Цьогорічний конкурс краси Міс Україна вже обріс скандалами. Представниця з Хмельницької області Оксана Магера, яка бере участь під №10, ймовірно, дружить із росіянкою, яка відкрито підтримує соратника путіна, а відтак й війну, яку веде російська федерація проти України.
Про це повідомив Андрій Лузан, волонтер та один із засновників проєкту “Леви на джипі” – це українськомовний YouTube-канал, у себе в сторі.
Що сталося?
Допис Андрія Лузана. Фото: скріншот
Цьогоріч конкурс краси Міс Україна 2023 ознаменувався скандалами, чимало учасниць, які стали учасницями — вже давно не проживають в Україні. Загалом обрано 24 претендентки, багато з них живуть в Дубаї та не публікують у мережах жодної інформації про війну в Україні. Обурені користувачі пишуть гнівні коментарі під дописами із презентацією дівчат.
Пост офіційної сторінки Міс Україна. Фото: з відкритих джерел
“Дівчина не живе в Україні) то і немає права претендувати на таке звання)”.
“Перепрошую , а ви організовуєте цей конкурс щоб дівчатам ціну набити в Дубай ? Ну ви смішні звісно. За кеш готові спаплюжити ім’я країни , аби рекламу зробити цим гьорлз . Чому це досі ніхто не зупинив?”.
“Де громадянська позиція? Що для України зробила ця претендентка? Де пости, де збори? Як вона може бути міс Україна?”.
Користувачі Інстаграмі // під дописами із презентацією дівчат
Втім, те що учасниці конкурсу давно проживають поза межами України не єдина проблема. Виявилося, що одна із кандидаток у міс, а саме Оксана Магера, яка представляє Хмельниччину товаришує з росіянкою, фотографується у Кремлі, їсть у ресторанах, власником яких є російський олігарх, та не згадує про війну в Україні.
Фото коментує подруга Оксани – росіянка. Фото: Андрій ЛузанКсенія підтримує російського олігарха, який став довіреним обличчям путіна. Фото: Андрій Лузан
Ксенія Магера виставляє фото з мережі ресторанів, власником яких є Аркадій Новіков – це олігарх з росії, що в 2012 та в 2018 роках був довіреним обличчям путіна.
Інцидент з Оксаною Магерою
Оксана Магера у Кремлі. Фото: Андрій Лузан
Оксані Магері 25 років. Вона уродженка Хмельниччини, але вже деякий час мешкає в Об’єднаних Арабських Еміратах. Андрій Лузан, волонтер та один із засновників проєкту “Леви на джипі” дослідив сторінку учасниці й виявив, що та практично ніяк не висловлюється про війну в Україні, натомість серед її подруг є росіянка. Сама Оксена Магера раніше позувала у Кремлі
Андрій Лузан. Фото: з відкритих джерел
Випадково натрапив на сторінку @missukraine_official де обирають «Міс Україна 2023». Учасниці цьогорічного конкурсу здивують вас. Гортайте карусель. P.S.: цей конкурс не має права на існування. Окрім підвищення прайсу за погодинну оплату дівчата ще супроводжують спонсорів конкурсу і в день, і вночі, якщо хочуть отримати титул. Один зі спонсорів до 22го року був російський ресторатор Орлов (bulldozer group)
Конкурс супер 👍🏻те що треба під час війни. Та й взагалі, ідея обирати дівчат по зовнішності, де жюрі чисто з мужиків – це прям те, за що варто боротись
Андрій Лузан // волонтер
Підтримки країни учасницями Міс України
Дописи кандидатки в міс Україна. Фото: Андрій Лузан
На сторінці Оксани Магери волонтер знайшов дописи у перші дні вторгнення. Однак, слів підтримки чи актуальних на той час зборів про інформацію, пункти прийому біженців тощо – там немає.
Волонтер каже, що учасниці українського конкурсу відвідають вечірки російських олігархів. Фото: Андрій Лузан
Андрій Лузан також додає, що йому в особисті повідомлення надійшли так звані “зливи” на учасниць.
