З 25 листопада по 10 грудня в Україні проводиться міжнародна акція “16 днів проти насильства”. Її метою є привернення уваги суспільства до проблем домашнього насильства, насильства за ознакою статі, жорстокого поводження з дітьми та протидії торгівлі людьми. Також у ці дні проводиться інформування людей щодо закладів, де вони можуть отримати допомогу, якщо вони постраждали від насильства.

Редакція “Бахмут IN.UA” вирішила дізнатися, куди звертатися жінкам після пережитого насильства на Дніпропетровщині. Адреси закладів надали нам у відповідь на запит у Департаменті соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА.

Допомога постраждалим від домашнього насильства у Дніпрі

Мешканки Дніпра і Дніпропетровської області, які пережили домашнє насильство можуть отримати:

• психологічну підтримку;
• соціально-психологічну реабілітацію;
• надання притулку; 
• консультування;
• екстрену допомогу. 

Якщо жінка отримала ще й тілесні ушкодження, то вона може отримати допомогу в кабінетах медико-психологічної допомоги. Там безоплатно приймають лікарі та психологи. 

Де надають допомогу потерпілим від домашнього насильства у Дніпрі: контакти

На сьогодні у Дніпропетровській області створені й працюють спеціалізовані служби підтримки для постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Серед них:

• два притулки;
• вісім денних центрів соціально-психологічної допомоги;
• шість кризових кімнат;
• три інші заклади, що призначені для постраждалих від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.

Адрес даних закладів немає у вільному доступі задля безпеки всіх, хто туди звертається. Якщо вам потрібна допомога, ви можете звернутися за цими контактами:

• кризовий центр для жінок, постраждалих від насильства в сімʼї “З надією в майбутнє” Криворізької міської ради — +380 (96) 965 8527;
• притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі Новопокровської селищної ради Дніпровського району — +380 (98) 543 3709;
• телефон довіри — +380 (56) 767 1841;
• денний центр соціально-психологічної допомоги Дніпровського міського центру соціальних служб — +380 (66) 448 6154;
• денний центр соціально-психологічної допомоги Камʼянської міської ради — +380 (68) 601 2049;
• денний центр соціально-психологічної допомоги Павлоградської міської ради — +380 (50) 023 0154;
• денний центр соціально-психологічної допомоги Васильківської селищної ради Синельниківського району — +380 (66) 233 6529;
• денний центр соціально-психологічної допомоги Царичанської селищної ради Дніпровського району — +380 (56) 903 3053, +380 (56) 903 1343;
• денний центр соціально-психологічної допомоги Солонянської селищної ради Дніпровського району — +380 (95) 000 2850;
• денний центр соціально-психологічної допомоги при кризовому центрі для жінок “З надією в майбутнє” — +380 (96) 965 8572;
• денний центр соціально-психологічної допомоги Новопокровської селищної ради Дніпровського району — +380 (98) 543 3709;
• центр соціальної підтримки дітей та сімей “Мамине щастя” Дніпровської міської ради — +380 (99) 520 7918
• Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги — +380 (56) 376 5383, +380 (96) 277 6200;
• пункт тимчасового перебування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі при Центрі надання соціальних послуг Юрʼївської селищної ради Павлоградського району (з кризовою кімнатою) — +380 (66) 997 2221;
• пункт соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області — +380 (66) 575 1879.

Первинна консультація при домашньому насильстві: контакти

Окрім цього, на Дніпропетровщині працюють спеціалізовані служби первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі. До них можна звернутися за контактами:

• спеціалізована служба Васильківської селищної ради Синельниківського району — +380 (66) 233 6529;
• спеціалізована служба Петриківської селищної ради Дніпровського району — +380 (56) 342 4799, +380 (93) 441 0646;
• спеціалізована служба Петропавлівської селищної ради Синельниківського району — +380 (99) 539 4110;
• спеціалізована служба Покровської селищної ради Синельниківського району — +380 (66) 789 1038;
• спеціалізована служба Кам’янської міської ради — +380 (68) 601 2049;
• спеціалізована служба Підгородненської міської ради Дніпровського району — +380 (63) 335 9953;
• спеціалізована служба Девладівської сільської ради Криворізького району — +380 (98) 587 3405;
• спеціалізована служба Апостолівської міської ради Криворізького району — +380 (68) 973 0909;
• спеціалізована служба при центрі соціальних послуг “Крок назустріч” Томаківської селищної ради Нікопольського району — +380 (96) 325 1456
• спеціалізована служба Миколаївської сільської ради Синельниківського району — +380 (99) 961 9512;
• спеціалізована служба Дубовиківської сільської ради Синельниківського району — +380 (95) 397 1479;
• спеціалізована служба Широківської селищної ради Криворізького району — +380 (97) 642 8940.

Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом

Читайте також:

• Жителя Дружківки посадили за ґрати за тривале домашнє насильство над матір’ю
• “Не треба терпіти, потрібно піднімати всіх і отримувати обмежувальний припис”, – бахмутянка, що пережила домашнє насильство
• “Ти сама винна”: чому постраждалих звинувачують у сексуальному насильстві та які ризики збільшила війна для ВПО

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!