Протягом минулої доби на фронті зафіксували 143 бойових зіткнень. Найскладніша ситуація на фронті зараз біля Вугледара і на Покровському напрямку.

Яка ситуація на фронті станом на 24 вересня розповідає “Бахмут IN.UA”.

Оточення Вугледара: прогнози

За даними аналітиків DeepState, окупанти намагаються оточити Вугледар. До цього призвели два фактори.

Останніми днями ситуація суттєво погіршилася, адже відмова від ротації 72 ОМБр змусила керівництво ввести допоміжні резерви з сил ТрО, які не змогли справитися з натиском ворога.

Раніше “посипалася” і оборона у Пречистівці. Через незапланований відхід на “кращі рубежі” відбулося огинання ворогом правого флангу Вугледарського угрупування.

“Тепер ще кацапи на бмп почали прориватися через бойові порядки вище Пречистівки у напрямку Богоявленки, перерізаючи логістику в місто”, — повідомили у DeepState.

Важку ситуацію біля Вугледара підтверджує і військовий “Айдару” Станіслав Бунятов. За його словами, окупанти мають успіхи, користуючись виснаженням українських воїнів.

“Подекуди підрозділи у п*д*рів реально більш підготовлені, ніж наші. У них є можливість експериментувати, пробувати протискати різні напрямки, дороги, стежки, залучати одноразових мотоциклістів та техніку у необмеженій кількості. Саме так п*д*ри і просочились на окраїни самого Вугледара”, — каже військовий.

Зважаючи на переваги, які є в росіян, журналіст Богдан Мирошников прогнозує, що безпосередньо боїв за місто може і не бути.

“Становище на Вугледарі стає все більш сумним. Воно вже критичне. Боїв за місто я б не очікував — російські мразоти його просто оточать, а нашому гарнізону під цією загрозою доведеться відійти. І до цього моменту залишається не надто багато часу. Якщо бути точним, 4 км з одного флангу та 5 км — з іншого”, — стверджує Богдан Мирошников.

Покровський напрямок: де найгірша ситуація

За даними Інституту вивчення війни (ISW), росіяни мають просування у Покровському районі. Згідно геолокаційних кадрів, опублікованих 23 вересня, стало відомо, що російські війська просунулися до залізничної лінії на північ від Цукуриного.

Найважча ситуація зараз у Селидовому. Окупанти оточили його з трьох боків.

Нагадаємо, що ще минулого тижня росіяни стверджували, що змогли зайти в Селидове. Та цю інформацію спростували в Нацгвардії. Бої за місто тривають.

Читайте також:

• Росіяни обстріляли Краматорськ: є загиблі та поранені
• Військовий “Айдару” розповів, чому росіяни мають успіхи на Покровському і Курахівському напрямках
• Місто штурмують щодня по кілька разів: Сергій Чаус про ситуацію в Часовому Яру

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині фіксується висока інтенсивність штурмових дій. Найбільше збільшення кількості атак спостерігається на Покровському напрямку, де російська армія суттєво наростила наступальні зусилля.

Про це повідомили в Генштабі ЗСУ.

Ситуація на Донеччині

На Покровському напрямку зафіксовано найбільшу кількість штурмових дій. Противник здійснив тут сорок три атаки. Росіяни намагалися просунутися у районах Білицького, Сергіївки, Удачного та Молодецького, а також здійснювали штурми у напрямках Торецька, Софіївки, Вільного, Дорожнього, Нового Донбасу, Матяшевого, Шевченка, Чернігівки, Добропілля, Мирного, Василівки, Новосергіївки та Новопавлівки.

На Костянтинівському напрямку зафіксовано дванадцять атак. Противник вів штурмові дії в районі Костянтинівки, а також у напрямках Новоселівки та Торецького.

Спроби вклинитися в оборону відбувалися на Лиманському напрямку, де росіяни сім разів атакували в районах Діброви, Ставків та Лимана, а також у напрямках Новосергіївки та Новоселівки.

На Слов’янському напрямку російська армія здійснила п’ять штурмових дій у районах Озерного та Кривої Луки, а також у напрямку Рай-Олександрівки.

На Краматорському напрямку росіяни проводили одну наступальну дію у напрямку населеного пункту Федорівка.

Втрати росіян

Добові втрати російської армії наразі наступні:

• особовий склад — 1540 осіб;
• безпілотні літальні апарати оперативно-тактичного рівня — 1473 одиниці;
• автомобільна техніка та автоцистерни — 591 одиниця;
• артилерійські системи — 51 одиниця;
• наземні робототехнічні комплекси — 9 одиниць;
• реактивні системи залпового вогню — 7 одиниць;
• бойові броньовані машини — 6 одиниць;
• засоби ППО — 4 одиниці;
• спеціальна техніка — 3 одиниці;
• танки — 1 одиниця.

