Точна кількість зруйнованих будівель у Бахмуті як і в Україні в цілому залишається невідомою через постійне оновлення цієї цифри і неможливість зібрати повні дані. Редакція «Бахмут.IN.UA» дізналася, як українці на деокупованих та відносно безпечних територіях вже розпочали відбудову своїми руками, що пропонує держава і який досвід можна перейняти Бахмуту, а бахмутянам допомогти відновити рідне місто за допомогою смартфона.

БУР почався зі сходу

Волонтерська організація «Будуємо Україну разом» (БУР) працює в Україні з 2014 рокуі. Проєкт був створений як об’єднання ентузіастів, котрі готові своїми руками відбудували чи зводити з нуля зруйновані у війні з росією будівлі. З того часу активісти розвивалися, залучали нові інвестиції та стали як ніколи затребувані після 24 лютого.

На своїх сторінках у соцмережах волонтери БУР регулярно діляться успіхами та проблемами, розповідають про виконану роботу. За словами глави проєкту Юрія Дідули, наразі члени організації зосереджені на приведенні в житловий стан гуртожитків у західних регіонах країни та відновленні зруйнованих будівель на деокупованих територіях. Завдяки цьому переселенці зможуть жити у прийнятних умовах до кінця війни, а мешканці Чернігівської та Харківської областей – повернутися додому.

З моменту створення організації в БУР вдалося залучити понад п’ять тисяч волонтерів. Свого часу вони допомагали відбудовувати Слов’янськ, Краматорськ, Світлодарськ та інші прифронтові міста. Влітку цього року вони взяли участь у відновленні будівлі підрозділу ДСНС у Макарові.

Раніше активістів запрошували місцеві територіальні громади, які хотіли не просто відбудувати приміщення, а й залучити до міста молодь, що вигідно з туристичної та репутаційної точки зору. Нині ж волонтери розуміють, що багато жителів східних регіонів «не знають, за що братися», тому в БУР мають намір самостійно приїжджати до зруйнованих населених пунктів з власними людськими ресурсами та матеріалами.

Приєднатися до команди може будь-хто старше 18 років. Для цього необхідно заповнити анкету на сайті організації та обрати одне з міст, в якому зараз працюють волонтери. Протягом усієї програми організатори забезпечують проживання, харчування та розважальну програму. Членський внесок для кожного нового учасника складає 400 гривень.

Людям, які розбирають завали, складніше «щось втюхати»

Крім того, у серпні журналісти «Бабеля» докладно розповіли про самоорганізацію мешканців Чернігівської області, які вирішили власноруч відновити зруйновані через війну будівлі. До них приєдналися волонтери громадської організації «Бо можемо». Член об’єднання Андрій Галюга розповів, що поки що добровольці розбирають завали постраждалих будівель, а відбудову розпочнуть дещо пізніше.

«Наше завдання – дати надію. Коли людина приходить на згарище свого будинку, вона розгублена. Але згодом бачить підтримку, бачить, що її не забули. Ідея руху – довести, що ось так можна. За нашим прикладом вже організуються в інших районах та селах. Не треба тільки чекати на гуманітарку і стояти з простягнутою рукою. Треба гуртуватися. Приходять та приїжджають сусіди, друзі, незнайомці», – розповів Галюга.

За його словами, окрім практичної допомоги та підтримки один одного, спільна робота місцевих жителів несе користь і у довгостроковій перспективі: людям, які самі на щось здатні, «складніше буде потім на виборах щось втюхати», – стверджує він. На думку активіста, це один з чинників формування громадянського суспільства.

Відбудову фінансує Європейський інвестиційний банк

Міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов 13 вересня взяв участь у спільному звіті щодо оцінки нинішніх потреб для відновлення України (RDNA). У Брюсселі українські та європейські політики обговорювали відновлення житлового фонду й пам’яток архітектури. Але зведення перших, звісно, ​​у пріоритеті. Про те, як переселенці можуть отримати тимчасове житло, ми писали у попередньому матеріалі.

«План, який розробив Уряд, зараз має у фокусі насамперед деокуповані, безпечні та підконтрольні території, де вже не ведуться бої та не дістає звичайна артилерія. Території, куди повертаються українці. План Уряду включає відновлення критичної, соціальної та житлової інфраструктури», – сказав він на зустрічі.

