У матеріалі Бахмут та Сіверськодонецьк: як працюють комунальні підприємства в евакуації та у скільки обходяться міським бюджетам редакція досліджувала роботу КП окупованого Бахмута в евакуації. Ми надіслали запит до міської ради, де спитали, який стратегічний сенс зараз має робота комунальних підприємств? 

Нагадаємо, що ми аналізували роботу таких Бахмутських КП за півтора року — 2023 та перше півріччя 2024: 

• “Бахмут-вода”; 
• “Бахмутська житлова управляюча компанія; 
• Опитненське сільське комунальне підприємство “ПРОГРЕС” 
• Бахмутське бюро технічної інвентаризації”, 

А також роботу “Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міської ради”.

Переглянути інформацію про витрати комунальних підприємств та зарплати керівників КП можна за посиланням. Крім того, ми зверталися до директорів цих комунальних підприємств та до керівництва Бахмута прокоментувати конкретні обов’язки робітників, які досі продовжують працювати у бахмутських КП в евакуації. А ще, чому не звітують про роботу, якщо отримують фінансування з бюджету? Чи отримують відсоток зарплати працівники, які перебувають у штаті, але не виконують обов’язків? Чи заброньовані ці працівники від служби в ЗСУ? І загалом, який стратегічний сенс має утримання КП міста в евакуації. Втім, отримати коментарі усно нам не вдалося, за більш як тиждень, нам відповіли вже на запит.

Інновації та партнерство — стратегічний сенс КП

У відповідь на запит нам надали таку відповідь: “Стратегічний сенс роботи комунальних підприємств в умовах воєнного стану має проактивний та адаптивний підходи, які фокусуються на інноваціях, партнерстві, дотриманні законодавства, комунікації та моніторингу”.

Що робили комунальні підприємства у 2023-2024 роках?

Як повідомляють у Бахмутській ВА, комунальні підприємства після окупації міста й евакуації: 

• звітують до всіх Державних служб України, профільних департаментів та Управлінь Бахмутської міської ради;
• надають обґрунтовані відповіді на запити від населення щодо поховання громадян на території Бахмутської МТГ під час воєнного стану;
• ведуть постійний моніторинг доступної інформації масштабів руйнування, та її періодичного оновлення, підприємством ведеться постійний моніторинг та оцінка збитків завданих у ході бойових дій.

Детально про роботу кожного підприємства — читайте нижче.

КП “Бахмут-Вода”

У відповіді на запит нам повідомили, що, КП “Бахмут-вода”  наразі продовжує роботу з абонентського обслуговування, формує відповіді на запити пенсійного фонду у кабінеті підприємства, звернення абонентів через сайт Абонент інфо, пошту тощо. КП бере участь у судових процесах щодо стягнення боргів за водопостачання та водовідведення, на початок повномасштабного вторгнення це 41 позовна заява та 171 заява про видачу судового наказу про стягнення боргу за послуги водопостачання та водовідведення на користь КП. Крім того, стягують заборгованості, які виникли в абонентів, і які подали до початку воєнного стану. Здають в оренду спецтранспорт, проводять періодичну підготовку документації, а також формують та викладають на Прозорро документацію для здачі техніки в оренду.

Перелічені задачі крім директора, Романа Спічкіна, керівництво КП включає такі посади:

• головний бухгалтер;
• начальник планового відділу;
• начальник служби реалізації;
• заступник начальника служби реалізації;
• начальник відділу кадрів;
• начальник юридичного відділу;
• начальник водопровідних мереж.

Штатну кількість працівників “Бахмут-води” складає 101 працівник, з них 4 виконують посадові обов’язки, з іншими дія трудового договору призупинена.

Робота КП КП “Бахмут-вода” обійшлася бюджету на липень 2024 року у понад 2,5 мільйона гривень на фінансову підтримку для безперебійної роботи та виплати заробітної плати, 90,8 тисячі гривень на оренду приміщень і оплату комунальних послуг. Також 49,8 тисячі гривень на програмне забезпечення. На придбання та реєстрацію спеціалізованої техніки ще 41 тисяча гривень, а також запчастини для автомобільного транспорту — 67,4 тисячі гривень. Паливо для перевезення гуманітарної допомоги до осередків підтримки мешканців громади вартувало ще 94,8 тисячі гривень. Так за півтора року 2024 на функціонування КП бюджет Бахмута витратив понад 2,8 мільйона гривень. 

