Організатори Нью-Йоркського літературного фестивалю (НЛФ), який започаткований письменницею Вікторією Амеліною, цьогоріч анонсував конкурс есеїв для учнів 9-11 класів зі шкіл Бахмутської громади. Темою цьогорічного твору обрали втрачений дім — “Деокупація майбутнього: що я візьму з минулого мого дому в майбутнє”.

Чому обрали саме таку тему, чим особливий цьогорічний НФЛ редакції у коментарі розповіла Ольга Русіна, менеджерка Нью-Йоркського літературного фестивалю.

Конкурс для школярів

Вперше конкурс есеїв “Справжні імена, справжні історії” провели під час Нью-Йоркського літературного фестивалю восени 2021 року. 

Примітка. Засновницею Нью-Йоркського літературного фестивалю є українська письменниця та громадська діячка Вікторія Амеліна, яку вбила російська ракета, запущена по Краматорську 27 червня 2023 року.

Тоді 5  переможців отримали освітню поїздку до Києва та Львова. Вже у вересні 2023 року команда НЛФ запросила всіх учасників конкурсу в табір у Карпати — NYCamp. Ми попросили пані Ольгу пригадати враження дітей від події.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Український інститут книги (@bookinstitute.ua)

“Звісно, вони дуже теплі, наприклад, я працюю на радіо, ми з цими дітьми провели інтерв’ю, багато показували Київ. У Львові в них теж були цікаві заходи. Це дало нам можливість ближче познайомитися. Нью-Йорк, це таке маленьке містечко, яке біля лінії фронту вже дуже багато років. Ці підлітки фактично виростали біля війни. Я пам’ятаю, що коли конкурс тільки-тільки починався під час перших НЛФ, тоді одна з конкурсанток сказала таку фразу: “Я не вірила, що ви справді приїдете.Тобто вона вклала свій час, вклала сили, написала цей есей, але десь, мабуть, підсвідомо, глибоко в душі їй не вірилося, що це справді комусь треба”, — пригадує у розмові пані Оля.

Цьогоріч організатори розширили проведення конкурсу із самого Нью-Йорка на всю Бахмутську громаду. Взяти участь можуть учні старших класів усіх шкіл:

• тих, хто продовжує навчатися онлайн у своїх школах;
• тих, хто в евакуації пішов до інших навчальних закладів, але відчуває зв’язок із домівкою, і хоче про це розповісти.

Для есею вирішили обрати непросту тему, яка пов’язана з втраченою домівкою. Ольга Русіна у коментар каже, що при виборі організатори прагнули, аби фокус у дітей був не тільки на те, що зараз з нами відбувається, а на те, що буде з нами в майбутньому.

“Ми теж хотіли, щоб конкурсанти цього року трохи поміркували про свої власні домівки, про те, що ці домівки для них значать. Вже, коли був табір для підлітків з Нью-Йорка, який ми провели у Карпатах, ми побачили, що хоча всі дітки зараз евакуйовані в дуже різні куточки України, але для них, їхня домівка дуже багато важить. Це маленьке містечко біля лінії зіткнення, і вони дуже багато про це говорили. Таким чином даємо дітям трохи порефлексувати, поміркувати про дім, в якому вони виросли, і про те, яким є для них цей дім зараз, і що він може їм дати, власне, у цьому майбутньому, про яке ми зараз всі говоримо”, — каже Ольга Русіна.

Фестиваль Вікторії Амеліної

У коментарі пані Оля згадує, що фестиваль для Вікторія Амеліної був дуже важливим. Ще в 2021 році письменниця побачила його потенціал, вже тоді вона думала розширити його й на Бахмутську громаду, аби долучити більше дітей.

Вона вміла мислити з одного боку на перспективу. Дуже добре розуміла, які маленькі кроки треба зробити зараз, щоб колись пізніше досягти оцієї більшої цілі. У неї було таке дуже стратегічне, скажімо так, мислення, а водночас вона дуже добре вміла організовувати всіх тут і зараз.

Ольга Русіна // у коментарі

Як долучитися?

Роботи потрібно надсилати на електронну адресу: [email protected]. У темі листа необхідно зазначити: “конкурс есеїв, ваше ім’я та прізвище, номер навчального закладу та населений пункт”.

Надсилати есеї можна до 25 лютого 2024 року. Роботи конкурсантів оцінюватиме журі, до якого увійшли члени команди НЛФ, а також українські письменники і письменниці: Ольга Русіна, Марія Масюк, Катерина Міхаліцина, Олена Стяжкіна, Олена Гусейнова, Олексій Чупа, Станіслав Федорчук та інші.

5 переможців отримають ґранти до 20 тисяч гривень на освітні курси та тренінги за власним вибором. Організатори пропонують вибрати серед шкіл та центрів: Projector, Літосвіта, Go Iteens, Engmonsters, Skvot, Artcraft, Kust, Артія, Dance Maximum.