Олексій Чернишов (на передньому плані) 

У серпні міністерство розвитку громад та територій оголосило конкурс на відбір анкет для участі у «Програмі відновлення України». Європейський інвестиційний банк виділить 340 мільйонів євро на відновлення соціальної інфраструктури та об’єктів житлово-комунального господарства. Йдеться про регіони, які найбільше постраждали від військових дій, а також про ті області, куди поїхало найбільше переселенців.

На першому етапі переможець конкурсу отримає на фінансування проєкту 200 мільйонів євро. Щоб подати заявку, будівля, яку потрібно відновити чи збудувати з нуля, має перебувати у комунальній власності або бути переданою державі на наступні 20 років.

Крім того, місцевий бюджет повинен мати можливість приєднатися до фінансування проєкту, сплачувати ПДВ, комісію за конвертацію валюти, страховку та забезпечувати авторський нагляд. Також місцеві органи влади мають утримувати об’єкт під час його цільового використання.

Будівництво або відновлення будівлі може тривати від одного до трьох років, а під час розробки проєктної документації мають бути враховані суспільні інтереси. 

«Зокрема, це оновлення чи будівництво нових навчальних закладів, ЦНАПів, медичних чи адміністративних установ. А також капітальний ремонт чи реконструкція критичної інфраструктури та будинків для проживання переселенців», – зазначив Чернишов.

Гостро стоїть і питання фінансуванням матеріалів, які необхідні для відновлення наявних чи будівництва нових об’єктів інфраструктури. Щоб запобігати дефіциту, заступниця міністра розвитку громад та територій Наталія Козловська регулярно бере участь у засіданнях Оперативного штабу з забезпечення будівельними матеріалами. За її словами, найбільш постраждалі від війни регіони зараз потребують скла, покрівельних та теплоізоляційних матеріалів. Натомість будівельному ринку існують проблеми з матеріалами.

Також Олексій Чернишов у розмові із журналістами згадав особливу сучасну технологію відновлення зруйнованих будинків – нарощування моноліту. За його словами, саме у такий спосіб в Києві вже почали відбудовувати постраждалі від обстрілу будівлі. Однак розкривати деталі інноваційного методу він відмовився.

Який досвід варто запозичити у Бучі?

ЗСУ звільнили Бучу у квітні цього року, але перші завали почали розбирати лише у липні. Місцевим радам знадобився якийсь час, щоб знайти інвесторів для таких об’ємних демонтажних робіт. За словами мера міста Анатолія Федорука, значну допомогу в цьому надали благодійні фонди GEM та Life Quality Found.

Зруйновані під час окупації населені пункти Київської області ще не почали відновлювати об’єкти архітектури, оскільки у пріоритеті – вирішення першочергових соціальних проблем. Після закінчення війни у ​​таких самих умовах опиниться і Бахмут.

Вже в серпні стало відомо про підписання мером Бучі угоди з благодійною організацією «Фонд БалбекБюро», яка взяла на себе зобов’язання за сто днів побудувати модульне містечко нового типу. Перші 15 сімей, які поселять у житлові блоки, зможуть також користуватись коворкінгами на першому поверсі.

Окрім цього, міжнародні благодійні організації та іноземні будівельні фірми регулярно пропонують свою допомогу з матеріалами та безпосередньо будівництвом нових житлових будинків на заміну зруйнованим. Всі такі проєкти зараз перебувають на етапах підготовки або початку спорудження будівель, проте без масштабної кампанії з привернення уваги громадськості до проблем міста це було б неможливо.

Одним зі способів вдалого залучення коштів і проведення інформаційної кампанії став випуск пам’ятних монет про трагедію Бучі. Ідея належить місцевим жителям, тому адміністрації міста передадуть лише п’яту частину виручених коштів.

Меру Бучі та його помічникам вдалося домогтися передачі екскаваторів та іншої необхідної техніки. У червні «Червоний хрест» передав місту три екскаватори. Вже за місяць Буча отримала ще один екскаватор та сміттєвоз.

В Ірпені працюють добровольці, а влада стукається у всі двері

Проте в Ірпені показали, що на перших етапах ентузіазм також може стати дієвим інструментом. Так, наприкінці липня місцеві добровольчі батальйони зібралися разом, щоб розібрати завали та розпочати підготовку до відновлення пошкоджених будівель. За належної старанності та бажання відбудувати рідне місто бахмутяни могли б повторити досвід мешканців Ірпеня.

У липні мер Ірпеня Олександр Маркушин розповів про укладання побратимства з європейськими містами. Як наслідок, португальське містечко Кашкайш виділило 500 тисяч євро на відновлення одного з дитячих садків Ірпеня. Допомога настільки суттєва, що на території установи планують створити басейн. Згідно з попереднім планом, при такому фінансуванні відбудова має тривати всього кілька місяців.

