Окупанти вивезли зі Ступок священника разом з прихожанами

Семаковська Тетяна 18:13, 27 Лютого 2023

зображення viber 2023 02 27 15 13 43 310 13c43Днями стало відомо, що росіяни вивезли зі Ступок частину прихожан Свято-Георгіївського храму разом з отцем Олексієм, який єдиний в громаді залишався, щоб допомагати людям.

Редакція поспілкувалася із волонтеркою, яка допомагала храму в Ступках.

Що відомо про вивіз людей?

“Більшу частину людей, яких вивезли сьогодні вже виставили (ред. мова йде про списки, які опублікували окупанти). В тому, числі й отець Олексій потрапив в цей список, й люди, як жили в храмі. Це орієнтовно близько 15 осіб. Всіх хто, жив на Ступках до Іллінівки всіх евакуювали три дні тому на ту сторону, в Первомайськ та Шахтарськ. Зараз ті люди, там знаходяться”, — повідомляє жінка.

З людьми, яких вивезли зараз тримати зв’язок не вдається, волонтерка сподівається, що це вдасться зробити найближчими днями. 

“Люди, які потрапляють туди спочатку їдуть в Первомайськ, потім Шахтарськ, далі табір фільтрації, далі їм роблять документи в обов’язковому порядку, бо без документів їх нікуди не пускатимуть. Люди очікують на документи, щоб могти купити сім-карти й зв’язатися з рідними. Зазвичай це займає 4-5 днів”, — каже волонтерка.

В Ступках залишалося 250 людей

зображення viber 2023 02 27 15 13 45 709 8297c

Храм в Ступках. Фото: надані героїнею

За словами жінки в Ступках залишалося близько 250 людей, це разом із Ягідним та Берхівкою. 

“Найбільше вивезли три дні тому, в списках напевно 70-людей доставили”, — каже вона.

Останній раз з отцем Олексієм, жінка мала зв’язок 20 лютого, коли він виїжджав у Слов’янськ, щоб вивезти людей з дітьми. Він вже не міг їх прогодувати й під обстрілами на власній машині, вивозив людей, каже жінка.

зображення viber 2023 02 27 15 16 24 504 8e270

Отець Олексій з прихожанами. Фото: надані героїнею

“За весь період війни (ред. мова йде про повномасштабну війну) в храмі жило близько 200 людей. Одні приходили, іншій йшли. Багато допомогали волонтери з Червоного Хреста, в Польщі нам збирали кошти на генератори, допомагав й міський голова. Зі школи взяли мати, щоб люди могли спати, була пічка, людям готували їсти. Отець Олександр намагався у важких моментах створити хороші умови, наскільки це було можливо. В день по території храму могло бути 20 прильотів, але жертв не було”, — розповідає волонтерка.

Вибрав для себе шлях допомагати людям

зображення viber 2023 02 27 15 14 57 077 43d24

Отець Олексій. Фото: надані героїнею

За словами волонтерки отець Олексій вибрав для себе шлях допомагати людям, тому він вирішив залишитися. 

“Він казав, що не може по-іншому вчинити, бо тут його прихожани, він 15 років служив в церкві. Він залишився заради людей, хоча мав можливість виїхати неодноразово. Вирішив піти на такий подвиг, потрапляв не один раз під обстріл, але Бог з його добрим серцем й намірами зберіг в живих”, — наголошує волонтерка.

Героїня додає, що священник дуже допомагав людям, він мав місіонерські цінності, спілкувався з молоддю, заснував футбольну команду: Малу й Велику лігу. 

“У нас люди привикли, що священника можна бачити тільки в храмі, але в храмі спілкування з ним обмежене, а Олексій був посеред людей, він всім допомагав, дітям, жінкам”, — резюмує волонтерка.

Фото: надані героїнею

Читайте також: Прорив дамби в Ступках: що відомо?

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Гендерні обмеження доступу до гуманітарної допомоги: чи справді чоловіки мають менший пріоритет

Семаковська Тетяна 13:25, 29 Березня 2024
Гуманітарна допомога для чоловіків та жінок
Ілюстрація Бахмут IN.UA

Практично щодня наша редакція повідомляє про видачу гуманітарної допомоги у різних містах України: Київ, Харків, Львів, Суми та багато інших. Однак часто ми бачимо, що пріоритет у видачі надають жінкам, тоді як чоловіки рідше фігурують у вказаних пріоритетних категоріях. Чи справді жінки частіше отримують допомогу, чи існує гендерна дискримінація при видачі?

