Утримувати магазин доводилося і власними коштами: прибуток із продажу книжок не покривав витрати на утримання приміщення та податки, постійно допомагали знайомі власника та небайдужі до справи активісти. Проте аби розвивати  книжковий бізнес у Бахмуті допомоги недостатньо, потрібен попит містян на книги українською мовою, який наразі майже відсутній.

На початку жовтня єдину в Бахмуті книгарню довелося закрити через збитковість. За час роботи магазину – а це понад шість років, –  книгарня стала майданчиком для місцевих (і не тільки) активістів, волонтерів та небайдужих до української книги містян.

З чого все почалося

У 2015 році колишній боєць батальйону «Донбас» – Володимир Дериведмідь після звільнення міста від проросійських найманців вирішив, що окупація територій України відбувається не лише територіально, не менш важливим є питання поширення української мови та культури. Саме на культурному фронті продовжив свою боротьбу доброволець «Донбасу». Назву книгарні вигадувати не довелося: один із побратимів бійця — Антон Цедик надихнув саме на ідеї поширення книги. На виході з Іловайського котла Антон загинув, його псевдо був «Еней» – хлопець був родом із Полтави, вивчав історію, був рідновіром. За словами Володимира, в останній бій добровольці мали брати з собою лише зброю, Антон мав при собі й книгу, бо вважав, що це не менш потужна зброя, ніж автомат.

Після відкриття книгарні, що стала пам’ятником Антону «Енею» Цедику, власник написав гасло магазину: «Книги важливіші танків». Від військового за освітою і колишнього бійця добробату таке гасло виглядало незвично, проте Володимир Дмитрович пояснював, що якби на Донбасі було достатньо українських книжок, у 2014-му території не довелося б звільняти за допомогою танків.

Привертав увагу до приміщення, розмістивши на фасаді українські прапори. Це спрацювало. Говорить, на початку, відвідувачі застерігали, що наразі небезпечно мати символіку України в досить проросійсько налаштованому Бахмуті. Проте власника це не зупинило. Згодом на фасаді з’явилися і портрети загиблих бійців, як пам’ять про побратимів та нагадування, що війна все ще триває.

Акцент у магазині робив на дитячу та історичну літературу – щоби зацікавити дітей до читання українською та заохотити містян до вивчення власної історії. Мали попит і вишиванки, які почали купувати більшою мірою жінки. Володимир вважав, що спрацьовує генетична пам’ять.

Спілкувався у магазині виключно українською

Сервіс державною мовою відвідувачі сприймали неоднозначно, проте, часом і містяни, і переселенці з тимчасово окупованих територій таки переходили з власником на українську.

Паралельно з реалізацією книг та вишиванок Володимир Дериведмідь влаштовував для дітей читання українських віршів напам’ять, натомість діти отримували подарунки. 

Закрити книгарню планували ще рік тому, проте вирішили спробувати утримати магазин. Перший власник Володимир Дериведмідь вимушений був поїхати з міста, закривати книгарню чоловік не хотів до останнього, тому вирішив залишити після себе людину, яка би продовжила його справу.

До цього я працювала у книгарні, тому ведення книжкового бізнесу здавалося мені знайомою сферою. Проте, до «Енея» не можна ставитися як до бізнесу, це радше соціальний проєкт, який мав за основну мету просвітницьку діяльність, створення майданчика для спілкування та розвитку українського середовища, якого у Бахмуті поки не вистачає. Основна проблема у тому, що прибуток із продажу книжок не покривав витрат на оренду та утримання приміщення. Із цим стикався і колишній власник. Часто утримували магазин власними коштами, за допомою волонтерів та небайдужих до справи активістів. Ще деякий час вдалося протриматися.

Карантинні обмеження також залишили відбиток на фінансовому становищі,  але найбільша проблема – низький попит на книги, навіть остання філія всеукраїнської книжкової мережі, що проіснувала в Бахмуті кілька років теж зачинилася із тієї ж причини.

Більшість книг, що перебували на балансі книгарні після закриття вирішили роздати по сільських бібліотеках. Деяке обладнання та книжкові полиці теж передали до бібліотек Покровського та Володимирівки.

Матеріал підготувала Марія Лященко.

Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов дав інтерв’ю виданню The New York Times, де розповів про те, чому росіяни так зациклилися на Бахмуті.

