Переселенці та переселенки, зокрема й ті, які самостійно евакуювались з Донецької області на Кіровоградщину в місто Олександрія зможуть отримати виплати ООН у розмірі 3 600 гривень на особу.

Про це повідомляє осередок УВКБ ООН у місті Олександрія.

Допомога ВПО, Кіровоградщина

В Олександрійській громаді на наступному тижні проведуть реєстрацію ВПО, які прибули сюди протягом останніх 6-ти місяців, в тому числі самостійно евакуйовані з Донецької області.

Реєстрація на грошові виплати запланована на 7 та 8 листопада, з 10:00 до 16:00 за адресою вулиця Поштова, 9.

Отримати кошти не зможуть ті, хто вже отримував 2 220 гривень на особу на місяць від іншої агенції чи гуманітарної організації ООН.

Хто може отримати 3 600 від ООН

• родина, яка має лише одного з батьків (або батько, або мати) з одним або більше дітьми віком до 18 років або з особами похилого віку (55 років і старше);
• родина, яку очолює одна самотня / кілька самотніх осіб похилого віку (55 років і старше) або особа похилого віку з однією дитиною чи кількома дітьми віком до 18 років; 
• родина з однією або кількома особами з особливими потребами (інвалідність, хронічні захворювання, т.п.) та не отримували грошову допомогу від УВКБ ООН чи інших організацій.

Читайте також:

• Допомога ЮНІСЕФ для родин з дітьми до 18 років: як отримати
• Виплати від ЮНІСЕФ: які категорії можуть отримати 50 тис грн
• Хто отримуватиме допомогу від ЮНІСЕФ в 2024: детальне пояснення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Поштові перевезення на 300 тисяч гривень, оренда приміщень на 245 тисяч гривень та доставляння гуманітарки на понад 500 тисяч гривень, що ще купують відомства Бахмутського району у березні та квітні 2025 року, аналізуємо закупівлі на порталі Прозорро. 

Бахмут, закупівлі

На початку березня Соледарська міська рада придбала 1500 літрів дизельного пального та 1000 літрів бензину загальною вартістю 131 тисячу гривень.

1700 літрів дизельного пального купували також для Управління соцзахисту Соледарської міськради, це вартувало понад 89 тисяч гривень.  

Управління освіти Торецької МВА у березні оплатило послуги оренди нежитлового приміщення соціально-реабілітаційного хабу, це коштувало 245 тисяч гривень до грудня 2025 року. 

Футболки з символікою міста на 57 тисяч гривень замовила Часовоярська МВА у квітні. Йдеться про 200 сувенірних футболок, середньою вартістю 285 гривень за штуку. 

Послуги з доставляння гуманітарної допомоги

50 тисяч гривень вартували Часовоярській МВА послуги поштових перевезень великогабаритних відправлень Новою Поштою у березні.  

На початку квітня поштові послуги  вартістю 64 тисячі гривень оплатив Бахмутський соцзахист, але вже Укрпоштою. 

Управління соціального захисту населення Торецької МВА витратило на поштові перевезення Укрпоштою  у квітні 198 тисяч гривень. Сюди входять кур’єрські доставлення посилок, великогабаритні та великовагові відправлення та інші поштові послуги.

Доставляння гуманітарної допомоги для ВПО Торецької громади від благодійних фондів на хаби та центри підтримки у Київській області вартували Торецькому соцзахисту понад 79 тисяч гривень. Такі ж послуги у соцзахисті замовляли й для розвезення гуманітарної допомоги у центри підтримки по Дніпропетровській області, це вартувало 112 тисяч гривень, та для Черкаської області, що обійшлося у 316,8 тисячі гривень.  

Управління соцзахисту Бахмутської МВА придбало 80 пледів, що вартувало 88 тисяч гривень. Згідно з тендерною документацією, їх доставили у Дніпро. 

Читайте також:

• Без нерухомості та оренди: що декларує заступник начальника Бахмутської МВА Сергій Родін
• Що задекларував начальник Бахмутської МВА Олексій Рева у 2024 році
• До 100 тисяч гривень: скільки отримують і що роблять працівники Бахмутської районної ради в евакуації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Всіхсвятський храм у Бахмуті — це одна з будівель міста, про яку знає кожен містянин. Він розташовувався у центральному парку та регулярно ставав центром для вірян, де проходили службу. 

Детальніше про історію споруди розповіли у Бахмутському краєзнавчому музеї.

Історія Всіхсвятського храму в Бахмуті

У 1778 році, після заборони ховати померлих біля церков, у Бахмуті виділили нове місце для кладовища за межами міста, на вигоні — сьогодні це територія центрального міського парку.

