Точна кількість зруйнованих будівель у Бахмуті як і в Україні в цілому залишається невідомою через постійне оновлення цієї цифри і неможливість зібрати повні дані. Редакція «Бахмут.IN.UA» дізналася, як українці на деокупованих та відносно безпечних територіях вже розпочали відбудову своїми руками, що пропонує держава і який досвід можна перейняти Бахмуту, а бахмутянам допомогти відновити рідне місто за допомогою смартфона.

БУР почався зі сходу

Волонтерська організація «Будуємо Україну разом» (БУР) працює в Україні з 2014 рокуі. Проєкт був створений як об’єднання ентузіастів, котрі готові своїми руками відбудували чи зводити з нуля зруйновані у війні з росією будівлі. З того часу активісти розвивалися, залучали нові інвестиції та стали як ніколи затребувані після 24 лютого.

На своїх сторінках у соцмережах волонтери БУР регулярно діляться успіхами та проблемами, розповідають про виконану роботу. За словами глави проєкту Юрія Дідули, наразі члени організації зосереджені на приведенні в житловий стан гуртожитків у західних регіонах країни та відновленні зруйнованих будівель на деокупованих територіях. Завдяки цьому переселенці зможуть жити у прийнятних умовах до кінця війни, а мешканці Чернігівської та Харківської областей – повернутися додому.

З моменту створення організації в БУР вдалося залучити понад п’ять тисяч волонтерів. Свого часу вони допомагали відбудовувати Слов’янськ, Краматорськ, Світлодарськ та інші прифронтові міста. Влітку цього року вони взяли участь у відновленні будівлі підрозділу ДСНС у Макарові.

Раніше активістів запрошували місцеві територіальні громади, які хотіли не просто відбудувати приміщення, а й залучити до міста молодь, що вигідно з туристичної та репутаційної точки зору. Нині ж волонтери розуміють, що багато жителів східних регіонів «не знають, за що братися», тому в БУР мають намір самостійно приїжджати до зруйнованих населених пунктів з власними людськими ресурсами та матеріалами.

Приєднатися до команди може будь-хто старше 18 років. Для цього необхідно заповнити анкету на сайті організації та обрати одне з міст, в якому зараз працюють волонтери. Протягом усієї програми організатори забезпечують проживання, харчування та розважальну програму. Членський внесок для кожного нового учасника складає 400 гривень.

Людям, які розбирають завали, складніше «щось втюхати»

Крім того, у серпні журналісти «Бабеля» докладно розповіли про самоорганізацію мешканців Чернігівської області, які вирішили власноруч відновити зруйновані через війну будівлі. До них приєдналися волонтери громадської організації «Бо можемо». Член об’єднання Андрій Галюга розповів, що поки що добровольці розбирають завали постраждалих будівель, а відбудову розпочнуть дещо пізніше.

«Наше завдання – дати надію. Коли людина приходить на згарище свого будинку, вона розгублена. Але згодом бачить підтримку, бачить, що її не забули. Ідея руху – довести, що ось так можна. За нашим прикладом вже організуються в інших районах та селах. Не треба тільки чекати на гуманітарку і стояти з простягнутою рукою. Треба гуртуватися. Приходять та приїжджають сусіди, друзі, незнайомці», – розповів Галюга.

За його словами, окрім практичної допомоги та підтримки один одного, спільна робота місцевих жителів несе користь і у довгостроковій перспективі: людям, які самі на щось здатні, «складніше буде потім на виборах щось втюхати», – стверджує він. На думку активіста, це один з чинників формування громадянського суспільства.

Відбудову фінансує Європейський інвестиційний банк

Міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов 13 вересня взяв участь у спільному звіті щодо оцінки нинішніх потреб для відновлення України (RDNA). У Брюсселі українські та європейські політики обговорювали відновлення житлового фонду й пам’яток архітектури. Але зведення перших, звісно, ​​у пріоритеті. Про те, як переселенці можуть отримати тимчасове житло, ми писали у попередньому матеріалі.

«План, який розробив Уряд, зараз має у фокусі насамперед деокуповані, безпечні та підконтрольні території, де вже не ведуться бої та не дістає звичайна артилерія. Території, куди повертаються українці. План Уряду включає відновлення критичної, соціальної та житлової інфраструктури», – сказав він на зустрічі.

