Росіяни часто апелюють до того, що нібито Схід має проросійські настрої та розмовляє російською мовою. Такий наратив окупанти приписували й Бахмуту. Однак, це міф.

Історик Микита Безмен спростовує три головні міфи про Бахмут.

Міф 1. Бахмут заснували росіяни

Традиційна версія каже, що заснування міста пов’язане з Бахмутською сторожею, яка була частиною прикордонної служби Московської держави наприкінці XVI століття. Але цей кордон пролягав річкою Сіверський Донець, тож насправді Бахмутська сторожа знаходилась далеко від сучасного міста.

Про появу поселення на місці сучасного Бахмута є документальні відомості з початку XVIII сторіччя, коли торські козаки (Тор — це сучасний Слов’янськ) знайшли соляні джерела на річці Бахмут і почали їх освоювати.

Спочатку з’явилося маленьке поселення. А у 1703 році у центрі теперішнього міста збудували дерев’яну фортецю. Тобто засновниками міста були не московські прикордонники, а українські козаки Ізюмського слобідського полку.

Міф 2. Бахмут російськомовний

За першим переписом, основна частина населення міста — черкаси, тобто українці, кілька десятків козаків слобідських (з Харківщини), невелика кількість російських людей, які підпорядковувалися Торському воєводі, і лише двоє донських козаків. Це дає підстави вважати, що перші поселенці міста говорили саме українською.

Міф 3. Історична назва Бахмута – Артемівськ

Люди, які жили і формувалися у радянську епоху, принципово називають місто Артемівськом. Але історична назва міста — Бахмут, від самого початку XVIII сторіччя і до 1924 року.

Потім він був перейменований на Артемівськ. На честь радянського вождя, революціонера Артема (Федора Сергєєа), який у 1921 загинув у залізничній катастрофі.

У 2016 році Бахмуту повернули його історичне ім’я.

Бахмут називався Бахмутом більше ніж 220 років, а Артемівськом лише 92 роки. А сам революціонер Федір Сергєєв особливого відношення до Бахмута і не мав.

Читайте також:

• Гіпсові шахти та Дюссельдорф: історія Artwinery
• Бахмутський краєзнавчий музей: минуле, теперішнє та сьогодення
• В Бахмуті окупанти пошкодили один із найдавніших храмів Донбасу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Багато сучасних історичних книг часто розповідають про “великих” людей в науці, які ж насправді просто викрали чужу ідею. На жаль, так часто відбувалося з винахідницями, існування яких після крадіжок просто стирали з історії.

Редакція Бахмут IN.UA підготувала підбірку із 7 відомих винахідниць, чиї досягнення привласнили собі представники чоловічої статі. 

Гендерні стереотипи в науці

В наукових колах існує явище, яке отримало назву ефект Матильди. Цей термін використовується для опису різноманітних проявів академічного сексизму, а в особливості тих моментів, коли наукові досягнення жінок просто привласнюють колеги чоловічої статі. Ця проблема, на жаль, існує й в сучасному науковому товаристві та ґрунтується на абсурдних гендерних стереотипах про те, що жінки “не здатні робити наукові відкриття”. Аналогічна проблема стосується і різних винаходів, які значно спростили наше життя своєю появою.

Геді Ламарр

Геді Ламарр — це відома американська актриса 30-40-х років XX століття, яку можна назвати також матір’ю сучасного бездротового зв’язку по технології CDMA, Bluetooth та Wi-Fi.

Початок винахідницької діяльності актриси почався в 1940 році, коли вона почула новину про жахливу трагедію: під час евакуації з Франції втонув корабель “Ланкастрія” із 77 дітьми на борту. Геді Ламарр не бажала миритися з власною безпорадністю та вирішила діяти на користь власної країни, що призвело до спільної роботи з її другом Джорджем Антейлом. Парі в 1942 році вдалося створити технологію “стрибучих частот”, яка не дозволяла ворогам перешкоджати радіосигналу між літаком і керованою торпедою. 

