За роки незалежності наша країна і наша громада пережила багато трансформацій, які впливали на розвиток суспільства, часто громадськість була рушієм цих трансформацій. Перші демократичні ініціативи з’явились ще за радянські часи, коли події загальнонаціональної важливості перепліталися з місцевим рухом за демократію і незалежність. Ми опитали активних мешканців громади – журналістів, громадських діячів, представників місцевого самоврядування і виділили найвизначніші явища та цікаві факти, що відбулися у громаді за останні тридцять років.
1. Демократичний рух кінця 80-х та початку 90-х. Діяльність дискусійно-політичного клубу «Пошук». Мітинги та референдум за незалежність та повернення Артемівську історичної назви «Бахмут».
«Тоді по місту з синьо-жовтими прапорами пройшлися люди, що мали сміливість висловити свою точку зору щодо фундаментальних речей», – громадська діячка, журналістка, письменниця Єлизавета Гончарова.
«Організація та робота дискусійного політичного клубу «Пошук» у 1989-1994 роках дала поштовх багатьом громадським організаціям та активістам», – вважає член політклубу, голова ГО «Бахмат» Володимир Березін.
«У той час «Рух» та «Просвіта» відіграли велику роль, а саме Іван Бірчак і Василь Суярко. Вони мабуть перші, хто розпочав тут розбудовувати Україну. Суярко був підписантом Декларації про Суверенітет України в 1990-му. Був ще Василь Мохненко – адвокат, теж рухівець. Він спалив свій радянський паспорт на постаменті Леніна на знак протесту проти військових дій у Прибалтиці – на той час таких кроків у нас мало хто собі дозволяв. Завдяки їм і ще декільком нашим активістам, я познайомилась у 1989-му з Гельсінською групою: з Чорноволом, Лук’яненком, Хмарою, Гордосевичем», – зазначила голова ГО «Мама-86» Галина Олійникова.
Читайте також: У всьому винен Горбачов: як громадськість Артемівська-Бахмута через пресу підтримувала демократичний і патріотичний рух
«Важливість роботи політклубу «Пошук» важко переоцінити. Ведучими мітингу за незалежність, що відбувся на початку 1990 року та зібрав на центральній площі рекордну кількість людей, були лідери політклубу Анатолій Андрєєв та Олександр Лабенський. Вони стояли біля колишнього кінотеатру «Космос», а вся площа була заповнена людьми. З урахуванням того, що люди підходили і змінювалися, думаю, тисяч 15 глядачів там було. Ця подія засвідчила, що громадяни готові до рішучих змін у суспільно-політичному житті», – вважає заступник головного редактора газети «Вперед» Василь Луговий.
Читайте також: «15 людей, а перевернули все місто»: хто у 90-ті відстоював демократію в Артемівську-Бахмуті
«Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року на підтримку Акту проголошення незалежності України. Це були криголамні процеси, які торкнулися майже всіх прошарків нашого суспільства. У місті відбувалися різні збори, мітинги, дискусії. Люди підтримали шлях до незалежності нашої країни! У референдумі в Україні взяли участь 84,18% населення. У Донецькій області – 76,73% і відповідно проголосували «За незалежність» 90,32% і 83,9%!», – згадує і наводить результати голосування економіко-правовий експерт Петро Тутов.
«Політклубівці випускали свою газету, впливали на уми, змушували задуматися. Я думаю, вони, як декабристи, які разбудили Герцена», – Віктор Шендрік, письменник, член ініціативної групи «К истокам», яка проводила у 90-му році інформаційну кампанію по поверненню місту історичної назви.
Читайте також: «Ми тоді були голодні, злі і в нас мотивація була більша!», – Віктор Шендрік про розвиток демократичного руху у 90-ті
2. Кампанія та громадські слухання 1995-2000 років проти розміщення радіоактивних відходів у соляних шахтах у Соледарі. Проведення перших громадських слухань та місцевого референдуму у Соледарі в 2000 році.
«Все розпочалося у 1995-му, коли ми дізналися про розробку проекту «НІІсіль». Ми підняли не тільки нашу громаду, підписи збирали по всій області. І нам активно допомагали німецькі «зелені». Ребекка Хармс і досі є великим другом України, і часто буває в наших краях. Впершу чергу, це було завдяки Володимиру Березіну і «Бахмату» (громадська організація, – ред.). Ще допомагали Наталя Жукова, Юлія Мясіщева, Лідія Петрівна Мірошниченко, «реріховці», екологічний гурток з 11-ї школи. Влада показала себе якнайкраще – Олексій Олександрович особисто брав активну участь. Провели перші громадські слухання, відбувся референдум у Соледарі у 2000 році. І результат отримали. Має бути продовження, вірніше завершальна крапка – створення Пам’ятки, а краще Геологічного підземного Національного Парку», – говорить голова ГО «Мама-86» Галина Олійникова.
