У Хмельницькій області працює хоспіс для самотніх літніх людей. Більша частина його мешканців — люди, яких вивезли з прифронтових територій Донеччини. Історія хоспісу почалася у 2017 році в місті Часів Яр. Після повномасштабного вторгнення заклад переїхав на Хмельниччину, де і продовжив свою роботу.

Як зараз працює хоспіс, редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Геннадій Ткачов, який опікується закладом.

Хоспіс у Часів Ярі, переїзд на Хмельниччину

Хоспіс для самотніх літніх людей розпочав роботу в місті Часів Яр у 2017 році. Його відкрив місцевий волонтер Євген Ткачов. Сюди звозили покинутих людей з сірої зони.

“Притулок працює з 2017 року. Це все почалося з того, що батько купив один будинок, потім інший, потім третій. І до цих будинків звозили покинутих стареньких з сірої зони. В ті роки були цілі покинуті села, і звідти військові та волонтери вивозили до нас літніх людей. Так і почалась наша робота”, — розповідає волонтер.

Спочатку хоспісом опікувався його засновник Євген Ткачов. Та коли кількість людей збільшилась до 14-15, він передав управління закладом своєму синові Геннадію. До сьогодні Геннадій Ткачов залишається його директором.

Згодом кількість людей зросла до 55. Для їх розміщення були вже чотири будинки та три квартири. Однак у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, родина Ткачових вирішила евакуювати хоспіс. Притулок знайшли на Хмельниччині. Зараз літні проживають у будівлі колишнього дитячого санаторію в Дунаєвецькому районі.

“Після початку повномасштабного вторгнення ми одразу ж почали думати куди переїжджати. Бо лінія фронту вже тоді була достатньо близько. Мабуть, найближче було до Горлівки, кілометрів 40-50. Спочатку нам знайшли для переїзду школу в Хмельницькій області. Ми туди переїхали, але нам потрібно було розділити хоспіс, бо всі 55 людей не поміщалися у школу, куди ми переїжджали. 15 людей поїхали у Львівську область до притулку, яким опікувалась церква. А 40 людей поїхали з нами до Хмельниччини в школу. Там ми пробули два роки. І потім Дунаєвецька міська рада приготувала для нас колишній дитячий санаторій і будівлі панського маєтку. Тут ми вже працюємо більше року”, — розповідає Геннадій Ткачов.

Як працює хоспіс

Наразі в хоспісі перебувають 50 людей. Вмістити більшу кількість він не може. Всі люди, які живуть у хоспісі — це самотні літні люди, більшість з яких мають фізичні чи ментальні розлади. Близько 80% мешканців — це люди, яких евакуювали з Донеччини.

“Це люди похилого віку, 70+. Майже всі з якимись фізичними або ментальними вадами. Ці люди покинуті, але майже у всіх є родичі. Це або повністю відсутнє спілкування, або дуже давно не бачили і не знають де ці родичі взагалі. Інколи ці родичі телефонують раз у тиждень або раз у місяць, можуть дізнатися самопочуття. І є один чи два такі, що раз на пів року приїжджають з-за кордону провідати. Є, звісно, й ті, в кого ніколи не було ні дітей, ні внуків, але таких небагато”, — каже Геннадій Ткачов.

Люди, які живуть у хоспісі, мають постійне піклування. Їм надають повноцінне харчування та медичний догляд.

“На одній зміні працюють близько 8-9 людей. А взагалі персонал складає десь 13-14 людей. Прийшли на зміну, 12 годин відпрацювали, а наступний день відпочивають. Наприклад, кухар працює 5 днів, 2 дні відпочиває, тому кожен день у нас різна кількість працівників може бути”, — каже директор хоспісу.

Працює заклад за допомоги волонтерів.

“Без волонтерів ми не виживемо, адже коштів не вистачає. Дунаєвецька міська рада оплачує нам рахунки за світло і воду, бо без цього було б взагалі нереально існувати. Для опалення у нас є своя кочегарка, і нам закупляють туди дрова для опалення, за що ми теж дуже вдячні. Якщо самим прийшлось би купувати, то понад 300 тисяч гривень потрібно було б на це. Взагалі на початку війни волонтерських організацій було значно більше. Майже кожен місяць хтось привозив їжу чи якісь запаси на майбутнє. А зараз допомагає тільки “Рокада” з Хмельницького і декілька закордонних організацій”, — зазначив Євген Ткачов.

У разі звільнення місць нових людей до хоспісу привозять волонтери. Першочергово це евакуйовані з прифронтових територій.

Читайте також:

• Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку
• Безплатний притулок та адаптація: як санаторії України допомагають ВПО
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Осінній Львів — це казка, що оживає під ногами. Місто, яке й без того захоплює атмосферою, у жовтні та листопаді набуває особливої чарівності: теплі кольори листя, туманні ранки, м’яке світло та аромат кави на кожному кроці. Це та пора, коли навіть звичні вулиці виглядають по-новому, а кожна прогулянка перетворюється на справжнє естетичне задоволення.

