Бахмутянка Олена Воронова до війни працювала у Центральній міській лікарні Бахмута, медикинею. Коли почалася повномасштабна війна героїня не евакуювалася, бо знала, що потрібна людям. Разом з родиною вона залишилась в місті, й до січня 2023 року рятувала місцевих й оборонців Бахмута.

Про те, як це жити в прифронтовому місті, ходити на роботу у бронежилеті по підірваному мосту й не втрачати оптимізму — Олена Воронова поділилася з редакцією «Бахмут. IN. UA»

До роботи добиралася велосипедом через зруйнований міст

Олена Воронова в Бахмуті жила в районі Забахмутки разом із донькою, чоловіком та батьками. Сьогодні ця частина міста тимчасово знаходиться під контролем окупантів. Міст через саму річку Бахмутка давно був підірваний, але Олена все одно йшла на роботу кожного дня.

«Усі люди згуртувалися й зробили таку імпровізовану переправу через міст: накидали піддони, металевий паркан, який огороджував цей міст, шини кидали, все що могло слугувати за переправу. До мосту я їхала велосипедом, потім брала його на плече, так переходила несучи його на собі. Й так кожного дня, аж до 31 жовтня», — пояснює героїня.

Забахмутка. Фото: Володимир Зеленський

Окрім велосипеда дорогою додому жінка везла ще 10 літрів води із центру, бо на Забахмутці води не було. Час від часу Олена везла ще гуманітарку, яку отримувала від волонтерів. В місті лікарів практично не залишалося, згадує бахмутянка, через небезпечну ситуацію людей закликали евакуюватися.

«Ми працювали з лабораторії три людини, лаборанти й одна санітарочка у нас була», — розповідає пані Олена.

Ліків у медикині вистачало, коли привозили гуманітарну допомогу, Олена брала на запас, бо знала, що їй потрібно надавати медичну допомогу не тільки цивільним, але й військовим за потреби.

В Бахмуті на диво залишалося багато вагітних жінок, пригадує пані Олена (ред. мова йде про той час, коли медикиня була в місті) Майбутні матері приходили на консультацію у місцеву лікарню, але згодом в місце роботи Олени влучив снаряд, тож ходити було нікуди. 

Проросійські настрої в Бахмуті

Пані Олена — патріотка, жінка має проукраїнську позицію, але у неї є знайомі люди, які підтримували росію, один із таких чоловіків поїхав до Ямполя в пошуках «освободітелей», каже медикиня.

«Особисто моя думка така, що цих людей, щось колись образило й вони все життя ховали образу на це. В мене є знайомі, які виявилися проросійськими. Хоча багато часу я з ними спілкувалася й не помічала нічого такого. З цими людьми більше не спілкуюся. Кожен зробив свій вибір. Знаю й тих, хто виїхав до росії й пожалів про це, бо там вони живуть гірше, ніж в Україні. Паспорти у них російські», — каже медикиня.

19 січня російський танк став за ставком й стріляв три дні без зупинок по дому

За час, коли Олена залишалася в Бахмуті ситуація в місті сильно змінилися. В квітні з Бахмута евакуювалися багато медиків, пригадує жінка. Згодом почали збільшуватися обстріли, це був період з листопада по грудень 2022 року тоді кожні пару хвилин щось прилітало в район, пригадує співрозмовниця.

«Ми семеро жили гуртом в підвалі будинку, не думали, що нас будуть обстрілювати. Побут собі облаштували як могли, за дровами вибігали на вулицю. До кінця листопада ми ще бігали у сусідній двір, там генератор був. 11 грудня у нас поранило сусіда, ми його перев’язали й попросили військових, щоб його вивезти. 12 грудня росіяни вперше обстріляли наш будинок. Вони прекрасно бачили, що там живуть тільки цивільні, але це їм ніяк не завадило. Обстріляли повністю з 1 по 5 поверх. Я бачила, як горіла моя квартира, намагалася її тушити з вогнегасника…», — каже бахмутянка.

