У лютому 2023 року за Бахмут вже точилися активні бої. Тоді росіяни захопили околиці міста та просувалися до його центральної частини. Більшість будинків були пошкоджені внаслідок ворожих обстрілів, містян активно закликали до евакуації через загострену ситуацію, а в’їхати до Бахмута можна було за спецперепустками. Саме тоді влада замовляє послуги з охорони будівлі адміністрації за адресою: вулиця Миру, 44 вартістю понад 78 тисяч гривень.

Що охороняли у вже пошкодженій від прильотів будівлі та навіщо витратили на це бюджетні кошти? Що на це говорять у міськраді та поліції, а також, як саме здійснювали фізичну охорону в умовах бойових дій? Детальніше про це розповідаємо в матеріалі Бахмут IN.UA. 

Договори та форс-мажори

Про охорону будівлі міської ради Бахмута йдеться  на порталі електронних закупівель Прозорро. В документації до тендера зазначається про укладення договору щодо фізичної охорони будівлі Бахмутської міськради на суму у 138 тисяч гривень з бюджету міста. Замовник — Бахмутська міська рада. Виконувати послуги охорони мало Маріупольське міжрайонне управління поліції охорони в Донецькій області. Договір про охорону сторони уклали 9 лютого 2023 року, а термін виконання послуг зазначався з 01 січня 2023 року по кінець грудня цього ж року.

Пізніше суму договору зменшили до 59 470 тисяч гривень згідно з додатковою угодою, що уклали  20 лютого 2023 року через припинення дії договору.

Проте в основному договорі, ще від 9 лютого, у пункті про форс-мажорні обставини (такі, що унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору) йдеться, що сторони договору звільняються від відповідальності через обставини непереборної сили, наприклад, надзвичайні ситуації воєнного характеру, що виникли після укладання договору. 

Однак договір укладали вже в умовах ситуації воєнного характеру, та наступу росіян на місто, а через 11 днів після того припинили дію договору, через неможливість виконання послуг. 

У скільки обійшлася охорона адмінбудівлі в Бахмуті

Попри припинення дії договору, частину послуг з охорони оплатили. Згідно з платіжним дорученням, сума оплати становить 46 000 гривень за січень.

Ще 32 529 тисяч гривень заплатили за лютий.

У договорі від 9 лютого йшлося про загальну суму у 138 тисяч гривень на річний термін, як і дія договору. Проте, після припинення його дії, за 2 місяці договору: у січні-лютому 2023 року з бюджету міста керівництво виділило — 78 529, 42 тисячі гривень. 

Що передбачає фізична охорона будівлі

Фізична охорона будівель передбачає ряд заходів, наприклад:

• охорона стаціонарних об’єктів; 
• забезпечення дотримання громадського порядку; 
• забезпечення контрольно-пропускного режиму на об’єктах; 
• охорона разових заходів; 
• охорона сільськогосподарських угідь; 
• контроль за несенням служби відомчою охороною та інше. 

Поліція охорони також убезпечує об’єкти від розкрадання, запобігає вчиненню протиправних дій, забезпечує постійний контроль по всьому периметру охоронюваної території. Про це йдеться на офіційному сайті поліції охорони.

Що стосується адмінбудівлі у Бахмуті, тут представники охорони та міськради встигли обстежити об’єкт та встановити, що всі вікна і двері пошкоджені через обстріли, відсутнє: електропостачання, інтернет, а також мобільний та радіозв’язок, як у самій адміністрації, так і у будівлях поруч. 

Рекомендували представники поліції охорони закрити пошкоджені вікна та двері та за можливості забезпечити пост охорони електроживленням. Про це зазначено в додатку до основного договору від 9 лютого 2023 року.

А безпосередньо послуги з охорони будівлі передбачали пост з 1 охоронником Бахмутського районного відділення Маріупольського міжрайонного управління поліції охорони.

Доцільність охорони: коментарі поліції та міськради

Що мав охороняти 1 поліціянт у напівзруйнованому Бахмуті та пошкодженій від обстрілів  будівлі без зв’язку та електропостачання? Як був забезпечений? Та у чому була доцільність замовлення охорони в небезпечних умовах бойових дій у Бахмуті. З цими питаннями ми звернулися і до Бахмутської міської ради, і до Маріупольського міжрайонного відділу поліції охорони. 

