Вже понад місяць тривають протести фермерів на польсько-українському кордоні. За цей час відбулося кілька серйозних інцидентів. Зокрема, 11 лютого 2024 року на пункті пропуску “Ягодин — Дорогуськ” протестувальники висипали українське зерно з фур, вдруге це повторилося 20 лютого уже на залізниці. Чи впливає ситуація на кордоні з Польщею на фермерів з Донеччини, які під обстрілами збирають врожай?

Редакція пояснює, що зараз відбувається на кордоні з Польщею, та як це вплине на фермерів Донеччини.

Протести фермерів

У лютому 2024 року на польсько-українському кордоні загострилася ситуація із протестами. Польські фермери перекрили дорогу для українських вантажівок із зерном, але відомо, що затримувалися також гуманітарні вантажі та військова допомога, йдеться про озброєння.

Протестувальники висунули свої вимоги, серед яких є заборона ввезення української агропродукції (м’яса птиці, цукру, соняшникової олії, яєць та іншої продукції). Зауважимо, що через польський кордон українські товари йдуть транзитом, як це було з вагоном зерна, який прямував через Польщу до Німеччини. Протестувальники висипали із вагона збіжжя.

На цей інцидент відреагував Олександр Кубраков, за словами міністра розвитку громад, територій та інфраструктури, розсипане українське зерно на залізничних коліях у Польщі – це чергова політична провокація, спрямована на розкол між нашими народами.

Чи вплине ситуація на кордоні на зерно Донеччини?

Масштабна блокада кордону ускладнює й становище трейдерів в Україні, пояснює нам Олександр Вінюков, доктор сільськогосподарських наук та директор Донецької дослідної станції.

Говорячи про фермерів Донецького регіону, Вінюков додає, що для аграріїв області наслідки через протести на кордоні будуть мінімальні. Річ у тому, що основна маса зерна на експорт з Донеччини транспортувалася саме через порт Маріуполя та Бердянська. Зараз частину зерна вивозять через порт Одеси, а от через польський кордон перевозять мінімальну частину збіжжя. Втім є інша проблема, це ціна логістики, адже вартість зерна, яке транспортують з Донецької області до Одеської стає на вагу золота.

“Логістика до Одеси майже дорівнює собівартості зерна пшениці. Тобто, перевізники і трейдери заробляють навіть більше, ніж ті люди, які її вирощують. Щодо пшениці, то ціна значно знизилась, і більшість товаровиробників, в кращому випадку, вийшли у нуль за витратами, при вирощенні пшениці.”, — каже експерт.

Попри це, фермери Донеччини продовжують роботу у складних умовах. За словами директора Донецької дослідної станції, люди продовжують працювати навіть на прифронтових посівних пунктах. Зараз активно йдуть польові роботи. Фермери планують засівати поля соняшником, ріпаком та пшеницею, на останню ціна значно впала.

Фермери Донеччини сіють нові культури

За словами Олександра Вінюкова, агрономи експериментують, пробують саджати нові культури, які мають вищу ціну, хоча вони й не притаманні нашому регіону. Наприклад, сіють кукурудзу.

“Фермери наші не зламні. Польові роботи виконуються у повному обсязі, тривають підготовчі процеси. Тобто, нічого не скасовують, з голоду ніхто не помре”, — говорить агроном.

Він пояснює, що, порівнюючи з іншими регіонами країни, з основними зерновими, а це південь, Донеччина має дуже гарні результати, хоча відсоток площі, яку засівають, у нас знизився через російське вторгнення. У новому році фермери очікують приблизно 5 тонн зерна з гектара, це реальна цифра, якщо зараз удобрити землю та подбати про захист від шкідників та хвороб.

Інша складність, з якою зіштовхуються донецькі фермери, а особливо Лиманська, Святогірська та Слов’янська громади — це вибухонебезпечні предмети. Як пояснює, пан Олександр, часто люди не чекають на розмінування, а роблять те, що у їх силах на власний страх та ризик.