Геді Ламарр та Джордж Антейл запатентували власну технологію, однак її проігнорували у ВМС США через складність реалізації. Вже після того, як термін чинності патенту вийшов, технологію почали використовувати інші науковці США. Як результат, ідея Ламарр стала основою для технологій сучасного мобільного зв’язку.

Про вклад науковиці дізналися лише в 1997 році. Її одразу нагородили премією Electronic Frontier Foundation. Сталося це незадовго до її смерті.

Карес Кросбі 

Вдалі моделі перших бюстгальтерів з’явилися на початку XX століття, коли відома культурна діячка Карес Кросбі у свої 19 років розізлилася на власний корсет для балу. Тоді винахідниця покликала власну покоївку та попросила її принести носові хустинки, шнур, дві стрічки, голку та нитку. 

Спонтанний винахід виявився дуже зручним, через що Кросбі вирішила запатентувати його. Саме таким чином у 1914 році з’явився патент на “бюстгальтер без спинки” та була заснована компанія Fashion Form Brassiere для його виробництва.

Згодом винахідниця вирішила продати дизайн власного виробу величезній корпорації Warner Brothers Corset Company, яка досить швидко почала заробляти мільйони на винаході Кросбі. Саму Карес Кросбі викреслили з історії бюстгальтерів.

Маргарет Найт

Деякі науковці стверджують, що Маргарет Елоїза Найт — це найвідоміша винахідниця XIX століття, чиї винаходи використовуються й досі або були розвинені в щось більш досконале. Так, вона запатентувала роторний двигун, машину для подачі паперу та багато іншого. 

В її біографії є також момент, який пов’язаний з чоловіком, котрий хотів привласнити собі чужу розробку. Ця історія почалася тоді, коли Маргарет Найт працювала на фабриці з виробництва паперових пакетів. Саме під час роботи майбутня винахідниця зрозуміла, що пакети для бакалійних товарів будуть набагато простішими та ефективнішими, якщо їх дно буде плоским. Згодом вона створила працюючу машину, яка формувала та складала паперові пакети з квадратним дном та допомогла їм стати товарами масового виробництва.

Коли винахідниця вирішила запатентувати свою розробку, з’явився чоловік на ім’я Чарльз Аннон. Він вкрав розробку Маргарет Найт та майже створив власний патент на її основі. Винахідниця досить швидко звернулася до суду, який. її підтримав. Варто зазначити, що під час слухання Аннон заявив, що “ні одна жінка не змогла б створити таку інноваційну річ”.

Ада Лавлейс

Програмування як явище з’явилося не у XX столітті, а набагато раніше — в першій половині XIX. Ада Лавлейс вважається однією з перших у програмуванні.

Майбутня вчена народилася в сім’ї Джорджа Гордона Байрона, всесвітньо відомого поета. На відміну від свого батька-літератора, вона з дитинства захоплювалася математикою та іншими точними науками.

У 1833 році Ада, якій нещодавно виповнилося 17 років, познайомилася з 41-річним винахідником Чарлзом Беббіджем. Вони одразу подружилися та почали спільну роботу над створенням аналітичної машини — попередника комп’ютера.

В 1843 році науковиця написала замітки, в яких дала опис того, як аналітична машина Беббіджа повинна “ткати алгебраїчні візерунки, як жакардовий верстат створює квіти та листя”, що фактично було прототипом сучасного програмування. Ці записи викликали велику дискусію в наукових колах, адже авторство Ади Лавлейс ставилося під сумнів через стать. Вже після смерті Ади Лавлейс у 1852 році було опубліковане листування науковиці та Беббіджа, яке дозволяє припустити, що записи щодо програмування машини належали саме їй.

Маріон Донован

Сучасні версії підгузків, які можна використовувати декілька разів, виникли в 40-х роках XX століття, коли Маріон Донован стала матір’ю. Винахідницю сильно дратувало те, що підгузки були одноразовими та швидко закінчувалися. Саме тоді вона вирішила використати власну фіранку для душу та створити своєрідний водонепроникний чохол для підгузків. Після декількох спроб їй вдалося створити водонепроникний аналог вже існуючих на той час гумових підгузків, які не причиняли дискомфорту шкірі дитини.

