Ін’єкції краси: поради лікаря-дерматолога

Семаковська Тетяна 12:34, 24 Лютого 2023

327765220 872507233826812 2521024372160492862 n ecac6Як відновити красу шкіри, кому довірити її здоров’я, як правильно обрати професійного спеціаліста, щоби привести себе у форму безпечно та уникнути ризиків, ділиться бахмутська дерматологиня Марина Малапура.

Як обрати спеціаліста

Марина Малапура — професійний лікар-дерматолог та косметолог із Бахмуту, яка працює в одній із київських клінік Оксфорд Медікал та вже понад 10 років дбає про те, як надовго зберегти молодість.

Дуже важливо правильно обрати свого лікаря, задача якого не просто зробити ін’єкції краси за першим бажанням клієнта. Щоби призначити продедури, досвідчений спеціаліст має комплексно оцінити стан епідермісу, дерми, підшкірно-жирової клітковини, стан організму в цілому та розумітися на шкірних захворюваннях. Тільки після детального аналізу, лікар складе індивідуальну стратегію для збереження вашої молодості. А для цього, звісно, потрібна медична освіта.

«Спочатку я отримала медичну освіту і стала дерматологом вищої категорії. А вже потім пройшла курси з косметології на кафедрі дерматовенерології та косметології при ДонДМУ. Професійний косметолог — це не просто фахівець із краси. Це лікар, який працює на базі медичної освіти. Людина з досконалим знанням анатомії, фізіології, патологічних станів людського організму. На жаль, у нас не всі так роблять».

333221080 193946823251474 2726561372194164435 n 72941

Препарати, якими користується лікар. Фото: особистий архів героїні

Відсутність дипломів у косметологів стає причиною багатьох проблем, коли пацієнти не бачать очікуваного ефекту, отримують ускладнення або псують свою природну красу, бо не можуть зупинитися вчасно.

«Звісно, косметологом можна бути і з середньою медичною освітою, наприклад, після медичного коледжу. Проте, якщо це відповідальний спеціаліст, він не має працювати з ін’єкціями. В його компетенції лише доглядові процедури за шкірою».

Перше, що ви маєте обов’язково запитати в косметолога — це його медичний диплом.

Препарати для ін’єкцій

329901062 3219187945007662 7813839396641066830 n dbc76

Препарати, якими користується лікар. Фото: особистий архів героїні

І клініка, що надає косметологічні послуги, і препарати мають мати ліцензію. Ліцензія клініки має бути у відкритому доступі в куточку споживача. Усі препарати повинні купуватися лише в офіційних постачальників та мати відповідні сертифікати:

«Коли ми робимо ін’єкції, то видаємо пацієнту стікери з інформацією про введений препарат, його термін придатності та ліцензію. Це лише зареєстровані в Україні препарати, що мають відповідні сертифікати. На жаль, у дуже багатьох випадках, коли в жінок починаються ускладнення, наприклад, препарат мігрує, це відбувається саме через неякісні не сертифіковані препарати».

Обов’язково попросіть показати вам штамп із ліцензією. Лікар має надати назву препарату, термін придатності, документи та відкривати препарат у вашій присутності.

Ціна на ін’єкції краси

«Головне, що треба знати, ліцензовані та якісні препарати не можуть бути дешевими. Якщо ми говоримо за контурну пластику, така процедура має коштувати не менше 100 євро», — пояснює пані Марина.

Збільшення губ

lipstick gae54c50a8 1920 1937b

Жінка з люстерком дивиться на губи. Фото: ілюстративне, фотосток

«Я дуже люблю естетичний вигляд, і не роблю великі губи. Усе має бути гармонійно», — коментує лікарка.

Головні протипоказання до збільшення губ — запальні процеси, які відбуваються на губах на момент здійснення процедури. У такому випадку лікар має скасувати процедуру та відкласти її.

Щодо частоти уколів, усе залежить від пацієнта та його бажання, загалом це періодичність 6–12 місяців.

«Відповідальність за ефект та вибір препарата лежить на лікарі. Часто бувають ускладнення у вигляді ішемії або некрозу, що стається через введення надто щільних засобів, які підходять для уколів у підборіддя або вилиці. Препарати для губ мають бути м’якими і пластичними. Або у разі неправильного введення препарату можуть з’являтися нерівності та шишки. Усе це залежить від кваліфікації лікаря», — пояснює лікарка.

