На в’їзді в Донецьку область раніше можна було побачити стелу, на якій військові ЗСУ та волонтери залишали свої надписи. Це стела є своєрідною візитівкою області, адже багато імен та прізвищ, які на ній були залишені — стали посмертними, бо чимало з воїнів, які залишили ці надписи — загинули. Днями стало відомо, що стелу зафарбували. Волонтерка, яка допомогала фарбувати стелу зазначила, що стела не є Меморіалом.

Що відомо про цей інцидент — читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Стела Донецька область

При в’їзді до будь-якої області України перше, що зустрічає людина — це стела з надписом. У Донецьку стела була пробита ворожими кулями, потрощена та підписана десятками військових, які захищали та захищають державні кордони. Тут часто фотографувалися волонтери та військові. Стела була значимою пам’яткою, бо попри постійні ворожі обстріли вона залишалась.

Що відомо про тих, хто пофарбував стелу

Днями стало відомо, що стелу пофарбували, тож всі надписи, які були на ній, тепер під шаром фарби. Канал “tp.pokrovsk” в Instagram пише, що до оновлення стели долучилися:

• Вікторія Чорногор;
• Олег Боровик;
• Анатолій Шахов;
• Констянтин Деревинський.

У ролику, який був опублікований в Instagram помітно, що люди, які фарбували стелу, перед тим частково змили з неї надписи. Оновлена стела вкрита шаром синьої фарби. У коментарях під відео є обурливі дописи від користувачів.

“А навіщо це було робити? На цій стелі була історія, скільки людей залишили на ній свої надписи, зірки, військові, може хтось на ній залишився назавжди… взяти все зідрати і зафарбувати… ну це якось дивно…”, — пише користувач Олексій Оксенчук.

Його слова підтримали реакціями понад 1000 користувачів.

Редакція звернулася до Вікторії Чорногор за коментарем, але відповіді наразі ми не отримали. Водночас на сторінці дівчини ми побачили чимало дописів про допомогу військовим. Волонтерка регулярно публікувала пости про збори, підтримку воїнів тощо.

У дописі під відео з фарбуванням стели Вікторія Чорногор написала наступне:

“Дякуємо всім хто підтримує і розуміє, що Стела — це не меморіал, Стела — це обличчя в першу чергу! Ця стела слава Богу не бере участь в бойових діях і надписи благодійних організацій і доставки піци ну так собі. Меморіали так це памʼять, прапори які дуже гарно зробили це памʼять і тепер дуже доповнюють пофарбовану стелу.

Звісно кожний має свою власну думку і має повне право, але зрозуміють тільки жителі Донеччини, для яких важливо мирне небо зараз і життя, а Стела яка тепер має дуже гарний вигляд — нагадування того, що Донбас — це серце України”, — написала волонтерка.

Реакція на оновлену стелу

Чимало користувачів написали, що стелу не варто було фарбувати, адже це пам’ять. Відреагували на оновлення й військові. Доброволець 24 ОШБ “Айдар” Станіслав Бунятов пише, що на стелі було багато підписів загиблих бійців.

“Пацани, “ворота Донбасу” оновили і пофарбували свіжою фарбою. Кожен хто їде, має залишити там свій підпис! Шкода … там було багато підписів від бійців, які загинули. Ініціатива — дно”, — пише військовий.

Волонтер Ігор Лачен залишив негативний коментар щодо стели, також публічно відреагувала на інцидент журналіста та ведуча Раміна Есхакзай. Вона висловила невдоволення.

Фотограф Костянтин Ліберов у своєму Instagram пише, що не варто було чіпати стелу. Загалом чимало відгуків є негативними, але є також коментарі, де підтримують оновлення стели.

Читайте також:

• Пам’ятник Артему, який перейменували у Святогірську, хочуть включити у спадщину ЮНЕСКО
• Перейменування вулиць в Бахмуті: що думають ОМС та активісти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Будинок за адресою вулиця Миру, 53, із характерним округленим кутом, був однією з найвідоміших будівель у центрі Бахмута. Ця так звана “сталінка” мала тривалу та складну історію, яка розпочалася ще у тридцяті роки минулого століття.

Детальніше про те, яка історія в заокругленої будівлі в центрі Бахмута, розповіли представники КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Як з’явилася будівля за адресою вулиця Миру, 53

Зведення будівлі офіційно розпочалося у 1933 році. Згідно зі звітами Артемівської міськради, будинок планували здати в експлуатацію вже наприкінці 1934 року. Однак процес розтягнувся на чотири роки через низку факторів. Будівництво гальмували нестача фінансування та будівельних матеріалів, дефіцит робочої сили, погані погодні умови та проблеми з логістикою. Через ці причини в період з весни 1934 до початку осені 1935 року вдалося збудувати лише стіни та накрити дах, після чого роботи припинилися.