Своєю чергою підписання Меморандуму про співпрацю з Асоціацією мерів Франції дозволило адміністрації Ірпеня провести своєрідний тендер на безкоштовне

відновлення багатоповерхових будинків. Проєкт презентували міжнародним партнерам, після чого кожен з них міг запропонувати свій варіант, оцінити власні можливості та приєднатися до відновлення міста. За таким же принципом мер Ірпеня заручився підтримкою американського міста Мілуокі та німецького Борна.

Крім того, після багаторазових переговорів з приватними забудовниками України політики й активісти міста змогли домовитися про передачу різних обсягів цегли та інших матеріалів. Голова інвестиційної ради Ірпеня Володимир Карплюк розповів, що заявки на фінансування відновлення квартир та будинків можуть подавати як місцеві політики від імені громадян, так і самі місцеві жителі.

Чого бракує на рівні законодавства?

Але це стане можливим, коли держава остаточно визначить порядок компенсацій за капітальний ремонт та будівництво з нуля, а також схвалить цільове фінансування конкретного населеного пункту. Поки що існує лише алгоритм виплат за частковий ремонт, заміну вікон тощо. За словами Карплюка, розраховувати на державу до закінчення активних бойових дій не слід, оскільки значна частина бюджету йде на оборонно-промисловий комплекс.

Тому фінансування капітальних будівельних чи ремонтних робіт поки що можливе за двома сценаріями: залучення іноземних інвесторів чи очікування вдалого моменту, коли уряд зможе дозволити собі такі витрати. У другому випадку йдеться про невизначений період після закінчення війни.

Чи можливо відбудувати пам’ятки архітектури?

Набагато складніше розробити план відбудови рідкісних архітектурних пам’яток. Причин у цього кілька: різний ступінь руйнування, потреба в індивідуальному підході, низький рівень пріоритетності. Бо у випадку з архітектурними пам’ятками це буде не відбудова, а реконструкція. Ще до війни для залучення організацій, які мають дозвіл та досвід, потрібно було досить довго чекати.

Пошкоджений ворожими обстрілами Харківський національний університет імені Каразіна 

Однак саме за визначними пам’ятками українці в евакуації сумують найбільше, саме з ними асоціюють рідні міста та власну ідентичність. Ми спробували дізнатися, хто вже зараз готується до будівельних робіт над об’єктами столітньої давності. Знайшли лише кілька ентузіастів і всього одну таку ініціативу, яку фінансує держава.

3D моделі допоможуть при відбудові пам’яток архітектури

Серед них столичний архітектор Сергій Ревенко, котрий вже прославився завдяки проєкту «Scan UA». За допомогою квадрокоптера, лазерного сканування та безлічі фотографій з різних ракурсів він намагається зафіксувати напівзруйновані архітектурні пам’ятники, щоб створити на їх основі 3D-моделі та в майбутньому допомогти у відновленні будівель. Спочатку Сергія залучили до виконання такої роботи перед створенням меморіального комплексу біля знаменитого Ірпінського мосту.

Так зародилася ідея створити віртуальну базу унікальних будівель, що постраждали від війни. Наразі будь-який бажаючий може переглянути тривимірні моделі восьми будівель та монументів, у розробці знаходяться ще понад 20. Сергій розповів журналістам, що був вражений масштабами руйнувань культурної спадщини України. У вільний час він намагається зафіксувати якнайбільше об’єктів. Один із них – Вознесенська церква у селі Лукашівці, що на Чернігівщині.

«Росіяни влаштували в ній склад боєприпасів, які українським військовим довелося знищити. Внаслідок обстрілів та пожеж були сильно пошкоджені стіни та дах, вибиті вікна», – ділиться він.

Ревенко вважає, що детальні 3D моделі повинні допомогти при відбудові пам’яток архітектури. Якщо на пошук фінансування знадобиться занадто багато часу і врятувати ці будівлі не вдасться, тривимірні зображення можуть стати єдиним місцем, де можна буде насолодитися визначними пам’ятками.

В Україні створюють перелік пошкоджених культурних пам’яток

Міністерство культури та інформаційної політики України також розробило платформу, на якій будь-хто може внести дані про пошкоджені об’єкти культурної спадщини. Проєкт «Збережіть українську культуру» зазначає, що кошти будуть спрямовані на охорону, евакуацію, оцифрування, захист та збереження культурних цінностей, підтримку діяльності закладів культури та мистецтва, креативних індустрій, котрі пошкоджено або зруйновано внаслідок бойових дій під час російської війни проти України.