КП “Бахмутська житлова управляюча компанія”

Як повідомили у Бахмутській міськраді, КП “Бахмутська житлова управляюча компанія” продовжує надавати послуги мешканцям громади, які на теперішній час мають статус ВПО. Серед них — видача різних довідок. 

КП надає довідки про склад сім’ї або зареєстрованих осіб: у 2023 році видано 224 таких довідок, у 2024 році — 325 довідок, які стосуються 476 осіб. 

На підприємстві збереглася актуалізована база даних мешканців міста, завдяки чому надають такі довідки, в тому числі й жителям будинків, які створили ОСББ та знаходились у самостійному управлінні.

У штаті КП на липень 2024 — 5 працівників, 4 з яких виконують свої обов’язки, серед них зокрема директор підприємства та головний бухгалтер, який формує кошториси, складає звітності тощо.

Робота “Бахмутської житлової управляючої компанії” обходиться бюджету у більш як 6.8 мільйонів гривень. Витрати КП включають: фінансову підтримку для безперебійної роботи та виплати заробітної плати — 6.8 мільйона гривень, придбання та реєстрацію техніки й обладнання — 30,9 тисячі гривень, а також придбання палива для доставляння гуманітарної допомоги до осередків підтримки мешканців громади 14,9 тисячі гривень.

“Бахмутська житлова управляюча компанія”

“БАХМУТ-ВОДА”, “БАХМУТСЬКИЙ КОМБІНАТ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ”

“БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС”, КП “ПРОГРЕС” забезпечують перевезення гуманітарної допомоги, надають допомогу транспортом комунальної власності Бахмутської міської територіальної громади для забезпечення підтримки мешканців Бахмутської міської територіальної громади, в умовах воєнного стану.  Витрати з бюджету на  КП “ПРОГРЕС” склали більше ніж 3,1 мільйона гривень, це:

• фінансова підтримка для безперебійної роботи та виплати заробітної плати складають 3,1 мільйона гривень; 
• придбання та реєстрація техніки й обладнання для потреб КП — 2,9 тисячі гривень; 
• придбання палива для доставляння гуманітарної допомоги до осередків підтримки мешканців громади ще 11,2 тисячі гривень.

Штатна чисельність працівників “Прогресу” складає 37,5, з них 2 виконують обов’язки.

Найбільш детальний звіт з кількісними показниками роботи ми отримали по роботі «Бахмутське бюро технічної інвентаризації».  Вони протягом липня — грудня 2023 року: 

• надали 3213 консультацій;
• отримали  3438 запитів від державних реєстраторів, суддів, правоохоронних органів та звернень (скарг) громадян;
•   876 осіб звернулося на особистий прийом;
• обробили звернення та надали 1863 довідки про правову належність нерухомого майна (безплатних за запитами державних реєстраторів, суддів, правоохоронців та платних за зверненнями громадян, адвокатів, нотаріусів); 
• надали 610 письмових роз’яснень, 
• 47 відповідей на звернення громадян через «урядову гарячу лінію» 

За 9 місяців 2024: 

• надали 2544 консультації; 
• отримали 2181 запит від державних реєстраторів;
• 1213 осіб звернулося на особистий прийом за отриманням платних послуг;
• надали 1204 довідки. 

На роботу Бахмутського БТІ з бюджету витратили близько 1,1 мільйона гривень, серед витрат — зарплати, комп’ютерна техніка, канцтовари, програмне забезпечення та інші витрати. На липень 2024 у штаті КП 5 працівників, 4 з яких виконують свої обов’язки, один працівник проходить військову службу за контрактом, робоче місце за ним зберігається. За інформацією Бахмутської ВА, підприємство найбільше працює з населенням в евакуації.

Приймають на роботу та контролюють дисципліну: які обов’язки виконують директори КП

Що входить до переліку посадових обов’язків керівників КП. Серед іншого, керівництво, наприклад: 

• забезпечує дотримання правил охорони праці та техніки безпеки;
• обирає форми й системи оплати праці;
• встановлює працівникам розміри тарифних ставок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат на умовах визначених чинним законодавством України та колективним договором;
• вживає заходів заохочення і накладає дисциплінарні стягнення відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники, які перебувають у штаті КП, але не виконують обов’язків не отримують коштів — повідомили у Бахмутській ВА. Також у відповіді зазначили, що заброньовані від призову під час мобілізації лише директори КП, решта працівників не заброньовані. 

