21 травня в Києві пройшла конференція “(Де)окуповані та прифронтові громади на шляху до відновлення: інституційні рішення”. Захід організовано за сприяння Міжнародного фонду “Відродження” як частину системної роботи зі створення діалогу між органами влади, місцевим самоврядуванням і громадянським суспільством. Формат заходу був спрямований на обговорення підходів до відновлення деокупованих і прифронтових територій, а також вироблення інституційних рішень, які дозволять громадам краще реагувати на виклики. З подібними ініціативами фонд працює не перший рік, і стабільність цієї підтримки є суттєвим фактором у довгостроковому плануванні.

Як заходи організовані Міжнародним фондом “Відродження” сприяють налагодженню довіри — розповіли виконавчий директор Міжнародного фонду “Відродження” Олександр Сушко, директор програми “Демократія й належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження” Олексій Орловський. Про важливість заходу також розповів Олександр Ярема, держсекретар Кабміну та співголова Координаційної ради з питань реалізації в Україні Ініціативи «Партнерство “Відкритий Уряд”»

Примітка. Конференція відбулась за сприяння Міністерства розвитку громад та територій України, Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, Асоціації сприяння самоорганізації  населення, Центру політико-правових реформ (ЦППР), Платформи “Громадянське суспільство”, Громадської організації “Асоціація “Відродження та розвиток”, Міжнародного  фонду “Відродження”.

Міжнародний Фонд “Відродження”: як будувати міст довіри між громадою та владою

Міжнародний Фонд “Відродження” продовжує системну роботу, спрямовану на налагодження взаєморозуміння між представниками державної влади, місцевого самоврядування та громадянського суспільства. Одним з ключових напрямів діяльності залишається підтримка подій, які стають платформою для діалогу в умовах, коли цей діалог є особливо необхідним — у прифронтових і деокупованих громадах.

“Цей досвід вже має велику історію. Ми сподіваємось, що зможемо покращити наші політичні рішення та підходи. Хотіли би бачити ширше коло людей, розуміючи, які виклики в частині кваліфікованого людського потенціалу зараз ми маємо на теренах, які прилеглі до бойових дій, чи були деокуповані та зазнають зараз втрат. Розуміємо, що якогось єдиного та унікального рецепта тут немає”, — зазначає виконавчий директор Міжнародного фонду “Відродження” Олександр Сушко.

У нинішніх умовах організація таких заходів — це не просто обговорення, а спроба сформулювати прикладні рішення, адаптовані до українських реалій. Як підкреслює пан Сушко, міжнародних аналогів подібних ситуацій, які можна було б безпосередньо використати, фактично не існує.

“Не можна сказати, що ось уже є хтось, хто розв’язував такі задачі. Ніхто їх в такому обсязі не вирішував, тому нам доводиться самостійно намацувати шлях для того, щоб не дати перетворити наші громади, які зачепила війна у сіру зону, в якій не буде життя”, — аргументує він.

У цьому контексті ключовим залишається співпраця всіх рівнів влади, як центральної, так і місцевої, включно з військовими адміністраціями — у тісному контакті з громадянським суспільством. Без цього налагодити ефективне відновлення територій буде неможливо.

“Міжнародний Фонд “Відродження” працює у цій темі свідомо, це є частина нашої стратегії: допомогти впровадити ті шляхи рішень, які дадуть нам зберегти людський капітал, економічний ресурс та напрацювати той унікальний досвід виживання у розвитку”, — резюмує Олександр Сушко.

Ключова тема

Конференцію «(Де)окуповані та прифронтові громади на шляху до відновлення: інституційні рішення» провели у рамках ініціативи «Тиждень відкритого уряду», у столиці. Подія об’єднала представників центральної та місцевої влади, громадських ініціатив, експертів, щоб разом визначити шляхи подальшого розвитку територій, які зазнали впливу бойових дій чи залишаються поблизу лінії фронту.

“Це глобальний тиждень, який об’єднує партнерів, ініціативи, державу, громадські організації в проведенні різних публічних заходів, які демонструють прагнення діяти прозоро та бути відкритими до співпраці з громадою та відповідальними перед суспільством. Україна вже 14 років є членом цієї ініціативи, це приклад, який надихає”, — каже Олександр Ярема, виконавчий директор Міжнародного фонду “Відродження”.

У своїй промові Олександр Ярема нагадав про ініціативи, що стали результатом співпраці держави з громадянським суспільством, зокрема системи “Прозорро” та “Прозорро.Продажі”. Вони стали прикладами ефективного управління на принципах прозорості.

Сьогодні до ініціативи долучаються й громади на місцях. Через OGP Local – Ukrainian Resilience уже шість громад беруть активну участь у розбудові відкритого уряду на локальному рівні.

“Попри важкі обставини прифронтові громади та громади, які розташовані близько з лінією фронту демонструють стійкість, відповідальність, ініціативність у своїй роботі, у питаннях демократичного врядування та залучення громадян до прийняття рішень. Цінно для нас, що серед таких громад й Донеччина й Херсонщина та інші”, — наголошує пан Ярема.

Учасники конференції мали можливість обговорити не лише питання співпраці, а й пошук інституційних рішень, які дозволять громадам стабільно функціонувати в умовах невизначеності. Йдеться про безпекові аспекти, забезпечення базових послуг, а також про перегляд та удосконалення нормативної бази в частині роботи органів влади на територіях із військовими адміністраціями.

“Довіра громадян починається зі звичайних робочих процесів. Відкриті інституції, що ведуть діалог з людьми залучають їх до ухвалення рішень й звітують про свою діяльність. Це не лише ознака сучасного врядування, але й фундамент сильної держави”, — додає Олександр Ярема.

За його словами, участь громадян в ухваленні рішення — це не просто формальність, а стратегічна потреба. Саме ця співпраця допомогла Україні вистояти в перші тижні повномасштабного вторгнення й продовжує сприяти стійкості країни сьогодні.

