Росіяни на своїх пропагандистських джерелах опублікували історію пенсіонерки Валентини Ковалькової з Бахмута, яка, за твердженням росіян, виїхала до росії. Тут жінка не має житла і доступу до необхідних медикаментів, тому вимушена просити допомоги в росіян.

Історію жінки публікують росджерела.

Виїхала з Бахмута до росії

Валентині Ковальковій 75 років. За даними росджерел, до війни вона мешкала в Бахмуті разом із родиною. Їхати до росії жінка, нібито, вирішила після того, як залишилася самотньою: син помер, а невістка з дітьми евакуювалися. До росії Валентина Ковалькова поїхала з сестрою і племінницею.

Як розповідає сама жінка росіянам, виїхала до росії вона у 2022 році. Пенсіонерка поїхала до своєї знайомої в московську область. Тут вона мешкала деякий час, а потім влаштувалася на роботу консьєржкою.

Життя в росії не є таким легким, як обіцяють окупанти на захоплених територіях. Зараз бахмутянка бідкається і просить допомоги у звичайних росіян. Бо влада рф нічим їй не допомагає.

Валентина Ковалькова каже, що оселі в неї немає, вона вимушена жити в маленькій кімнаті консьєржа без зручностей. Попри те, що вона отримала російське громадянство і оформила за власний кошт “тимчасову реєстрацію”, ніяких пільг вона не має. Навіть медикаменти не може отримати.

“Я діабетик, у мене артроз колінних суглобів. Я потребую дороговартісного суглобового уколу. Так мені запропонував мій травматолог. Сказав до операції його зробити, а далі видно буде. Якщо стане легше, то може операцію й не треба буде робити. Звернулася до соціальної служби, щоб мені надали допомогу в придбанні цього дороговартісного препарату. Але прийшла відмова. Посилаються на те, що екстрена допомога надається лише тим, у кого є постійна реєстрація”, — каже бахмутянка.

Попри численні заяви російської влади про підтримку, бахмутянка, яка залишилася без житла, не отримала жодної допомоги. Пенсіонерка стала в чергу на обіцяне житло, проте будь-якої інформації чи результатів досі немає. Відчай змусив її звернутися до російського благодійного фонду, однак це лише підтвердило, що заяви про турботу російської влади залишаються пустими словами.

Читайте також:

• У селищі Зайцеве залишилася одна місцева жителька
• Росіяни “евакуювали” близько сотні людей з Покровського району: чи є серед них діти
• На ТОТ українців, які мають паспорти “днр”, змушують отримати нові російські документи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Збройні сили України продовжують стримувати просування російських військових у Донецькій області. Найбільша інтенсивність боєзіткнень наразі фіксується на Покровському відтинку фронту, де українські військові відбили майже пів сотні атак.

Детальніше про це розповіли в Генштабі ЗСУ в новому зведенні з фронту.

Загострення на Покровському та Костянтинівському напрямках

Найбільша кількість штурмових дій зафіксована на Покровському напрямку. Українські військові зупинили 47 атак російської армії у районах сел Шахове, Вільне, Кутузівка, Родинське, Шевченко, Новоолександрівка, Білицьке, Софіївка, Кучерів Яр, Затишок, Гришине, Сергіївка, Удачне та Новопавлівка. Варто зазначити, що учора, 25 травня, росіяни на цій ділянці фронту здійснили 38 атак.

На Костянтинівському напрямку російські військові здійснили 14 атак, що на одну менше показників 25 травня. Наступальні дії відбувалися поблизу населених пунктів Костянтинівка, Іванопілля, Плещіївка, Іллінівка та у бік Миколайпілля.

Ситуація на Лиманському, Слов’янському та Краматорському напрямках

На Лиманському напрямку російська армія 17 разів намагалася просунутися вперед у районах Новоселівки, Новомихайлівки, Діброви, Дробишева, Ставки, Ямпіля, Нововодяного та Озерного.

