Кабінет Міністрів України схвалив проєкт Закону “Про Державний бюджет на 2027 рік”. Беззаперечним пріоритетом залишається фінансування сектору безпеки і оборони, на який спрямовують усі можливі внутрішні ресурси. Водночас Уряд збільшує фінансування соціальної сфери, підтримки ВПО, освіти та охорони здоров’я.

Детальніше про те, скільки коштів буде спрямовано на різні сфери — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Основні показники державного бюджету на 2027 рік

Проєкт бюджету на 2027 рік передбачає значне зростання доходів та видатків. Доходи заплановані в обсязі 5 трильйонів 648 мільярдів гривень, що на 452,1 мільярда більше порівняно з планом 2026 року.

Загальний обсяг видатків становитиме 7 трильйонів 272 мільярди гривень, що на 864,9 мільярда перевищує показники попереднього року.

Потреба у міжнародній підтримці складатиме 52,6 мільярда доларів. Кошти планують залучити від ЄС, країн G7, МВФ, Світового банку та інших партнерів.

Оборона та безпека

На сектор оборони та безпеки виділено 4 трильйони 885 мільярдів гривень, що становить 43,8% від ВВП. З них:

• 2 трильйони 298,5 мільярда гривень — на озброєння та військову техніку;
• 1 трильйон 791,7 мільярда гривень — на оплату праці з нарахуваннями;
• 499,9 мільярда гривень — на інші видатки;
• 264,9 мільярда гривень — резерв коштів;
• 30 мільярдів гривень — державні гарантії.

Підтримка ВПО

На підтримку внутрішньо переміщених осіб у 2027 році передбачено 83,2 мільярда гривень (на 11,6 мільярда більше, ніж у 2026 році). Основні статті витрат:

• 39,6 мільярда гривень — допомога на проживання;
• 12 мільярдів гривень — заходи підтримки тимчасового проживання;
• 11,5 мільярда гривень — компенсація за знищене майно;
• 5,5 мільярда гривень — компенсація за програмою “HOME”;
• 4 мільярди гривень — соціальні послуги;
• 3,7 мільярда гривень — програма “єОселя” (перший внесок та відсотки);
• 3,5 мільярда гривень — програми зайнятості;
• 3,4 мільярда гривень — програма “єВідновлення”.

Підтримка економіки, бізнесу та енергетичного сектору

На підтримку економіки та бізнесу бюджет закладає 96 млрд гривень, що на 45,7 млрд гривень більше до плану на 2026 рік.

• 45 млрд гривень передбачено на забезпечення житлом громадян за програмою”єОселя” (+27,9 млрд гривень);
• 29 млрд гривень спрямують до Національної установи розвитку на програму “Доступні кредити 5-7-9%” та гарантії НУР (+11 млрд гривень);
• 10,1 млрд гривень отримає Фонд розвитку інновацій на оборонні технології Brave1, нові зразки техніки та обладнання для потреб оборони, робототехніку, безпілотні технології та дослідження спеціальних інноваційних технологій (+2,7 млрд гривень).
• 9,4 млрд гривень виділено на активні програми підтримки бізнесу (+4,1 млрд гривень).
• Для страхування бізнесу від воєнних ризиків та іншої фінансової підтримки передбачено ресурс у 58,7 млрд гривень. Одним із можливих джерел його формування є підвищення стандартної ставки на 1 відсотковий пункт – з 20% до 21%, проте остаточне рішення потребуватиме законодавчого врегулювання.
• Окремо 8,3 млрд гривень планується спрямувати на захист підприємств паливного сектору від таких ризиків — за рахунок можливого підвищення акцизу на пальне.

Майже 100 млрд гривень буде спрямовано у 2027 році на підтримку енергетики. Кошти підуть на захист та відновлення енергетичних об’єктів, на доплати енергетикам, підтримку вугільної галузі та проєкти з енергоефективності. Також на Плани стійкості буде спрямовано 60 млрд гривень, і можливе отримання енергетичними підприємствами ресурсу від зниження нормативу зі сплати дивідендів. У 2026 році ця сума становила 19,5 млрд гривень.

Сільськогосподарський сектор отримає підтримку у розмірі 7,4 млрд гривень. Кошти передбачено на фінансову підтримку сільгосптоваровиробників і фермерів, гуманітарне розмінування, гранти для АПК, меліорацію та релокацію сільгосптоваровиробників.

