Система підвіски — це не лише про комфорт на дорозі, а й про безпеку керування автомобілем. У моделях Audi A5 та Audi A6 важливим елементом передньої підвіски є передній важіль. Саме він забезпечує правильне з’єднання колеса з кузовом, поглинає удари від нерівностей і забезпечує контроль над геометрією руху. Зношення передніх важелів може впливати не лише на плавність їзди, а й на керованість і ресурс інших вузлів підвіски. Тому важливо знати, як вчасно виявити проблему, обрати якісну деталь і кому довірити заміну.

У автомобілях Audi A5 передні важелі мають складну конструкцію і працюють в умовах підвищеного навантаження. Найчастіше зношуються шарніри, втулки або сам корпус деталі. Перші ознаки несправностей — характерне постукування під час руху, втрата курсової стійкості, збільшений люфт у кермі та нерівномірне зношення шин. Усе це вказує на потребу негайної перевірки на СТО.

Якщо після діагностики підтверджено зношення, варто звернути увагу на якісні комплектуючі, що відповідають технічним вимогам Audi A5. Надійним варіантом є оригінальні деталі або перевірені аналоги, представлені у каталозі Master Service: https://master.shop/audi/a5/vaghily-peredniy_663

Діагностика та обслуговування передніх важелів

Діагностика передніх важелів проводиться на підйомнику. Механік перевіряє стан сайлентблоків, шарових опор, наявність люфту, деформацій і тріщин. Також обов’язковим є візуальний огляд після наїзду на бордюр або потрапляння в яму, особливо якщо після цього з’явилися сторонні звуки. Окрім звичайної заміни, можливо провести заміну лише пошкодженого елементу, якщо решта конструкції в доброму стані. Проте найкращим рішенням у разі значного зносу буде повна заміна важеля в зборі.

У Audi A6 ситуація аналогічна — через велику масу автомобіля передні важелі мають підвищене навантаження, особливо при русі в міських умовах з численними зупинками та поворотами. Якщо при огляді виявлено навіть незначні тріщини або люфт, зволікати не варто. Своєчасна заміна допоможе уникнути додаткових витрат на ремонт підвіски та розвал-сходження.

Для моделі Audi A6 Master Service також пропонує відповідні передні важелі: https://master.shop/audi/a6/vaghily-peredniy_663

Переваги покупки в Master Service

• Гарантована сумісність з конкретною моделлю Audi;
• Можливість підбору за VIN-кодом автомобіля;
• Доступні як оригінальні деталі, так і перевірені аналоги;
• Консультація щодо встановлення та технічні рекомендації;
• Швидка доставка по Україні та гарантія на товар.

Коли слід проводити планову перевірку

Рекомендується перевіряти стан важелів кожні 20 000–30 000 км або після активного сезону, особливо якщо часто їздите поганими дорогами. Також варто провести огляд у разі:

• появи сторонніх звуків з-під підвіски;
• відчуття “гуляння” авто при розгоні або гальмуванні;
• порушення геометрії передньої осі або відхилення авто від прямої траєкторії.

Висновок

Передні важелі в Audi A5 і A6 — це ключовий елемент, що забезпечує стійкість, комфорт і безпеку. Своєчасна діагностика та якісна заміна допоможуть уникнути серйозних проблем з підвіскою та іншими компонентами ходової. Обираючи Master Service, ви отримуєте доступ до надійних запчастин, професійної підтримки та сервісу з досвідом понад 15 років у сфері обслуговування авто преміум-класу.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Тисячі родин переселенців втратили житло через війну. Через це дехто вимушений жити в тимчасових прихистках, орендувати житло чи мешкати у знайомих чи родичів. Разом з цим в Україні реалізують програми підтримки ВПО, за якими люди можуть отримати компенсації та сертифікати на придбання власного житла. Також серед переселенців є і ті, хто купують власне житло у нових громадах за іпотечними програмами чи за власні заощадження.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалась з трьома переселенками — Маргаритою, Ганною та Євдокією, які придбали власне житло. Їхній досвід і поради і для ВПО в нашому матеріалі.

