Після повномасштабного вторгнення війна розкидала підлітків із тимчасово окупованого Нью-Йорка на Донеччині по всій Україні. Вони втратили можливість бачитися з однокласниками, гуляти рідними вулицями, ділитися мріями про майбутнє. Але завдяки одній ідеї письменниці та волонтерки Вікторії Амеліної їм вдалося знову зібратися разом, цього разу у більшому складі — на мистецько-освітньому таборі NYCamp. Зараз, коли Вікторії Амеліної немає в живих, табір продовжує жити, як пам’ять про неї.

Детальніше про те, як працює табір в контексті спадщини Вікторії Амеліної, редакції Бахмут IN.UA розповіла письменниця Ольга Русіна, добра товаришка Вікторії.

Примітка. NYCamp — це мистецько-освітній табір для підлітків із прифронтового Нью-Йорка Донецької області, а також для дітей з Бахмутської громади, створений письменницею та волонтеркою Вікторією Амеліною. Він поєднує творчі майстер-класи, освітні зустрічі та відпочинок, допомагаючи молоді, розкиданій війною по різних містах, знову збиратися разом, зберігати зв’язок із рідною громадою та підтримувати один одного.

NYCamp: як зародилася ідея

Історія табору почалася ще у 2021 році, під час першого Нью-Йоркського літературного фестивалю, заснованого Вікторією. Одним із його елементів став конкурс есе для учнів 9–11 класів місцевої школи. 

“Діти написали дуже гарні тексти. Тоді, власне, були присутні відомі письменники у складі журі, приїхали особисто, щоб це побачити. Це був дуже об’єднуючий момент“, — пригадує одна з організаторок Ольга Русіна.

Вона додала, що ще тоді з’явилася ідея розширити конкурс на сусідні громади, зокрема, й на Бахмут.

“Але війна змінила все. І лише у 2023-му, після півтора року повномасштабної війни, Вікторія вирішила: треба зібрати цих дітей знову, дати їм простір для зустрічі, творчості й відпочинку далеко від фронту“, — розповідає подруга Вікторії Амеліної.

Ідеальним місцем для збору дітей стали карпатські гори, які максимально далеко від лінії фронту. Туди ж можна було б долучати різних відомих митців, які в неформальній атмосфері могли б поспілкуватися з такими людьми, відвідати їх майстер-класи.

NYCamp став для Вікторії Амеліної проєктом, який частково замінив фестиваль, проведення якого стало неможливим через війну. Він поєднував мистецьку та освітню складові, емоційне розвантаження та відпочинок.

Традиції та символи

Після загибелі Вікторії влітку 2023 року команда вирішила: табір має жити далі. Пам’ять про засновницю інтегрували в атмосферу табору — через маленькі, але значущі елементи, які при житті сформувала письменниця.

“Спочатку в один день людина є жива поруч з тобою і ви, знаєте, що можете разом поговорити, а потім в якийсь момент її не стає. Ти вже не можеш з нею поговорити фізично, не можеш спитати її думки ні про що. Тобі залишається тільки те, що ви встигли проговорити, та ті ідеї, які встигли десь зафіксуватися. І це вже відповідальність всієї нашої команди“, — вказує Ольга Русіна.

Значну роль на початку формування табору зіграли й нотатки, яки при житті створила Вікторія Амеліна. В них, як пригадує письменниця та її близька подруга, були ідеї щодо майстер-класів, а також того, кого можна долучити до організації, запросити для розмови з дітьми. Все це дозволило зробити NYCamp максимально наближеним до її візії. 

Увесь табір — це нагадування та вшанування пам’яті Вікторії Амеліної. Проте, за словами Ольги Русіної, організатори вирішили йти трохи іншим шляхом

“Ми не хотіли, щоб підлітки відчували себе ніби на уроці, на якому їм розповідають про давно померлу людину — персонажа з підручника. Пам’ять має бути живою. Тому згадки про неї з’являються природно — у розмовах, жартівливих історіях, у символах“, — каже співорганізаторка.

Дещо з цього вже інтегрували в концепцію табору. Зокрема, як пригадує Ольга Русіна, одним з таких елементів стала лисичка — жартівливе прізвисько, яке Вікторія Амеліна використовувала в розмовах зі своїми подругами. Сьогодні ця символічна лисичка прикрашає “скриньку таємної пошти”, куди учасники табору кладуть листи один одному із різними побажаннями.

Пам’ять про Вікторію Амеліну також проявляється в практичному сенсі. Наприклад, в таборі існує традиція, коли в кінці першого дня усі учасники збираються для знайомства.

“У нас є вечір знайомства, який проводиться ввечері першого дня, коли вже всі приїхали. На ньому ми в принципі розповідаємо і про фестиваль, про Вікторію і про те, як це все взагалі зародилося. Тобто це така перша вступна точка, яка завжди є”, — вказує Ольга Русіна.

Крім того, увесь табір — це продовження справи Вікторії Амеліної, яким вона горіла при житті.

“Я сподіваюся, що вона була б рада, що її справа продовжується. Думаю, що навіть була б якась сатисфакція від того, що це все продовжує жити, попри все“, — резюмувала Ольга Русіна.

