У Хмельницькій області працює хоспіс для самотніх літніх людей. Більша частина його мешканців — люди, яких вивезли з прифронтових територій Донеччини. Історія хоспісу почалася у 2017 році в місті Часів Яр. Після повномасштабного вторгнення заклад переїхав на Хмельниччину, де і продовжив свою роботу.

Як зараз працює хоспіс, редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Геннадій Ткачов, який опікується закладом.

Хоспіс у Часів Ярі, переїзд на Хмельниччину

Хоспіс для самотніх літніх людей розпочав роботу в місті Часів Яр у 2017 році. Його відкрив місцевий волонтер Євген Ткачов. Сюди звозили покинутих людей з сірої зони.

“Притулок працює з 2017 року. Це все почалося з того, що батько купив один будинок, потім інший, потім третій. І до цих будинків звозили покинутих стареньких з сірої зони. В ті роки були цілі покинуті села, і звідти військові та волонтери вивозили до нас літніх людей. Так і почалась наша робота”, — розповідає волонтер.

Спочатку хоспісом опікувався його засновник Євген Ткачов. Та коли кількість людей збільшилась до 14-15, він передав управління закладом своєму синові Геннадію. До сьогодні Геннадій Ткачов залишається його директором.

Згодом кількість людей зросла до 55. Для їх розміщення були вже чотири будинки та три квартири. Однак у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, родина Ткачових вирішила евакуювати хоспіс. Притулок знайшли на Хмельниччині. Зараз літні проживають у будівлі колишнього дитячого санаторію в Дунаєвецькому районі.

“Після початку повномасштабного вторгнення ми одразу ж почали думати куди переїжджати. Бо лінія фронту вже тоді була достатньо близько. Мабуть, найближче було до Горлівки, кілометрів 40-50. Спочатку нам знайшли для переїзду школу в Хмельницькій області. Ми туди переїхали, але нам потрібно було розділити хоспіс, бо всі 55 людей не поміщалися у школу, куди ми переїжджали. 15 людей поїхали у Львівську область до притулку, яким опікувалась церква. А 40 людей поїхали з нами до Хмельниччини в школу. Там ми пробули два роки. І потім Дунаєвецька міська рада приготувала для нас колишній дитячий санаторій і будівлі панського маєтку. Тут ми вже працюємо більше року”, — розповідає Геннадій Ткачов.

Як працює хоспіс

Наразі в хоспісі перебувають 50 людей. Вмістити більшу кількість він не може. Всі люди, які живуть у хоспісі — це самотні літні люди, більшість з яких мають фізичні чи ментальні розлади. Близько 80% мешканців — це люди, яких евакуювали з Донеччини.

“Це люди похилого віку, 70+. Майже всі з якимись фізичними або ментальними вадами. Ці люди покинуті, але майже у всіх є родичі. Це або повністю відсутнє спілкування, або дуже давно не бачили і не знають де ці родичі взагалі. Інколи ці родичі телефонують раз у тиждень або раз у місяць, можуть дізнатися самопочуття. І є один чи два такі, що раз на пів року приїжджають з-за кордону провідати. Є, звісно, й ті, в кого ніколи не було ні дітей, ні внуків, але таких небагато”, — каже Геннадій Ткачов.

Люди, які живуть у хоспісі, мають постійне піклування. Їм надають повноцінне харчування та медичний догляд.

“На одній зміні працюють близько 8-9 людей. А взагалі персонал складає десь 13-14 людей. Прийшли на зміну, 12 годин відпрацювали, а наступний день відпочивають. Наприклад, кухар працює 5 днів, 2 дні відпочиває, тому кожен день у нас різна кількість працівників може бути”, — каже директор хоспісу.

Працює заклад за допомоги волонтерів.

“Без волонтерів ми не виживемо, адже коштів не вистачає. Дунаєвецька міська рада оплачує нам рахунки за світло і воду, бо без цього було б взагалі нереально існувати. Для опалення у нас є своя кочегарка, і нам закупляють туди дрова для опалення, за що ми теж дуже вдячні. Якщо самим прийшлось би купувати, то понад 300 тисяч гривень потрібно було б на це. Взагалі на початку війни волонтерських організацій було значно більше. Майже кожен місяць хтось привозив їжу чи якісь запаси на майбутнє. А зараз допомагає тільки “Рокада” з Хмельницького і декілька закордонних організацій”, — зазначив Євген Ткачов.

У разі звільнення місць нових людей до хоспісу привозять волонтери. Першочергово це евакуйовані з прифронтових територій.

Читайте також:

• Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку
• Безплатний притулок та адаптація: як санаторії України допомагають ВПО
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У місті Слов’янськ розпочався опалювальний сезон. Тепло подали до 369 із 471 багатоповерхівки, які раніше були підключені до системи централізованого опалення. Ще 82 будинки залишаються без тепла через руйнування житлової інфраструктури. Водночас у громаді продовжується евакуація: за останній місяць звідси виїхали 1 680 людей.

