Нагадаємо, що ми аналізували роботу таких Бахмутських КП за півтора року — 2023 та перше півріччя 2024:
“Бахмут-вода”;
“Бахмутська житлова управляюча компанія;
Опитненське сільське комунальне підприємство “ПРОГРЕС”
Бахмутське бюро технічної інвентаризації”,
А також роботу “Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міської ради”.
Переглянути інформацію про витрати комунальних підприємств та зарплати керівників КП можна за посиланням. Крім того, ми зверталися до директорів цих комунальних підприємств та до керівництва Бахмута прокоментувати конкретні обов’язки робітників, які досі продовжують працювати у бахмутських КП в евакуації. А ще, чому не звітують про роботу, якщо отримують фінансування з бюджету? Чи отримують відсоток зарплати працівники, які перебувають у штаті, але не виконують обов’язків? Чи заброньовані ці працівники від служби в ЗСУ? І загалом, який стратегічний сенс має утримання КП міста в евакуації. Втім, отримати коментарі усно нам не вдалося, за більш як тиждень, нам відповіли вже на запит.
Інновації та партнерство — стратегічний сенс КП
Відповідь Бахмутської ВА / скриншот
У відповідь на запит нам надали таку відповідь: “Стратегічний сенс роботи комунальних підприємств в умовах воєнного стану має проактивний та адаптивний підходи, які фокусуються на інноваціях, партнерстві, дотриманні законодавства, комунікації та моніторингу”.
Що робили комунальні підприємства у 2023-2024 роках?
Як повідомляють у Бахмутській ВА, комунальні підприємства після окупації міста й евакуації:
звітують до всіх Державних служб України, профільних департаментів та Управлінь Бахмутської міської ради;
надають обґрунтовані відповіді на запити від населення щодо поховання громадян на території Бахмутської МТГ під час воєнного стану;
ведуть постійний моніторинг доступної інформації масштабів руйнування, та її періодичного оновлення, підприємством ведеться постійний моніторинг та оцінка збитків завданих у ході бойових дій.
Детально про роботу кожного підприємства — читайте нижче.
КП “Бахмут-Вода”
У відповіді на запит нам повідомили, що, КП “Бахмут-вода” наразі продовжує роботу з абонентського обслуговування, формує відповіді на запити пенсійного фонду у кабінеті підприємства, звернення абонентів через сайт Абонент інфо, пошту тощо. КП бере участь у судових процесах щодо стягнення боргів за водопостачання та водовідведення, на початок повномасштабного вторгнення це 41 позовна заява та 171 заява про видачу судового наказу про стягнення боргу за послуги водопостачання та водовідведення на користь КП. Крім того, стягують заборгованості, які виникли в абонентів, і які подали до початку воєнного стану. Здають в оренду спецтранспорт, проводять періодичну підготовку документації, а також формують та викладають на Прозорро документацію для здачі техніки в оренду.
Перелічені задачі крім директора, Романа Спічкіна, керівництво КП включає такі посади:
головний бухгалтер;
начальник планового відділу;
начальник служби реалізації;
заступник начальника служби реалізації;
начальник відділу кадрів;
начальник юридичного відділу;
начальник водопровідних мереж.
Штатну кількість працівників “Бахмут-води” складає 101 працівник, з них 4 виконують посадові обов’язки, з іншими дія трудового договору призупинена.
Робота КП КП “Бахмут-вода” обійшлася бюджету на липень 2024 року у понад 2,5 мільйона гривень на фінансову підтримку для безперебійної роботи та виплати заробітної плати, 90,8 тисячі гривень на оренду приміщень і оплату комунальних послуг. Також 49,8 тисячі гривень на програмне забезпечення. На придбання та реєстрацію спеціалізованої техніки ще 41 тисяча гривень, а також запчастини для автомобільного транспорту — 67,4 тисячі гривень. Паливо для перевезення гуманітарної допомоги до осередків підтримки мешканців громади вартувало ще 94,8 тисячі гривень. Так за півтора року 2024 на функціонування КП бюджет Бахмута витратив понад 2,8 мільйона гривень.
КП “Бахмутська житлова управляюча компанія”
Як повідомили у Бахмутській міськраді, КП “Бахмутська житлова управляюча компанія” продовжує надавати послуги мешканцям громади, які на теперішній час мають статус ВПО. Серед них — видача різних довідок.
