Від початку повномасштабного вторгнення росії країни Європейського Союзу, а також союзники з Азії та НАТО спільно надали допомогу Україні на загальну суму понад 178 мільярдів доларів. Це більше, ніж США виділили б, враховуючи пакет допомоги, який наразі розглядається в Конгресі.

Про це повідомив американський Інститут вивчення війни (ISW).

Фінансова допомога, яку отримала Україна

Сполучені Штати відстають від своїх союзників у НАТО та Азії, а також кількох європейських країн, у фінансовій підтримці України. Так, попри твердження про лідерство США, європейські, азійські партнери та союзники Америки по НАТО вже взяли на себе зобов’язання надати понад 178 мільярдів доларів на допомогу Україні. Це перевершує очікуваний внесок США. 

Видання The Washington Post наводить дані, що з початку повномасштабного вторгнення Сполучені Штати надали понад 60 мільярдів доларів, включаючи понад 43 мільярда доларів військової допомоги. Європейський союз та його члени вже виділили 148,5 мільярдів доларів, включаючи нещодавно оголошений пакет підтримки на суму 54 мільярда доларів.

Сполучене Королівство обіцяло 15,1 мільярдів доларів загальної допомоги з лютого 2022 року, з яких 9 мільярдів доларів, призначені на військову допомогу.

Канада вже взяла на себе зобов’язання в розмірі 1,8 мільярда доларів на військову допомогу з лютого 2022 року. Водночас канадська армія тренує близько 40 000 українських військових та представників служби безпеки з 2015 року. Цю програму Канада розширила та продовжила до березня 2026 року.

Норвегія уклала багаторічну угоду з Україною в лютому 2023 року про програму підтримки, яка передбачає 7 мільярдів доларів в період між 2023 і 2027 роками. Норвегія зобов’язалася виділяти Україні приблизно 1,4 мільярда доларів на рік, і вже надала близько мільярда доларів в 2022 році та приблизно 1,9 мільярда доларів в 2023 році.

Японія обіцяла 4,5 мільярда доларів Україні в грудні 2023 року. Також азійська країна пообіцяла додатковий внесок у розмірі 37 мільйонів доларів до фонду НАТО для надання додаткової підтримки українській обороні в січні 2024 року.

Австралія надала приблизно 590 мільйонів доларів загальної військової та гуманітарної допомоги Україні станом на кінець жовтня 2023 року.

Нова Зеландія надала Україні понад 48,7 мільйонів доларів військової та гуманітарної допомоги станом на липень 2023 року.

Військова допомога Україні

Член НАТО Туреччина будує новий центр виробництва дронів і сервісний центр в Україні. Провідний виробник БПЛА Baykar оголосив у вересні 2023 року, що Туреччина відкриє центр виробництва дронів і сервісний центр для Bayraktar TB2.

Своєю чергою, Північна Македонія відправила 10 партій військової допомоги Україні, включаючи військову техніку часів срср. Північна Македонія також тренує групи українських військових, і обіцяла продовжувати підтримувати Україну.

Південна Корея розширює виробництво критичних артилерійських снарядів калібру 155 мм для поповнення запасів в Заході та підтримки продовження постачання боєприпасів в Україну.

Зазначимо, що партнери надають не лише грошову допомогу, а й у формі постачання зброї, військової техніки, гуманітарної допомоги, а також тренування українських військових. Ця міжнародна підтримка є важливим фактором у протистоянні України російській агресії.

Читайте також:

• Українці за кордоном: які виплати отримують біженці в країнах Європи
• Евакуація в Німеччину: де чекають біженців з України
• Польща продовжила тимчасовий захист для українських біженців

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутська земля подарувала Україні плеяду талановитих науковців, митців та діячів культури. Однією з таких постатей, чий внесок у розвиток вітчизняної науки залишається вагомим, є Есфір Семенівна Беркович — видатна українська бібліографиня. Протягом свого життя вона працювала у найбільших наукових книгозбірнях країни та створила фундаментальні бібліографічні праці.

Редакція видання Бахмут IN.UA підготувала розповідь про непростий, але надзвичайно плідний життєвий шлях нашої землячки.

Біографія Есфір Беркович

Есфір Беркович народилася 2 березня 1912 року в місті Бахмут. Її дитячі роки супроводжувалися важкою втратою: коли дівчинці виповнилося лише сім років, померла її матір. У 1921 році батько ухвалює рішення перевезти Есфір разом із її сестрами до Харкова, де родина починає нове життя.

Саме в Харкові дівчина пішла до школи, яку успішно закінчила у 1931 році. У шкільні роки в Есфір проявився яскравий музичний талант, що згодом суттєво вплине на вибір її останнього місця роботи та специфіку бібліографічних досліджень.

Юність у ленінграді та старт бібліотечної кар’єри

Після отримання середньої освіти Есфір Беркович вирушає до ленінграда (нині санкт-петербург). Там вона вступає на вечірнє відділення ленінградської консерваторії, прагнучи розвивати свої музичні здібності. Паралельно з навчанням дівчина розпочинає свою трудову діяльність, влаштувавшись до Державної публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна. Саме тут закладається фундамент її майбутнього фаху.

Через особисті обставини Есфір була змушена перервати навчання в консерваторії, залишити Ленінград та повернутися до Харкова. Щоб продовжити роботу за обраним профілем, вона закінчує спеціалізовані бібліотечні курси. Згодом влаштовується до Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка. У науково-методичному відділі цієї установи вона працювала на двох посадах:

• бібліотекаря (у період з 1933 по 1934 роки);
• бібліографа центрального довідкового апарату (з 1934 по 1941 роки).

