Світлодарськ Бахмутського району в окупації вже понад 2 роки. Значних руйнувань за час повномасштабної війни місто не зазнало, принаймні у порівнянні з тим же Бахмутом. Втім росіяни створюють картинку відбудови та співпраці з містами рф, які беруть окуповані міста у “підшефство” і обіцяють стрімкий розвиток.

Як зараз живе місто в окупації та чого “досягли” окупанти розповідаємо у матеріалі. 

Світлодарськ, окупація. Початок 

Російські війська окупували місто наприкінці травня 2022 року. 

“Трудности только в том, что нет света, нет связи, нет газа, нет воды – вообще ничего. Люди ходят, набирают воду в речке”, — так у російських медіа коментували окупацію самі жителі Світлодарська. Втім, за словами тих же містян, “звільненню” вони раділи. 

У грудні 2022 редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з жителькою Світлодарська щодо життя в окупації: 

Щоб отримати їжу, воду люди ходили за гуманітарною допомогою. Росіяни випускали в повітря автоматні черги, так вони “заспокоювали” людей. 

“Кричали: “Вас укропов на подвал нужно, а не кормить”. Коли люди прийшли пенсію отримувати, їх поставили до стінки і відібрали телефони. Була перевірка телефонів. Моя мама приїхала зі Світлодарську, дуже сильно схудла на 15 кілограмів, в очах безнадія”, — говорить Олена.

Мама жінки прожила в окупованому Світлодарську декілька місяців та розповідала, що продукти в місті були дуже дорогі й не смачні. М’ясо пані Любов не могла дозволити собі купити. Окрім того, питання виникали і до самих продуктів тваринного походження, води в місті немає, відповідно про стерильність говорити важко.
Водночас для жителів щойно окупованого міста створювали на загал картинку впевненості в майбутньому та надійності теперішньої влади.
Так після окупації жителям представили нове керівництво щойноствореної адміністрації — максима козловського. Знайомити з містянами максім сєргєіча привіз ігор захаревич, він голова міста Дебальцеве, що окуповане з 2015 року. 

Атмосфера “влади народу” і “всьо для людей” на зустрічі зі світлодарцями, обіцянки розв’язати всі проблеми якнайскоріше, комунікація напряму і по-простому на будь-які, навіть, гострі питання про зависокі ціни, невизначеність. Одна умова – треба потерпіти й почекати, мовляв, такий вже час – війна.

Бахмутські переселенці 

У сюжеті російських ЗМІ наприкінці грудня 2023 року з’явилися і бахмутяни. 

Колишня директорка Бахмутського Народного дому — Оксана Піскунова розповідала про “нелюдське ставлення до народу” та життя під обстрілами з українського боку. Також, мовляв, чекає можливості потрапити до зруйнованого Бахмута й почати відновлювати житло, сподівається на компенсацію:

Ще один житель Бахмута, району Забахмутка — Віталій Фурсов:

За його словами, таких, як він називали “ждунами”, а зруйнувати Бахмут наказав сам Зеленський, лишити тільки 10% від міста. Це, мовляв, йому переповіли самі українські військові, коли обстрілювали місто.

Окупаційне керівництво Світлодарська — “хозяйствєннікі” та воєнні злочинці

Вже за рік після окупації в  інтерв’ю російським ЗМІ  голова так званої адміністрації – максим козловський  заявляв, що Світлодарськ має значні руйнування через обстріли (за його словами, звичайно ж, українські), звітував про зроблену роботу та жалівся, що місто йому дісталося занедбаним, як результат “30 років перебування тут України”. 

Сам же козловський уродженець Горлівки, навчався у Харківському університеті залізничного транспорту, працював у Донецьку. 

Крім посади голови окупаційної адміністрації Світлодарська, козловський встиг і повоювати кулеметником штурмової роти. За час повномасштабної війни він брав участь в окупації Волновахи та Новобахмутівки.

Його заступник – горбунов андрій юрійович, теж уродженець Донецька, втім у соцмережах не дуже активний, інформації про нього у відкритих джерелах майже немає.

З травня 2024 горбунов отримав підозру СБУ за статтею 111-1, а саме колабораційна діяльність.

