Російські загарбники продовжують тимчасово утримувати українські території. Попри складну ситуацію та небезпеку в регіонах, минув ще один тиждень, який приніс окупантам нові болючі втрати в живій силі та техніці на лінії фронту. Незважаючи на відсутність прав та свобод на ТОТ, а саме: нав’язування кремлівської пропаганди, підготовки до псевдовиборів, паспортизація та репресії, українці в окупації продовжують далі чинити спротив та допомагати армії. 

У цьому матеріалі ми розглянемо головні події, які відбувалися на тимчасово окупованих територіях за останній тиждень. 

Вибухи на ТОТ

Цього тижня вибухи були зафіксовані у Донецьку, Макіївці, Горлівці та Оленівці на Донеччині, у Бердянську на Запоріжжі, у Севастополі, Сімферопольському та Красногвардійському районі у Криму. Окупаційна влада у Криму зазначила, що це була робота ППО та збиття БПЛА над півостровом, про наслідки не повідомляли.

Гуманітарна ситуація на ТОТ

Гуманітарна ситуація в окупації залишається складною. В Рубіжному на Луганщині, як зазначає Артем Лисогор, очільник Луганської ОВА, немає перспектив, що росіяни почнуть відбудовувати місто. 

“Протягом півтора року після окупації в Рубіжному ні про яке відновлення не було й думки. Тільки наприкінці 2023-го в місті почали з’являтися підрядні компанії гастролерів та складатися плани відбудови. Більша частина населеного пункту зруйнована вщент, але у чергу ремонтів потрапили менше 30 будинків — виключно вцілілі, де можна показово і швидко зробити якісь роботи. За пошкоджені й тим більше зруйновані багатоповерхівки ніхто братися не збирається”, — підкреслює очільник Луганської ОВА. 

У Лисичанську місцеві скаржаться на відсутність роботи комунальних служб. Підприємства, які займаються відновлювальними роботами, надають тільки ті ремонтні послуги, на яких найняли осіб. Ще більш проблематичним залишається викликати ремонтників: у місті через відсутність мобільного зв’язку місцеві мають або дзвонити у таксофон, або йти пішки.

“Деякі підприємства виконують відновлювальні роботи, але працюють там особи, яких найняли на конкретний вид ремонтів. Усе інше їх не стосується. Як от аварійні ситуації. Таких бригад в населеному пункті немає. Можна зателефонувати з таксофону і спробувати викликати, або пройти пішки декілька кілометрів і написати заяву. Проте — виїжджати нікому”, — констатує Лисогор. 

У окупованому Шахтарську на Донеччині так званий мер міста олександр шатов заявив, що 70% водопровідних мереж уже непридатні. Більш ніж половина “погодинної” води, що начебто поставляється, не доходить до квартир.

Влада так званої днр скасувала рух популярних міжміських маршрутів, які курсували по території області через “відсутність ліцензії у перевізника”. У якого саме перевізника відібрали ліцензію, загарбники не уточнили. Скасували рух за наступними маршрутами:

• Комсомольське — Донецьк (Південний автовокзал);
• Новий Світ — Донецьк (Південний автовокзал);
• Новий Світ — Старобешеве.

Русифікація на ТОТ

26 лютого 2024 владімір путін, президент рф “вніс” 4 новоокуповані регіони, а саме Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області у так званий південний військовий округ. Раніше туди “увійшли” окупована АР Крим та місто Севастополь. Чіткого пояснення з боку кремля, навіщо це було зроблено немає. Іван Федоров, голова Запорізької ОВА прокоментував цю подію та зазначив, що путін це робить, щоб начебто узаконити захоплені території, в першу чергу. 

“Тиран, що вижив з розуму, всіляко намагається узаконити захоплені населені пункти України у своїй недодержаві. А ще — мати змогу “офіційно” мобілізувати українських чоловіків на ТОТ”, — підкреслив голова Запорізької ОВА. 