Житлова політика, інфраструктура та спорт

Загальний обсяг житлової політики становить 84,9 млрд гривень (+38,3 млрд гривень). Сюди входять:

• 45 млрд гривень на забезпечення житлом за програмою «єОселя».
• 24,4 млрд гривень на житлові програми: «єВідновлення», компенсації, ваучери, субвенція (+8,9 млрд гривень).
• 6,9 млрд гривень на компенсацію на житло ветеранам з інвалідністю І та ІІ груп.
• 5,5 млрд гривень компенсації за знищене житло за програмою «HOME».
• 2,4 млрд гривень на житло військовим.
• 0,7 млрд гривень для Фонду енергоефективності на співфінансування підвищення енергоефективності житла та відновлення зруйнованого житла.

Сфера спорту та молоді отримає 6,85 млрд гривень (+0,98 млрд гривень). На гідне представлення України на світовій спортивній арені піде 6,56 млрд гривень (+0,86 млрд гривень). На створення умов для самореалізації молоді в Україні виділено 201,5 млн гривень, зокрема 140 млн гривень підуть на гранти молоді (+50 млн гривень). У 2027 році передбачено 1 800 грантів, що у 2,5 раза більше порівняно з 2026 роком. Також 91,5 млн гривень (+68,5 млн гривень) закладено на формування свідомої української політичної нації, зокрема на розвиток пластового руху, на підтримку якого із 2027 року безпосередньо передбачено 61,5 млн гривень.

Підтримка регіонів, громад та інвестиційні проєкти

На публічні інвестиційні проєкти та програми у 2027 році передбачено 116 млрд гривень (+3,9 млрд грн), з яких 76,4 млрд гривень — це залучені кошти міжнародних фінансових організацій та урядів інших країн. Основні напрями цих проєктів — транспорт, муніципальна інфраструктура та послуги, освіта, охорона здоров’я, енергетика, житло, соціальна сфера.

Підтримка регіонів і громад складе 133,6 млрд гривень (+42,2 млрд гривень до плану на 2026 рік). Серед основних напрямів фінансування — комплексні плани стійкості регіонів та окремих міст, Державний фонд регіонального розвитку, субвенції на реалізацію публічних інвестиційних проєктів у галузях освіти, охорони здоров’я та соціального захисту, субвенція на будівництво та ремонт доріг місцевого значення, додаткова дотація прифронтовим та тимчасово окупованим територіям України, а також різниця в тарифах. Загальний ресурс місцевих бюджетів у 2027 році становитиме 1 трлн 34,5 млрд гривень, що на 123,9 млрд гривень, або на 13,6% більше до плану на 2026 рік зі змінами.

Серед новацій проєкту держбюджету-2027:

• Заплановане часткове (25%) відновлення Державного дорожнього фонду в обсязі 52,8 млрд гривень. З них 34,2 млрд гривень піде на фінансування утримання та розвитку доріг загального користування державного значення, 10,1 млрд гривень — на виконання боргових зобов’язань за запозиченнями, залученими на розвиток мережі автомобільних доріг, а 8,5 млрд гривень — як субвенція місцевим бюджетам на утримання доріг місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах.
• 18,2 млрд гривень спрямовуватимуться на компенсацію різниці в тарифах у межах підтримки регіонів та громад. Це дозволить компенсувати різницю між економічно обґрунтованою вартістю комунальних послуг і тарифами для населення та зменшити відповідне фінансове навантаження на громади і людей.

Читайте також:

Бахмутська МВА переглянула бюджетні видатки: більше грошей заклали на зарядні станції та ноутбуки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Кліщіївка — село Бахмутської громади, історія якого бере початок наприкінці XVIII століття. Колись воно називалося Карлівкою, мало дві окремі частини, власну церкву, школу, млин та господарства. У 1945 році село отримало сучасну назву, походження якої досі залишається предметом дослідження. Розповідаємо, як виникла Кліщіївка, хто був її першими мешканцями та яким було життя села в різні історичні періоди.

Примітка. Матеріал підготовлений на основі історико-краєзнавчого нарису про Кліщіївку, одним з авторів якого є дослідник Михайло Кулішов. У нарисі використано історичні документи, статистичні відомості та матеріали Бахмутського краєзнавчого музею.

