Бахмутська керівниця, діти на камчатці та зникнення людей: як живе окупований Світлодарськ

Марія Носуля Носуля Марина 13:30, 3 Вересня 2024
Ілюстрація Бахмут IN.UA

Світлодарськ Бахмутського району в окупації вже понад 2 роки. Значних руйнувань за час повномасштабної війни місто не зазнало, принаймні у порівнянні з тим же Бахмутом. Втім росіяни створюють картинку відбудови та співпраці з містами рф, які беруть окуповані міста у “підшефство” і обіцяють стрімкий розвиток.

Як зараз живе місто в окупації та чого “досягли” окупанти розповідаємо у матеріалі. 

Світлодарськ, окупація. Початок 

Російські війська окупували місто наприкінці травня 2022 року. 

Трудності окупації / відео рос змі

“Трудности только в том, что нет света, нет связи, нет газа, нет воды – вообще ничего. Люди ходят, набирают воду в речке”, — так у російських медіа коментували окупацію самі жителі Світлодарська. Втім, за словами тих же містян, “звільненню” вони раділи. 

У грудні 2022 редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з жителькою Світлодарська щодо життя в окупації: 

Щоб отримати їжу, воду люди ходили за гуманітарною допомогою. Росіяни випускали в повітря автоматні черги, так вони “заспокоювали” людей. 

“Кричали: “Вас укропов на подвал нужно, а не кормить”. Коли люди прийшли пенсію отримувати, їх поставили до стінки і відібрали телефони. Була перевірка телефонів. Моя мама приїхала зі Світлодарську, дуже сильно схудла на 15 кілограмів, в очах безнадія”, — говорить Олена.

Мама жінки прожила в окупованому Світлодарську декілька місяців та розповідала, що продукти в місті були дуже дорогі й не смачні. М’ясо пані Любов не могла дозволити собі купити. Окрім того, питання виникали і до самих продуктів тваринного походження, води в місті немає, відповідно про стерильність говорити важко.
Водночас для жителів щойно окупованого міста створювали на загал картинку впевненості в майбутньому та надійності теперішньої влади.
Так після окупації жителям представили нове керівництво щойноствореної адміністрації — максима козловського. Знайомити з містянами максім сєргєіча привіз ігор захаревич, він голова міста Дебальцеве, що окуповане з 2015 року. 

Захаревич представляє нове керівництво Світлодарська / скриншот

Атмосфера “влади народу” і “всьо для людей” на зустрічі зі світлодарцями, обіцянки розв’язати всі проблеми якнайскоріше, комунікація напряму і по-простому на будь-які, навіть, гострі питання про зависокі ціни, невизначеність. Одна умова – треба потерпіти й почекати, мовляв, такий вже час – війна.

Бахмутські переселенці 

У сюжеті російських ЗМІ наприкінці грудня 2023 року з’явилися і бахмутяни. 

Колишня директорка Бахмутського Народного дому — Оксана Піскунова розповідала про “нелюдське ставлення до народу” та життя під обстрілами з українського боку. Також, мовляв, чекає можливості потрапити до зруйнованого Бахмута й почати відновлювати житло, сподівається на компенсацію:

Колишня директорка Народного Дому Піскунова жаліється на Україну / рос медіа

Ще один житель Бахмута, району Забахмутка — Віталій Фурсов:

Фурсов розповідає про наказ Зеленського зруйнувати Бахмут / рос медіа

За його словами, таких, як він називали “ждунами”, а зруйнувати Бахмут наказав сам Зеленський, лишити тільки 10% від міста. Це, мовляв, йому переповіли самі українські військові, коли обстрілювали місто.

Окупаційне керівництво Світлодарська — “хозяйствєннікі” та воєнні злочинці

Козловський  у базі “Миротворець” / скриншот

Вже за рік після окупації в  інтерв’ю російським ЗМІ  голова так званої адміністрації – максим козловський  заявляв, що Світлодарськ має значні руйнування через обстріли (за його словами, звичайно ж, українські), звітував про зроблену роботу та жалівся, що місто йому дісталося занедбаним, як результат “30 років перебування тут України”. 

Кумир окупаційного керівництва Світлодарська / скриншот 

Сам же козловський уродженець Горлівки, навчався у Харківському університеті залізничного транспорту, працював у Донецьку. 