Козловський стверджує, що завдяки співпраці з російською камчаткою, місто відбудовують, ремонтують пошкоджені будівлі та сподівається і на подальшу співпрацю.  Також завдяки шефу-камчатці возять дітей на оздоровлення. Так минулого року делегацію дітей відправляли на камчатку у лютому, наступну планували на червень. “Оздоровлення” передбачає культурний обмін, екскурсії, а також, за словами козловського, діти мали побачити, після “років української окупації”, що таке росія. 

Камчатське шефство і депортація

Завдяки такому “шефству” камчатки над Світлодарськом дітей возять не лише на російський далекий схід. Організовують відпочинок і на півдні рф. У червні 2024 року дітей Світлодарська та сусіднього Миронівського возили на три тижні до анапи. 

 “Літні табори є основною складовою російської кампанії з депортації українських дітей”— пише Східний Варіант з посиланням на звіт Інституту вивчення війни (ISW).
Зокрема, у звіті зазначалося, що українські діти, які були депортовані до росії на так звані “канікули” чи “літні табори”, піддаються програмам русифікації, спрямованим на ізоляцію від їхніх українських родин, мови, культури та історії. 

На сайті  Головного Управління розвідки України зазначають, що під приводом “оздоровлення та відпочинку” зокрема  козловський організовує вивезення дітей до територій росії та просуває меседжі “миротворчих та гуманних цілей рф” на окупованих територіях:

За даними на грудень 2023 року росіяни депортували 19 540 дітей з тимчасово окупованих росією територій, про це заявляв уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець. 

Вуглегірська ТЕС

Після захоплення Світлодарська у травні 2022 року, ТЕС ще кілька місяців тримали українські військові. У липні 2022 року росіяни зайшли на територію електростанції. 

У лютому 2023 року окупанти планували відновити й запустити два блоки ТЕС. Повідомляли, що з часу приєднання до рф прийняли на роботу 455 співробітників, та спеціалістів ще шукають, особливо серед тих, хто раніше працював на електростанції. Для запуску всіх блоків треба капітальний ремонт і модернізація обладнання.

В інтерв’ю місцевим ЗМІ влітку того ж 2023 року, голова так званої адміністрації говорив, що запустити ТЕС не можуть і тепер, не мають доступу на територію через обстріли, питання безпеки.  

Новин про запуск ТЕС у ЗМІ так званої днр не було й у 2024 році, відтак можна припустити, що станція досі не працює.

Підприємства та держустанови

В окупованому Світлодарську зараз функціонують 3 товариства з обмеженою відповідальністю, які працюють у самому місті, а також Дебальцевому, Миронівському та Зайцевому. Два з них спеціалізуються на електромонтажних та будівельних роботах, один — послугах зв’язку.

Також державні та муніципальні установи, як окупаційна адміністрація, комунальне підприємство, муніципальне унітарне підприємство “Світлодарець” на чолі з  іриною гордус, вона – колишня заступниця окупаційного керівника Дебальцевого – ігоря захаревича. 

Серед закладів освіти в окупації працюють 3 дитсадки (№1, №10,№11), школа №11 та НВК, кілька бібліотек, юнацьких центрів, будинок культури та лікарня. 

До повномасштабного вторгнення та окупації у місті працювало 5 закладів охорони здоров’я серед яких лікарні та приватні клініки, 10 закладів освіти: школи, дитсадки, НВК, дитячі юнацькі центри.

Святкування, відключення та зникнення

У місцевих соцмережах містяни проводять суботніки, відзначають день народження пушкіна, святкують визначні дати для історії рф, підтримують курськ, проводять опитування на вулицях на честь річниці  “звільнення від фашистської окупації”, мається на увазі дата втрати Україною контролю над містом:

Втім паралельно зі святкуваннями повідомляють про періодичні відключення електропостачання та води: 

На неофіційних сторінках Світлодарська з’являються повідомлення про зникнення людей. До прикладу тут жінка наприкінці червня розшукувала цивільного чоловіка, якого затримали на блокпості, зв’язку з ним не було третій тиждень: 

Жінці порадили звернутися до комендатури, втім, за її словами, це не дало результату.

За інформацією уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця, на тимчасово окупованих територіях утримують 28 тисяч цивільних заручників серед них – 2 тисячі громадян України віком понад 65 років. Є випадки, коли в полон захоплюють тільки за проукраїнські вислови українців, старших 80–85 років.