Олена Воронова. Фото: надане героїнею

Перший обстріл будинку, де жили тільки цивільні змусив задуматися над евакуацією. Героїня згадує, що місцеві навіть вивчили періодичність обстрілів. Відтак, у районі де жила пані Олена, о четвертій годині дня, люди мали пів години, щоб швидко вибігти на вулицю й взяти необхідне.

Лікарка згадує, що в домі вони поставили буржуйку, мали запас води, їжі та ліків

«19 січня російський танк став за ставком й цілеспрямовано стріляв три дні без зупинок по нашому дому, поки воно все не згоріло. 23 січня до нас прийшли наші військові, вони спитали, що ми тут робимо. Ми пояснили, що опинилися в пастці й не можемо вийти. 7 діб вони готували таку маленьку спецоперацію, щоб нас вивезти. В 100 метрах від нас були російські військові», — розповідає героїня.

Дівчата ви такі сміливі, набагато сміливіші, ніж половину моїх хлопців

Олена Воронова в Бахмуті. Фото: надане героїнею

Евакуюватися з Бахмута в січні вже було непросто. Район Забахмутки активно прострілювався, крім того, серед сусідів Олени була жінка, яка не могла самостійно пересуватися. За тиждень підготовки до евакуації, Олена з сусідами допомагала військовим, вони обігрівали їх, годували. 

Військові весь час хвилювалися, щоб ніхто з цивільних не постраждав, бійці самі знайшли для родини шелтер й заплатили 5 тисяч гривень, щоб їх відвезли в безпечне місце, й досі героїня підтримує зв’язок з рятівниками.

Олена Воронова евакуювалася в Полтавську область, жінка в статусі переселенки зіткнулася з бюрократичними труднощами. Зокрема, доньці пані Олени в січні виповнилося 14 років, в Бахмуті зі зрозумілих причин дівчинка не змогла оформити документ, а прибувши на місце його вимагали, щоб отримати виплати. Цю проблему вже вирішили, але досвід все одно виявився неприємним.

Зараз Олена отримує виплату ВПО, як переселенка. Бахмутська лікарня відкрила філію в Броварах, але орендувати житло в місті дорого, тому переїзд до столиці поки не розглядають, ділиться героїня. Олена з донькою спробували жити закордоном, але не змогли. Побули там тільки два тижні, донька просилася додому. Дівчинка ще в Бахмуті малювала патріотичні малюнки, й дарувала їх військовим:

«Донька казала, що хоче додому, в свій дім, й ми поїхали. Військові казали нам: «Дівчата ви такі сміливі, набагато сміливіші, ніж половину моїх хлопців»

Бахмут — найкраще місто

Героїня за день до повномасштабного вторгнення. Бахмут, 23 лютого, 2022 рік. Фото: надане героїнею

Бахмут для медикині Олени — рідне місто, місто де вона народилася сама, народила доньку, збудувала сім’ю та кар’єру. Героїня каже, що відвідала багато міст в Україні, але Бахмут — найкращий.

«Ми розуміємо, що це не дім, але збираємося силами й живемо далі. Жити спогадами та надіями, не варіант. Є якісь невеличкі плани, потрібно їх реалізувати. Боляче дивитися на наше місто, донька переживає, буває плаче. Рятує навчання, директорка школи та завуч, всі були дуже раді. Для доньки зібрали канцелярію, надіслали поштою нам, дуже нашій школі вдячні. Вона у нас найкраща», — з посмішкою каже лікарка з Бахмута.

Фото: «Бахмут. IN. UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Світлана Харіна — переселенка з Бахмута. Після початку війни жінка разом з родиною евакуювались на Київщину. Тут пані Світлана влаштувалась на державну службу, де пропрацювала понад два роки. А нещодавно жінка опанувала нове для себе хобі — створення анімованих відео за допомоги штучного інтелекту. Свої роботи вона присвячує двом містам — Часів Яру, де народилась і виросла, та Бахмуту, де створила сім’ю.

Про свої спогади з Бахмута та роботу зі штучним інтелектом Світлана Харіна розповіла редакції Бахмут IN.UA.