Історія Кліщіївки: як виникло село Карлівка

Історія сучасної Кліщіївки розпочалася в останній чверті XVIII століття. Тоді на землях Бахмутської провінції створювали нові поселення. На південь від Бахмутської фортеці земельну ділянку площею 1700 десятин отримав секунд-майор Карл Томас, який був помічником коменданта Азовської фортеці.

Саме з його іменем пов’язують первісну назву села — Карлівка. За історичними відомостями, у 1782 році на цій території проживали лише три родини. Першими відомими поселенцями були:

• Корній Іванович та Тетяна Федорівна Мірошник;
• Гаврило Іванович та Тетяна Герасимівна Науменко;
• Семен Олексійович та Олена Андріївна Тупота.

У документах того часу їх називали “малоросіянами” — так в Російській імперії позначали українців. У першій половині 1790-х років, можливо у 1794 році, власником Карлівки став капітан Петро Петрович Плещеєв.

За переписом від 12 липня 1795 року, в селі проживало 220 людей. У 1799 році було складено економічний опис Карлівки. На той час у ній налічувалося 115 чоловіків і 121 жінка. Площа земель становила 1900 десятин.

У документі також згадували панський будинок, ставок, млин та землі, які використовували для сільського господарства. Від кінця XVIII до другої половини XIX століття Карлівка перебувала у власності представників родини Плещеєвих.

Церква, школа та поділ Карлівки на два поселення

У 1841 році в Карлівці відкрили церкву Покрови Пресвятої Богородиці. До її парафії належали не лише жителі Карлівки, а й мешканці Отрадівки та Андріївки. При храмі діяла церковнопарафіяльна школа. Після більшовицького перевороту 1917 року церква продовжувала працювати до 1925 року. Згодом її, ймовірно, закрили.

Подальша історія храму має суперечливі свідчення. За одними даними, після Другої світової війни церкву знову відкрили, а на початку 1960-х років закрили. За іншими, у повоєнний час у будівлі облаштували сільський клуб.

Відомо, що згодом приміщення використовували як колгоспне зерносховище. Богослужіння відновили на початку 1990-х років. Ще однією важливою подією для Карлівки стало скасування кріпосного права у 1861 році. Починаючи з 1863 року, місцеві селяни отримали можливість викуповувати або орендувати землю у колишніх власників.

Дослідники припускають, що після викупу земельних наділів частина селян почала будувати оселі на південній околиці Карлівки. Це могло сприяти виникненню нового поселення. Згодом Карлівку адміністративно поділили на два населені пункти — Карлівку 1 та Карлівку 2. У 1886 році в Карлівці 1 проживало 217 людей, а в Карлівці 2 — 145. Обидва поселення належали до Бахмутської волості Бахмутського повіту Катеринославської губернії.

Хто заснував Карлівку: чому в історичних джерелах виникла плутанина

У дослідженні історії Кліщіївки автори звертають увагу на неточність, яка поширилася в окремих історичних працях. У статистичному збірнику Катеринославської губернії, виданому в 1886 році, заснування Карлівки 1 та Карлівки 2 пов’язували з Осипом Івановичем Шультеном.

Таку інформацію укладачі записали зі слів місцевих старожилів. Однак автори нарису наголошують, що архівні документи не підтверджують причетності Шультена до заснування Карлівки. За їхніми дослідженнями, історія поселення пов’язана насамперед із Карлом Томасом, а згодом, із родиною Плещеєвих. На думку авторів, саме використання спогадів старожилів без належного зіставлення з архівними документами сприяло поширенню помилкової версії про засновника села.

Як жили мешканці Карлівки у XIX та на початку XX століття

Спочатку основними заняттями жителів Карлівки були землеробство, скотарство та робота на поміщицьких землях. У другій половині XIX століття дедалі більше селян знаходили заробіток у сусідньому Бахмуті. Вони підвозили будівельні матеріали, виконували підсобні роботи, займалися городництвом і торгівлею.

Деякі мешканці продавали худобу, сіно, борошно та кам’яне вугілля, яке закуповували на Горлівських і Щербинівських рудниках. На початку XX століття на західній околиці Карлівки 2 бахмутська фірма “Е. М. Фарке” розпочала розробку Карлівського крейдяного родовища. Це створило додаткові можливості для заробітку. Місцеві жителі працювали в кар’єрі та перевозили крейду до бахмутських заводів. На початку XX століття в Карлівці 1 налічувалося 47 дворів і 357 жителів, а в Карлівці 2 — 40 дворів та 313 мешканців.