Розвиток і відбудова, які вже понад два роки окупації обіцяє керівництво Світлодарська у місті не дуже помітні. Попри анонси співпраці з рф та відновлення, ця співпраця зараз випливає у перевиховання дітей, насадження російських наративів та пропаганду, а не нові підприємства та будівництва. Стрімкий розвиток на початку окупації – це заміна вікон у школі та російські книжки у бібліотеках зараз. На фото сторінок адміністрації — бюджетники на прибираннях територій, пенсіонери, що відповідають на питання пропагандистських опитувань та діти з прапорцями у літніх таборах рф.

У неофіційних пабліках картинка дещо інша, містяни скептично ставляться до обіцянок влади. Окупаційне керівництво ж у будь-якій своїй бездіяльності звинувачує Україну, як от у неробочій пошкодженій ТЕС чи обстрілах. Але ні того, ні іншого не було допоки до міста не прийшли росіяни та місцеві колаборанти. 

Читайте також:

• Їдуть з Уралу й Таджикистану: обличчя “руського міра”, що приїхали окуповувати Донеччину та Луганщину 
• Окуповане Покровське: уральські танкісти та волонтери — “захисники мирного неба росії”
• Світлодарськ: як це жити в російській окупації?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В окупованому Донецьку працюють захоплені школи, які навчають дітей за російськими стандартами. Однією з провідних шкіл у Донецьку окупаційна влада вважає гімназію №6. Цей навчальний заклад активно поширює пропагандистські наративи та формує в дітей лояльність до окупаційної влади. Керує гімназією Альбіна Афенченко. Вона очолила заклад у 2003 році, а після захоплення Донецька підтримала окупаційну владу і є директоркою закладу донині.

Що відомо про Альбіну Афенченко і її роль в освіті на ТОТ? Редакція зібрала досьє.

Альбіна Афенченко, біографія

Альбіна Афенченко народилася 9 липня 1968 року в Донецьку. У 1987 році закінчила Донецьке педагогічне училище і отримала професію вчителя початкових класів.

Має дві вищі освіти. У 2002 році випустилася з Донецького інституту соціальної освіти, отримавши кваліфікацію вчителя географії. А у 2011 році закінчила Сумський педагогічний інститут післядипломної педагогічної освіти за спеціальністю “Управління навчальним закладом”.

Трудову діяльність Альбіна Афенченко розпочала в 1985 році. Вона влаштувалася на посаду вчительки початкових класів у школу №58 в місті Макіївка. Тут вона працювала до 1987 року.

У 1992 отримала посаду у школі №6 міста Донецьк. До 1998 року працювала вчителькою початкових класів. З 1998 по 2002 роки була педагогинею-організаторкою та вчителькою географії. З 2003 року стала директоркою цього навчального закладу. Його вона очолює і донині.

Як працює Донецька гімназія №6 після окупації

Гімназія №6 продовжила роботу після окупації. Альбіна Афенченко, підтримавши окупантів, зберегла посаду директорки. Сьогодні в гімназії активно поширюють пропагандистські наративи та нав’язують учням російське бачення історії і війни проти України. Цьому сприяє директорка закладу.

Гімназія №6 була одним із перших навчальних закладів Донецька, які пройшли державну акредитацію освітньої діяльності в рф. А у 2015-2016 навчальному році на базі гімназії проходила апробація (ред. перевірка, випробування на практиці та офіційне перед остаточним впровадженням) нових навчальних програм з історії та хімії. Заклад поступово переходив на російські стандарти.

Серед пропагандистських заходів, які проводять у гімназії за ініціативи директорки, є так звані “розмови про важливе”. Це обов’язкові уроки, які проводять щотижня. На цих заняттях розглядають та обговорюють конкретні теми, які є загальними для всіх класів, у тому числі початкових. Примітно, що серед загальних тем, такі як збереження довкілля чи розмови про моральні цінності, є багато уроків, зосереджених на пропаганді російських цінностей і наративів. Зокрема, у лютому 2026 року для дітей проводили урок про важливість захисту Батьківщини та знайомили їх з “подвигами земляків із “днр”. А у травні проводили традиційні уроки, присвячені Дню перемоги. Таким чином дітям нав’язують позитивний образ військових російської армії.

