Розважальний центр «Перемога» на вулиці Ювілейній, 10 до повномасштабного вторгнення був найбільшим приватним культурним осередком міста. Тут проводили безкоштовні кінопокази патріотичного кіно, організовували творчі вечори. Чимало бахмутян – це місце асоціюють з домашнім відпочинком на вихідні. В березні 2023 року РЦ «Перемога» сильно постраждав внаслідок обстрілів, а станом на сьогодні й зовсім згорів.

«Бахмут. IN. UA» зібрав найяскравіші моменти з життя розважального центру.

Яким був РЦ «Перемога» у Бахмуті?

РЦ «Перемога» відкрився 2006 році, тут вперше в місті почали робити дитячі дні народження, влаштовували цікаві розважальні програми, в залі була дитяча кімната та єдиний кінотеатр в Бахмуті. А ще тут працювало кафе й нічний клуб, де любила збиратися місцева молодь на тематичні вечірки.

Родини в Бахмуті святкували Дні Народження, чи інші забави в центрі. Фото: Фейсбук

В кінотеатрі проводили безкоштовні сеанси патріотичного кіно і різні мистецькі зустрічі, зокрема в стінах Бахмутського РЦ в 2016 році виступав письменник Сергій Жадан. Проводили й «Відкриті Ночі», коли заклад працював вночі й приймав гостей на фільми та десерти.

«Ми там також проводили безкоштовно заходи наша ГО – вони завжди нас приймали ніколи не відмовляли, там перша в місті Артрезиденція пройшла, потім Маша Вишедська роботи там вішала – вони на всі свята долучалися і робили свою цікаву програму створювали неповторну атмосферу у себе через декор, музику, розважальну програму. Там навіть проводили якісь свята професійні заводи і бюджетні організації», — пригадує Ганна Бокова, головна редакторка «Бахмут. IN. UA».

Хто був фундатором культурного життя в місті?

День Вишиванки в Бахмуті. Фото:  Фейсбук

Власник  РЦ «Перемога» Володимир Бабенко згадує, що як й будь-який бізнес, перед відкриттям оцінювали ризики старту такого центру. Вирішили, що місто повинно мати простір, щоб творити.

Читайте також: “Ізоляція” — як живе та чим зараз займається культурна платформа, заснована на Донеччині“

«Коли змінювався ринок, ми також йшли в ногу з часом. Якщо щось потрібно було змінювати, то ми робили це. Розвивалися постійно. Завжди щось було цікаве, ми творили те, що було потрібно місту. Це був живий організм, там працювало багато людей, які горіли своєю справою. Досі мені працівники дзвонять, пишуть, всі згадують з теплотою. Всім подобалося», — каже пан Володимир.

Закохана пара в кінотеатрі. Фото: Фейсбук

За словами засновника центру головне чому навчили бахмутян — творити. До закладу приходили люди різного покоління: діти, дорослі, пенсіонери. Всі знаходили, чим зайнятися. Наприклад, кожного вівторка в кінотеатрі був показ артхаусного або документального кіно.

«Ми вчили родину — бути родиною, щоб добре було всім. Не тільки діткам, щоб усім було цікаво. Багато робили безкоштовних заходів, хоча втрачали кошти на цьому», — пригадує бахмутянин.

Мистецький простір 

Демонстрація народних костюмів. Фото: Фейсбук

Окремої уваги заслуговує День Вишиванки, який святкували у кінотеатрі, тоді десятки юних бахмутян у народних костюмах збиралася в залі, щоб разом провести час. Свято супроводжувалося виступами, дефілюванням у вишиванках й співами. Розважальний центр об’єднав різні покоління, сюди ходили й дорослі й діти та молодь.

Мурал в Бахмуті. Фото: Фейсбук

На стінах центру ще під час повномасштабної війни літом 2022 року був мистецький проєкт «Мозаїка». Картини висіли на кінотеатрі «Победа». Серед них роботи Маші Вишедської та художника Євгена Трачук. В 2019 році на стінах кінотеатру намалювали сучасний мурал митці з України та закордону. 

Розважальний центр «Перемога» в особі керівника Вікторії Лещінер виступив одним з меценатів проєкту в Бахмуті, годували художників та придбали необхідні матеріали для створення муралу.