Карлівка в радянський період: об’єднання села та розвиток господарства

Радянська влада остаточно встановилася в Карлівці 1 та Карлівці 2 у січні 1920 року. На початку 1920-х років обидва поселення об’єднали в одне село під назвою Карлівка.

У 1923 році воно увійшло до складу Бахмутської округи, а в 1924 році, до Артемівського району Артемівської округи Донецької губернії. На той час у селі працювали школа, приватний млин, олійниця та три кузні. Більшість місцевих родин мала земельні ділянки й утримувала худобу. У першій половині 1924 року Карлівку електрифікували.

За переписом 1926 року, на території Карлівської селищної ради проживало 1215 людей. Із них 1197 були українцями, 12 — росіянами, ще шестеро належали до інших національностей. Наприкінці 1920-х років, у період сталінської колективізації, у Карлівці організували сільськогосподарську артіль імені Петровського, яка згодом стала колгоспом.

На території Карлівської сільради також діяв колгосп імені Калініна. У 1938 році тут створили промислову артіль “Огнеупор”, яка виготовляла глиняну черепицю. За півтора року працівники збудували виробничий цех, їдальню та двоквартирний будинок. Напередодні Другої світової війни артіль виробляла понад 300 тисяч штук черепиці.

Кліщіївка під час Другої світової війни та перейменування села

Під час Другої світової війни Карлівка перебувала під нацистською окупацією з 1 листопада 1941 року до 5 вересня 1943 року. За наведеними в історичному нарисі даними, у цей період до Німеччини на примусові роботи вивезли 46 людей.

15 серпня 1945 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила указ про впорядкування назв населених пунктів Сталінської області. Відповідно до нього село Карлівка перейменували на Кліщіївку, а Карлівську сільську раду — на Кліщіївську.

Проте достеменно невідомо, чому для села обрали саме таку назву. Одна з місцевих версій пов’язує її з топонімом “Кліщієва Балка”, який нібито існував поблизу сучасного залізничного зупинного пункту Кліщіївка. Водночас автори історичного дослідження зазначають, що не знайшли підтвердження існування такої назви на відомих картах чи в географічних довідниках.

Інша версія, запропонована самими дослідниками, полягає в тому, що під час підготовки указу 1945 року могли припуститися орфографічної помилки. За цим припущенням, село могли планувати назвати Пліщіївкою — від прізвища колишніх власників Плещеєвих. На користь цієї версії автори наводять те, що в окремих дореволюційних довідниках поряд із назвою Карлівка зустрічався варіант “Плещеевка”.

Однак документального підтвердження такої помилки немає. Тому походження сучасної назви Кліщіївки залишається відкритим питанням.

Якою була Кліщіївка після війни

Наприкінці 1940-х років у Кліщіївці відкрили семирічну школу та встановили телефон у приміщенні сільської ради. Основним місцем роботи для багатьох мешканців залишалося сільське господарство. У 1962 році Кліщіївську сільраду розформували, а село передали до Красненської сільської ради.

На базі колгоспів імені Петровського та імені Калініна створили радгосп імені Калініна. У першій половині 1980-х років він отримав назву “Червоносільський”. Мешканці працювали в радгоспі, утримували власні городи та господарства. Продукти власного виробництва продавали в Артемівську, а завдяки залізничній зупинці могли їздити також до Горлівки, Макіївки та Донецька.

На початку 1990-х років через нестачу робочих місць частина жителів почала залишати село. Будинки продавали, а серед покупців були мешканці Артемівська, які використовували нерухомість у Кліщіївці як дачі.

Кліщіївка до повномасштабної війни: що збереглося в селі

У липні 2020 року наукові співробітники Бахмутського краєзнавчого музею відвідали Кліщіївку та Андріївку, щоб зібрати історичні матеріали й спогади місцевих жителів. У підготовленому ними звіті описали життя обох сіл, місцеві установи та громадські ініціативи.

За наведеними у звіті даними, у 2020 році в Кліщіївці та Андріївці разом проживало 472 людини. Також згадували 100 переселенців і 85 дітей віком до 18 років. Одним із головних громадських просторів Кліщіївки залишалося приміщення колишньої школи.