КП надає довідки про склад сім’ї або зареєстрованих осіб: у 2023 році видано 224 таких довідок, у 2024 році — 325 довідок, які стосуються 476 осіб.
На підприємстві збереглася актуалізована база даних мешканців міста, завдяки чому надають такі довідки, в тому числі й жителям будинків, які створили ОСББ та знаходились у самостійному управлінні.
У штаті КП на липень 2024 — 5 працівників, 4 з яких виконують свої обов’язки, серед них зокрема директор підприємства та головний бухгалтер, який формує кошториси, складає звітності тощо.
Робота “Бахмутської житлової управляючої компанії” обходиться бюджету у більш як 6.8 мільйонів гривень. Витрати КП включають: фінансову підтримку для безперебійної роботи та виплати заробітної плати — 6.8 мільйона гривень, придбання та реєстрацію техніки й обладнання — 30,9 тисячі гривень, а також придбання палива для доставляння гуманітарної допомоги до осередків підтримки мешканців громади 14,9 тисячі гривень.
“БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС”, КП “ПРОГРЕС” забезпечують перевезення гуманітарної допомоги, надають допомогу транспортом комунальної власності Бахмутської міської територіальної громади для забезпечення підтримки мешканців Бахмутської міської територіальної громади, в умовах воєнного стану. Витрати з бюджету на КП “ПРОГРЕС” склали більше ніж 3,1 мільйона гривень, це:
фінансова підтримка для безперебійної роботи та виплати заробітної плати складають 3,1 мільйона гривень;
придбання та реєстрація техніки й обладнання для потреб КП — 2,9 тисячі гривень;
придбання палива для доставляння гуманітарної допомоги до осередків підтримки мешканців громади ще 11,2 тисячі гривень.
Штатна чисельність працівників “Прогресу” складає 37,5, з них 2 виконують обов’язки.
Найбільш детальний звіт з кількісними показниками роботи ми отримали по роботі «Бахмутське бюро технічної інвентаризації». Вони протягом липня — грудня 2023 року:
надали 3213 консультацій;
отримали 3438 запитів від державних реєстраторів, суддів, правоохоронних органів та звернень (скарг) громадян;
876 осіб звернулося на особистий прийом;
обробили звернення та надали 1863 довідки про правову належність нерухомого майна (безплатних за запитами державних реєстраторів, суддів, правоохоронців та платних за зверненнями громадян, адвокатів, нотаріусів);
надали 610 письмових роз’яснень,
47 відповідей на звернення громадян через «урядову гарячу лінію»
За 9 місяців 2024:
надали 2544 консультації;
отримали 2181 запит від державних реєстраторів;
1213 осіб звернулося на особистий прийом за отриманням платних послуг;
надали 1204 довідки.
На роботу Бахмутського БТІ з бюджету витратили близько 1,1 мільйона гривень, серед витрат — зарплати, комп’ютерна техніка, канцтовари, програмне забезпечення та інші витрати. На липень 2024 у штаті КП 5 працівників, 4 з яких виконують свої обов’язки, один працівник проходить військову службу за контрактом, робоче місце за ним зберігається. За інформацією Бахмутської ВА, підприємство найбільше працює з населенням в евакуації.
Приймають на роботу та контролюють дисципліну: які обов’язки виконують директори КП
Що входить до переліку посадових обов’язків керівників КП. Серед іншого, керівництво, наприклад:
забезпечує дотримання правил охорони праці та техніки безпеки;
обирає форми й системи оплати праці;
встановлює працівникам розміри тарифних ставок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат на умовах визначених чинним законодавством України та колективним договором;
вживає заходів заохочення і накладає дисциплінарні стягнення відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку.
Працівники, які перебувають у штаті КП, але не виконують обов’язків не отримують коштів — повідомили у Бахмутській ВА. Також у відповіді зазначили, що заброньовані від призову під час мобілізації лише директори КП, решта працівників не заброньовані.
Комунальні підприємства в Бахмуті, за винятком Бюро технічної інвентаризації, надали загальні звіти, без чітких кількісних показників роботи. Відсутність конкретних результатів роботи в евакуації та відкритої інформації щодо стратегії діяльності КП, призводить до формування неоднозначної суспільної думки про доцільність їхнього існування під час окупації та руйнування міста.
