Редакція Бахмут IN.UA дізналася про звільнення трьох старост у Бахмутській громаді. З посад звільнили старосту Покровського — Павла Федоренка, старосту Клинового — Юлію Смолярчук та старосту Зайцевого — Олександра Пономаренка.

У вересні редакція писала про зарплати керівництва Бахмута, зокрема старост, а також їхні премії, та критерії преміювання керівників громади в евакуації.

Зарплати старост, разом із преміями тоді коливалися від мінімальних 43 тисяч гривень до максимальних 108 тисяч за місяць. 

Звільнення старост

У коментарях Бахмут IN.UA старости сіл Покровське, Клинове та Зайцевого повідомили, що з жовтня цього року не виконують обов’язків старост. 

Відтак, з посад звільнено старосту Покровського — Павла Федоренка, старосту Клинового — Юлію Смолярчук та старосту Зайцевого — Олександра Пономаренка.

Обов’язки цих старост тепер виконуватимуть староста Іванівського округу – Олена Данько та спеціалістка із Зайцівського старостинського округу – Людмила Ліхненко.  

У пресслужбі міськради інформацію нам підтвердили.

 “Старости цих округів звільненні на підставі їх заяв про “звільнення за угодою сторін”. Тимчасове покладання повноважень старост Покровського та Клинового покладено на старосту Іванівського старостинського округу – Олену Данько. Зайцевого – спеціаліста 1 категорії Зайцівського старостинського округу Людмилу Ліхненко”, — повідомили нам у коментарі.

Читайте також:

• Премії та зарплати бахмутських посадовців та що з ними не так. Пояснюємо у відео
• Зарплати у 2024: скільки отримують керівники КП Бахмута в евакуації
• Яку зарплату отримує влада Бахмута у 2024 році: огляд

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

23 квітня редакція Бахмут IN.UA запустила опитування серед мешканців Бахмутської громади, щоб зрозуміти, як бахмутяни оцінюють роботу місцевої влади в евакуації та чи розуміють, які повноваження сьогодні має Бахмутська МВА. У опитуванні взяли участь 392 людини. І його результати показали головну проблему: очікування мешканців від влади часто не збігаються з тим, що військова адміністрація юридично та фактично може робити після втрати міста.

Опитування було анонімним і стосувалося роботи влади Бахмута в умовах повномасштабної війни та вимушеної евакуації громади. Зокрема, мешканців просили оцінити рівень поінформованості про діяльність органів самоврядування, доступність комунікації, а також висловити власне бачення щодо ролі та повноважень місцевої влади в екзилі. Отримані результати дозволяють побачити, як змінилося сприйняття місцевої влади після втрати контролю над містом, які запити сьогодні мають бахмутяни та наскільки вони відчувають зв’язок із громадою в евакуації. Далі — про те, що саме показали результати опитування, і в чому головна проблема.

Опитування бахмутян

Опитувальник містив 5 питань, на 1 питання, “Чи розумієте ви, чим наразі займаються органи місцевого самоврядування Бахмута в евакуації”:

• 52% респондентів відповіли “так”;
• 29% респондентів відповіли “ні”;
• 17% респондентів відповіли “частково”.

На 2 запитання “Чи знаєте ви, які повноваження мають органи місцевого самоврядування Бахмута під час війни (в екзилі)?”:

• 45% респондентів відповіли “так”;
• 32 респондентів відповіли “ні”;
• 21 респондентів відповіли “частково”.

На 3 запитання “Як ви оцінюєте комунікацію органів місцевого самоврядування Бахмута з громадою?”:

• 44% респондентів відповіли “повністю задоволений/а”;
• 31% респондентів відповіли “не задовлений/а”;
• 14% репсондентів відповіли “частково задоволений/а”;
• 9% респондентів відповіли “важко відповісти”.

Щодо відкритого питання “Які повноваження, на вашу думку, варто посилити для органів місцевого самоврядування Бахмута в екзилі?”, то тут більшість респондентів вимагають від посадовців активнішого захисту їхніх прав на державному рівні, прозорого звітування про витрати бюджету та розширення гуманітарної допомоги в різних регіонах України.