Комунальні підприємства в Бахмуті, за винятком Бюро технічної інвентаризації, надали загальні звіти, без чітких кількісних показників роботи. Відсутність конкретних результатів роботи в евакуації та відкритої інформації щодо стратегії діяльності КП, призводить до формування неоднозначної суспільної думки про доцільність їхнього існування під час окупації та руйнування міста.

На тлі цих обставин у громади виникає резонне питання: “Яка роль комунальних підприємств для міста, яке зараз не має можливості використовувати їхній потенціал у стратегічно важливих напрямках?” Відповідь на це питання залишається недостатньо зрозумілою для мешканців.

Якщо ж місцева влада і КП проводять важливу роботу в умовах евакуації або мають довгострокові плани, спрямовані на відновлення міста, ефективна комунікація цих дій з громадою стала б критично важливим елементом. Прозорі звіти та інформація про конкретні кроки й досягнення КП допоможуть не тільки уникнути хибних суджень, але й підтримають довіру громади в цей складний період.

Читайте також:

• Бахмут та Сіверськодонецьк: як працюють комунальні підприємства в евакуації та у скільки обходяться міським бюджетам 
• Зарплати у 2024: скільки отримують керівники КП Бахмута в евакуації
• Яку зарплату отримує влада Бахмута у 2024 році: огляд

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2015 році, коли Донецьк уже рік як був під окупацією, місцевий мешканець Віктор Пудак вирішує піти на службу до окупантів. Спочатку, скромним заступником начальника відділу у псевдоміністерстві “днр”. Потім — очільником “Юнармії”, яка на окупованих територіях навчає дітей від 8 років складати присягу “Батьківщині днр” і керувати бойовими дронами. Сьогодні під його керівництвом — понад 7 тисяч підлітків.

Редакція зібрала детальне досьє на Віктора Пудака.

Хто такий Віктор Пудак: від університету до окупаційної служби

Дані	За даними центру “Миротворець”
Повне ім’я	Пудак Віктор Вікторович
Дата народження	20.10.1978
Місце народження	Донецька область, місто Красноармійськ (Покровськ)
ВКонтакте	vk.com/id65722680
Однокласники	ok.ru/profile/562430790640
Telegram-канал	t.me/VictorPudak

Пудак Віктор Вікторович народився 20 жовтня 1978 року в Донецькій області. Навчався у середній школі №3, потім вступив до Донецького національного університету, який закінчив у 2001 році. До 2014 року він був пересічним мешканецем міста без помітної публічної біографії. Після того як Донецьк перейшов під контроль проросійських угруповань, Пудак почав активно будувати кар’єру в окупаційних структурах, займаючись вихованням молоді.

З 2015 року Пудак обіймав посаду заступника начальника відділу військово-патріотичного виховання та оздоровлення молоді в т.зв. “Міністерстві молоді, спорту і туризму днр”. Звідси починається його системна робота з ідеологічної обробки молоді, яка зростала на тимчасово окупованих територіях. У 2019 році, коли угруповання “днр” вирішило створити власну “юнармію” за прямою аналогією з російською організацією, її очолив саме Пудак. У 2021 році він став начальником Центрального штабу ОО ВПД “Молода Гвардія – Юнармія” днр і отримав медаль організації “За активну військово-патріотичну роботу”. З липня 2023 року він офіційно начальник штабу регіонального відділення “Юнармія” на окупованій частині Донецької області.

Але кар’єра Пудака не обмежується “юнармією”. У лютому 2026 року у своєму Telegram-каналі він повідомив, що отримав медаль “Ветеран бойових дій” від організації “Бойове братство”, нагороду, яка офіційно видається учасникам бойових дій на окупованій території. Тожі ж Пудак відкрив власний Telegram-канал, у першому повідомленні якого відразу позначив його призначення: “Цей канал оголошується єдиним пунктом управління для отримання наказів, бойових розписань і важливих зведень. Тут буде лише перевірена інформація про побудови, навчальні виходи, стрільби та всі значущі операції”. Мова — характерна, Пудак послідовно використовує військову термінологію навіть у побутових повідомленнях: батьки дітей у нього “вірні союзники”, підсумки — “бойові зведення”.

Що відбувається на “навчальних виходах”: стрільба, дрони, присяга

Сам Пудак детально звітує про те, чим займаються “юнармійці”. Так, у лютому 2026 року у Маріуполі на базі школи №41 відбувся “зліт місцевого відділення”, у цій школі створили перший юнармійський клас. Того ж місяця у донецькій школі №119 відкрили “парти героя” — це меморіальні парти з іменами випускників, що загинули у складі російських збройних формувань у війні проти України. Юнармійці були там у ролі почесної варти.

