Олександр шатов регулярно фігурує в новинах окупаційної влади. Він є “мером” окупованого міста Шахтарськ на Донеччині. Очолює місто він з 2019 року.

Звідки родом олександр шатов та як він став “мером”? Редакція зібрала детальне досьє на колаборанта.

Олександр шатов: чим займався до 2014 року

У біографії олександра шатова, опублікованій на окупаційних органах влади, вказано, що він народився 11 вересня 1975 року. Родом він з міста Шахтарськ.

Має повну вищу освіту. У 2007 році завершив навчання в Донецькому національному університеті, отримав диплом магістра з маркетингу.

Свою трудову діяльність розпочав у 1994 році. Його першою посадою був гірник підземний очисного вибою. Потім працював заступником начальника комерційного відділу промислово-торгової фірми “Альянс”, інженером комерційного відділу закритого акціонерного товариства “Донбас-Постачання”, директором підприємства ТОВ “Україна – К”.

У Шахтарську він був відомим ще й як підприємець. Шатов володіє мережею магазинів будтоварів “Мастерок”.

2010 року олександр шатов розпочав політичну кар’єру. Він був обраний депутатом Шахтарської міської ради від “Партії регіонів”. Також його призначили заступником голови Шахтарської міської адміністрації.

Олександр шатов: кар’єра в “днр”

Російські бойовики та так звані “ополченці” захопили Шахтарськ у 2014 році. 21 вересня 2014 року українські війська вимушено відійшли з міста.

Після приходу окупантів олександр шатов одразу ж перейшов на їхній бік і став співпрацювати з владою так званої “днр”. Він зберіг свою колишню посаду в адміністрації — був заступником голови. Також шатов став членом громадського руху “донецкая республика” — так званої “політичної сили днр”, до якої входять майже всі політичні діячі окупованої Донеччини.

У січні 2019 року ватажок “днр” денис пушилін призначив олександра шатова головою адміністрації міста Шахтарськ. З тих пір він фактично став так званим “мером” Шахтарська.

Після початку повномасштабного вторгнення шатов пішов вгору “кар’єрними сходами”. 28 вересня 2023 року, за ініціативи пушиліна, депутати Шахтарської міськради обрали шатова головою Шахтарського муніципального округу. В цю нову адміністративну одиницю разом із Шахтарськом входять 68 населених пунктів. Вони підпорядковуються адміністрації, якою й керує шатов.

Шахтарськ в окупації

Під час бойових дій 2014 року в Шахтарську були сильно пошкоджені міські комунікації. За 10 років окупації мережі так і не були повністю відремонтовані.

Однією з головних проблем для мешканців Шахтарського “округу” є водопостачання. Люди досі скаржаться на відсутність води. Її подають за графіком або підвозять на місця в автоцистернах. Примітно, що сам “мер” звинувачує у відсутності води суху погоду, а не на бездіяльність “влади”, яка досі не змогла відновити мережі.

Проблеми є і з вуличним освітленням. На сьогодні в Шахтарську є райони, які не освітлюються й досі. Допомагають з обладнанням мереж вуличного освітлення російські спеціалісти з сахаліна. Наприклад, цьогоріч хочуть провести світло на стадіонах навчальних закладів і у приватному секторі.

Цікавим є те, що у відбудові Шахтарська шатову допомагають не окупаційні органи влади, а росіяни з далекого сахаліна. Саме сахалінці ремонтують житлові будинки, навчальні заклади і будують дитячі майданчики.

Натомість шатов займається пропагандистською роботою з дітьми. Він намагається наблизити школи до російських стандартів, а дітей виховують у дусі “російського патріотизму”.

Сам олександр шатов займається паспортизацією дітей. За його ініціативи в Шахтарську діє рух “движение первых”, у межах якого юним шахтарцям видають російські паспорти. Робить це особисто олександр шатов.

Окрім цього, олександр шатов працює над пропагандою дорослого населення Шахтарська. Він особисто фінансує видання проросійської газети «Знамя победы».

Наразі в обов’язках олександра шатова — організація роботи органів окупаційної влади, допомога ворогу утверджувати режим окупації та імітація для пропагандистських медіа інтеграції захоплених міст до країни-агресора.

Олександр шатов про Бахмут

Влада “днр” внесла Бахмут і всі населені пункти Бахмутського району до зони відповідальності адміністрації Шахтарська. Така схема управління, за словами шатова, діятиме доки в Бахмуті не сформують окупаційні органи влади.