Крім посади голови окупаційної адміністрації Світлодарська, козловський встиг і повоювати кулеметником штурмової роти. За час повномасштабної війни він брав участь в окупації Волновахи та Новобахмутівки.

Російські окупанти з козловським на Донеччині / з соцмереж

Його заступник – горбунов андрій юрійович, теж уродженець Донецька, втім у соцмережах не дуже активний, інформації про нього у відкритих джерелах майже немає.

З травня 2024 горбунов отримав підозру СБУ за статтею 111-1, а саме колабораційна діяльність.

Заступник козловського — горбунов / соцмережі

Козловський стверджує, що завдяки співпраці з російською камчаткою, місто відбудовують, ремонтують пошкоджені будівлі та сподівається і на подальшу співпрацю.  Також завдяки шефу-камчатці возять дітей на оздоровлення. Так минулого року делегацію дітей відправляли на камчатку у лютому, наступну планували на червень. “Оздоровлення” передбачає культурний обмін, екскурсії, а також, за словами козловського, діти мали побачити, після “років української окупації”, що таке росія. 

Камчатське шефство і депортація

Завдяки такому “шефству” камчатки над Світлодарськом дітей возять не лише на російський далекий схід. Організовують відпочинок і на півдні рф. У червні 2024 року дітей Світлодарська та сусіднього Миронівського возили на три тижні до анапи. 

Оздоровлення українських дітей в таборах рф / скриншоти

 “Літні табори є основною складовою російської кампанії з депортації українських дітей”— пише Східний Варіант з посиланням на звіт Інституту вивчення війни (ISW).
Зокрема, у звіті зазначалося, що українські діти, які були депортовані до росії на так звані “канікули” чи “літні табори”, піддаються програмам русифікації, спрямованим на ізоляцію від їхніх українських родин, мови, культури та історії. 

На сайті  Головного Управління розвідки України зазначають, що під приводом “оздоровлення та відпочинку” зокрема  козловський організовує вивезення дітей до територій росії та просуває меседжі “миротворчих та гуманних цілей рф” на окупованих територіях:

Портал спонсорів та співучасників агресії МО ГУР / скриншот сайту

За даними на грудень 2023 року росіяни депортували 19 540 дітей з тимчасово окупованих росією територій, про це заявляв уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець. 

Вуглегірська ТЕС

Після захоплення Світлодарська у травні 2022 року, ТЕС ще кілька місяців тримали українські військові. У липні 2022 року росіяни зайшли на територію електростанції. 

У лютому 2023 року окупанти планували відновити й запустити два блоки ТЕС. Повідомляли, що з часу приєднання до рф прийняли на роботу 455 співробітників, та спеціалістів ще шукають, особливо серед тих, хто раніше працював на електростанції. Для запуску всіх блоків треба капітальний ремонт і модернізація обладнання.

Окупанти обіцяли запустити ТЕС у лютому 2023 / скриншот

В інтерв’ю місцевим ЗМІ влітку того ж 2023 року, голова так званої адміністрації говорив, що запустити ТЕС не можуть і тепер, не мають доступу на територію через обстріли, питання безпеки.  

Реакція на новину / скриншот

Новин про запуск ТЕС у ЗМІ так званої днр не було й у 2024 році, відтак можна припустити, що станція досі не працює.

Підприємства та держустанови

В окупованому Світлодарську зараз функціонують 3 товариства з обмеженою відповідальністю, які працюють у самому місті, а також Дебальцевому, Миронівському та Зайцевому. Два з них спеціалізуються на електромонтажних та будівельних роботах, один — послугах зв’язку.

Також державні та муніципальні установи, як окупаційна адміністрація, комунальне підприємство, муніципальне унітарне підприємство “Світлодарець” на чолі з  іриною гордус, вона – колишня заступниця окупаційного керівника Дебальцевого – ігоря захаревича. 

Ірина гордус / російські соцмережі

Серед закладів освіти в окупації працюють 3 дитсадки (№1, №10,№11), школа №11 та НВК, кілька бібліотек, юнацьких центрів, будинок культури та лікарня. 

