Допомога ВПО на Харківщині: яке житло і послуги пропонують у Лозівській громаді

Валентина Твердохліб 12:00, 1 Грудня 2024
Переселенцям із Лозівської громади надали допомогу / фото Лозівська міська рада

Нещодавно редакція “Бахмут IN.UA” провела опитування бахмутян. Ми запитували куди вони переїхали, щоб розповісти про допомогу, яку надають у цих громадах. Серед відповідей були запитання про допомогу, яку можна отримати в Лозівській громаді Харківської області.

Редакція звернулася за коментарем до Лозівської міської ради і дізналася, яку підтримку надають переселенцям у цій громаді.

Лозова, житло для ВПО

Станом на 25 листопада 2024 року в Лозівській громаді зареєстровано 13 593 переселенців. Для тих, хто не має можливості винаймати житло, пропонують прихисток у місцях тимчасового проживання. Наразі у громаді працюють три прихистки для ВПО.

З 2019 року в громаді працює соціальний готель для ВПО, розрахований на 56 місць. Кімнати облаштовано сучасними меблями, побутовою технікою та речами першої необхідності. За цей час у соціальному готелі безоплатно прийняли майже 1 500 переселенців.

Місця компактного проживання ВПО створені на базі студентських гуртожитків: Лозівського фахового вищого коледжу мистецтв та Лозівської філії Харківського автомобільно-дорожнього фахового коледжу. Також є місця для ВПО в гуртожитку Панютинського вагоно-ремонтного заводу. В перші місяці повномасштабного вторгнення в цих гуртожитках мешкали до 200 евакуйованих.

Також у Лозівській громаді створено Фонд житла для тимчасового проживання внутрішньо
переміщених осіб. Він складається з 67 квартир. На сьогодні вже 20 родин-ВПО отримали житло загальною площею 470,4 квадратних метрів.

Адреси та наявність вільних місць для ВПО можна дізнатися особисто в Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради. Або звернутися за телефоном: +380 (57) 455 1655.

Програма підтримки ВПО в Лозівській громаді: що передбачає

Для надання допомоги переселенцям у Лозівській громаді діє Програма підтримки внутрішньо переміщених осіб. Вона передбачає заходи щодо iнтеграцiї переселенців у громаду.

Програма містить такі заходи:

  • періодична оцінка потреб ВПО;
  • надання соціальних послуг ВПО;
  • психологічна допомога і реабілітація ВПО;
  • створення умов для задоволення базових потреб у проживанні ВПО, моніторинг умов проживання в місцях компактного поселення;
  • надання актуальної інформації про наявні послуги та місця для тимчасового розміщення ВПО;
  • залучення фінансової або технічної допомоги благодійних і міжнародних організацій для забезпечення тимчасового проживання ВПО;
  • своєчасне призначення та виплата всіх видів державної соціальної підтримки;
  • забезпечення доступу ВПО до місцевих програм соціального, освітнього, медичного і культурного спрямування;
  • надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим сім’ям ВПО;
  • залучення незайнятих працездатних ВПО до участі у суспільно корисних роботах (“Армія відновлення”) та громадських робіт;
  • надання медичних послуг;
  • забезпечення доступу дітей із сімей ВПО до освітніх послуг;
  • захист прав дітей-ВПО та надання їм статусу дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;
  • залучення ВПО до занять руховою активністю та спортом;
  • проведення інформаційних заходів для сприяння зайнятості та інтеграції ВПО;
  • забезпечення гуманітарною допомогою, яка надходить до громади;
  • залучення ВПО до культурного життя громади.

Лозова, допомога від благодійних організацій

Окрім підтримки від громади, переселенці можуть отримати й допомогу від благодійних організацій. Вони надають гуманітарну, інформаційну та правову допомоги.

Серед організацій, які надають допомогу в Лозівській громаді:

  • благодійний фонд “Від серця до серця-2022”;
  • благодійний фонд “Наш край Лозівщина”;
  • волонтерський центр “Разом до перемоги”;
  • волонтерський штаб “Один за всіх та всі за одного”;
  • благодійний фонд “Небайдужі серця Лозівщини”;
  • волонтерський центр “Добра Дія”;
  • волонтерський центр Joyland;
  • волонтерський центр “Разом нас багато”;
  • громадська організація “Жіночій легіон Лозівщини”;
  • благодійний фонд “Єдине джерело”;
  • центр громадських ініціатив “Народна дія”;
  • благодійний фонд “Карітас”;
  • благодійна організація “Імені Сергія Семенова”;
  • благодійний фонд “Добрадія — Зброя Сильних”;
  • громадська організація “Кластер стійкості”;
  • благодійний фонд “Незламна берегиня”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Соціального житла в Україні катастрофічно бракує: чому громади не можуть його будувати

Валентина Твердохліб 18:00, 16 Листопада 2026
бахмута, соціальне житло
Житлова кімната у гуртожитку / фото Бахмутська міськрада

В Україні налічується 1 922 одиниці соціального житла, приблизно у чотирьох із п’яти громад такого житлового фонду немає. Масштабне опитування органів місцевого самоврядування виявило системні проблеми просторового планування, прогалини в законодавстві та нестачу фінансування і фахівців. Дослідники пояснили, що заважає громадам створювати соціальне житло та які зміни можуть виправити ситуацію.