Водночас частина опитаних пропонує надати органам самоврядування більше цифрових та фінансових повноважень для ефективної роботи в умовах переміщення. Окремі критичні відгуки закликають до радикальних кадрових змін через низьку довіру до керівництва міста. Загалом відповіді підкреслюють пріоритетність житлового питання та соціального захисту для збереження цілісності громади. Варто зазначити, що частина коментарів про роботу та комунікацію ОМС в екзилі є схвальною.

Які основні претензії бахмутян до місцевої влади в евакуації?

Основні претензії можна розділити на кілька ключових категорій:

1. Питання житла та компенсацій (найбільш критична проблема)

Частина опитаних хоче бачити реальні кроки у вирішенні житлової проблеми. Основні скарги стосуються:

• відсутності житлових сертифікатів: Люди вимагають компенсацій за зруйноване майно, навіть якщо місто перебуває в окупації;
• частина респондентів незадоволена розмовами про відбудову в майбутньому (наприклад, проект у Гощі), тоді як люди потребують житла “тут і зараз”;
• також є брак розуміння, чому влада не добивається на державному рівні змін до законодавства (зокрема, підписання законопроєкту 11161), які б дозволили отримувати компенсації за майно на ТОТ.

2. Несправедливість у розподілі допомоги та ресурсів

Мешканці відчувають нерівність у підтримці:

• географічна вибірковість: допомога (гуманітарна, фінансова) здебільшого, на думку опитаних, зосереджена у великих хабах (Київ, Дніпро), тоді як бахмутяни в інших містах або селах почуваються покинутими.
• є скарги на те, що допомога надається лише окремим пільговим категоріям, а інші мешканці громади, які також втратили все, залишаються поза увагою. Також критикують встановлений “поріг” пенсії для отримання грошової допомоги.

3. Проблеми комунікації та ставлення до людей

• частина респондентів скаржаться на неможливість додзвонитися на гарячі лінії та іноді “агресивні” відповіді при онлайн-зверненнях;
• мешканці хочуть відчувати, що про них пам’ятають не лише під час свят, а знають про їхні щоденні потреби та проблеми.

Які реальні повноваження мають МВА в екзилі?

Михайло Загородній, аналітик в Рух ЧЕСНО, пояснює, що зараз назвати конкретні повноваження МВА, оцінити її ефективність тощо в екзилі неможливо. Причина у відсутності профільного закону, зараз вся діяльність МВА регулюється лише законом “Про правовий режим воєнного стану”.

“В нас є одна велика, величезна прогалина: у нас немає законодавства про військових адміністраціях. Тобто, в нас, фактично, вся діяльність військових адміністрацій регулюється законом про правовий режим воєнного стану”, — каже Михайло Загородній.

За його словами, нардепи вже намагалися підготувати окремий законопроєкт, який би врегулював діяльність військових адміністрацій, однак досі це питання залишається невирішеним. Водночас саме законодавча невизначеність зараз створює найбільші труднощі як для самих адміністрацій, так і для мешканців окупованих громад.

“Повноваження міських військових адміністрацій виписані достатньо нечітко, і це дає дуже багато підстав для інтерпретацій…Насправді, якщо не помиляюся, в лютому цього року Мінрозвитку вже говорила про це питання, що треба переформатувати роботу саме цих адміністрацій військових, які там займаються питанням окупованих територій. Але що з цього вийде, поки що невідомо. Наразі діяльність дуже нечітка. І визначити її — це треба буквально розбиратися з кожною окремою адміністрацією, чим вона займається. Якщо ви подивитесь інтерв’ю з керівниками таких адміністрацій, вони можуть абсолютно різні вектори називати “діяльністю”, — каже аналітик.

