Легше працювати з документами та спілкуватися з людьми: як активісти використовують свій досвід в ЗСУ

Семаковська Тетяна 13:00, 22 Березня 2024
Федір Сорокін та Андрій Полухін

Активізм у цивільному житті допомагав людям розв’язувати проблеми в громадах, відстоювати свої права, шукати можливості, а також навчав лідерських якостей. Місцеві активісти завжди були залучені до нових проєктів та співпраці з ОМС, а зараз деякі з них служать у Збройних Силах України. Чи допоміг їм досвід у громадській діяльності краще адаптуватися до армії?

Редакція поспілкувалася з військовими Андрієм Полухіним та Федором Сорокіним, обоє чоловіків раніше працювала у громадській сфері, а зараз служать у війську. Про що думають активісти в армії та як хочуть використати свій досвід після війни?

Досвід роботи у громадському секторі спрощує взаємодію з людьми

Армія — це масштабна структура з різними підрозділами, кожен з яких має вміти комунікувати з іншим. Саме вміння знаходити спільну мову з людьми та уникати конфліктних ситуацій допомогають ефективніше працювати в армії, вважає Федір Сорокін

Його шлях до війська розпочався в лютому 2022 року, чоловік мав проукраїнську позицію, до війни розвивав своє місто — Вугледар. Спочатку Федір активно волонтерив, але коли бойові дії були вже за пару кілометрів від Вугледара, він вивіз сім’ю до Чернівецької області та пішов реєструватися у військкоматі. Через 10 днів чоловік вже був призваний.Федір має офіцерське звання, та зараз навчає військовослужбовців для підрозділів протиповітряної оборони сухопутних військ.

“Можу з упевненістю сказати, що саме мій досвід роботи тренером в громадських проєктах, досвід роботи з дорослими, навчання дорослих — мені дуже допомагає. Тому що зараз я навчаю мобілізованих дорослих людей, які нічого не знають про армію. Фактично, склалося так, що я займаюся майже тим, чим і займався у цивільному житті будучи активістом. Просто зараз роблю це у війську”, — каже Федір Сорокін.

До повномасштабного військовий Андрій Полухін був помічником капелана на волонтерських засадах, отримав статус учасника війни. Як помічник капелана він і вивчив тактичну медицину. На початку повномасштабного пішов до військкомату і в військовій частині потрапив до медичної роти, саме через знання тактичної медицини. Вже влітку 2023-го року його перевели до пресслужби. До війни він був адміністратором проєкту “На лінії зіткнення”. Працював у Світлодарській громаді. Власне досвід у громадському секторі повпливав на те, яку посаду зараз обіймає чоловік.

“В армії дуже багато різної документації, яку потрібно правильно заповнювати: рапорти, накази, довідки тощо. Раніше я мав досвід роботи з волонтерською звітністю, тому мені легше працювати з документами”, — каже Андрій Полухін.

Він додає, що людина з активною громадською позицією може допомагати залучити до війська більше людей, бо вона має мотивацію. Наприклад, раніше чоловік служив медиком, але командування побачило, що Андрій чудово вміє комунікувати з пресою та висвітлювати роботу своєї бригади, тож його перевели на іншу посаду.

“Досить часто громадські організації та активісти проходили тренінги по м’яким лідерським навичкам, власне це теж допомагає”, — пояснює військовий.

Федір Сорокін погоджується з думкою Андрія Полухіна, він також проводить своєрідну агітаційну роботу, адже не всі в армію пішли самостійно. Часто людям бракує мотивації та підтримки.

“Часом доводиться мотивувати й тих, хто не дуже хоче бути в армії. Тоді ми розмовляємо про сім’ї, про дітей, про ситуацію в країні та й навколо, в Європі. Зараз конфлікти військові та не військові виникають по всьому світу. Ми роз’яснюємо ситуацію та обов’язки громадян. Тому що багато хто вважає, що вони платять податки й на цьому їхня функція у державі закінчується, втім законодавство прямо каже про обов’язок обороняти державу”, — пояснює Федір Сорокін.