Окупаційні медіа подають такі заходи як “історичну пам’ять”, фактично ж ідеться про вбудовування війни у повсякденне життя дітей як норму і зразок для наслідування.

Також у лютому Пудак відкрито похвалився, що “юнармійці в днр” почали проходити курси з управління дронами в умовах бойових дій. Було підписано угоду з т.зв. “республіканським центром безпілотних систем”, де підлітки навчаються воювати за допомогою БПЛА. У квітні 2026 року Пудак оголосив набір на “сборы в Авангард”, це табори тактичної і спортивної підготовки для юнаків і дівчат 14–17 років на чотири зміни протягом літа, так дітей готують до військових дій. А у травні в Шахтарську і Маріуполі провели зональні етапи “Зарниці 2.0”, всеросійської військово-патріотичної гри, де дії — це “бойові завдання”, а не дитячі ігри. Пудак тут виступав суддею.

Пудак будує не лише військову, а й медійну складову “юнармії”. Так, він звітував, що виграв президентський грант на розвиток напрямку “Юнкор”, нібито дитячої журналістики. Наставниками юних “журналістів” стали пропагандистський телеканали “Россия 1” та “Республіканський медіахолдинг”, які поширюють дезінформацію про війну в Україні. Вже у березні Пудак також підписав угоди про співпрацю з Асоціацією ветеранів сво в днр з штабом “юнармії” Красноярського краю, тож мережа ширшає горизонтально і вертикально одночасно.

У червні Пудак оголосив про участь у VI Конференції Донецького регіонального відділення “єдиної росії” — вже як член регіональної політради партії путіна.

Віктор Пудак став одним із ключових функціонерів російської системи мілітаризації дітей та молоді на тимчасово окупованій частині Донецької області. Після роботи в окупаційному “міністерстві молоді, спорту і туризму днр” він очолив регіональний штаб “юнармії”. Під керівництвом Пудака “юнармія” в окупованій Донеччині перетворилася на розгалужену структуру, яка охоплює тисячі дітей та підлітків. Організація не лише проводить нібито “військово-патріотичні заходи”, а й залучає молодь до навчання з керування безпілотниками, участі у військово-пошукових експедиціях та інших активностях, пов’язаних із підготовкою до служби в російських силових структурах.

Активна публічна діяльність Пудака свідчить про його участь в інтеграції окупованої частини Донеччини в російський політичний та ідеологічний простір через систему виховання молоді. Саме через такі структури росія формує лояльність до своїх інституцій серед дітей та підлітків на окупованих територіях.

До теми:

Олександра Кульгіна (досьє) або як окупація вирощує нових “лідерів” з українських дітей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Понад 4 мільйони. Саме стільки переселеців налічував в Україні Мінсоц станом на 2 лютого 2026 року. Ці мільйони українців, переміщені, але не позбавлені виборчих прав. Інша справа, чи зможуть вони ними скористатися, бо питання участі внутрішньо переміщених осіб у майбутніх виборах залишається відкритим, і дедалі гострішим. 

Бахмут IN.UA поговорив з Павлом Романюком, експертом з виборчого права про те, які перепони є для ВПО на шляху до участі у післявоєнних виборах.

Хто пояснює

Примітка. Павло Романюк — експерт з виборчого права, радник з правових питань Громадянської мережі ОПОРА. Бере участь у тематичних підгрупах робочої групи з підготовки законодавчих пропозицій щодо особливостей виборів в умовах повоєнних виборів та/або під час особливого періоду.

Вибори можливі в Україні тільки після завершення воєнного стану. Але що далі?

Перше, що важливо зафіксувати, вибори в Україні юридично неможливі, поки діє воєнний стан. Це не питання політичної волі — це конституційна норма.

“Воєнний стан перебуває в контраверсії з виборами, тобто це не поєднані речі. Бо воєнний стан спрямований на консолідацію зусиль для протидії ворогу, для посилення обороноздатності за рахунок інструментів, в тому числі за рахунок обмеження прав людини. А вибори, це вільний політичний процес, в якому дуже важливі гарантування виборчих принципів, виборчих прав”,— каже спікер.

