Нагороди військовим / ілюстративне фото Генштаб ЗСУ
29 серпня відзначатимуть День пам’яті захисників України. Заходи зі вшанування полеглих військових запланувала і Бахмутська громада. Зокрема, заплановане нагородження родин загиблих захисників з Бахмута. Цю нагороду бахмутянам видаватимуть вперше.
Про це редакції Бахмут IN.UA повідомили в Управлінні культури Бахмутської міськради.
Нагороди для загиблих захисників Бахмута
29 серпня, в День пам’яті захисників України, відбудеться зустріч начальника Бахмутського МВА Олексія Реви з родинами загиблих захисників з Бахмутської громади. Зустріч відбудеться в осередку підтримки “З Бахмутом у серці. Дніпро”. На захід запросили бахмутян, які зараз мешкають у Дніпрі, Самарі та Кам’янському.
Під час заходу відбудеться урочисте вручення відзнак “Захиснику України — Герою Бахмутської громади” (посмертно). Нагороди отримають члени родин загиблих. Після нагородження передбачене спілкування в форматі круглого столу.
Загалом нагородження родин героїв буде тривати протягом серпня-вересня. Нагороди вручать і родинам, які мешкають в інших містах України.
Відзнаки “Захиснику України — Герою Бахмутської громади” (посмертно) будуть вручатися вперше.
Раніше редакція Бахмут IN.UA зверталась до міськради з проханням вшанувати пам’ять загиблих захисників шляхом присвоєння їм звання почесного громадянина.
Бахмутська громада, заходи до Дня пам’яті загиблих захисників
Бахмутська громада запланувала ряд заходів зі вшанування загиблих захисників. Вони відбудуться в різних містах України. Зокрема, пам’ять воїнів вшановуватимуть покладаннями квітів, панахидами й акціями:
Київ — покладання квітів до пам’ятного знаку “Герої не вмирають”;
Жовті Води — покладання квітів біля меморіалу загиблих воїнів на Алеї Слави;
Кривий Ріг — покладання квітів біля Меморіалу Героїв “Куби Пам’яті”;
Полтава — хвилина мовчання біля Свято-Успенського Кафедрального собору;
село Затурине (Полтавська область) — церемонія вшанування пам’яті на Алеї Героїв, панахида та покладання квітів до могил загиблих;
Харків — вшанування пам’яті захисників України на алеї Слави;
Львів — покладання квітів на Личаківському кладовищі;
Кропивницький — покладання квітів до пам’ятних знаків на площі Героїв Майдану, проведення панахид та загальнонаціональна хвилина мовчання;
Одеса — покладання квітів на алеї Слави в парку імені Тараса Шевченка;
Кам’янець-Подільський — покладання квітів до пам’ятних знаків у сквері Героїв, проведення панахид та загальнонаціональна хвилина мовчання.
Цього дня передбачені й офлайн-заходи для бахмутян, які проживають у Києві. Вони проходитимуть у “Vcentri HUB: Оболонь”:
акція вручення квітки “Соняшник” мешканцям Києва та бахмутянам, які тимчасово проживають в Києві;
майстер-клас з виготовлення соняшника зі стрічок.
Також офлайн-заходи для бахмутян проходитимуть на Івано-Франківщині, у селищі Кути:
патріотичний забіг “Шаную воїнів, біжу за героїв України”;
патріотичний час “Свіча пам’яті” у Центрі життєстійкості.
Ряд онлайн-заходів запланували бахмутські заклади культури й бібліотеки. Серед них:
соцмережі Центральної міської бібліотеки — година вшанування “День пам’яті захисників України…”, онлайн-рубрика “Читацька п’ятниця” і поетичний флешмоб “Свічка пам’яті”;
соцмережі Культурного центру імені Євгена Мартинова — пам’ятна публікація “Свічка пам’яті”;
соцмережі Бахмутського краєзнавчого музею — тематичні онлайн-виставки, присвячені пам’яті захисників (“На лінії вогню”, “За рідний прапор”, “Бахмут 1941-1943: подвиг і жертовність”), публікації нарисів до Книги пам’яті загиблих бахмутян.
“Укрпошта” випустила благодійну марку “Хвилина мовчання”. Вона присвячена Дню пам’яті загиблих захисників і захисниць України, який відзначають 29 серпня.
Дизайн нової марки від “Укрпошти” відтворює ілюстрації донецького художника Сергія Майдукова “Марсове поле. Львів” і “Меморіал на Майдані Незалежності. Київ”. Вони супроводжуються віршем української поетеси Ліни Костенко “І жах, і кров, і смерть, і відчай”.
Ілюстрації Сергія Майдукова / фото “Укрпошта”
Вірш Ліни Костенко / фото “Укрпошта”
Загальний тираж нової марки сягає 350 тисяч екземплярів. В аркуші п’ять марок й один купон. До поштового набору також входить конверт і папка.
Сам набір коштує 110 гривень. Його можна купити за посиланням або безпосередньо у відділеннях пошти.