З Маріуполя — у Львівську область

Маргарита Березовська — переселенка з Маріуполя. До повномасштабного вторгнення вона разом з чоловіком мали сімейний бізнес — вирощували багаторічники, надавали послуги з ландшафтного і садового дизайну.

У березні 2022 року родина виїхала з Маріуполя. Евакуюватися вирішили на Львівщину.

“З Маріуполя ми змогли евакуюватися 18 березня 2022 року. Майже одразу ми поїхали на захід України, у Львів. Тут, на нашу думку, тоді було найбільш безпечно, а ще нас запросили друзі і пообіцяли подбати про житло та роботу. Якраз житло тоді було дуже важливим для нас, оскільки наша родина складала шестеро людей, з яких двоє — моя мама та мама чоловіка — доволі вікові та не дуже здорові жінки. В ніч на 21 березня ми дісталися Львова, де нас зустрів наш давній товариш. Він облаштував нам місця для сну, де ми заснули чи не вперше з 24 лютого в тиші та спокої”, — розповідає жінка.

Після адаптації на новому місці, родина почала моніторити ринок житла на продаж. Оселю планували купити у Львівській області, яка їх прихистила. Жінка розповідає, що на допомогу держави вони з чоловіком не розраховували, оскільки механізм отримання компенсацій за житло на ТОТ ще не працює.

“Ми бачили, в якому стані перебувало наше багатостраждальне місто після того, як його захопила росія. Тому особливих надій на те, що наші квартири та будинки нас дочекаються ми не мали. Чи страшно було купувати житло? Ні. Страшно тільки не дожити до перемоги.

Допомоги від держави ми не отримали ніякої. Не тому, що нам відмовили. Можливо, тому що ми не зверталися до відповідних органів по таку допомогу. По-перше, якщо твоє житло на окупованих територіях, то майже неможливо довести ступінь його пошкодження. Принаймні так було, коли я цікавилася цим питанням. Збирати довідки я не хотіла, оскільки мені вистачило того, що я відновлювала деякі особисті документи. Тому в питаннях грошей на житло ми на державу не розраховували”, — каже Маргарита Березовська.

Зараз родина винаймає житло у Львові. Тут вони продовжують жити, поки роблять ремонт у своєму власному будинку, придбаному в гірському селищі. Жінка розповідає, що обрали цю місцину за спокій і красиві краєвиди.

Адаптація на новому місці в родині переселенців ще триває. Маргарита Березовська каже, що в цьому їй допомагає фіксація на чомусь хорошому і пошук нових хобі.

“У будиночку, який ми придбали, неквапливо точиться ремонт. Бо періодично бракує то часу, то грошей. Адаптація відбувається поступово, у всіх по-різному. Дітям складніше, бо дочка обожнює Маріуполь і ніде більше не хоче жити, вона невимовно сумує за морем. Ми з чоловіком дуже багато працюємо, тому на сум залишається мало сил і часу. Допомагає “не поїхати дахом” — мріяти про що завгодно, але про красиве. Також допомагають фізичні навантаження, прогулянки горами або лісом. Особисто мені допомогли зусилля по відновленню власної бібліотеки. Я все життя дуже багато читала саме паперові книги, а бібліотеки в мене не залишилося. Тому я почала шукати улюблені книжки на вторинному ринку, і це дуже захопило мене і дає приємні емоції”, — розповідає жінка.

Родинам, які теж втратили житло і вимушено переселилися, Маргарита Березовська радить шукати можливості для купівлі власної оселі. Особливо, якщо ті знайшли громаду, де їх влаштовує життя і умови.

“Я впевнена, що якщо людині подобається те місце, де вона вимушено опинилася, якщо місцеві не дратують таку людину своїм способом життя чи традиціями, якщо підходить клімат — треба не чекати, поки закінчиться активна фаза війни, її місто звільнять і будь-що подібне. Якщо допускаєш думку змінити місце проживання, то шукай можливість. Тих можливостей набагато менше, ніж хочеться, але вони точно є. Знаєте, як кажуть? Якщо не можеш досягти омріяного, запевни себе, що мріяв про досягнуте”, — радить Маргарита Березовська.

