У Хмельницькій області працює хоспіс для самотніх літніх людей. Більша частина його мешканців — люди, яких вивезли з прифронтових територій Донеччини. Історія хоспісу почалася у 2017 році в місті Часів Яр. Після повномасштабного вторгнення заклад переїхав на Хмельниччину, де і продовжив свою роботу.

Як зараз працює хоспіс, редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Геннадій Ткачов, який опікується закладом.

Хоспіс у Часів Ярі, переїзд на Хмельниччину

Хоспіс для самотніх літніх людей розпочав роботу в місті Часів Яр у 2017 році. Його відкрив місцевий волонтер Євген Ткачов. Сюди звозили покинутих людей з сірої зони.

“Притулок працює з 2017 року. Це все почалося з того, що батько купив один будинок, потім інший, потім третій. І до цих будинків звозили покинутих стареньких з сірої зони. В ті роки були цілі покинуті села, і звідти військові та волонтери вивозили до нас літніх людей. Так і почалась наша робота”, — розповідає волонтер.

Спочатку хоспісом опікувався його засновник Євген Ткачов. Та коли кількість людей збільшилась до 14-15, він передав управління закладом своєму синові Геннадію. До сьогодні Геннадій Ткачов залишається його директором.

Згодом кількість людей зросла до 55. Для їх розміщення були вже чотири будинки та три квартири. Однак у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, родина Ткачових вирішила евакуювати хоспіс. Притулок знайшли на Хмельниччині. Зараз літні проживають у будівлі колишнього дитячого санаторію в Дунаєвецькому районі.

“Після початку повномасштабного вторгнення ми одразу ж почали думати куди переїжджати. Бо лінія фронту вже тоді була достатньо близько. Мабуть, найближче було до Горлівки, кілометрів 40-50. Спочатку нам знайшли для переїзду школу в Хмельницькій області. Ми туди переїхали, але нам потрібно було розділити хоспіс, бо всі 55 людей не поміщалися у школу, куди ми переїжджали. 15 людей поїхали у Львівську область до притулку, яким опікувалась церква. А 40 людей поїхали з нами до Хмельниччини в школу. Там ми пробули два роки. І потім Дунаєвецька міська рада приготувала для нас колишній дитячий санаторій і будівлі панського маєтку. Тут ми вже працюємо більше року”, — розповідає Геннадій Ткачов.

Як працює хоспіс

Наразі в хоспісі перебувають 50 людей. Вмістити більшу кількість він не може. Всі люди, які живуть у хоспісі — це самотні літні люди, більшість з яких мають фізичні чи ментальні розлади. Близько 80% мешканців — це люди, яких евакуювали з Донеччини.

“Це люди похилого віку, 70+. Майже всі з якимись фізичними або ментальними вадами. Ці люди покинуті, але майже у всіх є родичі. Це або повністю відсутнє спілкування, або дуже давно не бачили і не знають де ці родичі взагалі. Інколи ці родичі телефонують раз у тиждень або раз у місяць, можуть дізнатися самопочуття. І є один чи два такі, що раз на пів року приїжджають з-за кордону провідати. Є, звісно, й ті, в кого ніколи не було ні дітей, ні внуків, але таких небагато”, — каже Геннадій Ткачов.

Люди, які живуть у хоспісі, мають постійне піклування. Їм надають повноцінне харчування та медичний догляд.

“На одній зміні працюють близько 8-9 людей. А взагалі персонал складає десь 13-14 людей. Прийшли на зміну, 12 годин відпрацювали, а наступний день відпочивають. Наприклад, кухар працює 5 днів, 2 дні відпочиває, тому кожен день у нас різна кількість працівників може бути”, — каже директор хоспісу.

Працює заклад за допомоги волонтерів.

“Без волонтерів ми не виживемо, адже коштів не вистачає. Дунаєвецька міська рада оплачує нам рахунки за світло і воду, бо без цього було б взагалі нереально існувати. Для опалення у нас є своя кочегарка, і нам закупляють туди дрова для опалення, за що ми теж дуже вдячні. Якщо самим прийшлось би купувати, то понад 300 тисяч гривень потрібно було б на це. Взагалі на початку війни волонтерських організацій було значно більше. Майже кожен місяць хтось привозив їжу чи якісь запаси на майбутнє. А зараз допомагає тільки “Рокада” з Хмельницького і декілька закордонних організацій”, — зазначив Євген Ткачов.

У разі звільнення місць нових людей до хоспісу привозять волонтери. Першочергово це евакуйовані з прифронтових територій.

Читайте також:

• Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку
• Безплатний притулок та адаптація: як санаторії України допомагають ВПО
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні офіційно розпочалася вступна кампанія до закладів професійної освіти. Цьогоріч подати документи до профтехів можуть не лише випускники дев’ятих та одинадцятих класів, але й дорослі громадяни, які прагнуть змінити кваліфікацію або здобути нову професію.

Про це повідомили в Освіта Юа.