Крім того, не вистачає оборотних коштів, тобто кредитування для фермерів, хоча цього року ситуація вже трохи краща.

“Минулого року взагалі кредитів не було. Враховуючи цінову політику і втрати наших фермерів, їм важко було. На сьогодні ситуація більш-менш стабілізувалася, але все одно всі наші фермери вимушені вивозити техніку в міжсезоння якомога далі. Щоб не ризикувати втратити її через обстріли, вивіз збільшує її розхід. Значно збільшує. Але у них немає іншого варіанту, інакше можна взагалі все втратити”, — резюмує Олександр Вінюков.

Протести на польському кордоні все ж погіршують транзитну логістику, це потенційно робить працю українського фермера дешевшою, бо трейдери, щоб заробити будуть шукати нижчу ціну на закупівлю збіжжя.

Російський слід у польських протестах

“Путін, наведи порядок і в Україні, і в Брюсселі, і з нашими урядовцями”, — скандальний надпис на тракторі польського фермера під час протесту 20 лютого, 2024 року.

Цей плакат обґрунтовано викликав обурення навіть у самих польських фермерів, які не очікували побачити вихваляння путіна. Відомо, що фермера, який наклеїв цей надпис, притягнуть до відповідальності.

На фоні протестів активізувалися проросійські агенти в Польщі, які намагаються погіршити ситуацію, користуючись напруженими відносинами між Польщею та Україною. Цей факт не приховує навіть польська влада.

21 лютого Павел Вронський, речник міністерства закордонних справ Польщі, заявив в коментарі місцевому медіа Rmf24, що протестний рух фермерів на кордоні з Україною намагаються захопити російські агенти.

“Ці гасла, які з’явилися, є шокуючими. Вони чинять шкоду Польщі, репутації польської нації, яка першою прийняла українців і відкрила для них свої домівки”, — заявив Павел Вронський.

Він також закликав організаторів страйків дистанціюватися від людей, які поширюють проросійські наративи. Додамо, що в акції протестів підозрюють причетність ультраправої “Конфедерація”, це польська партія, яка відома своїми антиукраїнськими настроями. Один із її лідерів Гжегож Браун відзначився скандальними висловами про “зупинку бандеризації Польщі”. Брауна розкритикували, але вплив “Конфедерації” не зник.

Українські перевізники повідомляли, що деякі учасники акцій на території Польщі стоять там не безплатно. Зараз ситуацію з протестами намагаються залагодити дипломатично.

Еліза Дзвонкевич, Генконсулка Польщі у Львові на своїй сторінці у Facebook перепросила за дії протестувальників.

Ситуація на польському кордоні має вирішитися

Щоб розв’язати проблему на польському кордоні урядовці Польщі та України хочуть зустрітися у Варшаві 28 березня, таку заяву зробив польський прем’єр Дональд Туск. Володимир Зеленський напередодні пропонував зустрітися до 24 лютого, але цю пропозицію вочевидь відхилили.

“Мусимо знайти спільне розвʼязання, щоб зберегти інтереси польських фермерів”, — сказав Туск.

Також він анонсував, що Польща запровадить новий механізм, аби не затримувати військову та гуманітарну допомогу.

Читайте також:

• Як постраждалим від війни фермерам отримати фінансову допомогу
• Бахмутський фермер розповів, як працюють аграрії за кілька кілометрів від фронту
• Росіяни знищили поле пшениці на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Повномасштабна війна суттєво вдарила по кліматичному руху в Україні. Частина ініціатив змінила фокус, частина втратила ресурси й можливості для довгострокового планування. Ми, у складі команди Greenpeace Україна, бачили цю кризу і вирішили не чекати кращих часів, а діяти вже зараз, щоб підсилювати кліматичний рух і створювати для нього нові точки опори.

