Точна кількість зруйнованих будівель у Бахмуті як і в Україні в цілому залишається невідомою через постійне оновлення цієї цифри і неможливість зібрати повні дані. Редакція «Бахмут.IN.UA» дізналася, як українці на деокупованих та відносно безпечних територіях вже розпочали відбудову своїми руками, що пропонує держава і який досвід можна перейняти Бахмуту, а бахмутянам допомогти відновити рідне місто за допомогою смартфона.
БУР почався зі сходу
Волонтерська організація «Будуємо Україну разом» (БУР) працює в Україні з 2014 рокуі. Проєкт був створений як об’єднання ентузіастів, котрі готові своїми руками відбудували чи зводити з нуля зруйновані у війні з росією будівлі. З того часу активісти розвивалися, залучали нові інвестиції та стали як ніколи затребувані після 24 лютого.
На своїх сторінках у соцмережах волонтери БУР регулярно діляться успіхами та проблемами, розповідають про виконану роботу. За словами глави проєкту Юрія Дідули, наразі члени організації зосереджені на приведенні в житловий стан гуртожитків у західних регіонах країни та відновленні зруйнованих будівель на деокупованих територіях. Завдяки цьому переселенці зможуть жити у прийнятних умовах до кінця війни, а мешканці Чернігівської та Харківської областей – повернутися додому.
З моменту створення організації в БУР вдалося залучити понад п’ять тисяч волонтерів. Свого часу вони допомагали відбудовувати Слов’янськ, Краматорськ, Світлодарськ та інші прифронтові міста. Влітку цього року вони взяли участь у відновленні будівлі підрозділу ДСНС у Макарові.
Раніше активістів запрошували місцеві територіальні громади, які хотіли не просто відбудувати приміщення, а й залучити до міста молодь, що вигідно з туристичної та репутаційної точки зору. Нині ж волонтери розуміють, що багато жителів східних регіонів «не знають, за що братися», тому в БУР мають намір самостійно приїжджати до зруйнованих населених пунктів з власними людськими ресурсами та матеріалами.
Приєднатися до команди може будь-хто старше 18 років. Для цього необхідно заповнити анкету на сайті організації та обрати одне з міст, в якому зараз працюють волонтери. Протягом усієї програми організатори забезпечують проживання, харчування та розважальну програму. Членський внесок для кожного нового учасника складає 400 гривень.
Людям, які розбирають завали, складніше «щось втюхати»
Крім того, у серпні журналісти «Бабеля» докладно розповіли про самоорганізацію мешканців Чернігівської області, які вирішили власноруч відновити зруйновані через війну будівлі. До них приєдналися волонтери громадської організації «Бо можемо». Член об’єднання Андрій Галюга розповів, що поки що добровольці розбирають завали постраждалих будівель, а відбудову розпочнуть дещо пізніше.
«Наше завдання – дати надію. Коли людина приходить на згарище свого будинку, вона розгублена. Але згодом бачить підтримку, бачить, що її не забули. Ідея руху – довести, що ось так можна. За нашим прикладом вже організуються в інших районах та селах. Не треба тільки чекати на гуманітарку і стояти з простягнутою рукою. Треба гуртуватися. Приходять та приїжджають сусіди, друзі, незнайомці», – розповів Галюга.
За його словами, окрім практичної допомоги та підтримки один одного, спільна робота місцевих жителів несе користь і у довгостроковій перспективі: людям, які самі на щось здатні, «складніше буде потім на виборах щось втюхати», – стверджує він. На думку активіста, це один з чинників формування громадянського суспільства.
Відбудову фінансує Європейський інвестиційний банк
Міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов 13 вересня взяв участь у спільному звіті щодо оцінки нинішніх потреб для відновлення України (RDNA). У Брюсселі українські та європейські політики обговорювали відновлення житлового фонду й пам’яток архітектури. Але зведення перших, звісно, у пріоритеті. Про те, як переселенці можуть отримати тимчасове житло, ми писали у попередньому матеріалі.
«План, який розробив Уряд, зараз має у фокусі насамперед деокуповані, безпечні та підконтрольні території, де вже не ведуться бої та не дістає звичайна артилерія. Території, куди повертаються українці. План Уряду включає відновлення критичної, соціальної та житлової інфраструктури», – сказав він на зустрічі.
Олексій Чернишов (на передньому плані)
У серпні міністерство розвитку громад та територій оголосило конкурс на відбір анкет для участі у «Програмі відновлення України». Європейський інвестиційний банк виділить 340 мільйонів євро на відновлення соціальної інфраструктури та об’єктів житлово-комунального господарства. Йдеться про регіони, які найбільше постраждали від військових дій, а також про ті області, куди поїхало найбільше переселенців.