Гуманітарна допомога в Україні для чоловіків та жінок 

Перед написанням цього матеріалу, ми вирішили запитати своїх читачів та читачок, чи хтось з них стикався з гендерною дискримінацією при видачі гуманітарної допомоги. Опитування провели в Telegram, й ось які коментарі отримали.

Видача гуманітарної допомоги для ВПО
Коментарі під опитуванням / скриншот

Як бачимо, у деяких областях переселенці і переселенки взагалі не отримують гуманітарну допомогу, у інших є логістичні складнощі з її отримання, але є й  ті, хто зустрічався з проявом гендерної дискримінації.

“Так (ред. зустрічали прояви гендерної дискримінації при видачі гуманітарної допомоги), для жінок є підтримка, а чоловіків розглядають виключно як потенційних військовослужбовців, яким не передбачена ні підтримка, ні гуманітарка серед цивільних”, — пише бахмутянка Марина.

Пізніше ці слова аргументують нам у коментарях ще кілька волонтерок.

Які пріоритети розставляють міжнародні донори

Ми звернулися із питанням про те, якими засадничими документами керуються при гендерному розподіленні гуманітарної допомоги до Управління ООН з координації гуманітарних справ.

Нас направили до Дар’ї Чекалової, це членкиня ГО “Дівчата” — ця організація є одним з отримувачів гуманітарної допомоги — вона зазначає, що фінансування спирається на комплексний аналіз потреб, який проводиться в різних регіонах країни, і зазвичай виливається згодом в опорний річний документ Ukraine Humanitarian Needs and Response Plan, створений Деніз Браун, координаторкою системи ООН в Україні. 

Деніз Браун
Деніз Браун / фото з відкритих джерел

Нам порадили ознайомитися з планом на 2024 рік. Ми проаналізували його та виокремили основні тези:

1) Війна спустошує села та міста поблизу лінії фронту, гуманітарні потреби в цих районах досягають катастрофічного рівня. Ситуація не може покращитися, якщо війна не припиниться;

2) Цілі громади поблизу лінії фронту зазнають щоденних обстрілів, в результаті чого мільйони людей практично не мають можливості забезпечувати себе і залежать від гуманітарної допомоги;

3) Ризики гендернозумовленого насильства зросли, а найбільш вразливі люди, часто жінки та люди похилого віку, стикаються з найбільшими проблемами;

4) Гуманітарні зусилля стратегічно зосереджені на найбільш постраждалих прифронтових регіонах, особливо на сході та півдні, і це рішення було прийнято на основі ретельних оцінок і ґрунтовного аналізу. 

Бачимо, що в плані вказано, що часто найбільш вразливими категоріями є саме жінки та люди старшого віку. Цю тезу впродовж нашої розмови підтримували волонтери та волонтерки з Києва, Дніпра та Краматорська. В останньому нас запевнили, що допомогу надають всім потребуючим, незалежно від статі, адже це прифронтове місто. Водночас місцевий волонтер розповів, що в основному допомогу отримують жінки, тому що чоловіки по неї не приходять, адже бояться бути мобілізованими. Втім, про це пізніше, а зараз почнемо аналіз з Києва.

Видача гуманітарної допомоги в Києві від МОМ та українських благодійників

Деніз Браун
Микита Безмен / фото надане героєм

Департамент соціальної політики Київської міської державної адміністрації у травні 2023 року повідомив, що в місті зареєстровано близько 400 тисяч переселенців, серед них — 66 тисяч дітей. Це офіційні дані, а в реальності цифра може бути більшою. Волонтер Червоного Хреста Микита Безмен — теж переселенець, зараз живе в Києві.

Ще з лютого 2019 року він почав допомагати людям — спочатку в Бахмуті навчав населення, як надавати домедичну допомогу, проводив заходи з соціальної підтримки. Під час ковіду Микита роздавав засоби гігієни та допомагав маломобільним людям. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пріоритети роботи Червоного Хреста змінилися — фокус змістився на вразливі верстви населення, зокрема це ВПО. Микита зазначає, що й справді певний пріоритет у видачі мають саме жінки з дітьми.

Мама з дитиною
Жінки, які самотужки виховують дітей мають пріоритет серед донорів / фото ілюстративне

“Ми не видаємо допомогу чоловікам працездатного віку, які не мають на утриманні неповнолітніх дітей, але так само ми не видаємо допомогу жінкам повнолітнього віку, які не мають на утриманні дітей чи, наприклад, важкохворих осіб. Допомогу видаємо тільки пільговим категоріям, наприклад, матерям-одиначкам”, — каже волонтер Червоного Хреста.