Примітним є і навчальне середовище у гімназії. В головному холі дітей зустрічає портрет путіна, російський герб та прапори рф і “днр”. А в коридорах розміщені інформаційні стенди про військових, які брали участь у війні в Україні.

У 2023 році Альбіна Афенченко разом з педагогічним колективом гімназії №6 розробили проєкт “Патріотичний десант”. Для його реалізації гімназія виграла грант від міносвіти рф.

Проєкт “Патріотичиний десант” направлений не лише на учнів гімназії, а й на молодь і дорослих мешканців Донецька. Також з цим проєктом педагоги їздять іншими окупованими містами. Він передбачає проведення пропагандистських заходів на базі різних установ і просторів. За словами Альбіни Афенченко, мета проєкту — “допомогти людям усвідомити себе частиною єдиної держави та створити освітній простір для виховання справжніх патріотів”.

“Будучи свідками подій, що відбуваються на Донбасі, команда вчителів вирішила, що потрібно захистити підростаюче покоління від зовнішнього впливу, викликати в них любов до Батьківщини, навчити бути справжніми патріотами, цінувати свою самобутність та шанувати історичну пам’ять. Ми розповідаємо достовірну інформацію про конфлікт та причини початку сво”, — зазначала Альбіна Афенченко.

Окрім пропагандистської складової, у межах проєкту проводять мілітаризацію дітей та молоді. Педагоги гімназії проводять майстер-класи, де вчать базовим знанням військових спеціальностей. Школярі можуть спробувати себе в ролі танкіста, шифрувальника чи картографа.

Роль Альбіни Афенченко в політиці на ТОТ

Окрім роботи в освіті, Альбіна Афенченко провадить політичну діяльність і є медійною особою. Вона не раз давала інтерв’ю пропагандистам, де поширювала антиукраїнські тези.

Так, у березні 2023 року вона знялася для документального циклу “Обличчя Донбасу”. Під час розмови з пропагандистами жінка відкрито засуджувала педагогів, які виїхали з окупації та називала їх зрадниками. Також вона критикувала українську освіту. Серед її тез — те, що Україна свідомо переписувала історію задовго до війни. Однак директорка не згадує про те, що й сама була частиною української освіти до 2014 року. Що вплинуло на те, що вона радикально змінила погляди, Альбіна Афенченко не уточнює.

Також директорка гімназії №6 відкрито підтримує дії рф і висловлює підтримку російській армії.

“Я готова йти в бій. У нас жінки Донецька настільки відважні, що ми в колективі ромовляємо, що ось: “Дівчата, якщо буде треба допомога нашим, то підемо”. І це не красномовні слова, чесно. Зрозуміло, що в бій йти… Я не буду говорити, що я піду в бій з гранатою. Я буду готувати, я буду допомагати, я вмію перев’язувати рани, надавати першу медичну допомогу. Ми будемо йти до кінця. А кінець — це наша перемога”, — казала Альбіна Афенченко в документальному циклі “Обличчя Донбасу”.

Альбіна Афенченко активно підтримує псевдореферендуми і вибори на окупованій території. Не один раз вона була головою виборчої дільниці, яка працює на базі гімназії №6. У листопаді 2018 року Афенченко була головою виборчої дільниці на псевдовиборах голови “днр”, у 2022 році — на псевдореферендумі про входження “днр” у склад росії, а у 2026 році — на незаконних виборах до Держдуми рф.

Сьогодні Альбіна Афенченко також є діючою депутаткою Донецької міськради, яка підпорядкована “днр”. Її обрали від путінської партії “единая россия”.

Підозра у колабораційній діяльності та санкції

За даними Апарату РНБО України, Альбіна Афенченко перебуває у санкційному списку України. У березні 2019 року її внесли у санкційний список строком на 3 роки, а в жовтні 2022 року — строком на 5 років.

У жовтні 2024 року Лівобережна окружна прокуратура Донецької області оголосила Альбіні Афенченко підозру в колабораційній діяльності та добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території.