Також усіх номінантів конкурсу запросять на 2-й NYCamp, що запланований на серпень 2024 року в Карпатах. До слова, у січні та лютому команда НЛФ планує провести онлайн-зустрічі у школах, щоб детальніше розповісти про фестиваль, конкурс та карпатський табір NYCamp.

Читайте також:

• Діти в евакуації: як склалася доля у вихованців Торецького центру реабілітації
• Бахмутський ІРЦ збільшив кількість підопічних: як вчаться діти
• Освіта в Україні та закордоном: де краще

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У місто Дружківка, до якого наближається лінія фронту, повертаються родини з дітьми. Загалом, за офіційною статистикою, тут перебувають шестеро дітей, однак фактична кількість дітей у місті може бути більшою. Вже були випадки, коли до міста поверталися родини з дітьми.

Про це під час брифінгу повідомив Дмитро Петлін — начальник відділу оперативно-чергової служби, звʼязку, оповіщення та інформування населення Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької ОВА.

Евакуація дітей з Дружківки

У семи населених пунктах Донеччини триває примусова евакуація дітей. Такі заходи введені через небезпеку, пов’язану з бойовими діями в регіоні. Серед населених пунктів, звідки евакуйовують дітей, є й місто Дружківка, яке сьогодні перебуває в зоні бойових дій.

За офіційною статистикою, в Дружківці перебувають шестеро дітей. Однак, у місті фіксують випадки повернення дітей.

“У Дружківці залишаються шестеро дітей. Для прикладу можу сказати, що це статистика, але вчора було евакуйовано з Дружківки дев’ятеро дітей, і кількість не зменшилась. Тобто це знову виявлені діти. І так буває у нас день через день по Дружківці. Тому що перед евакуацією з самого міста Дружківка з навколишніх населених пунктів була евакуація, люди там, звичайно, не реєструвалися і діти… Я до чого веду, що кількість там більша. Скоріше за все, що не шестеро, а більше”, — сказав під час брифінгу Дмитро Петлін.

Скільки дітей залишаються в зонах примусової евакуації

Загалом у семи населених пунктах Донеччини, де триває примусова евакуація родин з дітьми, наразі проживають 144 дитини. Із них:

• Дружківська громада, місто Дружківка — 6 дітей;
• Андріївська громада, село Сергіївка — 20 дітей;
• Миколаївська громада — 18 дітей;
• Святогірська громада — 13 дітей;
• місто Слов’янськ (окремі райони, визначені наказом) — 87 дітей.

Евакуація з Донецької області: контакти

Звернення про евакуацію приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на вивіз тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Евакуація повністю безоплатна.

Читайте також:

• Росіяни пишуть про евакуацію дітей зі Слов’янська без дозволу батьків: чому ці заяви є фейком і що відбувається насправді
• Евакуація дітей з небезпечних районів Слов’янська: куди везуть родини та яку допомогу надають
• “Забиратиме поліція і передаватимуть в органи опіки”: як на Донеччині вилучатимуть дітей з родин, які відмовляються від евакуації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Попри тотальну російську пропаганду, мілітаризацію та реальні загрози для життя, тисячі підлітків з тимчасово окупованих територій (ТОТ) щороку намагаються здобути українську освіту. Їхній шлях до вільних міст супроводжується інформаційною блокадою, подоланням освітніх прогалин та тисячами кілометрів.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Валерією Куберською, юристкою Центру громадської просвіти “Альменда”. Експертка розповіла про те, з якими труднощами стикаються абітурієнти в окупації, як їм вдається приховувати навчання та що відбувається після переїзду на підконтрольну Україні територію.

Виїзд дітей з ТОТ для вступу в університеті в Україні

Головним рушієм вибору для молоді, яка роками живе в окупації, залишається те, що вони пов’язують власне майбутнє з Україною. За словами Валерії Куберської, дослідження серед студентів, які змогли виїхати та вступити до українських вишів, демонструє чітку тенденцію.

“Ми проводили дослідження, де опитували студентів, які перемістилися з тимчасово окупованих територій і навчаються зараз в Україні. Найбільшим показником у відповідях були саме патріотичні мотиви. Вони обирають навчатися тут, тому що бачать своє життя в Україні, ідентифікують себе українцями. Відповідно, вони хочуть розбудовувати державу, доєднуватись до соціального та економічного життя країни“, — пояснює юристка.

Освітні втрати та інформаційний вакуум

Діти, які перебувають в окупації, роками не мають доступу до вивчення української мови, справжньої історії України чи географії. Наздоганяти програму доводиться самотужки, адже спеціальних адаптованих умов для складання іспитів немає — вимоги залишаються загальними.