Від ворожої агресії вже постраждали понад 400 українських об’єктів та пам’яток культури й архітектури. Ще більше перебувають під щоденною загрозою бомбардувань з боку росії. Метою проєкту є привернення уваги до військових злочинів країни-агресора в Україні, відновлення та збереження об’єктів культурної спадщини України, які постраждали від військової агресії та загалом популяризації української культури у всьому світі. 

Окрім того, автори ініціативи розраховують задокументувати злочини рф проти українських архітектурних шедеврів й залучити меценатів, донорів, представників світових урядів до збереження української культурної спадщини та для їх відновлення.

«Центри багатьох міст серйозно пошкоджені. У деяких з них є об’єкти та пам’ятники, які датуються XI століттям. Це цілий культурний прошарок, який зараз опинився під загрозою», – процитувало Міністерство культури директора центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Лазара Елунду.

Творці згаданого вище проєкту підготували й базу постраждалих архітектурних цінностей з англійським перекладом на окремому сайті. Автори вважають, що розголошення допоможе швидше зібрати кошти на їхнє відновлення. Посеред іншого, до переліку потрапили бахмутська мечеть Бахмут-1.

Мечеть Аль-Кадар

Міжнародні ініціативи відновлення культурної спадщини

Частину постраждалих будівель справді вдасться відновити, проте деякі з них доведеться зводити з нуля. Допомогти зі створенням комфортних для українців умов вже пообіцяв відомий японський архітектор Хірокі Мацура. У нашій країні його знають завдяки головній площі UNIT.City у Києві. Він же розробив новий дизайн для культового в Баку комплексу «Моноліт».

Оновлений проєкт «Моноліту»

Головний принцип роботи Хірокі Мацури – не створювати повністю новий міський простір, а вписати його в існуючі реалії й максимально гармонійно поєднати з природними елементами та історичною забудовою. Друге фундаментальне правило, яке він популяризує у своїх проєктах «MADMA urbanism+landscape» та «MASA architects» – простота та комплексний підхід. Задум має бути таким, щоб його могли планомірно втілити різні підрядники за 40 та навіть 50 років.

UNIT.City

Насамперед Хірокі Мацура візьме участь у відбудові Ірпеня – про це вже домовився міський голова Олександр Маркушин. Потім архітектор зможе розглянути ще кілька пропозицій роботи від представників українських територіальних громад.

Досвід Бахмута за часів Другої світової війни

Ми вже писали про досвід колективного відновлення бахмутських архітектурних шедеврів у минулому матеріалі. Завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Аркадійович Корнацький розповів журналістам, що після Другої світової війни більшість будівель міста без проблем відновили, частину з них замінили на нові. Одна з найбільш постраждалих будівель, що вистояла до нашого часу – бахмутський Палац культури імені Мартинова. 

У період окупації будівля палацу повністю вигоріла всередині, частина стін обсипалась. З 1945 до 1948 року ремонтні роботи велися так званим методом «народного будівництва». Тобто, кожне підприємство та громадянин міста тією чи іншою мірою брали участь у постачанні необхідних матеріалів чи безпосередньо у будівельних роботах.

Сьогодні будівля опинилася в подібній ситуації після обстрілу армії рф, повністю вигоріла концертна зала та суміжні приміщення.

Долучитися до відновлення архітектурних пам’яток можна вже зараз

Починаючи з 2010 року, Вікіпедія щорічно проводить фотоконкурс «Вікі любить пам’ятники» (Wiki Loves Monuments). Книга рекордів Гіннеса визнала ініціативу найбільшим фотоконкурсом у світі, лише в Україні за останні 10 років 350 тисяч громадян поділилися фотографіями понад 39 тисяч пам’яток архітектури. Зокрема, можна завантажувати знімки будинків, палаців, монументів тощо.

Церква Різдва. Новобіла. Найкраще фото Луганської області. Фото: Андрій Шейко

Подати заявку можна з 1 до 31 жовтня, участь можуть взяти усі охочі. Через військову агресію росії цього року умови конкурсу для України змінили: завантажити можна лише фото, зроблені до 23 лютого включно. Головна умова – фотографії або відео повинні бути власного авторства та виконані з дотриманням технічних тонкощів.