Тут працювали бібліотека, медичний пункт, пошта, центр соціального захисту та різноманітні гуртки. Мешканці брали участь у грантових програмах, завдяки яким облаштовували громадські приміщення, покращували освітлення вулиць та створювали простори для дозвілля. У 2010 році за грантові кошти відремонтували актову залу та облаштували вуличне освітлення. Згодом за міжнародної підтримки відкрили комп’ютерний і тренажерний зали.

Особливу історичну цінність мала сама будівля школи. За музейним звітом, одна її частина була зведена з крейди й належала до старої церковнопарафіяльної школи 1890 року. Іншу частину добудували у 1954 році. Під час спілкування з музейниками місцеві жителі також згадували колишній завод “Горняк”, де виготовляли глиняний посуд та інші вироби.

У бібліотеці зберігалися глиняні роботи місцевого майстра Віктора Науменка. У селі також залишалися будівлі, пов’язані з його минулим. Зокрема, на вулиці Першотравневій, за свідченнями краєзнавців, зберігалася стара будівля панської садиби, яку згодом використовували як лікарню та пологовий будинок.

Ці відомості зафіксували під час краєзнавчої поїздки 2020 року. Вони дозволяють відтворити частину історії Кліщіївки та повсякденного життя її мешканців до повномасштабного російського вторгнення.

До теми:

“Панська купальня” біля Бахмута: у Бахмутському краєзнавчому музеї розповіли його історію

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Іноді отримувачі допомоги на проживання ВПО дізнаються про її припинення лише після того, як кошти не надходять. Водночас окремого повідомлення із зазначенням причини припинення виплати людина може не отримати.

Редакція Бахмут IN.UA зібрала поради від “Юридичного порадника для ВПО” про те, як з’ясувати підстави такого рішення та куди варто звертатися.

Чи повідомляють про припинення виплат офіційно

Згідно з постановою Кабміну від 20 березня 2022 року № 332, за результатами верифікації в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, яким не відповідає отримувач допомоги. Водночас Порядок не встановлює безумовного обов’язку повідомляти отримувача про відмову в призначенні або продовженні виплати.

За наявності технічної можливості про підстави відмови та порядок оскарження можуть повідомити:

• засобами електронного сповіщення Єдиної системи;
• засобами мобільного зв’язку;
• засобами поштового або електронного зв’язку.

Наразі проблема недостатнього інформування отримувачів відома та обговорюється з представниками ПФУ. У нормативному регулюванні вже передбачена можливість електронного інформування, а одним із напрямів подальшого розвитку є відображення відповідної інформації в особистому кабінеті на вебпорталі ПФУ. Система інформування ще формується, і порядок її роботи може змінюватися з урахуванням змін у законодавстві.

Що робити, якщо допомога не надійшлаЯкщо допомога не надійшла у звичний строк у межах одного місяця, це ще не обов’язково означає, що виплату припинено. Затримка може бути пов’язана з опрацюванням інформації або процедурними моментами.

Що робити, якщо допомога не надійшла

Якщо допомога не надійшла у звичний строк у межах одного місяця, це ще не обов’язково означає, що виплату припинено. Затримка може бути пов’язана з опрацюванням інформації або процедурними моментами.

Якщо виплата не надходить довше, варто звернутися до ПФУ та з’ясувати причину:

• через вебпортал ПФУ — авторизуватися в особистому кабінеті за допомогою КЕП або “Дія.Підпису” та направити звернення;
• телефоном — звернутися на гарячу лінію ПФУ за номерами: 0 800 503 753, +380 (44) 281 08 70 або +380 (44) 281 08 71;
• поштою або електронною поштою — направити письмове звернення до відповідного сервісного центру ПФУ;
• особисто — звернутися до сервісного центру ПФУ незалежно від місця реєстрації.

Чому варто подавати письмове звернення

Юристи наголошують: якщо потрібно не лише дізнатися причину припинення виплати, а й оцінити законність такого рішення та за потреби його оскаржити, рекомендується звернутися до ПФУ письмово.

У зверненні варто попросити повідомити:

• чи приймалося рішення про припинення або непродовження виплати допомоги;
• дату такого рішення;
• конкретну підставу його прийняття.

Саме письмова відповідь ПФУ дасть змогу проаналізувати підстави припинення допомоги та визначити подальший алгоритм дій.

Читайте також:

Житлова субсидія на опалювальний сезон: кому призначать автоматично, а кому треба подавати заяву

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!