Пушилін призначив “владу” в окупованому Бахмуті, Соледарі та десятках населених пунктів: повний список

Семаковська Тетяна 13:13, 6 Лютого 2025
Денис пушилін / фото з росджерел

Денис пушилін, ватажок псевдореспубліки, 4 лютого 2025 року видав “указ”, згідно з яким для тимчасово окупованих міст і сіл Донеччини призначили тимчасову “владу” до моменту відновлення міст й роботи органів місцевого самоврядування. Так, у списку опинилися й Бахмут та Соледар, які тепер начебто підпорядковують “владі” окупованого Шахтарська.

Які ще міста та села росіяни підпорядкували окупаційній владі, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Указ пушиліна №92: що відомо

Указ пушиліна / скриншот з росджерел

4 лютого 2025 року денис пушилін самопроголошений ватажок псевдореспубліки “днр” видав указ “Про деякі питання забезпечення життєдіяльності населення в населених пунктах, які входять до складу територій муніципальних формувань донецької народної республіки, органи місцевого самоврядування яких відсутні”. Цим указом пушилін фактично розпочав формування “адміністрацій” на ТОТ.

Зазначимо, що міста та населені пункти, які вказані в указі пушиліна є окуповані російськими військами, українські місцеві органи самоврядування продовжують працювати в евакуації та надають допомогу переселенцям та переселенкам.

Вочевидь, окупаційна влада вирішила затвердити на окупованих територіях власний адміністративний устрій. Так, самопроголошені органи влади тепер повинні слідкувати за доброустроєм та потребами людей на тимчасово окупованих територіях. Крім того, тепер на “пустуючих територіях” дозволено діяти “міністерствам днр”. Зокрема йдеться про організацію освіти, роботу з молоддю, соціальну допомогу, будівництво тощо.

Як пишуть окупанти, щоб забезпечувати окуповані території будуть використовувати бюджет “днр” із залучення федеральних коштів рф. Як приклад пояснюють, що будівництво будинків в Бахмуті нібито буде здійснюватися за кошт “міністерства будівництва днр” із залучення федеральних коштів.

Додамо, що окупаційна влада, яка перебуває на українських тимчасово окупованих територіях за роки “управління” не змогла забезпечити базові потреби людей. Так, Шахтарськ, який був захоплений в 2014 році досі не став самоокупним регіоном. У місті брак робочої сили, лікарів, проблеми з водопостачанням.

У жовтні 2024 року виявили, що багато послуг для цивільного населення в окупованому Шахтарську повністю надаються регіонами росії. Тобто окуповане росіянами місто не розвивається самостійно, а для його функціонування використовують кошти з інших регіонів росії. Ймовірно, така доля спіткає й “нові регіони”.

Шахтарськ

Міста та села, які пушилін “підпорядкував” Шахтарському та Донецькому округам / скриншот з росджерел

До “повноважень” Шахтарського муніципального округу окупанти внесли такі міста та села:

  • Бахмут;
  • Соледар;
  • Красна Гора;
  • Бахмутське;
  • Підгороднє;
  • Берестове;
  • Спірне;
  • Сакко і Ванцетті
  • Володимирівка;
  • Пилипчатине;
  • Стряпівка;
  • Трипілля;
  • Зайцеве;
  • Вершина;
  • Весела Долина;
  • Григорівка;
  • Клинове;
  • Відродження;
  • Мідна Руда;
  • Кодема;
  • Дача;
  • Миколаївка;
  • Миколаївка друга;
  • Одрадівка;
  • Андріївка;
  • Берхівка;
  • Кліщіївка;
  • Дубово-Василівка;
  • Опитне;
  • Зеленопілля;
  • Іванград;
  • Ягідне;
  • Парасковіївка;
  • Благодатне;
  • Неліпівка;
  • Покровське;
  • Нова кам’янка;
  • Краснопілля;
  • Миколаївка;
  • Яковлівка;
  • Виїмка;
  • Богданівка;
  • Красне;
  • Роздолівка;
  • Івано-Дар’ївка;
  • Калинове;
  • Верхньокам’янське.

Всі вище перелічені села та міста включили до так званого “Артемівського муніципального округу”.