Пам’ятна дошка, присвячена кінорежисерці Ларисі Шепітько. Фото: Фейсбук

У кінотеатрі «Перемога» була пам’ятна дошка, присвячена кінорежисерці Ларисі Шепітько. В цей день також відбувся прем’єрний показ документального фільму “Одесити на Донбасі”, що відкрив показ всеукраїнського туру патріотичного документального кіно в зоні АТО.

«Победа» вплинув й на соціально-знащучі фактори, в 2018 році в залі кінотеатру працювала фотовиставка присвячена вакцинації, щоб розвіяти міфи про вакцини у ній брали участь лікарі Центру первинної медичної допомоги Бахмута.

Фото: Фейсбук

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У четвер, 31 жовтня, у світі відзначатимуть Гелловін. Традиція святкувати цю подію з кожним роком набирає обертів, зокрема в Україні.

Бахмутський історик Микита Безмен розповів, звідки взялося свято Гелловін та його найцікавіші традиції.

Гелловін: історія свята

Назва свята походить від словосполучення англійською мовою All Hallows’ evening — Вечір усіх святих — і є його спрощеною формою. Традиція відзначати Гелловін почалася ще близько 2 тисяч років тому. Пов’язане це свято з кельтськими народами, що мешкали на території Британії, Франції, Ірландії.

Давні кельти вірували, що у ніч з 31 жовтня на 1 листопада стирається межа між світом живих і мертвих, а душі починають бродити по землі. У ці дні вони відзначали давнє язичницьке свято — Самайн. Кельти виголошували віщування та займалися пророцтвами, палили величезні багаття і приносили людські жертви божествам. Під час таких церемоній кельти одягали костюми зі шкір та голів тварин.

У VІІІ столітті папа Григорій ІІІ назвав 1 листопада Днем вшанування усіх святих. Свято змогло зберегти традиції Самайну, а європейці привезли ці звичаї на територію США. З часом Хеловін набув розважального характеру, а зараз це одне із найбільш яскравих свят за масштабами декорацій, костюмів та традицій.

Символ Гелловіну

Головним символом Гелловін є гарбуз, який вирізають у формі черепа. Його також називають головою Джека. Цей символ прийшов з давніх часів, коли робили ліхтарі з ріпи для відлякування нечистої сили. У Штатах ріпа — це рідкість, тому її замінили гарбузом.

Що не можна робити на Гелловін

Важливі символи — це відьма на повному місяці, кажани та чорні коти. Вони є незмінними атрибутами чаклунства і лиходійства. Гелловін має велику кількість прикмет, ось кілька з них:

• остерігайтеся чорних котів — це може бути нечиста сила;
• не кривдьте павуків;
• вікна й двері потрібно обов’язково зачиняти, щоб не впускати злих духів;
• не можна обертатись на кроки за спиною — це можуть бути душі мерців;
• не варто залишатись вдома наодинці.

Читайте також:

• Геловін підбірка цікавих ідей для дитячих костюмів
• Напої, які зігріють: рецепти чаїв, які легко приготувати
• Як зберегти овочі та фрукти на зиму

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Симон Петлюра — видатний український державний діяч, який беззаперечно очолює топ борців за незалежність України. Більшовики настільки боялися прізвища Петлюри, що називали абсолютно всіх свідомих українців петлюрівцями (навіть якщо ті не визнавали Петлюру), або й взагалі не погоджувалися з його світосприйняттям. Хто такий Петлюра насправді, чому його виключили з семінарії та за, що оголосили молодого студента в розшук?

Редакція Бахмут IN.UA розповідає про життя відомого українця.

Симон Петлюра: коротка біографія

Семен Петлюра народився в багатодітній родині передмісті Полтави 22 травня 1879 року, тож він вже змалку звик до життя гуртом. Потім батьки віддали хлопчика навчатися в 13 років у церковнопарафіяльну школу. 