Про життя в Бахмуті до війни та евакуація

Світлана Харіна родом з Часів Яру. У своєму рідному місті вона жила до 2015 року, а потім переїхала в Бахмут. Рішення про переїзд вона ухвалила разом зі своїм коханим, який згодом став її чоловіком. Пара символічно уклала шлюб на День міста.

“До Бахмута я переїхала, тому що чоловік у мене там з’явився. Він працював на Укрзалізниці, а Часів Яр теж входив до їхнього ланцюжка обслуговування. Познайомились випадково, а потім виявилось, що ми маємо дуже багато спільних знайомих. У 2015 році я переїхала до Бахмута, там ми і зіграли весілля. Одружилися ми у 2015 році на День міста Артемівська. Тоді якраз деякий час не було великих святкувань і церемоній саме для молодят, а ми якось так потрапили, що для нас це все відновили. Для молодят тоді була урочиста подія”, — згадує Світлана Харіна.

З тих пір подружжя жило в Бахмуті, у них народилися двоє дітей.

У 2022 році, коли почалось повномасштабне вторгнення, родина ухвалила рішення про переїзд. Це сталося після обстрілу району, в якому вони мешкали.

“Було потрапляння у військову частину і сильний вибух, а ми якраз поряд жили. Там чотири дев’ятиповерхівки, де магазин “Тіп-Топ”, недалеко від залізничного вокзалу. І після цього обстрілу я з дітками поїхала в Часів Яр. Ми десь тиждень там пожили, зрозуміли, що нічого хорошого далі не буде, і переїхали в Київську область. Це був кінець березня 2022 року. Ми родиною виїхали, батьків чоловіка і мою маму теж забрали. Зараз живемо всі недалеко один від одного”, — розповіла жінка.

Про творчість зі штучним інтелектом

Переїхавши на нове місце, Світлана Харіна влаштувалась на роботу в Пенсійний фонд Донецької області. На державній службі вона працювала понад 2 роки, але через сімейні обставини звільнилась, зараз доглядає за дітьми. Залишившись без роботи, жінка знайшла для себе нове хобі — опанувала роботу зі штучним інтелектом та створює трендові відео.

У новому для себе творчому напрямку Світлана Харіна працює трохи більше місяця. Свої роботи вона присвячує двом містам — Часів Яру, де народилась і виросла, та Бахмуту, де створила сім’ю. Поштовхом до створення цих відео стало спілкування в одній зі спільнот бахмутян.

“Зараз я тимчасово не працюю, і, чесно кажучи, я вже не витримую читати ці всі страшні новини. Тому я вирішила відволіктися творчістю. Поштовхом до створення цих відео стало спілкування в одній з бахмутських груп. І на тому тижні Інна, адміністраторка цієї групи, розповіла, що вона теж почала захоплюватися штучним інтелектом, і показала свої згенеровані картинки. Це були новорічні кульки у вигляді знакових місць і символів, зокрема наша бахмутська сіль, шампанське. У коментарях я показала і свої роботи — бахмутські локації в скляних кулях-фігурках. Там були набережна, палац культури Мартинова, площа біля міськради. Так ми почали переписуватись у коментарях і я побачила, що людям це подобається. Тому вирішила викласти це і до себе в Instagram”, — розповіла Світлана Харіна.

Своє перше анімоване відео жінка присвятила локації з Літаком. Його вона виконала у вигляді в’язаного тренду, який зараз набирає популярності в мережі. Відео набрало тисячі переглядів і сотні лайків, тому Світлана вирішила продовжувати творити в цьому напрямку. Каже, що спочатку ці роботи були як власне бачення міста, а зараз вона має на меті повернути бахмутян у теплі спогади.

“У лютому буде вже 4 роки, як почалася війна, як люди покинули свої домівки. Але я помічаю і в собі, і у спілкуванні з іншими, що людям хочеться вірити в те, що буде все добре. Ми так само сумуємо за своїм рідним містом, це частина нас, яка нікуди не дінеться. Наприклад, у мене з Бахмутом пов’язані майже 10 років життя, це приємна пам’ять. І хочеться, щоб вона такою і залишалася, а не фокусуватися на руїні, в яку перетворили місто. Тому мої відео — це можливість зберігати теплі для всіх нас спогади про рідне місто”, — каже жінка.