Примітка. Мінрозвитку готує зміни щодо роботи військових адміністрацій і комунальних підприємств громад, які перебувають в окупації або в зоні бойових дій. Держава визнає, що багато комунальних закладів із ТОТ фактично не можуть повноцінно працювати, оскільки їхнє майно, обладнання та будівлі залишилися на окупованих територіях. Основна ідея — оптимізувати структуру таких підприємств і військових адміністрацій, щоб зменшити витрати бюджету, але при цьому зберегти кадри та управлінську основу громад до моменту деокупації.

Олексій Кулеба, очільник міністерства, заявив, що головне завдання зараз — “зберегти колективи та кадровий потенціал”, водночас адаптувавши систему до реалій війни й обмежених фінансових ресурсів. Також Мінрозвитку хоче переглянути структуру самих військових адміністрацій на ТОТ: скоротити або оптимізувати підрозділи, які не можуть ефективно працювати в окупації, і натомість посилити напрямки: реінтеграції, гуманітарного реагування, цивільного захисту, підтримки прифронтових територій, підготовки до післявоєнного відновлення.

Фактично йдеться про спробу перевести військові адміністрації та комунальні структури ТОТ у більш “кризовий” формат роботи — із фокусом не на повноцінному управлінні територією, а на збереженні людей, документації, інституцій та готовності до повернення після деокупації.

Він наголошує, що це стосується військових адміністрацій, які займаються окупованими територіями. Наразі в законодавстві фактично немає конкретного механізму, який би визначав, як саме повинна працювати така адміністрація після втрати контролю над територією.

За словами аналітика, якщо дивитися на позицію держави, то основним завданням таких адміністрацій сьогодні є збереження інституційної присутності громади та робота з реєстрами. Йдеться про облік населення, евакуйованих мешканців, внутрішньо переміщених осіб, втрат майна та інших даних, необхідних для майбутнього відновлення територій.

“Держава виходить із того, що ці території будуть повернуті. Тому хтось має вести реєстри, працювати з інформацією про людей, майно, втрати”, — пояснює він.

Водночас експерт визнає: оцінити ефективність роботи військових адміністрацій сьогодні надзвичайно складно, адже чітких критеріїв фактично не існує. Через це діяльність різних громад дуже відрізняється — як у комунікації з мешканцями, так і в питаннях підтримки переселенців.

Чи має МВА повноваження щодо забезпечення людей житлом?

Експерт пояснює, що проблема тут полягає не лише у фінансуванні, а й у складних бюрократичних процедурах та обмежених повноваженнях самих адміністрацій.

“Навіть якщо адміністрація хоче реалізувати житловий проєкт, вона стикається з питаннями землі, погоджень, взаємодії з іншими громадами. І далеко не все залежить саме від неї”, — зазначає співрозмовник.

Він додає, що сьогодні багато рішень ухвалюються ситуативно, а ефективність роботи конкретної адміністрації значною мірою залежить від її керівництва та внутрішньої організації роботи. Саме тому, на думку експерта, питання діяльності військових адміністрацій необхідно якомога швидше переводити у чітке правове поле.

“Потрібно чітко прописати, чим ці адміністрації мають займатися, які в них повноваження і на що вони можуть витрачати кошти”, — підсумовує він.

В чому головна проблема?

Результати опитування частково показують кризу очікувань між мешканцями Бахмутської громади та органами місцевого самоврядування в евакуації. Попри те, що значна частина респондентів загалом розуміє діяльність МВА та позитивно оцінює комунікацію, відповіді бахмутян демонструють: люди все менше сприймають адміністрацію як символічний орган “збереження громади” і все більше очікують від неї конкретних практичних рішень — насамперед щодо житла, компенсацій, гуманітарної підтримки та представництва інтересів переселенців на державному рівні.

Фактично опитування показало конфлікт між юридичною реальністю та суспільним запитом. З одного боку, мешканці очікують, що місцева влада в екзилі повинна виконувати функції повноцінного органу управління громадою навіть після втрати території. З іншого — самі військові адміністрації працюють в умовах законодавчої невизначеності, обмежених бюджетів та відсутності чітко прописаних повноважень. Через це значна частина претензій до МВА стосується сфер, на які адміністрації або мають лише частковий вплив, або не мають його взагалі.

