Від початку повномасштабного вторгнення росії країни Європейського Союзу, а також союзники з Азії та НАТО спільно надали допомогу Україні на загальну суму понад 178 мільярдів доларів. Це більше, ніж США виділили б, враховуючи пакет допомоги, який наразі розглядається в Конгресі.

Про це повідомив американський Інститут вивчення війни (ISW).

Фінансова допомога, яку отримала Україна

Сполучені Штати відстають від своїх союзників у НАТО та Азії, а також кількох європейських країн, у фінансовій підтримці України. Так, попри твердження про лідерство США, європейські, азійські партнери та союзники Америки по НАТО вже взяли на себе зобов’язання надати понад 178 мільярдів доларів на допомогу Україні. Це перевершує очікуваний внесок США. 

Видання The Washington Post наводить дані, що з початку повномасштабного вторгнення Сполучені Штати надали понад 60 мільярдів доларів, включаючи понад 43 мільярда доларів військової допомоги. Європейський союз та його члени вже виділили 148,5 мільярдів доларів, включаючи нещодавно оголошений пакет підтримки на суму 54 мільярда доларів.

Сполучене Королівство обіцяло 15,1 мільярдів доларів загальної допомоги з лютого 2022 року, з яких 9 мільярдів доларів, призначені на військову допомогу.

Канада вже взяла на себе зобов’язання в розмірі 1,8 мільярда доларів на військову допомогу з лютого 2022 року. Водночас канадська армія тренує близько 40 000 українських військових та представників служби безпеки з 2015 року. Цю програму Канада розширила та продовжила до березня 2026 року.

Норвегія уклала багаторічну угоду з Україною в лютому 2023 року про програму підтримки, яка передбачає 7 мільярдів доларів в період між 2023 і 2027 роками. Норвегія зобов’язалася виділяти Україні приблизно 1,4 мільярда доларів на рік, і вже надала близько мільярда доларів в 2022 році та приблизно 1,9 мільярда доларів в 2023 році.

Японія обіцяла 4,5 мільярда доларів Україні в грудні 2023 року. Також азійська країна пообіцяла додатковий внесок у розмірі 37 мільйонів доларів до фонду НАТО для надання додаткової підтримки українській обороні в січні 2024 року.

Австралія надала приблизно 590 мільйонів доларів загальної військової та гуманітарної допомоги Україні станом на кінець жовтня 2023 року.

Нова Зеландія надала Україні понад 48,7 мільйонів доларів військової та гуманітарної допомоги станом на липень 2023 року.

Військова допомога Україні

Член НАТО Туреччина будує новий центр виробництва дронів і сервісний центр в Україні. Провідний виробник БПЛА Baykar оголосив у вересні 2023 року, що Туреччина відкриє центр виробництва дронів і сервісний центр для Bayraktar TB2.

Своєю чергою, Північна Македонія відправила 10 партій військової допомоги Україні, включаючи військову техніку часів срср. Північна Македонія також тренує групи українських військових, і обіцяла продовжувати підтримувати Україну.

Південна Корея розширює виробництво критичних артилерійських снарядів калібру 155 мм для поповнення запасів в Заході та підтримки продовження постачання боєприпасів в Україну.

Зазначимо, що партнери надають не лише грошову допомогу, а й у формі постачання зброї, військової техніки, гуманітарної допомоги, а також тренування українських військових. Ця міжнародна підтримка є важливим фактором у протистоянні України російській агресії.

Читайте також:

• Українці за кордоном: які виплати отримують біженці в країнах Європи
• Евакуація в Німеччину: де чекають біженців з України
• Польща продовжила тимчасовий захист для українських біженців

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Березень 2021 року для Бахмута був звичайним місяцем початку весни. Місто прокидалося після зимових холодів, комунальні служби прибирали вулиці, а місцеві жителі планували вихідні у міських парках. Це був період активного розвитку, оновлення інфраструктури та спокійного мирного життя.

Редакція видання Бахмут IN.UA пропонує згадати, яким було наше місто лише за рік до початку повномасштабного вторгнення.

Добірка ностальгічних фото Бахмута до війни

У 2021 році місто Бахмут залишалося спокійним промисловим центром сходу України з багатою історією та розміреним ритмом життя. Місцева економіка трималася на видобутку солі, виноробстві та машинобудуванні, а культурне життя підтримувалося фестивалями, виставками та концертами.

У цій добірці — світлини, що зберігають атмосферу спокійного 2021 року в Бахмуті. Їх опублікував бахмутянин Олександр Сотников на власній сторінці в Facebook.

Читайте також:

Бульвар Металургів у Бахмуті: як виглядало затишне місце у 2018 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутський гіпсовий промисел — це унікальна сторінка економічної історії міста, яка почалася з відкриття покладів природного каменю на околицях Бахмутської фортеці ще у вісімнадцятому столітті. Наявність великих покладів мінералу дала потужний поштовх виникненню народного ремесла, яке місцеві поселяни традиційно називали “ломкою алебастру”.

