Росіяни на своїх пропагандистських джерелах опублікували історію пенсіонерки Валентини Ковалькової з Бахмута, яка, за твердженням росіян, виїхала до росії. Тут жінка не має житла і доступу до необхідних медикаментів, тому вимушена просити допомоги в росіян.

Історію жінки публікують росджерела.

Виїхала з Бахмута до росії

Валентині Ковальковій 75 років. За даними росджерел, до війни вона мешкала в Бахмуті разом із родиною. Їхати до росії жінка, нібито, вирішила після того, як залишилася самотньою: син помер, а невістка з дітьми евакуювалися. До росії Валентина Ковалькова поїхала з сестрою і племінницею.

Як розповідає сама жінка росіянам, виїхала до росії вона у 2022 році. Пенсіонерка поїхала до своєї знайомої в московську область. Тут вона мешкала деякий час, а потім влаштувалася на роботу консьєржкою.

Життя в росії не є таким легким, як обіцяють окупанти на захоплених територіях. Зараз бахмутянка бідкається і просить допомоги у звичайних росіян. Бо влада рф нічим їй не допомагає.

Валентина Ковалькова каже, що оселі в неї немає, вона вимушена жити в маленькій кімнаті консьєржа без зручностей. Попри те, що вона отримала російське громадянство і оформила за власний кошт “тимчасову реєстрацію”, ніяких пільг вона не має. Навіть медикаменти не може отримати.

“Я діабетик, у мене артроз колінних суглобів. Я потребую дороговартісного суглобового уколу. Так мені запропонував мій травматолог. Сказав до операції його зробити, а далі видно буде. Якщо стане легше, то може операцію й не треба буде робити. Звернулася до соціальної служби, щоб мені надали допомогу в придбанні цього дороговартісного препарату. Але прийшла відмова. Посилаються на те, що екстрена допомога надається лише тим, у кого є постійна реєстрація”, — каже бахмутянка.

Попри численні заяви російської влади про підтримку, бахмутянка, яка залишилася без житла, не отримала жодної допомоги. Пенсіонерка стала в чергу на обіцяне житло, проте будь-якої інформації чи результатів досі немає. Відчай змусив її звернутися до російського благодійного фонду, однак це лише підтвердило, що заяви про турботу російської влади залишаються пустими словами.

Читайте також:

• У селищі Зайцеве залишилася одна місцева жителька
• Росіяни “евакуювали” близько сотні людей з Покровського району: чи є серед них діти
• На ТОТ українців, які мають паспорти “днр”, змушують отримати нові російські документи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Російська армія продовжує наступати на сході України. Протягом минулої доби зафіксовано збільшення інтенсивності бойових дій на Покровському та Слов’янському відтинках. Водночас на інших напрямках спостерігається спад активності противника.

Про це йдеться в новому зведенні Генштабу ЗСУ.

Ситуація на Покровському, Костянтинівському та Краматорському відтинках

Покровський напрямок залишається зоною найбільшої активності російської армії. Кількість штурмових дій тут значно зросла — українські підрозділи зупинили 39 атак порівняно з 33 попередньої доби. Противник намагався просунутися поблизу Новоолександрівки, Білицького та Родинського. Також російські підрозділи атакували у напрямках Мирного, Торецького, Шевченка, Філії, Кучерового Яру, Вільного, Дорожнього, Світлого, Гришиного, Котлиного та Удачного.

На Костянтинівському напрямку зафіксовано зниження інтенсивності боїв. Противник здійснив 17 атак, що на три менше від попереднього показника у 20 штурмів. Бойові зіткнення відбувалися в районах Плещіївки, Русиного Яру, Іванопілля, Костянтинівки, Іллінівки та у напрямку Райського.

На Краматорському напрямку минулої доби російська армія штурмових дій не проводила, тоді як днем раніше там відбулося три боєзіткнення.

Ситуація на Слов’янському та Лиманському напрямках

На Слов’янському напрямку російська армія дещо збільшила тиск на українські позиції. Противник здійснив 30 штурмових дій, тоді як напередодні фіксувалося 28 атак. Наступальні зусилля росіян були зосереджені в районах населених пунктів Різниківка, Закітне та Крива Лука, а також у напрямку Рай-Олександрівки.

На Лиманському відтинку кількість спроб прорвати українську оборону знизилася з 11 до 7 атак. Російські військові намагалися просунутися в районах Діброви та Лиману, а також у напрямку Новоселівки.

Втрати російської армії

Станом на 3 липня 2026 року загальні бойові втрати противника в особовому складі орієнтовно становлять 1 407 150 осіб. За минулу добу ліквідовано 1250 військовослужбовців російської армії, що перевищує попередній показник у 1140 осіб.