У відповідь на наш запит до Бахмутської міської ради щодо доцільності замовлення послуг охорони в тодішніх умовах нам відповіли, що у місті на той час перебувало керівництво Бахмутської військової адміністрації, а саме — 4 посадові особи, вони й використовували приміщення під час виконання посадових обов’язків. А послуги замовили для охорони будівлі та матеріальних цінностей, що в ній були.

Передумовою до укладання договору про охорону, яка обійшлася у 78 тисяч, за словами представників міськради, став лист начальника Бахмутського райвідділку Маріупольського міжрайонного управління. 

Цей лист, ми й попросили надати в обох структур: у Маріупольського міжрайонного управління та Бахмутської міської ради, аби краще зрозуміти необхідність надання та оплати послуг з фізичної охорони, враховуючи тодішню складну обстановку в місті.

У міськраді листа не надали, а запит натомість перенаправили до поліції охорони. Там нам повідомили, що листа не мають, адже архіви підрозділу були знищені під час бойових дій у Бахмуті. 

Проте припустили, що лист міг бути пропозицією Маріупольської поліції охорони укласти договір.

На наш запит поліціянти також надали інформацію щодо того, чи були їхні працівники забезпечені необхідними засобами захисту, враховуючи обстановку в місті: запевнили, що ті були “озброєні та забезпечені”. 

На запит до міської ради з проханням надати інформацію хто з посадових осіб, виконуючи свої посадові обов’язки перебували у період дії договору в приміщенні адміністративної будівлі. У Бахмутській ВЦА надали список посадовців, які перебували у місті Бахмут.

Надали й список матеріальних цінностей, які досі перебували у будівлі, що потребувала охорони: це понад 2,5 тисячі одиниць побутової та офісної техніки,  комп’ютерів, моніторів, принтерів, камер, а також канцелярського приладдя, меблів тощо. 

Нагадаємо, в додатку до договору йдеться про те, що в адміністрації будівлі, де знаходилися ці матеріальні цінності на той час вже не було електроживлення, світла, телефонного та радіо зв’язку, а також були пошкоджені вікна та двері внаслідок обстрілів. 

У період, коли керівництво області не виключало сценарій захоплення міста росіянами, а містян закликали до евакуації через небезпеку знаходитися у Бахмуті, міська рада вирішує замовити послуги фізичної охорони будівлі, а виконувати послуги, згідно з договором,  мав один охоронець Маріупольського міжрайонного відділу поліції охорони. 

Доцільність укладання договору охорони, що обійшлася міському бюджету у понад 78 тисяч гривень керівництво Бахмута пояснює тим, що охороняли в адміністрації велику кількість матеріальних цінностей, які попри пошкодження та обстріли центральної частини міста, як стверджують, на той момент досі не вивезли з будівлі. 

Та й посадові особи, за словами міськради, знаходилися у місті. Чи використовували вони під час роботи пошкоджену будівлю, так і не вказали.

Читайте також:

• Закупівлі Бахмута: що придбало місто за січень 2024 року
• Освіта, спорт та фінанси: скільки отримують бахмутські керівники управлінь
• Що купив Соледар у лютому 2024 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

10 квітня стало відомо про затримання колишнього депутата-регіонала Владислава Лук’янова, про це повідомили у Службі безпеки України: “Після захоплення частини регіону фігурант пішов на співпрацю з ворогом, надав фсб повний доступ до наявного обладнання, що дозволило російській спецслужбі контролювати інтернет-активність місцевого населення, також публічно виправдовував збройну агресію рф”. Лук’янову оголосили підозру. 

Оновлено. Після виходу матеріалу до нас звернулися з групи компаній VESCO, до якої зараз належить Часівоярський вогнетривкий комбінат, з проханням внести зміни до матеріалу, адже інформація щодо того, що Владислав Лук’янов є керівником цього комбінату не є актуальною станом на зараз.

Нам повідомили, що Лук’янова звільнили з посади радника генерального директора у листопаді 2021 року, і “він не є співзасновником АТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” (ЧВК), він був одним з акціонерів підприємства після проведення приватизації” – Руслан Симоненко, Генеральний директор АТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат”. Під час підготовки матеріалу ми користувалися порталом “Юконтрол”, де був зазначений історичний зв’язок Владислава Лукянова з Часівоярським комбінатом. А його прямі родичі були вказані засновниками. Редакція оновлює матеріал 15 квітня 2024 року згідно із редакційною політикою.

