У Хмельницькій області працює хоспіс для самотніх літніх людей. Більша частина його мешканців — люди, яких вивезли з прифронтових територій Донеччини. Історія хоспісу почалася у 2017 році в місті Часів Яр. Після повномасштабного вторгнення заклад переїхав на Хмельниччину, де і продовжив свою роботу.

Як зараз працює хоспіс, редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Геннадій Ткачов, який опікується закладом.

Хоспіс у Часів Ярі, переїзд на Хмельниччину

Хоспіс для самотніх літніх людей розпочав роботу в місті Часів Яр у 2017 році. Його відкрив місцевий волонтер Євген Ткачов. Сюди звозили покинутих людей з сірої зони.

“Притулок працює з 2017 року. Це все почалося з того, що батько купив один будинок, потім інший, потім третій. І до цих будинків звозили покинутих стареньких з сірої зони. В ті роки були цілі покинуті села, і звідти військові та волонтери вивозили до нас літніх людей. Так і почалась наша робота”, — розповідає волонтер.

Спочатку хоспісом опікувався його засновник Євген Ткачов. Та коли кількість людей збільшилась до 14-15, він передав управління закладом своєму синові Геннадію. До сьогодні Геннадій Ткачов залишається його директором.

Згодом кількість людей зросла до 55. Для їх розміщення були вже чотири будинки та три квартири. Однак у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, родина Ткачових вирішила евакуювати хоспіс. Притулок знайшли на Хмельниччині. Зараз літні проживають у будівлі колишнього дитячого санаторію в Дунаєвецькому районі.

“Після початку повномасштабного вторгнення ми одразу ж почали думати куди переїжджати. Бо лінія фронту вже тоді була достатньо близько. Мабуть, найближче було до Горлівки, кілометрів 40-50. Спочатку нам знайшли для переїзду школу в Хмельницькій області. Ми туди переїхали, але нам потрібно було розділити хоспіс, бо всі 55 людей не поміщалися у школу, куди ми переїжджали. 15 людей поїхали у Львівську область до притулку, яким опікувалась церква. А 40 людей поїхали з нами до Хмельниччини в школу. Там ми пробули два роки. І потім Дунаєвецька міська рада приготувала для нас колишній дитячий санаторій і будівлі панського маєтку. Тут ми вже працюємо більше року”, — розповідає Геннадій Ткачов.

Як працює хоспіс

Наразі в хоспісі перебувають 50 людей. Вмістити більшу кількість він не може. Всі люди, які живуть у хоспісі — це самотні літні люди, більшість з яких мають фізичні чи ментальні розлади. Близько 80% мешканців — це люди, яких евакуювали з Донеччини.

“Це люди похилого віку, 70+. Майже всі з якимись фізичними або ментальними вадами. Ці люди покинуті, але майже у всіх є родичі. Це або повністю відсутнє спілкування, або дуже давно не бачили і не знають де ці родичі взагалі. Інколи ці родичі телефонують раз у тиждень або раз у місяць, можуть дізнатися самопочуття. І є один чи два такі, що раз на пів року приїжджають з-за кордону провідати. Є, звісно, й ті, в кого ніколи не було ні дітей, ні внуків, але таких небагато”, — каже Геннадій Ткачов.

Люди, які живуть у хоспісі, мають постійне піклування. Їм надають повноцінне харчування та медичний догляд.

“На одній зміні працюють близько 8-9 людей. А взагалі персонал складає десь 13-14 людей. Прийшли на зміну, 12 годин відпрацювали, а наступний день відпочивають. Наприклад, кухар працює 5 днів, 2 дні відпочиває, тому кожен день у нас різна кількість працівників може бути”, — каже директор хоспісу.

Працює заклад за допомоги волонтерів.

“Без волонтерів ми не виживемо, адже коштів не вистачає. Дунаєвецька міська рада оплачує нам рахунки за світло і воду, бо без цього було б взагалі нереально існувати. Для опалення у нас є своя кочегарка, і нам закупляють туди дрова для опалення, за що ми теж дуже вдячні. Якщо самим прийшлось би купувати, то понад 300 тисяч гривень потрібно було б на це. Взагалі на початку війни волонтерських організацій було значно більше. Майже кожен місяць хтось привозив їжу чи якісь запаси на майбутнє. А зараз допомагає тільки “Рокада” з Хмельницького і декілька закордонних організацій”, — зазначив Євген Ткачов.

У разі звільнення місць нових людей до хоспісу привозять волонтери. Першочергово це евакуйовані з прифронтових територій.