Олексій Чернишов (на передньому плані) 

У серпні міністерство розвитку громад та територій оголосило конкурс на відбір анкет для участі у «Програмі відновлення України». Європейський інвестиційний банк виділить 340 мільйонів євро на відновлення соціальної інфраструктури та об’єктів житлово-комунального господарства. Йдеться про регіони, які найбільше постраждали від військових дій, а також про ті області, куди поїхало найбільше переселенців.

На першому етапі переможець конкурсу отримає на фінансування проєкту 200 мільйонів євро. Щоб подати заявку, будівля, яку потрібно відновити чи збудувати з нуля, має перебувати у комунальній власності або бути переданою державі на наступні 20 років.

Крім того, місцевий бюджет повинен мати можливість приєднатися до фінансування проєкту, сплачувати ПДВ, комісію за конвертацію валюти, страховку та забезпечувати авторський нагляд. Також місцеві органи влади мають утримувати об’єкт під час його цільового використання.

Будівництво або відновлення будівлі може тривати від одного до трьох років, а під час розробки проєктної документації мають бути враховані суспільні інтереси. 

«Зокрема, це оновлення чи будівництво нових навчальних закладів, ЦНАПів, медичних чи адміністративних установ. А також капітальний ремонт чи реконструкція критичної інфраструктури та будинків для проживання переселенців», – зазначив Чернишов.

Гостро стоїть і питання фінансуванням матеріалів, які необхідні для відновлення наявних чи будівництва нових об’єктів інфраструктури. Щоб запобігати дефіциту, заступниця міністра розвитку громад та територій Наталія Козловська регулярно бере участь у засіданнях Оперативного штабу з забезпечення будівельними матеріалами. За її словами, найбільш постраждалі від війни регіони зараз потребують скла, покрівельних та теплоізоляційних матеріалів. Натомість будівельному ринку існують проблеми з матеріалами.

Також Олексій Чернишов у розмові із журналістами згадав особливу сучасну технологію відновлення зруйнованих будинків – нарощування моноліту. За його словами, саме у такий спосіб в Києві вже почали відбудовувати постраждалі від обстрілу будівлі. Однак розкривати деталі інноваційного методу він відмовився.

Який досвід варто запозичити у Бучі?

ЗСУ звільнили Бучу у квітні цього року, але перші завали почали розбирати лише у липні. Місцевим радам знадобився якийсь час, щоб знайти інвесторів для таких об’ємних демонтажних робіт. За словами мера міста Анатолія Федорука, значну допомогу в цьому надали благодійні фонди GEM та Life Quality Found.

Зруйновані під час окупації населені пункти Київської області ще не почали відновлювати об’єкти архітектури, оскільки у пріоритеті – вирішення першочергових соціальних проблем. Після закінчення війни у ​​таких самих умовах опиниться і Бахмут.

Вже в серпні стало відомо про підписання мером Бучі угоди з благодійною організацією «Фонд БалбекБюро», яка взяла на себе зобов’язання за сто днів побудувати модульне містечко нового типу. Перші 15 сімей, які поселять у житлові блоки, зможуть також користуватись коворкінгами на першому поверсі.

Окрім цього, міжнародні благодійні організації та іноземні будівельні фірми регулярно пропонують свою допомогу з матеріалами та безпосередньо будівництвом нових житлових будинків на заміну зруйнованим. Всі такі проєкти зараз перебувають на етапах підготовки або початку спорудження будівель, проте без масштабної кампанії з привернення уваги громадськості до проблем міста це було б неможливо.

Одним зі способів вдалого залучення коштів і проведення інформаційної кампанії став випуск пам’ятних монет про трагедію Бучі. Ідея належить місцевим жителям, тому адміністрації міста передадуть лише п’яту частину виручених коштів.

Меру Бучі та його помічникам вдалося домогтися передачі екскаваторів та іншої необхідної техніки. У червні «Червоний хрест» передав місту три екскаватори. Вже за місяць Буча отримала ще один екскаватор та сміттєвоз.

В Ірпені працюють добровольці, а влада стукається у всі двері

Проте в Ірпені показали, що на перших етапах ентузіазм також може стати дієвим інструментом. Так, наприкінці липня місцеві добровольчі батальйони зібралися разом, щоб розібрати завали та розпочати підготовку до відновлення пошкоджених будівель. За належної старанності та бажання відбудувати рідне місто бахмутяни могли б повторити досвід мешканців Ірпеня.