З Харкова — у Львівську область

Ганна Карпенко — переселенка з Харкова. 12 років вона працювала бухгалтеркою, а перед повномасштабним вторгненням влаштувалась в українську IT-компанію. Там вона працює і сьогодні тестувальницею бухгалтерської програми. 

З Харкова родина Карпенко евакуювалась 8 березня. Виїздили з міста трьома поколіннями — пані Ганна зі своїм чоловіком, батьками і дітьми. Також з собою забрали домашніх улюбленців — троє собак і четверо котів.

Спочатку родина облаштувалась у Рівному, де їх зустріли родичі. А потім перебралися до Львова. При цьому рідні Ганни Карпенко не полишали мрій повернутися до рідного Харкова. Однак спроби повернення додому були невдалими.

“У Рівному ми змінили не одну квартиру, а потім наші друзі запропонували свою квартиру у Львові в новобудові. Квартира була без ремонту, в якому стані будівельники її здали, так ми і заселилися. Варіантів більше не було, бо в нас багато тварин і знайти житло з ними дуже важко. Так ми з чоловіком і тваринами прожили майже три роки в однокімнатній квартирі, зробили простенький ремонт і привели її в житловий стан. Звісно кожен рік ми марили поверненням до Харкова, але поки там тривають обстріли, то жити там страшно. У мене навіть батьки і діти поверталися в різний час у Харків, але, на жаль, не змогли там жити. Ці повернення були разів три”, — розповідає жінка.

Зрозумівши, що повертатись у Харків поки неможливо, велика родина вирішила придбати власне житло в селі Велика Озимина на Львівщині. Для купівлі оселі зібрали всі наявні заощадження.

“Ми дійшли висновку, що треба купувати будинок, бо весь час жити надією і очікуванням, що припиниться війна і що ми повернемось, просто неможливо. Це психологічно дуже важко. Тому ми вирішили, що треба сприймати дійсність, яка вона є, і в нас з’явилась думка, що треба купувати будинок. На нього скинулась грошима вся родина — наші з чоловіком заощадження, заощадження мами, якась спадщина від її померлого чоловіка, діти теж вклалися. І так ми придбали будинок у селі в Самбірському районі. Ми шукали житло не тільки у Львівській області, а й в інших регіонах на заході країни. Але фізично дуже важко їздити в інші області і шукати будинки. Також був варіант у Німеччину поїхати, але ми не можемо покинути тварин. Наш свідомий вибір — жити в Україні”, — розповідає Ганна Карпенко.

Наразі родина звикає жити в селі. Це для них незвичний досвід, однак вони прилаштовуються до нових умов. Поки найбільші виклики, які переживає родина — побутові.

“Наразі важко даються побутові речі. Наприклад, у колодязі забруднена вода і треба її чистити. А ми всі гроші вклали, тому такі проблеми будемо вирішувати не відзразу, а коли будуть на це сили і час. Ззовні будинок непоганий, але там виявилася і пліснява, і проблема з водою, і каналізацію треба робити. Також важко те, що це дуже маленьке село, і тут тільки один магазин, де можна тільки за готівку купляти. І виходить, що нам треба їхати кудись, наприклад, у Дрогобич, щоб зняти гроші. У нас є машина, звісно, вона це допомагає. Нам просто треба звикнути до того, що треба робити закупи на тиждень, щоб потім не виїжджати, але все одно у нас так не виходить. Тому їздимо до найближчого села, де більше магазинів і можна розплатитися карткою. Але до всього звикаємо, все поступово”, — каже Ганна Карпенко.

Переселенцям, які хочуть придбати житло, Ганна Карпенко радить відкинути страхи і налагоджувати своє життя тут і зараз. А підходити до вибору оселі треба зважено.

