На в’їзді в Донецьку область раніше можна було побачити стелу, на якій військові ЗСУ та волонтери залишали свої надписи. Це стела є своєрідною візитівкою області, адже багато імен та прізвищ, які на ній були залишені — стали посмертними, бо чимало з воїнів, які залишили ці надписи — загинули. Днями стало відомо, що стелу зафарбували. Волонтерка, яка допомогала фарбувати стелу зазначила, що стела не є Меморіалом.

Що відомо про цей інцидент — читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Стела Донецька область

При в’їзді до будь-якої області України перше, що зустрічає людина — це стела з надписом. У Донецьку стела була пробита ворожими кулями, потрощена та підписана десятками військових, які захищали та захищають державні кордони. Тут часто фотографувалися волонтери та військові. Стела була значимою пам’яткою, бо попри постійні ворожі обстріли вона залишалась.

Що відомо про тих, хто пофарбував стелу

Днями стало відомо, що стелу пофарбували, тож всі надписи, які були на ній, тепер під шаром фарби. Канал “tp.pokrovsk” в Instagram пише, що до оновлення стели долучилися:

• Вікторія Чорногор;
• Олег Боровик;
• Анатолій Шахов;
• Констянтин Деревинський.

У ролику, який був опублікований в Instagram помітно, що люди, які фарбували стелу, перед тим частково змили з неї надписи. Оновлена стела вкрита шаром синьої фарби. У коментарях під відео є обурливі дописи від користувачів.

“А навіщо це було робити? На цій стелі була історія, скільки людей залишили на ній свої надписи, зірки, військові, може хтось на ній залишився назавжди… взяти все зідрати і зафарбувати… ну це якось дивно…”, — пише користувач Олексій Оксенчук.

Його слова підтримали реакціями понад 1000 користувачів.

Редакція звернулася до Вікторії Чорногор за коментарем, але відповіді наразі ми не отримали. Водночас на сторінці дівчини ми побачили чимало дописів про допомогу військовим. Волонтерка регулярно публікувала пости про збори, підтримку воїнів тощо.

У дописі під відео з фарбуванням стели Вікторія Чорногор написала наступне:

“Дякуємо всім хто підтримує і розуміє, що Стела — це не меморіал, Стела — це обличчя в першу чергу! Ця стела слава Богу не бере участь в бойових діях і надписи благодійних організацій і доставки піци ну так собі. Меморіали так це памʼять, прапори які дуже гарно зробили це памʼять і тепер дуже доповнюють пофарбовану стелу.

Звісно кожний має свою власну думку і має повне право, але зрозуміють тільки жителі Донеччини, для яких важливо мирне небо зараз і життя, а Стела яка тепер має дуже гарний вигляд — нагадування того, що Донбас — це серце України”, — написала волонтерка.

Реакція на оновлену стелу

Чимало користувачів написали, що стелу не варто було фарбувати, адже це пам’ять. Відреагували на оновлення й військові. Доброволець 24 ОШБ “Айдар” Станіслав Бунятов пише, що на стелі було багато підписів загиблих бійців.

“Пацани, “ворота Донбасу” оновили і пофарбували свіжою фарбою. Кожен хто їде, має залишити там свій підпис! Шкода … там було багато підписів від бійців, які загинули. Ініціатива — дно”, — пише військовий.

Волонтер Ігор Лачен залишив негативний коментар щодо стели, також публічно відреагувала на інцидент журналіста та ведуча Раміна Есхакзай. Вона висловила невдоволення.

Фотограф Костянтин Ліберов у своєму Instagram пише, що не варто було чіпати стелу. Загалом чимало відгуків є негативними, але є також коментарі, де підтримують оновлення стели.

