Російські загарбники продовжують тимчасово утримувати українські території. Попри складну ситуацію та небезпеку в регіонах, минув ще один тиждень, який приніс окупантам нові болючі втрати в живій силі та техніці на лінії фронту. Незважаючи на відсутність прав та свобод на ТОТ, а саме: нав’язування кремлівської пропаганди, підготовки до псевдовиборів, паспортизація та репресії, українці в окупації продовжують далі чинити спротив та допомагати армії. 

У цьому матеріалі ми розглянемо головні події, які відбувалися на тимчасово окупованих територіях за останній тиждень. 

Вибухи на ТОТ

Цього тижня вибухи були зафіксовані у Донецьку, Макіївці, Горлівці та Оленівці на Донеччині, у Бердянську на Запоріжжі, у Севастополі, Сімферопольському та Красногвардійському районі у Криму. Окупаційна влада у Криму зазначила, що це була робота ППО та збиття БПЛА над півостровом, про наслідки не повідомляли.

Гуманітарна ситуація на ТОТ

Гуманітарна ситуація в окупації залишається складною. В Рубіжному на Луганщині, як зазначає Артем Лисогор, очільник Луганської ОВА, немає перспектив, що росіяни почнуть відбудовувати місто. 

“Протягом півтора року після окупації в Рубіжному ні про яке відновлення не було й думки. Тільки наприкінці 2023-го в місті почали з’являтися підрядні компанії гастролерів та складатися плани відбудови. Більша частина населеного пункту зруйнована вщент, але у чергу ремонтів потрапили менше 30 будинків — виключно вцілілі, де можна показово і швидко зробити якісь роботи. За пошкоджені й тим більше зруйновані багатоповерхівки ніхто братися не збирається”, — підкреслює очільник Луганської ОВА. 

У Лисичанську місцеві скаржаться на відсутність роботи комунальних служб. Підприємства, які займаються відновлювальними роботами, надають тільки ті ремонтні послуги, на яких найняли осіб. Ще більш проблематичним залишається викликати ремонтників: у місті через відсутність мобільного зв’язку місцеві мають або дзвонити у таксофон, або йти пішки.

“Деякі підприємства виконують відновлювальні роботи, але працюють там особи, яких найняли на конкретний вид ремонтів. Усе інше їх не стосується. Як от аварійні ситуації. Таких бригад в населеному пункті немає. Можна зателефонувати з таксофону і спробувати викликати, або пройти пішки декілька кілометрів і написати заяву. Проте — виїжджати нікому”, — констатує Лисогор. 

У окупованому Шахтарську на Донеччині так званий мер міста олександр шатов заявив, що 70% водопровідних мереж уже непридатні. Більш ніж половина “погодинної” води, що начебто поставляється, не доходить до квартир.

Влада так званої днр скасувала рух популярних міжміських маршрутів, які курсували по території області через “відсутність ліцензії у перевізника”. У якого саме перевізника відібрали ліцензію, загарбники не уточнили. Скасували рух за наступними маршрутами:

• Комсомольське — Донецьк (Південний автовокзал);
• Новий Світ — Донецьк (Південний автовокзал);
• Новий Світ — Старобешеве.

Русифікація на ТОТ

26 лютого 2024 владімір путін, президент рф “вніс” 4 новоокуповані регіони, а саме Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області у так званий південний військовий округ. Раніше туди “увійшли” окупована АР Крим та місто Севастополь. Чіткого пояснення з боку кремля, навіщо це було зроблено немає. Іван Федоров, голова Запорізької ОВА прокоментував цю подію та зазначив, що путін це робить, щоб начебто узаконити захоплені території, в першу чергу. 

“Тиран, що вижив з розуму, всіляко намагається узаконити захоплені населені пункти України у своїй недодержаві. А ще — мати змогу “офіційно” мобілізувати українських чоловіків на ТОТ”, — підкреслив голова Запорізької ОВА. 

Жителів захопленої Авдіївки росіяни планують залучити на вибори путіна. Як зазначив так званий голова виборчої комісії днр володимир висоцький, що вся псевдореспубліка є “колишньою” Донецькою областю України, тому і мешканці також мають право на начебто волевиявлення. 