Українські підрозділи також продовжують знищувати техніку та озброєння росіян. За минулу добу вдалося ліквідувати наступний обсяг ворожого потенціалу:

• 2 152 безпілотники оперативно-тактичного рівня;
• 385 одиниць автомобільної техніки та автоцистерн;
• 57 артилерійських систем;
• 48 крилатих ракет;
• 18 наземних робототехнічних комплексів;
• 4 танки;
• 4 засоби протиповітряної оборони;
• 4 одиниці спеціальної техніки;
• 2 бойові броньовані машини;
• 2 реактивні системи залпового вогню;

Читайте також:

У червні росіяни захопили 84 кв. км без урахування звільнених територій — DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Аліна Дорохова народилася та виросла в Бахмуті, її дитинство проходило в районі Забахмутка. До початку активних бойових дій вона працювала в місцевому логопедичному центрі, допомагаючи дітям. Сьогодні дівчина мешкає в Тернополі, де разом із чоловіком-військовим розробила спеціалізований застосунок для фахівців своєї галузі. Її історія — це шлях від болючої втрати рідних під час евакуації до прийняття нової реальності.

Історію Аліни Дорохова читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Дитинство на Забахмутці та зелений травневий Бахмут

Своє дитинство в Бахмуті Аліна пригадує як дуже яскравий період, сповнений сонця, зелені та вуличних ігор. Життя на Забахмутці минало в колі друзів, із якими вона грала у футбол та проводила весь вільний час просто неба. Найбільше в пам’яті дівчини закарбувалися весняні місяці, коли навчальний рік добігав кінця.

“Я пам’ятаю вулицю, якою я йшла. Вона була дуже яскравою, особливо в травневий період, коли школа вже закінчувалася і дуже було зелено і прохолодно“, — ділиться спогадами бахмутянка.

Говорячи про улюблені локації рідного міста, дівчина згадує Верхній парк, центральну частину Бахмута та місцевий ринок. Проте найтепліші спогади пов’язані з невеликою локацією, схованою від сторонніх очей. За школою №10 розташовувався затишний дворик із лавкою, оточеною густою зеленню. Саме там, в атмосфері повної відокремленості від міського галасу, минула значна частина її дитинства та підліткових років.

Вибір професії логопеда та особисті захоплення

Обираючи життєвий шлях, Аліна вагалася між двома напрямами: дитячою психологією та логопедією. Головним мотивом для дівчини було щире бажання допомагати дітям. Зрештою, вибір припав на логопедичну науку через специфіку професії, яка дозволяє бачити швидкі та конкретні зміни в розвитку дитини.

“Мене тішило, коли ти бачиш реальні результати від своєї роботи. І тішить досі, насправді. І тому я вибрала саме цей аспект, а не психологію. Через те, що в психології не завжди вдається швидко побачити реальні результати“, — пояснює Аліна.

У вільний від роботи час дівчина веде активний спосіб життя: займається фітнесом, кардіотренуваннями та виходить на пробіжки. Серед інтелектуальних захоплень — комп’ютерні та настільні ігри, а також література. Аліна захоплюється британською класикою, а з дитячих років зберігає любов до серії книг про Гаррі Поттера, які перечитувала безліч разів.

Трагедія евакуації: втрата батька та виїзд в один день

Рішення покинути Бахмут стало для Аліни найважчим у житті. Ситуація ускладнювалася родинними обставинами: дівчина мешкала з родиною свого майбутнього чоловіка, тоді як її власні батьки категорично відмовлялися виїжджати з міста. Трагічні події розгорталися стрімко — під час одного з ворожих обстрілів загинув батько Аліни.

Вирішальним став приїзд батька чоловіка, який на той час ніс військову службу на першій лінії фронту. Він повернувся додому лише на кілька годин і заявив, що залишатися в місті більше небезпечно. Родина мала виїхати наступного ж дня.

“Ми взяли з собою кожен по одній дорожній сумці, сіли в машину вісім людей і поїхали. Це рішення було дуже важке. Я навіть плакала декілька днів, бо я залишила батьків удома“, — згадує переселенка. Пізніше Аліні вдалося вмовити маму евакуюватися за допомогою волонтерів.

Після дванадцяти годин виснажливої дороги родина прибула до Миргорода на Полтавщині. Вісім втомлених, голодних людей не мали жодного плану дій. Знайшовши оголошення через платформу OLX, вони натрапили на чуйну власницю квартири, яка одразу привезла ключі та дозволила заселитися без попередньої оплати. У цій двокімнатній квартирі вісім осіб прожили чотири місяці.