На першому етапі переможець конкурсу отримає на фінансування проєкту 200 мільйонів євро. Щоб подати заявку, будівля, яку потрібно відновити чи збудувати з нуля, має перебувати у комунальній власності або бути переданою державі на наступні 20 років.
Крім того, місцевий бюджет повинен мати можливість приєднатися до фінансування проєкту, сплачувати ПДВ, комісію за конвертацію валюти, страховку та забезпечувати авторський нагляд. Також місцеві органи влади мають утримувати об’єкт під час його цільового використання.
Будівництво або відновлення будівлі може тривати від одного до трьох років, а під час розробки проєктної документації мають бути враховані суспільні інтереси.
«Зокрема, це оновлення чи будівництво нових навчальних закладів, ЦНАПів, медичних чи адміністративних установ. А також капітальний ремонт чи реконструкція критичної інфраструктури та будинків для проживання переселенців», – зазначив Чернишов.
Гостро стоїть і питання фінансуванням матеріалів, які необхідні для відновлення наявних чи будівництва нових об’єктів інфраструктури. Щоб запобігати дефіциту, заступниця міністра розвитку громад та територій Наталія Козловська регулярно бере участь у засіданнях Оперативного штабу з забезпечення будівельними матеріалами. За її словами, найбільш постраждалі від війни регіони зараз потребують скла, покрівельних та теплоізоляційних матеріалів. Натомість будівельному ринку існують проблеми з матеріалами.
Також Олексій Чернишов у розмові із журналістами згадав особливу сучасну технологію відновлення зруйнованих будинків – нарощування моноліту. За його словами, саме у такий спосіб в Києві вже почали відбудовувати постраждалі від обстрілу будівлі. Однак розкривати деталі інноваційного методу він відмовився.
Який досвід варто запозичити у Бучі?
ЗСУ звільнили Бучу у квітні цього року, але перші завали почали розбирати лише у липні. Місцевим радам знадобився якийсь час, щоб знайти інвесторів для таких об’ємних демонтажних робіт. За словами мера міста Анатолія Федорука, значну допомогу в цьому надали благодійні фонди GEM та Life Quality Found.
Зруйновані під час окупації населені пункти Київської області ще не почали відновлювати об’єкти архітектури, оскільки у пріоритеті – вирішення першочергових соціальних проблем. Після закінчення війни у таких самих умовах опиниться і Бахмут.
Вже в серпні стало відомо про підписання мером Бучі угоди з благодійною організацією «Фонд БалбекБюро», яка взяла на себе зобов’язання за сто днів побудувати модульне містечко нового типу. Перші 15 сімей, які поселять у житлові блоки, зможуть також користуватись коворкінгами на першому поверсі.
Окрім цього, міжнародні благодійні організації та іноземні будівельні фірми регулярно пропонують свою допомогу з матеріалами та безпосередньо будівництвом нових житлових будинків на заміну зруйнованим. Всі такі проєкти зараз перебувають на етапах підготовки або початку спорудження будівель, проте без масштабної кампанії з привернення уваги громадськості до проблем міста це було б неможливо.
Одним зі способів вдалого залучення коштів і проведення інформаційної кампанії став випуск пам’ятних монет про трагедію Бучі. Ідея належить місцевим жителям, тому адміністрації міста передадуть лише п’яту частину виручених коштів.
Меру Бучі та його помічникам вдалося домогтися передачі екскаваторів та іншої необхідної техніки. У червні «Червоний хрест» передав місту три екскаватори. Вже за місяць Буча отримала ще один екскаватор та сміттєвоз.
В Ірпені працюють добровольці, а влада стукається у всі двері
Проте в Ірпені показали, що на перших етапах ентузіазм також може стати дієвим інструментом. Так, наприкінці липня місцеві добровольчі батальйони зібралися разом, щоб розібрати завали та розпочати підготовку до відновлення пошкоджених будівель. За належної старанності та бажання відбудувати рідне місто бахмутяни могли б повторити досвід мешканців Ірпеня.
У липні мер Ірпеня Олександр Маркушин розповів про укладання побратимства з європейськими містами. Як наслідок, португальське містечко Кашкайш виділило 500 тисяч євро на відновлення одного з дитячих садків Ірпеня. Допомога настільки суттєва, що на території установи планують створити басейн. Згідно з попереднім планом, при такому фінансуванні відбудова має тривати всього кілька місяців.
Своєю чергою підписання Меморандуму про співпрацю з Асоціацією мерів Франції дозволило адміністрації Ірпеня провести своєрідний тендер на безкоштовне
відновлення багатоповерхових будинків. Проєкт презентували міжнародним партнерам, після чого кожен з них міг запропонувати свій варіант, оцінити власні можливості та приєднатися до відновлення міста. За таким же принципом мер Ірпеня заручився підтримкою американського міста Мілуокі та німецького Борна.