“Авдіївці теж наші громадяни, якщо згадувати 2014 рік, авдіївці точно так само активно голосували за вступ до російської федерації. Це теж наші громадяни, це теж наші люди. Тому ми як виборча комісія створимо абсолютно все і створюємо абсолютно всі умови для їхнього якісного волевиявлення”, — розповів висоцький місцевим пропагандистам.

Нагадаємо, що після захоплення міста пропаганди прозвітували про отримання мешканцями Авдіївки російських паспортів. А на території окупованої Донеччини, за даними еvocation.info, встановлено 611 вибіркових дільниць та створено так звані територіальні комісії щонайменше у 20 населених пунктах регіону. 

“Волевиявлятись” навчали й футболістів фейкового футбольного клубу “шахтар”, який відкрили вже окупанти. Там провели відповідні заходи та бесіди, щоб спортсмени могли зробити нібито правильний вибір. 

Загарбники продовжують тероризувати місцеве населення. На тлі заяв дмитра медведева, заступника голови радбезу рф про те, щоб відправляти у Сибір незгодних з російським режимом на ТОТ, тобто депортувати українців, приєднався олександр малькевич, член громадської палати рф.

“Ми пропонуємо цю ініціативу втілити в життя, посилити й розширити. Тобто “ждуни” з “новоросії” і “Донбасу” повинні спокутувати свою провину на будівництвах Сибіру, Далекого Сходу, Крайньої Півночі, а й зворотна має бути історія. Так звані “ліберальні” активісти й шкідники з російської глибинки повинні відпрацьовувати на відбудові, на будівництвах якраз “Донбасу” і “новоросії”. Особливо це стосується тих, хто розповідає, що росія сама себе обстрілює, що ніяка спеціальна військова операція не була потрібна, і так далі”, — заявив російський політик. 

У радянські час українці вже стикались з депортаціями в інші віддалені регіони тодішньої срср. Протягом 1939-1940 років сталінська влада вивезла за різними підрахунками від 10 до 20 відсотків населення Західної України у північні регіони російської радянської федеративної соціалістичної республіки, у тому числі у Сибір. Сталін у період 1939-1940 років захопив Західну Україну, Західну білорусь та країни Балтії (сучасні Литва, Латвія та Естонія), після чого почались масові хвилі депортацій на територію радянського союзу. 

Представники пвк “ведмідь” влаштували бійку в Криму

В ніч на 23 лютого 2024 року у населеному пункті Чорноморське в окупованому Криму бойовики з пвк “ведмідь” влаштували бійку з відвідувачами місцевого кафе “Фортеця (Крепость)”. Причиною стало те, що нібито двом бойовикам не сподобалась поведінка відпочивальників і ті викликали підмогу — озброєні загарбники увірвались у кафе, почали бити відвідувачів та поклали всіх обличчям до підлоги.

Командир бойовиків пояснив це тим, що нібито є загроза проникнення українських ДРГ, тому вони мають реагувати на кожний “чих”. 

Російський ліберальний Telegram-канал ASTRA зміг ідентифікувати 10 бойовиків, хто брав участь в озброєному нападі на місцевих мешканців у кафе. Натомість окупаційний слідчий комітет росії в Криму порушив кримінальну справу проти нападників та інкримінував їм хуліганство.

Літакопад на Сході України та “бавовна” на полігоні

Протягом тижня росіяни продовжують зазнавати великих втрат на фронті. Окрім живої сили, важкої техніки та артилерії, росіяни знов втратили декілька одиниць авіації. 

“Схоже, до них не доходить! Ніяких висновків не роблять російські пілоти!”, — саме так відповів Микола Олещук, командувач Повітряних сил ЗСУ на падіння двох літаків “СУ-34” 29 лютого 2024 року на Сході України.

Загалом окупанти втратили 5 літаків за тиждень: 2 літаки “СУ-34” 27 лютого 2024 року та 3 винищувачі “СУ-34” 29 лютого 2024 року. Загалом протягом лютого 2024 року Сили оборони України знищили 13 одиниць бойової авіації. 