Переможці отримають цінні призи й зможуть представити свої роботи на міжнародному рівні. Потім, за бажання, можна направити виручені кошти у фонд розвитку свого міста або створити власну благодійну організацію. Також є спеціальні номінації: можна завантажити в базу найбільшу кількість фотографій пам’яток архітектури у своєму регіоні або взяти участь у конкурсі вперше, це теж дасть певні переваги.

Палац. Самчики. Найкраще фото Хмельницької області. Фото: Сергій Зисько

Представники Вікіпедії в Україні зазначають, що зараз конкурс має особливе значення, оскільки війна з росією вже знищила безліч визначних споруд. Можливо, випадковий вдалий знімок у чиємусь телефоні – єдиний шанс насолодитися визначною пам’яткою архітектури, яку вже не вдасться відновити. Тому, окрім можливості допомогти у відбудові міста, кожен учасник конкурсу робить цінний внесок у збереження таких об’єктів хоча б у віртуальній бібліотеці.

Головне фото: об’єднання «Бо можемо»

Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.

В Україні працює чотири основні моделі заселення, які або вже функціонують, або врегульовані законодавчо, або ж розглядаються у майбутніх проєктах.

Про це розповіла фахівчиня “Розквіту” Ангеліна Татарікова.

Основні моделі заселення в Україні

Соціальне житло
Це найбільш відома модель, яка передбачає надання житла державою або місцевою владою за зниженою платою або безплатно. Воно призначене для малозабезпечених та соціально вразливих категорій населення, щоб забезпечити їм базові умови проживання.

Тимчасове житло
Надається людям, які опинилися у складних обставинах, зокрема внутрішньо переміщеним особам. Основна характеристика — обмежений термін проживання. Відбір здійснюється за бальною системою: враховується статус ВПО, наявність ветеранського статусу та інші соціальні показники.

Муніципальне орендне житло
Це житло, що належить місцевій громаді та здається в оренду за доступною ціною, але не безкоштовно. Воно орієнтоване на людей із середнім доходом, які не можуть дозволити собі ринкову оренду, але й не підпадають під категорію соціального житла. Під час відбору враховують дохід родини, наявність або відсутність власного житла та інші соціальні критерії.

Житло з правом викупу
Модель передбачає, що людина спершу орендує житло, а частина орендних платежів може зараховуватися як внесок у майбутній викуп. Згодом орендар отримує право придбати житло, в якому проживав.

Кому можуть надати різні види житла

Ангеліна Татарікова пояснює, що критерії відбору залежать від моделі.

• Соціальне житло надається людям із найнижчими доходами та високим рівнем соціальної вразливості. Важливою умовою є перебування на житловому обліку.
• Тимчасове житло здебільшого призначене для ВПО. Існує бальна система, де враховується низка факторів: соціальний статус, наявність дітей, статус ветерана тощо.
• Муніципальне орендне житло передбачає врахування доходів родини, пріоритетності та житлових умов. Також може застосовуватися бальна система.

Окремо експертка наголошує, що на критерії можуть впливати донори, якщо вони беруть участь у фінансуванні житлового проєкту. Тоді вони мають право визначати додаткові умови або пріоритети.

До теми:

У Гостомельській громаді шукають ділянку для будівництва житла для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутяни зібралися онлайн, щоб поговорити про те, що для них сьогодні означає дім. Під час зустрічі “Образ дому” учасники ділилися своїми переживаннями, мріями про новий дім та обговорили результати опитування про настрої громади.

Розповідаємо про головне із зустрічі.

Образ дому: проблеми, з якими стикнулися бахмутяни

Бахмутська адміністрація шукає способи побудувати житло для бахмутян у інших регіонах України. Зараз, зокрема, триває робота з Гостомелем у межах проєкту “Спільне бачення нового дому”. Між двома громадами підписали меморандум про співпрацю, намагаються знайти ділянку і почати, власне, реалізовувати житло для бахмутян. Нагадаємо, що спочатку проєкт хотіли будувати на приватній земельній ділянці, яку Бахмутській громаді запропонував власник землі. Однак договір на користування так і не уклали, умови для цього були не вигідними. Тож зараз шукають землю у комунальній власності.

Паралельно команда урбаністів працює над передпроєктним дослідженням. У межах цього дослідження провели опитування для бахмутян, аби визначити їх потреби та запити. Житло – його пошук та непостійність, одне з ключових питань.

“Коли ти опиняєшся на новому місті,  перше, що ти стикаєшся, що треба десь жити. І пошук житла – це дуже стресово, це емоційно виснажує. І оце відчуття, що я тут чужий, воно тільки посилює це виснаження…”, — цитата респондента з Бахмута з опитування.