Роки Другої світової війни та переслідування

З початком німецько-радянської війни мирне життя та кар’єра Есфір Беркович обірвалися. У вересні 1941 року вона евакуювалася до міста Коканд в Узбекистані, де була змушена працювати у місцевій артілі, щоб вижити в умовах тилу.

У січні 1945 року, отримавши виклик від брата, вона переїжджає до москви. Її висока кваліфікація дозволила отримати посаду старшого бібліотекаря у Державній бібліотеці срср імені в. і. леніна. Проте важкі роки евакуації далися взнаки: через тяжку хворобу вже у вересні 1945 року жінка була вимушена звільнитися.

Повернувшись до Харкова, Есфір Семенівна ститкнулася з новою проблемою. Протягом тривалого часу вона залишалася безробітною через розгорнуту радянською владою ідеологічну “боротьбу з космополітизмом”.

Плідна наукова праця у Харківському університеті

Повернутися до улюбленої справи вдалося лише у 1948 році, коли її тимчасово прийняли на посаду редактора Центральної наукової бібліотеки (ЦНБ) Харківського державного університету (нині Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

У 1950 році вона стала бібліографом науково-бібліографічного відділу ЦНБ і обіймала цю посаду двадцять років — до 1970-го. За цей період фахівчиня взяла безпосередню участь в укладанні 12 ґрунтовних бібліографічних покажчиків. Серед її найвизначніших робіт — створення персональних покажчиків, присвячених видатним діячам науки та культури:

• філософу Григорію Сковороді;
• засновнику Харківського університету Василю Каразіну;
• фізіологу Івану Павлову;
• хіміку Євгену Хотинському;
• фізико-хіміку Миколі Ізмайлову.

Також Есфір Семенівна укладала складні систематичні покажчики до періодичних видань університету та наукових товариств, які діяли при ньому.

Музично-театральна спадщина та останні роки роботи

У 1971 році Есфір Беркович переходить на роботу до Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки імені К. С. Станіславського, де працює наступні 20 років (до 1991 року). Саме тут її юнацька музична освіта гармонійно поєдналася з колосальним досвідом бібліографа.

У цій установі вона реалізувала низку важливих професійних завдань:

• створила з нуля алфавітний каталог книг нотного відділу;
• виступила одним із провідних фахівців з розробки унікальної спеціалізованої схеми індексації літератури з мистецтва, яка базувалася на принципах УДК (Універсальної десяткової класифікації);
• доклала максимум зусиль для створення та розвитку довідково-бібліографічного відділу бібліотеки.

Окремою сторінкою її спадщини є зібрані та систематизовані нею бібліографічні списки, присвячені видатним композиторам. На жаль, за життя авторки ці праці залишилися ненадрукованими. До цього переліку увійшли: “Литература о Н. А. Лысенко за 1920–1972 гг.”, “Литература о композиторе Р. Щедрине: за 1958–1971 гг.”, “Т. Н. Хренников: литература за 1946–1973 гг.”, “Литература об А. Н. Скрябине за 1925–1971 гг.”, “С. В. Рахманинов: список литературы”, “М. П. Мусоргский и его опера “Борис Годунов” на сцене и на экране”.

Життєвий шлях видатної бахмутянки завершився 23 листопада 1992 року в Харкові. Весь професійний архів Есфір Семенівни Беркович сьогодні дбайливо зберігається у фондах Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки імені К. С. Станіславського як свідчення її безмежної відданості бібліотечній справі.

Читайте також:

Бахмутський гіпсовий промисел: історія видобутку та створення архітектурної ліпнини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Покровському напрямку тривають бої, в яких часто задіюють наземні роботизовані комплекси (НРК). Вони виконують логістичну роботу там, де не можуть працювати люди. Проте під обстрілами ці машини також зазнають ушкоджень та виходять з ладу.

Бійці батальйону безпілотних систем “Combat Hawks” 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади 7-го корпусу ШР ДШВ показали кадри порятунку підбитих дронів з околиць Покровська.

Роль наземних дронів під Покровськом

За словами бійців, насучасній війні існують маршрути, куди вже не здатна безпечно заїхати жодна броньована техніка. У таких небезпечних умовах працюють наземні дрони. Їхнє головне завдання — виконання чорнової роботи на нулі.

До основних функцій НРК на передовій належать:

• доставка боєкомплекту (БК) на позиції;
• підвезення провізії та інших припасів;
• евакуація поранених військовослужбовців з поля бою.

Військові зазначають, що логістика через так звану “кілзону” (зону суцільного ураження) є вкрай складною. Існує постійний ризик, що техніка не доїде до точки призначення через високу інтенсивність ворожих ударів.

Евакуація “поранених” роботів

Попри те, що в умовах інтенсивних боїв НРК часто стають розхідним матеріалом, українські десантники раціонально ставляться до наявного технічного ресурсу. Саме тому вони намагаються не кидати таку техніку в сірій зоні, евакуюючи її для подальшого ремонту та поверненню в стрій.

“Поранених та пошкоджених не залишаємо — евакуюємо“, — наголошують військові батальйону “Combat Hawks”.

Читайте також:

Російські штурми на Донеччині зросли: головні бої біля Покровська і Костянтинівки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!