Данилу 22, він народився та виріс у Краматорську, що на Донеччині. Тут все життя займався музикою: викладав гру на музичних інструментах у місцевій музичній школі та був учасником гурту.
24 лютого очима краматорця
Данило раніше в Краматорську жив, розвивався та радів життю. Аж поки війна не постукала у його двері:
“Ранок 24 лютого я запам’ятаю назавжди. Ще до того було напруження у повітрі, всі говорили про великий наступ, але я не хотів у це вірити. Навіть о 4-й ранку, коли люди чули вибухи, мені здавалося, що це вітер б’є по вікну, настільки я не хотів в це вірити”.
Тільки через декілька повідомлень від знайомих Данило зрозумів, що все-таки місто обстрілюють. Це була емоція жаху і відчаю, згадує він, бо ніхто не знав що треба робити: залишатися вдома чи їхати, виходити на вулицю чи сидіти в підвалі.
“Я був приліплений до екрана монітора. Навіть у цьому жаху була надія, що це все має закінчитися, але на жаль. Була повна невизначеність і розуміння, що життя вже не буде як раніше”.
Переїзд на Полтавщину
З початком повномасштабного вторгнення Данило із сестрою переїхали в Кременчук Полтавської області. Місто обрали спонтанно, каже він. Добрий друг Данила запропонував туди переїхати, бо була вільна квартира.
“Найважче було усвідомити, що додому ми не скоро повернемось і що війна не на “2-3 тижні”. Але адаптуватись допомогла молодь і однодумці міста”.
Приблизно через 2-3 місяці в новому місті Данило почав знову займатися музикою. За його словами, це відбулося тоді, коли прийшло усвідомлення, що Кременчук стане другим домом.
Спочатку Данило викладав музику в одному із місцевих організацій ГО “Простір Ідей”. Там він знайшов учнів і зацікавлену в музиці авдиторію. Зі сторони музичного простору Данилу надали як і моральну, так і матеріальну допомогу. Це музичні інструменти, якими користується і сьогодні.
Знайомство з Ярославою та створення музичної школи
Через деякий час Данило дізнався, що до Кременчука переїхала краматорська вокалістка Ярослава Вайс (Кухар). Спочатку вони просто зустрілись пограти разом, пізніше створили гурт, в якому розвивалися та давали концерти. Далі виникла ідея створити тандем: музичну студію з елементами неформальної освіти.
“Саме це нас і об’єднало — неформальна освіта. Було бажання людям донести альтернативний метод навчання музики. Через певний час нам запропонували приміщення для розвитку студії, на що ми з задоволенням погодились”, — розповів Данило.
Так у Кременчуці з’явилась вокальна школа ALT Studio. Кременчуківці захотіли навчитися грати на музичних інструментах. Кожен місяць знаходяться нові охочі.
“По відчуттях можу сказати, що в недалекому майбутньому це місто має перспективу стати музичним, ми над цим працюємо. Наразі ми сконцентровані на викладанні, але інколи маємо виступи на різних майданчиках”, — продовжує.
Мрія повернутися в Краматорськ
Більшість учнів Данила з Донеччини переїхали в різні місті та країни після 24 лютого. Тож зв’язок обірвався. Зараз Данило активно розвивається та розвиває бажаючих навчитися грати на музичних інструментах. Викладає гру на гітарі та фортепіано. Проте, каже, є велике бажання поїхати до рідного Краматорська. Хоча б на тиждень.
“Дуже важко сказати, що буде після війни. Я вже пустив коріння у Кременчуці.Тут в мене, і робота і сім’я, але не виключаю вірогідності, що буду займатися відновленням Краматорська у культурній діяльності, якщо буде такий запит. Тому чекаємо завершення війни, а там вже будемо вирішувати”.
Читайте також:
“Це міф, що одинокий чоловік або жінка не можуть усиновити дитину”: як в Україні діє процедура усиновлення під час війни. Розпитали експертку Олену Ремень
Пропагандисти поширюють інформацію, що Україна нібито спалює тіла загиблих воїнів у мобільних крематоріях у Сумах, оскільки, мовляв, компанія Blackwater не дозволяє поховання на українській землі, яка буцімто належить їй. За іншою версією — це не пересувні крематорії, а начебто спецобладнання для збереження “товарного вигляду” органів при транспортуванні.
