Карта бойових дій — один з ключових онлайн-інструментів, що допомагає українцям у складний період війни відслідковувати ситуацію на лінії фронту, оперативно реагувати на зміни та забезпечувати власну безпеку і безпеку своїх близьких.

Така інтерактивна карта дозволяє бути постійно в курсі подій, отримувати актуальну інформацію та оцінювати загрози у режимі реального часу.

Роль карти бойових дій у сучасних умовах

У сучасних умовах військового конфлікту можливість оперативно отримати інформацію щодо ходу подій стала життєво необхідною практично для кожного.

Карта бойових дій допомагає не просто отримати повідомлення про ситуацію на фронті, але й візуалізувати її на графічній мапі.

Використовуючи такі ресурси, люди можуть зрозуміти реальний масштаб напруженості та визначитися з безпечним маршрутом при перетині ліній фронту, евакуації чи поїздці навіть у безпечні регіони.

Важливо зауважити, що карти створюються як на підставі відкритих офіційних джерел, так і на основі свідчень волонтерів, журналістів, військових експертів та місцевих жителів.

Першочерговим завданням карти бойових дій є саме надання вірогідної і перевіреної інформації, а також максимальна прозорість щодо походження цих даних.

Основні функції та переваги інтерактивних карт бойових дій

Сучасні карти бойових дій дозволяють відслідковувати поступ військ, фіксувати і позначати місця обстрілів чи військових зіткнень.

Найчастіше такі карти доступні не лише на комп’ютері, але й як мобільні додатки, що дозволяє перебувати у курсі ситуації практично будь-де та будь-коли.

Особливо важливою перевагою є інтерактивність, тобто можливість поступового збільшення деталізації та перегляду додаткових даних — позначення місцевостей, кількість нападів, оперативні новини та навіть адресу отримання гуманітарної допомоги.

За допомогою таких карт користувач може:

– визначити безпечні шляхи для переміщення,

– проаналізувати напрямки наступу чи відступу військ,

– дізнатися, які райони постраждали від бойових дій,

– отримувати попередження про повітряні атаки та обстріли.

Це значно посилює інформованість громадян, сприяє прийняттю швидких рішень та дозволяє уникнути небезпечних ситуацій.

Безпека особистих даних та інформації

Щодо питання безпеки даних користувачів, більшість популярних карт містять сувору політику конфіденційності, тому користувачі можуть бути впевнені в збереженні своєї приватності.

Проте, експерти радять користувачам бути уважними до ресурсів і отримувати інформацію лише з надійних та перевірених джерел — це дозволить уникнути ризику дезінформації, яка, на жаль, також може траплятися в умовах війни.

Як аналізувати інформацію з карти бойових дій

Користуючись картою, важливо розуміти, що зведення на карті — це лише оперативна інформація, яка швидко змінюється.

Для максимально ефективного використання карти варто:

– регулярно оновлювати інформацію,

– порівнювати її з офіційними джерелами,

– використовувати кілька карт для перевірки даних.

Поєднуючи різні джерела інформації з офіційними повідомленнями представників влади, з’являється можливість максимально точно зрозуміти актуальну ситуацію на фронті.

Популярні та перевірені карти бойових дій в Україні

Серед популярних ресурсів, які широко використовуються в Україні, можна виділити такі інтерактивні карти, як Deep State Map Live, Liveuamap та карту «Тривога».

Вони створюються та підтримуються завдяки зусиллям волонтерів, журналістів і представників української IT-спільноти і мають добру репутацію та перевіреність у суспільстві.

Цінність таких ресурсів полягає також і в тому, що вони постійно оновлюються, оглядаються експертами та враховують новини і редакторські уточнення, що робить їх справді надійним джерелом інформації в умовах воєнного часу.

Висновок

У контексті війни та постійних викликів, з якими стикаються українці, карта бойових дій сьогодні є вагомим інструментом для збереження поінформованості, безпеки і психологічного спокою.

Використовуючи карти правильно і раціонально, можна значно зменшити ризики та підвищити рівень власної та загальної безпеки у регіонах, охоплених бойовими діями.

Тому важливо навчитися ефективно працювати з такими ресурсами, аби максимально убезпечити себе у складні історичні часи.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Після деокупації територій відбувається не тільки розмінування та в’їзд у місто української влади та правоохоронних органів, але й починається важливий етап — пошук та ексгумація тіл цивільних та військових. На прикладі Харківщини ми дізналися, як це відбувалося у селі Мала Рогань, про ці процеси розповів Сергій Прокопенко, харківський журналіст та головний редактор локального видання Gwara Media, а про пошуки тіл військових безпосередньо на Донеччині, зокрема й в Бахмутському районі, розповів Олексій Юков, член пошукового загону “Плацдарм”.

