У Хмельницькій області працює хоспіс для самотніх літніх людей. Більша частина його мешканців — люди, яких вивезли з прифронтових територій Донеччини. Історія хоспісу почалася у 2017 році в місті Часів Яр. Після повномасштабного вторгнення заклад переїхав на Хмельниччину, де і продовжив свою роботу.

Як зараз працює хоспіс, редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Геннадій Ткачов, який опікується закладом.

Хоспіс у Часів Ярі, переїзд на Хмельниччину

Хоспіс для самотніх літніх людей розпочав роботу в місті Часів Яр у 2017 році. Його відкрив місцевий волонтер Євген Ткачов. Сюди звозили покинутих людей з сірої зони.

“Притулок працює з 2017 року. Це все почалося з того, що батько купив один будинок, потім інший, потім третій. І до цих будинків звозили покинутих стареньких з сірої зони. В ті роки були цілі покинуті села, і звідти військові та волонтери вивозили до нас літніх людей. Так і почалась наша робота”, — розповідає волонтер.

Спочатку хоспісом опікувався його засновник Євген Ткачов. Та коли кількість людей збільшилась до 14-15, він передав управління закладом своєму синові Геннадію. До сьогодні Геннадій Ткачов залишається його директором.

Згодом кількість людей зросла до 55. Для їх розміщення були вже чотири будинки та три квартири. Однак у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, родина Ткачових вирішила евакуювати хоспіс. Притулок знайшли на Хмельниччині. Зараз літні проживають у будівлі колишнього дитячого санаторію в Дунаєвецькому районі.

“Після початку повномасштабного вторгнення ми одразу ж почали думати куди переїжджати. Бо лінія фронту вже тоді була достатньо близько. Мабуть, найближче було до Горлівки, кілометрів 40-50. Спочатку нам знайшли для переїзду школу в Хмельницькій області. Ми туди переїхали, але нам потрібно було розділити хоспіс, бо всі 55 людей не поміщалися у школу, куди ми переїжджали. 15 людей поїхали у Львівську область до притулку, яким опікувалась церква. А 40 людей поїхали з нами до Хмельниччини в школу. Там ми пробули два роки. І потім Дунаєвецька міська рада приготувала для нас колишній дитячий санаторій і будівлі панського маєтку. Тут ми вже працюємо більше року”, — розповідає Геннадій Ткачов.

Як працює хоспіс

Наразі в хоспісі перебувають 50 людей. Вмістити більшу кількість він не може. Всі люди, які живуть у хоспісі — це самотні літні люди, більшість з яких мають фізичні чи ментальні розлади. Близько 80% мешканців — це люди, яких евакуювали з Донеччини.

“Це люди похилого віку, 70+. Майже всі з якимись фізичними або ментальними вадами. Ці люди покинуті, але майже у всіх є родичі. Це або повністю відсутнє спілкування, або дуже давно не бачили і не знають де ці родичі взагалі. Інколи ці родичі телефонують раз у тиждень або раз у місяць, можуть дізнатися самопочуття. І є один чи два такі, що раз на пів року приїжджають з-за кордону провідати. Є, звісно, й ті, в кого ніколи не було ні дітей, ні внуків, але таких небагато”, — каже Геннадій Ткачов.

Люди, які живуть у хоспісі, мають постійне піклування. Їм надають повноцінне харчування та медичний догляд.

“На одній зміні працюють близько 8-9 людей. А взагалі персонал складає десь 13-14 людей. Прийшли на зміну, 12 годин відпрацювали, а наступний день відпочивають. Наприклад, кухар працює 5 днів, 2 дні відпочиває, тому кожен день у нас різна кількість працівників може бути”, — каже директор хоспісу.

Працює заклад за допомоги волонтерів.

“Без волонтерів ми не виживемо, адже коштів не вистачає. Дунаєвецька міська рада оплачує нам рахунки за світло і воду, бо без цього було б взагалі нереально існувати. Для опалення у нас є своя кочегарка, і нам закупляють туди дрова для опалення, за що ми теж дуже вдячні. Якщо самим прийшлось би купувати, то понад 300 тисяч гривень потрібно було б на це. Взагалі на початку війни волонтерських організацій було значно більше. Майже кожен місяць хтось привозив їжу чи якісь запаси на майбутнє. А зараз допомагає тільки “Рокада” з Хмельницького і декілька закордонних організацій”, — зазначив Євген Ткачов.

У разі звільнення місць нових людей до хоспісу привозять волонтери. Першочергово це евакуйовані з прифронтових територій.

Читайте також:

• Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку
• Безплатний притулок та адаптація: як санаторії України допомагають ВПО
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині тривають активні бойові дії. Найактивніше ворог атакує на Покровському напрямку, де протягом доби зупинили понад 50 штурмів. Загалом на Донеччині зафіксували 113 наступальних дій.

Про ситуацію на фронті розповідає Бахмут IN.UA.