На тлі цих обставин у громади виникає резонне питання: “Яка роль комунальних підприємств для міста, яке зараз не має можливості використовувати їхній потенціал у стратегічно важливих напрямках?” Відповідь на це питання залишається недостатньо зрозумілою для мешканців.
Якщо ж місцева влада і КП проводять важливу роботу в умовах евакуації або мають довгострокові плани, спрямовані на відновлення міста, ефективна комунікація цих дій з громадою стала б критично важливим елементом. Прозорі звіти та інформація про конкретні кроки й досягнення КП допоможуть не тільки уникнути хибних суджень, але й підтримають довіру громади в цей складний період.
З початку російської агресії в 2014 році стан медицини на захоплених рф територіях системно погіршувався. Якщо в 2013 році на території Донеччини було близько 170 лікарень, то зараз на окупованій частині залишилося лише 48 (26 ще працюють на підконтрольній Україні території). На Луганщині кількість лікарень скоротилася ще більше — від 110 до початку окупації до близько 15 зараз. Якщо врахувати, що більша частина лікарень в окупації перепрофільована на військові шпиталі, а дефіцит кадрів серед лікарів, за оцінками російських джерел, сягає 60-70%, можна уявити, що відбувається з людьми в окупації, яким не пощастило захворіти.
Ми дослідили стан медицини на окупованих територіях Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запоріжжя.
Лікарні
Значна частина лікарень були знищені під час бойових дій. Звичайно, ситуація в різних регіонах різниться. Якщо в Бахмуті та Авдіївці не залишилося жодної, а тих небагатьох людей, хто ще є на тих територіях, фельдшер приймає в непристосованій для цього кімнаті вцілілого будинку, то на Херсонщині та в Запоріжжі лікарні збереглися. Проте там інша проблема — більшість з них перепрофільована під прийом поранених російських військових злочинців.
Станом на серпень 2025 року “міністерство охорони здоров’я днр” звітує про 207 медзакладів, які працюють на окупованій частині Донеччини. Це вони порахували не лікарні, а будь-які медичні заклади разом із фельшерськими пунктами.
Карта медзакладів “днр” / скриншот із росджерел
При цьому в окупованій частині Донеччини непоодинокі випадки закриття медзакладів. Їх закривають із різних причин, частіше за все для показових ремонтів.
Зокрема, у жовтні 2024 року в Донецьку закрили стоматологічну поліклініку. Її не реорганізували, а повністю ліквідували. При цьому лікарям, нібито, запропонували нові місця для працевлаштування.
У липні 2025 року в Донецьку закрили перший корпус Донецького перинатального центру. Тепер там не прийматимуть пологи, а лише надаватимуть гінекологічні послуги. Причиною закриття став “ремонт приміщень”. Породіль направлятимуть в інші медзаклади. Строки відновлюваних робіт не повідомляються.
Катастрофічна ситуація з медзакладами склалась в окупованому Маріуполі. Причина полягає в руйнуванні медзакладів під час боїв за місто.
Зокрема, важко отримати допомогу дітям. Маріупольська міськрада повідомляла, що зараз у місті відсутні дитячі інфекційні відділення. Тому дітей з ГРВІ та інфекційними захворюваннями батьки вимушені везти до Нікольського або Донецька. Взагалі спеціалізованої дитячої лікарні в місті більше немає.
Правда, за три роки окупації росіяни встигли побудувати в Маріуполі дві лікарні. Одна з них з’явилася вже наприкінці 2022 року. Одноповерхова лікарня на території кардіоцентру відразу була обнесена парканом. Там виставили охорону і поставили пропускний пункт. Ніхто сторонній не може потрапити туди. Тож можемо припустити, що це не просто лікарня, а військовий об’єкт.
Лікарня за парканом / фото росджерела
Другу лікарню — великий медичний центр — окупанти побудували у 2024 році. Завезли туди сучасне обладнання (те, що раніше було в Маріуполі, було вкрадене і вивезене навесні 2022 року).
Але поява лікарні не вирішила проблеми з медичним обслуговуванням мешканців.
“Для того, щоб записатися до лікаря на обстеження, треба чекати місяць а то і більше. Я хотіла пройти МРТ, а мені сказали, подзвоніть через місяць, можливо, лікар буде. Тобто обладнання є, а лікарів, які б могли на тому обладнанні працювати, немає”, — розповіла мешканка Маріуполя Галина.