Також шатов в інтерв’ю російським пропагандистам говорив про відбудову Бахмута. Це, ніби, має статися після того, коли в місто вже можна буде заїхати. Він стверджував, що після цього місто буде обстежено і тоді окупаційна влада вирішить його долю. Про конкретні заходи з відбудови він нічого не зазначив.

Також шатов обіцяє бахмутянам компенсацію за зруйноване житло. Втім, її теж обіцяють виплатити після того, як в Бахмут “зайде” окупаційна влада.

Після окупації Бахмута Шахтарськ став великим “хабом”, куди російські військові звозять бахмутян. Так звана “евакуація” розпочалася в лютому 2023 року.

За словами шатова, в місто “евакуювали” тисячі людей з Бахмута і Соледара. Тут для них, нібито, облаштували комфортні місця тимчасового розміщення. Втім, реальність інша. Людей селять у великі спільні приміщення, найчастіше у спортзали, і дають місця на матрацах. Окупанти вкрай рідко викладають фото житла, де розміщують людей евакуйованих з України.

Олександр шатов: кримінальні справи

Служба безпеки України зібрала доказову базу на олександра шатова. Є прямі докази, що він співпрацює з ворогом.

Шатову заочно повідомили підозру в добровільному зайнятті посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. За це йому загрожує до десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

Читайте також:

• Хто така елеонора федоренко: досьє на чиновницю “днр”, яка займається депортацією українських дітей
• Хто така наталія никонорова: досьє на сенаторку росії від “днр”
• Хто такий іван приходько: досьє на мера окупованої Горлівки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні з 2024 року діє механізм умовно-дострокового звільнення засуджених для проходження військової служби. Він передбачений статтею 81¹ Кримінального кодексу України і дозволяє людям, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, достроково залишити колонію за рішенням суду та укласти контракт із військом.

Разом із тим, ця практика залишає питання. Зокрема, вони стосуються того, наскільки прозоро працює механізм, а також чи існує статистика щодо подальшої служби таких осіб та можливих правопорушень після звільнення. Редакція вирішила з’ясувати, як саме працює ця процедура та чи є дані про те, що відбувається із засудженими після їхнього звільнення для служби.

Чи є статистика про військові злочини серед звільнених за ст. 81¹

Щоб з’ясувати, чи ведеться статистика щодо подальших правопорушень серед таких осіб, редакція звернулася до Офісу Генерального прокурора з офіційним запитом. Нас цікавила інформація про те, скільки осіб, звільнених за статтею 81¹ Кримінального кодексу України, після вступу до війська могли вчинити військові злочини. Зокрема, йшлося про такі правопорушення як:

• самовільне залишення військової частини (ст. 407 КК України);
• дезертирство (ст. 408 КК України).

У відповіді прокуратура повідомила, що такі дані не є відкритими для суспільства. Причиною назвали дію воєнного стану та питання національної безпеки.

В Офісі Генерального прокурора нам зазначили, що навіть загальні цифри щодо військових злочинів можуть бути використані для дискредитації Сил оборони України або в інформаційних операціях проти держави.

Крім того, у прокуратурі окремо підкреслили ще один важливий аспект: у державній звітності не ведеться окрема статистика щодо військових злочинів, які могли бути вчинені саме особами, звільненими за статтею 81¹.

Тобто навіть технічно такі дані не виокремлюються. Через це надати редакції запитувану інформацію у прокуратурі не змогли. Подібну відповідь редакція отримала і від Кадрового центру Збройних Сил України. Там повідомили, що запитувана інформація має гриф «для службового користування» відповідно до внутрішніх наказів та переліку службової інформації.

Таким чином, перевірити на практиці, чи стає механізм умовно-дострокового звільнення потенційною “лазівкою” для уникнення покарання, наразі неможливо — принаймні у публічному доступі.

Як зазначає експерт Андрій Яковлєв, говорити про системну проблему або зловживання можна лише на підставі конкретних статистичних даних, однак наразі такі дані державні органи не оприлюднюють.

Як працює умовно-дострокове звільнення для служби в армії

Андрій Яковлєв — адвокат, керуючий партнер АО “Амбрела”, експерт ГО “Медійна ініціатива за права людини” з міжнародного гуманітарного та кримінального права — пояснив редакції Бахмут IN.UA процедуру застосування статті 81¹.

За його словами, у травні 2024 року набув чинності закон, який дозволяє умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби. Станом на вересень 2025 року, за відкритими даними, близько 10 тисяч колишніх ув’язнених доєдналися до української армії завдяки цьому механізму. Водночас важливо розуміти, що люди, яких звільняють за цією процедурою, не звільняються від покарання повністю.

