Військовослужбовці, які отримали поранення під час виконання бойового завдання, можуть отримати одноразову грошову допомогу від держави, а також низку інших доплат. Йдеться про суми від 100 тисяч гривень до понад 1 мільйону гривень.

Такі виплати передбачені постановою Кабміну.

Скільки отримує військовий після поранення

Військовослужбовець, який отримав поранення під час виконання бойового завдання, має можливість отримати кілька виплат:

• виплата додаткової винагороди (100 тисяч гривень);
• одноразова грошова допомога від держави (індивідуально вираховується);
• грошове забезпечення військового (індивідуально вираховується).

Як отримати 100 тисяч гривень за поранення

Військовому, який отримав поранення, передбачена додаткова винагорода у розмірі до 100 000 гривень щомісяця. Вона виплачується за час перебування на стаціонарному лікуванні. Навіть якщо особа лікується закордоном або є у відпустці в разі тяжкого поранення. Зверніть увагу, що це має бути вказано у висновку ВЛК.

У правозахисній організації “Принцип” пояснюють, що обовʼязковою умовою для отримання виплати під час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення є привʼязка вашого поранення до категорії “тяжке”.

Як отримати одноразову грошову допомогу від держави

Одноразова грошова допомога військовослужбовцям призначається і виплачується у таких випадках:

• встановлення інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов’язків військової служби;
• встановлення інвалідності, яка настала внаслідок захворювання або нещасного випадку при проходженні військової служби.

Розмір такої одноразової грошової допомоги залежить від встановленої групи інвалідності. Загалом він становить від 250 до 400-кратного прожиткового мінімуму — у разі виконання військового обов’язку та від 70 до 120-кратного прожиткового мінімуму при проходженні військової служби.

Нагадаємо, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становитиме 2 920 гривень, а для:

• працездатних осіб — 3 028 гривень;
• осіб, які втратили працездатність, — 2361 гривня.

Тобто військовий, який отримав поранення та втратив працездатність, набувши групу інвалідності, може отримати від 600 тисяч гривень до понад 1 мільйона гривень.

Однак, за умови, що військовий отримав поранення під час виконання обов’язків військової служби та частково втратив працездатність, але йому не встановили групу інвалідності, то його розмір виплат буде рівний 50-кратному чи 70-кратному прожиткового мінімуму (до 200 тисяч гривень).

Грошове забезпечення військового

Грошове забезпечення військовослужбовця є індивідуальним, бо залежить від того, яку посаду ви обіймали. Його виплачують за період звільнення від виконання службових обов’язків у зв’язку з:

• хворобою;
• перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах;
• відпусткою для лікування у зв’язку з хворобою (відпустці за станом здоров’я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини.

25 січня 2023 року речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий повідомив, що Збройні Сили України відійшли від Соледару задля збереження життя. Втім, окупація самого міста росіянами була дещо раніше.

Редакція поспілкувалась з військовим-артилеристом, який був тут в останні дні, коли місто ще було під контролем Сил Оборони. Як відбувалися бої за Соледар, чого коштувала його оборона — герой поділився своїми спогадами до річниці окупації.

Що сталося в Соледарі?

Соледар перейшов під контроль росіян у січні 2023 року. Наш герой, 26-річний Олександр, (прізвище та бригаду військового з міркувань безпеки не розголошуємо) у Соледарі провів останні дні перед його окупацією.

“Цивільне населення я останній раз там бачив десь 25-26 грудня. Це була така добра жіночка, вона нам допомогла, підказала гарне розташування для військ. Я просив її, аби вона виїжджала, давав їй тушонку. На другий день я хотів їй допомогти евакуюватися, але ми вже не мали часу, потрібно було їхати на завдання, та й її я вже не знайшов”, — пригадує Олександр.

Свої перші враження від Соледару військовому важко забути — місто вже було зруйноване, й загалом це видовище було найгіршим, каже чоловік. Аби зайняти позиції і піхоті, й артилерії довелося довго шукати якийсь прихисток. Знайшли покинутий дім, де й ночували.