Важливим є й розвиток публічного повноцінного діалогу органів влади, громадян, інститутів громадянського суспільства та поширення таких ефективних практик громадянської участі. Адже це важливо для України й в контексті руху до європейської спільноти і є нашими євроінтеграційними зобов’язаннями.

“Дуже важливого з боку секретаріату Кабінету Міністрів розвивати відкритість і участь на всіх рівнях. У минулому році Верховна Рада ухвалила закон “Про публічні консультації”, який створює правові основи для залучення громадян до політики на центральному та місцевому рівнях. Ми зараз працюємо над довгим планом дій ініціативи “Відкритий Уряд” і це також хороший інструмент для взаємодії держави та органів місцевого самоврядування”, — додає пан Ярема.

У межах конференції учасники та гості звернули увагу на ті теми, які досі залишаються чутливими, однак потребують обговорення вже сьогодні. Подібні майданчики якраз і створені для того, щоб ці непрості питання отримували своє місце в публічному діалозі, а не відкладалися на потім.

Йдеться, зокрема, про майбутнє проведення виборів на деокупованих та прифронтових територіях, а також про механізми компенсацій за зруйноване або пошкоджене майно громадян. Обидві теми мають вагоме суспільне значення та безпосередньо стосуються мільйонів українців, які постраждали внаслідок війни.

Формування рішень у цих сферах потребує виваженого підходу, широкого залучення представників громад, експертного середовища та державних інституцій. І саме завдяки ініціативам, підтриманим такими фондами, як Міжнародний фонд “Відродження”, вдається створювати простір, де складні питання можна обговорювати відкрито та предметно, з повагою до реалій і викликів, з якими стикається країна під час війни.

Вибори та права громад – чому це важливо навіть зараз

Попри те, що наразі вибори не на часі, у довгостроковій перспективі це питання вже зараз потребує обговорення. Як відзначив перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко, значна частина територій, прилеглих до бойових дій, поступово втрачає спроможність до повноцінного життя через постійні загрози. Однак у міжнародному вимірі Україна вже стикається з питанням: яким чином буде забезпечено право на голосування на таких територіях після завершення активної фази війни. 

Корнієнко наголошує, що досвід, який нині напрацьовує Україна, може стати унікальним для світу, адже глобальні безпекові виклики стають реальністю і для інших країн. Однак перед цим українське суспільство має усвідомити: питання виборів на прифронтових територіях — це спільна відповідальність, а не виключно справа окремих громад.

“Коли мова зайде про вибори, у більшій частині громад збережеться воєнний стан. Безпека може бути (ред. безпекові умови для проведення виборів), але людей там може не бути. Нам треба визначитися всім суспільством це не питання цих громад, це питання до всього суспільства: “Чи готові ми до того, що будуть громади, у яких три мільйони людей обирає мера, а в якогось 100 людей”, — пояснює Олександр Корнієнко.

Крім всього іншого, після війни треба знайти правильні механізми участі громадськості на прифронтових територіях, адже стандартні механізми тут не працюватимуть. 

Разом із тим, повернення людей у звільнені або прифронтові населені пункти неможливе без розв’язання питання житла. Значна частина внутрішньо переміщених осіб наразі позбавлена можливості отримати компенсацію за зруйноване майно — насамперед на тимчасово окупованих територіях. Це ще один приклад, коли співпраця між центральною владою, парламентом та урядовими структурами має виняткове значення. Цю тему комунікувала Олена Шуляк, Голова Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Олена Шуляк пояснює, що на законодавчому рівні по пошкодженому й зруйнованому житлу Комітет передбачив всі можливі механізми  для відшкодування й навіть на ТОТ. Наразі запуском цих механізмів займаються у Міністерстві розвитку громад й територій, 

“2023 рік ви пам’ятаєте так? Тоді ми говорили про Мелітопольський експеримент. Зараз технічні засоби надають можливість чітко зафіксувати де на ТОТ є руйнування, коли воно було, тип пошкодження. Моя особиста позиція ми повинні цей Мелітопольський експеримент і на Маріуполь і на Бахмут і на громади прифронтові де неможливо з погляду безпеки працювати 24/7 комісіям. Тут потрібно допомога уряду, бо якби парламент не хотів, як би ми не старалися з Сергієм Козирєвим, у нас самих нічого не вийде, бо ми все прописали й зафіксували й ухвалили”, — пояснює Олена Шуляк.

Вона додає, що поданий законопроєкт 11444 стосується зруйнованих населених пунктів. Згідно з ним, якщо житловий фонд у громаді зруйнований на понад 70%, то люди будуть отримують компенсацію без виїзду комісії, а все це житло прирівнюється до знищеного.

“Законопроєкт розглядатиме парламент, але без підтримки уряду у  таких питаннях, ми не можемо бути максимально ефективними”, — каже Шуляк.

Зустріч представників місцевого самоврядування, з Сумщини, Київщини, Донеччини  та інших областей, з центральною владою на одному майданчику стала важливим прикладом змістовного діалогу. Саме в таких форматах учасники можуть почути одне одного, узгодити бачення подальших дій і забезпечити реальну основу для ухвалення рішень, які матимуть довготривалі наслідки.

Завдяки послідовній підтримці подібних ініціатив, включно з тими, що реалізуються за сприяння Міжнародного фонду “Відродження”, вдається утримувати зв’язок між державними інституціями та громадами, і в складних умовах формувати майбутнє, в якому головну роль відіграє довіра до влади.

Чому діалог має відбуватись публічно

Конференції, подібні до тієї, що відбулася у рамках “Тижня відкритого уряду”, відіграють набагато важливішу роль, ніж просто професійні дискусії. Вони є необхідною платформою для відвертого обміну думками, усвідомлення реальних викликів та пошуку спільних рішень, особливо у питанні відновлення деокупованих і прифронтових територій.