Детальніше про те, де у Львові можна знайти найкращі локації для осінніх фото — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Топ локацій для найкращих фотографій

Серце Львова у жовтні та листопаді добре підходить для прогулянок із камерою. Площа Ринок восени набуває золотого відтінку і є класичним вибором для фотографій. Якщо для зйомки потрібна тиша, варто звернути увагу на Італійський дворик зі старовинними арками. На вулицях Руській та Краківській можна використати гру світла та тіні, що створює ідеальний фон для портретних кадрів. Для повноти композиції можна додати філіжанку львівської кави чи гарячого шоколаду.

Паркові зони та природні локації

Парки та ліси у жовтих барвах є традиційним варіантом для зйомки. Найстаріший у місті парк Івана Франка приваблює величезними дубами й липами, які у жовтні створюють ефект дощу. У Стрийському парку можна зробити фото на широких алеях, біля озера, на лавках або поруч із пальмами в оранжереї. За панорамними знімками з видом на осінній горизонт та туманними світанками варто піднятися на Високий замок. Також восени відкритий вхід до центральної ботанічної локації ЛНУ, де розквітають хризантеми й айстри. Етнографічні хати у поєднанні з лісом та осіннім світлом можна знайти у парку “Знесіння” та Шевченківському гаю.

Урбаністичні краєвиди та дахи

Осіннє сонце сідає раніше, забезпечуючи м’яке світло для зйомок на дахах та на тлі вікон старого міста. З даху кав’ярні “Львівська мануфактура кави” відкривається вид на черепицю старих будинків та куполи соборів. Цікаве освітлення та глибину кадру можна отримати в підземеллях та арках Домініканського собору. На вулиці Братів Рогатинців є хороша перспектива для стилізованих зйомок, а в галереї “Щось цікаве” на площі Ринок — затишний дворик із мистецькими інсталяціями. Індустріальний фон для творчих проєктів пропонує Фабрика повидла на Підзамче.

Осінні вулички та неочевидні фотозони

У вересні та жовтні міські вулиці розкриваються по-новому. Вулиця Вірменська пропонує локації з графіті та старими ліхтарями, а вузька вулиця Лесі Українки вирізняється вкритими листям балконами. Контраст старого й нового міста помітний на вулиці Личаківській, тоді як нижня частина вулиці Коновальця поєднує осінній спокій та модерністську архітектуру. Для ранкових зйомок добре підходить вулиця Федорова, а вулиця Героїв УПА є нетиповою локацією завдяки різноманіттю кольорів стін та листя.

Серед неочевидних місць для портретних фото чи зйомок у стилі “slow living” варто виділити вінтажний арт-простір “Дзиґа” з підвісними світильниками та книжками. Кольорове листя можна знайти на клумбах біля костелу св. Антонія, а затишний дикуватий пейзаж — біля озерця поруч із Левандівським мостом. Жовтогарячим фоном слугує монументальна архітектура Головного корпусу Політехніки, а для кадрів з етноелементами підійде Микільська церква на Знесінні. Кожен куточок міста в цей час може стати потенційною листівкою.

Читайте також:

Туристичні локації Білої Церкви та околиць: огляд місць для відпочинку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переїзд військовослужбовця на нове місце служби супроводжується фінансовими витратами. Для компенсації цих витрат держава виплачує одноразову підйомну допомогу як самому військовому, так і членам його родини, які переїжджають разом із ним.

Детальніше про те, що таке підйомна допомога військовослужбовцям — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Що таке підйомна допомога

Це одноразова грошова виплата для компенсації витрат при переїзді на нове місце служби або навчання. Допомога розрахована на військових за контрактом, кадрових військових, офіцерів строкової служби та осіб, зарахованих до військових навчальних закладів або переведених в іншу частину. Підставою для нарахування є переїзд до іншого населеного пункту через призначення на посаду, переведення частини, зарахування на навчання, повернення з відрядження, а також після служби чи навчання за кордоном.

Сума для самого військовослужбовця дорівнює одному місячному грошовому забезпеченню, що включає зарплату, надбавки та премії. На кожного члена родини, який переїжджає, додатково виплачується 50 відсотків від цієї суми. Окремо нараховуються добові за дні дороги. Гроші виплачуються за новим місцем служби або навчання на підставі офіційного наказу командира частини чи керівника навчального закладу із зазначенням конкретного розміру допомоги.

Хто має право на підйомну допомогу

Право на підйомну допомогу мають:

• контрактники та офіцери призову, направлені до частин поза межами постійного місця проживання;
• випускники військових коледжів, центрів та вишів, призначені на службу в інше місто;
• військові, переведені між підрозділами в різні міста або які перейшли до ЗСУ з інших формувань;
• особи, які повернулися з відряджень або з-за кордону і продовжують службу в іншому місті;
• військові, призначені до екіпажів кораблів та суден, що переміщуються з пункту будівництва або в ремонт.

Порядок виплати підйомної допомоги

Право на фінансову підтримку виникає з дати призначення на посаду та прийняття справ або з дати зарахування на навчання, якщо воно триває понад шість місяців. У разі переміщення разом із частиною виплати нараховуються з дати прибуття до нового місця служби, вказаної у наказі. Для членів сім’ї нарахування здійснюється з дати подання відповідного рапорту.

Зазначимо, що мобілізовані військовослужбовці не отримують підйомну допомогу. Здійснення виплат для цієї категорії стає можливим виключно після укладання контракту та фактичного переїзду до іншого міста в межах ЗСУ.

Читайте також:

Виплати військовим після демобілізації у 2026 році: види допомоги та умови отримання

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!