За даними цих джерел – деякі учасниці міс Україна відвідують вечірки російських олігархів, а одна із кандидаток відкрито заявляє, що їй подобається російська співачка Інстасамка.
Учасниця конкурсу Катерина, ймовірно, має батька-колоборанта. Фото: з відкритих джерел
Також волонтер наголошує, що в учасниці Катерини – батько здавав позиції ЗСУ російським окупантам.
Фото: з відкритих джерел
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
Житлова кімната у гуртожитку / фото Бахмутська міськрада
В Україні налічується 1 922 одиниці соціального житла, приблизно у чотирьох із п’яти громад такого житлового фонду немає. Масштабне опитування органів місцевого самоврядування виявило системні проблеми просторового планування, прогалини в законодавстві та нестачу фінансування і фахівців. Дослідники пояснили, що заважає громадам створювати соціальне житло та які зміни можуть виправити ситуацію.
Про стан соціального житла в українських громадах свідчать результати масштабного опитування органів місцевого самоврядування. Його спільно провели Інститут Житла (Housing Institute) та комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
За даними дослідження, соціальне житло в Україні може бути трьох основних типів квартири, кімнати в гуртожитках або окремі будинки.
В опитуванні взяли участь 1 006 сільських, селищних і міських громад. З’ясувалося, що всі ці громади разом мають лише 1 922 одиниці соціального житла.
Соціальний житловий фонд є приблизно лише в кожній п’ятій громаді. Водночас 94,6% опитаних громад повідомили, що на землях комунальної власності соціальне житло взагалі не було передбачене.
Результати дослідження / фото Housing Institute
Які проблеми виявили у просторовому плануванні
Однією з головних перешкод дослідники назвали відсутність актуальної містобудівної документації. Лише вісім громад розробили та затвердили комплексні плани просторового розвитку територій. Ще 51,5% громад не ухвалили рішення навіть про початок їх розроблення. У 40,1% таке рішення вже ухвалили, однак громади шукають кошти на підготовку документації.
Крім того, місцева влада майже не використовує механізми, які могли б зобов’язувати забудовників передбачати соціальне житло в нових проєктах. Зокрема:
лише дев’ять громад закріплюють у містобудівній документації вимогу до забудовників або операторів соціального житла виділяти частину площ під соціальне житло;
лише п’ять громад системно передбачають частку соціального житла в детальних планах територій для нової забудови;
близько 80% громад протягом багатьох років надавали землю під комерційну забудову, не передбачаючи в ній соціального житла.
Водночас 29,4% громад планують запровадити інклюзивне зонування. Цей механізм передбачає вимогу до забудовників виділяти частину площ під соціальне житло.
Чому в громадах не вистачає соціального житла
Дослідники виділили три основні групи причин: особливості ситуації в самих громадах, законодавчі прогалини та нестачу фінансування і фахівців.
Перша проблема — різний стан громад і відсутність необхідного планування. У тилових громадах роками не формували житловий фонд соціального призначення. На тимчасово окупованих територіях місцева влада не має фізичного доступу до майна та документів. У громадах поблизу зон бойових дій значну частину житлового фонду знищено, тому його потрібно планувати заново.
Ще одна перешкода — відсутність концепцій інтегрованого розвитку. Це базовий інструмент стратегічного та просторового аналізу, який допомагає оцінити потреби громади й урахувати їх під час планування територій. Без актуальної містобудівної документації громади не можуть повноцінно закладати гарантії появи соціального житла. Це також ускладнює реалізацію нової державної житлової політики на місцях.
Результати дослідження / фото Housing Institute
Друга проблема — прогалини в законодавстві. Чинне законодавство не містить визначень і механізмів для двох інструментів:
“містобудівна квота” — кількісний механізм, який не слід плутати з пайовим внеском;
“інклюзивне зонування” — просторовий інструмент, що передбачає окрему функціональну зону для соціального житла та відповідний код цільового призначення земельної ділянки.
