Андрій Тимчак — відомий на Донеччині громадський діяч, який зараз служить в ЗСУ. Чоловік тривалий час популяризував вертепи на Донеччині, які мають для українців особливе значення. Саме мешканці Званівки, Верхньокам’янки та Роздолівки, колись переселенці із Заходу, в 1951 році привезли культуру святкування Різдва на Донеччину. 

Більше про евакуацію, життя у новому місті та предків-лемків сім’я Тимчаків розповіла у репортажі Романа Потапенка для Бахмут IN.UA.

Лемки на Донеччині

Примітка. Лемки — це етнографічна група українців що мешкає або походить із Лемківщини (Лемковини), розташованої в карпатських Бескидах на території сучасних України, Польщі та Словаччини. Назву “лемки” виводять від часто використовуваного ними в розмові слова “лем”, що означає “тільки” (лише). Внаслідок обміну населенням між комуністичною Польщею та УРСР у 1944-1946 роках близько 95 тисяч лемків переселили на територію України.

Самі ж лемки історично називали себе русинами або руснаками. Культурна особливість лемків проявляється передусім у мовленні, архітектурі, одязі та фольклорі. Більшість лемків були греко-католиками, частина з них перейшла в православ’я. Лемки ідентифікують себе як українці, частина з них відстоює ідею русинів (нащадків українців-русинів Австро-Угорської імперії).

Родина Тимчаків мешкала в селі Званівка Бахмутського району. Після початку війни рф проти України сім’я покинула все та евакуювалася в Івано-Франківськ. Чоловік служить в ЗСУ та у відпустці приїжджає сюди до родини.

“У Франківську ми з лютого-березня минулого року. Переїхали в шелтер. Спочатку намагалися просто адаптуватися якось. Хочеться повернутися додому, відбудуватися, порядки навести. Оце хочеться, звик жити там… дітям вже простіше. Людям у віці вже нічого не замінить свій будинок. Збираюся повернутися додому, якщо буде можливість”, — розповідає Андрій Тимчак.

Більше цікавинок про життя родини Тимчаків, дізнавайтесь у нашому новому репортажі.

Раніше ми розповідали, як склалась доля історика-переселенця з Бахмута Микити Безмена. Сьогодні закоханий в історію чоловік живе у Києві, волонтерить та продовжує досліджувати історію України й рідної Донеччини.

Читайте також:

• Без жорстокості, але з перчинкою: як написати сценарій різдвяного вертепу
• “Хотіла нагадати бахмутянам, які вони чудові”: Марина Жукова про втрату дому, “Ялинки Бахмута” і арттерапію
• Що знають українці про Бахмут: опитування жителів Києва

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Звідусіль лунають заяви про можливий мир з росією. Проте своїми діями країна агресорка не показує ту саму готовність до миру. Росія продовжує обстрілювати міста та вбивати українців.

Відеоператор Бахмут IN.UA Роман Потапенко побував у двох прифронтових містах: Краматорську та Добропіллі. Ми дізнавались, що думають про мир з росією донеччани.

Мир з росією? Що думають про це мешканці Краматорська та Добропілля

У Краматорську вітряно, але на вулицях багато людей. Місцеві прогулюються, віпочивають на лавочках, у місто прийшла весна, на перший погляд тут “спокійно”. Хоча вибухи тут доволі часті, місто періодично обстрілюють росіяни.

У мешканців Краматорська ми питали:

• Чи вірять жителі прифронтових міст у закінчення війни?

• Що вони думають про можливу мирну угоду, майбутнє України та чи варто довіряти ворогу?
• Яким країнам чи міжнародним лідерам довіряють як посередникам у перемовинах щодо припинення вогню?

Мешканці з журналістами спілкуються неохоче, але нам вдалося отримати кілька коментарів. Поза камерою люди стверджували: довіряти росії не варто. Ті, хто не боїться говорити на камеру, кажуть, що вірять в силу дипломатії.

Одна з жительок Краматорська розмірковує, що допогти припинити війну в Україні, на її думку може бути дипломатія. Жінка додає, що як посередникам угоди довіряла б лідерам Франції та Італії.

У Добропіллі місцеві теж неохоче коментують на камеру, поза нею, кажуть, що росії довіряти не можна.

Дивіться відео, в якому жителі прифронтових міст Краматорська та Добропілля розповідають про власні думки щодо закінчення війни

Читайте також:

• Як бахмутянка Наталя на Дніпропетровщині започаткувала власний мінібізнес
• “Дрони допомагають тримати оборону”: офіцер розвідки “Алекс” про війну БПЛА та мобілізацію в бригаду “Тайфун”
• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Після початку повномасштабного вторгнення росії багато українців були змушені покинути свої домівки, рятуючи свої життя. Серед них — пані Наталя, мешканка Бахмута, яка у 2022 році евакуювалась до Дніпропетровської області. Але, попри всі труднощі, жінка не опустила руки, а започаткувала власну справу.

Нове життя у селі: з чого все почалося

Переїхавши до одного з невеличких сіл Дніпропетровщини, Наталя стикнулася з проблемою, знайомою багатьом переселенцям: відсутністю роботи та фінансової стабільності. Але опускати руки жінка не збиралася. Вона мала досвід у вирощуванні курей в Бахмуті, та цього разу вирішила спробувати свої сили у розведенні свиней.

“У Бахмуті мала невеличке господарство, тут вирішила спробувати вирощувати свійських тварин”.

Жінка самотужки придбала одразу 12 свиней і взяла на себе повну відповідальність за їх догляд. Протягом року Наталя вирощувала тварин, годувала домашніми кормами, слідкувала за здоров’ям.

Через рік клопіткої праці господарство пані Наталі почало давати перші результати. Вона вирішила запропонувати людям домашнє м’ясо власного виробництва. Зараз у її домогосподарстві залишилося 11 свиней.

Особливістю бізнесу Наталі є можливість доставки м’яса поштою. М’ясо перед відправкою жінка підморожує, аби зберегти якість продукту. Вона відправляє замовлення поштою, дбаючи про те, щоб кожен клієнт отримав свіже та якісне м’ясо. Уже зараз продукція має попит серед земляків та інших охочих скуштувати натуральний продукт без хімії.

“Люди замовляють, дякують, кажуть, що м’ясо дуже смачне та свіже”, — з радістю розповідає жінка.

Підтримати бахмутянку можна, замовивши її продукцію. Для деталей та оформлення замовлення потрібно зв’язатися з Наталею телефоном +380 (50) 247 1670.

Читайте також:

• “Я отримував одну відмову за іншою”: історія бахмутянина, який не опустив руки та відкрив власну пасіку
• Історія турботи: як перукар із Бахмута підтримує жінок у складні часи
• Сумки з бахмутською душею: як бахмутянин запустив швейне виробництво

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!