У Хмельницькій області працює хоспіс для самотніх літніх людей. Більша частина його мешканців — люди, яких вивезли з прифронтових територій Донеччини. Історія хоспісу почалася у 2017 році в місті Часів Яр. Після повномасштабного вторгнення заклад переїхав на Хмельниччину, де і продовжив свою роботу.

Як зараз працює хоспіс, редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Геннадій Ткачов, який опікується закладом.

Хоспіс у Часів Ярі, переїзд на Хмельниччину

Хоспіс для самотніх літніх людей розпочав роботу в місті Часів Яр у 2017 році. Його відкрив місцевий волонтер Євген Ткачов. Сюди звозили покинутих людей з сірої зони.

“Притулок працює з 2017 року. Це все почалося з того, що батько купив один будинок, потім інший, потім третій. І до цих будинків звозили покинутих стареньких з сірої зони. В ті роки були цілі покинуті села, і звідти військові та волонтери вивозили до нас літніх людей. Так і почалась наша робота”, — розповідає волонтер.

Спочатку хоспісом опікувався його засновник Євген Ткачов. Та коли кількість людей збільшилась до 14-15, він передав управління закладом своєму синові Геннадію. До сьогодні Геннадій Ткачов залишається його директором.

Згодом кількість людей зросла до 55. Для їх розміщення були вже чотири будинки та три квартири. Однак у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, родина Ткачових вирішила евакуювати хоспіс. Притулок знайшли на Хмельниччині. Зараз літні проживають у будівлі колишнього дитячого санаторію в Дунаєвецькому районі.

“Після початку повномасштабного вторгнення ми одразу ж почали думати куди переїжджати. Бо лінія фронту вже тоді була достатньо близько. Мабуть, найближче було до Горлівки, кілометрів 40-50. Спочатку нам знайшли для переїзду школу в Хмельницькій області. Ми туди переїхали, але нам потрібно було розділити хоспіс, бо всі 55 людей не поміщалися у школу, куди ми переїжджали. 15 людей поїхали у Львівську область до притулку, яким опікувалась церква. А 40 людей поїхали з нами до Хмельниччини в школу. Там ми пробули два роки. І потім Дунаєвецька міська рада приготувала для нас колишній дитячий санаторій і будівлі панського маєтку. Тут ми вже працюємо більше року”, — розповідає Геннадій Ткачов.

Як працює хоспіс

Наразі в хоспісі перебувають 50 людей. Вмістити більшу кількість він не може. Всі люди, які живуть у хоспісі — це самотні літні люди, більшість з яких мають фізичні чи ментальні розлади. Близько 80% мешканців — це люди, яких евакуювали з Донеччини.

“Це люди похилого віку, 70+. Майже всі з якимись фізичними або ментальними вадами. Ці люди покинуті, але майже у всіх є родичі. Це або повністю відсутнє спілкування, або дуже давно не бачили і не знають де ці родичі взагалі. Інколи ці родичі телефонують раз у тиждень або раз у місяць, можуть дізнатися самопочуття. І є один чи два такі, що раз на пів року приїжджають з-за кордону провідати. Є, звісно, й ті, в кого ніколи не було ні дітей, ні внуків, але таких небагато”, — каже Геннадій Ткачов.

Люди, які живуть у хоспісі, мають постійне піклування. Їм надають повноцінне харчування та медичний догляд.

“На одній зміні працюють близько 8-9 людей. А взагалі персонал складає десь 13-14 людей. Прийшли на зміну, 12 годин відпрацювали, а наступний день відпочивають. Наприклад, кухар працює 5 днів, 2 дні відпочиває, тому кожен день у нас різна кількість працівників може бути”, — каже директор хоспісу.

Працює заклад за допомоги волонтерів.

“Без волонтерів ми не виживемо, адже коштів не вистачає. Дунаєвецька міська рада оплачує нам рахунки за світло і воду, бо без цього було б взагалі нереально існувати. Для опалення у нас є своя кочегарка, і нам закупляють туди дрова для опалення, за що ми теж дуже вдячні. Якщо самим прийшлось би купувати, то понад 300 тисяч гривень потрібно було б на це. Взагалі на початку війни волонтерських організацій було значно більше. Майже кожен місяць хтось привозив їжу чи якісь запаси на майбутнє. А зараз допомагає тільки “Рокада” з Хмельницького і декілька закордонних організацій”, — зазначив Євген Ткачов.

У разі звільнення місць нових людей до хоспісу привозять волонтери. Першочергово це евакуйовані з прифронтових територій.