Особливо показовим є житлове питання. Для багатьох бахмутян саме воно стало головним критерієм оцінки ефективності влади. Люди, які втратили житло через війну та окупацію, очікують не стратегій майбутньої відбудови, а рішень для виживання сьогодні. Саме тому у відповідях часто звучать критика довгострокових проєктів та вимога до влади активніше лобіювати зміни до законодавства щодо компенсацій за майно на ТОТ. Це свідчить про поступову трансформацію запиту переселенців: від гуманітарної підтримки, до системних соціальних гарантій.

При цьому сама держава фактично лише починає формувати підхід до того, якою має бути роль військових адміністрацій окупованих громад у довгостроковій перспективі. Заяви Мінрозвитку про оптимізацію структур, збереження кадрового потенціалу та переформатування роботи МВА свідчать, що центральна влада вже визнає, що модель “тимчасового управління до швидкої деокупації” більше не відповідає реальності затяжної війни. Натомість громади в екзилі поступово перетворюються на окрему форму управління — без території, але з населенням, бюджетами, документацією та потребою зберігати інституційну тяглість.

У цьому контексті Бахмутська громада стає прикладом ширшої проблеми для всієї країни: як мають функціонувати органи місцевого самоврядування після втрати міста, які повноваження вони повинні мати та де проходить межа між символічним представництвом громади і реальною відповідальністю перед людьми. Без чіткої відповіді на це питання держава ризикує отримати дедалі більший розрив між очікуваннями переселенців і можливостями місцевої влади в екзилі.

До теми:

Проєкт “Бахмут-Гоща”: яку суму передбачили на початок будівельних робіт і звідки братимуть фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2022 році в так званому “міністерстві освіти і науки днр” з’явився новий посадовець. Заступником міністра призначили росіянина Олега Трофимова. Він родом з Тюмені і до цього працював у російській системі освіти. У 2024 році Олег Трофимов очолив освіту на окупованій Донеччині, ставши виконувачем обов’язків міністра.

Що відомо про біографію Олега Трофимова, його роботу і скандали на ТОТ Донеччини? Редакція зібрала детальне досьє.

Олег Трофимов, міністр “днр”, біографія

Олег Трофимов народився в 1986 року в російському місті Тюмень. Освіту здобув у місцевому Тюменському державному університеті: у 2008 році отримав диплом з відзнакою за спеціальністю “Біоекологія”. Після цього поїхав на дворічне стажування до Московської області.

Трудовий шлях Олега Трофимова розпочався у Тюменському державному університеті. Спочатку він був асистентом кафедри екології та генетики, а згодом — старшим викладачем, доцентом кафедри екології та генетики, заступником директора Інституту біології. З 2021 року виконував обов’язки директора Інституту біології ТюмДУ.

У 2022 році Олег Трофимов переміг у конкурсі управлінців “Лідери росії” на платформі “росія — країна можливостей”, яку курує володимир путін. У липні 2022 року Трофимов, як переможець конкурсу, мав особисту зустріч з путіним у кремлі. На цій зустрічі президент рф ухвалив рішення щодо призначення Олега Трофимова заступником міністра освіти “днр”.

31 серпня 2024 року ватажок “днр” денис пушилін призначив Олега Трофимова виконувачем обов’язків міністра освіти і науки “днр”.

Олег Трофимов як міністр освіти “днр”

На сайті так званого “уряду днр” йдеться, що Олег Трофимов як міністр освіти і науки займається управлінням у сферах освіти, опіки та піклування над дітьми, а також реалізує молодіжну політику.

За ініціативи Олега Трофимова в навчальних закладах окупованої Донеччини проводять пропагандистські заходи. Зокрема, у квітні і травні в школах проводять так звані уроки російської весни. Вони ініційовані міністерством освіти з нагоди “повернення Донбасу до росії”. Під час таких заходів дітям насажують наративи про історичний зв’язок з росією.

Часто на заходах присутні і бойовики “днр”. А самі діти вдягаються у форму армії рф.