На Слов’янському напрямку українські військові зупинили п’ять спроб російської армії здійснити просування. Боєзіткнення відбулися у районах населених пунктів Крива Лука, Закітне та Рай-Олександрівка.

На Краматорському напрямку інтенсивність боїв була найнижчою. Росіяни здійснили одну наступальну дію в районі Міньківки.

Втрати російських військових

Упродовж минулої доби російська армія зазнала таких втрат:

• особового складу — 1 010 осіб;
• танків — 1 одиниця;
• бойових броньованих машин — 7 одиниць;
• артилерійських систем — 64 одиниці;
• РСЗВ — 2 одиниці;
• засобів ППО — 1 одиниця;
• наземних робототехнічних комплексів — 10 одиниць;
• БПЛА оперативно-тактичного рівня — 1 790 одиниць;
• автомобільної техніки та автоцистерн — 374 одиниці;
• спеціальної техніки — 3 одиниці.

Читайте також:

38 штурмів за добу: російська армія зосередила сили на Покровському напрямку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У прифронтових містах та селах Донецької області утворилися так звані кілзони — ділянки фронту та логістичні шляхи, де через активність безпілотників російської армії пересування транспорту є вкрай складним. Проте, навіть так волонтери продовжують вивезення цивільних з небезпечних ділянок регіону.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з волонтером Богданом Зуяковим щодо поточного стану справ з евакуацією на Донеччині.

Евакуація на Донеччині

За словами волонтера, інтенсивність бойових дій значно зросла у містах Дружківка, Миколаївка та навколишніх селах. Процес евакуації ускладнюється постійними обстрілами, однак волонтери продовжують роботу.

“В 10-ти кілометровій зоні до фронту, 15-ти кілометровій, дуже сильно збільшилась кількість FPV-дронів. Це справжня кілзона“, — констатує Богдан Зуяков.

Автошляхи та самі міста, зокрема Краматорськ, теж не є повністю безпечними. Російські військові використовують безпілотники типу “Молнія” та далекобійні FPV-дрони, котрі зависають у небі, шукають цілі та завдають ударів по транспорту, особливо великим за розміром. Волонтерські мікроавтобуси з людьми часто виступають саме такими об’єктами, через що можуть ставати пріоритетною ціллю для операторів російських бебезпілотників.

Хто залишається у прифронтових містах

За словами Богдана Зуякова. зі Слов’янська та Краматорська виїжджає значно більше сімей з дітьми, оскільки молодшому поколінню простіше наважитися на переїзд. Водночас у небезпечних зонах продовжують жити переважно літні та маломобільні люди. Як додає волонтер, деякі з них відмовляються евакуюватися через низку факторів:

• психологічна та фінансова неготовність до переїзду;
• поширення чуток про те, що переселенцям немає куди їхати та немає за що жити;
• сильна прив’язаність до власного майна.

“Будинок свій, який все життя вони збирали на нього, будували, і це все зникає в них. Через це і не виїжджають вони“, — пояснює волонтер.

Волонтер також пояснив, що процес виклику волонтерів залежить від населеного пункту:

• з найнебезпечніших територій телефонувати з проханнями про виїзд змушені родичі;
• з міст на кшталт Дружківки місцеві жителі записуються на евакуацію самостійно у моменти появи зв’язку.

Вплив пори року на темпи виїзду

За словами волонтера, наразі фіксується певний спад попиту на евакуацію. Тепла погода дозволяє місцевим мешканцям залишатися навіть у пошкоджених будинках. Окрім цього, люди мають мотивацію залишатися через городи та хатні справи.

“Спека не заважає їм ночувати і жити у будинку, навіть розбитому. Все опирається в холод. Коли буде холод, туди буде і евакуація“, — підсумовує Богдан Зуяков.

З настанням зими та зниженням температури волонтер прогнозує новий масштабний етап евакуації з території Донеччини.

Читайте також:

“Евакуація зі Слов’янська та Краматорська стала масовою”: що відомо про ситуацію на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!