Крім того, абітурієнти опиняються в умовах тотальної інформаційної блокади.

“Сайт Міністерства освіти і науки України має домен “ua”. Це вже автоматично втрата доступу до цього сайту, тому що навіть з VPN вкрай важко або навіть неможливо зайти й отримати інформацію“, — зазначає юристка.

Єдиними джерелами залишаються “сарафанне радіо”, допомога громадських організацій та сайти університетів. Проте й тут виникають проблеми. Навіть знайшовши контакти університету, абітурієнти часто не можуть отримати консультацію. Освітні центри при приймальних комісіях працюють переважно з 1 червня по 30 вересня. В інший час комунікація може бути відсутньою. Крім того, деякі заклади часом вимагають документи, не передбачені законом, наприклад, довідки про перетин гуманітарного коридору, військово-облікові документи у неповнолітніх або навіть просять надіслати геолокацію, що є вкрай небезпечним.

Безпекові ризики та загроза звинувачень в “екстремізмі”

Оскільки окупаційна влада незаконно поширила своє законодавство на ТОТ, відвідування російських шкіл стало обов’язковим. Якщо дитина ігнорує ці заняття, батькам загрожує позбавлення батьківських прав. Тому підлітки змушені вести подвійне життя: вдень ходити до окупаційної школи, а у вільний час таємно вивчати українські предмети за україномовним компонентом — аналогічний тому, яким користуються діти в країнах ЄС.

“Якщо ми говоримо про вивчення певних тем з історії України, то це може розцінюватися як екстремістська діяльність. У 2024 році в Росії була затверджена стратегія протидії екстремізму, відповідно до якої певні теми з історії України визнаються екстремістськими. Тому і гугління їх, вивчення, поширення інформації може мати відповідні наслідки“, — наголошує Валерія Куберська.

Навчання на ТОТ також може відбуватися за допомогою онлайн за допомогою вчителів у їх вільний час чи різних громадських організацій онлайн, котрі займаються подібним.

Загалом проблемою для дітей може стати не тільки тиск окупантів, але й їх власні родини, зокрема, їх реакція на наміри здобути вищу освіту в Україні. У практиці “Альменди” є випадки, коли дорослі всіляко сприяють виїзду дитини та самі звертаються по допомогу. Але часто трапляються і драматичні ситуації, коли батьки категорично проти української освіти під впливом страху або пропаганди. Без їхньої заяви неповнолітній не може офіційно доєднатися до української школи.

“У нас був яскравий приклад, коли дівчинка сама збирала кошти таємно. Під приводом того, що вона їде з подружками відпочивати в росію, вона поїхала на підконтрольну територію для того, щоб вступити до українського закладу вищої освіти. Батьки потім були в шоці і дуже проти“, — ділиться історією юристка.

Шлях до студентства: іспити, евакуація та виклики адаптації

Вступникам з ТОТ не обов’язково складати Національний мультипредметний тест (НМТ) — вони мають право на внутрішні іспити (співбесіди) безпосередньо в університетах. Більшість робить це онлайн. Проте експерти радять заздалегідь перевіряти формат подальшого навчання у вибраному закладі. Наприклад, якщо університет працює виключно офлайн (як більшість вишів у Львові), а студент не має змоги виїхати з окупації, є ризик швидкого відрахування.

Для тих, хто наважується на виїзд, шлях лежить через білорусь або треті країни, наприклад, Казахстан, який останнім часом стає дедалі популярнішим для виїздк. Центр “Альменда” не займається фізичною евакуацією, але допомагає з документальним супроводом та перенаправляє до профільних волонтерських організацій.

Після успішного переїзду та зарахування на бюджет (або переведення на нього з контракту) на вступників чекає новий етап боротьби — адаптація.

“Якщо дитина переміщується сама, без підтримки батьків, їй елементарно немає за що жити. Потрібна фінансова допомога, потрібно десь мешкати. Житло зазвичай знаходять волонтери, цілеспрямованого забезпечення від держави ми не фіксуємо. Величезною проблемою стає оформлення паспорта громадянина України. Для цього треба пройти процедуру ідентифікації. Якщо батьки залишилися в окупації і не йдуть на контакт, підтвердити особу дитини стає вкрай складно — доводиться шукати інших родичів на вільній території“, — підкреслює Валерія Куберська.

Що держава має зробити вже сьогодні

Підсумовуючи розмову, експертка наголосила на головній проблемі: в Україні досі немає єдиної державної політики щодо молоді з тимчасово окупованих територій.

“Першочергово має бути комплексне бачення. Можливо, є сенс затвердити окрему концепцію доступу до української освіти. Потрібно підійти до цього питання системно, щоб воно охоплювало не лише навчання, а й подальшу реінтеграцію та соціальну адаптацію таких студентів“, — резюмувала юристка.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!