Жителів захопленої Авдіївки росіяни планують залучити на вибори путіна. Як зазначив так званий голова виборчої комісії днр володимир висоцький, що вся псевдореспубліка є “колишньою” Донецькою областю України, тому і мешканці також мають право на начебто волевиявлення. 

“Авдіївці теж наші громадяни, якщо згадувати 2014 рік, авдіївці точно так само активно голосували за вступ до російської федерації. Це теж наші громадяни, це теж наші люди. Тому ми як виборча комісія створимо абсолютно все і створюємо абсолютно всі умови для їхнього якісного волевиявлення”, — розповів висоцький місцевим пропагандистам.

Нагадаємо, що після захоплення міста пропаганди прозвітували про отримання мешканцями Авдіївки російських паспортів. А на території окупованої Донеччини, за даними еvocation.info, встановлено 611 вибіркових дільниць та створено так звані територіальні комісії щонайменше у 20 населених пунктах регіону. 

“Волевиявлятись” навчали й футболістів фейкового футбольного клубу “шахтар”, який відкрили вже окупанти. Там провели відповідні заходи та бесіди, щоб спортсмени могли зробити нібито правильний вибір. 

Загарбники продовжують тероризувати місцеве населення. На тлі заяв дмитра медведева, заступника голови радбезу рф про те, щоб відправляти у Сибір незгодних з російським режимом на ТОТ, тобто депортувати українців, приєднався олександр малькевич, член громадської палати рф.

“Ми пропонуємо цю ініціативу втілити в життя, посилити й розширити. Тобто “ждуни” з “новоросії” і “Донбасу” повинні спокутувати свою провину на будівництвах Сибіру, Далекого Сходу, Крайньої Півночі, а й зворотна має бути історія. Так звані “ліберальні” активісти й шкідники з російської глибинки повинні відпрацьовувати на відбудові, на будівництвах якраз “Донбасу” і “новоросії”. Особливо це стосується тих, хто розповідає, що росія сама себе обстрілює, що ніяка спеціальна військова операція не була потрібна, і так далі”, — заявив російський політик. 

У радянські час українці вже стикались з депортаціями в інші віддалені регіони тодішньої срср. Протягом 1939-1940 років сталінська влада вивезла за різними підрахунками від 10 до 20 відсотків населення Західної України у північні регіони російської радянської федеративної соціалістичної республіки, у тому числі у Сибір. Сталін у період 1939-1940 років захопив Західну Україну, Західну білорусь та країни Балтії (сучасні Литва, Латвія та Естонія), після чого почались масові хвилі депортацій на територію радянського союзу. 

Представники пвк “ведмідь” влаштували бійку в Криму

В ніч на 23 лютого 2024 року у населеному пункті Чорноморське в окупованому Криму бойовики з пвк “ведмідь” влаштували бійку з відвідувачами місцевого кафе “Фортеця (Крепость)”. Причиною стало те, що нібито двом бойовикам не сподобалась поведінка відпочивальників і ті викликали підмогу — озброєні загарбники увірвались у кафе, почали бити відвідувачів та поклали всіх обличчям до підлоги.

Командир бойовиків пояснив це тим, що нібито є загроза проникнення українських ДРГ, тому вони мають реагувати на кожний “чих”. 

Російський ліберальний Telegram-канал ASTRA зміг ідентифікувати 10 бойовиків, хто брав участь в озброєному нападі на місцевих мешканців у кафе. Натомість окупаційний слідчий комітет росії в Криму порушив кримінальну справу проти нападників та інкримінував їм хуліганство.

Літакопад на Сході України та “бавовна” на полігоні

Протягом тижня росіяни продовжують зазнавати великих втрат на фронті. Окрім живої сили, важкої техніки та артилерії, росіяни знов втратили декілька одиниць авіації. 

“Схоже, до них не доходить! Ніяких висновків не роблять російські пілоти!”, — саме так відповів Микола Олещук, командувач Повітряних сил ЗСУ на падіння двох літаків “СУ-34” 29 лютого 2024 року на Сході України.