До повномасштабного вторгнення та окупації у місті працювало 5 закладів охорони здоров’я серед яких лікарні та приватні клініки, 10 закладів освіти: школи, дитсадки, НВК, дитячі юнацькі центри.

Святкування, відключення та зникнення

У місцевих соцмережах містяни проводять суботніки, відзначають день народження пушкіна, святкують визначні дати для історії рф, підтримують курськ, проводять опитування на вулицях на честь річниці  “звільнення від фашистської окупації”, мається на увазі дата втрати Україною контролю над містом:

Соцмережі окупаційної влади / скриншоти

Втім паралельно зі святкуваннями повідомляють про періодичні відключення електропостачання та води: 

Відключення у місті / скриншоти

На неофіційних сторінках Світлодарська з’являються повідомлення про зникнення людей. До прикладу тут жінка наприкінці червня розшукувала цивільного чоловіка, якого затримали на блокпості, зв’язку з ним не було третій тиждень: 

Зникнення цивільного / скриншот

Жінці порадили звернутися до комендатури, втім, за її словами, це не дало результату.

За інформацією уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця, на тимчасово окупованих територіях утримують 28 тисяч цивільних заручників серед них – 2 тисячі громадян України віком понад 65 років. Є випадки, коли в полон захоплюють тільки за проукраїнські вислови українців, старших 80–85 років.

Розвиток і відбудова, які вже понад два роки окупації обіцяє керівництво Світлодарська у місті не дуже помітні. Попри анонси співпраці з рф та відновлення, ця співпраця зараз випливає у перевиховання дітей, насадження російських наративів та пропаганду, а не нові підприємства та будівництва. Стрімкий розвиток на початку окупації – це заміна вікон у школі та російські книжки у бібліотеках зараз. На фото сторінок адміністрації — бюджетники на прибираннях територій, пенсіонери, що відповідають на питання пропагандистських опитувань та діти з прапорцями у літніх таборах рф.

У неофіційних пабліках картинка дещо інша, містяни скептично ставляться до обіцянок влади. Окупаційне керівництво ж у будь-якій своїй бездіяльності звинувачує Україну, як от у неробочій пошкодженій ТЕС чи обстрілах. Але ні того, ні іншого не було допоки до міста не прийшли росіяни та місцеві колаборанти. 

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Присяга у “днр” замість шкільного щоденника: хто готує дітей Донецька до війни. Досьє на Віктора Пудака

Семаковська Тетяна 17:25, 18 Червня 2026

У 2015 році, коли Донецьк уже рік як був під окупацією, місцевий мешканець Віктор Пудак вирішує піти на службу до окупантів. Спочатку, скромним заступником начальника відділу у псевдоміністерстві “днр”. Потім — очільником “Юнармії”, яка на окупованих територіях навчає дітей від 8 років складати присягу “Батьківщині днр” і керувати бойовими дронами. Сьогодні під його керівництвом — понад 7 тисяч підлітків.

Редакція зібрала детальне досьє на Віктора Пудака.

Хто такий Віктор Пудак: від університету до окупаційної служби

ДаніЗа даними центру “Миротворець”
Повне ім’яПудак Віктор Вікторович
Дата народження20.10.1978
Місце народженняДонецька область, місто Красноармійськ (Покровськ)
ВКонтактеvk.com/id65722680
Однокласникиok.ru/profile/562430790640
Telegram-каналt.me/VictorPudak

Пудак Віктор Вікторович народився 20 жовтня 1978 року в Донецькій області. Навчався у середній школі №3, потім вступив до Донецького національного університету, який закінчив у 2001 році. До 2014 року він був пересічним мешканецем міста без помітної публічної біографії. Після того як Донецьк перейшов під контроль проросійських угруповань, Пудак почав активно будувати кар’єру в окупаційних структурах, займаючись вихованням молоді.

З 2015 року Пудак обіймав посаду заступника начальника відділу військово-патріотичного виховання та оздоровлення молоді в т.зв. “Міністерстві молоді, спорту і туризму днр”. Звідси починається його системна робота з ідеологічної обробки молоді, яка зростала на тимчасово окупованих територіях. У 2019 році, коли угруповання “днр” вирішило створити власну “юнармію” за прямою аналогією з російською організацією, її очолив саме Пудак. У 2021 році він став начальником Центрального штабу ОО ВПД “Молода Гвардія – Юнармія” днр і отримав медаль організації “За активну військово-патріотичну роботу”. З липня 2023 року він офіційно начальник штабу регіонального відділення “Юнармія” на окупованій частині Донецької області.

