Олександр шатов регулярно фігурує в новинах окупаційної влади. Він є “мером” окупованого міста Шахтарськ на Донеччині. Очолює місто він з 2019 року.

Звідки родом олександр шатов та як він став “мером”? Редакція зібрала детальне досьє на колаборанта.

Олександр шатов: чим займався до 2014 року

У біографії олександра шатова, опублікованій на окупаційних органах влади, вказано, що він народився 11 вересня 1975 року. Родом він з міста Шахтарськ.

Має повну вищу освіту. У 2007 році завершив навчання в Донецькому національному університеті, отримав диплом магістра з маркетингу.

Свою трудову діяльність розпочав у 1994 році. Його першою посадою був гірник підземний очисного вибою. Потім працював заступником начальника комерційного відділу промислово-торгової фірми “Альянс”, інженером комерційного відділу закритого акціонерного товариства “Донбас-Постачання”, директором підприємства ТОВ “Україна – К”.

У Шахтарську він був відомим ще й як підприємець. Шатов володіє мережею магазинів будтоварів “Мастерок”.

2010 року олександр шатов розпочав політичну кар’єру. Він був обраний депутатом Шахтарської міської ради від “Партії регіонів”. Також його призначили заступником голови Шахтарської міської адміністрації.

Олександр шатов: кар’єра в “днр”

Російські бойовики та так звані “ополченці” захопили Шахтарськ у 2014 році. 21 вересня 2014 року українські війська вимушено відійшли з міста.

Після приходу окупантів олександр шатов одразу ж перейшов на їхній бік і став співпрацювати з владою так званої “днр”. Він зберіг свою колишню посаду в адміністрації — був заступником голови. Також шатов став членом громадського руху “донецкая республика” — так званої “політичної сили днр”, до якої входять майже всі політичні діячі окупованої Донеччини.

У січні 2019 року ватажок “днр” денис пушилін призначив олександра шатова головою адміністрації міста Шахтарськ. З тих пір він фактично став так званим “мером” Шахтарська.

Після початку повномасштабного вторгнення шатов пішов вгору “кар’єрними сходами”. 28 вересня 2023 року, за ініціативи пушиліна, депутати Шахтарської міськради обрали шатова головою Шахтарського муніципального округу. В цю нову адміністративну одиницю разом із Шахтарськом входять 68 населених пунктів. Вони підпорядковуються адміністрації, якою й керує шатов.

Шахтарськ в окупації

Під час бойових дій 2014 року в Шахтарську були сильно пошкоджені міські комунікації. За 10 років окупації мережі так і не були повністю відремонтовані.

Однією з головних проблем для мешканців Шахтарського “округу” є водопостачання. Люди досі скаржаться на відсутність води. Її подають за графіком або підвозять на місця в автоцистернах. Примітно, що сам “мер” звинувачує у відсутності води суху погоду, а не на бездіяльність “влади”, яка досі не змогла відновити мережі.

Проблеми є і з вуличним освітленням. На сьогодні в Шахтарську є райони, які не освітлюються й досі. Допомагають з обладнанням мереж вуличного освітлення російські спеціалісти з сахаліна. Наприклад, цьогоріч хочуть провести світло на стадіонах навчальних закладів і у приватному секторі.

Цікавим є те, що у відбудові Шахтарська шатову допомагають не окупаційні органи влади, а росіяни з далекого сахаліна. Саме сахалінці ремонтують житлові будинки, навчальні заклади і будують дитячі майданчики.

Натомість шатов займається пропагандистською роботою з дітьми. Він намагається наблизити школи до російських стандартів, а дітей виховують у дусі “російського патріотизму”.

Сам олександр шатов займається паспортизацією дітей. За його ініціативи в Шахтарську діє рух “движение первых”, у межах якого юним шахтарцям видають російські паспорти. Робить це особисто олександр шатов.

Окрім цього, олександр шатов працює над пропагандою дорослого населення Шахтарська. Він особисто фінансує видання проросійської газети «Знамя победы».

Наразі в обов’язках олександра шатова — організація роботи органів окупаційної влади, допомога ворогу утверджувати режим окупації та імітація для пропагандистських медіа інтеграції захоплених міст до країни-агресора.

Олександр шатов про Бахмут

Влада “днр” внесла Бахмут і всі населені пункти Бахмутського району до зони відповідальності адміністрації Шахтарська. Така схема управління, за словами шатова, діятиме доки в Бахмуті не сформують окупаційні органи влади.