Чи можуть бути цивільні корисними при пошуку тіл, куди передають тіла, та до чого потрібно готуватися вже зараз — читайте у матеріалі.

Яка ситуація в Бахмуті

Зараз Бахмут окупований, а до міста немає доступу. На момент окупації, а це весна 2023 року, тут ще залишилися цивільні, люди з різних причин ухвалили рішення не евакуюватися попри всі заклики від влади та волонтерів. Вже згодом російські окупанти почали публікувати повідомлення про знаходження тіл цивільних за різними адресами. Першого лютого 2024 року окупанти надіслали фото приватного будинку на вулиці Сибірцева та повідомили, що знайшли там тіло жінки.

Пропагандисти ще у 2023 році обіцяли розпочати в Бахмуті розмінування, а відтак й пошук тіл, втім жодних пошуків тіл, звісно, не було. Крім руїн, зруйнованих життів та смертей, росія не принесла нічого. 

У кінці березня 2024 року загарбники знову показали кадри з приватного будинку в Бахмуті, де знайшли тіла вбитих своїми ж військами цивільних. Росіяни показали наслідки свого вторгнення — рештки тіл бахмутян у підвалі. Останки, ймовірно, пролежали там близько року.

Вже зараз можна говорити, що після деокупації Бахмута останки людей будуть знаходити у різних місцях, й вже зараз потрібно готуватися до цього процесу.

Пошукова група “Плацдарм”: пошуки тіл на Донеччині

Керівник пошукової групи “Плацдарм” Олексій Юков вже не перший рік разом з іншими волонтерами займається пошуком та ексгумацією тіл військових, як український, так й російських. Група “Плацдарм” працювала безпосередньо у районі Кліщіївки, Курдюмівки та Андріївки. Звідси вивозили рештки тіл та передавали у морг. Олексій пояснює, що це дуже не легка робота не тільки морально, але й фізично, адже російські FPV-дрони не дозволяють працювати, волонтери ризикують життям, щоб повернути додому загублені душі.

Однак, за час своєї роботи він зустрічав й тих осіб, які намагалися нажитися на родичах зниклих безвісти військових, виманюючи у людей кошти. Тому слід обережно ставитися до всіх дзвінків та повідомлень, які ви отримуєте від незнайомих людей. 

На думку Олексія цивільні можуть бути корисні у пошуку тіл інформаційно, тобто повідомляти, де бачили тіло, давати точну локацію тощо. 

“Багато хто хоче допомогти. Втім якщо ми будемо долучати просто людей, які в цьому нічого не розуміються, то можемо накоїти лиха”, — пояснює співрозмовник. 

Крім того, далеко не кожен цивільний зможе брати участь у пошуку чи ексгумації тіл, адже є багато факторів, до яких не можливо звикнути й вони можуть шокувати: трупний запах, останки людей, які вже почали розкладатися тощо, тому потрібна ще й психологічна витримка. Співрозмовник додає, що допомагає відволіктися від важкої праці — робота з діткамию. Олексій Юков також тренер з таїландського боксу й навчає маленьких українців:

“Ми проводимо фізичні та медичні тренування для дітей. Тобто, накладання турнікетів, щоб діти могли, якщо, не дай Боже, станеться лихо десь поруч або з ними, надати собі чи своїм близьким допомогу. Я вважаю, що психологічний стан вирівнюється завдяки спілкуванню з дітьми. Це мертве і живе, минуле і майбутнє. Оці ці моменти, вони дуже допомагають. Це усвідомлення, що ти десь там загубився на війні, а що ти ще живий”.

Як організовують процес пошуку тіл на деокупованих територіях

Насамперед — це зона відповідальності поліції та прокуратури, які безпосередньо займаються пошуками та ексгумацією тіл, а також фіксують воєнні злочини, що були вчинені на деокупованих територіях. Олексій Юков пояснює, що їх група співпрацює з іншими організаціями, які також шукають тіла, волонтери допомагають один одному.

“Розкопками допомагаємо, тому що в нас є спеціалісти, це археологи. Фактично, люди, які можуть правильно розчистити рештки, не втратити якісь елементи, які можуть бути дуже важливі, наприклад, це актуально для фіксації воєнних злочинів: відстріляні гільзи, кулі, які могли бути в тілах. Тобто всі ці дрібнички важливо не втратити у ході роботи”, — каже Олексій Юков.