Він додає, що певний час допомогу видавали всім матерям, у яких була на утриманні неповнолітня дитина, незважаючи на те, чи є у жінки чоловік, чи ні. 

“З 2022 року Червоний Хрест скоротив допомогу місцевому населенню, а пріоритет мають саме ВПО. Людині потрібно мати статус ВПО та пільгову категорію, аби її включили до вразливої групи. Наприклад, багатодітний, пенсіонер, важкохворий тощо”, — пояснює Микита Безмен.

Щодо жінок, то тут пріоритет на видачу гуманітарної допомоги матимуть ті, які виховують неповнолітню дитину, жінки-пенсіонерки, жінки з інвалідністю, важкохворі жінки, а також малозабезпечені. 

Засоби жіночої гігієни
Засоби жіночої гігієни додають для жінок та дівчаток до гуманітарної допомоги / фото ілюстративне

Микита пояснює, що людям видають пакунки з харчами та засобами гігієни. Вміст цих пакетів не має критичних гендерних відмінностей, тобто і чоловік, і жінка, які є вразливою категорією, отримають практично аналогічні пакети. Єдина відмінність — жінкам додають засоби жіночої гігієни.

“Жінки частіше приходять по гуманітарну допомогу. Як правило, зараз це пенсіонерки та самотні матері. Наголошую, що ми не видаємо гуманітарну допомогу особам працездатного віку, які не мають на те підстав. Не важливо, це чоловік чи жінка”, — каже волонтер. 

Микита додає: йому особисто хотілося, щоб допомогу отримували всі, хто цього потребує, але зараз слід діяти раціонально й надавати її пріоритетним категоріям.

Зрозуміло, що на всіх допомоги не вистачить. Тобто, це ж не бездонний кошик, де воно там лежить. Якщо самотній чоловік візьме гуманітарку, то, гіпотетично, вона може не дістатися жінці, у якої на утриманні дитина,

пояснює // представник Червоного Хреста в Україні.

Микита вважає, що в перспективі видача гуманітарної допомоги буде скорочуватися, натомість благодійники хочуть сфокусувати зусилля на працевлаштуванні переселенців та переселенок. Адресну допомогу можуть залишити тільки для найбільш вразливих верств населення.

Альона Гребенчукова
Альона Гребенчукова / фото Facebook

Альона Гребенчукова, голова Подільської організації Червоного Хреста в Києві, каже, що для донорів пріоритет — це діти. За допомогою для них статистично частіше приходять мами, бабусі, сестри. Їх записують як отримувачок допомоги для дітей.

У коментарі вона пояснює, що зараз в пріоритеті для видачі гумдопомоги в Києві від Червоно Хреста є: 

  • ВПО;
  • люди з І та ІІ групами інвалідності;
  • багатодітні сім’ї;
  • самотні батьки, у кого на утриманні є неповнолітня дитина;
  • люди з онкологією.

“Ми бачимо таку тенденцію, що навіть якщо до нас переїжджає сім’я вимушено переміщених осіб, і в сім’ї, наприклад, є мама, тато та діти, то довідки ВПО чоловіки не завжди оформлюють. Можливо, вони бояться бути десь на обліку чи ще щось. Тож тут знову повертаємося до статистики, де отримувачем послуги є жінка з дитиною, а діти — пріоритет для донора”, — каже Альона Гребенчукова.

Фахівчиня додає, що через це складається уявлення, що начебто чоловіки отримують менше допомоги, однак вони за нею не приходять з дітьми, а відтак основними отримувачками завжди є жінки. 

Видача гуманітарної допомоги у Дніпрі

На Дніпропетровщині станом на кінець грудня 2023 року було офіційно зареєстровано понад 466 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Жінок серед них — більшість, й чимало з них отримують гуманітарну допомогу.

У самому Дніпрі працює шелтер ГО “Джерело підтримки” для внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Тут  вони можуть отримати всю необхідну допомогу та підтримку.  Волонтерка Юлія Христюк каже, що помічає пріоритет на надання гуманітарної допомоги. Тут її видають людям, які віком 60+, а також матерям-одиначкам, а от чоловікам її видають рідше. Однак, якщо це батько-одинак, то він буде так само в пріоритеті.