Про це розповів начальник Слов’янської МВА Вадим Лях в ефірі “Суспільне Студія”.

Скільки будинків у Слов’янську підключили до опалення

1 листопада у Слов’янську розпочався опалювальний сезон. Станом на сьогодні, 4 листопада, тепло подали до 369 багатоквартирних будинків. Водночас у 82 багатоповерхівках не підключили опалення через пошкодження внаслідок обстрілів.

Для мешканців будинків, які залишилися без централізованого опалення, передбачена фінансова підтримка. Представники вразливих категорій можуть отримати 19 400 гривень допомоги. Виплати вже надходять людям, які відповідають умовам програми.

До підтримки жителів Слов’янська також долучилися благодійні організації. Вони планують допомагати тим мешканцям, яким відмовили у державних виплатах.

Водночас Вадим Лях наголосив, що використовувати електрообігрівачі як основне джерело тепла небезпечно через нестабільне електропостачання.

Скільки людей залишаються у Слов’янській громаді

Наразі у Слов’янській громаді проживають близько 23 тисяч людей. За словами начальника МВА, щотижня звідси виїжджають близько 300-400 жителів. Протягом останнього місяця громаду залишили 1 680 людей, серед яких 530 дітей. Частина жителів не наважується виїжджати через побоювання втратити роботу та не знайти нового місця працевлаштування після евакуації.

Наразі серед основних загроз для цивільного населення — удари керованими авіабомбами та атаки FPV-дронів. Безпілотники часто атакують автомобілі, які пересуваються містом або виїжджають за його межі. Кількість атак може сягати десяти на добу.

Попри складну безпекову ситуацію, у Слов’янську продовжують працювати банки, поштові відділення, комунальні установи та більшість магазинів. Однак кількість торговельних закладів поступово зменшується.

Евакуація з Донецької області: контакти

Звернення про евакуацію приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на вивіз тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Евакуація повністю безоплатна.

Читайте також:

• Росіяни атакували Ясногірку чотирма авіабомбами: є загибла та поранені
• “Подекуди вже майже немає евакуації” — представник Донецької ОВА про ситуацію у Дружківській громаді
• “Між шостим і сьомим поверхом починають складати дрова”: як відбувається евакуація на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

5-11 жовтня 2026 року в Україні вдруге відбувся Український кліматичний тиждень (УКТ) —– марафон подій та активностей, присвячений зміні клімату та об’єднанню зусиль для їх подолання.

Український кліматичний тиждень організовують представники і представниці низки прокліматичних і природоохоронних організацій — “Greenpeace Україна”, “Екодія”, “Розвій”, Українська кліматична мережа, Українська природоохоронна група, “Стардуб”, Fridays For Future, U-Cycle та Національний природний парк “Голосіївський”.

Цьогоріч в межах Українського кліматичного тижня  відбулося понад 300 подій, до яких долучилося близько 10 тисяч учасників/ць з 23 областей України, включно з прифронтовими.

Найактивніші області — Дніпропетровська, Київська, Полтавська, Чернігівська, Харківська та Сумська. Особливо організаторів вразило велике бажання жителів прифронтових громад, які, попри постійні обстріли та загрозу життю, продемонстрували  найвищий рівень залученості у тему зміни клімату.

Найзавзятішими учасниками УКТ стали освітні заклади: школи, університети, ліцеї та коледжі.

Серед активностей проводилися онлайн та офлайн уроки для школярів, лекції, вебінари, конкурси, вікторини, толоки, інформаційні кампанії та навіть концерт у Рівненській філармонії.

У 2026 році Український Кліматичний Тиждень змінився: оновив айдентику, сфокусувався на інтерсекторальності, також організаторами було створено чат для мережування учасників.

Усі активності та дописи можна переглянути у соцмережах за хештегом #КліматичнийТиждень #ClimateWeek #ClimateWeekUA

“Цьогоріч Український кліматичний тиждень розширився й охопив більше різних сфер. Його сила — в об’єднанні людей навколо спільних дій та цінностей, навіть якщо їх розділяють сотні кілометрів. Український кліматичний тиждень — це можливість навіть у часи війни створювати умови для кращого та сталого життя в нашій країні в майбутньому” — каже координаторка з розвитку ініціатив Greenpeace Україна Анна Талаш.

Наступний Український кліматичний тиждень відбудеться 11-17 жовтня 2027 року. 

Запрошуємо громадські організації, ініціативи, навчальні заклади, громади, молодіжні спільноти та усіх бажаючих додавати УКТ у свої  календарі та планувати активності на наступний рік.

#КліматичнийТиждень #ClimateWeek #ClimateWeekUA

Більше про УКТ читайте тут. 

Подія УКТ у Facebook тут.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!