Пудак з нагородою / фото з росджерел

Але кар’єра Пудака не обмежується “юнармією”. У лютому 2026 року у своєму Telegram-каналі він повідомив, що отримав медаль “Ветеран бойових дій” від організації “Бойове братство”, нагороду, яка офіційно видається учасникам бойових дій на окупованій території. Тожі ж Пудак відкрив власний Telegram-канал, у першому повідомленні якого відразу позначив його призначення: “Цей канал оголошується єдиним пунктом управління для отримання наказів, бойових розписань і важливих зведень. Тут буде лише перевірена інформація про побудови, навчальні виходи, стрільби та всі значущі операції”. Мова — характерна, Пудак послідовно використовує військову термінологію навіть у побутових повідомленнях: батьки дітей у нього “вірні союзники”, підсумки — “бойові зведення”.

Що відбувається на “навчальних виходах”: стрільба, дрони, присяга

Пудак в школі Маріуполя / фото з росджерел

Сам Пудак детально звітує про те, чим займаються “юнармійці”. Так, у лютому 2026 року у Маріуполі на базі школи №41 відбувся “зліт місцевого відділення”, у цій школі створили перший юнармійський клас. Того ж місяця у донецькій школі №119 відкрили “парти героя” — це меморіальні парти з іменами випускників, що загинули у складі російських збройних формувань у війні проти України. Юнармійці були там у ролі почесної варти.

Пудак у 119 школі / фото з росджерел

Окупаційні медіа подають такі заходи як “історичну пам’ять”, фактично ж ідеться про вбудовування війни у повсякденне життя дітей як норму і зразок для наслідування.

Також у лютому Пудак відкрито похвалився, що “юнармійці в днр” почали проходити курси з управління дронами в умовах бойових дій. Було підписано угоду з т.зв. “республіканським центром безпілотних систем”, де підлітки навчаються воювати за допомогою БПЛА. У квітні 2026 року Пудак оголосив набір на “сборы в Авангард”, це табори тактичної і спортивної підготовки для юнаків і дівчат 14–17 років на чотири зміни протягом літа, так дітей готують до військових дій. А у травні в Шахтарську і Маріуполі провели зональні етапи “Зарниці 2.0”, всеросійської військово-патріотичної гри, де дії — це “бойові завдання”, а не дитячі ігри. Пудак тут виступав суддею.

Пудак під час “Зарніци” на ТОТ / фото з росджерел

Пудак будує не лише військову, а й медійну складову “юнармії”. Так, він звітував, що виграв президентський грант на розвиток напрямку “Юнкор”, нібито дитячої журналістики. Наставниками юних “журналістів” стали пропагандистський телеканали “Россия 1” та “Республіканський медіахолдинг”, які поширюють дезінформацію про війну в Україні. Вже у березні Пудак також підписав угоди про співпрацю з Асоціацією ветеранів сво в днр з штабом “юнармії” Красноярського краю, тож мережа ширшає горизонтально і вертикально одночасно.

У червні Пудак оголосив про участь у VI Конференції Донецького регіонального відділення “єдиної росії” — вже як член регіональної політради партії путіна.

Віктор Пудак став одним із ключових функціонерів російської системи мілітаризації дітей та молоді на тимчасово окупованій частині Донецької області. Після роботи в окупаційному “міністерстві молоді, спорту і туризму днр” він очолив регіональний штаб “юнармії”. Під керівництвом Пудака “юнармія” в окупованій Донеччині перетворилася на розгалужену структуру, яка охоплює тисячі дітей та підлітків. Організація не лише проводить нібито “військово-патріотичні заходи”, а й залучає молодь до навчання з керування безпілотниками, участі у військово-пошукових експедиціях та інших активностях, пов’язаних із підготовкою до служби в російських силових структурах.