Співпраця з бойовиками “днр”, держдума та Партія регіонів

Владислав Лук’янов — уродженець Костянтинівки, Донецької області член Партії регіонів з 2007 року, народний депутат України 5-го, 6-го і 7-го скликань, та колишній заступник голови Комітету з питань фінансів і банкової діяльності (2007).  

У 2014 році Лук’янов брав участь у захопленні бойовиками міськради у Харцизьку, підтримував референдум про приєднання Донбасу до так званої “новоросії”, був учасником засідання держдуми рф, про це йдеться у реєстрі зрадників країни руху “Чесно”: 

Про “подвиги” Лукянова у 2014 році повідомляв також журналіст Денис Казанський: 

“13 квітня 2014 року Лук’янов разом із натовпом козаків, гопників та російських “туристів” брав участь у захопленні міськвиконкому в Харцизьку. Тоді після заходу до Слов’янська угрупування Гіркіна подібні захоплення пройшли по всій області, і Харцизьк не став винятком.

Того дня із захопленої будівлі було зірвано українські прапори, а замість них було вивішено символіку “днр”. Лук’янов виступав на мітингу під прапорами сепаратистів, підтримував референдум щодо відділення Донбасу від України, розповідав про те, як застерігав бійців ЗСУ застосовувати силу проти “свого народу” тощо.

Чесно кажучи, думав, що цей персонаж сидить десь у Криму чи Росії, але ні. Виявляється, Лук’янов спокійно живе в ненависному йому Києві, від якого він сам закликав відокремлюватися. На додаток — тепер Лук’янов хоче пролізти до громадської ради при КМДА і таким чином брати участь в управлінні столицею.

Виступав під прапорами “днр”, розпалив конфлікт, стравив співгромадян і втік із Донбасу. Нехай інші тепер страждають і живуть у резервації.

Дивно. Здавалося б, домігся чоловік свого. Захистив Харцизьк від бандерівців, українізації, вишиванок тощо. Так і їдь туди, насолоджуйся життям. Ти ж хотів руський мір, ось же він. Але ні. 

Чомусь Лук’янов не хоче жити в “республіці” і працювати в “народній раді днр”, а їде до Києва, до “хунти” та “фашистів”.

Після того Лук’янов продовжив політичну та підприємницьку кар’єру в Україні. 

Бахмутський депутат і Миротворець

Не зважаючи на прихильність до бойовиків так званих “республік” у 2014 році, Лук’янову вдалося стати депутатом Бахмутської міської ради 7 скликання на місцевих виборах у 2020 році від проросійської опзж:

У коментарі редакції Бахмут IN.UA пресслужба Бахмутської міської ради повідомляла, що Лук’янов є чинним депутатом, адже не складав своїх повноважень. 

Проте після 2022 року, за словами депутатки міськради Світлани Шабаліної, Лук’янова на сесіях не було: “Є й депутати, які не з’являються на сесіях та не беруть участі у допомозі територіальній громаді. Наприклад, я не бачила Лук’янова. Він з’являвся напевно лише на перших 2 сесіях. Також не бачила на сесіях деяких депутатів від “опзж”, яких завезли з Верховної Ради, вони не місцеві. Вони отримали свої посвідчення, і більше ми їх не бачили”.

На перших засіданнях Бахмутської міської ради 7 скликання Лук’янов був присутнім:

Та навіть увійшов тоді до складу постійної комісії з питань економічного розвитку бюджету та регуляторної політики. 

Ще під час передвиборчої кампанії, наприкінці вересня 2020 року Лук’янов встиг “засвітитися” на проплаченому мітингу проти завищення тарифів комунального підприємства “Бахмут-вода”. Організаторами були представники ОПЗЖ і платили  мітингувальникам, яких напередодні привезли автобусами, по 400 гривень за дві години “протестування”, про це писали у Вільному радіо. 

Зрештою, “мітингувальники” на чолі з Лук’яновим прийшли з вимогами до керівництва КП “Бахмут-вода”, де регіонал висловлював незадоволення якістю води у місті:

За рік до того, як стати Бахмутським депутатом, у червні 2019 регіонал потрапив до бази Миротворець: 

Металургія, ЗМІ та зв’язок з окупованими територіями 

Крім політичної діяльності, Лук’янов та його родина також є керівниками та бенефіціарами кількох підприємств, що знаходилися в тому числі й у Бахмуті та районі. Про це дізнаємося з порталу “Юконтрол”.