У липні мер Ірпеня Олександр Маркушин розповів про укладання побратимства з європейськими містами. Як наслідок, португальське містечко Кашкайш виділило 500 тисяч євро на відновлення одного з дитячих садків Ірпеня. Допомога настільки суттєва, що на території установи планують створити басейн. Згідно з попереднім планом, при такому фінансуванні відбудова має тривати всього кілька місяців.

Своєю чергою підписання Меморандуму про співпрацю з Асоціацією мерів Франції дозволило адміністрації Ірпеня провести своєрідний тендер на безкоштовне

відновлення багатоповерхових будинків. Проєкт презентували міжнародним партнерам, після чого кожен з них міг запропонувати свій варіант, оцінити власні можливості та приєднатися до відновлення міста. За таким же принципом мер Ірпеня заручився підтримкою американського міста Мілуокі та німецького Борна.

Крім того, після багаторазових переговорів з приватними забудовниками України політики й активісти міста змогли домовитися про передачу різних обсягів цегли та інших матеріалів. Голова інвестиційної ради Ірпеня Володимир Карплюк розповів, що заявки на фінансування відновлення квартир та будинків можуть подавати як місцеві політики від імені громадян, так і самі місцеві жителі.

Чого бракує на рівні законодавства?

Але це стане можливим, коли держава остаточно визначить порядок компенсацій за капітальний ремонт та будівництво з нуля, а також схвалить цільове фінансування конкретного населеного пункту. Поки що існує лише алгоритм виплат за частковий ремонт, заміну вікон тощо. За словами Карплюка, розраховувати на державу до закінчення активних бойових дій не слід, оскільки значна частина бюджету йде на оборонно-промисловий комплекс.

Тому фінансування капітальних будівельних чи ремонтних робіт поки що можливе за двома сценаріями: залучення іноземних інвесторів чи очікування вдалого моменту, коли уряд зможе дозволити собі такі витрати. У другому випадку йдеться про невизначений період після закінчення війни.

Чи можливо відбудувати пам’ятки архітектури?

Набагато складніше розробити план відбудови рідкісних архітектурних пам’яток. Причин у цього кілька: різний ступінь руйнування, потреба в індивідуальному підході, низький рівень пріоритетності. Бо у випадку з архітектурними пам’ятками це буде не відбудова, а реконструкція. Ще до війни для залучення організацій, які мають дозвіл та досвід, потрібно було досить довго чекати.

Пошкоджений ворожими обстрілами Харківський національний університет імені Каразіна 

Однак саме за визначними пам’ятками українці в евакуації сумують найбільше, саме з ними асоціюють рідні міста та власну ідентичність. Ми спробували дізнатися, хто вже зараз готується до будівельних робіт над об’єктами столітньої давності. Знайшли лише кілька ентузіастів і всього одну таку ініціативу, яку фінансує держава.

3D моделі допоможуть при відбудові пам’яток архітектури

Серед них столичний архітектор Сергій Ревенко, котрий вже прославився завдяки проєкту «Scan UA». За допомогою квадрокоптера, лазерного сканування та безлічі фотографій з різних ракурсів він намагається зафіксувати напівзруйновані архітектурні пам’ятники, щоб створити на їх основі 3D-моделі та в майбутньому допомогти у відновленні будівель. Спочатку Сергія залучили до виконання такої роботи перед створенням меморіального комплексу біля знаменитого Ірпінського мосту.

Так зародилася ідея створити віртуальну базу унікальних будівель, що постраждали від війни. Наразі будь-який бажаючий може переглянути тривимірні моделі восьми будівель та монументів, у розробці знаходяться ще понад 20. Сергій розповів журналістам, що був вражений масштабами руйнувань культурної спадщини України. У вільний час він намагається зафіксувати якнайбільше об’єктів. Один із них – Вознесенська церква у селі Лукашівці, що на Чернігівщині.

«Росіяни влаштували в ній склад боєприпасів, які українським військовим довелося знищити. Внаслідок обстрілів та пожеж були сильно пошкоджені стіни та дах, вибиті вікна», – ділиться він.

Ревенко вважає, що детальні 3D моделі повинні допомогти при відбудові пам’яток архітектури. Якщо на пошук фінансування знадобиться занадто багато часу і врятувати ці будівлі не вдасться, тривимірні зображення можуть стати єдиним місцем, де можна буде насолодитися визначними пам’ятками.

