21 квітня російські пропагандистські ресурси почали ширити повідомлення, що їхні війська повністю захопили населений пункт Богданівку. Водночас візуальних підтверджень цим заявам наразі немає. А у зведенні Генштабу повідомляють, що за минулу добу тут відбили атаки росіян.

Про це повідомляє Інститут вивчення війни.

Росія бреше про повне захоплення Богданівки

Росіяни за останні дні й справді тиснуть у бік Богданівки, однак підтверджень, що окупанти повністю захопили населений пункт немає. Генштаб повідомляє, що за останню добу ЗСУ відбили атаку росіян у Богданівці, тож частина села ще перебуває частково під контролем ЗСУ.

Міноборони росії заявило 21 квітня, що елементи Південного угруповання російських військ захопили Богданівку, але ISW не бачив візуальних доказів, які б підтверджували цю заяву. Пропагандисти пишуть, що українські сили нещодавно відійшли зі своїх позицій у південно-західній частині Богданівки.

Водночас російське джерело, пов’язане з ПДВ (ред. повітряно-десантними військами), стверджувало, що українські сили все ще контролюють домінуючі тактичні висоти на північ і північний захід від Богданівки, і що ситуація на фронті в цьому районі є складною.

Які тактичні успіхи здобудуть росіяни при взятті Богданівки

Офіцер Національної гвардії України заявив 21 квітня, що російським силам вдалося закріпитися в районі Богданівки, куди вони перекинули значну кількість матеріальних засобів і створили добре підготовлені оборонні позиції. Втім він не уточнив, чи контролюють російські сили Богданівку, і оцінив, що російські сили можуть спробувати використати Богданівку для оточення Часів Яру з півночі і захопити Іванівське (на південний схід від Часів Яру), щоб загрожувати Часів Яру з півдня.

Джерела в ЗСУ повідомляють, що російські війська не увійшли до самого Часів Яру, а Речник оперативно-стратегічного угруповання військ “Хортиця” підполковник Назар Волошин повідомив, що російські війська активно використовують бойову техніку, авіацію та піхоту для наступу на бахмутському напрямку.

Офіцер Національної гвардії України зазначив, що українські сили ще можуть захистити сам Часів Яр, на відміну від його східних околиць, які “давно не заселені і непридатні для оборони”, оскільки були “практично зруйновані рік тому” і не мають потужних укріплень.

Також відомо, що російські сили не повністю контролюють Іванівське і намагаються просунутися через низину на північ від Іванівського. ЗСУ можуть спостерігати повільне просування російських військ через низину на північ від Іванівського в напрямку Часів Яру, але вони не в змозі використати вразливі місця російських військ, оскільки рф постійно завдає авіаударів по наших позиціях та штурмує цей напрямок. Російське командування серйозно налаштоване на захоплення Часів Яру, вони формують резерви та підвозять нових мобілізованих.

Читайте також:

• Ворог має просування у бік Часів Яру — мапа
• Рева повідомив про кількість полеглих героїв з Бахмута (Оновлено)
• Єдиний магазин, відсутність зв’язку та російські FPV: яка ситуація в Часів Ярі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Білокузьминівка — одне з найцікавіших сіл Донеччини, розташоване за 12 кілометрів від міста Краматорськ. Його історія сягає глибокої давнини, адже саме на околицях села була виявлена стоянка людей доби бронзи. Крім того, поблизу розташовані відомі Білокузьминівські крейдяні скелі — природна геологічна пам’ятка.

Детальніше про походження села та фото найцікавіших об’єктів Білокузьминівки — у матеріалі Бахмут IN.UA.

Як з’явилося село Білокузьминівка

Білокузьминівка — село Костянтинівської міської громади на Донеччині. До початку повномасштабної війни тут проживало близько 500 осіб.

Історія поселення бере свій початок ще в доісторичні часи — приблизно 40 тисяч років тому. Саме тоді давні люди облаштували тут стоянку. Згодом на цьому місці з’являлися нові поселення. У 1965 році археологи виявили залишки неолітичних кремнеобробних майстерень.

Точна дата заснування села залишається невідомою. За переказами місцевих жителів і краєзнавців, у 1703 році на території нинішньої Білокузьминівки вже діяв козацький пост і дерев’яна церква. Втім, ці дані не підтверджуються археологічними знахідками чи офіційними історичними джерелами.

У XVI столітті природні нерівності ландшафту в цій місцевості використовували для дозору, що стало поштовхом до заснування невеликого селища під назвою Оборонове.

Історія Білокузьминівки у XVIII–XIX

У подвірному переписі Бахмутського повіту 1794 року згадується село Білокузьмино, яке, ймовірно, належало кільком поміщикам.

Інша згадка зустрічається у списку населених пунктів Катеринославського намісництва за 1795 рік. Назву село отримало, ймовірно, від капітана Кузьми Котельникова, якому належав місцевий маєток. Тоді у селі проживало 126 селян.

За даними п’ятої ревізії 1795–1796 років, у селі Семенівка та хуторі Білогірському мешкало 541 особа: 270 чоловіків і 271 жінка. У самій Семенівці проживало 426 осіб, усі вони були українцями за національністю й належали до селянського стану.

У 1804 році Слобідсько-Українська губернська комісія провела економіко-географічне дослідження Ізюмського повіту. Землемір, що очолював експедицію, наніс на карту території вздовж річки Далека Біленька, описавши, зокрема, село Семенівку та хутір Білогірський — ймовірно, це і є нинішня Білокузьминівка.

Крейдяні скелі, розташовані поблизу, і дали назву хутора, що належав поміщику Семену Масюкову.

Радянська доба у Білокузьминівці

В радянські часи у Білокузьминівці був розташовано 4-й відділок радгоспу “Червона зірка” (центральна садиба його розміщена в місті Дружківці). Господарство мало 2 145 гектарів орної землі, де займалися тваринництвом.

На території села в цей час з’явилася середня школа, клуб, бібліотека та 5 магазинів.

Білокузьминівські крейдяні скелі

Білокузьминівські крейдяні скелі — унікальний геологічний об’єкт, розташований неподалік села. Вони сформувалися близько 90 мільйонів років тому, коли океан Тетіс висох, а залишки його флори та фауни перетворилися на крейду, створивши ці природні утворення.

Навколо скель простягаються степи з багатовіковими ясенами, кленами, дубами та іншими деревами. Тут мешкають змії, черепахи, кажани, лелеки та хижі птахи.

Ці крейдяні гори приваблюють як туристів, так і місцевих жителів. Особливо вони полюблялися альпіністами завдяки своїм майже вертикальним стінам, які стають чудовим випробуванням фізичної підготовки для кожного, хто прагне підкорити вершину.

Читайте також:

• Зі скромної філії у потужний навчальний заклад: як з’явилася Бахмутська автошкола
• Історія в три століття: як з’явився Всіхсвятський храм у Бахмуті
• Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У цій добірці ми зібрали 10 теплих архівних світлин Бахмута — з різних районів, вулиць, площ і дворів. Це фото мирного міста: ще до обстрілів, руйнувань і фронту. На знімках — знайомі місця, де проходило дитинство, прогулянки, буденність і свята.

Як виглядав Бахмут до війни? Давайте разом переглянемо ці кадри й збережемо пам’ять про місто.

Бахмут до війни

Більше фото місто Бахмут до війни:

• Як виглядав Бахмут до війни: фотопідбірка
• Осінній Бахмут. Фото з довоєнного міста
• Гармонія міста та природи: якими були околиці Бахмута у травні 2021 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!