Що відбувається на фронті Донеччини

Найбільше ворожих атак протягом минулої доби, 18 березня, зафіксовано на Покровському напрямку. За твердженням Генштабу, тут зупинили 54 ворожих штурмів. Окупанти атакували в районах Торецького, Родинського, Затишка, Мирнограда, Покровська, Удачного, Котлиного, Молодецького, Новомиколаївки, Філії та в бік Кучерів Яру, Вільного, Новоолександрівки, Шевченка, Гришиного, Муравки, Новопідгороднього і Новопавлівки.

За даними оперативного командування “Схід”, на Покровському напрямку залишається складна ситуація. У планах окупантів — повністю захопити Покровськ і Мирноград. Підрозділи ЗСУ утримують позиції на північних околицях цих міст.

На Костянтинівському напрямку минулої доби російська армія провела 32 атаки. Окупанти атакували в районах Плещіївки, Іванопілля, Степанівки, Русин Яру, Софіївки та в бік Костянтинівки, Іллінівки й Новопавлівки.

На Лиманському напрямку росіяни намагалися вклинитись в українську оборону в напрямках Лимана, Дробишевого, Ставків, Діброви та в районах Нововодяного й Новоєгорівки. Загалом минулої доби тут відбулось 13 боєзіткнень.

Штурмували окупанти і на Слов’янському напрямку. Тут ворог атакував сім разів, намагаючись просунутись у районах Ямполя, Платонівки та в бік Різниківки й Рай-Олександрівки.

На Краматорському напрямку ворог провів сім наступальних дій в районах Голубівки, Привілля, Міньківки, Никифорівки та в бік Малинівки.

Читайте також:

• Росіяни двічі атакували Краматорськ: серед постраждалих є діти
• “Люди більше не тримаються за городи”: як проходить евакуація з Донеччини та з якими труднощами стикаються волонтери
• Росіяни використовують Покровськ як плацдарм для накопичення військ — командування “Схід”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Визначитися з майбутнім — одне з найскладніших завдань для підлітка. “Програма менторства 10:11” допомагає пройти цей етап разом із досвідченим ментором — безкоштовно і в онлайн-форматі.

“Підлітки сьогодні дорослішають у час великої невизначеності. У такі моменти надзвичайно важливо мати поруч людину, яка вже проходила подібний шлях і може підтримати. Саме тому у “Програмі менторства 10:11″ ми поєднуємо підлітків із менторами/менторками — людьми, які допомагають побачити власні сильні сторони, розібратися у собі та сформувати перший план руху вперед. Ми віримо, що у підтримуючому середовищі кожна людина швидше знаходить впевненість у собі. І для багатьох підлітків саме така комунікація з ментором може стати першим кроком до розуміння своїх можливостей і майбутнього”, — зазначає CEO “Програми менторства 10:11” Єлизавета Герасимчук.

Мета програми — підтримати підлітків у період важливих освітніх і професійних виборів, допомогти їм орієнтуватися у можливостях і розвивати власні сильні сторони. Програма відкрита для учнів 10-11 класів, а також студентів 1-2 курсу коледжів з усієї України.

Як це працює? 

Кожен старшокласник та старшокласниця отримує персонального ментора або менторку — досвідчену людину, яка регулярно зустрічається з підлітком один на один. В середньому програма триває 3 місяці, проте багато менті продовжують спілкування з ментором і після її завершення.

Що отримують старшокласниці та старшокласники?

Участь у програмі — це не лише зустрічі з ментором. За 3 місяці підлітки зможуть відкрити нові можливості та розвинути власні навички, отримати підтримку своїх активностей і почути досвід людини, яка так само проходила через виклики цього періоду. Окрім цього, на них чекає спільнота однодумців, можливість подати власну ідею на внутрішній грант і перетворити її на проєкт, доступ до освітніх заходів, а після успішного завершення програми — диджитал-сертифікат та мерч.

Що кажуть менті про участь у програмі?

“Я знаходжу для себе багато нових можливостей і майже визначилася з вибором професії. Моя менторка Валерія вселила в мене велику впевненість у собі та віру в мої здібності, і зараз я відчуваю, що в мене все вийде”, — Анастасія, менті “Програми менторства 10:11”.

“Моя менторка Аня допомогла мені краще зрозуміти себе та навколишній світ, а також навчила раціональніше організовувати свій час. Вона підтримала мене у розумінні того, куди саме я хочу вступати, і зараз я вже на фінішній прямій до подачі документів в Америку. Також Аня допомогла мені усвідомити свої сильні сторони та знайти напрямки для покращення слабших. Безмежно дякую моїй менторці!“, — Дінара, менті “Програми менторства 10:11”.

Реєстрація на програму для старшокласників відкрита постійно — подати заявку можна у будь-який момент через бота: https://t.me/mentorship_10_11_bot

Більше про Програму можна дізнатися тут: https://www.instagram.com/mentorship.10.11

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!