В Україні створюють перелік пошкоджених культурних пам’яток

Міністерство культури та інформаційної політики України також розробило платформу, на якій будь-хто може внести дані про пошкоджені об’єкти культурної спадщини. Проєкт «Збережіть українську культуру» зазначає, що кошти будуть спрямовані на охорону, евакуацію, оцифрування, захист та збереження культурних цінностей, підтримку діяльності закладів культури та мистецтва, креативних індустрій, котрі пошкоджено або зруйновано внаслідок бойових дій під час російської війни проти України.

Від ворожої агресії вже постраждали понад 400 українських об’єктів та пам’яток культури й архітектури. Ще більше перебувають під щоденною загрозою бомбардувань з боку росії. Метою проєкту є привернення уваги до військових злочинів країни-агресора в Україні, відновлення та збереження об’єктів культурної спадщини України, які постраждали від військової агресії та загалом популяризації української культури у всьому світі. 

Окрім того, автори ініціативи розраховують задокументувати злочини рф проти українських архітектурних шедеврів й залучити меценатів, донорів, представників світових урядів до збереження української культурної спадщини та для їх відновлення.

«Центри багатьох міст серйозно пошкоджені. У деяких з них є об’єкти та пам’ятники, які датуються XI століттям. Це цілий культурний прошарок, який зараз опинився під загрозою», – процитувало Міністерство культури директора центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Лазара Елунду.

Творці згаданого вище проєкту підготували й базу постраждалих архітектурних цінностей з англійським перекладом на окремому сайті. Автори вважають, що розголошення допоможе швидше зібрати кошти на їхнє відновлення. Посеред іншого, до переліку потрапили бахмутська мечеть Бахмут-1.

Мечеть Аль-Кадар

Міжнародні ініціативи відновлення культурної спадщини

Частину постраждалих будівель справді вдасться відновити, проте деякі з них доведеться зводити з нуля. Допомогти зі створенням комфортних для українців умов вже пообіцяв відомий японський архітектор Хірокі Мацура. У нашій країні його знають завдяки головній площі UNIT.City у Києві. Він же розробив новий дизайн для культового в Баку комплексу «Моноліт».

Оновлений проєкт «Моноліту»

Головний принцип роботи Хірокі Мацури – не створювати повністю новий міський простір, а вписати його в існуючі реалії й максимально гармонійно поєднати з природними елементами та історичною забудовою. Друге фундаментальне правило, яке він популяризує у своїх проєктах «MADMA urbanism+landscape» та «MASA architects» – простота та комплексний підхід. Задум має бути таким, щоб його могли планомірно втілити різні підрядники за 40 та навіть 50 років.

UNIT.City

Насамперед Хірокі Мацура візьме участь у відбудові Ірпеня – про це вже домовився міський голова Олександр Маркушин. Потім архітектор зможе розглянути ще кілька пропозицій роботи від представників українських територіальних громад.

Досвід Бахмута за часів Другої світової війни

Ми вже писали про досвід колективного відновлення бахмутських архітектурних шедеврів у минулому матеріалі. Завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Аркадійович Корнацький розповів журналістам, що після Другої світової війни більшість будівель міста без проблем відновили, частину з них замінили на нові. Одна з найбільш постраждалих будівель, що вистояла до нашого часу – бахмутський Палац культури імені Мартинова. 

У період окупації будівля палацу повністю вигоріла всередині, частина стін обсипалась. З 1945 до 1948 року ремонтні роботи велися так званим методом «народного будівництва». Тобто, кожне підприємство та громадянин міста тією чи іншою мірою брали участь у постачанні необхідних матеріалів чи безпосередньо у будівельних роботах.

Сьогодні будівля опинилася в подібній ситуації після обстрілу армії рф, повністю вигоріла концертна зала та суміжні приміщення.

Долучитися до відновлення архітектурних пам’яток можна вже зараз

Починаючи з 2010 року, Вікіпедія щорічно проводить фотоконкурс «Вікі любить пам’ятники» (Wiki Loves Monuments). Книга рекордів Гіннеса визнала ініціативу найбільшим фотоконкурсом у світі, лише в Україні за останні 10 років 350 тисяч громадян поділилися фотографіями понад 39 тисяч пам’яток архітектури. Зокрема, можна завантажувати знімки будинків, палаців, монументів тощо.

Церква Різдва. Новобіла. Найкраще фото Луганської області. Фото: Андрій Шейко

Подати заявку можна з 1 до 31 жовтня, участь можуть взяти усі охочі. Через військову агресію росії цього року умови конкурсу для України змінили: завантажити можна лише фото, зроблені до 23 лютого включно. Головна умова – фотографії або відео повинні бути власного авторства та виконані з дотриманням технічних тонкощів.