Донецьк

Села та міста, які пушилін підпорядкував Донецькому та Горлівському округам / скриншот з росджерел

До “повноважень” Донецького муніципального округу окупанти внесли такі міста та села:

  • Володине;
  • Времівка;
  • Георгіївка;
  • Євгенівка;
  • Завітне;
  • Красна Поляна;
  • Макарівка;
  • Малий Керменчик;
  • Нескучне;
  • Новомайорське;
  • Новопетриківка;
  • Новопіль;
  • Новосілка;
  • Орлинське;
  • Рівнопіль;
  • Старомайорське;
  • Старомлинівка;
  • Сторожове;
  • Ялинське;
  • Золота Нива;
  • Жовтневе;
  • Жовте;
  • Ключове;
  • Новодонецьке;
  • Урожайне;
  • Ясна Поляна;
  • Шахтарське;
  • Роздольне.

Всі вище перелічені села та міста включили до так званого “Великоновосілківського муніципального округу”.

Горлівка

До “повноважень” Горлівського муніципального округу окупанти внесли лише два села, які включили до складу Костянтинівського муніципального округу, це:

  • Курдюмівка;
  • Першотравневе.

Єнакієве

До “повноважень” Єнакіївського муніципального округу окупанти внесли такі міста та села:

  • Українськ;
  • Гостре;
  • Комишівка;
  • Журавка;
  • Веселе;
  • Вовче;
  • Євгенівка;
  • Прогрес;
  • Свиридонівка;
  • Завітне;
  • Орлівка;
  • Птиче;
  • Південне;
  • Миколаївка;
  • Лозувата;
  • Новоолександрівка;
  • Мемрик;
  • Лисичне;
  • Іванівка;
  • Сергіївка;
  • Калинове;
  • Новогродівка;
  • Бажане;
  • Маринівка;
  • Крутий Яр;
  • Гродівка;
  • Михайлівка;
  • Красний Яр;
  • Цукурине;
  • Селидове;
  • Вишневе;
  • Новоолексіївка;
  • Новодмитрівка;
  • Верхокам’янка;
  • Петрівка;
  • Пустинка;
  • Берестки;
  • Жовте;
  • Зоря;
  • Міжлісне;
  • Новопустинка;
  • Новотроїцьке;
  • Новооленівка;
  • Новий Труд;
  • Дачне.

Всі вище перелічені села та міста включили до так званого “Красноармійського муніципального округу”.

Тельманівка

Міста та села, які пушилін “підппорядкував” Тельманівському муніципального округу / скриншот з росджерел

До “повноважень” Тельманівського муніципального округу окупанти внесли такі міста та села:

  • Пречистівка;
  • Славне;
  • Солодке;
  • Степове;
  • Тарамчук;
  • Березове;
  • Карлівка;
  • Новомихайлівка;
  • Побєда;
  • Водяне;
  • Галицинівка;
  • Долинівка;
  • Желанне Перше;
  • Георгіївка;
  • Костянтинівка;
  • Зоряне;
  • Максимільянівка;
  • Олександропіль;
  • Ізмайлівка;
  • Катеринівка;
  • Гірник;
  • Курахівка;
  • Антонівка;
  • Максимівка;
  • Кремінна Балка;
  • Вовченка;
  • Вознесенка;
  • Степанівка;
  • Новоукраїнська;
  • Іллінка;
  • Новоселидівка;
  • Дальнє;
  • Іллінка;
  • Романівка;
  • Сухі Яли;
  • Веселий Гай;
  • Єлизаветівка;
  • Аннівка;
  • Трудове;
  • Старі Терни;
  • Зеленівка;
  • Успенівка;
  • Гігант;
  • Курахове.

Всі вище перелічені села та міста включили до так званого “Курахівського муніципального округу”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці, які нещодавно переїхали на Черкащину, можуть отримати гуманітарну допомогу

Валентина Твердохліб 18:25, 6 Лютого 2025
набори ВПО
Видача гуманітарної допомоги / ілюстративне фото Pexels

У Черкаській області видають гуманітарну допомогу переселенцям і переселенкам. Для отримання продуктового набори ВПО мають пройти офлайн-реєстрацію в місті Сміла.

Про це повідомляє громадська організація “Січ Сміла”.