Вступна кампанія до професійних коледжів

Для вступу до закладів професійної освіти абітурієнтам не потрібно складати національний мультипредметний тест. Кожен навчальний заклад самостійно встановлює правила відбору. Зазвичай процедура зарахування передбачає проходження співбесіди або складання внутрішніх вступних випробувань.

Прийом заяв на навчання триватиме до 1 вересня. Вступники мають змогу подати папери особисто у приймальній комісії обраного закладу освіти або зробити це дистанційно через електронний кабінет у системі ЄДЕБО. Фінансування навчання можливе у двох форматах: абітурієнти можуть претендувати на місця державного чи регіонального замовлення або ж обрати контрактну форму.

Перелік необхідних документів

Для зарахування до закладу професійної освіти необхідно підготувати стандартний пакет документів. До нього входять

• заява;
• документ про освіту з додатком;
• медична довідка;
• фотокартки;
• копія документа, що посвідчує особу;
• документи, що підтверджують право на пільги за їх наявності.

Військовозобов’язані вступники додатково повинні надати копію військово-облікового документа. Це може бути військовий квиток, тимчасове посвідчення або посвідчення про приписку до призовної дільниці.

Тривалість навчання та забезпечення студентів

Строк навчання у профтехах становить від шести місяців до трьох років. Тривалість освітнього процесу безпосередньо залежить від обраної професії, рівня базової освіти вступника та вже наявної у нього кваліфікації. Усі студенти професійних коледжів забезпечуються місцями для проживання в гуртожитках. Також для учнів передбачена виплата стипендії, початковий розмір якої становить 1 250 гривень.

Читайте також:

Як працює конкурс та формується рейтинг для вступу у 2026 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З 20 по 26 червня відбувся масштабний відкритий форум молодіжних рад “Донеччина: платформа стійкості. Молодь для захисників і захисниць та їхніх родин”. Участь у ньому взяли хлопці і дівчата з різних районів Донеччини. Бахмутську громаду представила Анна Павленко — очільниця молодіжної ради Бахмута, учениця Бахмутської школи №10. 

Які події відбулися в межах форуму і які результати вони принесли, редакції Бахмут IN.UA розповіла Анна Павленко.

Як пройшов молодіжний форум

Відкритий форум молодіжних рад “Донеччина: платформа стійкості. Молодь для захисників і захисниць та їхніх родин” тривав з 20 по 26 червня. Заходи в межах форуму проходили в різних регіонах — Дніпрі, Закарпатті і Києві.

Бахмутську громаду представила Анна Павленко — очільниця молодіжної ради Бахмута. За її словами, програма форуму була насичена різними заходами, але ключовою подією став міжрегіональний діалог молоді Донеччини і Закарпаття.

“Програма була неймовірно насиченою і поєднала в собі офіційні зустрічі, культурні події та цікаве живе спілкування. Одним із ключових етапів став захід “Закарпаття-Донеччина. Єдність. Сила. Україна!”. Він мав для мене велике символічне значення, бо показав, що попри географічну відстань, у нас з представниками молоді Закарпаття є спільні виклики, цінності та прагнення діяти разом. Разом ми провели цілий вечір, обговорюючи свій досвід та подальші плани”, — розповіла Анна Павленко.

За словами очільниці молодіжної ради Бахмута, результатом міжрегіонального діалогу стало планування подальшої співпраці. Поки що конкретних проєктів чи заходів не заплановано, триває обговорення ідей.

“Ми пройшли шлях від знайомства до обговорення спільних проєктів. Думаю, що ми заклали міцний фундамент для співпраці, яка дасть можливості для обміну досвідом та спільного розв’язання проблем молоді. Зараз триває процес розробки спільного плану дій. Ми знайшли повне взаєморозуміння і зараз трансформуємо наші ідеї в реальну співпрацю”, — зазначила Анна Павленко.

Серед цінного досвіду для себе бахмутянка виокремлює зустріч з волонтером Денисом Христовим. 

“Особливо мене вразила та надихнула зустріч із відомим волонтером Денисом Христовим, якого знають за позивним “Голандець”. Спільний перегляд документального фільму про евакуацію людей із прифронтових зон та відкрита розмова з Денисом довела, що такі зустрічі дуже важливі. Вони дають розуміння справжньої ціни людського життя і надихають працювати ще наполегливіше”, — зауважила бахмутянка.

Завершився форум у Києві. Тут зібрали найактивнішу та обдаровану молодь Донеччини, яким очільник Донецької ОВА вручив пам’ятні відзнаки. 

Читайте також:

• Хто увійшов до молодіжної ради Бахмута: оприлюднено новий склад на 2026-2028 роки
• “Моя мотивація — в можливості представляти Бахмут”: історія школярки Анни Павленко, яка очолила раду лідерів учнівського самоврядування Донеччини
• Від шкільних вистав до громадських проєктів: історія Кирила Пономаренка з Бахмута, який об’єднує учнівську громаду

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!