Еко-простір Зелений Вал у Києві народився як місце для знайомства, об’єднання й спільної дії. Ще в січні 2025-го, коли ми лише формували концепцію простору, стало зрозуміло: потреба в ньому є і вона дуже висока. Перші події для активістів, які хочуть будувати екологічний рух, відбувалися ще до офіційного відкриття та наявності фізичного простору. Так, крок за кроком почала формуватися спільнота, яка шукала не просто майданчик, а середовище для взаємопідтримки, співтворення і дій.

Поділимося результатами, які стали можливими завдяки людям, які приходили, організовували, підтримували, пробували нове й вірили, що навіть у час великої нестабільності варто спільно будувати майбутнє вже зараз.

Зелений Вал став видимим і для міста, і для екологічного руху у лютому 2025 року. Навколо простору об’єдналося близько 66 локальних ініціатив, 715 людей, які відвідували події, 11 медіа згадали про нашу діяльність. 

До початку літа 2025 року Зелений Вал став по-справжньому живим. 312 учасників і учасниць долучилися до простору та стали співорганізаторами 16 подій, а на кінець року ця цифра зросла до 85 проведених подій, які об’єднали разом 1126 учасників/ць. Для нас це не лише про кількість. Це про довіру. Про те, що простір почав сприйматися не як “ще один майданчик для молоді у Києві ”, а як місце, де можна запропонувати власні еко-ідеї, знайти  однодумців і втілювати в життя важливі ініціативи разом.

З часом стало очевидно: Зелений вал — це не тільки про простір, а про спільний голос. Навколо нас об’єдналися близько 20 експертів/ок, майстрів/инь і спікерів/ок, ми запустили сторінки в Instagram і Facebook, сайт Зеленого Валу, а до кінця 2025 року про нашу діяльність згадали вже 24 локальні та національні медіа. Ми почали транслювати сенси, які створюємо разом зі спільнотою: про любов до природи, про кліматичну кризу, про рух до зеленого майбутнього України, а також про мистецтво, активізм, демократичні права.

До середини 2025 року ядром спільноти Зеленого Валу стала молодь. Цьому посприяла пілотна Менторська програма, яка була створена для того, щоб об’єднати молодіжних лідерів та наявні еко-ініціативи для спільної реалізації дружніх до природи та розвитку українського суспільства проєктів. Тим самим ми хотіли показати, що дії — це найкращий орієнтир руху та формування лідерства. У цій програмі взяли участь 15 учасників і учасниць та 6 менторок, а результатом стали 6 реалізованих проєктів і ще 1 частково реалізований. Двоє учасників приєдналися до організацій своїх менторок, одна команда подалася на грант.

Серед проєктів, що виросли в цій програмі: озеленення зупинок громадського транспорту, компостний диван у громадському просторі «Дача», тестування вдосконаленої концепції інноваційного вертикального вітрогенератора, виставка про кліматичну кризу «Точка неповернення», серія екоосвітніх заходів для молоді в Ніжині, SWAP-вечірка обміну речами, а також дослідження потреб українських та іноземних активістів і журналістів щодо висвітлення екологічних тем у медіа.

Для нас реалізація цих проєктів стала підтвердженням простого, але важливого меседжу: Зелений Вал — це не місце, де лише говорять. Це місце, де стають лідерами/ками екологічного руху України, починають діяти та брати участь у суспільно-важливих рішеннях.

Також в цьому році продовжується Менторська програма Зеленого Валу + Eco Camp в Карпатах (13-17 травня), яка допоможе активним громадянам/кам та молодіжним лідерам/кам прокласти шлях від ідеї до реалізації еко-проєктів. Програма надає фінансування на втілення проєкту, допомогу в формуванні команди мрії й менторську підтримку на ключових етапах. Прийом заявок відкритий до 27 березня включно.  