Активна публічна діяльність Пудака свідчить про його участь в інтеграції окупованої частини Донеччини в російський політичний та ідеологічний простір через систему виховання молоді. Саме через такі структури росія формує лояльність до своїх інституцій серед дітей та підлітків на окупованих територіях.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Вибори після воєнного стану: як мільйони ВПО зможуть проголосувати і чи готова до цього держава?

Семаковська Тетяна 13:00, 16 Червня 2026

Понад 4 мільйони. Саме стільки переселеців налічував в Україні Мінсоц станом на 2 лютого 2026 року. Ці мільйони українців, переміщені, але не позбавлені виборчих прав. Інша справа, чи зможуть вони ними скористатися, бо питання участі внутрішньо переміщених осіб у майбутніх виборах залишається відкритим, і дедалі гострішим. 

Бахмут IN.UA поговорив з Павлом Романюком, експертом з виборчого права про те, які перепони є для ВПО на шляху до участі у післявоєнних виборах.

Хто пояснює

Примітка. Павло Романюк — експерт з виборчого права, радник з правових питань Громадянської мережі ОПОРА. Бере участь у тематичних підгрупах робочої групи з підготовки законодавчих пропозицій щодо особливостей виборів в умовах повоєнних виборів та/або під час особливого періоду.

Вибори можливі в Україні тільки після завершення воєнного стану. Але що далі?

Перше, що важливо зафіксувати, вибори в Україні юридично неможливі, поки діє воєнний стан. Це не питання політичної волі — це конституційна норма.

Павло Романюк / фото Facebook

“Воєнний стан перебуває в контраверсії з виборами, тобто це не поєднані речі. Бо воєнний стан спрямований на консолідацію зусиль для протидії ворогу, для посилення обороноздатності за рахунок інструментів, в тому числі за рахунок обмеження прав людини. А вибори, це вільний політичний процес, в якому дуже важливі гарантування виборчих принципів, виборчих прав”,— каже спікер.

Тобто питання потрібно ставити, не “чи будуть вибори”, а “що відбудеться одразу після того, як воєнний стан завершиться”. І ось тут починається найскладніше, каже Павло Романюк. Бо без масштабної верифікації та оновлення даних мільйони людей просто не потраплять до списків виборців, і це не метафора, а технічна реальність.

Щоб уникнути цього, потрібна масштабна комунікаційна кампанія, спрощення електронних і паперових процедур, синхронізація реєстрів. І головне, держава має пояснити людям різницю між тимчасовою зміною місця голосування і зміною виборчої адреси, бо наслідки цих двох процедур мають відмінності. 

Примітка. У чому різниця між цими двома процедурами?

Тимчасова зміна місця голосування — це разова технічна дія під конкретні вибори. Наприклад, людина з Бахмута, живе у Києві і подає заяву та голосує на київській дільниці. Але її виборча адреса залишається бахмутською. На місцевих виборах вона все одно належить до своєї громади походження. 

Зміна виборчої адреси — це постійне рішення, яке змінює виборчу прив’язку людини назавжди (до наступної зміни). Та сама людина з Бахмута стає виборцем Київської області. Вона голосує на місцевих виборах за київського мера і депутатів Київської ради. Але вже не має жодного відношення до виборів у Маріуполі, навіть якщо місто деокупують.

Питання, як братимуть участь у виборах мільйони ВПО, залишається відкритим. Але час на підготовку — іде. 

ВПО мають право голосу. Але чи потраплять до списків?

Виборча дільниця / фото громадянська мережа “ОПОРА”

Юридично внутрішньо переміщені особи не втрачають виборчих прав через сам факт переміщення. Вони залишаються громадянами України, а отже, виборцями. Але наявність права, не завжди гарантує його реалізацію, а з урахуванням наслідків війни можуть бути й додаткові перепони.

“Наголошу, що внутрішньо переміщені особи не втрачають право голосу через сам факт переміщення, бо вони залишаються громадянами України, тобто виборцями, відповідають виборчим цензам. На президентських виборах вони зможуть проголосувати як виборці на загальнодержавних виборах — або за своєю виборчою адресою, або за місцем фактичного перебування, якщо скористаються процедурою зміни місця голосування без зміни виборчої адреси”, — каже експерт.

