У Хмельницькій області працює хоспіс для самотніх літніх людей. Більша частина його мешканців — люди, яких вивезли з прифронтових територій Донеччини. Історія хоспісу почалася у 2017 році в місті Часів Яр. Після повномасштабного вторгнення заклад переїхав на Хмельниччину, де і продовжив свою роботу.

Як зараз працює хоспіс, редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Геннадій Ткачов, який опікується закладом.

Хоспіс у Часів Ярі, переїзд на Хмельниччину

Хоспіс для самотніх літніх людей розпочав роботу в місті Часів Яр у 2017 році. Його відкрив місцевий волонтер Євген Ткачов. Сюди звозили покинутих людей з сірої зони.

“Притулок працює з 2017 року. Це все почалося з того, що батько купив один будинок, потім інший, потім третій. І до цих будинків звозили покинутих стареньких з сірої зони. В ті роки були цілі покинуті села, і звідти військові та волонтери вивозили до нас літніх людей. Так і почалась наша робота”, — розповідає волонтер.

Спочатку хоспісом опікувався його засновник Євген Ткачов. Та коли кількість людей збільшилась до 14-15, він передав управління закладом своєму синові Геннадію. До сьогодні Геннадій Ткачов залишається його директором.

Згодом кількість людей зросла до 55. Для їх розміщення були вже чотири будинки та три квартири. Однак у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, родина Ткачових вирішила евакуювати хоспіс. Притулок знайшли на Хмельниччині. Зараз літні проживають у будівлі колишнього дитячого санаторію в Дунаєвецькому районі.

“Після початку повномасштабного вторгнення ми одразу ж почали думати куди переїжджати. Бо лінія фронту вже тоді була достатньо близько. Мабуть, найближче було до Горлівки, кілометрів 40-50. Спочатку нам знайшли для переїзду школу в Хмельницькій області. Ми туди переїхали, але нам потрібно було розділити хоспіс, бо всі 55 людей не поміщалися у школу, куди ми переїжджали. 15 людей поїхали у Львівську область до притулку, яким опікувалась церква. А 40 людей поїхали з нами до Хмельниччини в школу. Там ми пробули два роки. І потім Дунаєвецька міська рада приготувала для нас колишній дитячий санаторій і будівлі панського маєтку. Тут ми вже працюємо більше року”, — розповідає Геннадій Ткачов.

Як працює хоспіс

Наразі в хоспісі перебувають 50 людей. Вмістити більшу кількість він не може. Всі люди, які живуть у хоспісі — це самотні літні люди, більшість з яких мають фізичні чи ментальні розлади. Близько 80% мешканців — це люди, яких евакуювали з Донеччини.

“Це люди похилого віку, 70+. Майже всі з якимись фізичними або ментальними вадами. Ці люди покинуті, але майже у всіх є родичі. Це або повністю відсутнє спілкування, або дуже давно не бачили і не знають де ці родичі взагалі. Інколи ці родичі телефонують раз у тиждень або раз у місяць, можуть дізнатися самопочуття. І є один чи два такі, що раз на пів року приїжджають з-за кордону провідати. Є, звісно, й ті, в кого ніколи не було ні дітей, ні внуків, але таких небагато”, — каже Геннадій Ткачов.

Люди, які живуть у хоспісі, мають постійне піклування. Їм надають повноцінне харчування та медичний догляд.

“На одній зміні працюють близько 8-9 людей. А взагалі персонал складає десь 13-14 людей. Прийшли на зміну, 12 годин відпрацювали, а наступний день відпочивають. Наприклад, кухар працює 5 днів, 2 дні відпочиває, тому кожен день у нас різна кількість працівників може бути”, — каже директор хоспісу.

Працює заклад за допомоги волонтерів.

“Без волонтерів ми не виживемо, адже коштів не вистачає. Дунаєвецька міська рада оплачує нам рахунки за світло і воду, бо без цього було б взагалі нереально існувати. Для опалення у нас є своя кочегарка, і нам закупляють туди дрова для опалення, за що ми теж дуже вдячні. Якщо самим прийшлось би купувати, то понад 300 тисяч гривень потрібно було б на це. Взагалі на початку війни волонтерських організацій було значно більше. Майже кожен місяць хтось привозив їжу чи якісь запаси на майбутнє. А зараз допомагає тільки “Рокада” з Хмельницького і декілька закордонних організацій”, — зазначив Євген Ткачов.

У разі звільнення місць нових людей до хоспісу привозять волонтери. Першочергово це евакуйовані з прифронтових територій.