Переможці отримають цінні призи й зможуть представити свої роботи на міжнародному рівні. Потім, за бажання, можна направити виручені кошти у фонд розвитку свого міста або створити власну благодійну організацію. Також є спеціальні номінації: можна завантажити в базу найбільшу кількість фотографій пам’яток архітектури у своєму регіоні або взяти участь у конкурсі вперше, це теж дасть певні переваги.

Палац. Самчики. Найкраще фото Хмельницької області. Фото: Сергій Зисько

Представники Вікіпедії в Україні зазначають, що зараз конкурс має особливе значення, оскільки війна з росією вже знищила безліч визначних споруд. Можливо, випадковий вдалий знімок у чиємусь телефоні – єдиний шанс насолодитися визначною пам’яткою архітектури, яку вже не вдасться відновити. Тому, окрім можливості допомогти у відбудові міста, кожен учасник конкурсу робить цінний внесок у збереження таких об’єктів хоча б у віртуальній бібліотеці.

Головне фото: об’єднання «Бо можемо»

Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.

Що робити з військовими адміністраціями громад, які роками не мають доступу до своїх територій, як наприклад Бахмутська, Соледарська, Часовоярська? Ліквідувати їх, скоротити штати чи повністю змінити логіку роботи? Андрій Грудкін, координатор ГО “Сильні громади” та учасник Коаліції “На лінії зіткнення”, вважає, що простого рішення тут немає. На його думку, ліквідація МВА та розподіл їхніх коштів між людьми може дати швидкий ефект для частини мешканців, але водночас позбавити сотні тисяч людей системної підтримки.

Редакція Бахмут IN.UA розбиралася, якими можуть бути МВА окупованих громад і що в їхній роботі можна покращити разом з експертами Андрієм Грудкіним та Олександром Слобожаном, виконавчим директором Асоціації міст України.

МВА без території: що робити з військовими адміністраціями окупованих громад

Військові адміністрації окупованих громад опинилися в ситуації, для якої традиційна модель місцевого управління фактично не пристосована. Територія громади окупована або зруйнована, частина людей виїхала в інші регіони України чи за кордон, а сама адміністрація працює в евакуації. Андрій Грудкін розмірковує, що це має означати не ліквідацію МВА, а переформатування їхньої роботи.

“Формат військових адміністрацій окупованих громад повинен змінюватися, тому що наразі вони існують в умовах, непритаманних для будь-яких муніципалітетів. Це окупація, переміщення і робота поза територією і для людей. Безсумнівно, на думку нашої “Коаліції на лінії зіткнення”, ці інституції мають продовжити своє існування як представницькі органи, тимчасово окуповані інституції, а будь-які маніпуляції про необхідність їх ліквідації — це антидержавна діяльність”, — каже спікер.

Водночас, за словами експерта, сама наявність МВА ще не означає, що вони працюють за правильною моделлю. На його думку, адміністрації мають змінити внутрішню структуру та функції. Одна з головних проблем, на яку звертає увагу Грудкін, це те, що МВА продовжують частково працювати за логікою звичайних органів місцевого самоврядування, хоча обставини вже принципово інші.

“Попри те, що багато хто перемістився ще у 2022 році, вони досі не змирилися з тим, що у них немає території, вони тепер не мають займатися комунальним господарством, парками, дорогами, тендерами на будівництво і на ремонти. І через це ми маємо проблеми. Має бути усвідомлено, що це абсолютно унікальна модель роботи з людьми, надання їм послуг, збереження їх згуртованості, локальної ідентичності, і під це мають бути утворені абсолютно нові функціональні моделі”, — коментує Андрій Грудкін.

Тобто йдеться не лише про скорочення кількості працівників. На думку Грудкіна, потрібно переглянути саму структуру МВА: які підрозділи зараз потрібні, які можна об’єднати, а які, залишити через важливість даних для майбутнього громади. Окремо він наголошує, що навіть ті напрямки, які зараз не мають практичного застосування через окупацію, можуть бути важливими для збереження інформації про громаду. Тому перехід від територіальної моделі до моделі, орієнтованої на людей, на його думку, може одночасно зменшити витрати на утримання апарату та підвищити ефективність.

В Асоціації міст України наголошують, що військові адміністрації залишаються фактично єдиною формою управління окупованими громадами, поки місцеве самоврядування не може функціонувати.