Читайте також:

• Пам’ятник Артему, який перейменували у Святогірську, хочуть включити у спадщину ЮНЕСКО
• Перейменування вулиць в Бахмуті: що думають ОМС та активісти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українська письменниця другої половини XIX — початку XX століття Людмила Василевська-Березіна, відома під літературним псевдонімом Дніпрова Чайка, залишила помітний слід не лише в класичній літературі, а й в історії Донеччини. Протягом кількох років вона мешкала у Бахмуті, де збирала шахтарський фольклор, керувала дитячим театром та писала краєзнавчі нариси про місцеві маєтки.

Детальніше про життєвий шлях авторки та маловідомі сторінки її бахмутського періоду розповідає Бахмут IN.UA.

Життєвий та творчий шлях Дніпрової Чайки

Людмила Березіна народилася 1 листопада (20 жовтня за старим стилем) 1861 року в селі Карлівка на Херсонщині (нині — село Зелений Яр Миколаївської області) в родині священника. Після закінчення Одеської гімназії у 1879 році вона працювала вчителькою у сільських школах та активно підтримувала ідею викладання рідною мовою.

У 1885 році письменниця переїхала до Херсона слідом за своїм чоловіком — істориком, публіцистом та громадським діячем Феофаном Василевським, якого туди заслали. Саме в цей період в одеському альманасі “Нива” вперше вийшли друком її вірші “Вісточка” й “Пісня” та оповідання “Знахарка”. Згодом Дніпрова Чайка почала активно публікуватися у виданнях Західної України, здобувши визнання завдяки поезіям у прозі, зокрема циклу “Морські малюнки”.

У Херсоні подружжя гуртувало навколо себе українську інтелігенцію, а через участь у допомозі політичним в’язням письменниця потрапила під арешт і нагляд поліції. У 1908 році родина перебралася до Києва, де Людмила долучилася до “Просвіти” й “Громади”, спілкувалася з Лесею Українкою, Михайлом Старицьким та Борисом Грінченком. Особливу популярність їй принесла співпраця з композитором Миколою Лисенком, який написав музику на її лібрето до перших українських дитячих опер: “Коза-дереза”, “Пан Коцький” та “Зима і весна”.

Бахмутський період: дитячий театр та шахтарський фольклор

Окремою сторінкою в біографії письменниці став її переїзд до Бахмута у 1916 році. Тоді п’ятдесятип’ятирічна вдова приїхала сюди з Олександрівська (нинішнього Запоріжжя) та оселилася у своєї доньки, яка працювала місцевою лікаркою. Переїзд був зумовлений бажанням допомогти з вихованням онуків і покращити скрутне матеріальне становище.

Як свідчать матеріали книги Валентина Замкового “Артемівський літературний цех”, у Бахмуті письменниця майже не працювала над новими великими художніми творами, натомість зосередилася на педагогіці, художніх перекладах та збиранні шахтарського фольклору. Крім того, тут розкрився її режисерський талант: вона очолила місцевий аматорський дитячий театр, де ставила власні казки-опери. Влітку родина часто виїжджала на відпочинок до Святогірська.

У жовтні 1917 року Дніпрова Чайка ненадовго їздила до Києва, де стала свідком бурхливих революційних мітингів, після чого повернулася до Бахмута. Остаточно вона залишила місто у 1918 році, переїхавши разом із донькою та онуками до столиці, куди на службу вирушив її зять.

Невідомий рукопис про Бахмут та маєток у Ступках

Київська дослідниця Олена Степченко віднайшла у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського невідомий раніше рукопис письменниці, присвячений історії Бахмута. У ньому Дніпрова Чайка описала половецькі кам’яні статуї, які побачила на хуторі Чаплине неподалік міста, а також додала власноруч зроблений малюнок стародавньої фігури.

Окрім цього, у нарисі “Ступки” авторка залишила детальний опис місцевої панської садиби: “Оселя лежала над трьома проточними ставками, ставки були рибні, особливо верхній… Був острівець з вибудованою альтанкою, котра на літо обставлялася олеандрами у кадубцях, що я теж застала у оранжереї. Коло острівця прив’язані човни… Там пани любили пити чай. Не дуже далеко від сього місця стояла хороша купальня, колонада біла, велика з чорним дощаним помостом, де танцювали”.