Крім того, після багаторазових переговорів з приватними забудовниками України політики й активісти міста змогли домовитися про передачу різних обсягів цегли та інших матеріалів. Голова інвестиційної ради Ірпеня Володимир Карплюк розповів, що заявки на фінансування відновлення квартир та будинків можуть подавати як місцеві політики від імені громадян, так і самі місцеві жителі.
Чого бракує на рівні законодавства?
Але це стане можливим, коли держава остаточно визначить порядок компенсацій за капітальний ремонт та будівництво з нуля, а також схвалить цільове фінансування конкретного населеного пункту. Поки що існує лише алгоритм виплат за частковий ремонт, заміну вікон тощо. За словами Карплюка, розраховувати на державу до закінчення активних бойових дій не слід, оскільки значна частина бюджету йде на оборонно-промисловий комплекс.
Тому фінансування капітальних будівельних чи ремонтних робіт поки що можливе за двома сценаріями: залучення іноземних інвесторів чи очікування вдалого моменту, коли уряд зможе дозволити собі такі витрати. У другому випадку йдеться про невизначений період після закінчення війни.
Чи можливо відбудувати пам’ятки архітектури?
Набагато складніше розробити план відбудови рідкісних архітектурних пам’яток. Причин у цього кілька: різний ступінь руйнування, потреба в індивідуальному підході, низький рівень пріоритетності. Бо у випадку з архітектурними пам’ятками це буде не відбудова, а реконструкція. Ще до війни для залучення організацій, які мають дозвіл та досвід, потрібно було досить довго чекати.
Пошкоджений ворожими обстрілами Харківський національний університет імені Каразіна
Однак саме за визначними пам’ятками українці в евакуації сумують найбільше, саме з ними асоціюють рідні міста та власну ідентичність. Ми спробували дізнатися, хто вже зараз готується до будівельних робіт над об’єктами столітньої давності. Знайшли лише кілька ентузіастів і всього одну таку ініціативу, яку фінансує держава.
3D моделі допоможуть при відбудові пам’яток архітектури
Серед них столичний архітектор Сергій Ревенко, котрий вже прославився завдяки проєкту «Scan UA». За допомогою квадрокоптера, лазерного сканування та безлічі фотографій з різних ракурсів він намагається зафіксувати напівзруйновані архітектурні пам’ятники, щоб створити на їх основі 3D-моделі та в майбутньому допомогти у відновленні будівель. Спочатку Сергія залучили до виконання такої роботи перед створенням меморіального комплексу біля знаменитого Ірпінського мосту.
Так зародилася ідея створити віртуальну базу унікальних будівель, що постраждали від війни. Наразі будь-який бажаючий може переглянути тривимірні моделі восьми будівель та монументів, у розробці знаходяться ще понад 20. Сергій розповів журналістам, що був вражений масштабами руйнувань культурної спадщини України. У вільний час він намагається зафіксувати якнайбільше об’єктів. Один із них – Вознесенська церква у селі Лукашівці, що на Чернігівщині.
«Росіяни влаштували в ній склад боєприпасів, які українським військовим довелося знищити. Внаслідок обстрілів та пожеж були сильно пошкоджені стіни та дах, вибиті вікна», – ділиться він.
Ревенко вважає, що детальні 3D моделі повинні допомогти при відбудові пам’яток архітектури. Якщо на пошук фінансування знадобиться занадто багато часу і врятувати ці будівлі не вдасться, тривимірні зображення можуть стати єдиним місцем, де можна буде насолодитися визначними пам’ятками.
В Україні створюють перелік пошкоджених культурних пам’яток
Міністерство культури та інформаційної політики України також розробило платформу, на якій будь-хто може внести дані про пошкоджені об’єкти культурної спадщини. Проєкт «Збережіть українську культуру» зазначає, що кошти будуть спрямовані на охорону, евакуацію, оцифрування, захист та збереження культурних цінностей, підтримку діяльності закладів культури та мистецтва, креативних індустрій, котрі пошкоджено або зруйновано внаслідок бойових дій під час російської війни проти України.
Від ворожої агресії вже постраждали понад 400 українських об’єктів та пам’яток культури й архітектури. Ще більше перебувають під щоденною загрозою бомбардувань з боку росії. Метою проєкту є привернення уваги до військових злочинів країни-агресора в Україні, відновлення та збереження об’єктів культурної спадщини України, які постраждали від військової агресії та загалом популяризації української культури у всьому світі.
Окрім того, автори ініціативи розраховують задокументувати злочини рф проти українських архітектурних шедеврів й залучити меценатів, донорів, представників світових урядів до збереження української культурної спадщини та для їх відновлення.