“Жителі окупованих міст/сіл, які виїхали з рідних домівок на підконтрольну Україні територію, мешкають зараз в інших громадах, де в більшості продовжує працювати місцеве самоврядування. Ради на окупованих територіях не працюють, тому військові адміністрації це єдина форма управління в таких громадах”, — зазначає Олександр Слобожан, виконавчий директор Асоціації міст України (АМУ).

За його словами, в АМУ вже кілька років обговорюють подальшу модель управління окупованими та деокупованими громадами. У 2023 році в Асоціації створили Секцію з розвитку деокупованих та тимчасово окупованих громад, яка, за словами Слобожана, об’єднує майже 400 громад.

“Секція – це платформа, де на постійній основі в очному і онлайн форматі зустрічаються представники всіх окупованих і деокупованих громад (мери, начальники військових адміністрацій, їх заступники) та спільно з народними депутатами України, представниками Уряду та міністерств, міжнародних організацій, експертів обговорюють проблеми напрацьовують варіанти їх спільного вирішення”, — розповідає він.

Серед пропозицій, які зараз обговорюються в АМУ, — визначення критеріїв запровадження військових адміністрацій та стратегічних завдань, які вони мають виконувати. Для окупованих громад це означає, що питання майбутнього МВА фактично пов’язане не лише з їхньою ефективністю, а й із тим, як Україна зможе забезпечити представництво інтересів мешканців до моменту деокупації та відновлення виборного місцевого самоврядуванн

Чи мають мешканці впливати на рішення МВА

Інша проблема — це участь самих мешканців у прийнятті рішень. Грудкін вважає, що нинішніх можливостей для цього недостатньо. Особливо це помітно у ситуаціях, коли рішення вже фактично прийняте, а мешканців лише ставлять перед фактом. На його думку, МВА варто перейти від комунікації після ухвалення рішення до попереднього обговорення планів.

“Потрібно не постфактум повідомляти про прийняті рішення, а анонсувати майбутню роботу. Тому що багато чого планується на етапі формування бюджету і розробки місцевих програм. Чиновники знають, скількома людьми вони орієнтовно мають надати ту чи іншу послугу, підтримку. Вони знають, скільки коштів дотації прийде їм з бюджету в певному моменті”, — пояснює Андрій Грудкін.

На практиці це означає, що навіть рішення, які потрібно ухвалювати досить швидко, можна попередньо комунікувати з громадою та збирати зворотний зв’язок. За словами Грудкіна, для цього не потрібен якийсь один визначений механізм. Це можуть бути опитування, публічні обговорення, консультації чи інші формати постійного діалогу.

Нагадаємо, що зараз бахмутяни можуть долучитися до громадського обговорення 2 програм, а саме обговорення житлової програми для ВПО на 2026–2028 рр, а також програми підтримки ветеранів та родин загиблих.

Чому аргумент про “оперативність під час війни” вже не завжди працює

Одним із аргументів на користь обмеженої участі мешканців у роботі МВА може бути необхідність швидко ухвалювати рішення під час війни. Проте Грудкін вважає, що для переміщених адміністрацій цей аргумент уже не настільки переконливий. За його словами, багато МВА працюють у переміщеному форматі вже кілька років, а мешканці громад також значною мірою адаптувалися до життя в інших містах.

Тому він пропонує змінити сам підхід до управління — зробити комунікацію постійною, а не ситуативною.

“При зміні такого підходу, плюс гарна комунікація перманентна, постійна, можна питати у людей зворотний зв’язок, а що ви думаєте про ось таку-то нашу ідею зробити щось хороше для вас. І тоді це абсолютно інший підхід до управління і кращі результати. А форматів, як це робити, мільйон”, — вважає Андрій Грудкін.

“Розпустити МВА і роздати гроші — стратегічна помилка”

Окремо ми запитали Грудкіна про роль держави у визначенні майбутнього МВА. Він вважає, що державне унормування роботи таких адміністрацій необхідне, оскільки зараз вони фактично працюють у певному нормативному вакуумі. При цьому експерт застерігає від швидких рішень, зокрема масового скорочення працівників або ліквідації МВА.

“Подібні гасла лунали під тиском від народних депутатів, деяких популістів, таких, як Вельможний, які кажуть, що потрібно всіх ліквідувати, гроші роздати людям. Це абсолютно не вирішить питання, тому що, так, це буде мати дуже швидкий ефект, можливо, якісь люди отримають якесь житло, але це буде настільки незначна частка людей, і у порівнянні з можливістю продовження роботи цих органів, це стратегічна помилка”, — пояснює співрозмовник у коментарі.