Тобто питання потрібно ставити, не “чи будуть вибори”, а “що відбудеться одразу після того, як воєнний стан завершиться”. І ось тут починається найскладніше, каже Павло Романюк. Бо без масштабної верифікації та оновлення даних мільйони людей просто не потраплять до списків виборців, і це не метафора, а технічна реальність.

Щоб уникнути цього, потрібна масштабна комунікаційна кампанія, спрощення електронних і паперових процедур, синхронізація реєстрів. І головне, держава має пояснити людям різницю між тимчасовою зміною місця голосування і зміною виборчої адреси, бо наслідки цих двох процедур мають відмінності. 

Примітка. У чому різниця між цими двома процедурами?

Тимчасова зміна місця голосування — це разова технічна дія під конкретні вибори. Наприклад, людина з Бахмута, живе у Києві і подає заяву та голосує на київській дільниці. Але її виборча адреса залишається бахмутською. На місцевих виборах вона все одно належить до своєї громади походження. 

Зміна виборчої адреси — це постійне рішення, яке змінює виборчу прив’язку людини назавжди (до наступної зміни). Та сама людина з Бахмута стає виборцем Київської області. Вона голосує на місцевих виборах за київського мера і депутатів Київської ради. Але вже не має жодного відношення до виборів у Маріуполі, навіть якщо місто деокупують.

Питання, як братимуть участь у виборах мільйони ВПО, залишається відкритим. Але час на підготовку — іде. 

ВПО мають право голосу. Але чи потраплять до списків?

Юридично внутрішньо переміщені особи не втрачають виборчих прав через сам факт переміщення. Вони залишаються громадянами України, а отже, виборцями. Але наявність права, не завжди гарантує його реалізацію, а з урахуванням наслідків війни можуть бути й додаткові перепони.

“Наголошу, що внутрішньо переміщені особи не втрачають право голосу через сам факт переміщення, бо вони залишаються громадянами України, тобто виборцями, відповідають виборчим цензам. На президентських виборах вони зможуть проголосувати як виборці на загальнодержавних виборах — або за своєю виборчою адресою, або за місцем фактичного перебування, якщо скористаються процедурою зміни місця голосування без зміни виборчої адреси”, — каже експерт.

Він додає, що умовою реалізації права голосу є включення до списку виборців. А списки формуються на основі Державного реєстру виборців — і саме тут починається проблема. Реєстр значною мірою досі відображає картину розселення до повномасштабного вторгнення. За оцінками ОПОРИ, станом на червень 2026 рік, близько 6,5 мільйона виборців формально залишаються зареєстрованими на тимчасово окупованих територіях. Ще 1,5-1,7 мільйона, взагалі без виборчої адреси.

“Без спеціальних процедур і завчасної актуалізації даних Державного реєстру виборців мільйони українців можуть фактично не потрапити до списків”, — попереджає Романюк.

Три шляхи до виборчої дільниці для ВПО. Легких немає

Для ВПО на президентських та парламентських виборах існують три варіанти участі, пояснює спікер. Кожен, зі своїми наслідками.

Перший — залишитися прив’язаним до своєї виборчої адреси (тобто голосувати там, де людина офіційно зареєстрована до переміщення). Для жителів окупованих територій, він фактично нереальний.

Другий — це тимчасова зміна місця голосування без зміни виборчої адреси. Це найбільш гнучкий механізм, бо людина голосує там, де реально перебуває, але зберігає прив’язку до громади походження.

Третій — це зміна виборчої адреси на фактичне місце проживання.

Але тут є важливий нюанс вже в контексті місцевих виборів, на якому наголошує Романюк:

“Якщо змінюємо виборчу адресу, то вже ми відносимося до іншої громади і голосуємо за органи місцевого самоврядування тієї громади, на яку ми змінили цю виборчу адресу, але вже не маємо відношення до громади попереднього походження. Це вже не технічна дія на конкретні вибори, а зміна постійної виборчої прив’язки людини до певної громади”, — каже спікер.

А що з місцевими виборами?

Якщо на президентських і парламентських виборах ВПО мають відносно прозорі шляхи участі, то місцеві вибори, це вже зовсім інша історія. Тут виборець голосує не просто “де зручно”, а за органи самоврядування конкретної громади, до якої належить за виборчою адресою. Сьогодні в робочих групах обговорюється ідея автоматично перенести всіх ВПО до громад фактичного проживання, за даними реєстру ВПО. Але Павло Романюк вважає це небезпечним рішенням і пояснює чому:

“Річ в тому, що реєстр ВПО не точний, і може людина цього і не бажає — людина може тимчасово жити в іншому регіоні, але зберігати зв’язок зі своєю громадою походження. Тому тут немає такого універсального рецепту. Ключовим є те, щоб не змінювати виборчу адресу автоматично, без волі виборців. Зміна має відбуватись внаслідок усвідомлених дій виборця”.