“Учні через художнє слово, музику, театральні постановки та тематичні обговорення звертаються до історії Донбасу, осмислюють значення подій весни 2014 року, роль народної єдності, громадянської позиції та збереження історичної пам’яті. Такі заходи допомагають школярам та студентам не лише дізнатися факти про народження республіки, а відчути значення російської весни, усвідомити нерозривний зв’язок Донбасу з росією”, — так описує заходи у школах Олег Трофимов.

Долучають дітей і до заходів, приурочених до 9 травня. Всі вони ініційовані міністерством освіти “днр”. Серед них: проведення всеросійської акції “Безсмертний полк”, оптимізована для проведення у школах, “Листи перемоги”, де дітей долучають до читання листів військових, та “Вікна перемоги”, в межах якої діти прикрашають георгіївськими стрічками вікна у класах. Також для дітей проводять зустрічі з ветеранами і діючими військовими російської армії, які брали участь у війні в Україні. Залучають до пропаганди війни школярів усіх класів, в тому числі і початкових.

Серед пропагандистських заходів, які проводять у школах за ініціативи міністерства освіти, є так звані “розмови про важливе”. Це обов’язкові уроки, які проводять щотижня. На цих заняттях розглядають та обговорюють конкретні теми, яка є загальними для всіх класів та шкіл та переважно зосереджені на пропаганді російських цінностей і наративів.

Наприклад, у травні відбувся урок “Республіка наших сердець”. Його метою було “виховання почуття гордості за республіку і осмислення “дня днр” як символу відродження і мужності”. Цей захід охопив понад 140 тисяч школярів та понад 18 тисяч студентів.

За ініціативи Олега Трофимова проходить мілітаризація дітей у школах. Зокрема в навчальних закладах запровадили урок “Основи безпеки та захисту Батьківщини”, під час якого діти мають опанувати навички надання першої допомоги та дій у надзвичайних ситуаціях. На перший погляд, це справді корисна для дітей інформація. Втім, ці уроки проводять лише для хлопчиків, яких одягають у військову форму.

Для уроків передбачені окремі класи, які оснащує міністерство освіти. Зокрема, Олег Трофимов звітував про оснащення предметних кабінетів у школах Маріуполя. За його словами, навчальні заклади “отримали базу, необхідну для формування навичок цивільної оборони та початкової військової підготовки”. Цим посадовець підтвердив, що метою уроків є, передусім, мілітаризація учнів.

Скандал з харчуванням у школах “днр”

У лютому 2025 року Олег Трофимов потрапив у скандал щодо відсутності гарячого харчування у школах “днр”. Батьки учнів в окупованих містах Донеччини скаржились на відсутність гарячого харчування, через що діти не могли ходити на повноцінне очне навчання, бо залишалися голодними. З такою ситуацією стикнулися навчальні заклади Донецька — чотири школи та вісім дитсадків — та інших міст.

Скарги батьків дійшли до ватажка “днр” пушиліна. Для вирішення проблеми він зібрав нараду. У своє виправдання Олег Трофимов зазначив, що “годувати дітей у низці навчальних закладів просто немає кому” через відсутність кухарів. Також Трофимов запевняв, що в деяких школах проблему намагаються вирішити через залучення сторонніх організацій. По решті закладах він не називав конкретних заходів, а говорив, що “робота ведеться”.

Через бездіяльність міністерства освіти, контролювати ситуацію доручили координаторці дитячого фонду “Діти Донбасу”. Вона мала особисто інспектувати проблемні школи та стежити за тим, щоб відсутність кухарів не впливала на харчування дітей. Фактично цим рішенням пушилін визнав бездіяльність міністерства, яке ігнорувало проблему.

Читайте також:

• На окупованій Донеччині вводять козацькі класи у школах: що зміниться для учнів
• Олександра Кульгіна (досьє) або як окупація вирощує нових “лідерів” з українських дітей
• Штурмовики, сапери і зв’язківці: у “днр” дітей залучають до армійської підготовки під прикриттям ігрових змагань

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!