Темпи будівництва прискорилися лише у 1936 році. Будівельники завершили зовнішні роботи, вставили вікна, оштукатурили фасад та підвели необхідні комунікації. Завдяки тому, що робітники систематично перевиконували задані норми, навесні 1937 року будинок офіційно здали в експлуатацію.

У тодішній пресі будівлю називали “Будинком залізничників” або “Будинком спеціалістів”. Фінансування робіт частково здійснювалося державними коштами, які отримували від продажу населенню облігацій “Позички Третьої П’ятирічки”.

Будівля в роки Другої світової війни

Під час нацистської окупації в будинку квартирувалися німецькі військові. Радянська розвідка знала про це, тому літаки Червоної армії неодноразово намагалися розбомбити як цю будівлю, так і сусідні багатоповерхівки у центрі міста.

Точна дата першого руйнування будинку невідома, проте історики припускають, що це сталося влітку 1943 року під час активних авіаційних бомбардувань. Відновлення споруди відбулося вже після закінчення Другої світової війни, приблизно наприкінці сорокових років.

Історія комерційних приміщень

Округлений кут будинку завжди використовувався для торгівлі та надання послуг. У період з 1937 по 1941 роки на першому поверсі функціонував магазин споживчих товарів. У другій половині двадцятого століття там відкрили залізничну аптеку. На початку дев’яностих вона перетворилася на комерційну аптеку, а згодом на цьому місці працював магазин електроніки “Алло”.

Будівлю повністю зруйнували росіяни внаслідок інтенсивних бойових дій.

Читайте також:

Бахмутський гіпсовий промисел: історія видобутку та створення архітектурної ліпнини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні діє законодавча норма, яка дозволяє військовослужбовцям після першого самовільного залишення частини уникнути кримінальної відповідальності. Для цього необхідно добровільно повернутися до війська. Наразі існує два алгоритми дій, які відрізняються термінами оформлення документів та можливістю вибору місця подальшої служби.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Загальні умови звільнення від покарання

Відповідно до частини 5 статті 401 Кримінального кодексу України, держава звільняє від кримінальної відповідальності військових, які вчинили СЗЧ вперше. Остаточне рішення про закриття кримінального провадження завжди ухвалює суд. Наразі існує два шляхи легального повернення у підрозділ.

Спрощений порядок: швидке поновлення без вибору підрозділу

Цей механізм розроблений Міністерством оборони для максимально швидкого поновлення на службі. Військовослужбовець не має права самостійно обирати підрозділ. Його направляють до бойової бригади за визначенням Генерального штабу ЗСУ.

Перевага цього варіанту полягає в оперативному знятті з розшуку та швидкому відновленні фінансових виплат. Бюрократичні судові процедури відбуваються вже під час несення служби.

Алгоритм дій:

• особисто звернутися до Військової служби правопорядку або подати заявку через електронний додаток “Армія+”;
• прибути до узгодженого батальйону резерву та отримати письмову згоду командира на повернення;
• подати слідчому Державного бюро розслідувань клопотання про намір продовжувати військову службу;
• вирушити до визначеної Генеральним штабом бойової бригади;
• отримати судове рішення про звільнення від відповідальності.

Повернення через суд

Процедура триває від двох до шести місяців. Цей шлях дозволяє військовослужбовцю самостійно обрати підрозділ для подальшого проходження служби. Сучасні військові підрозділи мають власні рекрутингові центри, які надають юридичний супровід особам під час добровільного повернення.

Алгоритм дій:

• звернутися до бажаної військової частини та отримати письмову згоду командира;
• зв’язатися зі слідчим ДБР для прискорення передачі матеріалів справи до суду;
• під час судового засідання заявити про добровільне бажання служити та надати отриману згоду від підрозділу;
• вступити на службу до обраної частини на підставі рішення суду.

До моменту винесення судового рішення військовослужбовець офіційно перебуває у розшуку. Відомості про СЗЧ вносяться до спільної бази поліції та Військової служби правопорядку. У цей період патруль ВСП має право затримати особу та направити на службу в загальному порядку.

Якщо ДБР ще не відкрило провадження, розгляд справи у суді неможливий. За відсутності відкритої справи військовому доведеться самостійно ініціювати цей процес — вимагати від попередньої військової частини передати матеріали до ДБР. Відсутність провадження не скасовує факту перебування людини у розшуку.

Читайте також:

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира: інструкція від Міноборони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!