Перед тим, як перейти на Соледарський напрямок, він був у Рубіжному, Сєвєродонецьку. Працював в артилерії, в основному — з Градами. На нулі опинився після того, як його відправили у робоче відрядження.

Про те, що Соледар буде окупований, військові не думали, пригадує у розмові Саша. Він каже, що до них постійно направляли підкріплення, штурмові бригади, але потім почався наступ й перші смерті побратимів та поранення. Моральний настрій у війська падав, але вони продовжували виконувати свою роботу попри постійні штурми росіян.

Тактика росіян в Соледарі

Аби захопити Соледар, росіяни направляли на цей напрямок тисячі солдатів. Олександр пригадує, що противник діяв хитро. Спершу для штурму росіяни пускали вагнерівців — це було гарматне м’ясо, і для того, щоб відбити цю навалу, наші війська працювали по ворогу з автоматів та арти.

Саме так вагнерівці дізнавалися про позиції українських військ, а після цього хаотично нищили все, що було навколо.

“Ну, лупасили сильно. Вночі можна було пробігатися, але вдень взагалі було краще нікуди не вилазити, навіть в туалет… Після цих масованих артилерійських ударів йшли підготовлені російські солдати. Дуже жорстокі. Деякі вагнерівці ховалися за уцілілими стовбурами дерев й викрикували: “Хохол, хохол не влучиш”, а ми влучали”, — пригадує артилерист.

Найважче чоловіку було зрозуміти, чому росіяни йдуть помирати та за що вони воюють. Як виявилося, одні з головних причин — промиті мізки та гроші.

Паляниця та Укрзалізниця

Росіяни використовували різні способи, аби знищити наших військових. Доходило до того, що вагнерівці переодягалися у форму ЗСУ і спеціально намагалися говорити українською, щоб не викликати підозр. Потім перевдягнуті вагнерівці кликали на допомогу, а після того, як наші військові підходили до них, — їх розстрілювали. Згодом, аби розпізнати своїх, наші Сили оборони почали використовувати кодові слова: “Паляниця” та “Укрзалізниця”.

“Ми якось йшли на нуль вдень, а коли поверталися з позицій — вже була ніч. Минаємо наш блокпост, а там стоїть хлопець і каже: “Говоріть пароль: паляниця, залізниця”. Ми сказали, і я думав, що, може, вони прикалуються з нас, а потім вони говорять: “Ви якби почали щось тут мугикати не те з російським акцентом, то ми могли б вас реально підстрелити”, — розповідає Саша.

Поранення військового: 30 грудня, Соледар

30 грудня Олександра поранили росіяни, влучили у внутрішню сторону стегна. Перед тим чоловік сам евакуйовував бійців — носив до імпровізованого стабпункту в заводі “Заобаз”, у якому був лише один лікар, теж Олександр. 45-річний медик один справлявся з усіма бійцями, хоча його допомоги не могло стати для всіх. Поки одні витягували на собі й 200-х, й 300-х, другі приймали бій.

“Я бачив, як ось цей старий шифер, совєтський такий, округлений, починає обгортатися вогнем. Чув, як у нього прилітають кулі, у цей шифер, і вилітають. І, чесно кажучи, мені страшно ще так ніколи не було. Була думка, а може, зараз прилетить, а я нічого не почувствую, просто як засну, а потім закінчиться все… Ми забираємо поранених, приходимо на нуль, а нам кажуть, що зараз будемо прикривати, будемо відстрілюватися. Ви бачите поранених, важких, але вони виявлялися, чесно кажучи, легкими. Одного в ногу зачепило, іншого осколком посікло. Ще був третій, його теж Саня звати”, — говорить військовий.

Цей Саня був маленький на зріст, пригадує Олександр, важив 60-70 кілограм, а ще ледве міг йти. Обоє чоловіків не їли кілька днів, були слабкими фізично. Попри те, вони, тримаючись один за одного, дійшли до стабпункту. У цей час навколо не вщухали обстріли росіян.