Загалом окупанти втратили 5 літаків за тиждень: 2 літаки “СУ-34” 27 лютого 2024 року та 3 винищувачі “СУ-34” 29 лютого 2024 року. Загалом протягом лютого 2024 року Сили оборони України знищили 13 одиниць бойової авіації. 

Російські воєнкори знов заявили про “бавовну”. Цього разу Сили оборони України вразили полігон в окупованій Оленівці на Донеччині. За інформацією окупантів, внаслідок прильоту 2 ракет від HIMARS загинули 19 військових, зокрема військовий командир та ще 12 окупантів було поранено. Інформацію щодо прильоту підтвердив і Генштаб ЗСУ. Там заявили, що вдарили за допомогою реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). З якої саме РСЗВ завдали удару, у пресслужбі не уточнили.  

Ситуація в окупації не покращується. Попри гучні заяви представників кремля про “покращення життя”, люди й досі залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами та мають, буквально, виживати. Сьогоднішня реальність на ТОТ — це пусті обіцянки ватажків, масова паспортизація, цензура, відсутність прав людини та примус забути все українське. Чоловіків готують до чергової хвилі мобілізації, щоб відправити на фронт воювати проти ЗСУ. 
А ми маємо нагадати, що люди в окупації чекають на скоріше звільнення від окупантів. АР Крим, Донеччина, Луганщина, Херсонщина та Запоріжжя — це Україна!

Раніше у дайджесті новин з окупації ми розповідали про затоплений біля берегів Криму великий десантний корабель “цезар куніков”, приїзд у тимчасово окуповану Горлівку філіпа кіркорова та гуманітарну катастрофу на ТОТ.

Читайте також:

• Для мешканців ТОТ запустили гарячу лінію: телефон
• Ліквідація вугільної галузі: окупанти з “лнр” закривають шахти “Східвугілля”
• Як росіяни зомбують дітей на ТОТ та популяризують війну серед молоді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Бахмутській, Часовоярській та Торецькій громадах весною 2026 року визначили уповноважених з питань безбар’єрності. Більшість населених пунктів цих громад є окуповані або перебуває в зоні активних бойових дій, а місцеві адміністрації працюють в екзилі.

Бахмут IN.UA з’ясував, навіщо громадам призначати відповідальних за безбар’єрність, які завдання перед ними стоять та як мешканці можуть до них звертатися. 

Хто відповідає за безбар’єрність у трьох громадах

29 травня Олександр Марченко, виконувач обов’язків начальника Бахмутської МВА підписав розпорядження про призначення уповноваженого з питань безбар’єрності, ним призначили Сергія Родіна. 

Ця новина викликала суперечливі коментарі, люди не зрозуміли, навіщо призначили таку посаду в окупованій громаді. 

Згідно з визначеними для цієї посади завданнями, Сергій Родін має координувати реалізацію державної політики у сфері створення безбар’єрного простору, формування та супровід планів заходів із виконання Національної стратегії створення безбар’єрного простору в Україні. Також до його функцій належить моніторинг доступності об’єктів та послуг у різних сферах та координація створення доступної інфраструктури, транспорту, публічних просторів і послуг.

Але не лише в Бахмуті, призначили цю посаду. У Часовоярській міській територіальній громаді уповноваженим з питань безбар’єрності також визначили заступника міського голови Євгенія Дмитрієва. Відповідне розпорядження начальник Часовоярської МВА підписав 4 червня 2026 року. У Торецькій міській військовій адміністрації уповноваженим з питань безбар’єрності 14 травня 2026 року призначили заступника начальника МВА Руслана Біленка. У Торецькій громаді робота за напрямком безбар’єрності була визначена ще раніше. Як повідомили у МВА, Руслан Біленко координував цей напрямок та керував виконанням завдань відповідальними особами згідно з розпорядженням начальника адміністрації від 23 жовтня 2025 року.