Ще одним великим результатом року стало посилення українського кліматичного руху. 10 організацій, які працюють у кліматичній сфері, провели разом 4 дні й створили концепцію Українського кліматичного тижня (Ukrainian Climate Week). У час, коли війна не зупиняє кліматичну кризу, а лише посилює її наслідки, кліматичний активізм не став менш важливим — навпаки, його значення лише зросло.

Саме тому Ukrainian Climate Week 2025 став для нас, без перебільшення, найбільшим результатом року. Це було 150+ подій, 5000+ учасників, 75 населених пунктів і 23 регіони, включно з прифронтовими. Це стало дуже чітким доказом: об’єднання працює. Коли локальні ініціативи, організації та активісти/ки починають діяти разом, з’являється масштаб, якого неможливо досягти поодинці.

Ми також віримо, що саме локальні ініціативи та низові групи спрямовують Україну до зеленого майбутнього. Тому нашими цілями є об’єднувати їх у спільну мережу, підсилювати наявні спільноти та сприяти створенню нових. У 2025 році 8 проєктів з регіонів отримали фінансування для реалізації власної діяльності та проєктів. Серед них EcoBand із проєктом «Зелена точка стійкості із сонячною станцією», Боярський громадський фонд у співпраці з Маріупольським фондом нульових відходів та Bokashi з проєктом «Компостування вдома: від міфів до практики», Київ для людей з інтерактивною кліматичною освітою для школярів і вчителів, EcoIrpin з екомаршрутом «Ірпінський Гігантський Дуб: живі легенди», StarDub з OakClimate_UA, GreenBuch із «Тижнем клімату в Бучі», Young Agents of Change з проєктом Re:Climate — Voices & Tools, а також Кроківня з ініціативою «ВелокНУ: простір для сталої мобільності». Особливо цінно, що 2 з 8 проєктів були ініційовані молодіжними лідерами, які продовжили свою діяльність після Менторської програми.

Водночас Зелений Вал ставав частиною повсякденного життя спільноти не лише через великі проєкти. Для нас важливими були регулярність і стабільність. У просторі з’явилися сталі формати, як-от Speaking Club і Kyiv History Club для школярів, а під час блекаутів простір працював як безкоштовний та вільний для всіх бажаючих коворкінг. Цей напрям про просту, але дуже цінну річ: ми хочемо, щоб Зелений Вал був місцем, куди можна приходити не разово, а регулярно. Місцем, де люди не лише відвідують події, а й самі проводять свої активності, формують звичку бути разом і творять спільноту в щоденному житті.

У 2024 та 2025 роках ми також формували містки для міжнародної взаємодії, для можливостей молоді дізнатися про міжнародний кліматичний активізм. Тож під час Міжнародного обміну кліматичних активістів у Будапешті (Bolygó) влітку 2025 року троє учасників і двоє членів команди представили український рух, налагодили міжнародні зв’язки з представниками руху й повернулися з новою мотивацією. Це ще один важливий напрям нашої роботи: інтегрувати Україну в міжнародний кліматичний діалог і робити так, щоб український досвід, голос і бачення звучали ширше.За всіма цими результатами для нас стоїть головне: Зелений Вал — це простір, який сприяє співпраці молоді, активістів/ок і місцевих ініціатив, щоб вони розвивали свої ідеї, проєкти, знаходили однодумців і діяли разом. Тут турбота про планету стає стилем життя,  а зв’язки між людьми та природою зміцнюються.

Якщо ви закохані у природу і шукаєте місце, однодумців для того, щоб разом реалізовувати важливі екологічні проєкти, долучатися до кліматичних змін, ми будемо дуже раді вашій появі у Зеленому Валу! Давайте робити Україну зеленою разом!

Авторки: Анна Талаш, координаторка з розвитку місцевих ініціатив Greenpeace Україна та Анастасія Кім, менеджерка молодіжної спільноти Greenpeace Україна

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громади Донеччини втратили до 90% економіки через війну. Вони просять державу включити їх у стратегії відбудови та створити нову економічну модель. Експерти наголошують — ці території потрібно не просто відновлювати, а повністю переосмислювати їхню економіку.