Новий дім у Тернополі та біль усвідомлення

Через постійні переїзди родина змінила кілька міст. Після Миргорода був Київ, згодом Одеса, а кінцевою точкою став Тернопіль. Саме тут родина чоловіка придбала житло, і переселенці нарешті змогли осісти. Тернопіль несподівано вразив Аліну своєю схожістю з рідним Бахмутом.

“Тернопіль дуже схожий на Бахмут, до речі. Вайбом, якоюсь атмосферою. Він дуже компактний, його можна пройти за півтори години вдовж і поперек. Сам центр, архітектура дуже схожа на те, як було у нас на Топталовці, як було у нас в центрі. Є центральна вулиця, яка межує із центральною зупинкою, вона дуже-дуже схожа в Тернополі“, — ділиться спостереженнями дівчина.

Попри теплий прийом у новому місті, найважчим випробуванням для Аліни стала психологічна адаптація. Перші місяці життя в евакуації минали у стані вакууму та постійному очікуванні швидкого повернення додому.

“Коли вже просто стає зрозуміло, що ми ніколи туди не повернемося, то це відчуття, напевно, було найскладнішим, що можна пережити“, — зізнається логопединя.

Від конфлікту з клієнткою до власного IT-продукту

Ідея створення спеціалізованого застосунку для логопедів виникла з практичної потреби. Через постійні відключення світла в різних містах України Аліна, яка працювала онлайн і забезпечувала родину, часто втрачала можливість проводити заняття. Її чоловік у цей час почав вивчати IT-сферу. Для отримання практичного досвіду вони вирішили створити спільний проєкт, який би розв’язав реальні проблеми спеціалістів.

Каталізатором стала конфліктна ситуація з матір’ю одного з пацієнтів. Жінка відкрито ігнорувала повідомлення Аліни, забувала про оплату занять та пропускала уроки, змушуючи логопединю постійно нагадувати про фінансові та організаційні питання вручну. Це призводило до непорозумінь та втрати заробітку.

Аби уникнути подібних ситуацій у майбутньому, подружжя розробило платформу, яка бере на себе рутинну організацію роботи. Новий сервіс має чіткий функціонал

• самостійне нагадування клієнтам про розклад занять;
• автоматичне надсилання сповіщень про необхідність оплати;
• фіксація відвідуваності та скасованих уроків;
• наявність вбудованого шаблону договору про співпрацю для врегулювання правових відносин.

“Зараз у мене є ця система, я бачу свої заняття на місяць наперед. Я також бачу список скасованих занять, що дозволяє зрозуміти, що можу зараз запропонувати клієнтам цей час“, — зазначає розробниця.

Запуск платформи ВУЗОЛ

Реєстрація на платформі ВУЗОЛ відкрилася 5 червня. Лише за перший місяць роботи сервіс залучив 60 користувачів серед логопедів та фахівців суміжних спеціальностей. Фундаментальним принципом роботи застосунку стала абсолютна конфіденційність медичних даних.

Оскільки логопеди часто працюють з дітьми, які мають неврологічні або психіатричні діагнози, безпека інформації є критично важливою. Згідно з внутрішніми документами та політикою конфіденційності, розробники не мають доступу до даних пацієнтів своїх користувачів. Вони відстежують лише загальну статистику реєстрацій.

“Для мене було дуже важливо, щоб все це було зроблено правильно із точки зору турботи про наших користувачів та про їхніх клієнтів. Ми не переглядаємо ці дані, бо це неприпустимо“, — підкреслює Аліна.

Порада бахмутянам, які планують розпочати власну справу

Спираючись на власний досвід створення продукту без початкових капіталовкладень, Аліна радить землякам починати з раціонального підходу до планування. Вона наголошує, що на старті їхній застосунок розроблявся виключно завдяки ентузіазму та навичкам чоловіка, і лише на етапі просування виникла потреба в оплаті послуг юристів та реклами.

“Перша порада — це створити реалістичну ідею, яку можна реалізувати тут і зараз, або в перші два місяці, без особливих витрат емоційних, часових і матеріальних ресурсів. Має бути баланс між ідеєю і досяжністю її реалізації“, — підсумовує дівчина.

Сподобався матеріал? Ми створюємо такі тексти завдяки підтримці наших читачів. Приєднуйтеся до спільноти Бахмут IN.UA — це допомагає нам і надалі розповідати історії людей, документувати події та працювати для бахмутян. Стати учасником спільноти.

Читайте також:

“Можливо, ми одні з останніх людей, які народилися на Донбасі”. Історія поетеси з Бахмута Естер

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!