У 1949 році Маріон Донован вперше представила свій винахід, а в 1951 отримала патент на нього. На жаль, ідея не прижилась. Лише через десять років після того, як технологія Донован була запатентована, Віктор Міллс скористався напрацюваннями та створив відомий у всьому світі бренд Pampers.

Мері Андерсон

Мері Андерсон — американська винахідниця, яка створила склоочисник. Сама ідея такого винаходу з’явилася узимку 1902 року, коли Мері Андерсон перебувала в Нью-Йорку. Під час поїздки міським трамваєм вона помітила, що, попри морозний день, машиніст їхав з відкритими стулками вітрового скла, оскільки йому було необхідно постійно скидати дощ і сніг, які падали на скло.

Вже наступного року, винахідниця мала готовий проєкт склоочисника, який одразу ж запатентувала. 

У 1905 році Андерсон спробувала продати права на свій винахід одній канадській фірмі, але отримала відмову. Цей факт представники компанії аргументували тим, що не бачать комерційної цінності винаходу. 

Ситуація суттєво змінилася після закінчення терміну дії патенту в 1920 році, коли компанія Cadillac почала використовувати склоочисники конструкції Мері Андерсон як стандартне обладнання для усіх автомобільних моделей. Незабаром аналогічні дії зробили й інші автомобільні компанії світу.

Андерсон була введена до Зали слави винахідників у 2011 році, але за довге життя так і не отримала грошової компенсації за свій винахід.

Елізабет Мегі Філліпс

“Монополія” — це справжній феномен настільних ігор, який створила Елізабет Мегі Філліпс для демонстрації переваг вчення економіста Генрі Джорджа щодо негативних аспектів концентрації землі у приватних монополіях.

На початку свого існування, гра Елізабет Мегі Філліпс називалася “Землевласник“. Вона швидко стала популярною серед тогочасної інтелігенції в університетських містечках, але не в широких масах. 

У 1932 році компанія Parker Brothers придбала патент гри Елізабет за 500 доларів, в результаті чого відбувся ребрендинг і гра отримала назву “Монополія”

Елізабет Мегі Філліпс померла в 1948 році. Її внесок міг би бути забутим. Однак він став відомим в 1973 році, коли економіст Ральф Анспах судився з Parker Brothers через гру Anti-Monopoly. Саме тоді науковець дізнався про патенти Елізабет Мегі Філліпс, про що одразу ж розповів суспільству. 

Матеріал створений у співпраці з Волинським прес-клубом

Читайте також:

• Вкрадені відкриття: десять видатних жінок-вчених, чия слава дісталася чоловікам
• Боротьба донеччан за українську державність
• Горлівка до війни: погляд зсередини на життя індустріального серця Донбасу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Перш ніж стати епіцентром запеклих боїв російсько-української війни, Часів Яр був тихим і затишним містом. Тут був улюблений для містян стадіон “Авангард”, парк та Палац культури, де відпочивали мешканці. Фото Часів Яра до війни публікуємо нижче.

 

Донбас – це Україна!

Саме такий надпис видно на фото 2015 року, у цей час вже тривала війна на територіях Донеччини та Луганщини.

Природа Часів Яр

Часів Яр запам’ятався мальовничими пейзажами, парками та рекреаційними зонами.

Промислове минуле

У радянські часи Часів Яр був одним з центрів видобутку вугілля в регіоні. Нині більшість шахт закриті через російське вторгнення.

Часів Яр, як і інші населені пункти Донбасу, втратив свій мирний вигляд через широкомасштабну війну з росією. Ця публікація нагадує про спокійне життя  міста до окупації.

Читайте також:

• Горлівка до війни: погляд зсередини на життя індустріального серця Донбасу
• Поливаний понеділок: історію свята розповідає бахмутський історик
• Міфічна істота в Бахмуті або як ікона врятувала місто від чуми

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!