Симон продовжив науку у Полтавській духовній семінарії, до речі звідти його виключили за так званий “мазепинський дух”. Справа була така, що в семінарії влаштовували концерт, на ньому виступав композитор Микола Лисенко, на заході зіграли кантату “Б’ють пороги”, а вона була заборонена. Лиха додало ще й те, що на зустріч прийшов ректор духовної семінарії Іван Пічета, який почав звинувачувати Лисенка у “мазепинстві”. 

Нагадаємо, що радянська культура вселила українцям версію, начебто Мазепа був зрадником. На захист композитора виступив юний Симон.  Вже з юнацтва хлопець не міг тримати язик за зубами, й завжди відстоював свою думку, за що поплатився партою в семінарії, але зберіг честь та гідність.

Петлюра в ролі журналіста й втікача

Мало хто знає, що Петлюра не тільки політичний й громадський діяч, а ще й журналіст. Крім журналістики молодик мав ще одного кумира — ним став Микола Міхновський, його промова надихнула юнака вступити до лав Революційної української партії.

В 1901 році, Петлюра умудрився, будучи виключеним із Полтавської духовної семінарії взяти участь у Всеукраїнському студентському з’їзді, представляючи ту ж громаду духовної семінарії. Через рік Симона оголошують в розшук за організацію мітингів, загалом студентське життя молодика точно не було нудним. Щоб врятуватися від арешту Петлюра восени 1902 року виїхав на Кубань. Чим би займалася звичайна людина, яка переховується від поліції?

Радше за все переховувалася, але це точно не історія Петлюри. Він живучи в Кубані починає досліджувати документи Кубанського війська, а потім по них пише наукові статті. Привернувши до себе увагу жандармів — Симону довелося тікати знову, вибір падає на Львів, тут молодик продовжує писати. Доля усміхнулася Симону після оголошення амністії у 1908—1910. В цей період Петлюра проживав у Петербурзі. 

Як українець вчив москву поважати Україну та Шевченка

Симон Петлюра / фото з відкритих джерел

Сміливості Петлюрі було не позичати, живучи у Петербурзі, він брав активну участь в українському русі, зумів навіть домовитись про запровадження в радянському журналі “Мир” українського відділу. На той час, це було нечувано.

Петлюра окрім всього, ще виступав під час відзначення 50-річчя роковин смерті Тараса Шевченка в залі Дворянського зібрання на Михайлівській площі. Був присутній на похованні товариша, авіатора Лева Мацієвича, поклав вінок з україномовним написом на синьо-жовтій стрічці.

Під час Першої світової війни своє ставлення до війни виклав у статті-відозві “Війна й українці”. Петлюра писав, що українці лояльно виконують свій обов’язок перед Російською державою та висловлював надію, що в майбутньому ставлення влади до українського питання зміниться.

Петлюра та українізація армії

Пам’ятник Симону Петлюрі у Вінниці / фото Вікіпедія

Після початку революції Симон Петлюра увійшов до Центральної Ради, а потім його обрали на посаду Генерального секретаря з військових справ. В чому була задача Симона? На меті була українізація армії. 

Петлюра так звернувся до своїх військ: 

Як радянська влада вбила Петлюру та чому досі його боїться москва

У жовтні 1924 року, після поразки УНР, Петлюра оселився в Парижі, де організував видання тижневика “Тризуб“ і продовжував виконувати обов’язки голови Директорії УНР і Головного Отамана УНР. Крім цього, Петлюра виконував інше завдання — лякав радянську владу.

За свідченнями очевидців на засіданні ЦК РКП(б) у 1922 році Ленін сказав:

Симон Петлюра був убитий радянським агентом 25 травня 1926 року. Про те, що знищення Петлюри було саме операцією радянських спецслужб, свідчив працівник КДБ Петро Дєрябін, який 1954 року перейшов на бік американців. Він казав про це під час виступу в Конгресі США. До сьогодні Симон Петлюра в росії демонізується, окупанти його бояться навіть після смерті.

Автор тексту історик, краєзнавець Микита Безмен.

Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.

Читайте також:

• “На війні немає оцінок, тут ти або загинув або вижив. Третій варіант — стати трьохсотим”: історія ветерана АТО
• Історія в кожному камінчику: цікаві факти про дореволюційні будівлі Бахмута
• Ким був Василь Стус для Донеччини: розповідь бахмутського історика Микити Безмена

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!