Черкаська область, гуманітарна допомога для ВПО

У місті Сміла Черкаської області видають гуманітарну допомогу переселенцям і переселенкам. Підтримку надає благодійна організація “Карітас Спес”, а сама видача допомоги відбувається на базі ГО “Січ Сміла”.

Отримати продуктові набори можуть переселенці й переселенки, які ні разу не отримували допомогу від “Карітас Спес” і нещодавно евакуювалися в місто Сміла. Для отримання допомоги потрібно пройти попередню реєстрацію. Для цього волонтерам потрібно надати копії таких документів на всіх членів родини:

  • паспорт;
  • ідентифікаційний код;
  • довідка ВПО;
  • свідоцтво про народження дитини;
  • пенсійне посвідчення;
  • довідка МСЕК або документ про інвалідність (за наявності).

Документи приймають за адресою: місто Сміла, вулиця Соборна. 85. Прийом заявок проходить у понеділок-пʼятницю з 10:00 до 12:00.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Любив тишу, людей та осінь: яким був Артем Мирошниченко. Згадуємо волонтера та активіста

Семаковська Тетяна 17:35, 6 Лютого 2025

Чоловік з задумливим поглядом у вишитій сорочці дивиться кудись в далечінь — це фото Артема Мирошниченка досі стоїть на його сторінці у Facebook. Артема знають як активіста, волонтера, людину, яка не побоялась відкрито виражати свої погляди, підтримувала й популяризувала все українське. Але, крім цього, він ще був братом, сином, другом, ідейником, який надихав інших. Артем любив ліс, любив ходити восени з мамою по гриби й любив тишу.

Редакція згадує Артема Мирошниченка у спогадах.

Для того, щоб відтворити портрет Артема, ми звернулись до брата, Сергія Мирошниченка, а також поспілкувались з його товаришкою Іриною Жданюк. Цей текст поділений на різні періоди життя Артема очима двох людей, які знали його з двох зовсім різних сторін. Далі наводимо пряму мову.

“Як і у всіх, дитинство у нас було не дуже багате”

***

З народження я не пам’ятаю Артема, тому що я молодший за нього, він мій старший брат. Як і у всіх, дитинство у нас було не дуже багате, зовсім звичайна родина. Між нами було чотири роки різниці, й коли я був у восьмому класі, Артем вже поїхав вчитися в технікум на лісовода. А потім додому він майже не приїжджав, лише інколи на вихідні. Мобільного тоді не було, тому й спілкувались ми рідко. Артем був завжди такий сором’язливий, особливо друзів не мав.

Артем з батьками / фото Facebook

Не те, що він відлюдник якийсь був. Ні… просто такий от був. З малого він мав велике хобі, займався моделюванням — дуже любив майструвати ці всякі конструктори літаків, мав велику колекцію різних моделей. Часто він за моделюванням проводив весь вільний час.

Ми якось не дуже часто ділились таємницями, і як це буває у юнацькому віці між братами — часто сперечались між собою, конкурували. Але потім наші стосунки змінювались.

Пам’ятаю, коли Артем приїздив з технікуму, то завжди приносив мені якісь подарунки. Навіть знав, яку музику я полюбляю. Він їздив додому через Донецьк і, заїжджаючи туди, намагався якісь приколи мені купити, наприклад аудіокасету з улюбленою групою.

А потім вже я випустився зі школи, поїхав від батьків. З 18 років додому я приїжджав рідко, інколи з мамою й татом зідзвонювалися, але вже такого тісного зв’язку не було. Якось так от доля розвела нас, що кожен майже з якогось певного часу жив окремо.

Примітка. Артем Мирошниченко народився та жив в Бахмуті, в 2003 вступив у Великоанадольський лісовий технікум у смт. Графське. Вчився на лісовода.

“Артем любив з мамою збирати гриби восени”

Артем з мамою після “тихого полювання” / фото Facebook

Артем вивчився на лісовода. Він насправді дуже любив природу, от його вона цікавила, любив тварин. Навіть у місцевому товаристві Лада він завжди возився з тими собаками. Якщо знайде собаку на вулиці, то її туди відвезе відразу.