Як зазначає Олексій Орловський, директор програми “Демократія й належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”, суспільству потрібно більше уваги приділяти майбутньому, і це не лише в контексті відбудови інфраструктури, а насамперед інституцій. Формування стійких місцевих органів влади, які здатні забезпечити стабільне життя громад, стане ключовим викликом у післявоєнний період.

“На мій погляд, тематика прифронтових й деокупованих громад в інформаційному полі досить специфічно висвітлюється. Це питання насамперед пов’язане з евакуацією та обстрілами, руйнуваннями тощо. Ми дуже мало говоримо про те, що має прийти після того, як наступить мир і після того, як ми деокупуємо ці території. Потрібно говорити про це публічно й шукати проблемні точки. Ця конференція про питання інституційного відновлення, це не про умовні стіни, про дахи про надання можливо якихось побутових послуг тощо. Ми говоримо про те як на цих територіях мають функціонувати інституції, ОМС на перспективу”, — пояснює Олексій Орловський.

Він наголошує, що сьогодні треба говорити, як залучати людей до ухвалення рішень та робити так, щоб голос громадянського суспільства був почутий представниками влади.

“Ця конференція приклад того, що ми намагаємося зібрати всіх представників сторін, аби проговорити проблемні моменти та визначати шляхи подальшого руху”, — каже директор програми “Демократія й належне врядування Міжнародного фонду “Відродження”.

Вже сьогодні є дослідження нам яким більше, ніж два роки працює аналітична група, це 4 громадські організації, які за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” проводять необхідну аналітику. Це:

• Асоціація сприяння самоорганізації населення Центр політико-правових реформ;
• Громадська ініціатива Луганщини;
•  “Асоціація “Відродження та розвиток”. 

Навіть при формуванні цього консорціуму Міжнародний фонд  “Відродження” залучив як представників аналітичних центрів національного рівня, так й представників місцевих організацій.

“Ця аналітика, яка вже значною мірою покладена у розробку певних законопроєктів на цю тему. Зокрема, говоримо про закон про цивільно військові адміністрації. Говоримо про певні зміни до нашого законодавства про правовий стан у час воєнного стану. Це якраз те, на що ми, сподіваюсь ми зможемо вийти. Й надалі з органами державної влади працювати над удосконаленням законодавства у цій сфері”, — каже Олексій Орловський.

Олена Головкіна, керівниця проєкту  громадської організації “Асоціація Відродження та Розвиток”, представниця Консорціуму організаторів конференції наголошує, що сьогодні їх організація продовжує працювати над рішенням та посиленням спроможності активістів українського сходу впливати на процеси відновлення регіонів та підтримки Циклу заходів Студії Сходу,  дозволяє обговорити важливі теми для майбутнього спільноти й сформувати власну позицію:

“Наші партнери зробили велику роботу у напрямках: це адміністративний устрій, публічне адміністрування, це кадри, які можуть нам знадобитися після відновлення і 4 — це саме громадська участь”.

Вона додає, що саме таке обговорення дає можливість рухатися далі.

На завершення дискусії Наталя Петренко, яка очолює Шульгинську ТГ на Луганщині, наголосила, що саме подібні заходи дозволяють говорити відкрито й предметно про реальні потреби громад. І хоча мова часто йде про складні процеси, в їх основі завжди мають бути люди: їхнє повернення, участь і довіра.

Публічний діалог між владою та суспільством — це не елемент формальності. Це передумова сильного місцевого самоврядування, яке здатне діяти у мирний час і в умовах кризи. Саме завдяки системній роботі Міжнародного фонду “Відродження” вдається підтримувати ці процеси, забезпечуючи сталість та ефективність інституційних рішень на рівні громад.

“Сьогодні на панелі був приклад діалогу і конструктиву. Я вважаю, що це місток. В контексті відновлення — це лише про будівлі й дахи та газопроводи, це про людей, про інституційну спроможність держави організовувати правильний підхід до управління, повернення до місцевого самоврядування, відновлення довіри та людського капіталу, – підсумовує пані Наталя.

До теми:

• Хто має ініціювати діалог у громадах? Досвід Святогірська та питання Бахмута
• ТОП-5 пропозицій для збереження ідентичності українського Сходу
• Влада та громадськість: як вони можуть співпрацювати (ВІДЕО)

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутська МВА розробила середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій Бахмутської громади на 2026-2028 роки, який передбачає будівництво житла для бахмутян, які мають статус ВПО. Планується будівництво багатоповерхових будинків, попередньо до 2028 року оселі отримають близько 1 200 бахмутян.

Деталі про середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій Бахмутської громади на 2026-2028 роки читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Будівництво житло для бахмутян: плани

Бахмутська МВА планує будувати житло для ВПО. Це стало відомо з розпорядження начальника Бахмутської МВА № 214рр від 14.08.2025 про затвердження середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій Бахмутської міської територіальної громади на 2026-2028 роки. У документі йдеться, що на 2026-2028 роки стратегічною ціллю МВА буде забезпечення житлом мешканців Бахмутської громади, які мають статус ВПО.

МВА планує залучити для будівництва і облаштування житла 1 794 244,288 гривень. Серед них:

• 902 219,824 гривень — граничний розподіл на 2026 рік;
• 727 024,464 гривень — граничний розподіл на 2027 рік;
• 165 000 гривень — граничний розподіл на 2028 рік.

Ці кошти будуть залучені з бюджету громади та від міжнародних фінансових організацій й урядів іноземних країн.

Відповідальним за будівництво житла буде Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міськради. 

Згідно з планами стратегії, до 2028 року планується збудувати 20 багатоквартирних будинків. Житло там отримають 1 200 людей.

Уряд виділив гроші на житло для ВПО

Уряд ухвалив рішення про виділення 1 мільярда гривень на житло для ВПО. Про це повідомив голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО Павло Фролов.