«Ми не допустили зберігання відходів у соляних шахтах, і нас підтримала влада: міський голова Олексій Рева тоді взяв під свій контроль проведення громадських слухань. Ми – ГО «Бахмат» запросили журналістів, спеціалістів із Академії наук, соляників. Ми написали петицію на Кабінет Міністрів, їздили до Києва і передали петицію безпосередньо, там робили флешмоб: діти з нашого Будинку культури виступали із цирковими номерами. А ще циркова група робила вистави на площі у нашому місті. На заходи приходили звичайні люди і висловлювали підтримку. Я думаю це було і наслідком роботи політклубу (дискусійно-політичний клуб «Пошук», – прим. ред). Це одна із подій, яка показала, що громадська організація здатна повернути події в іншу сторону. Це було важливо для усіх громадських організацій тоді ще Артемівська», – згадує директорка ГО «Розвиток демократії та жіночих ініціатив «Дія» тут треба її ім’я написати.
На той час у місті працювала волонтерка корпусу Миру Наташа Ванчек, її активна діяльність допомагала також формувати екологічно свідоме і активне покоління – вважає журналістка, громадська діячка Наталя Жукова:
«У 1999-му в місто на два роки приїхала волонтерка Корпусу Миру США в Україні Наташа Ванчек. Її запросив еколого-культурний центр “Бахмат”. Це було сенсаційною можливістю тоді для молоді: діти та юнацтво могли приходити в палац культури “Машинобудівник” (де тоді знаходився офіс “Бахмата”), безкоштовно практикувати англійську мову з носієм, брати участь в різних цікавих заходах. Вона започаткувала проєкт “Еко-школа” (заняття з екології англійською мовою для школярів), англійський розмовний клуб у міській бібліотеці, відвідала більшість шкіл міста — вона просто спілкувалася зі школярами, наприклад, про стереотипи щодо американців та українців, про хобі, подорожі, більшість дітей вперше у житті спілкувалась з іноземцем».
3. Фінансування громадських ініціатив за бюджетні кошти. Залучення небюджетних коштів на розвиток громади та подолання наслідків військового конфлікту
Першу спробу надавати гроші ініціативним групам на втілення суспільно важливих заходів та для розвитку локальної інфраструктури реалізувала команда на той час нардепа Сергія Клюєва. Потім подібний конкурс міні-грантів щорічно проводила міська рада, далі ця ідея була дещо трансформована, таким чином з’явився Бюджет участі та Конкурс ініціатив для інститутів громадянського суспільства. З 2014 році Міжнародні організації та фонди активно надають підтримку на розбудову громадянського суспільства та різні демократичні ініціативи на сході України.
«Перші грантові проєкти для місцевих ініціатив започаткував Клюєв (народний депутат Сергій Клюєв у 2011 році, – прим. ред) у рамках програми «Вместе сделаем жизнь лучше». Паралельно проводила подібні конкурси Донецька обласна рада. Потім міською радою було ухвалено рішення започаткувати саме міські конкурси для фінансової підтримки ініціатив мешканців», – каже діюча голова Бахмутської районної ради, колишня секретар Бахмутської міської ради Світлана Кіщенко.
«Значні досягнення у сфері розвитку ОСББ у 2015-2016 роках відбулися саме завдяки донорським програмам, що працювали у цьому напрямку в Бахмуті. Наразі не знаю, як просувається ця тема, але до 2018 році це був значний вплив», – вважає Олена Головкіна, фундаторка ГО “Асоціація “Відродження та розвиток”, колишня заступниця міського голови Бахмута.
«Саме з нашого краю з’явилося таке поняття, як «соціально-економічні проєкти». Коли Україна навіть не розуміла таку фразу, ми впроваджували соціальну відповідальність бізнеса. І саме тому, наше місто виділяється на фоні інших в інтелектуальному, культурному та духовному плані. Багато років поспіль працювала акція «Забота». Може хтось скаже, що це було – лише перед виборами, але це не так. Кожного року перед Новорічними святами ми видавали продуктові набори соціально незахищеним мешканцям», – членкиня Громадської ради, колишня заступниця міського голови Артемівська-Бахмута Людмила Скиба.
«Треба відмітити, що громадські ініціативи дають позитивні результати, причому охоплюють різні напрямки – деякі з них покращують якість послуг, матеріальний добробут, якісь розширюють інформаційний простір, наприклад, встановлення інформаційних банерів. І головне, це можливість підняти на поверхню проблеми громади, які влада, можливо не завжди вчасно бачить, і таке, собі, постійне нагадування та підштовхування їх вирішувати», – говорить Світлана Кудрявих, начальниця відділу організаційної роботи та інформаційної політики Бахмутської районної ради, колишня начальниця відділу внутрішньої політики Бахмутської міської ради.
Читайте також: Громадськість удосконалює знання, і працювати разом легше” – Світлана Кудрявих посадовець з 19-ти літнім стажем
4. Розвиток волонтерського, національно-патріотичного, громадянського руху у 2014 році з початком війни на Донбасі. Утворення нових громадських організацій.
«Війна з Росією з 2014 року розвила активність людей, відродила національний рух, який з кінця 80-х років практично зникав», – говорить голова ГО «Бахмат», журналіст Володимир Березін.