Чоловік тривалий час жив у Донецьку, де збудував успішний бізнес і виховав двох синів — Дениса (позивний “Фантом”) та Дмитра (позивний “Адвокат”). Обох потім забрала війна у 2014 та 2022, обоє були добровольцями. У 2014 році життя Олександра змінилося — рідне місто захопили прибічники рф, а чоловіку довелося вимушено покидати Донецьк, бо так званих “ватників” вистачало.
Ми поговорили з Олександром, розпитали його про синів.
Примітка. 23 квітня 2024 року в заголовку матеріалу було помічено неточність. Прізвище головного оповідача історії Дудінов, а не Дудін. як було вказано раніше. Редакція оновлює матеріал із зазначенням помилки, згідно із Редакційною Політикою.
Примітка. Олександр Дудінов — військовий волонтер, офіцер запасу. Волонтер підрозділів бригади “Азов”, у яких воював син Денис. Очільник БО “МБФ імені Дениса Дудінова”.
“Росія для нас мать, але обійшлася з нами як найгірша мачуха”
Олександр має спокійний та розмірений тембр голосу, зараз він, як волонтер, опікується забезпеченням одного з підрозділів “Азову”.
Хрещена мама Олександра на одному з домашніх застіль сказала: “росія для нас мать, але вона з нами обійшлася, як найгірша мачуха, а Україна для нас начебто мачуха, але прийняла, й пестить немов рідних”.
Ці слова він запам’ятав на все життя.
Про російське коріння родини Олександр розповідав синам — молодшому Денису та старшому Дмитру.
Каже: важливо, аби вони дізнались про це від нього.
“Денис якось прийшов додому, це було в 3-4 класі, в Києві, бо попередні класи він закінчив у Донецьку, й каже: “Я не русский — я українець”, Я говорю: “Синку, ми всі українці, громадяни України. Наші коріння козацькі, але в паспорті у нас написано, що ми росіяни”. Денис тоді сказав: “Ну, то ви росіяни, а я, каже, українець”, — з посмішкою говорить волонтер.
Денис, молодший син Олександра, народився у Донецьку, у грудні 90-го року. Вже змалку хлопчик любив рахувати. Чоловік пригадує — у три роки його син самостійно вмів полічити всі сходинки в під’їзді, а ще мав хист до іноземних мов. Його старший брат Дмитро народився 1982 року у квітні. Обидва сини мали юридичну освіту.
“Я народився в Ленінському районі, мама народилася там й діти народилися в Ленінському районі Донецька. А потім ми кочували то в Кіровський район, то знову повернулися в Ленінський, а в 1997 році придбали квартиру в центрі міста. Дмитро ходив до 9 класу, а Денис якраз пішов до школи. Дмитро тягнувся до права і в 7 класі сказав, що мріє стати юристом. Я сказав: вчись, синочку, і все тобі буде”, — пригадує Олександр.
Обидва хлопці вчились, як батько й казав. Він не сумнівався, що сини оберуть правильний шлях. Дмитро став адвокатом і за 9 років практики не програв жодної справи, захоплювався спортом. Денис знав кілька мов, вивчав право.
“Я своїх синів виховував по дуже простій схемі. Я казав: якщо ви щось зробили погане, то я повинен знати про це перший. Головне, щоб ви не брехали”.
У 1998 році чоловік переїхав працювати до Києва, обіймав посаду в Укртелекомі. Хоча в Донецьку та Луганській області Олександр мав робочі підприємства — він перейшов на нову роботу.
“Ти ж все втрачаєш”, — казали друзі Олександра, втім він так не думав. Родина перебралася до столиці, де діти вступили на бюджет без хабарів: Дмитро до Київського національного університету — на юрфак, як і хотів. Його брат потім також пішов на юрфак.
У 2014 році Денис був учасником Майдану, хлопцю було 23 роки. Революція Гідності змінила життя родини, а Денис та Дмитро обоє вступили на захист держави у різні підрозділи:
“Денис — він був Чоловіком з дитинства, дуже талановитим і мав тонке почуття гумору. Старший також, але молодший… гумор такий англійський, це відмічали усі. Інтелектуальний гумор, це так азовці казали. Ті, хто повернувся з полону”.
“Мать, йди вже додому”
Своє перше бойове хрещення Денис пройшов на Майдані, 20 лютого 2014 року, на Інститутській, а друге у рідній Донецькій області, у Новому Світі, 29 липня 2014 року.
Напередодні бою син подзвонив Олександру та попрощався. В цей час чоловік намагався визначити напрямок руху 11 ворожих танків, які заїхали в місто. Його інформаторами стали сусідка, яка була прихильницею “русского міра”, та сліпий танкіст. Перша, завдяки своєму невігластву, вказала Олександру точний рух танків рф та кількість піхоти, а другий танкіст допоміг визначити район. Олександр, знаючи погляди сусідки, відправив її нібито зустрічати росіян.