У цьому ж творі літераторка зафіксувала, як за часів Гетьманату Павла Скоропадського маєток розграбували німецькі війська, масово вивозячи меблі, речі та забиваючи племінну худобу. За версією бахмутських краєзнавців Михайла Кулішова та Наталі Жукової, у нарисі йдеться про садибу місцевої землевласниці — генеральші Надії Мажної. Маєток розташовувався на в’їзді у Ступки з боку Бахмута праворуч від дороги, де до початку повномасштабного вторгнення ще зберігалися обриси озера з острівцем і стояли столітні тополі.

Останні роки життя

Творчу активність Дніпрової Чайки суттєво підірвала тяжка хвороба, через яку вона ще у 1909–1911 роках змушена була лікуватися в Одесі. Повернувшись до Києва, письменниця змогла ненадовго відновити літературну роботу лише у 1918–1920 роках.

Померла Людмила Василевська-Березіна 13 березня 1927 року в селі Германівка на Київщині. Поховали письменницю у Києві на Байковому кладовищі.

Читайте також:

Стус, якого ми не знали: до роковин загибелі розповідаємо про поета, якого сформувала Донеччина

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міністерство у справах ветеранів України нагадує про можливість використання електронного посвідчення ветерана (е-Посвідчення) у застосунку “Дія”. Цифровий аналог формується автоматично на основі запису в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни (ЄДРВВ), що дозволяє отримувати цифрові послуги, не чекаючи на виготовлення паперового бланка.

Детальніше про оформлення документа розповідає Бахмут IN.UA.

Хто може оформити посвідчення ветерана в “Дії”

Оформити е-Посвідчення можуть учасники бойових дій (УБД), особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни, постраждалі учасники Революції Гідності, а також члени сімей загиблих (померлих) ветеранів, захисників і захисниць України.

Щоб додати документ, необхідно завантажити застосунок “Дія” та пройти авторизацію зручним способом (наприклад, через BankID). Далі перейдіть у розділ “Документи”, прогорніть картки до самого кінця, натисніть “Додати документ” та оберіть опцію “Посвідчення ветерана”.

Що відображається в цифровому документі

Електронне посвідчення містить унікальний 11-значний реєстровий номер запису в ЄДРВВ. Якщо ви вже маєте паперовий документ, у “Дії” відображатимуться обидва номери: і серія та номер паперового бланка, і реєстровий номер. Якщо ж статус надано нещодавно і паперового посвідчення ще немає, цифровий аналог міститиме лише 11-значний номер. Це дає змогу одразу отримувати необхідні пільги. При цьому зверніть увагу, що паперове посвідчення також залишається чинним документом.

Чому е-Посвідчення може не підтягуватися

Якщо документ не з’явився у застосунку, це може свідчити про одну з трьох причин. По-перше, дані можуть бути відсутні в ЄДРВВ, оскільки інформацію про набуття статусу ще не передали до реєстру. По-друге, у даних можлива помилка, наприклад, розбіжності в ПІБ чи податковому номері. По-третє, у реєстрах відсутнє ваше фото, оскільки фотографія автоматично підтягується лише з біометричних документів — ID-картки або закордонного паспорта. Без них документ не сформується.

У разі відсутності даних або наявності помилок Мінветеранів радить звертатися для їх уточнення чи оновлення до того органу, який надав вам відповідний статус.

Як перевірити свої дані в реєстрі

Переглянути інформацію про себе з реєстру можна безпосередньо в застосунку “Дія”. Для цього потрібно перейти в розділ “Ветеран PRO” та обрати послугу “Дані з реєстру ветеранів”.

Також за потреби ви можете отримати електронний витяг із ЄДРВВ через вебпортал “Дія”. Для цього перейдіть на сторінку послуги “Витяг з Реєстру ветеранів” на порталі, натисніть “Отримати витяг”, авторизуйтеся, перевірте свої дані та надішліть запит.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!