“Думаю, що не треба боятися купувати своє житло. Але треба багато чого врахувати перед тим, як переїжджати. Особисто ми шукали цей будинок рік, але й досі проходимо етап пристосування. Можу порадити обирати житло, щоб воно було не дуже далеко від більших населених пунктів. Якщо у вас є авто, прорахуйте відстань до найближчого міста, якщо немає — шукайте, щоб близько громадський транспорт. Головне — врахуйте всі фактори для вашого комфорту”, — радить Ганна Карпенко.

Житло в іпотеку

Пані Євдокія — переселенка з Маріуполя. Останні 10 років до повномасштабної війни вона працювала економісткою в Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча. Разом з родиною жінка евакуювалась наприкінці березня 2022 року.

Перший рік після евакуації родина мешкала на Вінничині. Однак потім переїхали до Львівщини, де пані Євдокії запропонували на роботу. Компанія, в яку влаштувалась жінка, допомогла родині з житлом. Їм вдалось придбати квартиру в іпотеку в селі Добротвір.

“У червні 2023 року ми переїхали у Львівську область. Я працювала, відкладала гроші і зібрала невеличку суму. Стала замислюватися над тим, що потрібно купувати житло, бо від держави ми, напевно, так і не дочекаємось ніякої компенсації. І компанія, в якій я працюю, пішла мені на зустріч і дозволила оформити іпотеку на придбання нерухомості. Тобто я придбала квартиру, уклала з ними договір іпотеки і зараз її сплачую. Звісно, придбала житло я не там, де хотіла. Це маленьке село з населенням 5 тисяч осіб. Але ціни у Львові такі, що треба було б виплачувати іпотеку десь 20 років, що вже перевалить за мій пенсійний вік. Тому я не ризикнула. Вважаю, що краще мати щось своє, хоч і не там, де хотів”, — каже пані Євдокія.

Наразі родина проходить адаптацію на новому місці. Жінка каже, що найскладніше родині дається звикнути до нових традицій і світогляду.

“Я дуже вдячна Вінниці, що навчила мене чисто говорити українською мовою. Мене дуже підтримували люди, хоч я на початку говорила з акцентом і ламаними словами. Зараз я вже вільно спілкуюсь українською. Але є деякі різниці у традиціях і світогляді. Наприклад, великі релігійні свята тут святкують тижнями, і не можна нічого робити по дому. Ми ж звикли, що, наприклад, свято Різдва відзначили і можна далі працювати. Дехто робить зауваження, але я відповідаю, що ми звикли так жити, і до нас ставляться з розумінням”, — каже жінка.

Переселенцям жінка радить не боятися ризикувати. Адже вкласти гроші у своє житло — це дуже вигідна інвестиція.

“Я можу говорити лише за свій досвід. Я жила в орендованому житлі, але завжди мріяла про власне. У Вінниці я платила 9 тисяч за оренду, а у Львівській області — 7 тисяч. Зараз же мій щомісячний платіж за іпотеку складає 15 тисяч. Так, я переплачую. Але ж ці кошти я вкладаю у своє житло. Тому я б порадила людям не боятися ризикувати. Звісно, в кожного свій вибір, тому потрібно зважувати всі ризики”, — каже пані Євдокія.

Читайте також:

• Чернігівщина надає безоплатне житло для ВПО з дітьми — які умови
• У Дніпрі облаштовують соціальне житло для переселенців з Маріуполя
• Скільком евакуйованим з Донеччини надали безоплатне житло у 2024 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Вже близько двох років триває повномасштабна війна в Україні. Тисячі українців втратили роботу, але потроху люди повертаються до пошуку вакансій. У цьому їм допомагають місцеві Центри зайнятості, і Бахмутський — не виняток. Одна із послуг, якою можуть скористатися безробітні бахмутяни, отримання нових навичок та знань у центрах професійно-технічної освіти.

Як навчають переселенців та у якому випадку потрібно повертати гроші за освіту, редакція дізнавалася в Інни Штепи, фахівчині Бахмутського центру зайнятості.