Призначення таких уповноважених відбувається в межах реалізації державної політики зі створення безбар’єрного простору. Але для громад, які не контролюють частину або всю територію, така робота має свою специфіку. Адже фізично облаштувати доступний простір на окупованій території або там, де тривають бойові дії, зараз неможливо. Водночас мешканці цих громад продовжують взаємодіяти з місцевою владою, отримувати інформацію та послуги, звертатися щодо документів і соціальних питань — часто вже перебуваючи в інших містах України або за кордоном. Саме тому виникає питання, що конкретно означає безбар’єрність для громади, яка працює в умовах окупації та евакуації, і що уповноважений може робити вже зараз. Про це Бахмут IN.UA поговорив із Мариною Сташиною-Неймет, експерткою з доступності ГО “Громадський холдинг” “ГРУПА ВПЛИВУ”, який входить до коаліції організацій, що з 2014 року опікуються захистом прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України.

Навіщо безбар’єрність громадам, які не контролюють свої території

На перший погляд може здаватися, що питання безбар’єрності для окупованих громад не є першочерговим. Адже якщо громада не контролює свою територію, місцева влада не може зараз облаштовувати там пандуси, змінювати громадський транспорт чи реконструювати будівлі. Проте, за словами Марини Сташиної-Неймет, робота уповноваженого з питань безбар’єрності не обмежується фізичним простором. Експертка наголошує, що громади мають думати про безбар’єрність уже зараз, оскільки ситуація може змінитися, а майбутню відбудову необхідно планувати заздалегідь. На її думку, важливо, щоб відновлення враховувало потреби різних груп мешканців, а не відбувалося за принципом відтворення того, що існувало до повномасштабної війни.

“Так, зараз території окуповані, через певний час ситуація може суттєво змінитися. І враховуючи це, для нас дуже важливо, щоб вже зараз громади розуміли, що відбудова, це не лише про якісь такі речі, які відбуватимуться в майбутньому, а це те, що потрібно робити вже зараз, пропрацьовувати навіть механізми, як буде відбуватися відбудова, яка буде враховувати потреби різних жителів громад”, — пояснює Марина Сташина-Неймет.

За її словами, безбар’єрність — це не лише про те, наскільки людина може фізично потрапити до певної будівлі. Йдеться також про те, чи може мешканець отримати необхідну інформацію, скористатися послугою, звернутися до влади та взяти участь у житті своєї громади незалежно від своїх потреб, стану здоров’я тощо або місця перебування.

Для громад, які працюють в евакуації, це означає, що значна частина роботи може відбуватися незалежно від того, де фізично перебуває людина. Наприклад, мешканець Бахмутської, Часовоярської чи Торецької громади може зараз жити в іншому регіоні України, але при цьому залишатися членом своєї громади та потребувати доступу до інформації, послуг і комунікації з місцевою владою. 

Саме тому, пояснює Марина Сташина-Неймет, уповноважений із безбар’єрності потрібен і тим громадам, які сьогодні не можуть працювати зі своїм фізичним простором.

“Для того, щоб ця комунікація була безбар’єрна, для того, щоб вона враховувала потреби та інтереси різних людей, так само потрібні уповноважені з безбар’єрності. Тому, якщо підсумовувати відповідь на це запитання, то це, в першу чергу, про доступність послуг, про доступність інформації і про можливості незалежно від місця перебування людини”, — зазначає вона.

Експертка додає, що така робота може впливати і на майбутнє громади. Якщо люди, які виїхали через війну, продовжують отримувати доступну інформацію, можуть користуватися послугами та підтримувати зв’язок із місцевою владою, це допомагає зберігати зв’язок між громадою та її мешканцями. Водночас безбар’єрність важлива не лише для тих, хто вже має інвалідність. Потреба у доступному середовищі може виникнути у людини через поранення, хворобу або вік. Крім того, доступність потрібна батькам із маленькими дітьми, вагітним жінкам, людям старшого віку та іншим групам населення.

