Організатори Нью-Йоркського літературного фестивалю (НЛФ), який започаткований письменницею Вікторією Амеліною, цьогоріч анонсував конкурс есеїв для учнів 9-11 класів зі шкіл Бахмутської громади. Темою цьогорічного твору обрали втрачений дім — “Деокупація майбутнього: що я візьму з минулого мого дому в майбутнє”.

Чому обрали саме таку тему, чим особливий цьогорічний НФЛ редакції у коментарі розповіла Ольга Русіна, менеджерка Нью-Йоркського літературного фестивалю.

Конкурс для школярів

Вперше конкурс есеїв “Справжні імена, справжні історії” провели під час Нью-Йоркського літературного фестивалю восени 2021 року. 

Примітка. Засновницею Нью-Йоркського літературного фестивалю є українська письменниця та громадська діячка Вікторія Амеліна, яку вбила російська ракета, запущена по Краматорську 27 червня 2023 року.

Тоді 5  переможців отримали освітню поїздку до Києва та Львова. Вже у вересні 2023 року команда НЛФ запросила всіх учасників конкурсу в табір у Карпати — NYCamp. Ми попросили пані Ольгу пригадати враження дітей від події.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Український інститут книги (@bookinstitute.ua)

“Звісно, вони дуже теплі, наприклад, я працюю на радіо, ми з цими дітьми провели інтерв’ю, багато показували Київ. У Львові в них теж були цікаві заходи. Це дало нам можливість ближче познайомитися. Нью-Йорк, це таке маленьке містечко, яке біля лінії фронту вже дуже багато років. Ці підлітки фактично виростали біля війни. Я пам’ятаю, що коли конкурс тільки-тільки починався під час перших НЛФ, тоді одна з конкурсанток сказала таку фразу: “Я не вірила, що ви справді приїдете.Тобто вона вклала свій час, вклала сили, написала цей есей, але десь, мабуть, підсвідомо, глибоко в душі їй не вірилося, що це справді комусь треба”, — пригадує у розмові пані Оля.

Цьогоріч організатори розширили проведення конкурсу із самого Нью-Йорка на всю Бахмутську громаду. Взяти участь можуть учні старших класів усіх шкіл:

• тих, хто продовжує навчатися онлайн у своїх школах;
• тих, хто в евакуації пішов до інших навчальних закладів, але відчуває зв’язок із домівкою, і хоче про це розповісти.

Для есею вирішили обрати непросту тему, яка пов’язана з втраченою домівкою. Ольга Русіна у коментар каже, що при виборі організатори прагнули, аби фокус у дітей був не тільки на те, що зараз з нами відбувається, а на те, що буде з нами в майбутньому.

“Ми теж хотіли, щоб конкурсанти цього року трохи поміркували про свої власні домівки, про те, що ці домівки для них значать. Вже, коли був табір для підлітків з Нью-Йорка, який ми провели у Карпатах, ми побачили, що хоча всі дітки зараз евакуйовані в дуже різні куточки України, але для них, їхня домівка дуже багато важить. Це маленьке містечко біля лінії зіткнення, і вони дуже багато про це говорили. Таким чином даємо дітям трохи порефлексувати, поміркувати про дім, в якому вони виросли, і про те, яким є для них цей дім зараз, і що він може їм дати, власне, у цьому майбутньому, про яке ми зараз всі говоримо”, — каже Ольга Русіна.

Фестиваль Вікторії Амеліної

У коментарі пані Оля згадує, що фестиваль для Вікторія Амеліної був дуже важливим. Ще в 2021 році письменниця побачила його потенціал, вже тоді вона думала розширити його й на Бахмутську громаду, аби долучити більше дітей.

Вона вміла мислити з одного боку на перспективу. Дуже добре розуміла, які маленькі кроки треба зробити зараз, щоб колись пізніше досягти оцієї більшої цілі. У неї було таке дуже стратегічне, скажімо так, мислення, а водночас вона дуже добре вміла організовувати всіх тут і зараз.

Ольга Русіна // у коментарі

Як долучитися?

Роботи потрібно надсилати на електронну адресу: [email protected]. У темі листа необхідно зазначити: “конкурс есеїв, ваше ім’я та прізвище, номер навчального закладу та населений пункт”.

Надсилати есеї можна до 25 лютого 2024 року. Роботи конкурсантів оцінюватиме журі, до якого увійшли члени команди НЛФ, а також українські письменники і письменниці: Ольга Русіна, Марія Масюк, Катерина Міхаліцина, Олена Стяжкіна, Олена Гусейнова, Олексій Чупа, Станіслав Федорчук та інші.