Планується, що ці кошти підуть на відновлення фондів житла та облаштування місць тимчасового перебування для ВПО. А саме:

• реконструкція житлових будинків і гуртожитків;
• переобладнання нежитлових приміщень у житлові;
• будівництво нового житла для ВПО.

Обов’язковою умовою отримання субвенції з державного бюджету є пристосування житла для маломобільних людей.

Читайте також:

• Держава виплатить до 2 млн грн українцям, чиє житло зруйноване на ТОТ
• Кабмін ухвалив постанову, яка компенсує до 70% першого внеску за іпотекою єОселя для ВПО
• Компенсація за зруйноване майно: для чого працює Бахмутська комісія

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадська організація “Бахмутська фортеця” разом із партнерами стартувала проєкт “Спільне бачення нового дому”. Результатом проєкту стане дослідження та спільне бачення, сформоване через залучення як майбутніх, так і нинішніх мешканців. Його особливість — людиноцентричний компонент, бо майбутній квартал у Гостомелі плануватиметься з урахуванням голосу людей, адже саме вони визначатимуть, яким має бути цей простір. Дослідження включатиме рекомендації та завдання для розробки архітектурної концепції, орієнтованої на їхні потреби в Гостомелі. Проєкт передбачає відкриту комунікацію та залучення громад до обговорення, аби новий квартал відповідав потребам людей і став прикладом якісної співпраці. Насамперед ми хочемо познайомити вас з командою проєкту, це Антикризовий медіа-центр з Краматорська, урбаністична організація Ro3kvit, а також Бахмутська та Гостомельська МВА.

Проєкт в Гостомелі

Як все починалося? Наші читачі, ймовірно, знають, що ми не лише медіа, але й громадська організація. Раніше в Бахмуті нам вдалося реалізувати кілька важливих проєктів, так ми вчили молодь брати участь у громадському житті, користуватися бюджетами участі тощо. З 2022 року наша команда працює в евакуації та активно висвітлює питання житла для бахмутян. У 2024 році ми побачили проблему у комунікації з проєктом для бахмутян в Гощі. Тож коли у 2025 ми разом з Антикризовим медіа-центром натрапили на проєкт “Імпульс” та дізналися про наступний можливий проєкт в Гостомелі, то звернулися до урбаністичної коаліції Ro3kvit та Бахмутської міської ради з проханням підтримати нашу участь у грантовій заявці, а ми, як аплікант, зобов’язалися прозоро комунікувати цей проєкт: від початку й до кінця. У середині літа цього року ми дізналися, що Міжнародний фонд “Відродження” відібрав нашу заявку.

Тож, за його підтримки розпочалася реалізація проєкту “Спільне бачення нового дому: передпроєктне обговорення житлового кварталу”.

Це багатофазовий проєкт. Наразі, в межах цього гранту, він спрямований на комунікацію, залучення та дослідження потреб мешканців. Результатом стане підготовка рекомендацій та технічного завдання для подальшого проєктування кварталу в селищі Гостомель Київської області.

26 серпня Бахмутська та Гостомельська підписали Меморандум про співпрацю. Зараз тривають перемовини та узгоджувальні процедури з приватними власниками щодо передачі земельних ділянок Бахмутській громаді у тимчасове користування на умовах суперфіцію.

Примітка. Договір суперфіцію — це угода, за якою власник земельної ділянки надає іншій особі право користуватися цією ділянкою для забудови (будівництва житлових, промислових, побутових та інших споруд). Головна особливість такого договору полягає в тому, що право власності на споруди, зведені на цій ділянці, належить не власнику землі, а землекористувачу (особі, що отримала право суперфіцію). 

Але перед цим, важливо зрозуміти, яким має бути цей квартал. Що важливо? Заявку ми подавали в партнерстві з кількома організаціями з громадського сектору: це Антикризовий медіа-центр, Урбаністична коаліція Ro3kvit, яка  буде займатися залученням та дослідженням. Нашими партнерами в проєкті також стала Бахмутська міська рада та Гостомельська селищна військова адміністрація.

Протягом наступних місяців ми працюватимемо над прозорим висвітленням проєкту, залученням громад (як саме можна долучитися та коли — слідкуйте за новинами на нашому сайті), виявленням потреб та дослідженням ділянки.Але для початку ми хочемо познайомити з усією командою, яка буде задіяна в цьому проєкті.

Наше знайомство ми хочемо розпочати з команди Ro3kvit. Ми невипадково звернулися до них, саме вони допомогли розробити стратегічний документ, який допоможе мешканцям Гірської громади (окупована громада Луганської області) формувати бачення відновлення після деокупації.

Ro3kvit: команда

Фулько Трефферс про себе:

CEO та один із засновників Ro3kvit. Я урбаніст та архітектор з Нідерландів, який працює в Україні з 2015 року. Я люблю цю країну та люблю працювати над її викликами разом із людьми тут. Робота для України під час війни дає мені більше задоволення, ніж майже все, чим я займався професійно раніше. Я люблю розробляти нові стратегії, створювати нові можливості, бути частиною інноваційних рухів, які мають сенс, включають соціальні та природні цінності.

Неочікуваний факт: Я справді намагаюся вивчати українську. Дуже стараюся, але це важко. 

Чому долучились до проєкту?

Я був у Бахмуті в грудні 2021 року, кілька разів. Було холодно, сніжно і дуже красиво. Будівництво будинку — це не лише про камінь, двері та вікна. Я сподіваюся, що нам вдасться спроєктувати дім. І включити позитивні почуття та емоції мешканців.

Яке ваше завдання в команді?