“Сусідка по телефону каже: “Саша, тут 9 танків, а ти говорив 11”. Я кажу, так, а скільки ще? Зараз ще проїдуть, може ще більше буде. Вона тоді каже: “Саша! Люк відкрився, мне машут, я аж молодой себя почуствовала, крилья виросли”. Я тоді зрозумів, що вони точно їдуть чавити наших, й свою місію я виконав, попередив про це”, — розказує чоловік про події 2014 року.
Олександр передав інформацію до штабу “Азову”, яку виклав заступник комбата в паблік. Йшлося про те, що розвідка “Азову” знає про всі плани ворога та влаштовує окупантам засідку. Через кілька годин сусідка Олександра сказала, що бачила, як російські танки повертаються.
“Я кажу їй: так біжіть, їм помашіть і запитайте, що там у них сталося, чого повертаються? — Вона знову на хворих ногах, як стара коняка, біжить до дороги, до Старобешівської траси. Маше їм, а всі пролітають мовчки там. Руками вже не машуть. Два танки зупиняються, вилазить з нього росіянин, каже: “Мать, йди вже додому, ми повертаємося. Приказ! Укропи нас відслідили, говорять, там на нас засада”, — згадує Олександр.
Він додає, що у росіян тоді було завдання знищити “Азов” 29 липня 2014 року. Мине рівно 8 років й росіяни знищать азовців в Оленівці. Олександр впевнений, що окупанти спеціально вибрали ці дати, бо самопроголошений очільник рф схиблений на нумерології.
Старший син Олександра, Дмитро, в бою під Іловайськом отримав важкі поранення та переніс кілька складних операцій після, але медики не змогли його врятувати. 29 серпня 2014 року він помер у лікарні. Портрет бійця можна знайти на меморіалі “Стіна пам’яті полеглих за Україну” у Києві: секція 4, ряд 2, місце 1. Також Дмитру встановлено меморіальну дошку на вулиці Лисенка, 1.
“29-го серпня зранку, десь початок восьмої. Дзвінок Дениса — 5 хвилин тому брат помер у ліфті, не довезли до реанімації”, — говорить Олександр.
Другий син чоловіка брав участь у всіх боях полку “Азов” в АТО/ООС, захищав Маріуполь під час повномасштабного вторгнення. Денис загинув 20 березня 2022 року в бою від уламка ФАБ-500, знищивши 2 ворожих танки та БТР. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.
Донецьк повернеться, але інший
Денис Дудінов та Дмитро Голіцин, захисники України / фото надане героєм
Дмитро похований на Лук’янівському військовому кладовищі у Києві. Для Дениса місця на цьому кладовищі не знайшлося, тому прах його урни стоїть в батька вдома. На питання, чи вірить Олександр, що Донецьк повернеться під контроль України — чоловік спочатку мовчить.
“Знаєте, віра на війні повинна бути. Ми цю можливість втратили. Декілька років чи десяток років тому. Я вам цього не скажу, бо я цього не бачу поки що. Ми його повернемо, але думаю, що це буде навіть не за мого життя. Донецьк ми втратили ще до того, як туди зайшли російські війська”, — пояснює чоловік, посилаючись на тогочасну владу у місті, яка в більшості була проросійською.
Попри те, каже Олександр, він вірить, що Україна матиме шанс на Донецьк. Але спершу потрібно навчитися ставитися з повагою до військових та ставати на захист держави, вважає волонтер. Олександр не приховує свого ставлення до влади — у розмові відчутно, що воно негативне. Він каже, що до війни влада не готувалася, а новий законопроєкт про мобілізацію, який мав би допомогти війську, демотивує та навпаки відкриває десятки корупційних схем.
Чоловік продовжує допомагати війську та забезпечує точкові потреби підрозділів “Азову”. Пояснює — у ремонтні підрозділи потрібні фахівці, зокрема й старшого віку, з досвідом, навіть інваліди. А от на передову потрібні молоді та здорові.
“Сьогоднішні добровольці — це люди, які здорові та свідомі духом, але не тілом. Більшість з нас воюють з хворобами, дехто без руки, без ока, з поганим зором, без відпусток, але фронт тримається на них”, — резюмує чоловік.
Перед розмовою Олександр не спав. Його голос втомлений, він бажає здоров’я та прощається.
У жовтні 2025 року українці, які втратили роботу, можуть отримати допомогу по безробіттю від 1 500 до 8 000 гривень. Розмір виплат залежить від страхового […]
П’ять посадовців та посадовиць, які раніше працювали у Бахмутській міській раді та управліннях змінили місце роботи та тепер продовжують кар’єру у Донецькій обласній державній адміністрації. […]
Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, якою спрощується процедура дистанційного обстеження зруйнованого житла на територіях, де тривають або можливі бойові дії. Вона дозволить використовувати супутникові знімки […]
Станом на жовтень 2025 року на обліку у Донецькому обласному центрі зайнятості перебувають понад 5,7 тисячі осіб, із них 5 тисяч безробітних. Про це редакції […]
27 жовтня бійці Сил спеціальних операцій (ССО) вдарили по нафтобазі в тимчасово окупованому Луганську та складу палива поблизу Старобільська на Луганщині. Про це повідомили представники […]