Лук’янов є бенефіціаром (тобто одним з осіб, що отримують прибуток від підприємства чи організації) у Бахмутській газеті “Собитія”. Редакція цієї газети своєю чергою є дочірнім підприємством товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНФОРТ-ТРЕЙДИНГ”, що зареєстроване у Донецьку і спеціалізується на забезпеченні провідного електрозв’язку. Тут регіонал вже і кінцевий бенефіціарний власник (контролер) і один із засновників. Чи не тому в Бахмуті довгий час газета продовжувала виходити друком російською, попри зауваження читачів та дію закону про мову?

Товариство “ФІНФОРТ-ТРЕЙДИНГ” входить до товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНФОРТ”, теж зареєстроване у Донецьку, з Лук’яновим на чолі. Серед засновників тут також брат Лук’янова — Володимир, а ще Наталія Єфімєнко, що зареєстрована у російському Владівостоку. 

Вже зазначений “ФІНФОРТ” спеціалізується на оптовій торгівлі та наданні автівок в оренду та пов’язаний і з заводом “Часовоярські автобуси”, і “Горлівським м’ясокомбінатом”, і з “Дружківським рудоуправлінням”, бенефіціаром якого є Рінат Ахметов. Пов’язаний “ФІНФОРТ” Лук’янова і з ДТЕК “Донецькі електромережі”, зареєстрованими у Покровську, а також зі скандальним “Донбасенерго”. 

Телерадіокомпанія “АРТ-ТБ”, що перебувала в Бахмуті та з 2000 року діяла як один із центральних телеканалів Бахмутського району теж у власності Владислава Лук’янова, тут він і один із засновників, і кінцевий бенефіціар.

Зареєстрований у Бахмуті також відокремлений підрозділ організації “Земляцтво рідний Донбас”, де Лук’янов — керівник. На чолі ж всеукраїнської організації “Земляцтво рідний Донбас” — регіонали Тетяна Бахтєєва, Валентин Ландик, Віктор Смирнов та Валерій Коновалюк. 

Владислав Лук’янов також є керівником в акціонерному товаристві “ЧАСІВОЯРСЬКИЙ ВОГНЕТРИВКИЙ КОМБІНАТ”. Його діти — Лук’янов Артем і Лук’янова Дар’я, а також брат — Лук’янов Володимир Валентинович є співзасновниками комбінату. 

Комбінат належить до “Систем Кепітал Менеджмент”, куди входять підприємства гірничого, металургійного, енергетичного, машинобудівного, фінансового, медіа та інших секторів економіки (загалом понад 100 підприємств в Україні та світі). Основні активи — підприємства важкої промисловості, зокрема холдинг “Метінвест” і ДТЕК.

Ключовою особою СКМ є Рінат Ахметов. Він же є бенефіціаром Часовоярського вогнетривкого комбінату. 

Статки та нерухомість 

У 2020 Лук’янов подавав декларацію як голова наглядової ради у “Часовоярському вогнетривкому комбінаті”. Згідно з нею він мав дві квартири у Києві площею 79,8 та 131 кв.м: 

Також дві квартири по 85,4 кв.м та 233,2 кв. м та гараж у Донецьку: 

Станом на зараз у володінні Лукянова 7 об’єктів нерухомості: 

Загалом, попри своє минуле, діяльність у 2014 році та після того, ось повний список пов’язаних з Лук’яновим підприємств, а також таких, якими володіє “регіонал”: 

За даними СБУ, Лук’янову наразі повідомили про підозру за ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України: виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників. Йому загрожує тюремне ув’язнення.

Що зі справою Лук’янова у 2025 році?

Минув понад з рік з дати затримання ексдепутата, у Службі Безпеки України, редакції Бахмут IN.UA повідомили, що слідчі здійснювали досудове розслідування за підозрою, яку вручили Лук’янову. У вересні 2024 року матеріали справи з обвинувальним актом передали до Шевченківського районного суду Києва. Водночас під вартою він, схоже, не перебував.

У кінці 2024 року Владислав Лук’янов, ймовірно, намагався виїхати з України потягом “Київ–Варшава”. 28 грудня в пункті пропуску “Ягодин” йому відмовили у виїзді. За словами Лук’янова, він начебто їхав до родини в ЄС на новорічні свята, про це йдеться у Єдиному державному судовому реєстрі судових рішень.