Читайте також:

• Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку
• Безплатний притулок та адаптація: як санаторії України допомагають ВПО
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На підконтрольній українській владі території Донецької області досі перебувають діти. За даними Донецької ОВА, мова йде про 6 124 неповнолітніх осіб.

Деталі щодо ситуації на Донеччині під час брифінгу повідомили Юлія Рижакова, Начальниці служби у справах дітей та Дмитро Пожарського, т.в.о заступника директора Департаменту – начальника управління у справах пільгової категорії громадян.

Скільки дітей залишається на територіях примусової евакуації

За словами Юлії Рижакової, На підконтрольній території області залишається перебувати 6 124 дитини. У 16 населених пунктах чотирьох територіальних громад, де оголошена примусова евакуація, перебувають 235 дітей із 196 сімей. Розподіл по громадах має такий вигляд:

• у місті Миколаївка залишаються дві дитини з однієї сім’ї;
• у Краматорській територіальній громаді перебуває 51 дитина з 51 сім’ї;
• в окремих районах Слов’янської громади проживають 118 дітей із 99 сімей;
• у Новодонецькій територіальній громаді перебувають 64 дитини з 45 сімей.

Миколаївка належить до зони активних бойових дій. Раніше місцезнаходження родин встановити не вдавалося, проте наразі одну дитину виявили за межами зони активних бойових дій. Випадки евакуації дітей у примусовий спосіб без супроводу батьків відсутні.

“Кожен день, який дитина проводить під обстрілами, залишає глибокі травми на все її життя. Дитяча психіка не здатна витримати постійний страх, звуки вибухів та хронічний стрес“, — наголосила начальниця служби у справах дітей Юлія Рижакова.

Вона нагадала, що минулого тижня під час обстрілу в Краматорську загинули дві дитини.

Статистика евакуації населення

За даними Дмитра Пожарського, за останній тиждень евакуйовано 58 дітей із 47 сімей. З Краматорської громади вивезли 20 дітей, зі Слов’янської — 27 дітей, з Новодонецької — 10 дітей.

Загалом за липень 2026 року з області евакуювали 186 дітей із 153 сімей. З початку повномасштабного вторгнення евакуювали 1 мільйон 406 тисяч осіб, з яких близько 212 тисяч — діти. З 1 липня 2026 року самостійно виїхали близько 7,8 тисячі осіб, включно з 1 100 дітьми.

Читайте також:

Чому евакуація з Донеччини стає складнішою: у “Пролісці” назвали дві причини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Кореспондентка Бахмут IN.UA, яка відвідала захіл, присвячений презентації дослідження “Карта проблем і рішень: досвід ВПО та інституційні перспективи відновлення” поставила запитання щодо розв’язання житлових проблем внутрішньо переміщених осіб. Відповідь надав Владислав Закаблук, начальник відділу прав ВПО офісу Омбудсмана України. За його словами, в Україні діють три основні програми забезпечення житлом, проте їх розцінюють як не дуже ефективні.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Стратегія підтримки внутрішньо переміщених осіб

За словами Владислава Закаблуки, реалізація прав переселенців та розробка відповідної політики є прямим обов’язком уряду та профільних міністерств. В одній із попередніх щорічних доповідей офіс Омбудсмана надав рекомендацію урядовцям розробити стратегію забезпечення ВПО житлом. Вона має включати окреме фінансування та чіткі заходи. Наразі уряд відповідну програму не затвердив..

На сьогодні існують механізми пільгового іпотечного кредитування, зокрема від Держмолодьжитла та за програмою KFW. Проте скористатися ними здатна обмежена кількість громадян. Для інших осіб залишаються три альтернативні програми:

• субсидія на ринку орендованого житла;
• фонди тимчасового проживання. Органи місцевої влади мають формувати ці фонди, наповнювати їх та розподіляти житло за бальною системою;
• програма “сільські будиночки”, яка має збільшити відсоток переселенців із житлом.

Оцінка ефективності заходів

Відсоток внутрішньо переміщених осіб, які можуть скористатися наявними програмами компенсації та забезпечення житлом, залишається вкрай малим. Уряд не вживає достатніх заходів для подолання цієї кризи.

Першочерговими проблемами для переселенців в Україні є житло та робота. Для врегулювання ситуації необхідно створювати нові дієві механізми.

Читайте також:

Діти-ВПО не отримують виплати через онлайн-навчання: Офіс омбудсмана просить змінити правила

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!