Освіта, аби знайти роботу

Донецька обласна служба зайнятості часто публікує дописи, де розповідає про можливість професійного навчання для безробітних у центрах професійно-технічної освіти. Цією послугою може скористатися кожен зареєстрований безробітний, або людина, яка хоче підвищити наявний рівень кваліфікації. На вибір людям пропонують десяток професій:

• оператор з обробки інформації та програмного забезпечення;
• оператор верстатів з програмним керуванням;
• електрогазозварник;
• офіціант;
• перукар (перукар-модельєр);
• продавець непродовольчих товарів;
• продавець продовольчих товарів;
• слюсар-ремонтник;
• слюсар-сантехнік;
• токар;
• адміністратор;
• візажист;
• робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків;
• касир (в банку);
• оператор котельні тощо.

Після закінчення такого навчання слухачам присвоюється відповідна кваліфікація та видається свідоцтво про освіту державного зразка. Але, щоб отримати можливість навчатися, потрібно ретельно підготуватися.

Також на ці курси можуть потрапити й незареєстровані безробітні. Йдеться про осіб, які брали участь в АТО, пояснює Інна Штепа. Перед тим, як людина вирішує піти навчатися, з нею проводять співбесіди, аби визначити її схильності до того або іншого фаху. Після цього особа отримує спеціальний сертифікат.

Пані Інна пояснює, що особа, яка отримала сертифікат, не позбавляється виплат, якщо вона має статус безробітної, а продовжує їх отримувати та паралельно навчається.

Навчання для дорослих

Є сім навчальних центрів, це:

• Дніпропетровський;
• Рівненський;
• Одеський;
• Львівський;
• Івано-Франківський;
• Полтавський;
• Сумський;
• Харківський.

Людей розподіляють за інтересами, вони обирають свою професію, а далі їх відправляють на навчання. Також освіту можна здобувати дистанційно, така опція поширюється тільки на три вакансії. Йдеться про адміністраторів, операторів обробки інформації та програмного забезпечення, а також бухгалтерів. Аби пройти практику за напрямками, фахівці рекомендують шукати роботодавців за місцем проживання.

Як відбувається відбір на навчання?

Щоб отримати можливість навчатися безплатно, людина повинна мати не тільки статус безробітного, але й бути вмотивованою до навчання. Укладається договір між центром зайнятості та здобувачем освіти. Адже за освіту платить держава, а якщо особа після навчання вирішить не шукати роботу за новим фахом, кине навчання без поважних причин тощо то, ймовірно, їй доведеться компенсувати кошти за здобуті знання.

“Для того, щоб направити на таке навчанням, потрібно пройти тестування, аби дізнатися, чи є у людини схильності до цієї професії. Тобто це не працює так, що сьогодні людина отримала статус безробітного, і завтра ми пішли навчатися. До цього процесу потрібно відповідально віднестись, нам же треба потім цю людину працевлаштувати за професією, адже є певні зобов’язання”, — пояснює службовиця.

Водночас Інна Штепа зауважує, що випадків, коли люди кидали навчання чи відмовлялися шукати роботу за фахом, за час роботи у Бахмутському центрі зайнятості не було. Навпаки, є позитивна динаміка у працевлаштуванні. Йдеться про близько 82% людей, які після навчання знайшли роботу. Навчання триває від 2-3 до 5-8 місяців. Людям можуть компенсувати гроші на проживання за місцем навчання, але все це обговорюється індивідуально з працівниками центру зайнятості.

Як отримати статус безробітного?

Бахмутяни можуть оформити статус безробітного онлайн через Дію, подавши документи електронно. Ця послуга є безплатною та займає 1-3 робочих дні. Зробити це можна за посиланням.

Щоб перевірити, чи маєте ви статус безробітного у Бахмутському центрі зайнятості, перейдіть за посиланням.

Читайте також:

• Як бахмутянам долучитися до місцевої ради ВПО
• Як громадам порозумітися з ВПО: поради психологині
• Як Бахмутський центр профосвіти працює на Рівненщині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!