Будівництво медичного центру в Маріуполі / скриншот
У серпні 2025 року так зване “міністерство охорони днр” ухвалило рішення про реорганізацію центрів первинної медико-санітарної допомоги. Фактично їх ліквідують шляхом приєднання до міських і районних лікарень. Це рішення, нібито, спрямоване на “покращення якості та доступності медичних послуг для мешканців”.
Ця реформа, нібито, не змінить місця роботи поліклінік, амбулаторій та медпунктів. Вони будуть працювати в єдиній системі. Чим саме таке рішення буде корисним для звичайних пацієнтів, окупаційна адміністрація не каже.
На Луганщині ситуація з медустановами ще гірша. Після першої хвилі окупації багато лікарень з Луганська та інших окупованих міст переїхали у Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Кремінну, Старобільськ, повідомляє 0642.ua. Україна витратила чималі гроші та наново оснастила основні релоковані обласні міські медичні установи.
У Рубіжному незадовго до повномасштабного вторгнення коштом України та міжнародних партнерів було відремонтоване інфекційне відділення Рубіжнянської міської лікарні. Але після окупації Рубіжного лікарня була переобладнана під військовий шпиталь. А лікарі в інтервʼю окупаційним ЗМІ дякували росіянам за закуплене перед повномасштабною війною ще Україною обладнання.
Про відкриття військового госпіталю в Рубіжному
У Луганську більша частина третьої поліклініки тепер обслуговує тільки поранених окупантів. Така ж картина зараз у більшості прифронтових місць окупованої Луганщини.
На окупованій території Херсонщини, як з’ясувало видання Кавун.City у російських реєстрах, окупаційна російська “влада” зареєструвала 24 лікарні, зокрема і ті, які перебувають на деокупованій території: в Херсоні, Білозерці тощо. При цьому в реєстрі лише чотири поліклініки, і всі вони зареєстровані в Херсоні, який фактично є деокупованим, тобто у росіян в окупованій частині Херсонщини зареєстрованих поліклінік як окремих суб’єктів господарювання немає. Їх функції фактично виконують в лікарнях.
Ще 19 закладів різної форми власності, дотичних до медицини — коледжі, станції швидкої допомоги тощо — зареєстровані за російським законодавством на Херсонщині. Також вони включають фейкові заклади, які фактично перебувають на деокупованій території Херсонщини.
Проте проблема на Херсонщині полягає не в кількості лікарень або відсутності обладнання, а у катастрофічному дефіциті лікарів.
Власне, як і на окупованій частині Запоріжжя. Наприклад, в Бердянську збереглася довоєнна кількість медустанов, розповідають колеги з Приморка.city. Працюють міська лікарня (колишнє Бердянське територіальне медичне об’єднання) та міжрайонна поліклініка (колишній Бердянський Центр первинної медико-санітарної допомоги), які окупанти перереєстрували у “державні бюджетні заклади охорони здоров’я”, обласний центр надання психіатричної та наркологічної допомоги (колишній Бердянський обласний психоневрологічний диспансер), Бердянська стоматологічна поліклініка. Діють приватні клініки “Візант”, “Медіфаст”, “Центр кожи”. Окрім того, приватну практику ведуть лікар-гінеколог та стоматологи.
Щодо медичного обладнання, то у приватних клініках воно залишилося у робочому стані з довоєнних часів. У “державних” — всі оновлення це медичне обладнання, яке було придбано для Бердянської лікарні безпосередньо до вторгнення. Його окупанти намагалися видати за привезене з рф. Втім, більшість високоточної медичної апаратури або не працює з різних причин, або працює за певних умов і для певних категорій.
Так, у міській поліклініці КТ немає, у лікарні томографію роблять лише тим, кого привезла швидка. Для комп’ютерного обстеження треба їхати в Мелітополь чи Сімферополь. Безкоштовного обстеження УЗД в міській лікарні треба чекати місяцями, або можна домовитися за 2000 рублів (ред. 990 гривень). Рентген-апарат у поліклініці не працює, в лікарні — лише за особливим дозволом.
Але ці технічні проблеми ніщо у порівнянні з величезним кадровим голодом, який фактично паралізував медицину на окупованих територіях.
Лікарів немає
Брак лікарів в Донецьку почався ще з 2015 року, коли багато лікарів вирішили не залишатися на невизначеній території, де діють банди замість законів. Після закриття кордонів через ковід цей потік на виїзд призупинився. Але проблема нестачі медичних кадрів залишилася.