“Ну, на мою думку, чоловіки повинні працювати, якщо вони в змозі це робити, і вони не належать ні до яких вразливих категорій. Я знаю, що зараз багато чоловіків переховуються від мобілізації, тому не стають на обліки, як ВПО”, — каже волонтерка.

Вона додає, що у хабі допомагають з працевлаштуванням, щоб людина не була повністю залежна від гуманітарної допомоги. Звісно, є люди, яким важче знайти роботу — це особи з інвалідністю та літні люди. Втім, в більшості підопічні шелтеру вже знайшли роботу, каже Юлія Христюк.

“Наші люди практично на 80% вже працевлаштовані всі. Є ті, хто  отримали міні-гранти та відкрили свій бізнес. Не працюють тільки особи з інвалідністю, ну й 60+, яким важко пересуватися. Але навіть вони уже намагаються знайти роботу, тому що розуміють, що ці виплати скінчаться, а жити ж потрібно далі”, —  наголошує Юлія.

Ситуація з видачею гуманітарної допомоги у прифронтовому Краматорську 

Краматорськ — прифронтове місто, де зареєстровано понад 50 тисяч переселенців. Ми поговорили з волонтеркою Людмилою Сніцаренко та волонтером Станіславом  Чорногором, обоє працюють у Краматорській громаді. Станіслав також роздає гуманітарку в інших областях.

Людмила каже, що в Краматорській громаді допомогу надають всім, хто її потребує, незалежно від того, чоловік це чи жінка. 

Людмила Сніцаренко
Людмила Сніцаренко / фото Краматорськ Пост

“У нас без різниці. Даємо тим, кому треба, або чоловік, або жінка, або особа іншої гендерної належності. Головне, щоб людина мала оригінали документів — це довідка ВПО або Акт про пошкоджене житло. І тоді ця людина може отримати у нас допомогу”, — каже волонтерка.

Вона додає, що до них у гуманітарний хаб приходять і чоловіки, і жінки, і люди старшого віку, й навіть молодь. 

Зараз люди потребують гуманітарної допомоги. Звісно, якщо їм в 25 раз привезуть крупи, то їх ніхто брати не буде. У людей немає грошей, немає роботи, а родини, в яких є неповнолітні діти, потребують одягу, демісезонного одягу. Допомогу ми надаємо комплексно, якщо це мама чи тато з дитиною, то видають і гігієну, й харчі та одяг,

пояснює // Людмила Сніцаренко.

Натомість волонтер Станіслав Чорногор каже, що чоловіки рідше приходять за гуманітаркою. Він також працює у Краматорську і додає, що більше допомоги видають жінкам та родинам з дітьми. 

“Найбільш обездолені групи людей – це чоловіки віком до 50 років, яким взагалі нічого не положено. Коли чоловіки йдуть, наприклад, в Краматорську отримувати гуманітарну допомогу, то там на місці видачі їх чекатимуть працівники військкоматів”, – пояснює Станіслав Чорногор.

Волонтер також прокоментував гуманітарну допомогу в областях, які не пролягають близько лінії фронту. Він каже, що часто людей закликають евакуюватися з прифронтових територій, але оскільки є брак житла у містах, й часто воно там дорожче, то люди їдуть далі в села чи малі міста.

“Ми бахмутяни, проживаємо в Ладижині, щоб отримати гуманітарку нам потрібно їхати до Вінниці. А це по грошах 800 гривень, туди і назад, нас 3 людини. Поштою розсилки немає і нас багато проживає бахмутян у цьому місті. Ні хто не їздить за нею”, — пише бахмутянка про логістичні труднощі.

Тут не так добре налагоджена видача гуманітарної допомоги для будь-якої статі, тож люди часто залишаються без неї. Це спричиняє іншу проблему — люди повертаються жити у прифронтові села та міста.

Якщо говорити за чоловіків, то вони могли б знайти собі роботу, пояснює волонтер, але на практиці чоловіку обіцяють вакансію та, наприклад, бронь в комунальному підприємстві, але перед цим він повинен стати на облік у військкомат.

“В день, коли чоловік приходить у військкомат, аби стати на облік і сказати, що він планує влаштуватись на роботу, йому дають повістку на наступний візит у військкомат, і вже через тиждень він служить. Часто думають, що чоловіку легше заробити гроші, але в прифронтовому місті насправді всім складно”, — розказує Станіслав Чорногор.