“Ми не можемо знати, коли людина може отримати інвалідність. Це може бути внаслідок поранення, внаслідок хвороби. Це може бути людина, яка зараз є абсолютно здоровою, але через певний час може стати людиною з інвалідністю. Тому це важливо враховувати при плануванні, при відбудові, при розвитку громади”, — пояснює Марина Сташина-Неймет.

На її думку, саме тому уповноважений має бути не формальною посадою, а людиною, яка постійно збирає інформацію про потреби мешканців та допомагає враховувати їх у роботі громади.

“Уповноважений — це та людина, яка збирає всю необхідну інформацію, згуртовує навколо себе людей для того, щоб цей процес безбар’єрної відбудови справді враховував інтереси та потреби різних жителів громади”, — говорить експертка.

Таким чином, для громад, які нині працюють в евакуації, уповноважений із безбар’єрності може бути своєрідною ланкою між мешканцями, місцевою владою та майбутнім процесом відновлення. Його завдання — не чекати деокупації, а вже зараз збирати інформацію про потреби людей, працювати над доступністю послуг та комунікації, а також допомагати громаді готуватися до відбудови.

Що мають робити уповноважені з питань безбар’єрності вже зараз

Для громад, які працюють в евакуації або частина територій яких окупована, безбар’єрність не зводиться до облаштування пандусів чи доступності будівель. За словами Марини Сташиної-Неймет, громади все одно продовжують реалізовувати державну політику та можуть працювати над доступністю послуг, інформації й цифрових ресурсів.

“Безбар’єрність — це не лише про пандуси і ліфти, умовно кажучи. Безбар’єрність, це і про доступний цифровий простір, безбар’єрність — це і про доступний інформаційний простір, про освіту, про працевлаштування та ведення бізнесу, і це про участь у суспільному та політичному житті громади та країни в цілому. І для органів місцевого самоврядування координація питань безбар’єрності є виконанням державної політики незалежно від того, чи перебуває громада на підконтрольній Україні території, чи працює в евакуації”, — пояснює експертка.

Одним із напрямків, над яким громади можуть працювати вже зараз, є цифрова доступність. Наприклад, сайт громади може бути адаптований так, щоб ним могли самостійно користуватися люди з порушеннями зору, слуху, рухових функцій або когнітивними порушеннями.

Примітка. Звертаємо увагу, що ми н проводили оцінку відповідності Настановам з вебдоступності (WCAG), однак помітили, що деякі сайти мають додаткові налаштування для зручності користування

Примітка. Звертаємо увагу, що коректно буде вказати “Людям  з порушеннями зору”

“Якщо, наприклад, сайт є безбар’єрним, якщо послугу, яку надає саме громада, з якої людина евакуювалася, можна отримати онлайн, це вже один з прикладів того, що громади можуть зробити вже зараз, і дехто це успішно виконує”, — говорить Марина Сташина-Неймет.

Ще один напрямок — комунікація з мешканцями. Йдеться про те, щоб пояснювати законодавство, постанови та порядок дій зрозумілою мовою, а також враховувати різні потреби людей під час створення інформаційних матеріалів. Експертка наводить як приклад відеоматеріали із субтитрами або можливістю перекладу українською жестовою мовою. Такі рішення, за її словами, дають змогу враховувати потреби різних мешканців громади.

Окремо уповноважені можуть працювати зі збором інформації про потреби мешканців, які були змушені залишити свої домівки. Ці дані, за словами Марини Сташиної-Неймет, потрібні для подальшого планування та адвокації інтересів громади перед державою і донорами.

“Збір інформації про потреби жителів громади, які змушені були залишити свої домівки, це теж та частина роботи, яку потрібно робити вже зараз. Тому що це і про планування подальших кроків, це і про розуміння, які питання потрібно адвокатувати перед державною владою і перед донорами”, — зазначає вона.

За словами експертки, ще одним напрямком може бути взаємодія з громадським сектором. Громадські організації, які працюють із ВПО, людьми з інвалідністю чи молоддю, можуть допомагати громадам краще розуміти потреби мешканців.