Прикордонники ж зазначили, що він належить до категорії осіб, які можуть виїжджати з України лише за наявності службового відрядження. На кордоні Лук’янов подав закордонний паспорт і пенсійне посвідчення, але цього було недостатньо, тож його не пропустили. Пізніше Лук’янов оскаржив це рішення в суді, але суд визнав дії прикордонників правомірними й відмовив у задоволенні позову.

У жовтні 2025 року Печерський районний суд міста Києва опублікував ухвалу, де фігурує ім’я Владислав Лук’янов, згідно з нею, суд отримав обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо особи, обвинуваченої за ч.2 ст.436-2 КК України.

Суддя призначив підготовче засідання, яке відбулося 6 листопада 2025 року, туди викликали прокурора, обвинуваченого та його захисника. Це ухвала технічного характеру. Тобто, ніяких рішень щодо винуватості чи покарання ще немає — це лише старт судового процесу.

Читайте також:

• Ексдепутата Бахмутської міськради Володимира Іванкова звинувачують у державній зраді
• На Донеччині затримали “крота”, який наводив російські ракети на позиції ЗСУ
• Хотіла “звільнити” Донеччину: пенсіонерка зливала росіянам дані про переміщення ЗСУ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

10 квітня 2024 року СБУ затримала колишнього депутата-регіонала Владислава Лук’янова при спробі виїзду з України, тоді стало відомо, що після захоплення частини регіону Лук’янов пішов на співпрацю з ворогом, надавав дані фсб, а також публічно виправдовував збройну агресію рф. Лук’янову оголосили підозру. Минув понад рік з дня затримання бахмутського ексдепутата.

На якому етапі зараз справа Владислава Лук’янова та чи є зрушення, дізнавалась редакція Бахмут IN.UA.

Справа Владислав Лук’янова

Весною 2024 року СБУ завадила втечі з України Владислава Лук’янова, колишнього нардепа від забороненої “партії регіонів”, та на той час ще чинного депутата міськради Бахмута від забороненої “опзж”, який сприяв збройній агресії рф.

Екснардепа затримали біля прикордонного пункту пропуску на Одещині. Депутатові повідомили про підозру за частиною 2 статті 436-2 Кримінального кодексу України, йому загрожувало до 5 років ув’язнення, з конфіскацією майна або без. СБУ викрила Лук’янова, який після окупації частини Донеччини співпрацював з росіянами. Він перереєстрував свій інтернет-провайдер за законодавством рф і надав ФСБ доступ до обладнання, що дозволило спецслужбі стежити за мешканцями.

Працюючи дистанційно з підконтрольної Україні території, Лук’янов регулярно сплачував “податки” до бюджету рф, фактично фінансуючи її військово-промисловий комплекс. Також він публічно виправдовував агресію рф у прокремлівських Telegram-чатах.

Примітка. ч. 2 ст. 436-2 ККУ, йдеться про виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.

Минув понад з рік з дати затримання ексдепутата, у Службі Безпеки України, редакції Бахмут IN.UA повідомили, що слідчі здійснювали досудове розслідування за підозрою, яку вручили Лук’янову. У вересні 2024 року матеріали справи з обвинувальним актом передали до Шевченківського районного суду Києва. Водночас під вартою він, схоже, не перебував.

У кінці 2024 року Владислав Лук’янов, ймовірно, намагався виїхати з України потягом “Київ–Варшава”. 28 грудня в пункті пропуску “Ягодин” йому відмовили у виїзді. За словами Лук’янова, він начебто їхав до родини в ЄС на новорічні свята, про це йдеться у Єдиному державному судовому реєстрі судових рішень.

Прикордонники ж зазначили, що він належить до категорії осіб, які можуть виїжджати з України лише за наявності службового відрядження. На кордоні Лук’янов подав закордонний паспорт і пенсійне посвідчення, але цього було недостатньо, тож його не пропустили. Пізніше Лук’янов оскаржив це рішення в суді, але суд визнав дії прикордонників правомірними й відмовив у задоволенні позову.

У жовтні 2025 року Печерський районний суд міста Києва опублікував ухвалу, де фігурує ім’я Владислав Лук’янов, згідно з нею, суд отримав обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо особи, обвинуваченої за ч.2 ст.436-2 КК України.

Суддя призначив підготовче засідання, яке відбулося 6 листопада 2025 року, туди викликали прокурора, обвинуваченого та його захисника. Це ухвала технічного характеру. Тобто, ніяких рішень щодо винуватості чи покарання ще немає — це лише старт судового процесу.

До теми:

Досьє на Володимира Іванкова: хто такий “Вова Ушастий”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!