Російські воєнкори знов заявили про “бавовну”. Цього разу Сили оборони України вразили полігон в окупованій Оленівці на Донеччині. За інформацією окупантів, внаслідок прильоту 2 ракет від HIMARS загинули 19 військових, зокрема військовий командир та ще 12 окупантів було поранено. Інформацію щодо прильоту підтвердив і Генштаб ЗСУ. Там заявили, що вдарили за допомогою реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). З якої саме РСЗВ завдали удару, у пресслужбі не уточнили.  

Ситуація в окупації не покращується. Попри гучні заяви представників кремля про “покращення життя”, люди й досі залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами та мають, буквально, виживати. Сьогоднішня реальність на ТОТ — це пусті обіцянки ватажків, масова паспортизація, цензура, відсутність прав людини та примус забути все українське. Чоловіків готують до чергової хвилі мобілізації, щоб відправити на фронт воювати проти ЗСУ. 
А ми маємо нагадати, що люди в окупації чекають на скоріше звільнення від окупантів. АР Крим, Донеччина, Луганщина, Херсонщина та Запоріжжя — це Україна!

Раніше у дайджесті новин з окупації ми розповідали про затоплений біля берегів Криму великий десантний корабель “цезар куніков”, приїзд у тимчасово окуповану Горлівку філіпа кіркорова та гуманітарну катастрофу на ТОТ.

Читайте також:

• Для мешканців ТОТ запустили гарячу лінію: телефон
• Ліквідація вугільної галузі: окупанти з “лнр” закривають шахти “Східвугілля”
• Як росіяни зомбують дітей на ТОТ та популяризують війну серед молоді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Окремі українські військовослужбовці можуть позбутися статусу учасника бойових дій. Анулювання посвідчення призводить до втрати передбачених державою пільг та фінансових доплат. Для збереження соціальних гарантій ветерани також зобов’язані вчасно оновлювати свої особисті дані в державних реєстрах.

Детальніше про те, чому можуть анулювати статус УБД — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Значення статусу та перелік пільг

Посвідчення учасника бойових дій надає військовим доступ до системи державних компенсацій. Втрата цього статусу автоматично означає припинення фінансової підтримки від держави, зокрема скасування комунальних пільг та спеціальних надбавок до виплат.

Згідно з даними Пенсійного фонду, статус УБД відкриває доступ до таких форм забезпечення:

• знижки на оплату житлово-комунальних послуг;
• пільговий проїзд;
• медичне забезпечення;
• податкові пільги;
• пріоритет у певних державних програмах;
• додаткові пенсійні гарантії та спеціальні надбавки.

Причини скасування статусу

Механізм позбавлення статусу регламентується постановою Кабінету Міністрів №203. Документ визначає дві підстави для анулювання посвідчення. Перша — виявлення неправдивих даних, поданих під час оформлення статусу. Друга — встановлення судом факту вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину під час виконання бойових завдань.

З початком повномасштабної війни кількість військовослужбовців із правом на пільги зросла. Разом із цим збільшилося фінансове навантаження на бюджет. Держава переводить систему соціального забезпечення ветеранів до моделі постійної верифікації. Аналогічний підхід уже застосовується для перевірки отримувачів пенсій, субсидій та виплат внутрішньо переміщеним особам через електронні реєстри.

Правила збереження виплат

Отримання частини пільг залежить від актуальності інформації в базах Пенсійного фонду України. Ветеран зобов’язаний повідомити установу протягом 30 днів у разі зміни:

• місця проживання;
• складу сім’ї;
• переліку споживаних комунальних послуг.

Невчасне оновлення інформації призводить до затримки або повного припинення надання окремих пільг, зокрема адресних доплат та комунальних знижок. Це відбувається навіть без юридичного анулювання статусу УБД.

Зарахування стажу та вихід на пенсію

Учасники бойових дій мають право на достроковий вихід на пенсію. Для чоловіків пенсійний вік становить 55 років, для жінок — 50 років. Для отримання виплат необхідно накопичити мінімальний страховий стаж: 25 років для чоловіків; 20 років для жінок.

Держава зараховує період військової служби до трудового та страхового стажу військовослужбовця. Ця норма діє незалежно від того, чи сплачував роботодавець єдиний соціальний внесок за мобілізованого працівника. Такий механізм дозволяє військовим зберігати свої пенсійні права під час проходження служби та захищає їхні майбутні виплати.

Читайте також:

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира: інструкція від Міноборони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!