Днями під постами редакції у Telegram почали з’являтися коментарі від підписника під ніком “Владмир”. Цей користувач практично під будь-якими дописами писав маніпуляційні коментарі, намагаючись штучно роздмухати ворожнечу. “Владмир” спекулював темою мови, евакуацією за кордон та використовував проросійський наратив про три сорти українців, який був популярний ще за часів призидента-втікача віктора януковича.

Чи розпізнали російського бота наші читачі та які наративи намагався поширити “Владмир”?

Російський слід

“Владмир” — це своєрідне уособлення російського бота. Користувач додався до Telegram каналу “Бахмут живе тут” нещодавно. Він використовує свої коментарі, аби розпалити ворожнечу, зокрема щодо мовного питання. Особливо спекулюючи на чутливих темах. Відтак, 29 березня 2024 року о 09:33 редакція розмістила пост із закликом підписати петицію про присвоєння звання Героя України загиблому військовому. Під цим дописом “Владмир” за 9 хвилин написав коментар, який мав розпалити суперечки на тему мови, але безрезультатно.

“Необхідно зясувати для початку говорив він державною мовою чи ні, якщо немає, то пішов він у д*упу”, — пише бот.

Очевидно, що у цитаті “Владмир” хотів сказати, “якщо ні”, а не “якщо немає”, але російською мовою слово”нет”можна перекласти як “немає”. Тому бот опублікував коментар з помилкою. Читачі одразу зрозуміли, що допис належить боту.

Під цим дописом “Владмир” ще кілька разів намагався розпалити суперечку, втім результатів це не дало. Однак бот не заспокоївся, а продовжив писати провокативні коментарі. Один із них чітко вказує на проросійську риторику.

“Владмир” пише про так звану “титульну націю”, яка начебто живе на території західних областей України. Цей наратив аналогічний до порівняння українців на нібито “три сорти”, де жителів сходу називали “третьосортними”.

Така пропаганда періодично намагається проскакувати в український інформпростір. Вона покликана розділити населення на “захід та схід”. Ця риторика велася ще з часів срср, коли радянська влада всіма можливими способами намагалася зросійщувати українців.

Натомість активісти та інтелігенція навпаки просували гасло Миколи Міхновського, ідеолога державної самостійності, це гасло звучить так: “Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна…”.

Бот “Владмир” послідовник російської пропаганди, він намагається штучно створити конфлікт пишучи коментарі до будь-яких дописів. Також “Владмир” просто копіює свої коментарі, це часта практика для російських ботів та ботоферм. Їм дають завдання, що писати, які теми просувати, а після цього вони розсилають провокаційні коментарі у надії розпочати суперечку з українцями та підірвати моральний дух населення.

Наше останнє опитування на тему: “Чи потрібно, щоб загиблим військовим з Бахмута та громади надавали звання почесного громадянина міста?” також активізувало “Владмира”. У коментарях він повторив попередні меседжі про мову та розподіл на “схід та захід”. Деякі читачі відреагували на дописи бота. Ми закликаємо не вступати у дискусії з подібними користувачами у будь-яких соцмережах. Адже ваша реакція — це основна мета бота.

Читайте також:

• “Статусні особи” та наративи про жінок на ТОТ: огляд проросійських медіа
• Як росіяни зомбують дітей на ТОТ та популяризують війну серед молоді
• “Нейтральна агітація”: що приховує святкування “дня матері” на ТОТ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2026 році процес подачі документів до закладів вищої освіти відбуватиметься переважно в дистанційному форматі. Абітурієнтам необхідно заздалегідь підготувати дані для реєстрації електронного кабінету, тоді як паперові заяви прийматимуть лише від окремих категорій вступників.

Про це розповіли експерти “Освіта.Юа“.

Реєстрація електронного кабінету вступника у ВНЗ

Вступна кампанія триватиме з 1 липня до 15 жовтня. Для подачі заяв абітурієнтам потрібно створити особистий кабінет на сайті Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Для заповнення онлайн-форми знадобляться такі дані:

• адреса особистої електронної пошти для логіна та надійний пароль;
• серія та номер шкільного атестата чи диплома;
• номер, спеціальний пін-код та рік отримання сертифіката НМТ або екзаменаційного листка;
• серія та номер паспорта або ідентифікаційний код для осіб без сертифіката НМТ.

В особистому профілі також необхідно завантажити кольорову фотографію розміром до одного мегабайта та вказати актуальні номери телефонів. Вносити зміни до цих даних дозволяється виключно до моменту подання першої заяви до університету.

Правила для пільгових категорій

Абітурієнти, які мають право на спеціальні умови вступу, зобов’язані перевірити наявність документів, що підтверджують пільгу, у відповідних державних реєстрах.