Утім, це фейк. Україна не користується мобільними крематоріями, натомість росія їх використовує роками. Також, компанія Blackwater не володіє українською землею. Цей, як і наратив про нібито бізнес людськими органами, рф поширює на пропагандистських каналах у видозміненому вигляді з різною періодичністю.
Кремлівський Telegram-канал “лев щаранский” поширює колаж скриншотів, у кому якому користувач lexa_crim у Х (ред. — колишній Twitter) стверджує про нібито використання Україною мобільних крематоріїв. До тексту із заявою автор допису прикріпив фотографію начебто однієї з таких машин. Через погану якість світлини ми припустили, що це скриншот з відео. За ключовими словами “mobile crematoriums” ми знайшли відео, яке було завантажено дев’ять років тому на YouTube-каналі “Free Donbas”. Це відеоогляд мобільного крематорію. На початку відео вказано, що це модель ИН-50.1К, а наприкінці наводяться контактні дані ймовірного виробника: індекс 194044, санкт-петербург, вул. пироговська 21, (бізнес-центр “нобель”), офіс 300, www.turmalin.ru, [email protected]. За ключовими словами “мобильный крематорий ИН-50.1К” ми також знайшли YouTube-канал компанії-виробника “турмалин”, яка вперше розмістила відеоогляд цього мобільного крематорію у 2013 році. У описі вказано, що під час запису прилад проходить “випробування унікальної установки для термічного знищення (спалювання) біологічних відходів – мобільного крематорію ІН-50.1К, що пройшов капітальний ремонт та глибоку модернізацію”.
За інформацією на сайті, “турмалін” — це санкт-петербурзька компанія, вважається №1 в росії у галузі технологій та обладнання для термічного знешкодження, знищення відходів. Заснована 16 червня 1993 року, коли путін підписав свідоцтво про реєстрацію.
Знайдена інформація свідчить, що машина на фото ніяк не стосується України. Саме росію вперше звинуватили у використанні приладів для спалювання біологічних відходів для знищення тіл своїх воєнних. У статті Blomberg за 2015 рік журналіст Джош Рогін зазначив, що під час інтерв’ю з колишнім головою комітету Палати представників із питань збройних сил Америки Маком Торнберрі, політик сказав: «росіяни намагаються приховати свої втрати, беручи з собою пересувні крематорії», та «вони (російський уряд) намагаються приховати не тільки від світу, але й від російського народу свою причетність». За словами журналіста, Торнберрі бачив докази існування крематоріїв як з американських, так і з українських джерел, які підтримуються розвідкою США. Це не єдина заява американських високопосадовців у 2015 році.
Про використання росією мобільних крематорій також заявив конгресмен США Сет Моултон на своїй офіційній сторінці у X. Відсутність у дописі згаданих джерел інформації Моултон пояснив для Bloomberg тим, що не може розголошувати секретні дані розвідки США. Щодо українських заяв, які підтримуються американською розвідкою, Торнберрі ймовірно мав на увазі оприлюднену інформацію від СБУ щодо спалювання російських військових у камазах, які були помічені наприкінці 2014 року в ростовській області біля українського кордону. За словами конгресменів, тоді мобільні крематорії стали для путіна інструментом приховування справжньої кількості загиблих російських воєнних в Україні.
Рік після початку повномасштабного вторгнення росії, тодішній міністр оборони Великої Британії Бен Волес в інтерв’ю для Telegraph озвучив, що російські війська володіють мобільними крематоріями, які можуть бути використані в цій війні. У матеріалі розміщено відео із пересувним приладом для спалювання біологічних відходів ИН-50.1К виробника компанії “турмалін”. Під час облоги Маріуполя, Міністерство оборони України повідомило про перебування тринадцяти мобільних крематоріїв для здійснення зачистки вулиць від тіл загиблих цивільних мешканців. Також, було зафіксовано використання мобільних крематоріїв на Чернігівщині та у м. Новоайдар Луганської області.
Немає жодних доказів, що Україна використовує пересувні крематорії у Сумах. Подібний фейк про нібито наказ “організувати мобільний крематорій” для українських військових у Херсоні рік тому вже спростувало авторитетне видання Reuters.
