Правозахисна організація людей з інвалідністю «Fight For Right» надає одноразову фінансову допомогу на опалення протягом зимового сезону. Отримати її можуть люди, які проживають у Донецькій області.
Допомога надається для посилення можливостей людей у придбанні твердого палива (вугілля, дрова, брикети чи пелети), для оплати газового опалення або для придбання засобів обігріву.
Для кого?
Оформити заявку на допомогу можуть:
люди з інвалідністю;
родини з дітьми з інвалідністю;
люди похилого віку зі стійкими порушеннями здоровʼя.
Перевага надається:
самотнім людям з інвалідністю 1, 2 групи;
родинам, в яких дві та більше людини в родині мають інвалідність;
матерям, які самостійно виховують неповнолітню дитину з інвалідністю, вагітним жінкам з інвалідністю,
людям з інвалідністю з часто дискримінованих соціальних груп (роми, ЛГБТКІ+).
Зауважимо, що заповнення заявки не гарантує отримання виплати. Якщо Ваша заявка відповідає критеріям програми, з Вами зв’яжуться для подальшого опрацювання запиту та прийняття остаточного рішення щодо надання допомоги.
Читайте також
17 тисяч на тепло: жителі Донеччини можуть отримати грошову допомогу від Естонії
Управління соцзахисту населення Бахмутської міськради розпочало видачу путівок на санаторно-курортне лікування за рахунок міського бюджету. Їх можуть отримати учасники бойових дій, члени сімей загиблих військових та люди з інвалідністю. Програма триватиме до кінця 2025 року.
Хто має право на оздоровлення і які умови отримання путівок, редакції Бахмут IN.UA розповіли в Управлінні соціального захисту населення Бахмутської міськради.
Оздоровлення військових з Бахмута
Бахмутська міська рада оголосила реєстрацію на санаторно-курортне лікування за рахунок місцевого бюджету. Путівки можуть отримати мешканці Бахмутської громади, які мають статус:
учасника бойових дій;
особи з інвалідністю внаслідок війни;
члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни;
члена сім’ї загиблого (померлого) захисника чи захисниці України.
Окрім цього, потрібно мати медичні рекомендації для оздоровлення. При подачі заяви на отримання путівки потрібно надати висновок лікаря. Обрати санаторій для оздоровлення можна самостійно або з переліку закладів, з якими співпрацює Управління соцзахисту населення.
“Перед тим, як подати заяву, людина має взяти довідку від лікаря з рекомендаціями і направленням на оздоровлення, згідно з наявними захворюваннями чи станом здоров’я. Обрати санаторій людина може сама, але бувають випадки, що не всі заклади хочуть працювати по трьохсторонньому договору, тому що десь немає відповідної ліцензії, або заклад хоче, щоб їм одразу платили кошти. Ми ж оплачуємо за фактом, коли людина вже використала свою путівку. Тому щоб люди не мали проблем з вибором санаторію, ми можемо запропонувати декілька, з якими ми вже працюємо, і де люди вже оздоровлюються”, — зазначили в Управлінні соцзахисту населення.
Надання путівок відбувається залежно від направлення санаторію. В деякі заклади є черга, а в деякі можна поїхати відразу. Це потрібно уточнювати індивідуально у фахівців Управління соцзахисту.
Тривалість відпочинку може варіюватися.
“Гранична вартість путівки, яку може покрити місцевий бюджет — до 21 тисячі гривень. При цьому тривалість оздоровлення має бути не менш ніж 14 днів, але вона може варіюватись залежно від санаторію. Десь на ці кошти можна відпочити 14 днів, а десь — 16 чи 18”, — розповіли в Управлінні соцзахисту.
Які документи потрібні для оформлення путівки в санаторій
Отримати путівку на оздоровлення можна протягом 2025 року. Останній заїзд має завершитись 15 грудня. Загалом цьогоріч путівками планують охопити орієнтовно 50-60 бахмутян.
Для отримання путівки потрібно звернутись до Управління соцзахисту населення Бахмутської міськради. Фахівцям необхідно надати:
заяву про взяття на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням;
медичну довідку за формою №070/о;
копію паспорта з відомостями про зареєстроване місце проживання;
копію реєстраційного номера облікової картки платника податків;
“Тату, ти ставиш забагато питань” — казав Роман, коли його батько питав, чим він займається в армії. Роман Стецюра, військовий з Бахмута. Змалку був бійцем, хлопчик дивував навіть власного батька своєю витривалістю. Чоловік пригадує, що якось 6-річний син пішки пройшов майже 10 кілометрів. У 2016 році Роман підписав контракт та мобілізувався — батькові й дружині казав, що просто займається забезпеченням потреб, та насправді він їздив у найгарячіші точки: привозив бійцям все необхідне. 27 січня 2023 року Романа не стало. Дома на нього чекали дружина, маленька донька, батьки та брат.
