У Хмельницькій області працює хоспіс для самотніх літніх людей. Більша частина його мешканців — люди, яких вивезли з прифронтових територій Донеччини. Історія хоспісу почалася у 2017 році в місті Часів Яр. Після повномасштабного вторгнення заклад переїхав на Хмельниччину, де і продовжив свою роботу.

Як зараз працює хоспіс, редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Геннадій Ткачов, який опікується закладом.

Хоспіс у Часів Ярі, переїзд на Хмельниччину

Хоспіс для самотніх літніх людей розпочав роботу в місті Часів Яр у 2017 році. Його відкрив місцевий волонтер Євген Ткачов. Сюди звозили покинутих людей з сірої зони.

“Притулок працює з 2017 року. Це все почалося з того, що батько купив один будинок, потім інший, потім третій. І до цих будинків звозили покинутих стареньких з сірої зони. В ті роки були цілі покинуті села, і звідти військові та волонтери вивозили до нас літніх людей. Так і почалась наша робота”, — розповідає волонтер.

Спочатку хоспісом опікувався його засновник Євген Ткачов. Та коли кількість людей збільшилась до 14-15, він передав управління закладом своєму синові Геннадію. До сьогодні Геннадій Ткачов залишається його директором.

Згодом кількість людей зросла до 55. Для їх розміщення були вже чотири будинки та три квартири. Однак у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, родина Ткачових вирішила евакуювати хоспіс. Притулок знайшли на Хмельниччині. Зараз літні проживають у будівлі колишнього дитячого санаторію в Дунаєвецькому районі.

“Після початку повномасштабного вторгнення ми одразу ж почали думати куди переїжджати. Бо лінія фронту вже тоді була достатньо близько. Мабуть, найближче було до Горлівки, кілометрів 40-50. Спочатку нам знайшли для переїзду школу в Хмельницькій області. Ми туди переїхали, але нам потрібно було розділити хоспіс, бо всі 55 людей не поміщалися у школу, куди ми переїжджали. 15 людей поїхали у Львівську область до притулку, яким опікувалась церква. А 40 людей поїхали з нами до Хмельниччини в школу. Там ми пробули два роки. І потім Дунаєвецька міська рада приготувала для нас колишній дитячий санаторій і будівлі панського маєтку. Тут ми вже працюємо більше року”, — розповідає Геннадій Ткачов.

Як працює хоспіс

Наразі в хоспісі перебувають 50 людей. Вмістити більшу кількість він не може. Всі люди, які живуть у хоспісі — це самотні літні люди, більшість з яких мають фізичні чи ментальні розлади. Близько 80% мешканців — це люди, яких евакуювали з Донеччини.

“Це люди похилого віку, 70+. Майже всі з якимись фізичними або ментальними вадами. Ці люди покинуті, але майже у всіх є родичі. Це або повністю відсутнє спілкування, або дуже давно не бачили і не знають де ці родичі взагалі. Інколи ці родичі телефонують раз у тиждень або раз у місяць, можуть дізнатися самопочуття. І є один чи два такі, що раз на пів року приїжджають з-за кордону провідати. Є, звісно, й ті, в кого ніколи не було ні дітей, ні внуків, але таких небагато”, — каже Геннадій Ткачов.

Люди, які живуть у хоспісі, мають постійне піклування. Їм надають повноцінне харчування та медичний догляд.

“На одній зміні працюють близько 8-9 людей. А взагалі персонал складає десь 13-14 людей. Прийшли на зміну, 12 годин відпрацювали, а наступний день відпочивають. Наприклад, кухар працює 5 днів, 2 дні відпочиває, тому кожен день у нас різна кількість працівників може бути”, — каже директор хоспісу.

Працює заклад за допомоги волонтерів.