Чи справді є обмеження у видачі гуманітарної допомоги

Альона Гребенчукова разом з колегами волонтерами
Альона Гребенчукова разом з волонтерками Червоного Хреста / фото Facebook

Аналізуючи коментарі наших співрозмовників і співрозмовниць, бачимо, що й справді саме статистично гуманітарну допомогу більше отримують жінки. Принаймні тому, що вони частіше за нею приходять з дітьми. А як зазначила нам у коментарі Альона Гребенчукова, голова Подільської організації Червоного Хреста в Києві, саме діти — пріоритет для донорів.

Чоловіків із дітьми, менше, ніж жінок. Відтак, й пріоритет для них менший. На додаток, через те, що чоловіки рідше приходять, бо мають страх бути мобілізованими, вони рідше фігурують у списках отримувачів гуманітарної допомоги. Часто жінка отримує пакунок з їжею чи гігієною на всю родину, тож цим безпосередньо користуються й чоловіки, які є в родині.

Стверджувати, що чоловіки не мають пріоритету, ми не можемо, адже якщо у чоловіка на утриманні є дитина — то він буде отримувати гуманітарну допомогу, так само як і жінка з дитиною. У розмовах з волонтерами й волонтерками ми також почули думку, що у донорів є побоювання, аби гуманітарна допомога не стала ведмежою послугою для людей, тому вони намагаються дати переселенцям і переселенкам можливість вчитися, писати гранти, відкривати бізнеси та влаштовуватися на роботу, аби ніхто з них не залежали від гуманітарної допомоги.

Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Соледар — місто каштанів й абрикосів: волонтерка Тетяна Кваша розповіла про життя спочатку

Семаковська Тетяна 12:00, 29 Березня 2024
Тетяна Кваша / ілюстрація Бахмут IN.UA

Тетяна Кваша родом із міста Соледар. Не зважаючи на свій юний вік, вона вже встигла відкрити власний бізнес, який знищили росіяни, та стати активною громадською діячкою. Дівчина впевнена, що потрібно відстоювати свої права й боротися. В евакуації дівчина заснувала Благодійний фонд “Соляна Фортеця”.

Історією волонтерства й життя з нуля Тетяна Кваша поділилася з редакцією Бахмут IN.UA.

Життя в Соледарі

Тетяна Кваша народилася та виросла в Соледарі. Дівчина завжди була активною. Коли почалася війна у 2014 році, дівчина навіть не мала думки, щоб переїжджати якомога далі від рідного міста. Власне, у 2022 році, коли почалася повномасштабна війна, дівчині було важко покидати дім. У своєму місті Тетяна відкрила салон краси, де працювала майстром манікюру й швидко здобула прихильність соледарців.

Соледар
Соледар / фото з відкритих джерел

Соледар у травні — це час, коли я особливо його любила. У нас цвіли каштани, абрикоси та вишні. Пригадую, до нас приїжджали гості з інших міст й завжди відзначали, що Соледар дуже красивий, чистий та зелений. Ми тоді цього не розуміли, нам не було з чим порівнювати. Соледар у травні вкривався цвітом увесь, так добре було гуляти в цей час в нашому парку,

Тетяна Кваша // волонтерка

Крім озеленення Соледар дівчині запам’ятався цікавими заходами: концерти, ярмарки. Тут завжди вміли зробити щось для дітей й молоді, пригадує волонтерка.

Життя під час війни

Вже під час війни, яка розпочалася у 2014 році, Тетяна відкрила власну студію, де працювала, платила податки й почала брати активну участь в громадському житті.

Ми були дуже згуртовані, разом прибирали сміття, виходили на толоки. Нас так виховували, що потрібно любити те місце, де ти живеш, прибирати за собою,

Тетяна Кваша // волонтерка

Дівчина запевняє, важливо не стояти осторонь державотворчих процесів, навіть маленьких, бо за ними слідують великі процеси. Тетяна згадує, що у своєму рідному місті боролася, зокрема, й проти незаконного підняття цін на воду. До волонтерки тоді приєдналися однодумці. Вони збирали підписи власноруч.

272910289 2391493450992417 5699143294808505679 n 66f01
Волонтерка з Соледару / фото з Facebook

Прийшли до міськради, наполягли на тому, щоб нас прийняли, вислухали, зареєстрували наше звернення, де ми виставили наші вимоги. Хотіли, щоб влада обґрунтувала підвищення цін,

Тетяна Кваша // волонтерка

Жінки домоглися свого — ціни на воду залишилися незмінними. Утім, це не єдиний успішний приклад Тетяни. Так, у 2020 році під час розпалу епідемії коронавірусу, в Бахмутській лікарні не було гарячої води, а мамам з дітьми запропонували митися просто у відрі. Цю проблему теж вирішили.