Він додає, що умовою реалізації права голосу є включення до списку виборців. А списки формуються на основі Державного реєстру виборців — і саме тут починається проблема. Реєстр значною мірою досі відображає картину розселення до повномасштабного вторгнення. За оцінками ОПОРИ, станом на червень 2026 рік, близько 6,5 мільйона виборців формально залишаються зареєстрованими на тимчасово окупованих територіях. Ще 1,5-1,7 мільйона, взагалі без виборчої адреси.

“Без спеціальних процедур і завчасної актуалізації даних Державного реєстру виборців мільйони українців можуть фактично не потрапити до списків”, — попереджає Романюк.

Три шляхи до виборчої дільниці для ВПО. Легких немає

Для ВПО на президентських та парламентських виборах існують три варіанти участі, пояснює спікер. Кожен, зі своїми наслідками.

Перший — залишитися прив’язаним до своєї виборчої адреси (тобто голосувати там, де людина офіційно зареєстрована до переміщення). Для жителів окупованих територій, він фактично нереальний.

Другий — це тимчасова зміна місця голосування без зміни виборчої адреси. Це найбільш гнучкий механізм, бо людина голосує там, де реально перебуває, але зберігає прив’язку до громади походження.

Третій — це зміна виборчої адреси на фактичне місце проживання.

Але тут є важливий нюанс вже в контексті місцевих виборів, на якому наголошує Романюк:

“Якщо змінюємо виборчу адресу, то вже ми відносимося до іншої громади і голосуємо за органи місцевого самоврядування тієї громади, на яку ми змінили цю виборчу адресу, але вже не маємо відношення до громади попереднього походження. Це вже не технічна дія на конкретні вибори, а зміна постійної виборчої прив’язки людини до певної громади”, — каже спікер.

А що з місцевими виборами?

Якщо на президентських і парламентських виборах ВПО мають відносно прозорі шляхи участі, то місцеві вибори, це вже зовсім інша історія. Тут виборець голосує не просто “де зручно”, а за органи самоврядування конкретної громади, до якої належить за виборчою адресою. Сьогодні в робочих групах обговорюється ідея автоматично перенести всіх ВПО до громад фактичного проживання, за даними реєстру ВПО. Але Павло Романюк вважає це небезпечним рішенням і пояснює чому:

“Річ в тому, що реєстр ВПО не точний, і може людина цього і не бажає — людина може тимчасово жити в іншому регіоні, але зберігати зв’язок зі своєю громадою походження. Тому тут немає такого універсального рецепту. Ключовим є те, щоб не змінювати виборчу адресу автоматично, без волі виборців. Зміна має відбуватись внаслідок усвідомлених дій виборця”.

Про масштаб розриву між реєстрами і реальністю свідчать власні дослідження ОПОРИ: лише 37,5% серед тих, хто має досвід переміщення, є офіційно зареєстрованими як ВПО. Навіть серед тих, хто перемістився після початку повномасштабного вторгнення, офіційний статус мають лише 44,7%.

І окремо є питання, а що буде з місцевими виборами для жителів з ТОТ, це жителі повністю окупованих громад: як наприклад Бахмутської, Маріупольської, Авдіївської, Мелітопольської та десятків інших. Ми поставили питання, а що буде з їхнім представництвом на президенських або наприклад місцевих виборах?

“Окупація громади не означає втрату права голосу як громадянина України. Водночас такі громади є однією з найскладніших для адміністрування. Показово, що в реєстрі виборців досі значаться десятки тисяч виборців з окупованих територій віком понад 100 років. І понад тисяча — старші 115 років. Це свідчить не про довголіття українців, а про критичний стан реєстру, розумієте”, — каже Павло Романюк.

Щодо місцевих виборів в окупованих громадах, вони просто неможливі технічно та юридично:

“Якщо територія громади окупована там неможливо організувати демократичні вибори. До деокупації управління на цих територіях фактично здійснюватиметься через спеціально-публічно правові механізми — або військова адміністрація, або інші тимчасові моделі, які будуть визначені законом. Але це не є заміною місцевого самоврядування в демократичному сенсі”.

При цьому він окремо наголошує: держава не має права просто “стерти” людей із їхніх громад походження або автоматично перенести до нових без їхньої волі.

Чи може Україна запозичити досвід проведення виборів?