На сьогодні Світлана Харіна створила відео, на яких зображені Літак, палац культури Мартинова, алея троянд, Нижній парк. Зараз вона збирає побажання бахмутян щодо інших бажаних локацій та планує створювати інші ролики.

“Я хочу зафіксувати основні локації, що запам’яталися мабуть усім людям. Той же Літак, центр, набережна, може ще й зелені фігурки, які в місті були. Хочу зробити серію коротких відео на 6-10 секунд, як приємну пам’ять про місто”, — ділиться планами Світлана Харіна.

Чи важко опанувати штучний інтелект?

За словами пані Світлани, працювати зі штучним інтелектом деколи складно, але це захопливий процес.

“Я з цим розбираюся сама, пробую щось, експерементую. Якщо сказати, що це дуже складно, то ні. Просто цьому потрібно щодня приділяти час. Але це мені дуже подобається. Скажу чесно, за останній час, це, напевно, те, що викликає у мене великий захват, у мене очі горять, коли виходить щось гарно зробити. Звісно інколи важко, але я люблю вчитися новому. Якщо щодня цим займатися, приділяючи трохи часу, то можна очікувати гарні результати”, — розповідає жінка.

Єдиним викликом у роботі зі штучним інтелектом зараз є відключення світла, адже багато процесів потрібно робити саме за комп’ютером.

“Технічно зараз все залежить від світла, бо на телефоні не завжди можна відео згенерувати. Також є ще й грошове питання. Якщо, припустимо, фотографії можна ще якось безоплатно згенерувати, то генерація відео — для того, щоб отримати більш-менш якісний ролик тривалістю в понад 10 секунд, то за це треба платити”, — каже Світлана Харіна.

Зараз Світлана збирає побажання людей щодо нових анімацій. Написати коментар ви можете на сторінці ШІ-кріейторки в Instagram.

Читайте також:

• Як бахмутянка Анна Голубцова допомагає жінкам ветеранів через вокалотерапію
• Bakhmut Before у Львові: як пройшла виставка. Фоторепортаж
• Як Бахмут святкував власне 446-річчя: фотоспогади

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Анна Голубцова — вокалістка з Бахмута з багаторічним досвідом. Вона очолювала вокальний ансамбль естрадної та народної пісні “Рапсодія” і працювала з дитячими колективами. З початком війни пані Анна поєднала творчість і волонтерство. Щоб підтримувати людей у періоди стресу, опанувала арттепію та вокалотерапію. Нині допомагає жінкам ветеранів знімати напруження за допомогою дихальних вправ та співу.

Про заняття з вокалотерапії Анна Голубцова розповіла редакції Бахмут IN.UA.

Вокалотерапія: що це та як працює

Анна Голубцова була відомою вокалісткою в Бахмуті: керувала вокальним ансамблем естрадної та народної пісні “Рапсодія” та дитячим колективом, викладала технічний вокал. З початком повномасштабної війни жінка стала ще й волонтеркою. У рідному місті вона працювала в місцевому гуманітарному штабі на базі Бахмутського палацу культури імені Мартинова. Там вона роздавала гуманітарну допомогу.

З Бахмута пані Анна виїхала до Чернігова. Тут вона продовжила свою творчу діяльність та волонтерство. Зараз Анна Голубцова керує роботою центру підтримки “З Бахмутом у серці. Чернігів”.

Нещодавно бахмутянка розширила свою професійну кваліфікацію. Тепер вона не лише викладає вокал, а є тренеркою з вокалотерапії.

“Вже як 15 років я є викладачкою вокалу. Але на сьогоднішній день дуже актуальна тема ментального здоров’я, тому я не змінила кваліфікацію, але розширила її — сертифікувалася в напрямку арттерапії, до якої входить і вокалотерапія”, — зазначає Анна Голубцова.