Та додає, що “Плацдарм” співпрацює з поліцією, а також з Генеральним штабом.

“Якщо потрібна допомога, то цивільна військова адміністрація може звернутися до поліції, Генерального штабу або напряму до нас. Ми завжди відкриті для діалогу і для співпраці. Вже неодноразово співпрацювали із Донецькою обласною адміністрацією стосовно пошуку загиблих, жодних проблем у цьому немає. Важливо розуміти, що ми займаємося пошуком тіл військових, а поліція, наприклад — цивільними особами, які загинули внаслідок бойових дій. Але завжди пересікається, бо ми ж розуміємо, що це війна. І на війні можуть бути в одній ямі, як цивільні, так і військові. Тобто тут треба чітко розуміти, як правильно відпрацювати дану локацію”, — поясню Олексій Юков.

Ексгумація тіл на Харківщині

Сергій Прокопенко — головний редактор харківського видання Gwara Media, йому довелося побачити процес ексгумації тіл на власні очі, адже він висвітлював новини з деокупованих територій.

“Перший раз я побував на ексгумації десь весною 2022 року (ред. село звільнили 25 березня), коли докупували селище Мала Рогань. Я до цього ніколи не був на ексгумації. У селищі ми були присутні при виявленні тіл цивільних в приватному будинку. Там була пара, дружина чоловіка мала поранення в око, і їй не могли надати медичну допомогу. Вона полежала деякий час та загинула, чоловік закопав її у дворі. Це було найстрашніше, що я міг уявити. А потім я побачив ще страшніші речі”, — пригадує у розмові Сергій Прокопенко.

Він додає, що при ексгумації була слідча група прокурорів і криміналістів. Вони прийшли на город, де закопали загиблу та почали її відкопувати. Тіло жінки дістали з могили, вона була загорнута у ковдру.

“Тіло було білого кольору. Це було дуже страшно, був сильний запах. Її забрали в мішок і відвезли. Все фотографувала поліція, знімали на фото й те місце, де в неї було око. Тому я це все запам’ятав, цей запах переслідував мене кілька днів. Але я знаю, що це не так ще страшно. Бо люди були в страшніших місцях”, — каже Сергій.

Під час ексгумації на Харківщині команда Сергія зняла документальний фільм “Атака на цивільних”. Gwara Media досліджувала тему воєнних злочинів 

“Документування цього процесу підвищує довіру до всього, що відбувається. Це є стимулом для діалогу і створення контексту для правосуддя і правозахисного процесу. Також, це питання національної ідентичності і історичної пам’яті”, — розмірковує Сергій у розмові. 

Він пояснює, аби потрапити на деокуповані території потрібно пройти кілька етапів, зокрема – це слідування за представниками правоохоронних органів, поліції, СБУ, прокуратури. Вони першими потрапляють у такі міста та села, роль військової адміністрації тут не настільки важлива.

Чим можуть бути корисні цивільні при ексгумації?

Сергій погоджується з думкою Олексія Юкова про те, що цивільні можуть бути інформаторами, але також бути задіяними, як свідки воєнних злочинів. Мова йде про тих людей, які перебували в окупації та могли бачити те, що відбувається.

Якщо територія вже безпечна для цивільних, то вони також можуть допомагати копати, аби витягувати людей з братських могил.

“Ця чорна робота найважча, значна її частина робиться руками невідомих для суспільства людей, зморених сонцем”, — Сергій Прокопенко, редактор Gwara Media.

Редакція не володіє достовірною інформацією, чи залишилися зараз у Бахмуті цивільні, на момент окупації вони ще були у місті. Потім окупанти регулярно подавали списки тих, кого вивезли до непідконтрольних Україні територій, доля цих людей здебільшого лишається невідомою.

У вересні 2023 року ми зафіксували один з останніх списків вивезених з Бахмута, а в березні 2024 року росіяни повідомили, що вивезли людей з Іванівського, це село неподалік від Бахмута. Ймовірно, що саме ці люди могли бути свідками російських воєнних злочинів, зокрема й вбивства цивільних, останки яких й показують росіяни.

Примітка. Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Читайте також:

• Освітній скринінг та протидія російським наративам: чи готові Бахмутські школи до навчання дітей з деокупованих територій
• Як росіяни зомбують дітей на ТОТ та популяризують війну серед молоді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!