Він додає, що ті знання, які він набув у цивільному житті будучи активістом, зараз допомагають йому швидко знаходити рішення та допомагати іншим людям, а ще запобігати конфліктам.

“Для громадських активістів у нас проводили багато тренінгів із управління конфліктами. Хто проходить ці тренінги, тому легко і просто буде не втрапити у сварку. Треба просто ставити себе на місце іншої людини, зрозуміти, чого вона хоче, її реальні потреби, і тоді легко і спілкуватися, і знаходити мову, і вирішувати конфлікти”, — пояснює Федір Сорокін.

Андрій Полухін розповідає, що після війни свою діяльність планує й надалі пов’язувати з громадським сектором, а досвід, набутий у війську, допоможе краще розуміти військових та враховувати їхні побажання при відновленні тої чи іншої громади. Герой пояснює, що активісти, які були у війську матимуть цінний досвід, який в поєднанні з громадською діяльністю створить потужний інструмент впливу на громаду та органи місцевого самоврядування.

Федір Сорокін

Федір Сорокін впевнений, що людина, яка була в структурі армії буде мати перевагу в спілкуванні з іншими військовими, а це допоможе налагоджувати соціальні зв’язки.

“Активісти – це звичайні люди, які виконують на даний час, можливо, не те, чим хотіли б насправді займатися, але розуміють, що Україні потрібна наразі їх участь у бойових діях в армії. Вони роблять все, щоб закінчилася війна, щоб потім приступити до мирної розбудови”, — резюмує Федір Сорокін.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Хочу, щоб ВПО відчували підтримку”: як бахмутянка Анна Яхонтова змінює життя переселенців на Закарпатті

Валентина Твердохліб 13:25, 11 Квітня 2025

Анна Яхонтова — бахмутянка, яка у 2022 році евакуювалась на Закарпаття разом з мамою і маленькою донькою. Після переїзду Анна не лише інтегрувалась у нову громаду, а й стала місцевою активісткою. Разом з іншими переселенцями та місцевими жителями вона працює в Раді з питань ВПО Вишківської ОТГ. Спільно вони ініціюють заходи для допомоги ВПО.

Про евакуацію з Бахмута, громадську активність та роботу в Раді ВПО Анна Яхонтова розповіла редакції Бахмут IN.UA.

Життя до війни і евакуація на Закарпаття

Анна Яхонтова родом з Бахмута. Вона проживала в місті до початку повномасштабної війни. Тут працювала, виховувала маленьку доньку. Також у житті Анни була громадська активність. Вона допомагала своїй матері, яка була волонтеркою громадської організації “Бахмут Український”, а також брала участь у різних патріотичних заходах.

“Моя мама з 2014 року була в “Бахмуті Українському”, вона активно волонтерила. А я їй потроху допомагала, оскільки багато часу не мала, я навчалась і працювала. Ми відвідували госпіталі, шили прапори, одяг. Також я брала участь у різних патріотичних заходах, малювала картини для виставок. На жаль, вони всі лишились у Бахмуті. Також я брала участь у створенні календаря “Генетичний код Бахмута”, на якому зображені наші місцеві жительки в етнічних українських костюмах. Загалом моя родина мала активну громадянську позицію”, — розповідає бахмутянка.

Анна Яхонтова у Бахмуті / фото надане героїнею

З Бахмута Анна Яхонтова разом з донькою і мамою виїхали в перший день повномасштабної війни. До Закарпаття вони доїхали не одразу.