Детальніше про те, як функціонував гіпсовий промисел у Бахмуті, розповіли представники КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Історія гіпсового промислу в Бахмуті

Після того, як у 1782 році остаточно закрилися Бахмутські казенні солеварні, видобуток гіпсового каменю почав стрімко розвиватися як альтернативне джерело заробітку. Свого абсолютного піку ця діяльність досягла у першій половині дев’ятнадцятого століття. Процес видобутку мав чітку сезонність. Навесні, відразу по закінченні основних польових робіт, місцеві жителі об’єднувалися у спеціальні робітничі артілі. Групи складалися з 15-20 осіб. За допомогою пороху робітники “рвали” гіпсовий камінь у кар’єрах. Лише за два місяці, у травні та червні, майстри заготовляли декілька мільйонів пудів сирого алебастру. Готову невідшліфовану сировину масово скуповували чумаки. Для транспортування каменю в інші регіони вони приганяли до Бахмута по кілька тисяч волових фур.

У другій половині дев’ятнадцятого століття кустарний видобуток поступово перейшов у масштабний промисловий формат. У місті почали масово з’являтися спеціалізовані алебастрові заводи. На цих підприємствах сирий гіпсовий камінь переробляли на повністю готовий алебастр, через що важкий народний промисел “ломки алебастру” поступово зійшов нанівець, поступившись місцем механізованій праці.

Мистецтво створення бахмутської ліпнини

Алебастр використовували не лише як базовий будівельний матеріал для зведення споруд. Він став ідеальною сировиною для виготовлення витончених предметів мистецтва та складних елементів декору. Фасади будинків, кімнати та каміни прикрашалися вишуканою “ліпниною”. У Бахмуті цим художнім напрямком займалися народні майстри-кустарі. Вони працювали переважно “під заказ” у невеликих приватних майстернях, які облаштовували просто на власних подвір’ях.

Процес виготовлення алебастрового декору був кропітким і складався з таких етапів:

• створення детального ескізу з урахуванням усіх архітектурних побажань замовника;
• виготовлення базової форми з дерева або м’якої глини на основі намальованого ескізу;
• змащування внутрішніх стінок форми жиром або олією, щоб уникнути прилипання матеріалу до основи;
• заливання сухого алебастру, який майстер попередньо розводив водою до необхідної густої консистенції;
• природне висихання суміші, яке тривало від 15 до 20 хвилин;
• вилучення готового предмета з форми та його фінальна обробка: шліфування, гравіювання, покриття базовою фарбою або розпис кольоровими красками за вимогою клієнта.

Для створення великих і важких предметів конструкцію обов’язково укріплювали зсередини. У ще рідкий розчин майстри вкладали грубу тканину, металеві дроти, цвяхи, залізні прутки або дерев’яні штапики. Саме за такою складною технологією виготовляли розкішні карнизи, пілястри та стельові “розетки”.

Замовники декору та післявоєнне відновлення

До 1917 року прикрашати власні будинки індивідуальною ліпниною могли дозволити собі виключно заможні містяни. Через високу вартість ручної роботи цей промисел не мав масового поширення, тому займалися ним одиниці. Сучасні історики досі не виявили письмових джерел із детальними згадками про приватні ліпні майстерні міста. Головним доказом діяльності “алебастрових художників-ливарів” залишаються вцілілі фасади приватних будинків кінця дев’ятнадцятого та початку двадцятого століття, а також усні спогади місцевих старожилів.

Традиція лиття предметів декору несподівано продовжилася і в радянський період. Найбільшої популярності це ремесло набуло після Другої світової війни, коли йшло активне відновлення зруйнованого житлового фонду міста (тодішнього Артемівська). Як і до революції, місцеві кустарі виливали з гіпсу предмети декору. Здебільшого це була плитка для стін, прості стельові карнизи та круглі “розетки” для люстр. Ці вироби продавалися невеликими партіями мешканцям міста та навколишніх сіл. Проте, на відміну від шедеврів старих бахмутських майстрів, вироби повоєнних артемівських ливарів особливою художньою красою вже не відрізнялися.

Гіпсові іграшки як окремий вид ремесла

Паралельно з архітектурною ліпниною на початку двадцятого століття існував ще один цікавий народний промисел — виготовлення невеликих гіпсових фігурок та дитячих іграшок. Підтвердженням цього стали знахідки краєзнавця Г.С. Соколовського, який у 2001 році виявив гіпсові фігурки у вигляді качки та лева. Артефакти знайшли в землі під час риття траншеї для водогону на подвір’ї приватного будинку на вулиці Набережній, 1, що в районі Забахмутки. Власник ділянки тоді розповів, що раніше цей будинок належав ремісникам, які створювали фігурки з гіпсу та торгували ними на місцевому ринку.

Скоріш за все, виготовлення та торгівля гіпсовими фігурками місцевого виробництва не приносила гідного прибутку. Через це промисел у Бахмуті не набув такого розмаху, як, наприклад, у слободі Димково Вятської губернії, де алебастрові вироби ставали експонатами престижних всеросійських виставок. Попри це, зразки декоративних гіпсових виробів, збережені з бахмутських будинків, стали важливою частиною експозиції місцевого краєзнавчого музею, увіковічнивши працю талановитих майстрів минулого.

Читайте також:

Столове, баварське та пільзенське: якою була історія бахмутського пивоваріння в XIX та у XX століттях

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!