За відкритими даними до територій підконтрольних росії окупанти евакуювали приблизно 8% бахмутян. Зараз ці люди стають героями роликів російської пропаганди, однак якщо раніше вони дякували тільки росіянам, то наразі увагу змістили на публічне схвалення вагнерівців. Такі хвалебні оди для найманців пригожина публікують канали схильні до ватажка ПВК. Вже раніше аналітики прогнозували, що пригожин має політичні амбіції та конкурує навіть з путіним. Відтак, донеччанам та зокрема бахмутянам, які опинилися на території рф дали показати, хто насправді  «освобождав Артемовск» й російській регулярній армії тут місця немає.

Евакуйовані з Бахмута: нові обличчя й нові байки про фашистів

Микола Русаков, вивезений до територій підконтрольних рф. Фото: скріншот з відео

Микола Русаков — житель Бахмута, на російський лад Артемівська, так запевняють пропагандисти. 

14 травня з Бахмута були вивезені два Миколи з прізвищем Русаков, ймовірно це батько й син. На відео говорить тільки батько.

«Они город пытались стереть с лица земли с очевидной целью. Никаких русских не было, ничего. Потом мы у свахи жили своей, потом они одну мину бросили вблизи сарая, потом вторую. Мы поняли, значит здесь невозможно. Мы перешли к соседней, к свашиной родственнице, через двор. Ну все, поселились в подвал, прибегает бандеровец: “Давайте мобильники, я верну”. Ничего не вернул, 4 мобильника взял, два нормальных и таких кнопочных. Мы так в страхе жили. Мусора ездили, а в доме они (ред. речь идет о ВСУ) пулемет поставили, стреляли все это время, и из автомата, и из пулемета. Подгоняли танк, а потом знаете, что интересно они выходят из этого дома, из этого дома, и подожгли – даже не сказали нам ни слова», — розповідає російську пропаганду житель Бахмута. 

Оповідь чоловіка дуже сумбурна, немов склеїна з рандомних уривків, які встигли надиктувати цьому герою. Тут він згадує й за поняття “бандерівця”, якого у російський федерації вважають, чи не найбільшим злом та прирівнюють до німецького фашиста. Власне цю тезу успішно просувають окупанти, мовляв, ЗСУ страшніше німецьких нацистів.

«Украинская армия абсолютно относится враждебно к своему населению Донбасса, враждебно, понимаете. Они идеализированные понимаете, укры выше всего. Укры, знаете такое? Как фашисты были, немцы…Это самая страшная идеология, ну как это разрушить собственный дом, вы отступаете», — каже Микола Русаков.

Пропагандисти додають, що в Україні, мовляв, використовують лозунг: «Нема людини — нема проблеми», однак ця фраза належить саме російському диктатору йосипу сталіну. Так, само в словах евакуюваного з Бахмута проскакують такі російські наративи, як «укри». Так, окупанти називають українців демонізуючи їх та створюють навколо нашої нації своєрідний образ фашистів. 

Навіть, німці себе так не вели, каже бахмутянин про ЗСУ

Вячеслав Заярний, бахмутянин вивезений до підконтрольних росії територій. Фото: скріншот з відео

Вячеслав Заярний теж вивезений з Бахмута 14 травня 2023 року. Фото: скріншот

Заярний також стверджує, що, мовляв, українські війська гірші фашистів. Цікаво, що після деокупації українських сіл та міст, саме українці вперше почали зазначити, що росіяни поводилися себе гірше, ніж німецькі війська. Тобто, фактично, росія просто переклала на ЗСУ свої лихі вчинки, й навіть не мусила щось вигадувати.

Репортаж УП, де місцеві, які пробули під російською окупацію підкреслюють, що загарбники були гірші, ніж німці

Бахмут був зруйнований ще до 24 лютого, запевняє бахмутянка

Бахмутянка Люся Козаченко, як її представляють окупанти. Фото: скріншот з відео

Люся Козаченко також стала героїнею ролику, жінка каже, що Бахмут був розбитий до 24 лютого, мається на увазі до повномасштабного вторгнення. Таку тезу російська пропаганда раніше не використовувала. 

