У Хмельницькій області працює хоспіс для самотніх літніх людей. Більша частина його мешканців — люди, яких вивезли з прифронтових територій Донеччини. Історія хоспісу почалася у 2017 році в місті Часів Яр. Після повномасштабного вторгнення заклад переїхав на Хмельниччину, де і продовжив свою роботу.

Як зараз працює хоспіс, редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Геннадій Ткачов, який опікується закладом.

Хоспіс у Часів Ярі, переїзд на Хмельниччину

Хоспіс для самотніх літніх людей розпочав роботу в місті Часів Яр у 2017 році. Його відкрив місцевий волонтер Євген Ткачов. Сюди звозили покинутих людей з сірої зони.

“Притулок працює з 2017 року. Це все почалося з того, що батько купив один будинок, потім інший, потім третій. І до цих будинків звозили покинутих стареньких з сірої зони. В ті роки були цілі покинуті села, і звідти військові та волонтери вивозили до нас літніх людей. Так і почалась наша робота”, — розповідає волонтер.

Спочатку хоспісом опікувався його засновник Євген Ткачов. Та коли кількість людей збільшилась до 14-15, він передав управління закладом своєму синові Геннадію. До сьогодні Геннадій Ткачов залишається його директором.

Згодом кількість людей зросла до 55. Для їх розміщення були вже чотири будинки та три квартири. Однак у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, родина Ткачових вирішила евакуювати хоспіс. Притулок знайшли на Хмельниччині. Зараз літні проживають у будівлі колишнього дитячого санаторію в Дунаєвецькому районі.

“Після початку повномасштабного вторгнення ми одразу ж почали думати куди переїжджати. Бо лінія фронту вже тоді була достатньо близько. Мабуть, найближче було до Горлівки, кілометрів 40-50. Спочатку нам знайшли для переїзду школу в Хмельницькій області. Ми туди переїхали, але нам потрібно було розділити хоспіс, бо всі 55 людей не поміщалися у школу, куди ми переїжджали. 15 людей поїхали у Львівську область до притулку, яким опікувалась церква. А 40 людей поїхали з нами до Хмельниччини в школу. Там ми пробули два роки. І потім Дунаєвецька міська рада приготувала для нас колишній дитячий санаторій і будівлі панського маєтку. Тут ми вже працюємо більше року”, — розповідає Геннадій Ткачов.

Як працює хоспіс

Наразі в хоспісі перебувають 50 людей. Вмістити більшу кількість він не може. Всі люди, які живуть у хоспісі — це самотні літні люди, більшість з яких мають фізичні чи ментальні розлади. Близько 80% мешканців — це люди, яких евакуювали з Донеччини.

“Це люди похилого віку, 70+. Майже всі з якимись фізичними або ментальними вадами. Ці люди покинуті, але майже у всіх є родичі. Це або повністю відсутнє спілкування, або дуже давно не бачили і не знають де ці родичі взагалі. Інколи ці родичі телефонують раз у тиждень або раз у місяць, можуть дізнатися самопочуття. І є один чи два такі, що раз на пів року приїжджають з-за кордону провідати. Є, звісно, й ті, в кого ніколи не було ні дітей, ні внуків, але таких небагато”, — каже Геннадій Ткачов.

Люди, які живуть у хоспісі, мають постійне піклування. Їм надають повноцінне харчування та медичний догляд.

“На одній зміні працюють близько 8-9 людей. А взагалі персонал складає десь 13-14 людей. Прийшли на зміну, 12 годин відпрацювали, а наступний день відпочивають. Наприклад, кухар працює 5 днів, 2 дні відпочиває, тому кожен день у нас різна кількість працівників може бути”, — каже директор хоспісу.

Працює заклад за допомоги волонтерів.

“Без волонтерів ми не виживемо, адже коштів не вистачає. Дунаєвецька міська рада оплачує нам рахунки за світло і воду, бо без цього було б взагалі нереально існувати. Для опалення у нас є своя кочегарка, і нам закупляють туди дрова для опалення, за що ми теж дуже вдячні. Якщо самим прийшлось би купувати, то понад 300 тисяч гривень потрібно було б на це. Взагалі на початку війни волонтерських організацій було значно більше. Майже кожен місяць хтось привозив їжу чи якісь запаси на майбутнє. А зараз допомагає тільки “Рокада” з Хмельницького і декілька закордонних організацій”, — зазначив Євген Ткачов.

У разі звільнення місць нових людей до хоспісу привозять волонтери. Першочергово це евакуйовані з прифронтових територій.

Читайте також:

• Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку
• Безплатний притулок та адаптація: як санаторії України допомагають ВПО
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Російські пропагандисти продовжують поширювати непідтверджені заяви про бахмутського священника Володимира Діаковського, який був настоятелем Храму Всіх Святих. Пропагандист ігор лапик, який неодноразово відвідував Бахмут, заявив, що священника могли вбити бійці ЗСУ. Насправді ж підтвердження цих заяв немає, чоловік рахується зниклим безвісти.