Софія Боднар, урбаністка “Розквіту” коротко представила результати опитування, участь у якому взяли понад 700 людей. Так виявили, що більшість бахмутян проживала у власному житлі в Бахмуті. Також люди відзначили погіршення якості життя у різних сферах, особливо це стосується роботи та соціальних зв’язків. Але найскладніша ситуація все з житлом. І якщо у переселенців, чиї території зараз неокуповані, можливість отримати компенсацію за зруйноване майно — є, то у бахмутян її немає.

І це питання на державному рівні, команда проєкту на це прямо повпливати не може. Однак ми можемо працювати на місцевому: хочемо допомогти та покращити умови в яких перебувають наразі бахмутяни, поки вони очікують розв’язання питання.

Зауважимо, що є перші кроки до отримання компенсації за Постановою 1176 для людей з ТОТ. Але наразі вона доступна лише двом категоріям: людям з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій. Подати заявку можна буде з 1 грудня. А зараз більшість людей змушені винаймати житло, часто ця оселя має не найкращі умови, про це зазначало багато респондентів.

“Це просто непридатні, незручні умови для життя: застарілий житловий фонд, старі квартири без ремонту — старі меблі, комунікації, через це проблеми з опаленням і з електрикою. Водночас є висока орендна вартість за таких умов, а змінити їх складно, тому що або орендодавець цього не хоче, або немає гарантій, що можна буде жити в цьому орендованому житлі далі. Були випадки, коли квартиру просто продавали, і людей виселяли буквально за день. Але більшість людей усе одно йде на ці умови, тому що на інші немає бюджету. Це психологічний дискомфорт, відчуття чужого, невизначеності, якоїсь тимчасовості, що дає сильну тривогу. Усе це впливає на комфорт життя людей“, — каже Софія Боднар, посилаючись на відповіді з опитувальника.

Водночас будівництво нового житла, це не простий процес особливо для громади, територія якої в окупації.

“Люди паралізовані з усіма оцими прогалинами в законодавстві і обмеженнями окупованих адміністрацій. Це дуже непростий шлях. І, знаєте, якби можна було графічно візуалізувати: від ідеї побудувати житло для бахмутян до реалізації цього житла, це була б саме ось така крива, звивиста лінія. Але це зовсім не означає, що не треба пробувати, не дивлячись на всі ці складнощі процесів”, — говорить урбаністка.

Ідея бахмутської адміністрації збудувати житло для бахмутян потребує часу.  Зараз адміністрація шукає крім ділянки — партнерів та фінансування, бо будівництво – це дороговартісний процес, і покрити все з бюджету громад — вкрай важко. Тому це буде співпраця з донорами, які будуть співфінансувати проєкт.

Яким має бути житло для бахмутян?

Саме на це питання ми шукаємо відповідь нашим дослідженням.

“Ми вже розуміємо з проведеного дослідження, що це житло для бахмутян має бути з різними моделями заселення і різного типу. В Україні є декілька моделей заселення, кожна з них має свої характеристики, різні особливості. Ми хочемо певний мікс цих моделей, щоб дати більшу можливість більшій кількості категорій бахмутян мати право і можливість заселитися”, — пояснює урбаністка.

Які моделі заселення є в Україні?

На це питання відповідає Ангеліна Татарікова, фахівчиня “Розквіту”. За її словами, є 4 ключові моделі, які зараз працюють в Україні або існують законодавчо, або ж плануються в аналогічних проєктах. 

1. Перша модель – це соціальне житло, найвідоміша всім. Воно надається від держави або муніципалітету за знижену оренду плату або безплатно. Мета – забезпечити базові умови для малозабезпечених, вразливих категорій населення. 
2. Друга модель – це тимчасове житло, яке надають на обмежений термін людям, які опинилось у складних життєвих обставинах, зокрема для внутрішньопереміщених осіб. Ключовою тут є характеристика тимчасовості.
3. Третя модель — це муніципальне орендне житло, яке належить місцевій громаді, воно надається в оренду за доступною (нижче ринкової) ціною, не нульовою. Таке житло орієнтовано на людей з середнім доходом, які не підпадають під категорії соціального житла, проте все ще не можуть дозволити собі житло за комерційними ринковими умовами.
4. Четверта модель — це житло з правом викупу, коли спочатку є можливість оренди, а потім частина коштів враховується в майбутній викуп, і орендар отримує право викупити житло, в якому він живе не один рік. 