В команді буду виконувати роль планувальника й візьму на себе наглядову роль.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Мені хотілося б краще зрозуміти соціальні та культурні потреби переміщених громад після більш ніж трьох років повномасштабного вторгнення. Чому треба жити разом як група ВПО? Як це пов’язано з новим середовищем і місцем? Як інтегруватися? Також я хотів би знати, що відчувають і думають мешканці, які приймають переселенців, і як можна врахувати їхні потреби?

Софія Бондар про себе: 

Я архітекторка та міська планувальниця. Мене живить і надихає моя професія, адже це поле, яке можна досліджувати безкінечно. Якщо описати себе у п’яти словах, то це: уважна, цілеспрямована, ніжна, відповідальна, відкрита. У житті керуюся девізом: “Зроби сьогодні те, що можна зробити сьогодні”. Мене надихає недоторкана природа, а сили відновлюю завдяки велосипеду, йозі та пішим походам. 

Неочікуваний факт: Я обожнюю велосипед і вважаю його найкращим способом відновлюватися й підтримувати себе в формі. У цьому році я ініціювала жіночий велоклуб у Києві, і дуже радію, що він активно зростає. Це не про спорт — це про підтримку, солідарність і спільнотворення, яке надихає мене на життя.

Чому долучились до проєкту?

Мене завжди приваблюють складні завдання, де немає готових рішень. Хоча повномасштабна війна триває вже понад три роки, у сфері містопланування ми тільки починаємо формувати підходи й методології роботи з постраждалими громадами. В Україні дуже мало професійних кадрів та накопиченого досвіду, тому цей проєкт — можливість робити щось нове і важливе.

Для мене це також логічне продовження досвіду роботи з Гірською громадою, яка опинилася в окупації. Тоді ми створювали рекомендації з розвитку, працюючи дистанційно, використовуючи сценарне мислення. Це вчить дивитися на громади комплексно, навіть у найскладніших умовах. У проєкті для Бахмутської громади та Гостомеля я бачу шанс зробити наступний крок — провести передпроєктне дослідження, щоб наші рішення були справедливими, обґрунтованими та справді корисними. 

Яке ваше завдання в команді?

Я відповідаю за контент та фінальний вигляд документа: дослідження та рекомендації для архітектурної концепції, формування технічного завдання, а також координацію команди в частині просторового планування. У межах цього проєкту я є тім-лідом у команді “Ro3kvit”.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Я очікую, що ми зможемо перевірити та уточнити низку урбаністичних гіпотез і створити методологію, яку зможуть використовувати й інші громади України. Важливо, щоб процес був якісним, прозорим і доступним, а його результати стали прикладом того, як можна планувати розвиток у складних умовах.

Звісно, моя особиста мета — побачити щасливих людей у спільноті. Я хочу, щоб поява в Гостомелі сприяла створенню дружньої, відкритої та згуртованої громади. Але для цього ми повинні рухатися поступово, крок за кроком, залишаючись достатньо гнучкими, щоб реагувати на можливі зміни в умовах нестабільності.

Владислав Костенко про себе:

Я – географ, міський планувальник. Моїм натхненням є дослідження міст та його середовищ, найбільше я фокусуюсь на темах ідентичності, ідеології та монументальному мистецтві в міських просторах. Просторові дослідження також формують мене як людину, найкращим видом відпочинку для мене є піші прогулянки міськими територіями, пізнання міст через повсякденні практики його мешканців, архітектуру та публічні простори. На зараз я також є студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де завершую бакалавр за програмою “Урбаністика та міське планування” Загалом я життєрадісний, відповідальний, спраглий до нового, відкритий до викликів, люблю шукати відповіді.

Неочікуваний факт: Я досліджую монументальне мистецтво у Маріуполі через різні містобудівні періоди, зараз же вивчаю російський вплив на ‘стіни міста’, ті нові сенси, що вони вкладають у простори Маріуполя через пам’ятники, скульптури, мурали, тим самим колонізуючи його територію наново.

Чому долучились до цього проєкту?

Для мене цей проєкт це виклик, що близький до серця та сприйняття. Я сам є внутрішньо переміщеною особою з міста Маріуполь, та усвідомлюю більшість проблем, що постали перед переселеними людьми після повномасштабного вторгнення. Цей проєкт цікавий відсутністю універсальних відповідей на його ключові завдання, його унікальність в тому, що це перший проєкт в Україні, що публічно шукатиме рішення через дослідження щодо побудови житла для ВПО, як інтегрованого середовища в новій громаді. Для мене важливо сформувати такі рішення що далі використовуватимуть інші українські громади, для вирішення житлової кризи та створення для ВПО нового дому в Україні.

Яке ваше завдання в команді?

Я виступаю у ролі урбаніста-аналітика в цьому проєкті, та створюю контентне його наповнення. Найбільш причетний я до дослідницької лінії проєкту, буду залучений зокрема на етапах партисипації, в підсумку разом з командою формуватиму фінальний вигляд документа.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Залучення внутрішньо-переміщених осіб з Бахмута та мешканців Гостомеля до співтворення візії нового дому, житла-середовища, що буде прикладом якісних сучасних умов життя в новому просторі з пам’яттю про минуле громад та із стратегією функціонування на довгостроковий період. Очікую від проєкту продуктивної комунікації між усіма залученими, що дозволить охопити й опрацювати більшість викликів та сформувати концепцію, бачення дому, яке буде відгукуватись мешканцям.

Маргарита Жарова про себе:

Я фасилітаторка та міська дослідниця. Багато років досліджую міський простір і маю впевненість, що найцінніше — це люди. І що саме вони є головною силою громад, навіть якщо самі не завжди це усвідомлюють.

Мене надихає допомагати людям побачити свій потенціал і створювати умови для співтворення — коли рішення з’являються не “згори”, а народжуються в діалозі. Тому в цьому проєкті я допомагаю з дослідницькою стратегією та залученням людей — щоб ми розуміли, кого маємо залучити, які питання поставити, і як не втратити важливе серед великої кількості думок і рішень.