Детальніше про це, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Вугільні громади та відбудова

Промислові та вугільні громади звернулися до держави з головною ідеєю, що їх обов’язково потрібно врахувати у відбудові України. Про це йдеться у зверненні громад на порталі “Екодія”. Багато з цих громад жили за рахунок шахт, заводів та енергетики, але війна зруйнувала підприємства, інфраструктуру і змусила людей виїхати, подекуди втрати сягають до 90%.

Зокрема, з Донеччини звернення підписали 7 громад, це:

• Добропільська міська територіальна громада;
• Дружківська міська територіальна громада;
• Краматорська міська територіальна громада;
• Новодонецька селищна територіальна громада;
• Покровська міська територіальна громада;
• Словʼянська міська територіальна громада;
• Торецька міська територіальна громада.

Водночас Україна переходить до “зеленої” економіки, тому стара модель вже не працюватиме. У результаті ці території опинилися у подвійній кризі — стара економіка знищена, а нова ще не створена. Громади наголошують: якщо просто відбудувати “як було”, люди не повернуться і не буде роботи. Тому вони просять державу включити їх у всі ключові стратегії, розширити програми підтримки не лише для шахтарських регіонів, а для всіх промислових громад, створити нові робочі місця і допомогти сформувати нову економіку. Окремо піднімається проблема окупованих і релокованих громад, які не мають чіткого правового статусу і не можуть планувати майбутнє.

Тетяна Дерябкіна, фахівчиня відділу енергетики ГО “Екодія” пояснює, що інтереси громад, які постраждали від війни, окупації (або зараз є тимчасово окупованими), втрати промислової бази і водночас є вразливими до майбутньої декарбонізації, мають бути враховані на рівні всієї державної політики відновлення, клімату, енергетики та регіонального розвитку.

За словами експертки, у 2025 році Україна ухвалила один із ключових документів, йдеться про Державну цільову програму справедливої трансформації вугільних регіонів України. Зараз ця програма офіційно зосереджена саме на вугільних регіонах і ще не охоплює весь спектр громад, залежних від викопного палива чи вуглецевоємної промисловості (видобутку, переробки, спалювання нафти та газу, металургії тощо).

“Ми в Екодії вже працюємо над тим, щоб розширити цей підхід у нормативно-правових актах та стратегічних документах — як на національному, так і на місцевому рівнях. Йдеться про поширення політики справедливої трансформації на ширше коло моноіндустріальних і вуглецевоємних громад, які сьогодні є особливо вразливими — як через енергетичні виклики, так і через соціально-економічні наслідки повномасштабної війни. Якщо говорити про національний рівень, то ключовим і найбільш актуальним документом для впровадження політики справедливої трансформації є Національний план з енергетики та клімату України (НПЕК). Це базовий стратегічний документ, який узгоджує енергетичну та кліматичну політики держави до 2030 року”, — пояснює експертка.

В оновленій версії НПЕК йдеться не лише про вугільні регіони, а про впровадження політики справедливої трансформації для громад, економічно залежних від видобутку, переробки та спалювання нафти та газу, металургії, хімічної промисловості тощо. Це суттєвий крок вперед, оскільки дозволяє охопити значно ширше коло громад, які є вразливими до процесів декарбонізації.

Примітка. Ухвалення НПЕК безпосередньо пов’язане з євроінтеграційними зобов’язаннями України, це пряма умова надання грошей в рамках фінансового механізму ЄС для підтримки України (Ukraine Facility).

Як мають враховувати у відбудові інтереси вугільних окупованих громад?