Уже в 1785 ратман міського магістрату Іван Рєзніков і місцевий купець Парфен Гаврилов закликали громаду зібрати кошти на будівництво дерев’яної церкви на цвинтарі — на честь Всіх Святих. 12 червня 1786 року було отримано офіційне благословення на зведення храму, а вже 4 жовтня того ж року протоієрей Петро Расевський освятив місце майбутньої святині.

Завдяки пожертвам мешканців, 20 січня 1792 року церква була урочисто освячена, і в ній почалися богослужіння.

Точне розташування першої дерев’яної цвинтарної церкви викликає дискусії, але за припущеннями, вона стояла в районі нинішнього нижнього парку, поблизу перетину вулиць Ніни Кравченко та Олександра Сибірцева — це місце позначене як “Кладбищенская площадь” на карті першої половини XX століття. 

Кладовище закрили в 1818 році, але церква продовжила діяти. З часом будівля почала руйнуватись, і в 1893 році на новому — верхньому кладовищі звели кам’яну церкву, яка зберегла ім’я Всіх Святих. Вона не мала постійної парафії та виконувала лише поховальну функцію.

Церква у ХХ столітті

Після Жовтневого перевороту 1917 року храм ще деякий час залишався чинним і офіційно припинив діяльність лише 18 червня 1923 року. Відомостей про збереження метричних книг, у яких реєстрували відспівування, не збереглося, як і про подальше використання церковної будівлі після її закриття. 

У період нацистської окупації Бахмута храм знову відкрили — за одними даними, з ініціативи протоієрея Іоанна Хрещановського, за іншими — це було рішення окупаційної влади, яка використовувала релігію у пропагандистських цілях. У той самий час до церкви привезли бронзовий дзвін із дарчим написом: “Відлито німецьким вермахтом у війні проти більшовиків / 1942 / Завод Торез”.

Храм після другої світової війни

Після визволення міста храм не закрили — він діяв ще близько двадцяти років. У 1960-х роках, під час хрущовської антирелігійної кампанії, керівництво міста вирішило закрити одну з двох діючих церков — вибір упав на Всіхсвятську. Ймовірно, рішення обґрунтовували тим, що її кам’яну будівлю можна було переобладнати під склад чи майстерню, тоді як старовинна дерев’яна Миколаївська церква була історичною цінністю. Щоб надати діям “законності”, створили спеціальні комісії, які перевіряли бухгалтерію храму та поведінку служителів.

Вона досить швидко виявила високі прибутки. Так, у 1962 році було придбано свічок на 4 954 рублі, а продано — на 17 531 рублів. Зарплата священика сягала 250 рублів на місяць, що значно перевищувало середню зарплату по країні. Деякі священнослужителі вели спосіб життя, далекий від канонів — зловживали алкоголем, відвідували ресторани й навіть потрапляли до витверезника. Один із таких випадків — затримання у 1963 році псаломщика Костянтина Сівка після великоднього богослужіння — було оприлюднено в газеті “Вперед”.

У липні 1963 року, під час перевірки, на дзвіниці було виявлено дзвін із дарчим написом вермахту. Його демонтували, розплавили, а фрагмент з написом передали до місцевого музею, де він експонувався до 2019 року. З огляду на високі доходи церкви, поведінку священнослужителів, нацистський дзвін і малу кількість парафіян — влада отримала підстави для офіційного закриття храму в другій половині 1963 року. Після цього куполи демонтували, а будівлю передали торгівельній організації “Смешторг”, яка використовувала її як склад.

У 1980-х у приміщенні церкви розміщувався склад фірми “Одяг”, а згодом — комбінату громадського харчування “Общепит”.

Сучасний храм

Наприкінці 1990-го або на початку 1991 будівлю передали УПЦ Московського патріархату, а настоятелем призначили протоієрея Леонтія Діатковського. Отець Леонтій не лише вів богослужіння, а й особисто займався відновленням напівзруйнованого храму: зусиллями громади й місцевих підприємств відремонтували інтер’єр, відновили куполи, а в 1994 році встановили нові дзвони, відлиті на концерні “АЗОМ”. У процесі реставрації були знайдені фрагменти фресок кінця XIX століття — один із хрестів навіть “проступив” через новий шар фарби, що віряни сприйняли як диво.

На жаль, під час бойових дій за Бахмут у 2022–2023 роках храм зазнав серйозних руйнувань.

Читайте також:

• Палац Культури у Часів Ярі: якою була історична споруда
• Швейна фабрика: як в Бахмуті з’явився район 8 березня
• Часів Яр про який ви не знали. Розпитали у краєзнавця найцікавіше з історії міста

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!