Колаж ілюструє різні епізоди облоги Сараєва у травні 1992 року, зокрема засудженого за воєнні злочини генерала Ратко Младич (угорі праворуч), миротворців ООН в аеропорту Сараєва, а також будівлю Виконавчої ради (Zgrada Izvršnog Vijeća) у центрі міста після влучання в неї снаряда, випущеного сербським танком / фото Михайло Євстаф’єв.

Примітка. Перші загальнонаціональні вибори в Боснії і Герцеговині після завершення війни відбулися 14 вересня 1996 року — менш ніж через рік після підписання Дейтонських мирних угод, які поклали край збройному конфлікту. Основним завданням голосування було створення спільних державних інститутів для країни, що залишалася глибоко поділеною як за етнічною ознакою, так і за адміністративним устроєм. Йшлося про співіснування трьох основних етнічних спільнот — босняків, сербів і хорватів — у межах двох автономних утворень: Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської.

Для забезпечення довіри до процесу вибори проходили під міжнародним наглядом. Їх організацію та моніторинг здійснювала Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Втім, результати голосування показали, що мирна угода не означала швидкого подолання суспільних розколів. Більшість виборців підтримала націоналістичні партії, які вже перебували при владі до війни або відігравали провідну роль під час конфлікту. Серед них — Партія демократичної дії (SDA), що представляла переважно босняків, Сербська демократична партія (SDS) та Хорватська демократична співдружність (HDZ). За підсумками виборів до колективного органу влади — Президії Боснії і Герцеговини — увійшли представники трьох етнічних груп, а головою Президії став босняцький політик Алія Ізетбегович. У Республіці Сербській президенткою була обрана Біляна Плавшич.

Коли шукають аналоги, найчастіше згадують Боснію і Герцеговину після Дейтонських мирних угод 1995 року. Там ОБСЄ організовувала вибори з урахуванням масового переміщення, зберігаючи зв’язок біженців із довоєнними громадами.

Але Павло Романюк застерігає від механічного перенесення цього досвіду:

“Такої збройної агресії, такого масштабу, не було в новітній історії, тому жоден з цих досвідів не можна механічно перенести на Україну. Боснійський досвід показував і певні ризики: активна реєстрація голосування від переміщених осіб потребувала складної верифікації, адміністрування за кордоном, високого рівня довіри до процедур і постійного захисту від політичних маніпуляцій. Для України цей приклад корисний не як готова модель, а як підтвердження принципу, що держава має шукати спосіб не виключати переміщених осіб із політичного життя їхніх громад, але робити це через безпечні, прозорі й перевірювані процедури”

І окремо експерт згадує про росію як фактор ризику, поки вона контролює окуповані території, будь-які вибори там є неможливими, бо держава-агресор втручатиметься в політичні процеси України.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Досьє

Присяга у “днр” замість шкільного щоденника: хто готує дітей Донецька до війни. Досьє на Віктора Пудака

У 2015 році, коли Донецьк уже рік як був під окупацією, місцевий мешканець Віктор Пудак вирішує піти на службу до окупантів. Спочатку, скромним заступником начальника […]

Важливо

Вибори після воєнного стану: як мільйони ВПО зможуть проголосувати і чи готова до цього держава?

Понад 4 мільйони. Саме стільки переселеців налічував в Україні Мінсоц станом на 2 лютого 2026 року. Ці мільйони українців, переміщені, але не позбавлені виборчих прав. […]

амедео авондет
Важливо

Італієць, який підтримує путіна: хто такий Амедео Авондет і навіщо він відвідує Донецьк

До так званої “днр” завітав з черговим візитом італієць Амедео Авондет. Він жив та працював журналістом в Італії і був частим гостем в рф та […]

Важливо

Скільки отримували очільники КП Бахмута у 2025 році

Керівники бахмутських комунальних підприємств подали декларації про майновий стан та доходи за звітний період 2025 року. Кампанія декларування, яка традиційно триває у 2026 році, відкрила […]

закупівлі
Важливо

Званівська сільрада витратила понад 118 тисяч гривень на ремонт і обслуговування транспорту

У травні 2026 року Званівська сільрада провела 11 державних закупівель. Загалом у травні для потреб Званівської громади придбали товарів та послуг на суму понад 205 […]