Поза роботою мене надихає спокій, який я шукаю через спів, чай, вишивку чи вирощування помідорів.

Неочікуваний факт: Я колекціоную українське мистецтво на букву “Г”. Маю вже 8 артефактів. Почалось з плаката “Городина” від Дарії Стеценко. З улюблених — “Горіх” від Якова Гніздовського та буква “Г” з Нарбутівською абетки. Мрію про ескіз “Гусятин” від Сергія Майдукова.

Чому долучились до цього проєкту?

Я долучилась, бо мене щиро захоплює підхід громад — визнати, що щось не спрацювало, і свідомо шукати кращі рішення. Дослідження в цьому проєкті не для “галочки”, а про справжню зміну. А ще, тому що тут ідеться про взаємодію двох громад, побудовану на діалозі, повазі та бажанні почути одне одного.

Яку роль ви відіграєте в команді?

Допомагаю команді побудувати дослідницьку стратегію. Моя задача — зробити так, щоби всі дослідницькі дії були з нею узгоджені, щоби ми: ставили правильні питання, слухали тих, кого треба, і знаходили відповіді, які допомагають діяти.

Розробляю процес залучення: хто саме має бути в діалозі, на якому етапі, і які інструменти дозволяють людям не просто висловити думку, а вплинути на результат проєкту.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Очікую, що в процесі ми разом знайдемо відповіді на важливе питання:
як зробити так, щоб нове житло стало шансом для спільного життя, а не джерелом конфлікту чи роз’єднаності. Хочу, щоб і ВПО, і місцеві жителі отримали не лише квадратні метри, а можливість співіснування та співтворення. І щоб цей досвід показав іншим громадам: так теж можна.

Aліса Александрова про себе:

Архітекторка та урбаністка. Я доєдналась до команди Розквіту у 2022 році та наразі є стипендіаткою Erasmus Mundus і вивчаю перепроєктування постіндустріальних міст. Поза роботою я захоплююсь мистецтвом, кіно, соціологією, географією, критикою та іншими речами, які допомагають рефлексувати зміни у суспільстві воєнного часу. Якщо обирати всього п’ять слів, які є особливо важливими для мене в роботі, я би обрала критичність, етичність, уважність, турботливість та мультидисциплінарність. Вважаю, що в часи криз, важливо не лише спиратись на досвідчених лідерів, але і приділяти увагу розбудові  місцевих спільнот практики (communities of practice) для створення більш сталих та чутливих до місцевого контексту рішень.

Неочікуваний факт: Моя сім’я по маминій лінії походить з Донеччини. В дитинстві я майже кожне літо проводила у бабусі в Краматорську, звідки ми їздили купатися на Сіверський Донець та гуляти в Донецьк. Десь в архівах, які загубились при переїздах 2014-го і 2022-х років, має бути моя дитяча фотографія на лаві запасних “Шахтаря” щойно відкритої “Донбас Арени”.

Чому долучились до цього проєкту?

Для мене це логічне продовження проєкту Гірської громади, для якої ми робили оцінку поточних потреб та побажань мешканців, де особлива увага приділялась збереженню ідентичності громад “у вигнанні”. Мені здається, що на сьогодні це дуже важлива тема, яка торкається питань невизначеності соціальної та політичної ролі ВПО в Україні на 11-й рік війни. Водночас робота з громадами-ВПО потенційно може бути одним з інструментів протидії культурному геноциду, який впроваджує росія в контексті гібридної війни.

Яку роль ви відіграєте в команді?

Буду займатись просторовими дослідженнями — збором інформації, аналітикою, мапуванням, діаграмуванням, написанням текстів тощо.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Сподіваюсь, що проєкт стане практичним і наочним прикладом того, як можна працювати з внутрішньо переміщеними громадами, фокусуючись на збереженні ідентичності та зв’язків всередині громади та побудові співпраці та культурного обміну між релокованою та приймаючою громадами.

Команда Гостомельської МВА

Олександр Івченко про себе:

Я заступник начальника Гостомельської селищної військової адміністрації. Одружений, виховую доньку. Може, напевно, правильно сказати, що вона мене виховує, бо їй 26 років. Описав би себе як відповідальний, цілеспрямований та фаховий.

Неочікуваний факт: Професійно захоплююсь риболовлею.

Чому долучились до цього проєкту?

Я вважаю, що згуртованість і допомога тим паче громадам, які постраждали, це наш обов’язок. Працюємо серцем як кажуть. Зараз у нас основна мета є допомогти, згуртуватись. Й хочу додати, що наша Гостомельська громада, як ніяка інша, розуміє, що таке постраждати від війни.

Яку роль ви відіграєте в команді?

Я виконуватиму роль комунікатора від Гостомельської військової адміністрації з керівництвом Бахмутської адміністрації. Далі у нас будуть залучатись всі відповідні фахівці, зокрема відділ архітектури, відділ землевпорядкування. Я думаю, що майже всі відділи будуть залучатись, а якщо це буде розбудова з якимись культурними центрами, то й вони приєднаються.

Чого ви очікуєте від цього проєкту?

Від цього проєкту ми очікуємо розвитку нашої громади, та хочемо створити таке середовище, в якому ми зможемо нашим колегам з Бахмута створити умови, щоб вони себе почували як вдома.

Команда Бахмутської МВА

Олександр Марченко про себе:

Заступник начальника Бахмутської міської військової адміністрації. Серед сильних сторін: комунікативність, швидке прийняття рішень, емпатія, стратегічне мислення, вміння надихати команду й адаптуватися до змін є моїми ключовими рисами.  Найголовніше в житті для мене – це жити з честю та гідністю, чесність формує довіру, а дотримання принципів допомагає створити гармонію у відносинах і суспільстві. 