Читайте також:

Майже на всіх напрямках Донеччини зросла кількість штурмів за минулу добу — Генштаб

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Панську купальню” в Іванівському, яку зображено навіть на гербі села, роками називали спорудою царських часів. Однак знайдене в газеті “Кочегарка” за 1927 рік свідчення ставить цю версію під сумнів. У публікації описана новозбудована гідротехнічна споруда біля Красного, її конструкція та історія появи водозабору.

Що вдалося з’ясувати про походження пам’ятки та чому сучасна будівля все ж залишає питання для дослідників — розповіли у Бахмутському краєзнавчому музеї.

“Панська купальня” в Іванівському: що це за споруда

Гідрологічна споруда на території Іванівського водозабору давно стала однією з впізнаваних особливостей села. Саме її називають “Панською купальнею”, а зображення споруди присутнє на гербі Іванівського. Через відсутність доступних тривалий час письмових джерел навколо її походження з’явилися різні версії. Одні пов’язували споруду з дореволюційним періодом і називали її “царською”, інші припускали, що вона значно молодша.

Нові відомості дозволяють точніше говорити принаймні про історію водозабору та споруди, яка існувала тут у 1920-х роках. Ключовим джерелом стала публікація в газеті “Кочегарка” №198 за 1927 рік. У ній журналіст описував новий водопровід та споруду, яку можна було побачити на Костянтинівській дорозі неподалік спортивного стадіону.

Автор називає її “баштою” та описує як невелику високу грановану кімнату. Усередину можна було потрапити сходами. З приміщення через вікна відкривався вид на велику поверхню води. Особливу увагу в описі привертають “венеціанські вікна”. По обидва боки споруди їх було по сім. Також у тексті згадуються залізобетонні конструкції, вентиляційні та світлові труби. Тобто йдеться не про стару панську садибу чи декоративну споруду, а про об’єкт, безпосередньо пов’язаний із роботою водопроводу.

Як у Красному з’явився новий водопровід

Газета 1927 року також описує історію місцевого джерела. Насосна станція, за описом журналіста, розташовувалася біля села Красного, яке в тексті також пов’язується з Голубівськими Ступками, біля підніжжя крейдяних гір.

До появи нового водопроводу місцеві жителі користувалися водою з криниці. У матеріалі зазначається, що після прибуття техніків та спеціалістів було ухвалено рішення облаштувати тут водопровід. Над криницею спочатку звели дерев’яну будівлю, укріпили зруб, проклали труби та встановили фільтр. Паралельно спорудили насосну станцію та водонапірний бак.

Згодом систему мали вдосконалити відповідно до санітарних вимог. Для цього пробили дві глибокі свердловини, а до 10 жовтня 1927 року планували завершити будівництво збірного колодязя, який мали з’єднати із ними. Таким чином, джерела свідчать: водозабір у цій місцевості активно облаштовували саме у 1920-х роках.

Чи була “Панська купальня” збудована за царських часів

Знайдена публікація є важливим аргументом проти версії про “царське” походження споруди, пишуть у музеї, принаймні якщо під нею мається на увазі будівля водозабору, описана у 1927 році. Газета прямо розповідає про нове будівництво водопроводу та споруду, яка з’явилася в процесі його облаштування. Тобто наявні письмові свідчення вказують на появу відповідного об’єкта вже після встановлення радянської влади. Водночас називати це остаточним доказом того, що сучасна “Панська купальня” є саме тією спорудою 1927 року, було б неправильно, вважають в музеї.

Є ще одна важлива деталь. Опис та фотографії споруди 1920-х років не повністю відповідають тому вигляду, який об’єкт мав перед повномасштабним вторгненням. На фотографіях різних років можна побачити, що споруда змінювалася. Саме тому виникає питання: чи збереглася будівля 1927 року, чи після руйнувань її перебудували або звели заново.

Це питання поки залишається відкритим. Окремим аргументом на користь пізнішої перебудови можуть бути будівельні матеріали сучасної споруди — зокрема цегла та бетон, які, за оцінкою дослідника, можуть відповідати другій половині ХХ століття. Однак без додаткового документального підтвердження це залишається версією, а не встановленим фактом. Можливо, споруда була пошкоджена під час Другої світової війни та згодом відновлена. Водночас для підтвердження цього потрібні архівні документи або інші джерела.

До теми:

Історія круглої “сталінки” у Бахмуті: від Будинку спеціалістів до руйнувань війни

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!