Усі процедури з глибоким інвазивним проникненням під шкіру вимагають кваліфікації лікаря, а не майстра салону краси. Вибір правильних препаратів та їхнє призначення — також компетенція лікаря.

Ботокс у лоб

«Препарати ботулотоксину вводяться в м’язи та розслабляють їх, шляхом блокування передачі нервового імпульса в м’язові закінчення.
Щоби не з’явилися постійні зморшки та заломи в стані спокою, робити таку процедуру можна навіть у достатньо молодому віці, якщо людина дуже емоційна й має активну міміку. Коли заломи вже яскраво виражені, складно повернути красу назад», – каже лікарка.

Гіалуронова кислота

model g9f3b02deb 1920 f6971Жінка. Фото: ілюстративне, фотосток

«З віком ми втрачаємо вологість шкіри, у цьому нам допоможе гіалуронова кислота. З її допомогою ми зволожуємо шкіру, насичуємо та прибираємо маленькі зморшки».

Побічні ефекти ін’єкцій краси

«Якщо ви йдете до гарного лікаря, якому довіряєте, нічого вам не загрожує. Препарати працюють лише там, куди ми їх вводимо, тому на ваш організм чи здоров’я вони ніяк не вплинуть».

Краще спочатку прийти на консультацію

333251745 866178751241401 8581866096899154807 n 20fc9

Марина Малапура — професійний лікар-дерматолог та косметолог. Фото: особистий архів героїні

«Буває, що жінки приходять і хочуть зробити губи, але мають серйозні проблеми зі шкірою. Найголовніше, спочатку проконсультуватися з лікарем та привести до ладу загальний стан шкіри, правильно обрати домашній догляд. Це автоматично робить її сяючою, а нас привабливішими. І вже після відновлення здорового вигляду можна щось вдосконалювати».

Найголовніше пам’ятати, якого би ефекту ви не хотіли досягти за допомогою процедур, перш за все, має бути здорова доглянута шкіра. А це неможливо без правильного та систематичного домашнього догляду. У комплексі із цими заходами, разом із досвідченим косметологом можна максимально ефективно підтримувати та повернути красу вашої шкіри.

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: Бахмутяни в евакуації: як перукарка з Бахмута живе й працює в Канаді

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

“Росіяни знищують міста, аби захопити, бо по-іншому не вміють”: як боронять Часів Яр. Історія бійця 225 ОШБ

Семаковська Тетяна 13:00, 26 Липня 2024

Олександр — харків’янин, батько 3 дітей. До повномасштабної війни він не був задіяний в армії. Вранці 24 лютого 2022 року чоловік зібрав родину та вивіз їх до безпечного місця, а сам повертався три дні автостопом до Харкова. Олександра не відразу взяли до армії — охочих захищати країну було так багато, що його відправили додому. Але він продовжував оббивати пороги й врешті-решт знайшов для себе місце у 228 батальоні ТРО, 127 бригада. А вже потім перейшов до 225 ОШБ, зараз її бійці боронять Часів Яр.

Військовий розповів у розмові з Бахмут IN.UA про рідний Харків, оборону Часів Яру та тактику ворога.

228-й батальйон ТРО міста Харків

Лютий 2022 року. У цей час Олександр не підозрював, чим для нього та його рідного міста обернуться найближчі дні. У розмові військовий згадує — про те, що буде війна такого масштабу, він не підозрював.

“Як для мене почалася війна? Я чоловік не військовий, був цивільним. У мене за спиною були 1.5
роки армії й все. Швидко зібрав сім’ю, у мене троє дітей, вивіз їх до західної частини України.
Потім довіз до кордону з Польщею, а сам автостопом три дні добирався до Харкова”,
— згадує у коментарі військовослужбовець.

Перші дні війни харків’яни ховаються від російських обстрілів у метро, це було чи не єдине безпечне місце / фото Суспільне

На питання, чому чоловік вирішив піти на війну, хоча мав троє дітей й за законом мав право це
не робити, Олександр пояснює — у нього двоє неповнолітніх та одна повнолітня дитина.