Це історія про чоловіка, який віддав найцінніше — життя. Розповідаємо історію Романа Стецюри. Редакція поспілкувалася з батьком, дружиною та командиром.
Пам’яті Романа Стецюри
Маленький Роман з батьком / фото надав Сергій Стецюра
Мама Романа померла через 5 днів після його народження, ділиться у розмові його батько, Сергій. Чоловік залишився без дружини, а син — без матері. У той час Сергій ще сам навчався в інституті, тож на сімейній раді малюка вирішили залишити на деякий час з бабусею по маминій лінії, щоб підтримати її, адже вона втратила єдину дочку.
“Я тоді вчився в інституті, проживав у гуртожитку, і не міг повноцінно займатися ним. Хотів навчання завершити, щоб могти опікуватися сином. Мій Рома мав біляве волосся, це впадало в око. Був веселою, життєрадісною дитиною, посміхався завжди”, — каже його батько.
По закінченню інституту Сергій забрав Романа до себе й виховував сина. Згодом зустрів свою дружину — вона працювала у 11 Бахмутській школі. Разом пара поставила на ноги двох синів, Романа та його брата Єгора. Змалку хлопчик дивував витривалістю, пригадує батько.
Роман Стецюра у підлітковому віці / фото надав Сергій Стецюра
“Він їздив до бабусі, коли ще був маленький, адже моя мама жила в селі. Йому було десь 5-6 років, і ми от поїхали до бабусі — автобуси не ходили, їздили на попутках. Була зима, повертатися додому не знали на чому. Тож, вирішили йти пішки. Це було село Оріхово-Василівка, і з села ми йшли до зупинки “Фармафабрика”. Це було кілометрів 10, а може й більше. Я думав, малого доведеться нести, але ні — він всю цю дорогу пройшов сам, не просився на руки”, — каже Сергій.
Коли Роман підріс, у нього з’явилося хоббі – машини, які він любив ремонтувати. Про таких, як він, казали “майстер на всі руки”. Й свого молодшого брата, Єгора, теж навчив працювати з авто. У дорослому віці Роман переїхав у тоді ще український Донецьк, де вступив на навчання — вирвався з батькового крила, пригадує його тато.
Освіту там до кінця не здобув, і після повернувся у Бахмут та почав працювати, жив у бабусі. У 2016 році Роман, не кажучи батькові й дружині, мобілізувався. Тут варто додати, що освіту Роман все одно здобув з власної ініціативи вже у дорослому віці, будучи військовим. Навчався заочно.
Роман з донькою та дружиною / фото надала Юлія Стецюра
“Як батько — звісно, що я хвилювався за сина. Я його сам виростив, рідної мами в нього немає. Він все життя був зі мною, це моя дитина… Я добре розумів, що вже почалася війна, і водночас пишався ним”, — каже тато Романа.
Коли почалася повномасштабна війна, Роман з батьком спілкувалися телефоном. Інколи татові вдавалося приїздити до сина, але той застерігав — батьки краще б сиділи дома. Й дружині, й батькам чоловік говорив: нічим небезпечним не займається, просто підвозить припаси хлопцям.
Роман зі своїм командиром / фото надав Сергій Стецюра
“Він узагалі старався нам багато не розповідати. Але пригадую один момент. У новинах якось сказали, що наші війська отримали «Джавеліни». Я тоді й питаю Рому: «Ти хоч бачив той “Джавелін”?» А він усміхається й каже: «Та що там бачити — у мене в багажнику лежить». До цього він говорив, що служить у підрозділі забезпечення: мовляв, привозить воду, продукти, дрова на базу. Розповідав, що до нього під’їжджають хлопці з окопів, а він їм усе необхідне передає. Я тоді й питаю: «Якщо ти в тилу, навіщо тобі “Джавелін”?» А він мені: «Папа, а якщо по мені танк піде — з чого я його зупиню?» Я спробував розпитати більше, а він лише усміхнувся: «Папа, ти забагато питаєш». І все. Більше нічого не сказав.”
Юля, дружина Романа, пригадує, як вони познайомилася з чоловіком. Йому було 28, їй 24 — він тоді працював у таксі, зустрілися випадково: Юля була пасажиркою, він водієм. Розговорилися, слово за слово, між ними спалахнула іскра. Згодом пара почала зустрічатися. Юля працювала на вогнетривкому заводі у Часів Ярі, але робота була дуже важка фізично, тож довелося звільнитися. Потім дівчина працювала на сезонних роботах — теж фізична праця.