Транспортування органів: чому неможливо
Іншу версію того, що розміщено на скриншоті, пропонує коментатор m_strannik у соціальній мережі X. За його словами, прилад на фотографії не є мобільним крематорієм, а нібито спеціальним обладнанням наданим Швецією, Німеччиною, Італією та іншими країнами для збереження товарного вигляду людських органів під час транспортування.
Однак, як ми вже виявили, саме російська інсинераторобудівна компанія “турмалін” є виробником обладнання, яке, за їхніми словами, призначене для знищення біологічних відходів. У той час, як процес транспортування органів потребує протилежного, а саме умов для збереження анатомічних механізмів людини. У місцях ведення боїв неможливо належно здійснити трансплантацію органів для транспортування, як і замороження тіл для подальшого вилучення. Позаяк органи для трансплантації необхідно вилучити зразу, як тільки в людини була оголошена смерть мозку. Без необхідного постачання киснем органи перестають нормально функціонувати, відтак стають непридатними для пересадження.
Навіть за належних умов вилучення анатомічних механізмів людини, їх транспортування у Швецію, Німеччину, Італію із Сум є неможливим через витрачений час на дорогу. Як відомо, серце і легені є придатними для пересадження 4 години після вилучення від донора. Печінка може зберігатися від 12 до 18 годин, підшлункова залоза 8-12 годин, кишки можуть зберігатися приблизно 8 годин, нирки 24-48 год. На додачу, кожна операція трансплантації триває мінімум 6 годин залежно від анатомічного матеріалу людини.
Також, пересадження органів осіб, які загинули під час воєнних дій, не дозволяє українське законодавство. За Законом України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», стаття 17, пункт 4: забороняється вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів у загиблих військових.
Уряд Німеччини та Швеції публікують на своїх офіційних сайтах всю допомогу, яку надали Україні під час війни. Поміж всього не зафіксовано передачі ні мобільних крематоріїв, ні іншого спецобладнання для транспортування органів. Уряд Італії досі не оприлюднював точний список всієї допомоги, яку відправив до України.
Blackwater та українська територія
ПВК “Blackwater” — американська приватна військова компанія. До січня 2010 року більш відома як “Xe Services LLC”, до лютого 2009 року — як “Blackwater”. Вони починали як приватна охоронна фірма, яка надавала підтримку в навчанні для правоохоронних органів, департаменту юстиції та військових організацій. Наразі має назву Academi і є охоронним підприємством, що займатиметься підготовкою військових і правоохоронців.
Blackwater з Україною пов’язували плани щодо придбання українського авіапідприємства «Мотор Січ» у 2019 році. А згодом засновник Blackwater Ерік Прінс хотів створити приватну військову компанію, куди могли б найматися українські військові з досвідом участі в АТО на Донбасі. Крім того, як повідомляє американське медіа Time, Прінс розглядав можливість створення фабрики з виробництва боєприпасів в Україні та консолідації провідних авіаційних і аерокосмічних фірм країни в консорціум для конкуренції з Boeing і Airbus. Однак жодні плани не були здійснені.
Blackwater є приватною військовою компанією, яка ніколи не цікавилась купівлею території України. Заявляти про це без серйозних доказів — безглуздо. Ймовірно, автор коментаря переплутав Blackwater з іншою компанію, яка має схожу назву — BlackRock. Пропагандисти неодноразово публікували безпідставні заяви про начебто купівлю сільськогосподарської землі України та заборону керівника фірми BlackRock проводити поховання українських військових на цій території. Раніше ми вже спростували таку інформацію.
Заяви пропагандистів щодо володіння BlackRock українською територією не містять жодних доказів. Натомість факти свідчать протилежне. Згідно з українським законодавством, іноземцям, фізичним особам без громадянства та юридичним особам заборонене придбання акцій та часток у статутному капіталі або бути членами організацій, які володіють землями сільськогосподарського призначення. У законі також зазначено, що обмеження власності на землю можна зняти лише шляхом референдуму. Однак його проведення забороняється під час воєнного стану. Відтак, жодна іноземна компанія не може володіти українською територією.