Жінка на відео вивезена з Бахмута 14 травня 2023 року. Фото: скріншот

«До этого у нас были и свои. У нас было много подразделений, и Правый сектор, и Нацгвардия, и Укр там, и все на свете… Они стреляли по городу, у нас город был разбит еще до 24 (ред. женщина имеет в виду до 24 февраля, даты начала полномасштабного вторжения). Ну как стреляли, обстрелы были по-городу. Забахмутка, например. По Забмухмутке стреляли. Они от нас били за Забахмутскую трассу: Харьков-Ростов, ну из Часовярского, Часовярской трассы били по Забахмутке. И там разбивали и дома, разбивали все. У меня у свахи по Забахмутке загорелся дом, она побежала позвать на помощь мужа, который ей помогал, она ему оплачивала. Они вместе бежали потушить пожар, их убило двоих на перекрестке, их убило 19 или 22 августа 2022 года или какого года. Что до этого, как началось это все», — каже бахмутянка.

У свідченнях цієї жінки дуже багато плутанини, вона саме не впевнена в тому, що говорить. Жінка каже, що місто було зруйноване раніше, нібито до початку повномасштабного вторгнення, однак ця теза абсолютно не відповідає дійсності. Переглянути, яким був Бахмут до війни можна на фото та відео нижче:

Ось так виглядала набережна в Бахмуті, коли війна з російськими військами вже тривала. Квітень 2022 рік. В цей час Бахмут був ще відносно спокійними місцем, активні бойові дії тривали на Київщині. Фото: Ганна Стрельникова.

Бахмут в квітні 2022 року був безлюдним, але місто не було зруйнованим. Фото Павло Дьяченко

Жінка у відео не може навіть точно згадати, коли загинула її сваха, вона плутає й день й рік. Очевидно, що героїня ролику або бреше про цей інцидент, або ж він справжній, але її попросили назвати іншу дати смерті, а в процесі зйомки вона розгубилася й почала плутати цифри. Можливо, вона мала на увазі 2015 рік, тоді місто було обстріляно окупантами касетними снарядами, а саме район Забахмутки, загинуло декілька бахмутян. Внаслідок обстрілу, були пошкоджені житлові будинки, школа, дитсадок. 

Всі фігуранти пропаганди, яких ми розглянули прибули 14 травня 20223 року. Ймовірно, тих хто приїхав одразу просять зніматися в роликах окупантів. 

Це лише частина прибувших з Бахмута до територій росії або ТОТ за 14 травня. Фото: скриншот

Загалом тільки за 14 травня 2023 рік окупанти зареєстрували 100 осіб, але публічно дискредитувати ЗСУ наважилися менше 10 людей. Чому ж така мала кількість охочих дякувати за спасіння? Ймовірно, або люди бояться відкрито дискредитувати Збройні Сили України, які допомагали їм з їжею та підвозом продуктів, або ж не мають що розповідати. 

Ода вагнерівцям все частіше проскакує на телебаченні пропагандистам

Бахмутянин Лев Балацков вдячний вагнерівцям за спасіння. Фото: скріншот

Примітка: Лева Балацкова немає в списках евакуйованих з Бахмута.

Евакуйовані вагнерівцями на відео висловлюють подяку окупантам, втім не російській регулярній армії, яка також була в Бахмуті, а саме вагнерівцям. Їхній образ з кувалдами залишається не таким й помітним, на фоні “геройських вчинків” найманців. Вони за сюжетом пропагандистів, то виносять людей з полум’я, то прикривають їх від куль ЗСУ.

«Что-то я ушел. Соседи дали мне лука с 9-го этажа. Связать руку. Смотрю бегут на встречу вагнеровцы. Ну я заплакал. Говорю все вроде же пережил уже, тяжело конечно…», — каже нібито житель Бахмута.

Людмила з Бахмута також вдячна вагнерівцям. Фото: скріншот з відео

Що передувало? 

Між МО рф та євгеном пригожиним триває серйозний конфлікт, спочатку це позначалося на нестачі боєприпасів, потім пригожину заборонили вербувати в’язнів з російських тюрем. 

Відтак, фінансист ПВК навіть заявляв, що його армію в Бахмуті використали як гарматне м’ясо, що погано відзначилося на іміджі самого ПВК, про це повідомляв Інститут вивчення війни.

Згодом пригожин спробував покращити репутацію своїх найманців “Вагнера” в інтерв’ю з відомим  блогером рф семеном пєговим, яке він дав 10 лютого. пригожин відповів на низку запитань щодо суперечностей “Вагнера”, таких як високі втрати і неефективність завербованих засуджених, страта дезертирів, ставлення до завербованих як до гарматного м’яса, а також носіння найманцями “Вагнера” “символіки Третього Рейху”, попри те, що вони воюють за “денацифікацію” України.