Тепер пані Анна викладає вокалотерапію для мешканок Чернігова. Передусім допомогу надають жінкам військовослужбовців і ветеранів.

“Подібні заняття я спробувала вже декілька разів ще в тому році. Але нещодавно в нашого осередку з’явилися дуже гарні партнери — це громадська організація “Конвіктус Україна”, яка об’єднує жінок. На початку роботи цієї організації допомогу отримували жінки, які постраждали від насильства, а зараз вони теж розширили свою діяльність і займаються ще й ветеранською політикою, тому їх заходи відвідують жінки, в родинах яких є ветерани і військовослужбовці. І так сталося, що вони запросили мене саме з таким заходом з ментального здоров’я”, — розповідає бахмутянка.

Анна Голубцова пояснює, що вокалотерапія — це метод оздоровлення, який використовує голос і спів для покращення фізичного та ментального здоров’я. Такі заняття допомагають зняти напругу, покращити дихання та емоційний стан. При цьому мати гарні вокальні дані не потрібно.

На початку заняття тренерка розповідає, що таке спів, дихання, розслаблення, музична медитація. Після цього йдуть дихальні вправи, в тому числі дихання в русі, і комплекс вокальних вправ. В кінці заняття жінки співають пісні, акцентуючи увагу на конкретних словах і фразуваннях.

Для кращого ефекту потрібно пройти комплекс занять, однак відчути полегшення можна вже після першої зустрічі.

“Жінки, коли побачили афішу про такий захід, думали, що просто будемо співати пісні. Всі переймалися, що не вміють співати. Але це не про спів, це про стан душі, більше про розвантаження, в тому числі й фізичне. Бо спів — це, по-перше, здоров’я, це певні дихальні практики. На заняттях використовуються методи, коли знімаються зажими, знімається напруга. У фіналі заняття ми співали і тоді я зрозуміла, кому стало легше — тому, хто плакав у кінці. Адже пісня знімає весь той тягар. Жінки співали не в ряд, не ритмічно, не інтонуючи, а просто від душі. І коли це йде від душі, то й відбувається те саме розвантаження. Так, досягти результату від одного заняття можливо дуже рідко. Для цього потрібний комплекс, хоча б мінімум 5-10 зустрічей. Але навіть після першого заняття деякі жінки вже отримали якийсь результат, отримали вивільнення і хочуть продовжувати”, — каже Анна Голубцова.

Також на занятті створюється коло спілкування, де жінки можуть поділитися своїми враженнями і переживаннями.

“Після заняття було спілкування, аби отримати фідбек. І кожній жінці хотілося поділитися своєю історією, своєю душевною травмою. Були матері, які втратили своїх синів на фронті, були жінки, які втратили своїх чоловіків. І всі вони казали, що відчули полегшення, хочуть щось далі робити. Раніше я навіть уявити не могла, що через спів можна отримувати таке розслаблення”, — зазначає Анна Голубцова.

Заняття з вокалотерапії в Чернігові

Наразі заняття з вокалотерапії проходять в уже сформованій групі жінок. Згодом подібну групу хочуть сформувати на базі бахмутського осередку підтримки.

“Зараз група функціонує на базі громадської організації “Конвіктус Україна”. І ми будемо зустрічатись раз на два тижні в тій групі. Але з нового року таку групу ми будемо формувати безпосередньо в культурному осередку “З Бахмутом у серці. Чернігів”, — поділилась планами Анна Голубцова.

Нагадаємо, що Мистецький центр інтеграції для ВПО відкрили в Чернігові у вересні 2025 року. Його спільними зусиллями створили осередок підтримки “З Бахмутом у серці. Чернігів” та працівники культури міста Чернігів. У цьому центрі бахмутяни зможуть отримати психологічну підтримку та взяти участь у творчих заходах.

Читайте також:

• Пісня з Бахмута прозвучить у столиці: в музеї війни презентують кліп на слова бахмутянки Юлії Романуші
• У Києві відкривають центр допомоги переселенцям: які послуги надаватимуть
• В Ужгороді стартує безплатний курс бариста для жінок: участь можуть взяти й ВПО

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!