На те, що всі звинувачення у Х створені з метою дезінформації, вказує вміст поширюваної інформації на сторінках авторів фейку. Новини про Україну від російських медіа, карикатури на українських політиків, звинувачення в нацизмі, неетичні коментарі під інтерв’ю офіційних осіб країн-партнерів України та інша брехня, яка поширюється майже щодня. Усі звинувачення на адресу України є бездоказовими та нелогічними, що визначає акаунти lexa_crim, rucolonel, m_strannik інструментами кремлівської пропаганди.
У мережіпоширюютьоголошеннявід нібито польського центру зайнятості, який, мовляв, через припинення допомоги українцям, пропонує роботу прибиральника, санітара, посудомийника з низькою оплатою.
Однак, це фейк. Польський центр зайнятості не розміщував такого оголошення.
Робота в Польщі: старий-новий фейк
Пошук зображення через Google Lens показав, що фейкове оголошення вже не вперше з’являється в інфопросторі. Перші публікації датуються 2022 роком і активно поширювалася у російських медіа та форумах. А зараз, у 2024 році, фейк набув нового життя.
Фейкове оголошення про вакансії / колажРезультат пошуку Google Lens / скриншот
За вказаною адресою в кінці оголошення розташований польський центр зайнятості, який пропонує роботу всім охочим. На сторінці у Facebook компанія описує себе сертифікованою агенцією з працевлаштувань співробітників у Польщі та за кордоном. У їхній стрічці новин можна побачити оголошення з пропозиціями роботи польською, українською, російською мовами з номерами телефонів для швидкого зв’язку.
Також, ми помітили прикріплений допис від агенції ще від липня 2022 року. Це заява-спростування самої компанії щодо фейковоcті оголошення: “Таких пропозицій, тим більше з такими ставками, наше агентство ніколи не публікувало та не надавало. Просимо всіх уважно фільтрувати інформацію та звертати увагу лише на офіційні джерела та пропозиції на сайті, так само на підтверджених профілях співробітників фірми”.
Окрім нібито вакансій, у фейковому оголошені повідомляють про начебто припинення виплат для українців. Ймовірно, автори фейку мали на увазі грошову допомогу для біженців. У день, коли вперше опублікували фейк — 6 липня — вийшло інтерв’ю тодішнього заступника міністра внутрішніх справ та адміністрації Павела Шефернакера про плани щодо припинення виплат. Однак, мова йшла про гроші, які держава перераховує полякам, що прихистили українців у себе вдома. А не про допомогу безпосередньо біженцям. Тоді про припинення виплат для них не було жодної мови. Також тоді Шефернакер зазначив, що не всі польські сім’ї, що прихистили українців, позбудуться виплат, а лише ті, хто не має фінансових проблем.
Підписи пропагандистських каналів та авторів на форумах вказує, що першочергово фейк створений для висміювання українців, які через повномасштабне вторгнення змушені були переїхати до нової країни та шукати нову роботу. Починати нове життя. Так кремлівські автори намагались посіяти серед них відчуття ізольованості та безпорадності, нав’язуючи думку, що через національність вони не зможуть знайти роботу з гідною оплатою праці. Така дезінформація спрямована на підрив морального духу переселенців.
Владислав Дейнега тричі покидав свою домівку. Спочатку в рідному Донецьку, потім в Бердянську, а після 24 лютого тікати довелося і з Маріуполя. Де перед тим […]
Едуард родом з Костянтинівки, Донецької області. Чоловік називає себе геральдистом-ентузіастом, і він створив вже понад 100 гербів різних сіл та міст Донеччини. В планах у […]
Андрій Лоза — бахмутянин, свободівець, учасник Революції 2004 року та Революції Гідності. У 2014 році він був затриманий силовиками “беркута”, а після цих буремних подій […]
Подружжя Олена і Тарас Головко познайомились на Донеччині. Тоді під час антитерористичної операції Тарас приїхав захищати Донбас. Згодом до лав військослужбовців долучилась і сама Олена. […]
Омріяне батьківство часто буває недосяжним для багатьох чоловіків чи жінок в Україні. Тому усиновлення вже розглядають як одну з традиційних форм батьківства. Як зараз відбувається […]