Проблема значно поглибилась після 2022 року. Лікарів стало менше (багато кого примусово відправляли на фронт, перепрофільовували на роботу у військових шпиталях), а людей, які потребують медичної допомоги через війну, обстріли, стрес, брак якісних медикаментів, стало кратно більше. От система і захлинулася.
В Маріуполі у 2022 році тисячі людей помирали не через обстріли, а через відсутність медичної допомоги.
Проблеми з кадрами стала ще більш помітною перед новим навчальним роком, коли раптом з’ясувалося, що в окупованих містах немає лікарів, які б могли провести медичний огляд дітей перед школою. Ватажок “днр” Денис Пушилін заявив, що в лікарнях великі черги через щорічні медогляди дітей перед школою. Тому окупаційна влада обрала 12 лікарень, які проводитимуть огляди дітей у суботу. Ця послуга була доступна у дев’яти населених пунктах: Донецьку, Макіївці, Сніжному, Харцизьку, Шахтарську, Кіровському, Жданівці,Маріуполі та Старобешевому.
При цьому окупанти подають таке рішення як позитивне. Нібито, це дає можливість людям “пройти медогляди без прив’язки до місця проживання”. Також батькам дітей дозволяють відмовитись від огляду в одного чи кількох лікарів, надавши письмову відмову.
В лікарні почали привозити мобільні бригади для огляду дітей, зокрема в Єнакієво, Мангуші і Докучаєвську.
Брак лікарів у “днр” намагаються вирішити шляхом відряджень на Донеччину російських лікарів з так званих “регіонів-шефів”. Зокрема, у 2024 році до лікарень прибули понад 400 російських лікарів. Вони, нібито, “допомагали закрити основні проблемні питання амбулаторної і стаціонарної ланок”.
В коментарі маріупольському виданню 0629 один з місцевих лікарів розповідав, що російські колеги досить професійні, але їм все навколо байдуже, вони їдуть на окуповані території тому, що тут їм пропонують житло і зарплату в 2 рази більшу, ніж вдома.
Загалом, станом на зараз, каже співрозмовник 0629, ці “варяги” не можуть покрити всі потреби в лікарях, та і бажаючих їхати на вахту стає все менше і менше.
А на Херсонщині, крім лікарів-вахтовиків, запрошують і вояжерів із інших країн. Наприклад, із Лівану. Колись, за часів СРСР, радянські лікарі їхали до Лівану рятувати людей, а зараз на заробітки в окуповану Україну їдуть вже самі ліванці. Ну а що робити, якщо окупаційній владі все важче заманювати на вахту російських лікарів.
Російські медіа представляли це як акт волонтерства. Насправді ж це була цілеспрямована кампанія із залучання іноземців до роботи в РФ і на окупованих РФ територіях.
Приклад “вахтової” роботи лікарів з росії на окупованій Херсонщині / скриншот з окупаційного медіа 8 вересня 2025 року
Аналогічна ситуація і на окупованій Луганщині, де лікарів як мінімум впʼятеро менше за потрібне, якщо рахувати кількість населення. Це вимушена визнати навіть окупаційна влада. За словами так званої “міністерки охорони здоров’я лнр” Наталії Пащенко, у низці прифронтових районів кадровий дефіцит медиків сягає 80%. У деяких населених пунктах залишилося лише по кілька лікарів різних спеціальностей, а один терапевт обслуговує 10–12 сіл.
У тимчасово окупованому Сіверськодонецьку на все місто працюють лише два лікарі-терапевти. Ще більш гостра ситуація з роботою “швидкої допомоги”. У багатьох районах люди змушені чекати допомоги по пів доби, адже на чергуванні залишається тільки одна бригада “швидкої”.
Брак лікарів у Бердянську Запорізької області особливо став відчутним, коли до Бердянська хлинув потік тих, хто вижив — мешканців знищеного росіянами Маріуполя. Адже частина бердянських медиків, рятуючи власні сім’ї, на той час покинули місто. Тоді ситуація дещо виправилася за рахунок медиків-маріупольців, які осіли в Бердянську.
Наступний відчутний удар по міській системі охорони здоров’я стався влітку 2023 року, коли чимало лікарів звільнялися з лікарні та поліклініки через примус брати паспорти рф. А тодішня директорка Бердянського Центру первинної медико-санітарної допомоги Олена Пулькіна пішла на співпрацю з окупантами і не подала необхідні документи до НСЗУ, через що місцеві медики втратили й українську зарплатню.