“Але навіть якби у мене було б троє неповнолітніх дітей, то я все одно б пішов. Спочатку
подбав б про безпеку сім’ї та дітей, а потім пішов. Не знаю, чому — може тому, що патріот,
чи чорт його знає як це назвати”,
— говорить він.

Чоловік згадує, що його довго не хотіли брати, тому що людей було забагато. Тому на початку він
вирішив: якщо не беруть в армію — буде волонтерити. Герой допомагав евакуюватися родинам —
каже, що евакуація з Харкова залізницею була дуже добре організована. У Дніпрі, натомість панував хаос, пригадує Олександр, волонтер привіз туди двох дівчат з маленькими дітьми, (вони були з міста Мерефи Харківської області, жінки боялися їхати на евакуацію з Харкова, тому що місто бомбардували).

Евакуація з Дніпра

“На залізничному вокзалі був повний хаос, море людей, ніхто не контролював евакуацію й коли поїзд підїхав, то товпа людей ринула у нього. Давка, крики, чоловіки намагалися втиснутися першими у вагони та відтягували за волосся жінок з дітьми. Я не знав, що в нас такі чоловіки бувають, які жінок з дітьми відтягують, щоби самому в вагон влізти”, — згадує спірозмовник.

У Харкові такого не було, запевняє він. Залізничний вокзал був огороджений військовими та поліцією, пропускали тільки жінок, дітей та людей старшого віку. На платформи виводили необхідну кількість людей, після чого подавали потяг й люди заходили у вагони.

Олександр й далі оббивав пороги військкомату, просив взяти його на місце якогось молодого
хлопця. Його наполегливість дала результат, і він приєднався до 228-й батальйону ТРО міста
Харків. Цей батальйон брав участь у боях за П’ятихатки, Лісне, Питомник, та 213-ту висоту,
поряд з Руською Лозовою.

Олександр тренувався два місяці перед тим, як стати на блокпости у Харкові. Його та його
побратимів поступово вводили у війну: спершу вчили звикати до постійних обстрілів на другій лінії оборони, а потім вже дозволили виходити на бойові.

“Погано, коли одразу тебе з цивільного життя відправляють в окопи, і ти не розумієш, що робити. Я дуже вдячний нашому командиру Олегу Ширяєву за те, як він нас вчив”, — каже військовий.

Оріхово-Василівка, Бахмут

У 2023 році Олександра з побратимами відправили на Донеччину у складі 225 батальону ТРО.

“Нас відправили на Бахмут, не у саме місто. Ми тримали Оріхово-Василівку, адже, якщо
подивитися на карту, то Бахмут хотіли взяти в оточення. І от якраз одна з точок цієї клешні
— це була Оріхово-Василівка”,
— пояснює військовий.

У цьому селі на момент бойових дій ще залишалося небагато людей, переважно це були люди
старшого віку. Їм бійці допомагали харчами та медикаментами.

“Ще там був чоловік з купою собак. Він казав, що нікуди не поїде, бо у нього батьки похоронені
там”.

Події в Авдіївці

Олександр пояснює, що за успішне виконання всіх поставлених бойових задач батальйон перейшов з ТРО у сухопутні війська 225 ОШБ. Його перекинули вже до Макіївки, де утримували прорив росіян.

“Це було в районі Лиману. Там була дуже важка ситуація, десь місяць-два ми там були,
звідти переїхали до Горлівки, а далі Авдіївка. Тут ми разом з ГУРівцями, РДК та іноземним
легіоном тримали коридор для виходу наших бійців”,
— військовий описує події в Авдіївці від
16 до 29 лютого 2024 року.

Росіян чоловік описує як сильного ворога, який вчиться, так само як й українська армія.
Олександр відзначає, що у армії рф налагоджена система поставки дронів. Водночас професійність
російських військових дуже відрізняється: якщо говорити за Вагнер (станом на зараз вже
ліквідована ПВК), або ПВК “Ветерани”, то там були дуже якісно підготовлені кадри, а от військові з “Шторму-Z” воюють не так активно та часто здаються в полон, пояснює Олександр.

