Марат Бірман любив тварин та мотоцикли, а життя пов’язав з армією після Революції Гідності. Чоловік з родиною мав багато планів після війни. Разом сім’я мріяла повернутися у Бахмут, аби його відновлювати, а ще хотіла купити дім у Краматорську. Втім 9 листопада 48-річного Марата не стало — він героїчно загинув. Захисник похований у Києві на Берковецькому кладовищі. Зараз родина Марата має одну мету — зібрати підписи через петицію, аби воїну надали звання Героя.
Редакція розповідає історія Марата Бірмана, якою поділилася його дружина Тетяна Бірман.
Знайомство в інтернеті
Примітка. Підписати петицію можна за посиланням.
Тетяна та Марат познайомилися онлайн в 2020 році. Все почалося з коментаря на Facebook, пригадує жінка. З 2014 року у колі Тетяни побільшало військових, тож в рекомендаціях почали з’являтися все більше людей, дотичних до лав ЗСУ. Тоді їх називали добробатами (добровольчі батальйони).
Якось у стрічці Facebook жінка побачила допис Марата, відповіла йому, обоє обмінялися телефонами — так почалася їхня історія знайомства. Через 4 місяці пара одружилася. Традиційного весілля не було, закохані розписалися й почали жити разом.
Марат сам родом з Житомирщини. Він з 14-го року на фронті, ухвалив таке рішення захищати батьківщину. Відбулося це після Майдану. Я поважала його позицію, ми ж самі пережили 2014 рік (ред. тимчасова окупація росіянами Бахмута),
дружина військового // у коментарі
Тетяна пригадує, що завжди намагалася підтримувати коханого. Жінка зауважує, що чула за випадки, коли родини розлучалися через те, що чоловік йшов на війну, але це була не їхня історія.
“Це була його улюблена справа. Він у нас був в розвідці, а потім снайпером. А найбільш улюблена посада — це сапер, тобто розмінування. Марат служив у інженерних військах, згодом перевівся в нашу 54-ту бригаду”, — пригадує Тетяна.
Відпустки у військового не було
Від початку повномасштабної війни Марат не зміг взяти відпустку, чоловіка не було ким замінити. З дружиною та дітьми він спілкувався телефоном, рідко йому вдавалося приїхати до Дніпра, куди евакуювалася його сім’я. Побратими та рідні згадують його, як справедливого та чесного чоловіка.
“Марат не терпів брехні, не любив “прикрашені новини”. Для нас він — герой. Чоловік хотів навчатися саперської справи, отримати підвищення, дуже цього прагнув. Але у воєнний час є свої закони…”, — говорить Тетяна.
Чоловік бахмутянки найдужче захоплювався мотоциклами й тваринами, пригадує жінка. Тетяна розповідає, що її Марат мав особливу любов до собак, адже якийсь час він служив кінологом в армії. У 2021 році, за рік до повномасштабки, військовий привіз додому собаку з передової. Ця вівчарка стала улюбленицею родини, але війну тварину не пережила, її поховали в Бахмуті.
Дніпро: життя переселенців
8 квітня Тетяна виїхала з Бахмута — у розмові вона пригадує, що вже тоді місто було безлюдним. Марат наполіг, аби жінка евакуювалася.
Всі біжать на евакуаційні автобуси, люди з валізами. Мені серце болить, крається. Магазини зачинялися, мені ставало страшно. Чоловік сказав: “Збирайтесь, виїжджайте”.
Тетяна // про евакуацію з Бахмута
Жінка з донькою найняли авто, зібрали речі й поїхали в Дніпро, де їх прийняла незнайома родина. З собою Тетяна взяла котів та собаку, а дім назавжди залишився в Бахмуті.
За майже два роки життя в Дніпрі героїня вже знає місто, але Донбас для неї залишається рідним.
“Ми хотіли придбати будинок у Краматорську, а була б можливість відновлювати Бахмут. Так Марат і казав, ми планували повертатися. На жаль, я розумію, що це наші мрії. Хочеться, щоб все місто відновили, щоб не було війни. Але нас не тримає вже нічого в цій мрії”, — говорить Тетяна.
Похорон військового
Марат Бірман загинув 9 листопада 2023 року на Харківщині. Військовий пройшов Попасну, Дебальцеве, Луганськ, Світлодарськ, Бахмут, Сіверськ, Соледар, Куп’янськ.
Українець був нагороджений:
- медаллю Президента України “За участь в Антитерористичній операції”;
- медаллю “За участь в Боях “Світлодарська дуга”;
- медаллю “За відвагу” (2019);
- ювілейною медаллю “30 років Збройним Силам України” (2021);
- почесною відзнакою “Хрест 54 ОМБР” (2023).
11 листопада родина Марата дізналася про його загибель, а 13-го його привезли в місто Київ. Через два дні військового поховали з усіма почестями.
“Нам дуже допомогли волонтери, його знайомі. Вони підтримували мене, казали: “Таню, все буде добре, він буде в лаковому гробу, навіть буде змога з ним попрощатися”. Мені телефонували його побратими, в месенджерах писали”, — згадує дружина.
Тетяна закликає українців підписати петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно), бо її чоловік віддав життя за Україну, захищав свободу не тільки своєї родини, але й кожної.
Він казав, що ми перемогу хочемо зустріти на Донбас-арені. Я вважаю, він віддав своє життя за кожного українця, який вважає Україну своєю рідною батьківщиною,
каже Тетяна // й закликає підписати петицію
Підписати петицію
Щоб підписати петицію, перейдіть за посиланням. Станом на 20 грудня, є 8 998 підписів з 25 тисяч потрібних. Вам необхідно увійти через Дію. Детальна інструкція, як підписати петицію з телефона, є у відео:
Читайте також:
- “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія дружини полоненого нацгвардійця
- Води не було: як утримували Бахмут розповів військовий Володимир Єлець
- Загублений в «ЛНР»: історія Юрія Закопець, який вже 8 місяців знаходиться в полоні
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