Читайте також:

• У школах окупованого Маріуполя запрацювали кадетські класи російських силових відомств: що відомо
• Ексголова НБУ та ще п’ятеро уродженців Донеччини потрапили під санкції ЄС через участь у виборах на ТОТ
• Палац культури Шевченка в окупованому Донецьку: хто керує закладом і чим він займається

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

12 жовтня 2026 року Європейський Союз розширив санкційний список, додавши до нього 77 осіб, причетних до незаконних виборів до Державної думи Росії на тимчасово окупованих територіях України. Серед них редакція Бахмут IN.UA виявила шістьох уродженців Донеччини. Один із них, це колишній голова Національного банку України та експосадовець уряду Віктора Януковича Сергій Арбузов.

Хто ще опинився у списку та що відомо про їхню діяльність — розповідаємо в матеріалі.

Санкції ЄС за незаконні вибори на окупованих територіях України

12 жовтня 2026 року Рада Європейського Союзу ухвалила регламент №2026/2292, яким розширила перелік осіб, щодо яких діють обмежувальні заходи через дії, що підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України.

Загалом, до санкційного списку внесли 77 осіб, причетних до незаконних виборів до Державної думи рф у вересні 2026 року. Росія проводила ці вибори, зокрема, на тимчасово окупованих територіях Донецької області. Європейський Союз не визнає російських виборів на захоплених українських територіях та їхніх результатів. У санкційному документі участь кандидатів у такому виборчому процесі розглядається як сприяння спробам легітимізувати російську агресію та підтримувати незаконну окупацію України. Санкції передбачають заморожування активів підсанкційних осіб у юрисдикції ЄС, заборону на надання їм коштів та економічних ресурсів, а також обмеження на в’їзд до країн Євросоюзу.

Редакція Бахмут IN.UA проаналізувала санкційний список і виявила шістьох осіб, які народилися на Донеччині. Серед них. колишні українські посадовці, представники окупаційних політичних структур та люди, пов’язані з промисловістю регіону.

Сергій Арбузов: колишній голова НБУ, який балотувався до Держдуми РФ

Сергій Геннадійович Арбузов, уродженець Донецька та колишній високопосадовець України часів президентства Віктора Януковича. У 2010–2012 роках він очолював Національний банк України. Згодом, у 2012–2014 роках, обіймав посаду першого віцепрем’єр-міністра України. На початку 2014 року Арбузов також тимчасово виконував обов’язки прем’єр-міністра України.

Після Революції Гідності колишній посадовець виїхав до Росії. За біографічними відомостями, він займався громадською діяльністю та виступав на російському телебаченні з критикою української влади. У 2026 році Арбузов долучився до виборчого процесу в Росії. Він очолив регіональну групу партії “Справедлива Росія”, яка охоплювала тимчасово окуповані території України. У санкційному документі ЄС зазначено, що Арбузов був кандидатом від цієї партії на незаконних виборах до Державної думи РФ у вересні 2026 року. Арбузов вперше отримав мандат у російську Держдуму у 2026 році.

У Європейському Союзі вважають, що участю в цих виборах Арбузов сприяв спробам легітимізувати російську агресію проти України та підтримувати окупацію українських територій.

Олександр Гріденко: від підприємницької діяльності до окупаційної “Народної ради днр”

Олександр Гріденко народився 22 липня 1987 року на Донеччині. У санкційному документі ЄС місцем його народження зазначений Донецьк. Водночас у біографічному матеріалі росджерел вказане Старобешеве. Обидва населені пункти розташовані в Донецькій області. Гріденко навчався у школі №115 у Донецьку. У 2009 році закінчив радіотехнічний факультет Донецького національного технічного університету.

Згодом він займався підприємницькою діяльністю. Зокрема, був директором донецького товариства “Амік”, а з 2015 року пов’язують із керівництвом керченського товариства “Алекс-групп”, яке працювало у сфері дротових технологій зв’язку. Після окупації частини Донеччини Гріденко долучився до створених Росією політичних структур.

Із травня 2019 року він був депутатом так званого “Молодіжного парламенту днр”. Також очолював комітет із питань економіки та підприємництва, організаційний комітет проєкту “Школа підприємництва” та входив до руху “Молода республіка”. У лютому 2020 року Гріденко отримав місце в окупаційній “Народній раді ДНР” і долучився до фракції “Донецька республіка”. У вересні 2026 року Гріденко став кандидатом від партії “Єдина Росія” на незаконних виборах до Держдуми РФ. Європейський Союз включив його до санкційного списку за офіційну участь у виборчому процесі на тимчасово окупованих територіях України.