Через це пара втратила первістка.
“Після того, як я втратила дитину, думала, що ми розійдемося. Але Рома зробив мені пропозицію, якраз на мій день народження. Це дуже яскравий момент з нашого життя. Весілля ми відіграли в Бахмуті, в ресторані “Омега”, — пригадує дружина Романа.
Дружина Юлія, донька Ярина та батько Роман разом / фото надала Юлія Стецюра
Згодом, аби забезпечити родину, Роман вирішив мобілізуватися за контрактом. Юля намагалася його відмовити, але не вдалося. В цей час вона була вагітна, народила доньку. Довго пробути з нею та родиною Роман не зміг, адже через два місяці після пологів дружини його відправили на навчання. Перші місяці донька бачила тата лише на фото.
“Попри те, що вони мало часу проводили разом, вона повністю татова донька. Тато для неї – це авторитет. Зі мною у неї інакші стосунки, бо я з нею завжди 24 на 7, а тато, коли приїжджає, це все. Вона від нього не відходила”, — пригадує дружина Романа.
10 березня Юлія разом з донькою виїхала з Бахмута, хоча зізнається: дуже не хотіла залишати дім, але Роман тоді бачив більше. Саме тому чоловік наполіг — родині треба виїжджати. З того часу Ярина ще менше бачилася з батьком, але зв’язок між ними був навіть через кілометри.
Особливі стосунки батька й доньки пригадує й командир Романа — він додає, що той навіть після важкого дня старався дзвонити Ярині та читав доньці казку.
Роман з донькою Яриною / фото надала Юлія Стецюра
“Ось бувало, ми ввечері приїжджали, я сідав за комп’ютер заповняти документи, Рома теж чимось займався, такий собі клуб по інтересах. Я в документах, а Рома набирає Ярину телефоном й читає їй казку”, — пригадує командир.
Юля додає — Роман завжди дарував квіти, робив сюрпризи та тішив своїх дівчат, коли мав таку можливість. Родина мала традицію щороку їздити на Азовське море.
Більше такої змоги немає.
Роман з донькою та дружиною / фото надала Юлія Стецюра
Рома загинув під час виконання завдання з евакуації майна підрозділу, коли лінія фронту стрімко наблизилася. Разом із трьома побратимами він займався підготовкою до перевезення — чіпляв причіп з боєкомплектом до паливозаправника. У цей момент у причіп влучив ворожий дрон-камікадзе “Ланцет”.
Унаслідок удару відбулася детонація БК, почалася пожежа. Рома загинув на місці. Його побратими, на щастя, вижили. Через вибух і пожежу тіло сильно обгоріло. Остаточно підтвердити особу змогли за допомогою особистих речей та ДНК-експертизи — поряд із тілом знайшли ланцюжок із хрестиком і ніж, подарований йому раніше батьком.
Роман у колі сім’ї / фото надала Юлія Стецюра
4 березня військового поховали у Києві. Родину у перші дні підтримували побратими. Сергій, командир Романа, наголошує: той навчив його всього й був найкращим другом.
“Він був справжній вояк-сержант, який міг як й сісти та скрупульозно заповнювати журнали, так й робити те, що взагалі ніхто не хотів робити. А коли повномасштабна війна почалась, він їздив у такі точки, в які інші відмовлялися. Рома у хорошому сенсі був безотакзний”, — каже Сергій.
Управління соцзахисту населення Бахмутської міськради розпочало видачу путівок на санаторно-курортне лікування за рахунок міського бюджету. Їх можуть отримати учасники бойових дій, члени сімей загиблих військових та […]
“Тату, ти ставиш забагато питань” — казав Роман, коли його батько питав, чим він займається в армії. Роман Стецюра, військовий з Бахмута. Змалку був бійцем, […]
На Дніпропетровщині викрили двох агентів рф, які наводили удари на підрозділи ЗСУ. Метою ворога було знищення підрозділів ППО та техніки ЗСУ. За роботу на окупантів […]
Рф продовжує завдавати ударів по населених пунктах Донецької області. Протягом минулої доби, 5 червня, обстріли фіксували в 14 населених пунктах. Внаслідок атак є постраждалі серед […]
Російські війська збільшують кількість наступальних атак на Донеччині. Найгарячішим напрямком на сьогодні є Покровський, де минулої доби окупанти провели понад 70 атак. Штурми українських позицій […]