“Без волонтерів ми не виживемо, адже коштів не вистачає. Дунаєвецька міська рада оплачує нам рахунки за світло і воду, бо без цього було б взагалі нереально існувати. Для опалення у нас є своя кочегарка, і нам закупляють туди дрова для опалення, за що ми теж дуже вдячні. Якщо самим прийшлось би купувати, то понад 300 тисяч гривень потрібно було б на це. Взагалі на початку війни волонтерських організацій було значно більше. Майже кожен місяць хтось привозив їжу чи якісь запаси на майбутнє. А зараз допомагає тільки “Рокада” з Хмельницького і декілька закордонних організацій”, — зазначив Євген Ткачов.

У разі звільнення місць нових людей до хоспісу привозять волонтери. Першочергово це евакуйовані з прифронтових територій.

Читайте також:

• Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку
• Безплатний притулок та адаптація: як санаторії України допомагають ВПО
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Донецькій області триває примусова евакуація дітей із зон бойових дій та громад, наближених до лінії фронту. На сьогодні на територіях, де оголошена примусова евакуація, залишаються 270 дітей, троє з яких — у зоні активних бойових дій. Примусова евакуація триває у трьох громадах Донеччини.

Скільки дітей лишаються в населених пунктах, де оголошена примусова евакуація, та чи були випадки примусового вилучення дітей з родин, під час брифінгу розповіла Юлія Рижакова — начальниця Служби у справах дітей.

Скільки дітей залишаються на Донеччині, дані на липень 2026 року

Станом на 8 липня в Донецькій області залишаються проживати 7 147 дітей. Наразі примусова евакуація дітей триває у трьох громадах області. Є діти і в зоні активних бойових дій, а саме в місті Миколаївка. Загалом у п’яти населених пунктах, де оголошено обов’язкову евакуацію в примусовий спосіб, перебувають 270 дітей.

На сьогодні діти залишаються в таких громадах, де оголошена обов’язкова евакуація:

• Миколаївська громада, місто Миколаївка — 3 дітей (2 сім’ї);
• Краматорська громада — 91 дитина (86 сімей);
• Слов’янська громада, окремі райони міста Слов’янськ — 176 дітей (142 сім’ї).

Протягом останнього тижня з населених пунктів, де оголошена примусова евакуація, вивезли 67 дітей. Найбільше з них — 42 дітей — зі Слов’янська.

На сьогодні на Донеччині не було фактів примусового вилучення дітей з родин, які мешкають у зоні бойових дій.

Читайте також:

• У Краматорську під час російської атаки поранені двоє дітей: що відомо
• У Бахмутській громаді готують підтримку для родин, які чекають на дитину: розпочали опитування
• “Не хочуть виїжджати, бо не розуміють, куди їм їхати”: як донеччанка рятує людей з прифронтових територій

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Суд виніс вирок жителю Покровського району, який спалив поліцейський автомобіль. Сталося це у Краматорську, куди евакуювався чоловік. Підпал він зробив на замовлення, але обіцяні кошти так і не отримав. За скоєне палію присудили 4 роки позбавлення волі.

Про це повідомляє Донецька обласна прокуратура.

Вирок за підпал поліцейського авто

Суд виніс вирок 23-річному жителю Покровського району, який на замовлення спалив поліцейську автівку в Краматорську. Пропозицію заробити на підпалі авто чоловік отримав від адміністратора одного з Telegram-каналів. За це йому обіцяли 50 000 гривень.

Уночі чоловік підпалив автомобіль Renault Duster із символікою Нацполіції, який був припаркований біля багатоповерхівки. Процес займання він відзняв на камеру та виклав у Telegram-канал. Внаслідок пожежі автомобіль вигорів вщент.

Обіцяну винагороду палій так і не отримав. Того ж дня він виїхав до Одеси та намагався сховатися за місцем тимчасового проживання свого батька. Там його і затримали правоохоронці.

За умисне знищення чужого майна шляхом підпалу чоловік отримав 4 роки позбавлення волі. Також він має відшкодувати 525 017 гривень збитків.

Читайте також:

• Мешканця Краматорська підозрюють у зберіганні зброї та дитячої порнографії
• Фотографував позиції і наводив удари: безробітного мешканця Лиманщини викрили у шпигунстві
• Заробив на обороні: посадовець із Костянтинівки завищив ціни на “єгозу” для фронту

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!