За якими критеріями відбувається відбір на заселення?

Критерії визначені законодавством для кожної з моделей, однак окрім цього муніципалітет може також впливати на це, та мати свої критерії для заселення.

Соціальне житло передбачено для найбільш вразливих категорій, які перебувають на житловому обліку, важливими є категорії людей з низьким доходом і соціальною вразливістю.

Тимчасове житло створено у більшості для ВПО, і також там є бальна система соціальних показників, наприклад, статус ветерана, які в сукупності дають тобі певний вищий або нижчий рівень в переліку на заселення. 

Примітка. Ознайомитися з бальною системою надання тимчасового житла можна за покликанням.

Також є муніципальне орендне житло, тут звертають увагу на дохід родини, також тут є пріоритетна, також часто бальна система і враховується наявність або відсутність житла і його площі. 

“Але окрім цих критеріїв, є ще такий аспект, як побажання донора, якщо в проєкті бере участь донор, то він має право впливати на певні критерії, які існують”, — пояснює Ангеліна Татарікова.

Цінності громади та донора: як це працює при заселенні

Урбаністи наголошують, що муніципалітети також можуть впливати на умови заселення, насамперед ухвалюючи ті критерії заселення, які є в системі цінностей громади. Наприклад, благодійна організація “КО-ХАТИ” зараз реалізує пілотний проєкт у місті Калуш, що на Франківщині. 

“Ми хотіли показати, як вони впроваджують свої цінності на прикладі цього проєкту. Для них пріоритетні категорії заселення — це сім’ї військових та ветеранів. Водночас це й жінки, що самостійно опікуються сім’єю. Це є як побажанням донора, так і інтересом самого благодійного фонду, тому цей критерій зазначений окремо в положенні про заселення. Крім того, пріоритет там мають і старші люди, бо вони вважають за необхідне підтримувати саме цю категорію населення під час війни”, — кажуть фахівці “Розквіт”

Й додають, що “КО-ХАТИ”  впроваджують свої цінності не тільки з погляду того, кого вони заселяють, а також це й врахування формування спільних сусідських просторів в житлі, щоб переселенці не тільки мали можливість бути заселеними в житло, а також мати свою власну житлову площу. Продумані тут й спільні сусідські простори  на кожному поверсі, щоб люди могли комунікувати на щодень з різними людьми, які проживають в цьому житлі, власне, щоб формувати певне сусідство, спільноту, якій надалі разом буде легше.

Не менш важливо, що “КО-ХАТИ” забезпечують і простори, і інтеграції з навколишніми мікрорайонами в тому місті, в якому вони створюють своє житло. Наприклад в Калуші житло створюють на території минулого дитячого садочка. Це якраз є ключовим в тому аспекті, щоб це житло не було відділене від громади, в якій воно знаходиться, не стало своєрідним “гетто”, а повністю інтегрувалось в нього, разом з тим зберігаючи свою самобутність з населенням, яке в ньому проживає. Усе сприятиме тому, щоб люди могли обмінюватись і ділитись власними традиціями, практиками з тими мешканцями, які також проживають в цій громаді.

Що цікавить бахмутян? 

З опитування та спілкування з бахмутянами, ми виокремили топ 5 питань щодо майбутнього житла для бахмутян, які цікавлять більшість. 

Чи буде житло для бахмутян безплатним?

Бахмутяни насамперед цікавились, чи буде житло дня них надаватися безплатно. Наразі відомо, що надавати безплатно зможуть оселі в моделі соціального житла та тимчасового житла, бо це передбачено законодавством. Яка буде вартість житла в інших моделях, це залежить від самої моделі. Наприклад, якщо ми кажемо про муніципальне орендне житло, то оренда там значно нижча, ніж ринкова.

Які гарантії матимуть люди, що їх не виселять?

Головним моментом тут є гарантований термін проживання, який буде прописуватися в договорі, і в межах його тривалості неможливим є така функція, як виселення того, хто в ньому проживає. Цей юридичний документ закріплює, що ви маєте право проживати на цій житловій площі. 

Чи буде право викупу житла? 

Така формула передбачена, але тільки в одній з моделей житла, це житло з правом викупу, тобто таким не буде все житло, яке будується, але буде якийсь відсоток від будівництва.

Чи немає ризику у будівництві житла саме на території Гостомельської громади, а якщо її окупують знову?

Ризики є в будь-якій частині України. В громадах, які знаходяться в безпосередній близькості до неєвропейських держав, це більший ризик. Але з іншої сторони, в Бахмутській адміністрації не так багато можливостей вибирати.

