У Хмельницькій області працює хоспіс для самотніх літніх людей. Більша частина його мешканців — люди, яких вивезли з прифронтових територій Донеччини. Історія хоспісу почалася у 2017 році в місті Часів Яр. Після повномасштабного вторгнення заклад переїхав на Хмельниччину, де і продовжив свою роботу.

Як зараз працює хоспіс, редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Геннадій Ткачов, який опікується закладом.

Хоспіс у Часів Ярі, переїзд на Хмельниччину

Хоспіс для самотніх літніх людей розпочав роботу в місті Часів Яр у 2017 році. Його відкрив місцевий волонтер Євген Ткачов. Сюди звозили покинутих людей з сірої зони.

“Притулок працює з 2017 року. Це все почалося з того, що батько купив один будинок, потім інший, потім третій. І до цих будинків звозили покинутих стареньких з сірої зони. В ті роки були цілі покинуті села, і звідти військові та волонтери вивозили до нас літніх людей. Так і почалась наша робота”, — розповідає волонтер.

Спочатку хоспісом опікувався його засновник Євген Ткачов. Та коли кількість людей збільшилась до 14-15, він передав управління закладом своєму синові Геннадію. До сьогодні Геннадій Ткачов залишається його директором.

Згодом кількість людей зросла до 55. Для їх розміщення були вже чотири будинки та три квартири. Однак у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, родина Ткачових вирішила евакуювати хоспіс. Притулок знайшли на Хмельниччині. Зараз літні проживають у будівлі колишнього дитячого санаторію в Дунаєвецькому районі.

“Після початку повномасштабного вторгнення ми одразу ж почали думати куди переїжджати. Бо лінія фронту вже тоді була достатньо близько. Мабуть, найближче було до Горлівки, кілометрів 40-50. Спочатку нам знайшли для переїзду школу в Хмельницькій області. Ми туди переїхали, але нам потрібно було розділити хоспіс, бо всі 55 людей не поміщалися у школу, куди ми переїжджали. 15 людей поїхали у Львівську область до притулку, яким опікувалась церква. А 40 людей поїхали з нами до Хмельниччини в школу. Там ми пробули два роки. І потім Дунаєвецька міська рада приготувала для нас колишній дитячий санаторій і будівлі панського маєтку. Тут ми вже працюємо більше року”, — розповідає Геннадій Ткачов.

Як працює хоспіс

Наразі в хоспісі перебувають 50 людей. Вмістити більшу кількість він не може. Всі люди, які живуть у хоспісі — це самотні літні люди, більшість з яких мають фізичні чи ментальні розлади. Близько 80% мешканців — це люди, яких евакуювали з Донеччини.

“Це люди похилого віку, 70+. Майже всі з якимись фізичними або ментальними вадами. Ці люди покинуті, але майже у всіх є родичі. Це або повністю відсутнє спілкування, або дуже давно не бачили і не знають де ці родичі взагалі. Інколи ці родичі телефонують раз у тиждень або раз у місяць, можуть дізнатися самопочуття. І є один чи два такі, що раз на пів року приїжджають з-за кордону провідати. Є, звісно, й ті, в кого ніколи не було ні дітей, ні внуків, але таких небагато”, — каже Геннадій Ткачов.

Люди, які живуть у хоспісі, мають постійне піклування. Їм надають повноцінне харчування та медичний догляд.

“На одній зміні працюють близько 8-9 людей. А взагалі персонал складає десь 13-14 людей. Прийшли на зміну, 12 годин відпрацювали, а наступний день відпочивають. Наприклад, кухар працює 5 днів, 2 дні відпочиває, тому кожен день у нас різна кількість працівників може бути”, — каже директор хоспісу.

Працює заклад за допомоги волонтерів.

“Без волонтерів ми не виживемо, адже коштів не вистачає. Дунаєвецька міська рада оплачує нам рахунки за світло і воду, бо без цього було б взагалі нереально існувати. Для опалення у нас є своя кочегарка, і нам закупляють туди дрова для опалення, за що ми теж дуже вдячні. Якщо самим прийшлось би купувати, то понад 300 тисяч гривень потрібно було б на це. Взагалі на початку війни волонтерських організацій було значно більше. Майже кожен місяць хтось привозив їжу чи якісь запаси на майбутнє. А зараз допомагає тільки “Рокада” з Хмельницького і декілька закордонних організацій”, — зазначив Євген Ткачов.