Неочікуваний факт: Хочу згадати один випадок. Літом 2022 року від військових надійшло повідомлення про критичну ситуацію в селищі Клинове, яке ворог безперервно обстрілював. Там залишалися цивільні, і ми вирішили разом із ЗСУ та ДСНС вивезти їх уночі, щоб уникнути ворожого ока.

Опівночі вирушили на броньованому КАМАЗі. Інша група вже вивела людей із селища, але, помітивши дрон, сховала їх у посадці. Коли ми приїхали, нікого не знайшли. У темряві опинилися майже на крайніх позиціях наших бійців — лише дивом велике біле авто не потрапило під обстріл. Завдяки зв’язку вдалося швидко знайти точне місце збору й забрати людей. Тієї літньої ночі 2022 року ми врятували 17 осіб — серед них дитину та літню жінку, яка не могла ходити. А вже наступного ранку дізналися, що Клинове захопили окупанти.

Чому долучились до цього проєкту?

Оскільки питання забезпечення житлом бахмутян є одним з пріоритетних напрямків роботи Бахмутської МВА, дуже важливо забезпечити прозорий, відкритий та інклюзивний процес планування житлових проєктів для ВПО, що буде враховувати потреби як внутрішньо переміщених осіб з Бахмутської громади, так і приймаючої громади. На сьогодні спроби створення житла для ВПО відбуваються без належної участі майбутніх мешканців та приймаючої громади, що призводить до поширення упереджень, соціальної напруги та може призвести до відмов або затягування процесу узгодження, тому наша команда вирішила доєднатись до проєкту. 

Яку роль ви відіграєте в команді?

В проєкті виконую інституційне керівництво, залучений до процесу обговорення й погодження бачення майбутнього житлового кварталу, сприяння організації зустрічей, комунікації з представниками місцевого самоврядування. 

Чого очікуєте від цього проєкту?

Реалізація проєкту забезпечить публічне висвітлення процесу розробки спільного бачення житлового кварталу для бахмутян, допоможе створити підґрунтя для подальших ініціатив, спрямованих на розробку архітектурної концепції, допоможе залученню інвестицій та інтеграції ВПО у приймаючу громаду.

Тетяна Татаринова про себе:

Тетяна Татаринова — начальниця Управління економічного розвитку Бахмутської міської ради, у проєкті займаюсь економічними аспектами його реалізації, а також питаннями комунікації між стейкхолдерами. Про себе можу сказати, що я відповідальна, комунікабельна, наполеглива, працьовита та доброзичлива.  У вільний час разом з сім’єю надихаюсь природою, її різноманіття та спокій допомагають відновитися та знайти душевний спокій та гармонію.  

Неочікуваний факт: У студентські роки займалась спортивним орієнтуванням та одного разу під час змагань заблукала, тому організаторам після змагань спільно з усіма учасниками довелось шукати мене понад дві години, бо в ті роки мобільного зв’язку ще не було.

Чому долучились до цього проєкту?

На сьогодні, понад 80 тисяч мешканців Бахмутської міської територіальної громади вимушені були переїхати до більш безпечних регіонів, отримати статус внутрішньо переміщеної особи та адаптуватися у нових громадах. На жаль Закон про компенсацію за знищене/зруйноване житло наразі для таких міст, як Бахмут і його мешканці, не працює. Більшість мешканців громади повинна винаймати дороговартісне житло або проживати у місцях компактного проживання, не маючи змоги придбати власне житло у більш безпечних містах України. Усвідомлюючи той факт, який найскладніший шлях у своєму житті проходять мешканці громади, Бахмутська міська військова адміністрація шукає корисні та ефективні рішення щодо їх адаптації на новому місці, а саме розв’язувати найгостріше питання забезпечення житлом.

Яку роль ви відіграєте в команді?

Я є частиною команди від Бахмутської МВА, в проєкті відповідаю за надання експертних консультацій щодо економічних аспектів проєкту відновлення та будівництва житлового кварталу; сприяння аналізу можливостей залучення фінансування на подальші етапи проєкту; комунікацію з потенційними стейкхолдерами з економічного середовища (підприємцями, забудовниками, партнерами). 

Чого очікуєте від цього проєкту?

Сподіваюсь, що реалізація проєкту допоможе встановити продуктивний діалог між Бахмутською громадою та приймаючою. Чітко визначити цільову аудиторію, врахувати потреби людей, знайти оптимальні методи передачі інформації та зменшити стереотипи про переселенців з Донбасу, згладити конфліктні ситуації. Сформує позитивний імідж проєкту, що допоможе залучити інвесторів.  

Наталя Отюніна про себе:

Начальниця Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради. Роль у проєкті – участь у координації процесу обговорення майбутнього житлового кварталу, консультування з питань муніципального та просторового розвитку, містобудівної діяльності, сприяння узгодженню напрацювань проєкту з підрозділами адміністрації.

Неочікуваний факт: отримала диплом магістра з відзнакою, щоб порадувати маму.

Чому долучились до цього проєкту?

Для мене важливо бути причетною до процесу відбудови. Нашу Бахмутську громаду знищили окупанти повністю. Дуже багато бахмутян досі живуть у режимі очікування та не будують плани на майбутнє. На мою думку, старт реалізації цього проєкту надасть нашим людям хоч якусь надію. Я відчуваю, що можу допомогти їм, долучившись до команди однодумців, які, як і я, прагнуть позитивних змін.

Яку роль ви відіграєте в команді?

В межах проєкту є фахівцем з просторового розвитку, беру участь у координації процесу обговорення майбутнього житлового кварталу, надаю консультації з питань муніципального розвитку та містобудівної документації, сприяю організації зустрічей із представниками Бахмутської громади та узгодженню напрацювань проєкту з підрозділами адміністрації.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Залучення внутрішньо переміщених осіб з Бахмутської громади та жителів Гостомеля до співпраці у створенні нового дому та житлового середовища, яке буде прикладом якісних умов сучасного життя у новому просторі, з урахуванням історії нашої громади та улюблених місць її жителів. Сподіваюсь на продуктивну комунікацію між усіма учасниками проєкту, що дозволить сформувати концепцію та візію нового дому для бахмутян. 