Природа, ліс для нього, напевно, були особливими, можливо він вбачав якусь романтику в тому, щоб самому жити в лісі. А ще Артем любив осінь: коли працював у селі, то ніколи не брав відпустку літом. Все терпів до осені, щоб з мамою піти по гриби. Він це дуже любив, й мама в мене фанат цього тихого полювання.

Артем любив природу й ліс / фото Facebook

Також брат любив готувати чебуреки сам — то мама нас навчила, так. Дуже часто ми з ним згадували, як нас на літо відправляли до дідуся в Сіверськ, там була дача й наш приватний будинок.

Дідусь нам готував, а ми часто згадували його суп, з такими макаронами-ракушками. Він був томатний — не зазвичай, як всі готують, жовтий чи якийсь інший, а саме томатний. Це такий яскравий у нас спогад з дитинства був…

“У всієї нашої родини патріотична позиція”

Артем Мирошниченко / фото Facebook

Насправді у всіх нас склалося, у всієї родини, що ми всі мали проукраїнську позицію. Я своїм прикладом, й тоді ще моя дівчина, а зараз дружина показала, який напрямок треба тримати.

Ми з братом розмовляли про це. Він пояснював: якщо ти показав свою думку і бачиш, що ця думка осмислена — то немає сенсу вже показувати, що ти якийсь інший. Наш дід був ветераном війни, але ніколи не носив цю колорадську стрічку, не казав оце “можем повтарить”. На мене сильно вплинув 2008 рік — тоді в одному з інтерв’ю путін сказав, що росія сама виграла Другу світову війну… Мої друзі, більшість з Харкова, на той час були російськомовні, та і я сам так говорив – ми всі потроху перейшли на українську.

І Артем, й мої батьки колись були теж, як і я, російськомовні. Але дивлячись на всю цю ситуацію, маючи розум, аналізуючи, читаючи певну правильну літературу — до цього висновку, що потрібно було переходити на українську, не можна було не прийти.

У Бахмуті ми знайшли проукраїнські осередки, знайшли однодумців. І я думаю, що коло людей, знайомих і цікавих для Артема, ставало більшим. В 2014 році, коли Бахмут був під окупацією, ми, звісно, що переховувалися, бо мали іншу позицію. Дехто потім казав, що якби Артем не був такий гучний, він був би живий… Різне казали.

Артем Мирошниченко / фото Facebook

Після окупації міста багато людей змінили свою думку — вони вже не так чекали приходу руського міру, але прям кардинальних змін таких так і не відбулося у нас в місті. На проукраїнські рейки всі не стали. Тобто, все пройшло, на жаль, як-то кажуть, лагідною українізацією. Треба було все-таки якось більш суворо це робити.

Артем був членом Бахмуту українського. У мене моя думка, яку я не хочу озвучувати про нього. Але такий величезний плюс Бахмуту Українського — це те, що саме він зібрав під різними своїми дахами, тому що в різних містах ми збиралися, величезний гурт людей. І всі різні, всі цікаві, всі зі своєю думкою, але проукраїнською. Ми тоді дізналися, що є такі люди, що можна до них звернутися з якимось питанням і я знаю, що вони нам допоможуть.

Примітка. Брат Артема Мирошниченка військовослужбовець, який сьогодні захищає Україну. Для 204 батальйону Сергій збирає кошти на навушники та ПНБ для водія протитанкового взводу роти вогневої підтримки 204 батальйону ТРО. Підтримати збір за посиланням.

Ірина Жданюк

***

Родина Артема та родина Ірини займали проактивну позицію в Бахмуті. Вперше Артема дівчина побачила на одній з проукраїнських акцій в 2014 році. Його обличчя дівчина запам’ятала й потім не раз ще бачила.

Я думаю, це був 2014. Тобто десь після деокупації, от колись ми так видно проводили якраз такі заходи, ну, коли таке ситуація дозволяла — от мені здається, тоді ми познайомилися. Я не можу сказати, що була дуже близько знайома з Артемом. Але от мені він згадується дуже таким ввічливим, а ще його хотілося слухати.

Він надихав, мотивував молодь вивчати українську мову. Хотілося розмовляти так гарно, як він. Це, напевно, внутрішня харизма, але вона будувалась на таких опорах внутрішніх: щирості, відвертості. Люди боялися говорити відкрито про любов до Батьківщини, а Артем не боявся.