Через відсутність таких норм громади, які намагаються домовитися із забудовниками про створення соціального житла, використовують меморандуми, інвестиційні договори або рішення місцевих рад. Однак ці домовленості мають слабку юридичну силу й не забезпечують належного захисту інтересів громад у суді.
Окреме питання — використання комунальної землі. Ділянки під соціальні проєкти часто отримують стандартний код цільового призначення “Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку”. За оцінкою авторів дослідження, це робить такі території вразливими до безконтрольної комерціалізації без формального порушення цільового призначення землі.
Третя проблема — нестача коштів і спеціалістів. Державну субвенцію на розроблення комплексних планів, яка діяла у 2021 році, нині не надають. Водночас в органах місцевого самоврядування бракує архітекторів-містобудівників і фахівців із просторового планування.
Що пропонують змінити для розвитку соціального житла
За результатами дослідження автори сформулювали чотири основні пропозиції для розв’язання проблеми соціального житла.
1. Закріпити інклюзивне зонування в законодавстві.
Для цього пропонують внести зміни до закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та державних будівельних норм. Зокрема, передбачити інклюзивне зонування як обов’язковий елемент містобудівної документації та створити нову функціональну зону або підзону — “забудова соціального та доступного житла”.
Також фахівці пропонують оновити Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок і запровадити окремий код для таких об’єктів.
2. Затвердити єдину методику містобудівних квот.
Державна методика розрахунку квот соціального житла в межах зон інклюзивного зонування, на думку дослідників, допоможе громадам визначати відповідні вимоги без ризику їх подальшого скасування.
3. Обмежити комерційні функції в соціальних проєктах.
Автори дослідження пропонують встановити відповідний ліміт у державних будівельних нормах. Це має запобігти ситуації, коли комерційна забудова витісняє соціальні об’єкти.
Дотримання обмежень пропонують автоматично перевіряти під час експертизи проєктної документації та видачі дозвільних документів. Для цього планують використовувати Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.
4. Забезпечити громади фінансуванням і фахівцями.
Для цього пропонують розглянути можливість фінансування або співфінансування розроблення містобудівної документації, а також організувати підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Російський окупаційний суд виніс вирок 18-річному жителю тимчасово окупованого Маріуполя Михайлу Гулому. Хлопця засудили до 8 років та 6 місяців позбавлення волі в колонії за звинуваченнями у “державній зраді та зберіганні вибухівки”.
За наявною інформацією, Михайло Гулий проживав у Маріуполі. Російські силовики затримали його ще в грудні минулого року, коли хлопцеві було 17 років.
За версією російської фсб, юнак нібито самостійно встановив зв’язок зі Службою безпеки України та запропонував допомогу в підготовці вибухів. Окрім цього, окупанти звинуватили маріупольця у передачі українській стороні інформації про місця розташування військових частин рф.
Міський голова та начальник Маріупольської міської військової адміністрації Вадим Бойченко наголосив, що подібні вироки є частиною цілеспрямованої політики терору проти жителів захопленого міста.
“Звинувачення у так званій ‘державній зраді’ стають системним інструментом залякування жителів тимчасово окупованого Маріуполя. Створюючи атмосферу страху, вони намагаються придушити будь-які прояви проукраїнської позиції. Особливо цинічно, коли під переслідування потрапляють діти та молодь“, — зазначив Вадим Бойченко.
Бахмутянка Катерина Демʼянова стала однією із 24 учасниць конкурсу Міс Україна. Дівчині 27 років, з 2017 року вона проживала у Нью-Йорку, США. Катерина знімалася для […]
Донедавна головою Верховного суду України був Всеволод Князєв, який втрапив у корупційний скандал. Правоохоронці затримали його та вилучили 2,7 млн дол. Сьогодні Верховний Суд України […]
Ми зібрали кілька думок активних молодих людей, які живучи в Бахмуті, створювали спільноти, показували хороші результати в навчанні та професійній діяльності. Неможливість реалізувати себе, корупція, […]