Водночас, за її словами, для людей, які були змушені виїхати, важливо створювати умови, за яких вони зможуть залишатися у своїй громаді навіть після евакуації, а не будуть змушені переїжджати ще раз через те, що їхні потреби не закриваються.

“Це також про ті моменти, що потрібно робити вже зараз для того, щоб ці жителі громади, які евакуювалися, не змушені були ще далі кудись переїздити, тому що вони не можуть себе забезпечити, мають якісь потреби, які не закриває ані сама громада, ані приймаюча громада”, — сказала експертка.

Що передбачили для уповноважених у трьох громадах

Як ми зазначали раніше, у Бахмутській громаді уповноваженим з питань безбар’єрності призначили заступника міського голови Сергія Родіна. Серед його завдань — координація реалізації державної політики у сфері безбар’єрності, формування та супровід планів заходів із виконання Національної стратегії, моніторинг доступності об’єктів і послуг у фізичній, інформаційній та цифровій сферах, а також координація створення доступної інфраструктури, транспорту, публічних просторів та послуг.

У Часовоярській громаді уповноваженим визначили заступника міського голови Євгенія Дмитрієва. Його завдання включають координацію державної політики у сфері безбар’єрності, міжвідомчу взаємодію, інтеграцію принципів безбар’єрності у місцеві програми розвитку, моніторинг доступності об’єктів і послуг, забезпечення доступності інформації та комунікації, сприяння цифровій доступності, залучення громадськості та вразливих груп, а також збір даних про стан безбар’єрності та потреби громади.

У Торецькій громаді напрямок безбар’єрності координує заступник начальника МВА Руслан Біленко. В адміністрації повідомили, що робота за цим напрямком була активізована, а сам Біленко координує роботу та керує виконанням завдань відповідальними особами відповідно до розпорядження начальника МВА від 23 жовтня 2025 року. 

Водночас у Часовоярській громаді повідомили, що після визначення відповідальної особи основні зусилля адміністрації були зосереджені на першочергових завданнях, пов’язаних із функціонуванням громади в умовах воєнного стану. Через активні бойові дії, тимчасову окупацію та руйнування значної частини соціальної та житлової інфраструктури реалізація заходів у сфері безбар’єрності наразі ускладнена.

Як мешканці можуть звернутися

У Часовоярській громаді звернення з питань, що належать до компетенції відповідальної особи, можна подавати у порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян”, — письмово на адресу Часовоярської міської військової адміністрації або в електронній формі. Електронна адреса, зазначена в офіційній відповіді адміністрації: [email protected].

У Торецькій громаді пропозиції, заяви, клопотання та скарги можна подавати на гарячу лінію відділу організаційної роботи, діловодства, контролю та з питань звернень громадян за номером 066-952-63-60 з понеділка по п’ятницю з 08:00 до 17:00. Також звернення приймають на електронні адреси [email protected] та [email protected].

Бахмутська громада. Мешканці можуть звертатися до уповноваженого з питань безбар’єрності Сергія Родіна з питаннями, що стосуються забезпечення безбар’єрності — фізичної, інформаційної, цифрової та економічної. Звернення можна подати в електронній формі на офіційну електронну пошту Бахмутської міської військової адміністрації: [email protected] 

Водночас Марина Сташина-Неймет окремо говорить про важливість різних каналів комунікації, та використання різних форматів подачі інформації (текст, інфографіки, відео з субтитрами та перекладом на українську жестову мову, аудіоопис того, що відбувається на відео, тощо) — електронної пошти, соціальних мереж та інших способів зв’язку, які дозволяють мешканцям отримувати відповіді й передавати документи дистанційно.

Безбар’єрність має бути частиною майбутньої відбудови

Окремо експертка говорить про роль уповноважених у майбутньому відновленні окупованих громад. За її словами, якщо громада вже починає планувати відновлення, уповноважені з питань безбар’єрності мають бути залучені до цього процесу на різних етапах — від визначення першочергових завдань до розробки планів їх реалізації та пошуку фінансування.