Якщо інформація в реєстрах відсутня, вступнику необхідно звернутися до приймальної комісії будь-якого вишу до моменту подання першої заяви. Зробити це можна особисто або через електронну пошту. Представники закладу освіти внесуть відскановані копії паперів до системи та створять картку фізичної особи.

Подача документів у паперовій формі

Приносити заяви особисто або надсилати їх дистанційно з накладанням електронного підпису дозволяється лише у випадках, коли створення електронного кабінету є неможливим. Це правило діє для:

• іноземців та осіб без громадянства, окрім власників посвідки на постійне проживання;
• вступників, які здобули освіту за кордоном та мають іноземні документи;
• власників старих паперових атестатів, виданих до переходу на фотополімерні технології;
• абітурієнтів, які зіткнулися з технічними помилками в базі, наприклад, розбіжностями у прізвищі чи даті народження.

В останньому випадку реєстрація профілю відбувається через спеціальні консультаційні центри при університетах. Абітурієнтам також радять уточнювати наявність додаткових вимог до документів безпосередньо у приймальних комісіях обраних закладів.

Читайте також:

Старт основної сесії НМТ 2026: головне про тестування, правила та безпеку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Всіхсвятський храм у Бахмуті, який нещодавно отримав статус пам’ятки архітектури місцевого значення, має довгу та насичену подіями історію. Він пережив зміну місця розташування, закриття радянською владою, перебудову під склади та відродження у роки незалежності, проте зазнав значних руйнувань під час боїв за місто.

Детальніше про історію церкви розповіли представники Бахмутського краєзнавчого музею.

Будівництво першої дерев’яної церкви Бахмута

Історія храму розпочалася у 1778 році, коли у Бахмуті відвели нове місце під міський цвинтар. У 1785 році місцеві жителі почали збирати кошти на будівництво дерев’яної церкви в ім’я Всіх Святих.

Освячення місця під забудову відбулося восени 1786 року, а в січні 1792 року новозбудована церква офіційно відкрила свої двері. За припущеннями краєзнавців, перша дерев’яна будівля розміщувалася на території сучасного нижнього парку. Хоча у 1818 році цвинтар закрили, церква продовжувала виконувати свою головну функцію — відспівування померлих.

Через поступове руйнування дерев’яної споруди було ухвалене рішення про зведення нової кам’яної будівлі. У 1893 році новий храм побудували на території верхнього цвинтаря.

Закриття, період окупації та “німецький подарунок”

Після подій 1917 року церква продовжувала функціонувати до червня 1923 року. Інформації про те, як використовували приміщення після першого закриття, немає.

Під час німецької окупації Бахмута у 1941-1943 роках церкву знову відкрили. Окупаційна влада використала релігію як інструмент пропаганди. Саме тоді до храму привезли з Німеччини бронзовий дзвін із дарчим написом: “Відлито німецьким вермахтом у війні проти більшовиків / 1942 / Завод Торез”.

Після повернення радянської влади Всіхсвятський храм продовжував діяти ще майже двадцять років.

Хрущовська антирелігійна кампанія та перетворення на склад

На початку 1960-х років міське партійне керівництво вирішило закрити одну з двох діючих церков у місті. Вибір припав на Всіхсвятську кам’яну церкву, оскільки її будівлю можна було легко пристосувати під господарські потреби.

Для закриття храму організували низку перевірок. Комісії виявили, що прибутки церкви значно перевищували витрати, а зарплати священників були вищими за доходи звичайних містян. Ситуацію ускладнювала поведінка окремих служителів, які зловживали алкоголем та порушували громадський порядок.

У липні 1963 року на дзвіниці храму знайшли дзвін, подарований вермахтом. Його одразу зняли та відправили на переплавку, а фрагмент із написом передали до місцевого музею. Ці факти, разом із низькою кількістю прихожан, стали офіційним приводом для закриття храму у другій половині 1963 року.

З будівлі зняли куполи та перетворили її на складське приміщення. Спочатку церкву передали торговельній організації, пізніше там розміщувався склад фірми “Одяг”, а останнім користувачем став місцевий комбінат громадського харчування.

Відродження храму та сучасний стан

Наприкінці 1990 або на початку 1991 року будівлю повернули вірянам. Релігійна громада була офіційно зареєстрована восени 1991 року. Настоятелем став протоієрей Леонтій Діатковський, якому довелося відновлювати вкрай занедбану споруду.

Завдяки зусиллям громади та місцевих підприємств вдалося відремонтувати внутрішні приміщення, відбудувати куполи, а у 1994 році встановити нові дзвони на дзвіниці. Під час ремонту під шаром штукатурки навіть знайшли фрагменти старих фресок кінця ХІХ століття.

Під час активних бойових дій в Бахмутів відреставрована будівля Всіхсвятського храму зазнала значних руйнувань, і її подальша доля залишається невідомою.

Читайте також:

Історія круглої “сталінки” у Бахмуті: від Будинку спеціалістів до руйнувань війни

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!