У разі звільнення місць нових людей до хоспісу привозять волонтери. Першочергово це евакуйовані з прифронтових територій.

Читайте також:

• Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку
• Безплатний притулок та адаптація: як санаторії України допомагають ВПО
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

34 військовим, які були пов’язані із Соледарською міською територіальною громадою, посмертно присвоїли звання “Почесний громадянин Соледарської міської територіальної громади”. Це рішення 24 вересня підтримали члени Експертної ради під час засідання.

Про це повідомила Соледарська міська рада.

34 Захисникам посмертно присвоїли звання почесних громадян Соледарської громади

24 вересня 2026 року відбулося засідання Експертної ради з попереднього розгляду кандидатур на присвоєння звання “Почесний громадянин Соледарської міської територіальної громади”.

Члени ради розглянули кандидатури 34 Захисників України, які загинули у російсько-українській війні, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Їхні життя були пов’язані із Соледарською міською територіальною громадою. Під час засідання члени Експертної ради розглянули документи та матеріали щодо кожного з кандидатів. За підсумками підтримали ініціативу щодо посмертного присвоєння 34 Захисникам звання “Почесний громадянин Соледарської міської територіальної громади”.

Нагадаємо, що процес присвоєння звання “Почесний громадянин” загиблим військовим у Соледарі розпочався у січні 2025 року, тоді громадська діячка та волонтерка Наталія Тищук запропонувала надати звання від ГО “Почесний громадянин Соледарської міської територіальної громади” Олександру Меденцеву. Це перший – житель Соледарської міської територіальної громади, який загинув у війні проти росії 25 лютого 2019 року поблизу села Новоолександрівка, Попаснянського району Луганської області.

Також звання почесного громадянина пропонують надати Олександру Мацієвському, який загинув 30 грудня 2022 року поблизу міста Соледар.

Яка ситуація у Бахмуті із присвоєння звання “Почесний громадянин” загиблим військовим

Наразі загиблі військові з Бахмута не можуть отримати звання “Почесний громадянин” , цьому суперечить чинне Положення про присвоєння таких статусів. Згідно з ним, отримати звання почесного громадянина міста можна лише за життя. У квітні 2024 року редакція опублікувала відкрите звернення до Бахмутської міської ради щодо присвоєння звання почесного громадянина або вшанування памяті загиблих у інший спосіб.

Станом на вересень 2026 року, Положення все ще не дозволяє отримувати звання “Почесного громадянина” загиблим військовим з Бахмута. Водночас у серпні 2025 року родини загиблих захисників з Бахмута вперше відзначили нагородами від МВА: “Захиснику України — Герою Бахмутської громади”.

До теми:

Не визнають загиблим: що переживають родини воїнів без прощання і як у суді відстоюють право на поховання

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Процедура інформування про результати розгляду документів на одноразову грошову допомогу за програмою “Зимова підтримка” на опалювальний сезон 2026/27 року має чітко визначений алгоритм. Після перевірки інформації ухвалюється рішення про призначення виплати та включення людини до переліку отримувачів або про відмову.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Результати розгляду заяви на “Зимову підтримку”

Відповідь щодо результату розгляду надходить у спосіб, вказаний під час подання документів. Якщо такий спосіб не обрано, використовується один із двох варіантів:

• письмове повідомлення;
• сповіщення через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Для заяв, поданих через центр надання адміністративних послуг, передбачений додатковий етап інформування. Відповідний ЦНАП отримує повідомлення про ухвалене рішення протягом трьох робочих днів із дня його ухвалення. Одночасно інформація надходить безпосередньо заявнику у передбачений для нього спосіб.

Строк надання послуги та розгляду заяви становить до 30 днів із дня її подання.

У разі виявлення помилок у даних, які перешкоджають призначенню допомоги, діє окремий порядок дій. Повідомлення про необхідність уточнення інформації та надання підтвердних документів надсилається протягом трьох робочих днів із моменту виявлення помилки, але не пізніше 4 листопада 2026 року.

Кінцева дата подання документів на програму “Зимова підтримка” — 30 жовтня 2026 року. 4 листопада не є останнім днем для реєстрації, а стосується виключно процесу сповіщення про виправлення помилок у вже поданих заявах.

Читайте також:

Допомога “Зимова підтримка” у розмірі 19 400 гривень: у ПФУ відповіли на головні питання

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!