“Якщо громада вже планує певні кроки для відновлення, перші кроки, більш глобальні, стратегічні, уповноважені з питань безбар’єрності, якраз мають бути включені в цей процес планування. На всіх етапах, від того, що думають над тими питаннями, які є першочерговими, до того, що вже розробляють план, як їх впроваджувати в життя” — сказала Марина Сташина-Неймет.

Серед майбутніх завдань вона називає також контроль за дотриманням вимог доступності під час реконструкції та проведення аудитів доступності в місцях, де зараз проживають евакуйовані мешканці. Окремо експертка наголошує на необхідності моніторити потреби людей з інвалідністю та їхніх родин. Таким чином, для Бахмутської, Часовоярської та Торецької громад робота уповноважених з питань безбар’єрності може відбуватися вже зараз — через доступність інформації та цифрових послуг, комунікацію з мешканцями, збір даних про їхні потреби та взаємодію з громадським сектором. Водночас у перспективі цей напрямок має стати частиною планування відновлення, щоб майбутня реконструкція враховувала потреби різних мешканців громад. І наостанок важливо додати, що уповноважені можуть працювати з фізичною доступністю не лише після деокупації, адже це спрогнозувати важко, а вже під час проєктів будівництва житла для ВПО зі своїх громад в інших містах та громадах. Саме ці люди мають опікуватися доступністю.

Перед початком навчального року школярі зобов’язані пройти профілактичний медичний огляд. За його результатами педіатр або сімейний лікар видає необхідні документи для навчального закладу. Обов’язковими є дві медичні форми: № 086/о та № 063/о.

Детальніше про те, як працюють медичні довідки в школу та що про них треба знати батькам — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Довідка форми № 086/о: що це

Довідка форми № 086/о — це документ, який фіксує висновок лікаря про стан здоров’я дитини та її придатність до навчання. Базовий огляд передбачає вимірювання зросту, ваги, артеріального тиску, перевірку зору, слуху, а також оцінку роботи серцево-судинної системи за допомогою проби Руф’є. У разі виявлення відхилень лікар направляє пацієнта на додаткові обстеження до вузькопрофільних спеціалістів.

У довідці обов’язково зазначаються:

• прізвище, ім’я, стать та дата народження дитини;
• адреса проживання та контактні дані батьків;
• назва навчального закладу та клас;
• дати попереднього, поточного та запланованого профоглядів;
• висновок щодо стану здоров’я;
• група для занять фізичною культурою;
• медичні рекомендації;
• наявність захворювань (інформація вноситься виключно за згодою одного з батьків).

Довідка форми № 063/о: що це

Довідка форми № 063/о — це документ містить дані про всі проведені вакцинації, ревакцинації та туберкулінові проби дитини. Якщо імунізація проводилася згідно з державним календарем щеплень, у період з 7 до 14 років нові вакцинації зазвичай не призначаються.

У таких випадках щорічно оновлювати форму № 063/о та приносити її до школи не потрібно. Документ вимагають лише у двох випадках:

• переведення дитини до іншого навчального закладу;
• проведення нових планових або надолужувальних щеплень.

Усі медичні послуги під час профілактичного огляду у лікаря, з яким підписано декларацію, є безоплатними для пацієнта. Їхню вартість покриває Національна служба здоров’я України.

Скасовані документи

Медична карта дитини (форма № 026/о) офіційно скасована Міністерством охорони здоров’я у березні 2018 року. Навчальні заклади не мають права вимагати цей документ. Відповідно до статті 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, інформація про діагнози, лікування та звернення за допомогою є медичною таємницею. Ці дані не зберігаються у школі, а знаходяться виключно в медичному закладі в історії розвитку дитини (форма № 112/о).

Читайте також:

Які види матеріальної допомоги доступні бахмутянам: актуальний перелік на 2026 рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!