Команда Антикризового медіа-центру та Бахмутської Фортеці

Юлія Володченко про себе:

Я керівниця проєкту, комунікаційна менеджерка Антикризового медіа-центра (АКМЦ). Люблю складні речі, де треба подумати, поекспериментувати, зокрема, мені дуже цікава комунікація. Поза роботою люблю подорожувати. Зараз на власній автівці досліджую околиці Київщини.

Неочікуваний факт: В студентстві займалася скелелазанням — таким чином намагалася побороти мій найбільший страх в житті — страх висоти. Але не поборола.

Чому долучились до цього проєкту?

Тому що він складний і тут буде непроста комунікація: і внутрішня, і зовнішня, бо в проєкті п’ять партнерів — 3 недержавні організації (НДО) і 2 муніципалітети, і 2 громади. Ось як це все гармонійно поєднати й змусити рухатися задля досягнення результату — це складна й водночас цікава задача, і, я впевнена, вирішувана.

Яку роль ви відіграєте в команді?

Комунікація між НДО та муніципалітетами, робота з інформаційними запитами, формування звітності за результатами проєкту.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Очікую, щоб всі стейкхолдери проєкту були задоволені результатом. Але такого майже ніколи не буває, тому хоча б, щоб проєкт не мав за результатом, вкрай незадоволених сторін. Хочу, щоб люди — жителі Бахмутської, і Гостомельської громад — не бачили в проєкті будівництва житлового кварталу зради та корупції, щоб процес створення цього простору – був прозорим і зрозумілим для всіх.

Альона Щекодіна про себе:

Я допомагаю з фінансовими питаннями проєкту. Мій відпочинок, це їзда на велосипеді околицями громади, в яку я релокувалася з родиною. Знаходжу красиві місця, архітектурні споруди, покинуті історичні будівлі, наші українські хати, і потім щиро ділюся цією красою з нашими читачами. 

Неочікуваний факт: Одне з моїх побачень в юності пройшло біля кладовища.

Чому долучились до цього проєкту?

Для мене це важливо, зараз я виконую обов’язки голови Ради ВПО у Вільногірську, спостерігаю, що потреба в житлі для ВПО дуже нагальна. На жаль, не всі приймаючі громади ставитися до розв’язання цих проблем відповідально. Я шукаю різні можливості як можна знайти тимчасово, соціально або комунальне житло для ВПО, тому наш проєкт буде прикладом,  як одна з потенційних можливостей для ВПО.   

Яку роль ви відіграєте в команді?

Укладаю договори, здійснюю оплати виконавцям проєкту, складаю фінансовий звіт.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Хотілось би щоб під час проєкту місцеві мешканці та ВПО змогли зрозуміти один одного в питанні забезпечення житлом. Це можливість не тільки для ВПО, а й для місцевих – забезпечення громадян, які роблять суттєвий вклад в розвиток та життя громади, це місце, де можна зробити вільний простір, в який зможуть завітати і містяни, це інтеграція ВПО у приймаючу громаду.  

Ганна Бокова про себе:

Я — голова громадської організації “Бахмутська фортеця” та головна редакторка сайтів “Бахмут IN.UA” і “Вільногірськ IN.UA”. Жила в Бахмуті з 2003 року. На жаль, моє улюблене місто нині зруйноване, проте я продовжую працювати для його мешканців. Якби мала описати себе п’ятьма словами, це були б: активна, відповідальна, небайдужа, віддана, цілеспрямована. Найважливішим для мене є допомога людям і розвиток громади. 

Неочікуваний факт: Попри активну громадську діяльність, я практикую йогу та медитацію, це допомагає мені зберігати внутрішню гармонію та сили для роботи з людьми. 

Чому долучились до цього проєкту?

Коли ми з командою дізналися, що Бахмутська міська рада планує створити житловий квартал для бахмутян на відносно безпечних територіях, ця ідея здалася мені дуже важливою для людей. Водночас я побачила, що приймаюча громада — Гощанська — негативно відреагувала на цю ініціативу. У місцевих мешканців виникли стереотипи та упередження щодо бахмутян, і таке ставлення мене особисто образило. Я зрозуміла, що необхідно змінювати цю ситуацію, налагоджувати діалог і пояснювати важливість подібних проєктів. Ми прагнемо, щоб і бахмутяни, і мешканці приймаючих громад отримували достовірну інформацію, не піддавалися страхам і упередженням, а також щоб їхні потреби були враховані на старті, аби уникнути конфліктів у майбутньому.

Яку роль ви відіграєте в команді?

Я виконую роль координаторки між командою, що реалізує проєкт, і тими, хто про нього інформує. Як голова організації та керівниця громадського медіапорталу, беру участь у прийнятті ключових рішень, відповідаю за комунікацію та розвиток інформаційної стратегії.

Чого очікуєте від цього проєкту?

Сподіваюся, що нам вдасться побудувати ефективний діалог між громадами, правильно визначити цільову аудиторію, зрозуміти потреби людей і знайти найкращі способи донесення інформації. Хочу, щоб цей проєкт допоміг зменшити стереотипи та напругу, а також сприяв взаєморозумінню й прийняттю.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Проєкт “Імпульс” реалізують Фонд Східна Європа та Міжнародний фонд “Відродження” за підтримки Norad та Sida. Його мета — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

Читайте також:

• “Якби не війна, я б пов’язав своє життя з Бахмутом”: історія бахмутянина, який в евакуації допомагає молоді
• “Бахмут-Гоща”: Олександр Марченко відповів на питання бахмутян по проєкту
• Без громадського транспорту й роботи:чому переселенцям у селах не так легко адаптуватися до нових умов

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!