Читайте також:

• Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку
• Безплатний притулок та адаптація: як санаторії України допомагають ВПО
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Жителі Донеччини, які виїхали на окуповані території, вимушені мешкати в пунктах тимчасового розміщення (ПВР) без належних умов. Зокрема, в місті Дебальцеве люди живуть у місцевому “будинку залізничника”, куди речі першої необхідності привозять волонтери, а не окупаційна влада. Зараз мешканцям ПВР у Дебальцевому не вистачає засобів гігієни, побутових речей та одягу.

Про це повідомляє Бахмут IN.UA з посиланням на росджерела.

Життя в Дебальцевому: умови для біженців з України

У місті Дебальцеве, яке з 2015 року окуповане росією, працює пункт тимчасового розміщення. Туди звозять людей з Донеччини, які вирішили жити на ТОТ, але не мають можливості винаймати житло.

Люди мешкають у місцевому “будинку залізничника”. Серед мешканців тут, нібито, є люди з Бахмута, Торецька, Соледара і Селидового.

Як повідомляє російська волонтерка Алла Сидорова, мешканцям цього пункту не вистачає речей першої необхідності, засобів гігієни, одягу, посуду. Привозять все це волонтери, а не представники окупаційної адміністрації. Про умови в приміщеннях інформації немає, Сидорова пише, що “люди як могли тут облаштували все і створили затишок”. Тобто саме мешканці займалися облаштуванням наданих їм приміщень.

Волонтерка каже, що люди хочуть повернутися додому або придбати власне житло. Втім компенсацію за втрачене майно окупанти не виплачують, і коштів на власне житло українці не мають. Єдині кошти, які вони тут можуть отримати — це 12 тисяч рублів пенсії (ред. близько 7 тисяч гривень) або 7 тисяч рублів (ред. близько 4 тисяч гривень) соціальних виплат.

Під час останньої поїздки до ПВР у Дебальцевому волонтерка Алла Сидорова привезла мешканцям продуктові пакунки, засоби гігієни і для чищення: гелі для прання і миття посуду, рідке мило. Та насправді потреби людей набагато більші. За словами Сидорової, мешканцям ПВР потрібні відра та тази, техніка для приготування їжі (електрочайники і мультиварки), миючі засоби, набори посуду, постільна білизна та одяг (шкарпетки, нижня білизна, халати, футболки).

Фактично люди, які евакуювались на бік рф, залишились без необхідних для комфортного життя речей. Придбати ці речі самостійно люди не можуть через мізерні виплати, а окупаційні адміністрації ними не забезпечують. Єдина надія людей — чекати допомоги від волонтерів.

Читайте також:

• Росіяни показали, як виглядає зруйнована Авдіївка у квітні 2026 року
• Російський воєнкор зняв відео з Бахмута і закликав відправляти сюди “нейтральних громадян”
• У “днр” заговорили про відбудову Бахмута: у 2026 році обіцяють розробити генплан

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині тривають активні бойові дії. Найактивніше ворог атакує на Покровському напрямку, де протягом доби зупинили 29 штурмів. Також зросла кількість штурмів на Лиманському напрямку, де за добу зупинили 17 атак. Загалом на Донеччині зафіксували 63 наступальні дії противника.

Про ситуацію на фронті розповідає Бахмут IN.UA.

Що відбувається на фронті Донеччини

Найбільше ворожих атак протягом минулої доби, 6 травня, зафіксовано на Покровському напрямку. За твердженням Генштабу, тут зупинили 29 ворожих штурмів. Окупанти атакували в бік Никанорівки, Родинського, Новоолександрівки, Шевченка, Покровська, Гришиного, Сергіївки, Молодецького і Нового Донбасу.

За даними оперативного командування “Схід”, на Покровському напрямку зберігається складна ситуація. У Покровську ЗСУ утримують позиції на північних околицях, а в південно-східній частині міста росіяни намагаються накопичити важку техніку, зокрема артилерію та танки. Загострюється ситуація в районі Гришиного та Родинського, де росіяни намагаються розвинути наступ та закріпитися.

На Костянтинівському напрямку минулої доби російська армія провела 17 атак. Окупанти атакували в районах Іванопілля, Іллінівки, Плещіївки, Степанівки, в бік Костянтинівки, Новопавлівки, Торецького і Софіївки.

На Лиманському напрямку росіяни намагалися вклинитись в українську оборону в районах Надії, Ставків, Ямполя, в бік Лимана, Новосергіївки, Озерного, Твердохібового. Загалом минулої доби тут відбулось 17 боєзіткнень.

На Краматорському і Слов’янському напрямках противник наступальних дій не проводив.

Читайте також:

• Евакуація з Донеччини: місія “Проліска” запускає нову програму вивезення родин із майном
• Російська армія має просування в Родинському — DeepState
• Що змушує російських військових наступати під Лиманом? Розповів представник Інгулецької бригади

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!