“Ми спочатку виїхали до Запоріжжя, два тижні пробули там. Після новин про обстріл Запорізької АЕС ми вирішили їхати на евакуаційному потязі у Львів. Там теж пробули два тижні, а потім, коли до Львова почали прилітати ракети, ми опинились на роздоріжжі. Думали чи виїжджати за кордон, чи лишатися в Україні. І якраз тоді люди нам підказали їхати до Закарпаття, в селище де приймають переселенців. Так ми опинились у Хустському районі, в селищі Вишково. Тут ми й досі проживаємо в місці компактного поселення”, — розповідає Анна Яхонтова.

Адаптація на новому місці і робота в Раді ВПО

Бахмутянка згадує, що громада тепло зустрічала евакуйованих людей, тому адаптація на новому місці пройшла легко. Громада й до сьогодні допомагає мешканцям компактного поселення, де проживають ВПО. Тут поступово створюють більш комфортні умови.

“Звичайно на початку було складно, адже ти приїжджаєш зі свого будинку на якесь нове місце і не знаєш, що тебе чекає. Наше МКП (ред. місце компактного поселення) — це колишня лікарня, яку закрили незадовго до війни. Тому умови там були не дуже комфортні, а людей було дуже багато — на той час близько сотні. Але громада нас дуже сильно підтримувала, перший час нас навіть годували. Поступово вони намагалися зробити якомога кращі умови для нас: десь поміняли вікна, потім двері, додали душові, відремонтували сантехніку, зробили гарний ремонт, оновили деякі меблі. Тобто протягом цих трьох років, наскільки це можливо, громада нам допомагає”, — розповідає переселенка.

Звикнувши до нового життя, Анна Яхонтова почала проявляти себе як громадська активістка. У МКП, де вона проживає, розгорнули волонтерський куточок, де мешканці плетуть маскувальні сітки військовим на фронт. Також Анну призначили відповідальною особою серед ВПО у гуртожитку. Зважаючи на активність бахмутянки, її запросили в Раду ВПО Вишківської громади. Разом з іншими активістами вона впроваджує різні ініціативи для покращення життя переселенців і переселенок.

Анна Яхонтова (крайня праворуч) на сесії Ради ВПО / фото Вишківська селищна рада

“У Вишково живе досить велика кількість ВПО, як для селища. Наприклад, у нашому МКП близько 55 людей. І коли з’явилась ініціатива створення Ради ВПО, то мене і ще деяких наших мешканців запросили бути її членами. Щороку в нас проходять чотири сесії, на яких ми обговорюємо ініціативи та заходи, які б хотіли реалізувати. На сесіях ми також пропрацьовуємо сфери, які страждають у певному ОТГ, і думаємо, як можна змінити ситуацію, щоб покращити і життя ВПО, і заразом життя місцевих. Наприклад, якщо це стосується питань транспорту чи проблем працевлаштування.

Оскільки Рада ВПО — це консультативно-дорадчий орган, ми можемо пропонувати якісь певні ініціативи для місцевої влади, а також самостійно налагоджувати певні зв’язки з волонтерами, що у нас вже неодноразово було. Більшість ініціатив і допомоги, звісно, йде саме для МКП, тому що тут зосереджена велика кількість людей. Зокрема, завдяки нашій співпраці з волонтерами була проведена частина ремонту в нашому МКП”, — розповідає Анна Яхонтова.

Окрім цього, Анна та її колеги з Ради ВПО беруть участь у благодійних заходах на підтримку ЗСУ. Один з останніх — забіг Khust Half Marathon, який провели в Хусті вже всьоме. Раніше Анна долучалась до забігу як волонтерка, а цьогоріч вже як учасниця.

“Цей благодійний забіг організовує один з наших знайомих волонтерів — керівник ГО “Велооб’єднання” Андрій Козир. Він довгий час допомагає нам. Наприклад, протягом більш ніж двох років він кожному з дітей організовує подарунки на День народження, щоб порадувати вразливі категорії.