“Вагнерівці були вмотивовані, добре екіпіровані. Їм вбили у голову, що вони тут нібито
нацистів вбивають. Деякі навіть у полон не здавалися, а вискакували з гранатами у руках.
У нас так двоє хлопців загинули, коли вагнерівці нібито хотіли здатися у полон та виходили
з окопів, а потім починали стріляти. Ворог вчиться, але й ми вчимося, тому що на початку
війни у нас не було практично нічого — ні дронів, ні РЕБів. А зараз без цього ми не можемо
вийти на позиції”,
— розповідає військовий.

Часів Яр

Часів Яр / фото 225 ОШБ

У Часів Ярі, каже Олександр, військові практично не пересікаються з цивільними. Однак інколи
бачать, як люди пораються по городу навіть тоді, коли поруч прилетіло.

“Вони живуть своїм життям — я не знаю, як люди можуть до такого привикнути. Якщо ви подивитеся наш (телеграм) канал “Чорний Лебідь”, то там є відео, де у людини горить дім, а вона город копає. Основна маса людей, які залишилися — це люди старшого віку. Не можу сказати, що цивільні нам заважають. Ми тримаємо лінію неподалік Каналу. Ми єдиний батальйон, який не залишив свої позиції. І ми єдині, хто залишився за каналом”, — пояснює Олександр.

Щодо зброї, то найбільше бракує саме снарядів та артилерії під час штурмів, каже військовий,
бо вмотивованих бійців вистачає. Часів Яр росіяни поступово знищують за тактикою випаленої
землі, як це було в Бахмуті.

Примітка. Часів Яр, карта бойових дій тут показує, що росіяни окупували лише один мікрорайон, втім місто дуже щільно обстрілюють. Ситуація у Часів Ярі важка, ворог має переважаючу кількість, Сили Оборони тримають місто.

***

Чому Часів Яр росіяни хочуть знищити?

Часів Яр зруйнований росіянами, липень 2024 / фото з росджерел

Пряма мова героя:

“Мікрорайон Канал росіяни повністю знищили КАБами та Солнцепеками, просто багатоповерхівки
складувалися від вибухів, потім вже не було за що триматися, не було де закріпитися.
Тому ухвалили рішення йти за Канал на другу лінію оборони і тримати оборону там.
Їм не потрібно цілі міста, їм потрібна просто територія. Їм треба дійти до Харкова, до Києва.

Подивіться, що з Придністров’ям відбувалося, з Абхазією. Там бідність, ніхто нічого не відновлює.
Наведу приклад, коли ми вибивали росіян під Харковом, селище є таки Питомник, то там були дуже сильні бої. Але вигнавши звідти росіян, село практично було ціле, бо йшла піхота, не арта.
Але потім росіяни ще намагалися окупувати село, й коли ми звідти виходили — вони практично
все зрівняли з землею. Оце і є різниця між нами та ними, ми намагаємося зберегти,
вони знищити — бо по іншому вони не вміють, вони йдуть далі по мертвій землі”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Ми бачили еволюцію руйнувань Бахмута”: 3 запитання до фотографині Влади Ліберової

Семаковська Тетяна 15:30, 25 Липня 2024

Влада та Костянтин Ліберови — фотографи, які фільмують сучасну війну. Чимало кадрів з Бахмута, які облетіли світові шпальти, були саме їх авторства. 

Журналістка Бахмут IN.UA поставила три питання Владі Ліберовій — говорили про Бахмут та Часів Яр

Часів Яр — Бахмут

Питання: На вашу думку, порівнюючи Бахмут та Часів Яр, чи не почали росіяни ще агресивніше знищувати міста Донеччини? Чи у порівнянні з Бахмутом у Часів Ярі візуально помітно ще гірші руйнування?

Бахмут
Руїни Бахмута / скриншот з росджерел

Влада Ліберова: Ні, Бахмут повністю стертий з лиця землі. Часів Яр, можливо, зруйнували трохи швидше, але в Бахмуті нічого не залишилося. Він повністю зруйнований. Ми це знаємо, бо з Костьою (ред. чоловік Влади Ліберової) бачили еволюцію руйнувань Бахмута від початку. Ми фільмували падіння міста з літа 2022 року. Власне, ми були, можливо, одні з останніх журналістів, які відвідали місто — вже тоді, коли там залишилася тільки одна вулиця, підконтрольна Україні. Потім, коли вже Бахмут був не наш, ми літали над ним й бачили — від міста нічого не лишилося. 