Також шатов в інтерв’ю російським пропагандистам говорив про відбудову Бахмута. Це, ніби, має статися після того, коли в місто вже можна буде заїхати. Він стверджував, що після цього місто буде обстежено і тоді окупаційна влада вирішить його долю. Про конкретні заходи з відбудови він нічого не зазначив.

Також шатов обіцяє бахмутянам компенсацію за зруйноване житло. Втім, її теж обіцяють виплатити після того, як в Бахмут “зайде” окупаційна влада.

Після окупації Бахмута Шахтарськ став великим “хабом”, куди російські військові звозять бахмутян. Так звана “евакуація” розпочалася в лютому 2023 року.

За словами шатова, в місто “евакуювали” тисячі людей з Бахмута і Соледара. Тут для них, нібито, облаштували комфортні місця тимчасового розміщення. Втім, реальність інша. Людей селять у великі спільні приміщення, найчастіше у спортзали, і дають місця на матрацах. Окупанти вкрай рідко викладають фото житла, де розміщують людей евакуйованих з України.

Олександр шатов: кримінальні справи

Служба безпеки України зібрала доказову базу на олександра шатова. Є прямі докази, що він співпрацює з ворогом.

Шатову заочно повідомили підозру в добровільному зайнятті посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. За це йому загрожує до десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

Читайте також:

• Хто така елеонора федоренко: досьє на чиновницю “днр”, яка займається депортацією українських дітей
• Хто така наталія никонорова: досьє на сенаторку росії від “днр”
• Хто такий іван приходько: досьє на мера окупованої Горлівки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

12 років тому, 17 квітня 2014 року, в нині окупованій Горлівці пройшов проукраїнський мітинг. Люди, які були проти самопроголошеної влади “днр” виступили з мирним протестом. Одним із тих, хто намагався відстояти українську незалежність, був Володимир Рибак — депутат Горлівської міськради. За свою проукраїнську позицію та відкрите протистояння бойовикам “днр” його викрали та закатували. Загибель Володимира Рибака визнана однією із перших втрат серед мирних жителів Донеччини та сьогодні є символом спротиву окупації.

Спогадами про Володимира Рибака та квітневі події 2014 року в Горлівці з редакцією Бахмут IN.UA поділилася Галина Докашенко — горлівчанка, завідувачка кафедри історії історії імені професора Віктора Докашенка Горлівського інституту іноземних мов.

Спогади про Володимира Рибака, мітинг 17 квітня 2014 року

Галина Докашенко — педагогиня, історикиня з Горлівки. Вона була свідком подій весни 2014 року, коли Горлівку захопили бойовики так званої “днр”. Пані Галина каже, що особисто не була знайома з Володимиром Рибаком, але знала про його активну проукраїнську діяльність, якою він займався до 2014 року.

“До цих подій я особисто не була з ним знайома, але знала, що він був одним із найактивніших депутатів міської ради, він належав до “Батьківщини”. Завжди у пресі давали інформацію про кожне засідання міськради, і я бачила, що Володимир Рибак дуже активно виступав. У нього завжди, навіть до подій 2014 року, була відверта проукраїнська позиція”, — каже Галина Докашенко.

17 квітня 2014 року в Горлівці відбувся мирний мітинг, організований на підтримку міського голови Євгена Клепа. Тоді місцеві жителі вийшли з плакатами до міськради, виступаючи на підтримку законно обраної української влади. Серед мітингарів була і Галина Докашенко разом з колегами і студентами.

“Мітинг 17 квітня я достатньо добре запам’ятала. Можливо тому, що саме на цьому мітингу почалась словесна перепалка щодо мера. Місцеві жителі виступали за законно обраного, легітимного мера Євгена Клепа. А бойовики, звісно, хотіли свою кандидатуру. Пам’ятаю, ми йшли на цей мітинг і зробили плакат “Клеп усьому голова”, за аналогією відомого вислова “хліб усьому голова”. Я не можу сказати, що були якісь збройні протистояння. По завершенні мітингу там, де стояли останні ряди мітингувальників, кажуть, що якась штовханина трохи була. Але я про це не можу впевнено сказати, бо її не бачила, оскільки стояла всередині. Загалом тоді доволі багато людей було”, — каже Галина Докашенко.

Саме під час мітингу 17 квітня Володимир Рибак відкрито виступив проти бойовиків, які захопили владу в Горлівці. Того дня він спробував зняти прапор так званої “днр” і повернути український прапор на будівлю міськради. Після цих подій депутат зник.

Новину про зникнення Володимира Рибака пані Галина дізналась від свого чоловіка, який теж був депутатом Горлівської міськради.