“Однозначно питання безпеки будемо закладати в технічні завдання на проєктування: що повинні бути, укриття простори для відновлення, для комунікації, підтримки. Але від такого ніхто не застрахований. Сподіваємось на наші Сили Оборони”, — каже Софія Боднар.

Чим Гостомельський проєкт відрізняється від проєкту в Гощі?

Бахмутська адміністрація вже мала декілька спроб реалізувати ідею побудови житла для бахмутян. Одна з цих спроб – це проєкт в Гощі, на Рівненщині. Тут проєкт стикнувся з тим, що мешканці приймаючої громади, де планувалося будувати, не підтримували цю ідею, і виник соціальний конфлікт. Зараз адміністрація все одно намагається просувати цю ідею і все-таки збудувати житло. Тривають перемовини з Гостомельською адміністрацією щодо ділянки в Гостомельській громаді.

Це інший проєкт, з іншим підходом. 

“Ми зараз працюємо над передпроєктним дослідженням, яке включає питання житла та дослідження ідентичності бахмутської громади, щоб це житло відповідало запитам бахмутян і щоб було реальне відчуття дому навіть у новому місті. У фіналі цього дослідження ми надамо рекомендації бахмутській адміністрації щодо власне інтеграції та щодо проєктування. Ми вважаємо, що однією з причин, чому не вдалося реалізувати минулий проєкт, стало те, що була опущена ця важлива частина — питання інтеграції”, — каже Софія Боднар.

Що таке інтеграція у контексті житла для бахмутян?

“Ми повинні розуміти, що будівництво житла для бахмутян — це фізичне втручання і зміна простору іншої (приймаючої) громади, де вже є свої мешканці, які там, живуть, працюють та проводять свій час. Коли ми заселяємо одну громаду в іншу, ми повинні продумати як вони будуть взаємодіяти між собою, створити умови, в яких би відбувся обмін двох різних ідентичностей, культур, побуту тощо. В кожної громади можуть бути свої травми, свої звички, свої потреби. Важливо дослідити сторону кожної громади, щоби максимально плавно зробити інтеграцію”, — каже Софія Боднар.

Вона наводить простий приклад на основі опитувальника для бахмутян. Виявилося, що багато людей вимушено покинуло своє житло з тваринами, а зараз їм складно знайти оселю, де можна з ними проживати. І це вже конкретний пункт, який можна  взяти в рекомендації для проєктування. Або ж в опитуванні бахмутяни багато згадували про набережну і зв’язок з водою. Це теж може бути важливою частиною, яку треба враховувати, бо це про ідентичність громади.

Окремо самі бахмутяни зазначили, що спираючись на досвід в інших громадах, варто більше промотувати Бахмут та його людей, адже це вигода для двох сторін, якщо громада надає ділянку, то отримує не лише нових мешканців, але й нові робочі місця, покращення інфраструктури й звісно це обмін культурами, а ще активізмом. Через близькість до фронту з 2014 року багато мешканців долучалися до громадського життя й зараз можуть вчити цього інших.

“Мені дуже сильно запам’яталося, що коли ми питали, за чим найбільше сумуєте або які звички, ритуали втратили з переїздом, то дуже багато людей писали, що вони сумують за своїми людьми, що бахмутські люди — особливі й що їх дуже важко замінити. Згадували бахмутяни й про сіль”, — каже урбаністка.

Наступні кроки 

Зустріч завершується обговоренням майбутнього проєкту із розробки рекомендацій для будівництва житла в Бахмуті. Урбаністи пропонують не один формат заселення, а кілька можливих моделей: муніципальне орендне, тимчасове, орендне з правом викупу. Ці моделі будуть в рекомендації для Бахмутської МВА, щодо будівництва та управління житлом.

Окремо наголосили: якщо житло буде муніципальним орендним або тимчасовим  (тобто без права власності), людям про це треба казати чесно й одразу. Це важливо, бо більшість наших ВПО до війни мали свої домівки — 97% бахмутян (дані з опитування). Зараз житло залишилось тільки у 2%, і понад 80% змушені орендувати квартири в інших містах (дані з опитування).

Також пояснили, що місцева влада не впливає на програми компенсації за зруйновані будинки — це повноваження держави. Але громада може допомагати з тимчасовими рішеннями та тримати процес максимально прозорим. 

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Його мета — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

До теми:

Скільки бахмутян проживає в Гостомельській громаді та які осередки для ВПО тут є

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!