5 переможців отримають ґранти до 20 тисяч гривень на освітні курси та тренінги за власним вибором. Організатори пропонують вибрати серед шкіл та центрів: Projector, Літосвіта, Go Iteens, Engmonsters, Skvot, Artcraft, Kust, Артія, Dance Maximum.

Також усіх номінантів конкурсу запросять на 2-й NYCamp, що запланований на серпень 2024 року в Карпатах. До слова, у січні та лютому команда НЛФ планує провести онлайн-зустрічі у школах, щоб детальніше розповісти про фестиваль, конкурс та карпатський табір NYCamp.

Читайте також:

• Діти в евакуації: як склалася доля у вихованців Торецького центру реабілітації
• Бахмутський ІРЦ збільшив кількість підопічних: як вчаться діти
• Освіта в Україні та закордоном: де краще

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Діти внутрішньо переміщених осіб, які навчаються онлайн у школах своїх громад, не можуть отримувати допомогу на проживання. Офіс омбудсмана вважає таку вимогу необґрунтованою та звернувся до Міністерства соціальної політики із пропозицією змінити відповідні правила.

Про це повідомляє журналістка Бахмут IN.UA з посиланням на Владислава Закаблука, заступника директора Департаменту, начальника відділу прав ВПО, офісу Омбудсмана України.

Чому ВПО не отримують виплати, якщо діти навчаються онлайн

Проблема стосується виплат на проживання для внутрішньо переміщених осіб, порядок призначення яких регулюється постановою Кабінету Міністрів України №332. Наразі чинні правила передбачають обмеження, через яке внутрішньо переміщені особи не отримують допомогу на проживання, якщо їхні діти навчаються онлайн у школах відповідної громади. Тобто, діти бахмутян, соледарів, та інших тимчасово окупованих громад, виплати отримати не можуть, якщо навчаються у онлайн-школі.

Про це розповів Владислав Закаблук, заступник директора Департаменту — начальник відділу прав ВПО Офісу Омбудсмана України. За його словами, в Офісі омбудсмана вважають, що формат навчання дитини не має бути підставою для обмеження права родини на допомогу.

“Ми вважаємо, що не можна прив’язувати право на отримання допомоги до того, в якому форматі дитина навчається. По-друге, формування політики у сфері освіти — це компетенція Міністерства освіти і науки України. Тому ми сподіваємося, що найближчим часом в Україні буде переглянуто відповідну постанову, і ми повернемо право дітям, які навчаються онлайн”, — зазначив Владислав Закаблук.

Він пояснив, що питання організації освітнього процесу належить до компетенції Міністерства освіти і науки України. Водночас, на думку представника Офісу омбудсмана, формат навчання не повинен визначати, чи має родина ВПО право на державну допомогу.

Офіс омбудсмана просить змінити постанову

Офіс уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ініціював звернення до Міністерства соціальної політики щодо перегляду відповідної норми. Відтак, пропонують прибрати вимогу, яка фактично пов’язує право ВПО на допомогу з форматом навчання їхніх дітей.

Йдеться саме про ініціативу щодо зміни чинних правил. Наразі відповідні зміни ще не ухвалені, тому вимога залишається чинною. Зазначимо, що родин, які були змушені залишити свої домівки через російську агресію, дистанційне навчання часто залишається єдиним доступним форматом освіти. Зокрема, це стосується дітей із громад, які перебувають в окупації або розташовані поблизу зони бойових дій. У такій ситуації дитина може продовжувати навчання у своїй школі онлайн, навіть перебуваючи разом із родиною в іншому населеному пункті. Водночас, за чинними правилами, такий формат навчання може впливати на право родини на допомогу на проживання.

Саме тому Офіс омбудсмана вважає необхідним переглянути цю норму та не пов’язувати соціальні виплати для ВПО з формою здобуття освіти дитиною.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Михайло Драпатий — український військовий діяч, генерал-майор. Саме він став новим Головнокомандувач ЗСУ.

Редакція Бахмут IN.UA зібрала детальне досьє на посадовця, спираючись на інформацію про його службу, участь у бойових діях та кадрові призначення.

Михайло Драпатий: військова кар’єра

Михайло Драпатий народився 1982 року в місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області. Військову освіту здобув у Харківському інституті танкових військ, який закінчив у 2004 році. Також він є випускником Національного університету оборони України.

Після завершення навчання у 2004 році лейтенант Михайло Драпатий розпочав службу у 72-й окремій механізованій бригаді (в/ч А2167, місто Біла Церква).

До 2014 року військовослужбовець отримав звання майора.

Бойовий шлях на сході України у 2014–2019 роках

На початку російської збройної агресії у 2014 році майор Михайло Драпатий обіймав посаду командира 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. У квітні підрозділ у повному складі прибув на схід України.