“Наступного дня мій чоловік сказав, що після мітингу Володимир Рибак зник і його ніде немає. Тоді ми вже дізналися, що він вийшов на дах міськради, зняв прапор “днр” і знову вивісив прапор України. Потім вже я дізналася, що додому він так і не прийшов, його просто затягнули в машину по дорозі. Родина Володимира Рибака та його друзі тоді дуже хвилювалися за його долю”, — розповідає історикиня.

19 квітня місцеві рибалки знайшли два тіла в річці Казенний Торець біля селища Райгородок. 22 квітня дружина Володимира Рибака впізнала його тіло. Депутата закатували і ще живим скинули в річку.

Ким Володимир Рибак став для горлівчан

Галина Докашенко, як історикиня, каже, що загибель Володимира Рибака дала розуміння того, що окупанти не будуть миритися з проукраїнським населенням.

“Для мене, як для людини та історикині, Володимир Рибак є першою мирною жертвою того протистояння. Я і до сьогодні вважаю, що він є першою жертвою, яка постраждала за свою позицію. Я точно розуміла, що так жорстоко з ним вчинили просто за його проукраїнські погляди. Після загибелі Володимира Рибака до мене прийшло дуже чітке розуміння, що ніякого мирного процесу тут не буде, хоча сам мітинг був мирним. Багато хто в моєму оточенні, з ким ми тоді тісно спілкувалися, дуже переживали ці події”, — згадує педагогиня.

Фактично загибель Володимира Рибака можна оцінювати як факт залякування мирного населення, яке виступало проти окупації. Однак саме після вбивства депутата до людей прийшло чітке усвідомлення того, що врегулювати ситуацію мирним шляхом не вийде.

“Мені здається, що саме від його трагічної смерті пішов незворотний відлік, коли неможливо вже було говорити про якесь мирне примирення або “замирення”, як дехто говорив що треба замиритися. Смерть Володимира Рибака означала незворотність протистояння, яке вже на той час визначилося на Донеччині, і в Горлівці зокрема. Ми всі зрозуміли серйозність подій, що це не просто локальні невеличкі суперечки, а події політичного протистояння”, — зауважила Галина Докошенко.

Історикиня згадує, що у 2015 році Володимиру Рибаку посмертно присвоїли звання Героя України. На її думку, це дуже важливо для пам’яті про ті події. Роботою щодо збереження пам’яті про важливих постатей, які стали символом спротиву окупації, зараз займаються освітяни Горлівського інституту іноземних мов.

“Ми готуємо друге видання навчального посібника “Історія рідного краю. Донеччина: люди — духовність — природа”. У розділ “Люди” ми хочемо дати кілька історичних портретів до тих, що там вже є. Це будуть історичні нариси про Дмитра Чернявського, Володимира Рибака і Степана Чубенка. Також думаю, що ми додамо й четвертий історичний нарис про Олексія Дульнева”, — поділилася Галина Докашенко.

Читайте також:

• “До останнього не вірив, що буде повномасштабна війна”: ветеран з Бахмута про бої за місто, спогади та дім та ставлення до військових
• Як Бахмут не став “днр” у 2014: вам цього не казали
• Шість років після смертельного побиття бахмутського активіста Артема Мирошниченка: засуджені пішли служити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Сили спеціальних операцій ЗСУ у ніч проти 17 квітня завдали удару по логістичній базі російського центру безпілотних технологій “Рубікон” в окупованому Мангуші на Донеччині. На місці зафіксували вибухи та масштабні пожежі.

Про це повідомляє ССО.

ССО уразили базу “Рубікону” під Маріуполем

За даними військових, удари по об’єктах противника здійснили дрони підрозділів Middle-strike. У результаті атаки на локації виникли пожежі та пролунала серія вибухів. Йдеться про логістичну базу засекреченого російського центру безпілотних технологій “Рубікон”, розташовану в тимчасово окупованому Мангуші поблизу Маріуполя.

Що відомо про підрозділ “Рубікон“

Центр “Рубікон” активно використовується російськими військами для ведення бойових дій проти України.

Зокрема, підрозділ застосовує:

• FPV-дрони (у тому числі на оптоволокні);
• ударні БпЛА “Молнія” та “Ланцет”;
• розвідувальні дрони ZALA, “Орлан”, SuperCam;
• морські безпілотники.

Це не перший удар по об’єктах “Рубікону” — раніше українські військові вже атакували бази та координаційні центри цього підрозділу на окупованих територіях. Такі операції є частиною системної роботи Сил оборони зі знищення логістики та інфраструктури російських військ.

До теми:

Російські війська намагаються наростити сили на півдні Покровська: командування “Схід”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!