пригожин, підтвердив, що “Вагнер” припинив вербування у в’язницях через закінчення терміну дії угоди, яка дозволяла таке вербування, з невстановленим відомством, ймовірно, з російським МО. 

На додаток в російському інфопросторі вимагають утримуватися від згадок про Вагнера і пригожина в ЗМІ, тобто фактични про успіхи в Бахмуті на чолі з ПВК дозволяють собі говорити ті, хто не проти політики пригожина, а отже й підтримують його методи влади: розбиття голів своїх ж найманців кувалдами, публічне залякування, критика МО рф та інші гріхи, які не дозволяють собі в путінському оточенні. 

Ймовірно, що пригожин має політичні амбіції, й за допомогою ПВК Вагнер прагне хоча б десь показати свою значущість, не змігши захопити Бахмут за 9 місяців битви, він відвів свої війська з міста, й тепер славу найманцям приносять пропагандистські відео, героями яких стають зрадники, в тому числі з Бахмута.

Вам може бути цікаво: 

• Зрадники з Бахмута: на що чекали «ждуни» в місті та про що розповідають?
• Українці тільки за паспортом: як “ждуни” із Соледару дискредитують ЗСУ та владу?
• Жінка в кокошнику та брудний сарай: як росіяни представляють культуру Донеччини?

Фото: «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Окремі українські військовослужбовці можуть позбутися статусу учасника бойових дій. Анулювання посвідчення призводить до втрати передбачених державою пільг та фінансових доплат. Для збереження соціальних гарантій ветерани також зобов’язані вчасно оновлювати свої особисті дані в державних реєстрах.

Детальніше про те, чому можуть анулювати статус УБД — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Значення статусу та перелік пільг

Посвідчення учасника бойових дій надає військовим доступ до системи державних компенсацій. Втрата цього статусу автоматично означає припинення фінансової підтримки від держави, зокрема скасування комунальних пільг та спеціальних надбавок до виплат.

Згідно з даними Пенсійного фонду, статус УБД відкриває доступ до таких форм забезпечення:

• знижки на оплату житлово-комунальних послуг;
• пільговий проїзд;
• медичне забезпечення;
• податкові пільги;
• пріоритет у певних державних програмах;
• додаткові пенсійні гарантії та спеціальні надбавки.

Причини скасування статусу

Механізм позбавлення статусу регламентується постановою Кабінету Міністрів №203. Документ визначає дві підстави для анулювання посвідчення. Перша — виявлення неправдивих даних, поданих під час оформлення статусу. Друга — встановлення судом факту вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину під час виконання бойових завдань.

З початком повномасштабної війни кількість військовослужбовців із правом на пільги зросла. Разом із цим збільшилося фінансове навантаження на бюджет. Держава переводить систему соціального забезпечення ветеранів до моделі постійної верифікації. Аналогічний підхід уже застосовується для перевірки отримувачів пенсій, субсидій та виплат внутрішньо переміщеним особам через електронні реєстри.

Правила збереження виплат

Отримання частини пільг залежить від актуальності інформації в базах Пенсійного фонду України. Ветеран зобов’язаний повідомити установу протягом 30 днів у разі зміни:

• місця проживання;
• складу сім’ї;
• переліку споживаних комунальних послуг.

Невчасне оновлення інформації призводить до затримки або повного припинення надання окремих пільг, зокрема адресних доплат та комунальних знижок. Це відбувається навіть без юридичного анулювання статусу УБД.

Зарахування стажу та вихід на пенсію

Учасники бойових дій мають право на достроковий вихід на пенсію. Для чоловіків пенсійний вік становить 55 років, для жінок — 50 років. Для отримання виплат необхідно накопичити мінімальний страховий стаж: 25 років для чоловіків; 20 років для жінок.

Держава зараховує період військової служби до трудового та страхового стажу військовослужбовця. Ця норма діє незалежно від того, чи сплачував роботодавець єдиний соціальний внесок за мобілізованого працівника. Такий механізм дозволяє військовим зберігати свої пенсійні права під час проходження служби та захищає їхні майбутні виплати.

Читайте також:

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира: інструкція від Міноборони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!