Розширений підхід до трансормайії уже прямо зафіксований у проєкті Довгострокової стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року, де розділ про політику справедливої трансформації описує її як невід’ємну частину декарбонізації економіки, пов’язану не лише із закриттям видобувних, а й генеруючих потужностей, та прямо говорить про потребу спеціальних місцевих планів справедливої трансформації. Інтереси таких громад, у тому числі окупованих або тих, що зазнали великих руйнувань, мають бути враховані у двох вимірах одночасно.

1. Це державні документи і планування. Якщо громада втратила шахту, ТЕС, завод, логістичну базу чи значну частину населення, вона не може розглядатися лише як територія гуманітарного реагування. Вона має розглядатися як територія майбутньої економічної трансформації. Це означає, що її інтереси повинні бути інтегровані в національні стратегічні документи (розвитку економіки, освіти, енергетики тощо) та у майбутні фінансові інструменти підтримки. Інакше після деокупації або стабілізації безпекової ситуації держава знову почне реагувати запізно, без готових рішень.
2. Це відновлення і відбудова. Відбудова не може означати просте відновлення старої залежності від викопного палива або повернення до економіки, яка вже була вразливою ще до війни. І державна кліматична політика, і профільні публічні позиції громадськості щодо зеленої відбудови прямо вказують, що відновлення має поєднувати енергетичну безпеку, декарбонізацію, розвиток ВДЕ, енергоефективність і підвищення стійкості громад. Для прифронтових, деокупованих і постраждалих громад це особливо важливо: децентралізована генерація, дахові СЕС, системи накопичення енергії, модернізація теплопостачання, термомодернізація будівель і нова локальна економіка — це не тільки екологічна політика, а питання виживання, базових послуг і безпеки.

То що робити вже зараз, навіть якщо територія громади окупована?

Тетяна Дерябкіна каже, що, насамперед, держава має не виключати такі громади з політики, а навпаки — закладати їх у документи як частину загальної групи промислових і моноіндустріальних територій, які потребують трансформації, незалежно від їхнього поточного статусу.

Це означає:

• підготовку сценаріїв післявоєнної трансформації;
• оцінку втрат інфраструктури;
• планування нової енергетичної моделі;
• підготовку портфеля проєктів для запуску після деокупації;
• фіксацію економічної, соціальної й екологічної шкоди.

“Навіть ті галузі та підприємства, які сьогодні залишаються на окупованих територіях, не можуть бути “викреслені” з державної політики. Вони є частиною економіки України і мають враховуватися при плануванні відбудови та трансформації”, — каже експертка.

Вона додає, якщо говорити про зелену відбудову України, то громада, яка втратила промислового роботодавця, критичну інфраструктуру і доходи бюджету, потребує підтримки нової економічної бази: розбудова локального малого та середнього бізнесу, зеленої енергетики, нових навичок для людей, перекваліфікації, інвестицій у комунальну інфраструктуру, підтримки ветеранів та ветеранок, ВПО, жінок і молоді.

Окремий аспект — це робота з релокованими громадами та військовими адміністраціями. Навіть в умовах релокації розвиток таких громад має враховувати їхню промислову спеціалізацію — це і людський капітал, і освіта, і економічна структура. Важливо також зберігати культурну ідентичність цих територій, яка часто сформована навколо промисловості, адже вона є основою згуртованості і відновлення громад.

“Дуже важливою є участь самих громад у прийнятті рішень. Вони повинні бути не об’єктами державних рішень, а співтворцями політики справедливої трансформації та відбудови. Це особливо важливо для громад, які через війну мають складніший голос у національному процесі. Окуповані, деокуповані, прифронтові, вуглецевоємні та моноіндустріальні громади не повинні випадати з цієї рамки. Навпаки, вони мають стати її центром, бо саме там перетинаються наслідки війни, енергетична вразливість і виклики декарбонізації”, — резюмує експертка.

До теми:

Проєкт “Бахмут-Гоща” у фактах і датах: що відомо про будівництво житла для бахмутян на Рівненщині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!