Читайте також:

• У Європейському парламенті відкрили читальний простір на честь Вікторії Амеліної
• В Україні започаткували Стипендійну програму імені Вікторії Амеліної: що вона передбачає
• Вікторію Амеліну посмертно відзначили премією Орвелла: подробиці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Організатори Нью-Йоркського літературного фестивалю (НЛФ), який започаткований письменницею Вікторією Амеліною, цьогоріч анонсував конкурс есеїв для учнів 9-11 класів зі шкіл Бахмутської громади. Темою цьогорічного твору обрали втрачений дім — “Деокупація майбутнього: що я візьму з минулого мого дому в майбутнє”.

Чому обрали саме таку тему, чим особливий цьогорічний НФЛ редакції у коментарі розповіла Ольга Русіна, менеджерка Нью-Йоркського літературного фестивалю.

Конкурс для школярів

Вперше конкурс есеїв “Справжні імена, справжні історії” провели під час Нью-Йоркського літературного фестивалю восени 2021 року. 

Примітка. Засновницею Нью-Йоркського літературного фестивалю є українська письменниця та громадська діячка Вікторія Амеліна, яку вбила російська ракета, запущена по Краматорську 27 червня 2023 року.

Тоді 5  переможців отримали освітню поїздку до Києва та Львова. Вже у вересні 2023 року команда НЛФ запросила всіх учасників конкурсу в табір у Карпати — NYCamp. Ми попросили пані Ольгу пригадати враження дітей від події.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Український інститут книги (@bookinstitute.ua)

“Звісно, вони дуже теплі, наприклад, я працюю на радіо, ми з цими дітьми провели інтерв’ю, багато показували Київ. У Львові в них теж були цікаві заходи. Це дало нам можливість ближче познайомитися. Нью-Йорк, це таке маленьке містечко, яке біля лінії фронту вже дуже багато років. Ці підлітки фактично виростали біля війни. Я пам’ятаю, що коли конкурс тільки-тільки починався під час перших НЛФ, тоді одна з конкурсанток сказала таку фразу: “Я не вірила, що ви справді приїдете.Тобто вона вклала свій час, вклала сили, написала цей есей, але десь, мабуть, підсвідомо, глибоко в душі їй не вірилося, що це справді комусь треба”, — пригадує у розмові пані Оля.

Цьогоріч організатори розширили проведення конкурсу із самого Нью-Йорка на всю Бахмутську громаду. Взяти участь можуть учні старших класів усіх шкіл:

• тих, хто продовжує навчатися онлайн у своїх школах;
• тих, хто в евакуації пішов до інших навчальних закладів, але відчуває зв’язок із домівкою, і хоче про це розповісти.

Для есею вирішили обрати непросту тему, яка пов’язана з втраченою домівкою. Ольга Русіна у коментар каже, що при виборі організатори прагнули, аби фокус у дітей був не тільки на те, що зараз з нами відбувається, а на те, що буде з нами в майбутньому.

“Ми теж хотіли, щоб конкурсанти цього року трохи поміркували про свої власні домівки, про те, що ці домівки для них значать. Вже, коли був табір для підлітків з Нью-Йорка, який ми провели у Карпатах, ми побачили, що хоча всі дітки зараз евакуйовані в дуже різні куточки України, але для них, їхня домівка дуже багато важить. Це маленьке містечко біля лінії зіткнення, і вони дуже багато про це говорили. Таким чином даємо дітям трохи порефлексувати, поміркувати про дім, в якому вони виросли, і про те, яким є для них цей дім зараз, і що він може їм дати, власне, у цьому майбутньому, про яке ми зараз всі говоримо”, — каже Ольга Русіна.

Фестиваль Вікторії Амеліної

У коментарі пані Оля згадує, що фестиваль для Вікторія Амеліної був дуже важливим. Ще в 2021 році письменниця побачила його потенціал, вже тоді вона думала розширити його й на Бахмутську громаду, аби долучити більше дітей.

Вона вміла мислити з одного боку на перспективу. Дуже добре розуміла, які маленькі кроки треба зробити зараз, щоб колись пізніше досягти оцієї більшої цілі. У неї було таке дуже стратегічне, скажімо так, мислення, а водночас вона дуже добре вміла організовувати всіх тут і зараз.

Ольга Русіна // у коментарі

Як долучитися?

Роботи потрібно надсилати на електронну адресу: [email protected]. У темі листа необхідно зазначити: “конкурс есеїв, ваше ім’я та прізвище, номер навчального закладу та населений пункт”.

Надсилати есеї можна до 25 лютого 2024 року. Роботи конкурсантів оцінюватиме журі, до якого увійшли члени команди НЛФ, а також українські письменники і письменниці: Ольга Русіна, Марія Масюк, Катерина Міхаліцина, Олена Стяжкіна, Олена Гусейнова, Олексій Чупа, Станіслав Федорчук та інші.

5 переможців отримають ґранти до 20 тисяч гривень на освітні курси та тренінги за власним вибором. Організатори пропонують вибрати серед шкіл та центрів: Projector, Літосвіта, Go Iteens, Engmonsters, Skvot, Artcraft, Kust, Артія, Dance Maximum.

Також усіх номінантів конкурсу запросять на 2-й NYCamp, що запланований на серпень 2024 року в Карпатах. До слова, у січні та лютому команда НЛФ планує провести онлайн-зустрічі у школах, щоб детальніше розповісти про фестиваль, конкурс та карпатський табір NYCamp.

Читайте також:

• Діти в евакуації: як склалася доля у вихованців Торецького центру реабілітації
• Бахмутський ІРЦ збільшив кількість підопічних: як вчаться діти
• Освіта в Україні та закордоном: де краще

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!