Через все це Бердянськ покинули багато фахівців.
Олена Пулькіна перейшла на бік окупантів / скриншот із росджерел
Восени того ж року усіх містян поставили перед жорстким вибором: або отримання паспорта країни-окупанта, або майже повне обмеження доступу до медицини. У Бердянському психоневрологічному диспансері колаборантська адміністрація взагалі заборонила видавати ліки хворим без російського паспорта. Попри те, що ці медпрепарати необхідні для стабілізації стану хронічно хворих людей і у вільному продажі їх немає. Директорка-колаборантка цього медзакладу Альона Діхтяр згодом отримала підозру в державній зраді від СБУ, проте й досі очолює так званий “Обласний центр надання психіатричної та наркологічної допомоги”. До речі, її чоловік Владислав Діхтяр — також зрадник, наразі очолює так звану “Бердянську міжрайонну поліклініку”.
На совісті очільників-колаборантів міської медицини щонайменше кілька смертей бердянців під час серйозних епідемій ГРВІ, що прокотилися містом взимку 2024 та 2025 років. Адже окупаційна влада ретельно приховувала дані про масштаби епідемій та необхідність жорсткого карантину. Ба більше — не перешкоджала проведенню міських масових пропагандистських заходів.
Наприкінці 2024 року окупаційна влада на ТОТ Запорізької області почала впроваджувати “медичну реформу”. Зокрема, в Бердянську з дефіцитом лікарів вирішили боротися об’єднанням медзакладів, створивши одну районну лікарню. За задумом, фахівці вузьких спеціальностей повинні працювати поруч з педіатрами, сімейними лікарями та дільничними. Але на практиці це лише загострило проблему браку медперсоналу, адже від переміщення лікарів їх більше не стає.
Таблиця кадрових потреб медичних закладів (для службового використанням), оприлюднена силами Бердянського спротиву. Згідно із цими даними не вистачає 197 медичних спеціалістів, а середній медичний персонал укомплектований на 40%
Москва намагається компенсувати брак кадрів програмами “Земський лікар” та “Земський фельдшер”, які працюють на всіх окупованих територіях. Вони передбачають “підйомні” для медиків, що погодяться переїхати у віддалені села й міста окупованих територій.
Лікарі, які беруть участь, при переїзді отримають по 1 мільйону рублів (ред. близько 494 тисячі гривень), а фельдшери, акушерки і медсестри — по 500 тисяч рублів (ред. близько 247 тисяч гривень). Для тих же, хто працюватиме на віддалених і важкодоступних територіях, такі виплати збільшено в півтора раза — до 1,5 мільйона і 750 тисяч рублів відповідно. Однак результати не виправдовують очікувань.
Так, у 2023 році — першому році реалізації програм — на окуповану Луганщину переїхали п’ятеро лікарів і п’ятеро фельдшерів. У 2024 році “земськими” медиками стали 10 лікарів і один фельдшер швидкої допомоги. На наступні три роки заплановано залучити ще 150 фахівців — по 50 щороку. Проте працювати у зруйнованих війною регіонах, навіть за великі гроші, бажаючих обмаль.
Окрім залучення російських фахівців, окупанти вирішили дозволити фельдшерам проводити лікування і робити призначення та встановлювати діагнози на рівні з лікарями. Молоді лікарі, які не мають досвіду і навіть не проходили інтернатуру, починаючи з 3 курсу навчання вже працюють у лікарнях на позиціях не інтернів, а лікарів. Якою є якість таких фіхавців і такого лікування, вважаємо, зрозуміло.
Люди і їхні болі
Потрапити на прийом до лікаря на окупованих територіях зараз, як виграти в лотерею.
Справжнім квестом для більшості хворих на тимчасово окупованій Луганщині став сам запис на прийом до лікаря. Наприклад, на вході у так звану “республіканську” лікарню у Луганську щодня збирається величезна черга, щоб тільки потрапити до реєстратури. Люди приходять о 5 ранку, щоб отримати талон, а після стоять декілька годин, щоб потрапити з тим талоном на прийом.
Черги в лікарнях “лнр” / фото росджерела
У багатьох містах “лнр” взагалі відсутні онкологи. При тому, що у шахтарському краї завжди вистачало хворих на онкологію. Взагалі щоб потрапити до більшості профільних лікарів треба чекати місяцями. Навіть щоб зробити рентген мешканцям прифронтової Луганщини іноді треба проїхати за пів сотні кілометрів.