Останньою з Соледару виходила піхота: йшли через Красну Гору, відступали швидко за наказом командування. У росіян була дуже велика перевага в артилерії, каже Олександр, тоді як ЗСУ не могли собі дозволити використовувати таку кількість боєприпасів.

“Ми випускаємо два снаряди, а вони там 10, допустимо. Ми просимо підтримки, але немає снарядів. Вибачте, хлопці, але немає… Потрібно підвезти. Ну і ті нас лупасили, лупасили. Разом з нами стирали будинки та стіни цього міста. Дуже багато наших поранених були саме з осколковими ранами. Тобто, допустимо, з 10 поранених, яких ми носили, 8 були з осколками”, — пояснює артилерист.

Олександру пощастило вийти з Соледару, не без допомоги побратимів. Військовий каже, що молиться, а ще йому дуже допомагає його кохана — підтримує та слухає. Про своє поранення чоловік дуже лаконічно оповідає: Олександр сам наклав собі турнікет, коли йому влучило в ногу — спершу подумав, що осліп, бо біль був такий сильний, що військовий впав на землю, а очі тимчасово засліпило.

Чоловік продовжує нести службу. Через кілька днів після того, як побратими Олександра відвезли його в Краматорськ на лікування, Збройні Сили офіційно заявили про відхід. Наразі невідомо, скільки загинуло у Соледарі українських військових. У розмові герой ділиться, що знає випадки, коли наші бійці були змушені здатися в полон, але їх катували, а потім розстрілювали. Тим часом росіяни продовжують наступ, важкі бої тривають на півдні та сході України.

Збір

Підтримати бригаду Олександра можна донатом, військові збирають кошти на дрони.

Задонатити за посиланням.

Читайте також:

• “Соледар. Сіль. Війна”: де відвідати фотовиставку
• “Мій робочий інструмент — міномет 120”: історія артилеристки, яка обороняє Донеччину
• Монолог про Бахмут: волонтерка Вікторія Хамаза про ціну Свободи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Соледарська міська територіальна громада затвердила програму підтримки місцевих мешканців, які захищають Україну. Вона спрямована на підвищення ефективності функціонування системи соціальної допомоги.

Про це повідомляє Соледарська міська рада.

Хто може скористатися допомогою?

Програма спрямована на покращення соціального захисту Захисників та Захисниць України серед жителів громади, які брали (беруть) участь в захисті країни, їх сімей та членів сімей загиблих захисників.

Основні заходи програми:

• надання соціальних послуг одиноким непрацездатним батькам, діти яких загинули під час захисту країни;
• надання одноразової матеріальної, фінансової допомоги Захисникам та Захисницям України з числа мешканців громади, які брали, або беруть участь в захисті країни, учасникам АТО/ООС до святкових дат, в т. ч. до Дня Захисників та Захисниць України;
• надання одноразової матеріальної, фінансової допомоги членам сімей загиблих Захисників та Захисниць України з числа мешканців громади, які загинули під час захисту України та учасників АТО/ООС;
• допомога на поховання учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни, з числа Захисників та Захисниць України.

Програми підтримки передбачає:

• підвищення ефективності функціонування системи соціальної допомоги; 
• включення додаткових заходів соціальної підтримки;
• вирішення проблем матеріально-технічного спрямування; 
• посилення співпраці з інститутами громадянського суспільства.

Як скористатися програмою підтримки?

Отримати допомогу можна, звернувшись до Управління соціального захисту населення Соледарської міської ради.

Контактний номер телефону: +38-095-344-35-83.

Електронна адреса: [email protected].

Читайте також: Як бахмутянам безкоштовно отримати ноутбуки та планшети для навчання

Нагадаємо, всі внутрішньо переміщені особи (ВПО) мають право отримати безоплатно послуги юриста або адвоката. Для цього необхідно звернутися до системи безоплатної правничої допомоги (БПД).

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!