Що саме заявили окупанти, розповідає Бахмут IN.UA.

Росіяни шукають зниклого бахмутського священника

Російські пропагандисти продовжують знімати сюжети про бахмутський Храм Всіх Святих та його настоятеля Володимира Діаковського. Раніше на телеканалі “Звезда” вийшла програма “Ищу своих”, де фігурувала дружина священника Ірина Діаковська. Жінка звернулась на російське телебачення, щоб розшукати свого чоловіка. За її словами, священника немає ні у російських списках загиблих, ні серед вивезених.

Доля священника наразі невідома, але росіяни продовжують робити заяви з цього приводу. Днями на тому ж телеканалі вийшла програма “Открытый эфир”, де обговорювали бахмутський Храм Всіх Святих та священника Володимира Діаковського. Одним з експертів виступив ігор лапик — пропагандист, який неодноразово їздив у Бахмут для зйомки сюжетів. В ефірі він зробив кілька заяв.

По-перше, ЗСУ звинуватили у знищенні храму. Лапик стверджує, що ЗСУ облаштували в церкві штаб, зберігали зброю та встановили телевізор, де дивилися відео. Українських бійців звинувачують у тому, що вони зберігали зброю у вівтарі. Пропагандисти надають “фотопідтвердження”, але ця світлина не може бути доказом, оскільки могла бути зроблена вже після захоплення міста росіянами. Жодних розпізнавальних знаків ЗСУ на фото немає.

Також українців звинувачують у підриві храму зсередини і мародерстві.

Насправді ж церква постраждала, зокрема, внаслідок російських обстрілів. Про це свідчать дані Донецької ОВА від липня 2024 року. За офіційними даними, значні пошкодження Храму Всіх Святих у Бахмуті сталися внаслідок російської агресії. Під час обстрілів пошкоджено купол і стіни святині, внутрішнє оздоблення.

За словами росіян, Володимир Діаковський служив до березня 2023 року. Потім він зник. Зараз чоловік, нібито, рахується зниклим безвісти.

При цьому в ефірі пропагандисти кажуть, що священника могли вбити українські військові. Причиною цього, нібито, могло стати те, що Володимир Діаковський “був патріотом росії”. Так його називають окупанти, посилаючись на слова родичів чоловіка. За їхніми словами, священник мав планшет, де дивися російське телебачення, та російські рублі. Це, нібито, і могло стати причиною вбивства.

Ці заяви не мають жодного підтвердження. Базуються вони лише на словах пропагандиста ігора лапика.

Насправді ж про долю священника не знають навіть його рідні. Після окупації міста він не виходив на зв’язок. Зараз родина Володимира Діаковського, нібито, мешкає в Криму.

Читайте також:

• Проросійська позиція та зв’язки з рф: досьє настоятеля Святогірської лаври
• Понад 3 тисячі людей у Кураховому нібито отримали паспорти рф: заявка пушиліна
• Продовжують жити в басейні: окупанти показали, в яких умовах мешкають бахмутяни в Харцизьку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Російські війська продовжують штурми на Донеччині. Найінтенсивніші бої за минулу добу зафіксовані на Покровському, Костянтинівському, Слов’янському та Лиманському напрямках. Українські сили оборони відбили десятки атак і не допустили прориву.

Про актуальну ситуацію на фронті, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Ситуація на напрямках Донеччини

На Покровському напрямку, як повідомляє Генштаб, за минулу добу українські захисники зупинили 31 штурмову атаку російських військ. Бої тривали поблизу Родинського, Мирнограда, Покровська, Котлиного, Удачного, Молодецького, Філії, а також у напрямку Новопідгородного, Новопавлівки та Нового Донбасу.

На Костянтинівському напрямку росіяни йшли на штурм 18 разів, у районах Плещіївки, Яблунівки, Русиного Яру, Клебан-Бика, а також у напрямках Костянтинівки, Іванопілля, Степанівки, Новопавлівки, Софіївки.

На Слов’янський напрямку Сили оборони зупинили 12 спроб прориву поблизу Ямполя, Дронівки та у напрямках Закітного, Платонівки, Рай-Олександрівки.

На Лиманському напрямку окупанти 9 разів йшли в атаку у районах Дробишевого, Зарічного, а також у напрямках Ставків та Діброви.

Єдиний напрямок, де штурмів не було, це Краматорський.

Втрати рф за добу

За інформацією Генерального штабу, втрати російських військ склали 720 осіб. Також було знищено шість танків, 11 бойових броньованих машин, 39 артилерійських систем, РСЗВ, два засоби ППО та 826 безпілотників.

До теми:

Касетний обстріл Дружківки: деталі атаки та наслідки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!