Про масштаб розриву між реєстрами і реальністю свідчать власні дослідження ОПОРИ: лише 37,5% серед тих, хто має досвід переміщення, є офіційно зареєстрованими як ВПО. Навіть серед тих, хто перемістився після початку повномасштабного вторгнення, офіційний статус мають лише 44,7%.

І окремо є питання, а що буде з місцевими виборами для жителів з ТОТ, це жителі повністю окупованих громад: як наприклад Бахмутської, Маріупольської, Авдіївської, Мелітопольської та десятків інших. Ми поставили питання, а що буде з їхнім представництвом на президенських або наприклад місцевих виборах?

“Окупація громади не означає втрату права голосу як громадянина України. Водночас такі громади є однією з найскладніших для адміністрування. Показово, що в реєстрі виборців досі значаться десятки тисяч виборців з окупованих територій віком понад 100 років. І понад тисяча — старші 115 років. Це свідчить не про довголіття українців, а про критичний стан реєстру, розумієте”, — каже Павло Романюк.

Щодо місцевих виборів в окупованих громадах, вони просто неможливі технічно та юридично:

“Якщо територія громади окупована там неможливо організувати демократичні вибори. До деокупації управління на цих територіях фактично здійснюватиметься через спеціально-публічно правові механізми — або військова адміністрація, або інші тимчасові моделі, які будуть визначені законом. Але це не є заміною місцевого самоврядування в демократичному сенсі”.

При цьому він окремо наголошує: держава не має права просто “стерти” людей із їхніх громад походження або автоматично перенести до нових без їхньої волі.

Чи може Україна запозичити досвід проведення виборів?

Примітка. Перші загальнонаціональні вибори в Боснії і Герцеговині після завершення війни відбулися 14 вересня 1996 року — менш ніж через рік після підписання Дейтонських мирних угод, які поклали край збройному конфлікту. Основним завданням голосування було створення спільних державних інститутів для країни, що залишалася глибоко поділеною як за етнічною ознакою, так і за адміністративним устроєм. Йшлося про співіснування трьох основних етнічних спільнот — босняків, сербів і хорватів — у межах двох автономних утворень: Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської.

Для забезпечення довіри до процесу вибори проходили під міжнародним наглядом. Їх організацію та моніторинг здійснювала Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Втім, результати голосування показали, що мирна угода не означала швидкого подолання суспільних розколів. Більшість виборців підтримала націоналістичні партії, які вже перебували при владі до війни або відігравали провідну роль під час конфлікту. Серед них — Партія демократичної дії (SDA), що представляла переважно босняків, Сербська демократична партія (SDS) та Хорватська демократична співдружність (HDZ). За підсумками виборів до колективного органу влади — Президії Боснії і Герцеговини — увійшли представники трьох етнічних груп, а головою Президії став босняцький політик Алія Ізетбегович. У Республіці Сербській президенткою була обрана Біляна Плавшич.

Коли шукають аналоги, найчастіше згадують Боснію і Герцеговину після Дейтонських мирних угод 1995 року. Там ОБСЄ організовувала вибори з урахуванням масового переміщення, зберігаючи зв’язок біженців із довоєнними громадами.

Але Павло Романюк застерігає від механічного перенесення цього досвіду:

“Такої збройної агресії, такого масштабу, не було в новітній історії, тому жоден з цих досвідів не можна механічно перенести на Україну. Боснійський досвід показував і певні ризики: активна реєстрація голосування від переміщених осіб потребувала складної верифікації, адміністрування за кордоном, високого рівня довіри до процедур і постійного захисту від політичних маніпуляцій. Для України цей приклад корисний не як готова модель, а як підтвердження принципу, що держава має шукати спосіб не виключати переміщених осіб із політичного життя їхніх громад, але робити це через безпечні, прозорі й перевірювані процедури”

І окремо експерт згадує про росію як фактор ризику, поки вона контролює окуповані території, будь-які вибори там є неможливими, бо держава-агресор втручатиметься в політичні процеси України.

До теми:

Де мій депутат: редакція дослідила, де зараз бахмутські обранці й хто не склав мандат

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!