«Центри багатьох міст серйозно пошкоджені. У деяких з них є об’єкти та пам’ятники, які датуються XI століттям. Це цілий культурний прошарок, який зараз опинився під загрозою», – процитувало Міністерство культури директора центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Лазара Елунду.
Творці згаданого вище проєкту підготували й базу постраждалих архітектурних цінностей з англійським перекладом на окремому сайті. Автори вважають, що розголошення допоможе швидше зібрати кошти на їхнє відновлення. Посеред іншого, до переліку потрапили бахмутська мечеть Бахмут-1.
Мечеть Аль-Кадар
Міжнародні ініціативи відновлення культурної спадщини
Частину постраждалих будівель справді вдасться відновити, проте деякі з них доведеться зводити з нуля. Допомогти зі створенням комфортних для українців умов вже пообіцяв відомий японський архітектор Хірокі Мацура. У нашій країні його знають завдяки головній площі UNIT.City у Києві. Він же розробив новий дизайн для культового в Баку комплексу «Моноліт».
Оновлений проєкт «Моноліту»
Головний принцип роботи Хірокі Мацури – не створювати повністю новий міський простір, а вписати його в існуючі реалії й максимально гармонійно поєднати з природними елементами та історичною забудовою. Друге фундаментальне правило, яке він популяризує у своїх проєктах «MADMA urbanism+landscape» та «MASA architects» – простота та комплексний підхід. Задум має бути таким, щоб його могли планомірно втілити різні підрядники за 40 та навіть 50 років.
UNIT.City
Насамперед Хірокі Мацура візьме участь у відбудові Ірпеня – про це вже домовився міський голова Олександр Маркушин. Потім архітектор зможе розглянути ще кілька пропозицій роботи від представників українських територіальних громад.
Досвід Бахмута за часів Другої світової війни
Ми вже писали про досвід колективного відновлення бахмутських архітектурних шедеврів у минулому матеріалі. Завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Аркадійович Корнацький розповів журналістам, що після Другої світової війни більшість будівель міста без проблем відновили, частину з них замінили на нові. Одна з найбільш постраждалих будівель, що вистояла до нашого часу – бахмутський Палац культури імені Мартинова.
У період окупації будівля палацу повністю вигоріла всередині, частина стін обсипалась. З 1945 до 1948 року ремонтні роботи велися так званим методом «народного будівництва». Тобто, кожне підприємство та громадянин міста тією чи іншою мірою брали участь у постачанні необхідних матеріалів чи безпосередньо у будівельних роботах.
Сьогодні будівля опинилася в подібній ситуації після обстрілу армії рф, повністю вигоріла концертна зала та суміжні приміщення.
Долучитися до відновлення архітектурних пам’яток можна вже зараз
Починаючи з 2010 року, Вікіпедія щорічно проводить фотоконкурс «Вікі любить пам’ятники» (Wiki Loves Monuments). Книга рекордів Гіннеса визнала ініціативу найбільшим фотоконкурсом у світі, лише в Україні за останні 10 років 350 тисяч громадян поділилися фотографіями понад 39 тисяч пам’яток архітектури. Зокрема, можна завантажувати знімки будинків, палаців, монументів тощо.
Церква Різдва. Новобіла. Найкраще фото Луганської області. Фото: Андрій Шейко
Подати заявку можна з 1 до 31 жовтня, участь можуть взяти усі охочі. Через військову агресію росії цього року умови конкурсу для України змінили: завантажити можна лише фото, зроблені до 23 лютого включно. Головна умова – фотографії або відео повинні бути власного авторства та виконані з дотриманням технічних тонкощів.
Переможці отримають цінні призи й зможуть представити свої роботи на міжнародному рівні. Потім, за бажання, можна направити виручені кошти у фонд розвитку свого міста або створити власну благодійну організацію. Також є спеціальні номінації: можна завантажити в базу найбільшу кількість фотографій пам’яток архітектури у своєму регіоні або взяти участь у конкурсі вперше, це теж дасть певні переваги.
Палац. Самчики. Найкраще фото Хмельницької області. Фото: Сергій Зисько
Представники Вікіпедії в Україні зазначають, що зараз конкурс має особливе значення, оскільки війна з росією вже знищила безліч визначних споруд. Можливо, випадковий вдалий знімок у чиємусь телефоні – єдиний шанс насолодитися визначною пам’яткою архітектури, яку вже не вдасться відновити. Тому, окрім можливості допомогти у відбудові міста, кожен учасник конкурсу робить цінний внесок у збереження таких об’єктів хоча б у віртуальній бібліотеці.
Головне фото: об’єднання «Бо можемо»
Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.