Але, навіть при такому дефіциті окупаційна влада досі не спромоглася погасити заборгованість із заробітної плати медичним працівникам, що виникла ще у 2014–2015 роках.
Мешканці Донеччини скаржаться, що стан лікарень поганий, а окупаційна влада робить лише показові ремонти, не займаючись оновленням обладнання і меблів.
Відгуки мешканців окупованої Донеччини / скриншот
Є скарги і на доступність медичних послуг. Попри заяви щодо безоплатної медицини, жителі “днр” навіть з наявністю поліса не можуть безоплатно зробити УЗД, МРТ, КТ, а також лікуватися від онкології. Гроші за лікування вимагають і в російських лікарнях, попри наявність паспорта громадянина рф. У людей вимагають місцеву прописку, в разі відсутності — гроші за лікування.
Відгуки мешканців окупованої Донеччини / скриншот
Не надають обіцяного і людям з інвалідністю. Користувачка в соцмережі розповіла про те, що лежача людина з інвалідністю 5 місяців чекала підгузки за програмою реабілітації.
Відгуки мешканців окупованої Донеччини / скриншот
Своє обурення висловлює і медперсонал. Кажуть, що “міністерство охорони здоров’я днр” так і не вирішило питання щодо підвищення зарплат, тому люди і звільняються з лікарень.
На Херсонщині люди скаржаться на гостру проблему доступу до ліків, особливо в малих громадах окупованої частини Херсонищни, сіл та селищ, де більш активно ведуть бойові дії: Каховка, Нова Каховка, Олешки, Гола Пристань. Трохи краща ситуація у Скадовську та Генічеську, але лише відносно інших громад. В цілому ж люди часто мають їхати до окупованого Криму навіть для того, щоб придбати ліки російського або білоруського виробництва, адже інших майже немає.
В Маріуполі чоловіка з інсультом не поклали до лікарні і залишили вдома через відсутність вільних місць у реанімації. Чоловік помер через декілька днів без медичної допомоги.
А іншого чоловіка виписали після операції через 2 дні із обласної клінічної лікарні, яку окупанти перейменували у муніципальну, у нього почався сепсис ран.
Ще люди скаржаться, що безкоштовна медицина від окупантів зовсім не безкоштовна, а дуже дорога.
У міській поліклініці Бердянська КТ немає, у лікарні томографію роблять лише тим, кого привезла швидка. Для комп’ютерного обстеження треба їхати в Мелітополь чи Сімферополь. Безкоштовного обстеження УЗД в міській лікарні треба чекати місяцями, або можна домовитися за 2000 рублів (ред. близько 990 гривень). Рентген-апарат у поліклініці не працює, в лікарні — лише за особливим дозволом.
Разом з тим, ті, хто потрапив до стаціонару з інсультом, апендицитом, грижами чи переніс екстрену операцію на судинах, відзначають, що загалом лікування було безкоштовним, лікарняна їжа теж цілком прийнятна. Витрачалися здебільшого на “подяку” лікарям і медперсоналу, аби забезпечити собі належну увагу, розмір “подяки” — близько 5000 рублів (ред. близько 2470 гривень).
До речі, така ж “подяка” в Маріуполі за видалення щитоподібної залози (в Бердянську такі операції не роблять) обійдеться у 25000 рублів (ред. близько 12340 гривень).
Пресловуті “безкоштовні” операції в Сімферополі, Ростові-на-Дону чи Москві — це окрема тема. Як розповіли бердянці, самі операції дійсно безкоштовні, але за організацію такої поїздки і перебування в клініці треба заплатити від 35 000 до 60 000 рублів.
Розцінки на деякі послуги в самому Бердянську такі:
аналіз сечі в приватній клініці — 200 рублів, крові — 1050 рублів;
УЗД у приватного лікаря — 700 рублів, у приватній клініці 2500–3400 рублів;
обстеження у приватного гінеколога разом з УЗД і аналізами — 3000 рублів;
магнітотерапія суглобів у міській лікарні за направленням лікаря — безкоштовна, в приватній клініці — 200 рублів за одну процедуру;
лазерне видалення базаліоми (різновид раку шкіри) в приватній клініці — 20 000 рублів;
видалення зуба в стоматологічній поліклініці в середньому — 1800 рублів, лікування зуба — від 3250 до 12 500 рублів, металокерамічна коронка на 1 зуб — близько 9000 рублів, пластмасова — 5600 рублів.