9 травня 2014 року військові отримали наказ зайти до Маріуполя на бронетехніці для посилення сил, які відбивали штурм міського управління міліції, та для звільнення заручників. Операцією керував Михайло Драпатий. Ускладнювали рух барикади, встановлені проросійськи налаштованими місцевими мешканцями. Відео, на якому головна БМП під керуванням командира долає барикаду під час виїзду з міста, транслювали світові медіа.

У червні 2014 року 1-й та 2-й батальйони бригади взяли під контроль прикордонну зону біля населених пунктів Амвросіївка, Зеленопілля, Маринівка, Довжанський, утримуючи Савур-Могилу та пункт контролю “Червонопартизанськ”. Метою було відрізати противника від логістичного забезпечення з території росії. Підрозділи опинилися у вогневому кільці під інтенсивними обстрілами з реактивних систем залпового вогню з боку рф.

Командир очолив ударну групу для виведення військових з району Ізвариного та Червонопартизанська. Прорив тривав кілька днів через мінні поля та під артилерійським вогнем. 4 серпня колона дісталася Зеленопілля, а вночі проти 7 серпня бійці вийшли з оточення до головних сил. Вдалося зберегти понад 30 одиниць техніки та вивести 260 військовослужбовців, втративши під час операції одного бійця.

Після цих подій Драпатому присвоїли звання підполковника та відправили на навчання до Національного університету оборони України. Згодом він перевівся на заочну форму та повернувся до зони бойових дій на посаду начальника штабу 30-ї окремої механізованої бригади.

У серпні 2016 року військового призначили командиром 58-ї окремої мотопіхотної бригади, яка виконувала завдання в Авдіївці та Ясинуватському районі. Восени того ж року Слідчий комітет Росії відкрив проти нього справу. З липня 2017 року він командував бригадою в районі Бахмутської траси.

У квітні 2019 року Михайло Драпатий отримав звання полковника, а в серпні передав командування бригадою для дворічного навчання у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.

Кар’єра під час повномасштабної війни

У 2021 році Михайло Драпатий став начальником управління підготовки військ оперативного командування “Північ”.

Початок повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року зустрів у званні бригадного генерала на посаді заступника командувача Об’єднаних сил Апарату головнокомандувача ЗСУ.

Протягом наступних років його призначали на такі ділянки фронту:

• навесні 2022 року він очолив оперативне угруповання військ “Південь”, яке пізніше змінило назву на “Каховка”, а згодом — “Кривий Ріг”;
• зупинив просування російських військ на цьому напрямку, ліквідувавши загрозу для Кривого Рогу;
• брав участь у звільненні Херсона та керував Херсонським напрямком до січня 2024 року;
• у травні 2024 року був призначений командувачем оперативно-тактичного угруповання військ “Харків”, де організував оборону і відбив російський наступ;
• у листопаді 2024 року обійняв посаду командувача Сухопутних військ, замінивши Олександра Павлюка;
• у січні 2025 року за особистим дорученням президента очолив оперативно-стратегічне угруповання військ “Хортиця”, яке діяло на Покровському напрямку, зберігши повноваження командувача Сухопутних військ.

Відставка та нові призначення

1 червня 2025 року Михайло Драпатий подав рапорт про відставку з посади командувача Сухопутних військ. Причиною став російський удар по навчальному центру Збройних сил України, внаслідок якого 12 осіб загинули, а 60 зазнали поранень. Своє рішення він пояснив наявністю “особистого почуття відповідальності за трагедію”.

У жовтні 2025 року він очолив новостворене Угруповання обʼєднаних сил, зона відповідальності якого охоплює Харківську область та прилеглі території. На цій посаді генерал запропонував реформувати систему рекрутингу й підготовки, а також посилити технологічну інтеграцію в армії.

Конфлікт із військовим керівництвом

У засобах масової інформації повідомлялося про наявність суперечностей між Михайлом Драпатим та Олександром Сирським. Журналісти та народна депутатка Мар’яна Безугла наголошували, що призначення на посаду командувача об’єднаних сил послабило позиції генерала. Згідно із заявою депутатки, Генеральний штаб системно обмежував повноваження Михайла Драпатого, не надавши ресурсів на новому місці.

Військовий став одним із командирів, які публічно підтримали колишнього міністра оборони Михайла Федорова після його звільнення. Михайло Драпатий зазначив, що за попереднього керівництва війська мали партнера у Міністерстві оборони, який забезпечував потреби та вимагав змін у підходах і швидшого ухвалення рішень.

Сам Михайло Федоров під час пресконференції повідомив, що за свої здобутки Михайло Драпатий отримав три догани від Олександра Сирського.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!