Сергій Добровольський: діяльність у “Молодій гвардії Єдиної Росії” та робота з молоддю на ТОТ

Сергій Сергійович Добровольський, уродженець Донецька, який співпрацює з російською окупаційною владою. За даними проєкту Evocation, у 2022 році він очолив донецьке відділення “Молодої гвардії Єдиної Росії”, молодіжної організації російської владної партії. Також Добровольський став координатором цієї організації на окупованих територіях чотирьох областей України.

За оприлюдненими відомостями, він займався поширенням російської пропаганди серед молоді та організацією заходів на підтримку російських військових. Окрім діяльності в молодіжній організації, Добровольський отримав мандат депутата окупаційної “Народної ради ДНР”. У вересні 2026 року він балотувався до Державної думи Росії від партії “Єдина Росія”.

У санкційному документі ЄС зазначено, що Добровольський був кандидатом на незаконних виборах, проведених Росією на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Євросоюз вважає, що його участь у цьому процесі сприяла спробам легітимізувати російську агресію та підтримувати окупацію українських територій.

Віктор Ніколаєнко: раніше балотувався до Верховної Ради України, а згодом — на російських виборах

Ніколаєнко, який у 2006 році намагався отримати мандат у Верховній Раді України, через двадцять років взяв участь у російському виборчому процесі на окупованих українських територіях. Віктор Вікторович Ніколаєнко народився 25 грудня 1977 року в Донецьку. У 1999 році він закінчив Донецький державний університет. До співпраці з російськими окупаційними структурами Ніколаєнко брав участь в українському політичному житті. За даними руху ЧЕСНО, у 2006 році він балотувався до Верховної Ради України від “Партії екологічного порятунку “ЕКО+25%””, але депутатом не став. На той час Ніколаєнко працював головним редактором всеукраїнського громадсько-політичного науково-виробничого журналу “Наш вибір”. Пізніше він долучився до діяльності російських окупаційних структур на Донеччині.

За інформацією ЧЕСНО, у 2023 році Ніколаєнко балотувався на незаконних виборах на окупованій Донеччині від партії “Єдина Росія”. Також він обіймав посаду радника так званого голови “днр”. У вересні 2026 року Ніколаєнко знову став кандидатом від “Єдиної Росії”, цього разу, на незаконних виборах до Державної думи РФ. Європейський Союз включив його до санкційного списку через участь у виборах, організованих Росією на окупованих територіях чотирьох областей України.

Сергій Макаров: від роботи на шахтах Донеччини до Держдуми Росії

Сергій Валерійович Макаров, уродженець Донецька, професійна діяльність якого тривалий час була пов’язана з вугільною промисловістю регіону. У 2006 році він закінчив Донецький національний технічний університет.

За росданими, Макаров працював на шахтах та вугледобувних підприємствах Донеччини, зокрема на шахті імені Скочинського. У 2021–2024 роках він обіймав посаду головного інженера цієї шахти. Підприємство працювало у структурі окупаційної “Донецької вугільної енергетичної компанії”. Згодом Макаров долучився до російського політичного процесу, так, у вересні 2026 року він балотувався до Державної думи РФ від партії “Єдина Росія”.

За оприлюдненими біографічними відомостями, Макаров отримав депутатський мандат за результатами виборів у Горлівському одномандатному окрузі №15, який Росія сформувала на окупованій Донеччині. У санкційному документі ЄС Макаров зазначений серед осіб, які брали участь у незаконних виборах до Державної думи Росії на окупованій території Донецької області.

Сергій Білокопитов: уродженець Горлівки, який балотувався від “Справедливої Росії”

Сергій Олександрович Білокопитов народився в Горлівці Донецької області. Інформації про попередню діяльність Білокопитова у відкритих джерелах небагато. Його дані містяться у базі OpenSanctions та в офіційному санкційному документі Європейського Союзу. Відповідно до регламенту ЄС, Білокопитов був кандидатом від партії “Справедлива Росія” на незаконних виборах до Державної думи РФ у вересні 2026 року. Європейський Союз визначив його участь у цьому виборчому процесі як діяльність, що сприяла спробам легітимізувати російську агресію та підтримувати незаконну окупацію України.

До теми:

Озброєні російські військові та робота дільниць під час атак: як у окупованих містах Донеччини пройшли псевдовибори

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!