Він був щирою, не награною людиною. Він популяризував українське ще тоді, коли це не було мейнстрімом. У Бахмуті Артем ініціював ідею розмалювати фарбою частинку тротуару візерунком, як орнамент вишиванки. Це не просто така акція, де ми зібралися, поговорили і розійшлися. Для мене ця вишиванка була в такому значенні, що вона дає захист.

Знаю, кажуть, що цей візерунок, який наші предки вишивали на сорочках, якраз для того, щоб закрити всі-всі-всі криві сорочки. Це ніби для захисту людини. І в мене така теж з’явилася думка, що цей візерунок для захисту міста, такий символічний. Артем це зробив не просто на публіку, а щоб щось залишилось. Й малі діти, й старші люди звертали на цей тротуар увагу — це було таке легке та ненав’язливе знайомство з нашими традиціями.

Тротуар в Бахмуті, розфарбований у вигляді візерунка з вишитої сорочки / фото надане Іриною Жданюк

А ще Артем, як і багато свідомих людей, які народились в місті, завжди хотів щось покращувати. Інколи мені здається, що у нас, бахмутян, ця риса вбудована з народження. Я постійно бачила Артема на всіх заходах, на акціях, відкритті першої книгарні…

Коли Артема не стало, це всіх дуже вразило, було відчуття потрясіння. І поки там лікарі боролись за його життя, інші люди так одразу почали згадувати, наскільки незмінною протягом років була його позиція. Навіть я особисто трошки зневірилася поступово, а людина стільки років була незмінно в своїй позиції. І оце я особисто відзначила. Новина про його смерть стала болючою. Це була втрата для всієї спільноти Бахмута. Тому що історія знову повторюється.

Такі люди, як Артем, які мали настільки сильну, міцну позицію, і не боялися — це рідкість. В них вистачає енергії не тільки для свого життя, а й для життя спільноти. Це рідкість для будь-якого суспільства. Я часто думаю: ось скільки б ще ця людина могла б зробити, так? Такі люди – це основа громадянського суспільства. І чим менше таких людей стає, тим більше ми відкачуємось назад.

***

Артема Мирошниченка вбили в Бахмуті 5 грудня, двоє неповнолітніх побили волонтера. За однією з версій – підлітки побили його за українську мову, якою він спілкувався. Через кілька днів він помер в лікарні, не приходячи до тями, а обвинувачені у смерті активіста досі не покарані.

Ми говоримо про важливе. Ваша підтримка дає нам силу!

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

набори

Переселенці, які нещодавно переїхали на Черкащину, можуть отримати гуманітарну допомогу

У Черкаській області видають гуманітарну допомогу переселенцям і переселенкам. Для отримання продуктового набори ВПО мають пройти офлайн-реєстрацію в місті Сміла. Про це повідомляє громадська організація […]

Важливо

Любив тишу, людей та осінь: яким був Артем Мирошниченко. Згадуємо волонтера та активіста

Чоловік з задумливим поглядом у вишитій сорочці дивиться кудись в далечінь — це фото Артема Мирошниченка досі стоїть на його сторінці у Facebook. Артема знають […]

Росіяни майже завершили перебудову драмтеатру в Маріуполі, по якому завдали авіаудару

Росіяни продовжують так звану “відбудову” Маріуполя. Одним із обʼєктів є Маріупольський драмтеатр, який був зруйнований російською авіабомбою. Так званою “відбудовою” окупанти намагаються прикрити свої воєнні […]

Бахмутяни можуть оформити паліативну допомогу: куди звертатися

Бахмутська амбулаторія №12 надає паліативну допомогу важкохворим і невиліковно хворим людям. Ця послуга доступна всім, хто має декларацію з сімейним лікарем медзакладу. Паліативна допомога доступна […]

загиблих

9 тисяч гривень на допомогу важкохворим: як отримати жителям Донеччини

Благодійна організація “Карітас Волноваха” відкриває реєстрацію на надання фінансової допомоги жителям і жителькам Донеччини. Кошти видаватимуть важкохворим людям на придбання ліків і обстеження. Про це […]