Рішення про дострокове звільнення ухвалює суд — за поданням установи виконання покарань. Перед цим людина проходить медичний огляд, а також відбувається погодження з територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) і військовою частиною. Після цих погоджень установа виконання покарань звертається до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби.

У разі позитивного рішення суду особу передають підрозділам Національної гвардії України, які доставляють її до ТЦК. Саме цей день є останнім днем відбування покарання. Далі людина укладає контракт і направляється до військової частини, де набуває статусу військовослужбовця.

Що буде, якщо людина не піде служити

Закон передбачає відповідальність у разі порушення умов звільнення. Якщо після звільнення особа не прибуває до ТЦК або ухиляється від укладення контракту, настає кримінальна відповідальність за статтею 336-2 Кримінального кодексу України — ухилення від прийняття на військову службу за контрактом особою, звільненою для служби.

Після зарахування до військової частини на таку людину поширюються норми військового законодавства. Зокрема, самовільне залишення частини (ст. 407 КК України) або дезертирство (ст. 408 КК України) є окремими військовими злочинами.

Крім того, така особа перебуває під адміністративним наглядом.

У випадку засуджених Миколи Барабаша та Олександра Баришка, які проходили у справі про вбивство Артема Мирошниченка, нагляд за ними після звільнення поклали на командира військової частини.

Порушення правил такого нагляду може тягнути як адміністративну, так і кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Як пояснює експерт, якщо після укладення контракту військовослужбовець вчиняє новий злочин — наприклад самовільно залишає частину або дезертирує — суд призначає покарання за новий злочин і додає до нього невідбуту частину попереднього строку.

Приклад застосування закону: справа Артема Мирошниченка

Саме за цією процедурою умовно-дострокового звільнення вийшли на свободу і засуджені у справі вбивства активіста Артема Мирошниченка. Після їхнього звільнення виникло багато запитань у суспільстві. Зокрема, брат загиблого писав, що для засуджених це може стати “легальним способом уникнути тюрми та утекти”.

Рішення про звільнення ухвалювали суди після подання установ виконання покарань.

Зокрема:

• щодо Миколи Барабаша подання подавала Божковська виправна колонія №16;
• щодо Олександра Баришка — Первомайська виправна колонія №117.

Після рішення суду засуджених передали для проходження процедури укладення контракту та подальшої служби у війську. Водночас перевірити на практиці, чи може стаття 81¹ використовуватися як “лазівка”, наразі неможливо — принаймні публічно.

З технічного погляду закон містить запобіжники від зловживання, адже особу після суду передають підрозділам Національної гвардії України для доставки до ТЦК. Якщо контракт не буде укладено, застосовується стаття 336-2 КК України.

Після укладення контракту людина набуває статусу військовослужбовця, на якого поширюються норми військового кримінального законодавства.

Відповідно, якщо злочин вчиняється після укладення контракту — наприклад, самовільне залишення частини або дезертирство — суд призначає покарання за новий злочин і додає до нього невідбуту частину попереднього строку. Водночас через відсутність відкритої статистики щодо подальших правопорушень серед осіб, звільнених за статтею 81¹, питання щодо можливих ризиків залишається відкритим.

Примітка. Матеріал підготовлено в межах проєкту «Діалог між медіа та судовою владою для підвищення прозорості правосуддя», менторської програми «Правосуддя в фокусі медіа», що реалізується ГО «Вектор прав людини» у співпраці з Радою суддів України та Національною спілкою журналістів України за підтримки CEELI Institute (Прага). Зміст матеріалу є відповідальністю автора і не обов’язково відображає погляди організаторів та донорів проєкту”.

До теми:

Шість років після смертельного побиття бахмутського активіста Артема Мирошниченка: засуджені пішли служити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Краматорськ — це одне з найбільших міст Донецької області, яке існує навіть в умовах постійного наближення фронту. В ньому працюють екстрені служби, комунальники, лікарі та волонтери.

Редакція Бахмут IN.UA публікує фотографії з міста, які зробила журналістка Марія Лященко.

Як виглядав Краматорськ: добірка фотографій

Краматорськ залишається одним із ключових міст Донецької області. На відміну від повністю знищених міст та сел регіону, тут продовжують працювати всі служби, а сам міський простір адаптувався до воєнних реалій.

Редакція Бахмут IN.UA пропонує ознайомитися з фотографіями з міста, які демонструють повсякденну реальність сьогоднішнього Краматорська. Добірка складається з фото, які зробила наша журналістка Марія Лященко в березні 2025 року.

Читайте також:

Зима у довоєнному Бахмуті: як виглядало місто

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!