Його аргумент полягає в тому, що МВА — це не лише адміністративний апарат і витрати на його утримання. Через ці інституції можуть продовжувати працювати сервіси, центри підтримки, освітні та культурні напрямки, які залишаються важливими для людей з окупованих територій. Саме тому, на думку Грудкіна, перед скороченням штату чи ліквідацією окремих підрозділів потрібно оцінювати не лише економію бюджету, а й те, яку послугу після цього втратить конкретна людина.

Для кожної громади потрібна окрема модель

Грудкін пропонує не створювати одну універсальну модель для всіх окупованих громад. Адже обставини їхньої окупації та переміщення дуже різні. Одні громади мають значну частину населення, яка залишилася на окупованій території. Інші, зокрема Бахмут, Торецьк та інші міста Донеччини, зазнали масштабних руйнувань, а їхні мешканці масово виїхали в інші регіони України та за кордон.

“Ми пропонуємо модель аналізу конкретних військових адміністрацій, бажано усіх, для визначення для кожної з них оптимальної функціональної моделі. Тому що кожен з цих органів має свої особливості. У когось була швидка окупація, і 40% населення залишилось на тимчасово окупованій території. А у когось, як, наприклад, Бахмут, Торецьк чи Авдіївка багато людей стали вимушеними переселенцями, чи виїхали за кордон”, — каже Грудкін.

Тому перед державою, на його думку, стоїть складніше завдання, ніж просто визначити відсоток скорочення штату. Потрібно проаналізувати функції кожної адміністрації та зрозуміти, які з них справді потрібні конкретній громаді.

На цьому етапі особливо важливе питання — не просто скільки людей працюватиме в адміністраціях, а чим саме вони займатимуться. Грудкін наводить приклад культурного напрямку. На його думку, працівник такого підрозділу в окупованій громаді не повинен відтворювати звичайну модель роботи місцевого відділу культури.

“Я маю думати, як проводити культурні заходи для переміщених жителів, як їх знаходити, об’єднувати, як зберігати творчі колективи, нематеріальну культурну спадщину, просувати її, зберігати артефакти війни, займатися меморіалізацією, а не фігнею. Це просто приклад по структурному підрозділу”.

Чи чує держава мешканців окупованих громад

Окремим питанням залишається представництво мешканців окупованих територій на державному рівні. Грудкін визнає, що громадський сектор намагається адвокатувати зміни, але поки що ці зусилля недостатньо скоординовані.

“Сказати, що громадським організаціям, всім небайдужим, майбутнім наших людей, наших інституцій потрібно гуртуватися і разом виступати з позицією, консолідованою на національному рівні, — це очевидно. Але, скажу відверто, поки що не супер вдається це зробити. Так, ми робимо кожен від себе десь на якихось форумах, пишемо, адвокатуємо якісь рішення, пропонуємо проєкти нормативних актів, але нам потрібна платформа”.

На його думку, така платформа має не просто існувати формально для “галочки”, а мати реальний мандат на представництво інтересів людей з окупованих територій та можливість впливати на державну політику. Як один із можливих орієнтирів Грудкін називає Кримську платформу. Водночас він наголошує, що формат майбутньої платформи для всіх тимчасово окупованих територій не варто визначати поспіхом.

До теми:

Чим має займатися МВА без території: що думають бахмутяни про владу в екзилі, і що каже закон?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Комунальне підприємство “Бахмутська житлова управляюча компанія” провело процедуру розкриття пропозицій у межах тендеру на виконання підготовчих будівельних робіт у Гощі. Єдиним підприємством, яке подало пропозицію, стало ПП “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ”. Відомо, що воно фігурує у справі про ймовірне завищення цін на матеріали.

Детальніше про те, хто подався на виконання робіт з будівництва житла для бахмутян у Гощі — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Хто подався на виконання робіт з будівництва житла для ВПО у Гощі

Очікувана вартість закупівлі складала 37 402 349 гривень без ПДВ. Станом на 12 серпня, на участь у тендері подало документи одне підприємство — ПП “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ”. Розкриття тендерної пропозиції відбулося 12 серпня 2026 року. Компанія запропонувала виконати вказаний обсяг робіт за 36 597 467,20 гривні без ПДВ. Ця сума була зафіксована як первинна та залишилася незмінною як остаточна пропозиція після закінчення аукціону.