Потрібно знати, що ми маємо як права, так й обов’язки. Якщо ти чесна людина, платиш податки, є законослухняним громадянином, робиш щось корисне для країни — то можеш й щось вимагати від держави,

Тетяна Кваша // волонтерка

Благодійний фонд “Соляна Фортеця”

337176571 106819782370490 1865843130101819206 n 6876b
Соледар / фото з Facebook

Тетяна Кваша з родиною спочатку евакуювалася до Хмельниччини, сидіти склавши руки не змогла. Дівчина одразу почала допомагати, спершу шукала дуже дефіцитні ліки на початку війни L-тироксин для соледарців, далі були різні речі: гієна, ліки, все це відправляли поштою. Так і виник благодійний фонд, який отримав назву “Соляна Фортеця“, на честь рідного міста Тетяни та інших волонтерів.

Грант для юних соледарців

322719035 878133100053298 1742298543491207788 n 6b858
Тетяна Кваша з сином / фото з Facebook

Фонд отримав грант на реалізацію творчого онлайн-конкурсу для дітей  Соледару. Його втіленням завдячують культурній платформі “Ізоляція” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

За словами Тетяни, цей проєкт має згуртувати мешканців Соледарську ОТГ, які опинилися в різних куточках країни. Головним персонажем стане мультяшний герой — Салті, який представлятиме історичні теми Соледару.

318302143 2653502578124835 8155952777662063801 n d6020
Син пані Тетяни / фото з Facebook

Дівчина запевняє, головною рушійною силою для неї став син. Саме він змушує українку рухатися далі по життю та не зважати на будь-які складнощі.

Звісно, що було складно, були різні думки, але я не хотіла, щоб моя дитина згадувала, як мені було погано. Хотіла, щоб син бачив, що батьки все зробили для нього, щоб йому було краще. Навіть зараз всі ті проєкти, які реалізуються це для дітей, бо я вважаю що саме діти — це наше майбутнє. Попри все, як би нас не хотіли зламати — ми повинні жити. Моя дитина — це мій двигун,

Тетяна Кваша // волонтерка

Перехід на українську мову

Волонтерка, портретна світлина / фото з Facebook

З дитинства дівчина росла в російськомовному оточенні. Вона використовувала російську до повномасштабного вторгнення. Евакуювавшись в Кам’янець-Подільськ, Тетяна Кваша побачила, що тези про вороже сприйняття українців зі східної частини — це просто російська пропаганда, яка не відповідає дійсності. Щоб віддячити за тепло та турботу дівчина почала розмовляти українською. Героїня каже, що вона прихильниця лагідної українізації.

Спочатку це було смішно й кумедно часом, зараз я інколи переходжу на російську. Моя дитина теж зростала в російськомовному оточення, але зараз у сина вже десь 40% українських слів у лексиконі, я впевнена, що саме лагідна українізація посприяє тому, що він повністю почне розмовляти українською,

Тетяна Кваша // волонтерка

Волонтерка додає, що важливо підтримувати людей, які починають говорити українською й бути терплячими.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Гуманітарна допомога для чоловіків та жінок

Гендерні обмеження доступу до гуманітарної допомоги: чи справді чоловіки мають менший пріоритет

Практично щодня наша редакція повідомляє про видачу гуманітарної допомоги у різних містах України: Київ, Харків, Львів, Суми та багато інших. Однак часто ми бачимо, що […]

БАХМУТ 20 5e850

Соледар — місто каштанів й абрикосів: волонтерка Тетяна Кваша розповіла про життя спочатку

Тетяна Кваша родом із міста Соледар. Не зважаючи на свій юний вік, вона вже встигла відкрити власний бізнес, який знищили росіяни, та стати активною громадською […]

Володимир Березін

“Бахмут є був, і буде”: бахмутський активіст про місто

Бахмутянин Володимир Березін через війну був змушений евакуюватися до Бережан, це невеличке містечко на Тернопільщині. Чоловік завжди мав патріотичну громадянську позицію й зараз слідкує за […]

Андрій Полухін та Федір Сорокін

Легше працювати з документами та спілкуватися з людьми: як активісти використовують свій досвід в ЗСУ

Активізм у цивільному житті допомагав людям розв’язувати проблеми в громадах, відстоювати свої права, шукати можливості, а також навчав лідерських якостей. Місцеві активісти завжди були залучені […]