, як братимуть участь у виборах мільйони ВПО, залишається відкритим. Але час на підготовку — іде.
ВПО мають право голосу. Але чи потраплять до списків?
Виборча дільниця / фото громадянська мережа “ОПОРА”
Юридично внутрішньо переміщені особи не втрачають виборчих прав через сам факт переміщення. Вони залишаються громадянами України, а отже, виборцями. Але наявність права, не завжди гарантує його реалізацію, а з урахуванням наслідків війни можуть бути й додаткові перепони.
“Наголошу, що внутрішньо переміщені особи не втрачають право голосу через сам факт переміщення, бо вони залишаються громадянами України, тобто виборцями, відповідають виборчим цензам. На президентських виборах вони зможуть проголосувати як виборці на загальнодержавних виборах — або за своєю виборчою адресою, або за місцем фактичного перебування, якщо скористаються процедурою зміни місця голосування без зміни виборчої адреси”, — каже експерт.
Він додає, що умовою реалізації права голосу є включення до списку виборців. А списки формуються на основі Державного реєстру виборців — і саме тут починається проблема. Реєстр значною мірою досі відображає картину розселення до повномасштабного вторгнення. За оцінками ОПОРИ, станом на червень 2026 рік, близько 6,5 мільйона виборців формально залишаються зареєстрованими на тимчасово окупованих територіях. Ще 1,5-1,7 мільйона, взагалі без виборчої адреси.
“Без спеціальних процедур і завчасної актуалізації даних Державного реєстру виборців мільйони українців можуть фактично не потрапити до списків”, — попереджає Романюк.
Три шляхи до виборчої дільниці для ВПО. Легких немає
Для ВПО на президентських та парламентських виборах існують три варіанти участі, пояснює спікер. Кожен, зі своїми наслідками.
Перший — залишитися прив’язаним до своєї виборчої адреси (тобто голосувати там, де людина офіційно зареєстрована до переміщення). Для жителів окупованих територій, він фактично нереальний.
Другий — це тимчасова зміна місця голосування без зміни виборчої адреси. Це найбільш гнучкий механізм, бо людина голосує там, де реально перебуває, але зберігає прив’язку до громади походження.
Третій — це зміна виборчої адреси на фактичне місце проживання.
Але тут є важливий нюанс вже в контексті місцевих виборів, на якому наголошує Романюк:
“Якщо змінюємо виборчу адресу, то вже ми відносимося до іншої громади і голосуємо за органи місцевого самоврядування тієї громади, на яку ми змінили цю виборчу адресу, але вже не маємо відношення до громади попереднього походження. Це вже не технічна дія на конкретні вибори, а зміна постійної виборчої прив’язки людини до певної громади”, — каже спікер.
А що з місцевими виборами?
Якщо на президентських і парламентських виборах ВПО мають відносно прозорі шляхи участі, то місцеві вибори, це вже зовсім інша історія. Тут виборець голосує не просто “де зручно”, а за органи самоврядування конкретної громади, до якої належить за виборчою адресою. Сьогодні в робочих групах обговорюється ідея автоматично перенести всіх ВПО до громад фактичного проживання, за даними реєстру ВПО. Але Павло Романюк вважає це небезпечним рішенням і пояснює чому:
“Річ в тому, що реєстр ВПО не точний, і може людина цього і не бажає — людина може тимчасово жити в іншому регіоні, але зберігати зв’язок зі своєю громадою походження. Тому тут немає такого універсального рецепту. Ключовим є те, щоб не змінювати виборчу адресу автоматично, без волі виборців. Зміна має відбуватись внаслідок усвідомлених дій виборця”.
Про масштаб розриву між реєстрами і реальністю свідчать власні дослідження ОПОРИ: лише 37,5% серед тих, хто має досвід переміщення, є офіційно зареєстрованими як ВПО. Навіть серед тих, хто перемістився після початку повномасштабного вторгнення, офіційний статус мають лише 44,7%.
І окремо є питання, а що буде з місцевими виборами для жителів з ТОТ, це жителі повністю окупованих громад: як наприклад Бахмутської, Маріупольської, Авдіївської, Мелітопольської та десятків інших. Ми поставили питання, а що буде з їхнім представництвом на президенських або наприклад місцевих виборах?
“Окупація громади не означає втрату права голосу як громадянина України. Водночас такі громади є однією з найскладніших для адміністрування. Показово, що в реєстрі виборців досі значаться десятки тисяч виборців з окупованих територій віком понад 100 років. І понад тисяча — старші 115 років. Це свідчить не про довголіття українців, а про критичний стан реєстру, розумієте”, — каже Павло Романюк.