За словами Кирила Буданова на південному сході Донбасу, політичні амбіції євгена пригожина частково продиктували стратегію з російського боку.

Засновник групи ПВК «Вагнер» оголосив так званий хрестовий похід за захоплення міста Бахмут, щоб витіснити конкурентних командирів у російській регулярній армії, вважає Буданов. На його думку,  ПВК «Вагнер» координує свої дії з армією, але є головною силою на Бахмутському фронті.

Російський генерал, призначений у вересні командувачем російських військ в Україні, Сергій Суровікін, об’єднався з пригожиним у суперництві з російським міністром оборони шойгу, каже Кирило Буданов.

«Тут є лише ідеологічне та медійне питання…Саме тому підрозділи Вагнера так фанатично намагаються захопити це місто. Їм потрібно показати, що вони — сила, і вони можуть зробити те, що не змогла російська армія. Ми це чітко бачимо і розуміємо», — сказав Кирило Буданов в інтерв’ю The New York Times.

Хоча захоплення Бахмута не вважається стратегічно важливим, воно покращило б позиції росії на сході, відкривши дороги до інших міст Донбасу, які все ще перебувають під контролем України, резюмував Буданов.

Фото: Вікіпедія

Читайте також: Росіяни сповільнили темпи наступу в Бахмуті за останні дні, — ISW

 

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Темпи просування російських військ в районі Бахмута, ймовірно, сповільнилися в останні дні, хоча ще занадто рано говорити про те, що російський наступ з метою захоплення Бахмута досягнув кульмінації. Водночас, як вважає ISW, окупанти прагнуть оперативної паузи.

Такі дані наводить Інститут вивчення війни.

Російські джерела повідомляють, що українським силам в районі Бахмута вдалося дещо сповільнити темпи російського наступу навколо Бахмута та навколишніх населених пунктів. Джерела в рф також стверджують, що ЗСУ відтіснили елементи групи Вагнера на позиції, які вони займали кілька днів тому.

Своєю чергою, українські джерела в соціальних мережах повідомили, що вони повністю витіснили російські сили зі східних околиць Бахмута близько 21 грудня. За оцінками ISW, окупанти здійснили дещо менше загальних просувань в районі Бахмута в листопаді та грудні, разом узятих, порівняно з жовтнем.

Російські війська, ймовірно, намагатимуться підтримувати темпи своїх наступальних операцій в районі Бахмута і, можливо, намагатимуться ініціювати тактичну або оперативну паузу. 

Міністерство оборони Великої Британії повідомило 24 грудня, що російські війська не мають запасів артилерійських боєприпасів для підтримки широкомасштабних наступальних операцій. Відтак, підтримання оборонних операцій уздовж протяжної лінії фронту в Україні вимагає від росіян щоденного витрачання значної кількості снарядів і ракет.

Оперативна група Об’єднаних сил оприлюднила 24 грудня інтерв’ю з українським військовослужбовцем в районі Бахмута, в якому детально описано, що російські війська проводять надзвичайно високі темпи штурмів українських позицій в цьому районі. Попри те вони (окупанти) мають тільки незначний прогрес.

Повідомлення групи Вагнера про великі втрати в районі Бахмута за останні тижні також, ймовірно, призвели до напруження поточних оперативних можливостей російських військ в цьому районі. 

Через нестачу артилерії та людського ресурсу, ISW вважає, що окупанти не зможуть підтримувати активні наступальні операції на Бахмутському напрямку. 

Раніше російські війська виділили значні ресурси на «м’ясорубку» для захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська навесні-влітку 2022 року. Російські сили досягли кульмінації після захоплення Лисичанська і не змогли захопити сусідній Сіверськ на сході або Слов’янськ.

Зацикленість російських військових на наступі з великими втратами для досягнення цілей захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська зрештою підірвала здатність військових рф досягти своєї більш масштабної оперативної мети — оточити ЗСУ в котлі вздовж траси Е40 і дійти до західних адміністративних кордонів Донецької області. 

Невпинний і дороговартісний наступ росії на Бахмут може також погіршити здатність росії переслідувати довгострокові цілі на театрі воєнних дій на Донбасі.

Фото: ілюстративне, Генштаб

Читайте також: Український Бахмут підняв Конгрес США на ноги

 

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!