Щороку наше МКП брало участь у забігах як волонтери, адже через наше селище проходив маршрут марафону. Ми працювали на пункті гідратації для підтримки бігунів — подавали воду, підтримували тощо. Цього разу ми вже виступали як учасники. Були різні дистанції — 21, 10 та 1 кілометрів. І ми, як аматори бігу, взяли найменшу дистанцію. Зі мною була ще одна мешканка, а також представники Вишківської селищної ради. Всі зібрані з марафону кошти підуть на підтримку ЗСУ”, — розповідає Анна Яхонтова.

Учасники марафону (Анна Яхонтова крайня праворуч) / фото надане героїнею

Спираючись на власний досвід, бахмутянка каже, що Рада ВПО може бути дієвим інструментом для покращення життя переселенців у громаді. Для цього лише потрібні ініціативні люди і влада, яка дослухається до думок ВПО.

“Якщо людина хоче долучитись до Ради ВПО, то не треба цього боятися. Я думаю, що ініціативних людей, які хочуть щось привнести в цю Раду, будуть тільки раді бачити. Адже, якщо говорити про нашу громаду, тут всі зацікавлені в тому, щоб покращити життя і ВПО, і місцевих мешканців. В нашому випадку налагоджений дуже гарний контакт з місцевою владою. Вони раді йти на зустріч, підтримують і десь можуть самі щось ініціювати за нашої підтримки”, — підкреслила Анна Яхонтова.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“До нас приходять жінки, які не були у лікаря з початку війни”: як працюють мобільні гінекологічні бригади на Донеччині

Семаковська Тетяна 13:00, 9 Квітня 2025

Шахове, Михайлівка, Олексієво-Дружківка, це лише останній перелік сіл, де надають допомогу лікарі мобільної бригади. У прифронтових регіонах Донецької області доступ до медичної допомоги часто залишається обмеженим або й повністю відсутнім. Саме тому в регіоні діє спеціальна програма. Це мобільні гінекологічні бригади — ініціатива, що дозволяє мешканцям навіть найвіддаленіших сіл отримати базову діагностику та консультації вузьких спеціалістів. 

Про свою щоденну роботу редакції Бахмут IN.UA розповів Олександр Колесник, лікар-гінеколог, фахівець з ультразвукової діагностики на базі КНП “Обласний перинатальний центр м. Краматорськ”.

Як працюють мобільні бригади на Донеччині?

Пан Олександр працює в проєкті мобільних гінекологічних бригад із самого його запуску, з 2022 року. Щодня команда вирушає на заплановані маршрути — по Краматорську району, іноді майже до меж Харківської чи Дніпропетровської областей. В основному, це невеликі населені пункти, інколи лише дорога в один бік займає 2 години, але мешканці таких сіл так отримають консультації, які їм недоступні. 

Лікарі розуміють ризики. У разі загрози безпеці виїзд скасовується або змінюється маршрут. У бригади є засоби захисту: шоломи та бронежилети.

Команда бригади. Зліва направо: водій Андрій, лікарка хірургиня та УЗД Ганна Колеснік та лікар акушер гінеколог Олександр Колеснік / фото надане героєм

“Починаємо робочий день близько восьмої години ранку, і зазвичай до 16:00-17:00 години вже повертаємось на місце дислокації. Це не екстрена допомога, тому в комендантську годину ми не працюємо”, – розповідає лікар.

Які послуги надають?

Гінекологічні бригади можуть надати такі послуги:

  • консультація акушера-гінеколога;
  • ультразвукова діагностика органів малого таза;
  • ультразвукова діагностика органів черевної порожнини, поверхневих органів;
  • ультразвукова діагностика щитоподібної залози;
  • ультразвукова діагностика чоловічих внутрішніх органів, статевих органів.
  • огляд хірурга;
  • огляд кардіолога;
  • огляд терапевта;
  • огляд гастроентеролога. 

Хто входить у мобільну бригаду?