Щодо місцевих виборів в окупованих громадах, вони просто неможливі технічно та юридично:
“Якщо територія громади окупована там неможливо організувати демократичні вибори. До деокупації управління на цих територіях фактично здійснюватиметься через спеціально-публічно правові механізми — або військова адміністрація, або інші тимчасові моделі, які будуть визначені законом. Але це не є заміною місцевого самоврядування в демократичному сенсі”.
При цьому він окремо наголошує: держава не має права просто “стерти” людей із їхніх громад походження або автоматично перенести до нових без їхньої волі.
Чи може Україна запозичити досвід проведення виборів?
Колаж ілюструє різні епізоди облоги Сараєва у травні 1992 року, зокрема засудженого за воєнні злочини генерала Ратко Младич (угорі праворуч), миротворців ООН в аеропорту Сараєва, а також будівлю Виконавчої ради (Zgrada Izvršnog Vijeća) у центрі міста після влучання в неї снаряда, випущеного сербським танком / фото Михайло Євстаф’єв.
Примітка. Перші загальнонаціональні вибори в Боснії і Герцеговині після завершення війни відбулися 14 вересня 1996 року — менш ніж через рік після підписання Дейтонських мирних угод, які поклали край збройному конфлікту. Основним завданням голосування було створення спільних державних інститутів для країни, що залишалася глибоко поділеною як за етнічною ознакою, так і за адміністративним устроєм. Йшлося про співіснування трьох основних етнічних спільнот — босняків, сербів і хорватів — у межах двох автономних утворень: Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської.
Для забезпечення довіри до процесу вибори проходили під міжнародним наглядом. Їх організацію та моніторинг здійснювала Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Втім, результати голосування показали, що мирна угода не означала швидкого подолання суспільних розколів. Більшість виборців підтримала націоналістичні партії, які вже перебували при владі до війни або відігравали провідну роль під час конфлікту. Серед них — Партія демократичної дії (SDA), що представляла переважно босняків, Сербська демократична партія (SDS) та Хорватська демократична співдружність (HDZ). За підсумками виборів до колективного органу влади — Президії Боснії і Герцеговини — увійшли представники трьох етнічних груп, а головою Президії став босняцький політик Алія Ізетбегович. У Республіці Сербській президенткою була обрана Біляна Плавшич.
Коли шукають аналоги, найчастіше згадують Боснію і Герцеговину після Дейтонських мирних угод 1995 року. Там ОБСЄ організовувала вибори з урахуванням масового переміщення, зберігаючи зв’язок біженців із довоєнними громадами.
Але Павло Романюк застерігає від механічного перенесення цього досвіду:
“Такої збройної агресії, такого масштабу, не було в новітній історії, тому жоден з цих досвідів не можна механічно перенести на Україну. Боснійський досвід показував і певні ризики: активна реєстрація голосування від переміщених осіб потребувала складної верифікації, адміністрування за кордоном, високого рівня довіри до процедур і постійного захисту від політичних маніпуляцій. Для України цей приклад корисний не як готова модель, а як підтвердження принципу, що держава має шукати спосіб не виключати переміщених осіб із політичного життя їхніх громад, але робити це через безпечні, прозорі й перевірювані процедури”
І окремо експерт згадує про росію як фактор ризику, поки вона контролює окуповані території, будь-які вибори там є неможливими, бо держава-агресор втручатиметься в політичні процеси України.
Таунхауси в новому житловому комплексі / фото благодійний фонд “До України з любов’ю”
У селі Дмитрівка на Київщині будують житловий комплекс для переселенців. Житло надаватимуть у безоплатне проживання. Скористатися можливістю можуть переселенці і переселенки з тимчасово окупованих територій та районів бойових дій.
Про це повідомляє благодійний фонд “До України з любов’ю”.
Як знайти безоплатне житло на Київщині
Благодійний фонд “До України з любов’ю” пропонує житло для безоплатного проживання родинам ВПО. Його надаватимуть родинам, які раніше проживали на тимчасово окупованих територіях або в районах активних бойових дій та залишили власну домівку.
Житло пропонують у містечку для переселенців, яке будують у селі Дмитрівка. Розташоване містечко за 1,5 кілометра від Варшавської траси.
Родини заселятимуть у сучасні таунхауси. Орієнтовна дата першої черги заселення — жовтень 2026 року.
Щоб отримати житло, подавайте заявку за покликанням. Перевагу під час відбору надаватимуть родинам з дітьми.
Щорічно близько 200 тисяч українок стають мамами. Важливо, щоб кожна з них, а також новонароджені, отримували кваліфіковану та якісну медичну допомогу. З початку року більше […]
З підвищенням температури зростають і занепокоєння щодо нашого загального самопочуття. Хоча літо часто асоціюється з активним відпочинком на природі, важливо розуміти, як спека впливає на […]
Через повномасштабне російське вторгнення і цивільні й військові громадяни України, на жаль, отримують поранення. Деякі з них закінчуються ампутацією кінцівок, внаслідок чого людина набуває статусу […]