«Саме громадськість проводила різні заходи на підтримку воєнних – вшанування героїв Небесної Сотні, жертв Голодомору, виходу воєнних з Дебальцево. Люди допомагали військовим, вимушеним переселенцям, брали участь у розгортанні прапору. Знов повернення нашому місту історичної назви – «Бахмут» відбулося завдяки громадськості, бо місцева влада робила лише уявлення, що вона якось діє. Думаю, що у разі небезпеки, громадськість знов об’єднається. Бо, як казав Михайло Грушевський: «Повороту не буде!». Я відчуваю, що дійсно повороту вже точно не буде!» – наголошує громадська діячка Вікторія Бак.
«Велику роль відіграв депутатський корпус, який не допустив прийняття жодного неправового рішення в період з 2014 року, треба подякувати йому за це. Зі свого рівня бачу скільки громад, скільки депутатів, піддавшись тій ситуації, яка відбувалася на Донеччині, зараз мають проблеми із законом. А наші депутати значки не боялися носити», – відмітила діюча голова Бахмутської районної ради, колишня секретар Бахмутської міської ради Світлана Кіщенко.
«З’явилося дуже багато нових людей, які стали активні тут, на цій території. Багато ініціатив було пов’язано з тим, що Бахмут є прифронтовой територією. Наразі, я вважаю, що громадянське суспільство у Бахмуті досить не згуртоване. У Волинській області, наприклад, проводять спільний звіт громадських організацій. Було би цікаво і в нас почути, що за рік вдалося громадським організаціям – це би їх об’єднало», – розмірковує Олена Головкіна, фундаторка ГО “Асоціація “Відродження та розвиток”.
«Те, що харчуванням поранених військових, які базувалися у Бахмутському шпиталі, протягом двох років займалися волонтери, у місті знають усі. Працювали по черзі – хтось готував, хтось годував, хтось купав та перевдягав солдатів.Тоді дуже багато людей допомагали. Організували збір коштів не лише з усіх куточків України, а й за її межами», – згадує волонтерка, членкиня ГО «Бахмут Український» Наталя Вишневецька.
Читайте також: “Не вважаю себе активістом. Я – просто не байдужа людина”, – Наталя Вишневецька бахмутська громадська діячка
5. Діяльність міського голови Олексія Реви.
Наші спікери по різному відмічають цей вплив. Хтось вважає, що громадськість об’єдналася саме на виборчих кампаніях під час балотування Реви, хтось каже, що перші роки своєї роботи діючий міський голова підтримував демократичні процеси у Бахмуті, а хтось вважає його діяльність на посаді визначною для розвитку міста загалом.
«Обрання у квітні 1990 року Олексія Реви на посаду міського голови багато в чому визначило подальший шлях розвитку міста і громади, яка за багатьма показниками стала однією з найуспішніших не лише в області, а й в Україні», – говорить заступник головного редактора газети «Вперед» Василь Луговий.
«Я б виділив не п’ять, а сім подій: сім виборів до місцевих органів влади, на яких міським головою був обраний Олексій Олександрович – наш незрівнянний політичний довгожитель. Хто скаже, що ці події не об’єднали громадськість, нехай першим кине в мене каменем. Результат, як говориться, на обличчі. До речі, на відкритті прозорого соціального офісу він цілком серйозно заявив, що ми вже побудували громаду щасливих людей. Так що, все – сталося. Можна тріумфувати», – пояснює журналіст Віктор Гріненко.
«До 2002 року Олексія Рева підтримувала активна громадськість і він залучав до своєї команди місцевих громадських діячів. А потім став часткою клану Клюєвих та Партії Регіонів і більшість активістів його перестали підтримувати», – вважає Володимир Березін.
«Вручення грамоти нашому меру за безперервний більш ніж тридцятирічний стаж на посаді міського голови – це подія, навколо якої крутиться все суспільство. Я говорю молодому поколінню: «Щоб отримати перемогу на виборах, треба «пахати» – розвивати місто, вкладати в нього, як наш мер, а не просто бігати і викрикувати політичні лозунги!» Коли я аналізую показники місцевих виборів минулого року, то 78% багато про що говорить (78% мешканців громади підтримали Олексія Реву на місцевих виборах у 2020 році. У виборах взяли участь 24236 виборця з 62400 мешканців Бахмутської ОТГ – прим.ред.)», – пояснює Валентина Долинська, секретар Громадської Ради при виконкомі Бахмутської міської ради.
Важливість впровадження реформи децентралізації у громаді та створення Бахмутської ОТГ, безумовно дає поштовх для подальшого розвитку громадянського суспільства, і цей фактор відмітили кілька наших респондентів. Та, оскільки, ми ще не в змозі в повній мірі оцінити наслідки і є в процесі розбудови громади у нових територіальних і адміністративних умовах, цю подію ми залишили до наступного ювілею і наступного огляду.
Для створення фотокалажів були використані публікації газети “Вперед”, фотографії з вільного доступу та з Бахмутського краєзнавчого музею.
Публікація підготована в рамках проекту «Разом сильніше», що реалізується ГО «Бахмутська Фортеця» за фінансової підтримки Фонду прав людини Посольства Королівства Нідерландів