У Часів Ярі зараз зруйнований тільки один район, який повністю окупований росіянами. Але треба розуміти, що тут немає більших чи менших руйнувань. Це одна калька, з якою працюють росіяни. Так само було з Вовчанськом, Маріуполем, Авдіївкою, Кринками. Тобто, кожне місто, селище, населений пункт, до якого  підходить росія — воно знищується під корінь. Це те, що вони роблять свідомо, те, заради чого росіяни сюди прийшли — знищувати та вбивати.

Фотографи на фронті

Питання: У одному зі своїх дописів ви писали, що їздите туди, куди інші не наважуються, й виходити там знімати дуже небезпечно. Що для вас є стимулом фіксувати ці кадри?

Влада Ліберова:  Дуже багато українських та закордонних журналістів так само ризикують своїм життям. Інколи буває таке, що певні військові довіряють нам трохи більше. Чому? Я не знаю. Але ми завжди намагаємося виправдати цю довіру, тому що для нас — це честь. Власне, це і є наш стимул. Ми розуміємо те, що відбувається сьогодні — це історія, й ми хочемо закарбувати її максимально правдиво, максимально деталізовано.

Щоб через певну кількість років, коли ця активна фаза війни закінчиться, коли прийдуть нові покоління, які не були свідками цих подій, щоб у них не виникало питань — а чи все однозначно, неоднозначно, щоб вони на власні очі бачили, що відбувалося. Зараз є всі можливості передати весь той жах, всю жорстокість цієї війни. Ми з Костьою неодноразово казали, що ця війна жорстокіша, аніж Перша чи Друга світова.

Окрім такої самої інтенсивності артилерії, додайте сюди FPV-дрони. Це маленька, дешева, смертоносна та керована зброя. Хлопцям на нульових позиціях зараз набагато складніше, ніж було минулим поколінням у минулих війнах. Ми хочемо передати це, показати це. Щоб наступні покоління не хотіли ніколи налагоджувати жодні стосунки з росіянами — історичний досвід показує, що це неможливо й нам це не потрібно.

Питання: Ви їздите по всій лінії фронту. Чи бачите якісь особливості ворога по напрямках, які об’єднують, наприклад, Бахмутський, Авдіївський та Херсонський напрямки?

Влада Ліберова: Їх об’єднує росіянська жорстокість, бажання вбивати, бажання руйнувати. Всі фронти цієї війни дуже жорстокі й дуже страшні — тут треба робити акцент не на тому, що їх відрізняє, а що їх об’єднує. Об’єднує те, що росія прийшла знищувати, вбивати, й ми маємо з тим щось робити.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Росіяни знищують міста, аби захопити, бо по-іншому не вміють”: як боронять Часів Яр. Історія бійця 225 ОШБ

Олександр — харків’янин, батько 3 дітей. До повномасштабної війни він не був задіяний в армії. Вранці 24 лютого 2022 року чоловік зібрав родину та вивіз […]

“Ми бачили еволюцію руйнувань Бахмута”: 3 запитання до фотографині Влади Ліберової

Влада та Костянтин Ліберови — фотографи, які фільмують сучасну війну. Чимало кадрів з Бахмута, які облетіли світові шпальти, були саме їх авторства.  Журналістка Бахмут IN.UA […]

Андріївські вечорниці та спільні тренування: історія вчительки з Донеччини, яка мотивує учнів

Вчителька Ірина Ситковська народилася на Донеччині, у Волноваському районі, який наразі окупований військами рф. Зараз наша героїня працює у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного […]

“Рили траншеї на місці тих, які були в 1943”: Олег Зонтов розповів, як звільняли Слов’янськ у 2014-ому та обороняли у 2022-ому

У квітні 2014 року Слов’янськ став першим містом, яке окупували російські терористи — окупація тривала близько 3 місяців. У ніч на 5 липня 2014 року […]

“Жінок в армії не завжди сприймають серйозно”: про стереотипи в ЗСУ розповідають військовослужбовиці

Понад 62 тисячі жінок служать в українській армії — це на 16 тисяч осіб більше, ніж у жовтні 2023 року. З них 13 487 мають […]