Читайте також:

• Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку
• Безплатний притулок та адаптація: як санаторії України допомагають ВПО
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через тимчасову окупацію Бахмутської громади та повну евакуацію мешканців місцева система освіти була повністю перебудована на дистанційний формат. Станом на вересень 2025 року навчання онлайн проходять понад 2,7 тисячі дітей, більшість з яких перебувають у безпечних регіонах України або за кордоном.

Детальніше про те, скільки навчається дітей в школах Бахмутської громади — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Скільки дітей навчають в освітніх закладах Бахмута

Через тимчасову окупацію території Бахмутської міської територіальної громади та повну евакуацію мешканців система освіти громади працює дистанційно, діти навчаються онлайн. Станом на 1 вересня 2025 року освітня мережа громади налічувала 46 закладів освіти, з яких 12 працювали дистанційно в умовах воєнного стану.

Освіту в закладах Бахмутської громади зараз отримують 2 703 дитини, ще 80 дітей відвідують позашкільні заняття. Більшість цих дітей навчаються не вдома:

• приблизно 6 з 10 дітей перебувають у безпечних регіонах України;
• майже 4 з 10 — за кордоном;
• менше ніж 1% залишаються на тимчасово окупованих територіях, але продовжують навчатися за українською програмою.

У дошкільній освіті Бахмутської громади ситуація суттєво змінилася через війну. З 25 дитсадків, які працювали до повномасштабного вторгнення, роботу призупинили 20. Наразі дистанційно працюють 5 закладів, у яких відкрито 26 груп. У них навчаються 540 дітей віком від 3 до 6–7 років, у середньому, це приблизно 21 дитина в групі. Окремо працюють 10 спеціальних груп, де 206 дітей отримують корекційну допомогу, а також 1 інклюзивна група для 18 дітей, з яких 2 — з особливими освітніми потребами.

У загальній середній освіті з 17 шкіл громади 11 тимчасово не працюють. Освітній процес забезпечують 6 шкіл, у яких відкрито 82 класи та навчаються 2 163 учні. У середньому в класі — 26 дітей. Для дітей з особливими освітніми потребами працюють 11 інклюзивних класів і 1 спеціальний клас, де навчається 21 дитина. Також у двох школах відкрито 5 класів з українознавчим компонентом для 93 дітей, які зараз перебувають за кордоном.

Читайте також:

Пів мільйона на освіту: затвердили програму Бахмутської МТГ на 2026–2027 роки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українського режисера Мстислава Чернова номінували на премію Гільдії режисерів США за документальний фільм “2000 метрів до Андріївки”, що розповідає про звільнення села під Бахмутом.

Про це йдеться на офіційному сайті Гільдії режисерів США (DGA).

Режисера “2000 метрів до Андріївки” номінували на премію DGA

Українського режисера Мстислава Чернова номінували на премію Гільдії режисерів США за стрічку “2000 метрів до Андріївки”. Він боротиметься за нагороду “за видатні режисерські досягнення в документальному кіно за 2025 рік”. Серед інших номінантів — Ґіта Ґандбгір із фільмом “Ідеальна сусідка”, Сара Хакі та Мохаммадреза Ейні зі стрічкою “Розсікаючи скелі”, Елізабет Ло з фільмом “Розвіювачка коханки”, а також Лаура Пойтрас і Марк Обенгауз зі стрічкою “Приховання”.

Переможців премії оголосять під час 78-ї щорічної церемонії нагородження DGA Awards, яка відбудеться 7 лютого.

Сама стрічка “2000 метрів до Андріївки” — це документальний фільм, який показує, як бійці Третьої штурмової бригади звільняють село Андріївка поблизу Бахмута під час контрнаступу у 2023 році. Частину кадрів зняли військові на камери GoPro, інші — сам Мстислав Чернов та співпродюсер фільму Олександр Бабенко, які разом із військовим із позивним “Фєдя” наздоганяли штурмові підрозділи.

Світова прем’єра стрічки відбулася на фестивалі “Санденс” у січні 2025 року, де фільм отримав нагороду за найкращу режисуру в категорії World Cinema Documentary. В Україні картину показали на Docudays UA, де вона здобула три нагороди. З 28 серпня фільм вийшов у широкий прокат.

Також стрічка “2000 метрів до Андріївки” увійшла до шортліста “Оскара-2026” в категорії “Найкращий документальний повнометражний фільм”.

Читайте також:

Spotify назвав головних українських артистів і хіти 2025 року: хто увійшов у топи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!