Що відомо про БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ

Приватне підприємство “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ” було зареєстровано 26 лютого 2019 року. Статутний капітал юридичної особи становить 1 000 гривень. Керівником та уповноваженою особою компанії є Євген Колісник. Підприємство зареєстроване у місті Дніпро за адресою: вулиця Калинова, будинок 74, квартира 94.

Основним видом діяльності компанії є будівництво житлових і нежитлових будівель. Також підприємство має зареєстровані додаткові види діяльності, серед яких:

• знесення та підготовчі роботи на будівельному майданчику;
• розвідувальне буріння та електромонтажні роботи;
• монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування;
• покрівельні, штукатурні та малярні роботи;
• організація будівництва будівель та зведення доріг і автострад;
• оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;
• діяльність у сфері архітектури, інжинірингу, геології та геодезії.

Досвід роботи у державних закупівлях

Підприємство долучалося до виконання робіт на замовлення державних та комунальних установ. Її представники з моменту заснування підприємства виконали 36 тендерів. Найбільшим замовником послуг компанії є Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради, із яким укладено контракти на загальну суму 289 987 580 гривень.

Також підприємство співпрацювало з такими установами:

• Архангельський професійний аграрний ліцей — контракти на суму 70 416 560 гривень;
• Відділ освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту Перечинської міської ради — 64 852 546 гривень;
• Чорнобаївська сільська рада — 57 091 304 гривні;
• Високопільський ліцей Херсонської обласної ради — 38 309 080 гривень;
• Перечинська міська рада Закарпатської області — 35 410 480 гривень.

У липні та серпні 2026 року компанія фігурувала у кількох інших тендерах. 6 серпня була розглянута пропозиція підприємства на нове будівництво напірної каналізаційної мережі для Перечинської міської ради вартістю 68 294 608 гривень. 14 липня завершилася процедура закупівлі на зведення протирадіаційного укриття для Чорнобаївської сільської ради на суму 57 091 304 гривні. Крім того, 10 липня відбувся тендер на будівництво зовнішніх мереж водопостачання для Перечинської міськради вартістю 35 410 480 гривень, а 23 липня завершено закупівлю завершальних будівельних робіт для Центру первинної медико-санітарної допомоги № 1 міста Краматорська на суму 781 036 гривень.

Судові рішення

Відомо, що приватне підприємство “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ” фігурувало в судових реєстрах, про що також можуть свідчити дані платформи YouControl. В основному, це адміністративні рішення, проте є й кримінальні ухвали суду.

Відтак, у липні 2026 року Херсонський міський суд розглянув скаргу громадської організації “Платформа Громадський контроль” на бездіяльність поліції щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Організація подала заяву про можливе привласнення бюджетних коштів під час будівництва протирадіаційного укриття для Киселівської гімназії у Чорнобаївській громаді.

У матеріалах судової справи фігурують посадові особи Чорнобаївської сільської ради та представники ПП “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ”. В ухвалі суду зафіксовані дані про скасування попередньої конкурентної процедури закупівлі та проведення повторної процедури за участю єдиного учасника — ПП “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ”. Згідно з документами, ці дії могли створити умови для збільшення вартості тендерної пропозиції на 3 мільйони гривень.

Також у матеріалах фіксується інформація про можливе завищення цін на матеріальні ресурси на понад 1,3 мільйона гривень. За даними видання IPC-Південь, які наводять аналіз проєкту DOZORRО, що ПП “Будінжинірінг-ТМ” суттєво завищило ціни на бетон В25, за який вони попросили 4 740 грн/куб.м. Водночас за аналогічний продукт середня ринкова вартість становить близько 3 600 гривень. Також значно завищено вартість арматури А-ІІІ (12 мм): її заклали по 48 394 грн/т, тоді як інші постачальники пропонують цей матеріал у межах 32 000–37 000 гривень. Крім того, ціна на керамічну цеглу М100 перевищує актуальні ринкові пропозиції регіону в 1,5–2 рази.

30 липня 2026 року слідчий суддя задовольнив скаргу громадської організації. Суд зобов’язав уповноважену особу Головного управління Національної поліції в Херсонській області внести відповідні відомості до реєстру та розпочати офіційну перевірку фактів, викладених у заяві.

Читайте також:

37 млн гривень на новий етап будівництва житла для бахмутян у Гощі: бахмутське КП оголосило тендер

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!