По факту, зараз медицина на тимчасово окупованих територіях скотилась на рівень позаминулого сторіччя. А лікарі сьогодні ще більш недоступні, ніж класичні земські доктори з оповідань Чехова, бо до них селяни їхали на старій бричці день чи два, але все ж мали шанс добратися, а щоб сьогодні просто побачити людину у білому халаті, у більшості населених пунктів в окупації знадобиться набагато більше часу.
Бахмутська міська рада продовжує працювати в евакуації. У серпні 2025 року громада придбала товарів та послуг на суму понад 430 тисяч гривень. Що саме купували за ці гроші?
14 735 гривень витратили на механічні запасні частини: циліндр зчеплення, передній гальмівний диск і передні гальмівні колодки.
12 546 гривень витратили на 16 послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільного транспорту.
На послуги з реєстрації в системі програмного Продукту “АІС “Місцеві бюджети рівня розпорядника бюджетних коштів” та підтримки програмного продукту протягом одного року витратили 3 760 гривень.
Управління культури Бахмутської міськради: закупівлі
Протягом серпня 2025 року Управління культури Бахмутської міськради провело п’ять закупівель на 93 240 гривень.
Найзатратнішим стало придбання 190 штук презентаційних статуеток, дерев’яних фоторамок, підставок під телефон і подарункових коробок. На це витратили 60 000 гривень.
1 404 гривень пішли на послуги з обробки даних, постачання, видачі та обслуговування кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів кваліфікованого електронного підпису.
Управління економічного розвитку Бахмутської міськради: закупівлі
Протягом серпня 2025 року Управління економічного розвитку Бахмутської міськради провело одну закупівлю на 18 384 гривень. Кошти пішли на виготовлення рекламної продукції.
Фінансове управління Бахмутської міськради: закупівлі
Протягом серпня 2025 року фінансове управління Бахмутської міськради провело дві закупівлі на 10 443 гривень.
9 075 гривень витратили на послуги з реєстрації користувача програмного продукту “ІАС “Місцеві бюджети рівня міста, району “2006”.
1 368 гривень витратили на ручний верстат для зшивання документів.
КДЮСШ №1: закупівлі
За кошти місцевого бюджету КДЮСШ №1 Бахмутської міськради провела одну закупівлю на 7 500 гривень. За ці кошти придбали багатофункціональний пристрій HP LaserJet M140 Wi-Fi (ред. пристрій для друку).
Бахмутський міський центр соціальних служб: закупівлі
Протягом серпня 2025 року Бахмутський міський центр соціальних служб провів одну закупівлю на 5 950 гривень. Кошти витратили на канцелярські товари.
Бахмутський міський центр культури та дозвілля імені Євгена Мартинова: закупівлі
Протягом серпня 2025 року Бахмутський міський центр культури та дозвілля імені Євгена Мартинова провів одну закупівлю на 49 999 гривень. За ці кошти придбали:
3 лляні сукні;
3 плахти;
2 чоловічі вишиванки.
Бахмутський коледж ім. Карабиця: закупівлі
За кошти місцевого бюджету Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені Івана Карабиця провів одну закупівлю на 40 500 гривень. Кошти пішли на послуги з обслуговування автомобільним транспортом.
Загалом закупівлі Бахмутської громади за серпень 2025 року склали 432 615,60 гривень.
З початку російської агресії в 2014 році стан медицини на захоплених рф територіях системно погіршувався. Якщо в 2013 році на території Донеччини було близько 170 […]
Бахмутська міська рада продовжує працювати в евакуації. У серпні 2025 року громада придбала товарів та послуг на суму понад 430 тисяч гривень. Що саме купували […]
Часовоярська міська рада продовжує працювати в евакуації. У травні 2025 року громада придбала товарів та послуг на суму понад 4,8 мільйонів гривень. Що саме купували […]
У “днр” працює регіональний виконком партії “единая россия”. Її очолює уродженець Курської області рф — олексій муратов. Він починав свою кар’єру в компанії “росенергоатом”, а […]
До нового навчального року лишаються лічені тижні. Майбутні першокласники готуються вперше сісти за парти, а вчителі — відкрити для них двері у світ знань. Та […]