До складу мобільної бригади входить середній медперсонал — медсестра або акушерка — та один або кілька вузьких спеціалістів: гінеколог, хірург, гастроентеролог, кардіолог. Після прибуття на локацію бригада приймає в середньому 30 пацієнтів. 

“Є ті, хто роками не бачив лікаря. Бувають люди, які з 2022 року жодного разу не зверталися до фахівців. А є й такі, що й 10 років не були. Іноді до нас приводять навіть дітей, хоч це виняток”, – ділиться Олександр Колесник.

Найчастіше до мобільної бригади звертаються жінки — переважно у віці 50+. З огляду на спеціалізацію лікаря, це здебільшого гінекологічні проблеми. Але бувають і молодші жінки — у віці від 17 до 30 років.

Проблеми, з якими часто звертаються жінки: новоутворення, клімактеричні розлади, запальні хвороби, порушення менструального циклу, безпліддя, вагітність, контрацепція, планування вагітності, а також для планового гінекологічного огляду.

“Часто люди не звертаються по допомогу через байдужість, бо нічого не болить, це їх вибір”, – пояснює лікар.

Мовчазна проблема: ожиріння

Олександр Колеснік / фото Facebook

Під час консультацій лікар також звертає увагу на індекс маси тіла пацієнтів. За його словами, ожиріння — ще одна суттєва проблема, про яку часто не говорять.

“Це не просто супутня патологія, а причина багатьох хвороб. Люди мало рухаються, харчуються абияк, а далі — серцево-судинні захворювання, гормональні збої, діабет”, – каже Олександр. 

Він зазначає: лікар може лише звернути увагу на проблему, а далі — це відповідальність самого пацієнта і його сімейного лікаря.

“Ми повністю забезпечені. Усе необхідне обладнання та розхідники у нас із собою. Ми навіть не просимо паспорт”, – зазначає лікар.

Огляд у межах мобільної бригади — повністю безплатний. Пацієнту не потрібно мати з собою ні грошей, ні документів. Якщо є медична картка або попередні результати аналізів — добре, але й без них людину приймуть.

Примітка: Мобільні гінекологічні бригади функціонують у рамках гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, за фінансової підтримки Європейського Союзу, урядів Іспанії, Норвегії, Швеції, Ірландії та Австрії. Географія проєкту: Загалом 28 мобільних гінекологічних бригад працює у 23-ох регіонах України. З підтримкою БО “100% Життя” – у 12-ти регіонах (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Чернігівська області).

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

впо

“Хочу, щоб ВПО відчували підтримку”: як бахмутянка Анна Яхонтова змінює життя переселенців на Закарпатті

Анна Яхонтова — бахмутянка, яка у 2022 році евакуювалась на Закарпаття разом з мамою і маленькою донькою. Після переїзду Анна не лише інтегрувалась у нову […]

“До нас приходять жінки, які не були у лікаря з початку війни”: як працюють мобільні гінекологічні бригади на Донеччині

Шахове, Михайлівка, Олексієво-Дружківка, це лише останній перелік сіл, де надають допомогу лікарі мобільної бригади. У прифронтових регіонах Донецької області доступ до медичної допомоги часто залишається […]

виставка

“Мав лише олівець й стілець”: на Полтавщині відкрилась виставка художника з Бахмута

У місті Кобеляки Полтавської області відкрилась виставка художника з Бахмута Миколи Єрьомки. Тут митець представив понад 20 своїх робіт — графічних і живописних картин. Про […]

Що думають про “мир з росією” мешканці Краматорська та Добропілля. Відео

Звідусіль лунають заяви про можливий мир з росією. Проте своїми діями країна агресорка не показує ту саму готовність до миру. Росія продовжує обстрілювати міста та […]

Як бахмутянка Наталя на Дніпропетровщині започаткувала власний мінібізнес

Після початку повномасштабного вторгнення росії багато українців були змушені покинути свої домівки, рятуючи свої життя. Серед них — пані Наталя, мешканка Бахмута, яка у 2022 […]