Про це йдеться у дослідженні Housing Institute.

Скільки соціального житла є в Україні

Про стан соціального житла в українських громадах свідчать результати масштабного опитування органів місцевого самоврядування. Його спільно провели Інститут Житла (Housing Institute) та комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

За даними дослідження, соціальне житло в Україні може бути трьох основних типів квартири, кімнати в гуртожитках або окремі будинки.

В опитуванні взяли участь 1 006 сільських, селищних і міських громад. З’ясувалося, що всі ці громади разом мають лише 1 922 одиниці соціального житла.

Соціальний житловий фонд є приблизно лише в кожній п’ятій громаді. Водночас 94,6% опитаних громад повідомили, що на землях комунальної власності соціальне житло взагалі не було передбачене.

Результати дослідження / фото Housing Institute

Які проблеми виявили у просторовому плануванні

Однією з головних перешкод дослідники назвали відсутність актуальної містобудівної документації. Лише вісім громад розробили та затвердили комплексні плани просторового розвитку територій. Ще 51,5% громад не ухвалили рішення навіть про початок їх розроблення. У 40,1% таке рішення вже ухвалили, однак громади шукають кошти на підготовку документації.

Крім того, місцева влада майже не використовує механізми, які могли б зобов’язувати забудовників передбачати соціальне житло в нових проєктах. Зокрема:

  • лише дев’ять громад закріплюють у містобудівній документації вимогу до забудовників або операторів соціального житла виділяти частину площ під соціальне житло;
  • лише п’ять громад системно передбачають частку соціального житла в детальних планах територій для нової забудови;
  • близько 80% громад протягом багатьох років надавали землю під комерційну забудову, не передбачаючи в ній соціального житла.

Водночас 29,4% громад планують запровадити інклюзивне зонування. Цей механізм передбачає вимогу до забудовників виділяти частину площ під соціальне житло.

Чому в громадах не вистачає соціального житла

Дослідники виділили три основні групи причин: особливості ситуації в самих громадах, законодавчі прогалини та нестачу фінансування і фахівців.

Перша проблема — різний стан громад і відсутність необхідного планування. У тилових громадах роками не формували житловий фонд соціального призначення. На тимчасово окупованих територіях місцева влада не має фізичного доступу до майна та документів. У громадах поблизу зон бойових дій значну частину житлового фонду знищено, тому його потрібно планувати заново.

Ще одна перешкода — відсутність концепцій інтегрованого розвитку. Це базовий інструмент стратегічного та просторового аналізу, який допомагає оцінити потреби громади й урахувати їх під час планування територій. Без актуальної містобудівної документації громади не можуть повноцінно закладати гарантії появи соціального житла. Це також ускладнює реалізацію нової державної житлової політики на місцях.

Результати дослідження / фото Housing Institute

Друга проблема — прогалини в законодавстві. Чинне законодавство не містить визначень і механізмів для двох інструментів:

  • “містобудівна квота” — кількісний механізм, який не слід плутати з пайовим внеском;
  • “інклюзивне зонування” — просторовий інструмент, що передбачає окрему функціональну зону для соціального житла та відповідний код цільового призначення земельної ділянки.

Через відсутність таких норм громади, які намагаються домовитися із забудовниками про створення соціального житла, використовують меморандуми, інвестиційні договори або рішення місцевих рад. Однак ці домовленості мають слабку юридичну силу й не забезпечують належного захисту інтересів громад у суді.

Окреме питання — використання комунальної землі. Ділянки під соціальні проєкти часто отримують стандартний код цільового призначення “Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку”. За оцінкою авторів дослідження, це робить такі території вразливими до безконтрольної комерціалізації без формального порушення цільового призначення землі.

Третя проблема — нестача коштів і спеціалістів. Державну субвенцію на розроблення комплексних планів, яка діяла у 2021 році, нині не надають. Водночас в органах місцевого самоврядування бракує архітекторів-містобудівників і фахівців із просторового планування.

Що пропонують змінити для розвитку соціального житла

За результатами дослідження автори сформулювали чотири основні пропозиції для розв’язання проблеми соціального житла.

1. Закріпити інклюзивне зонування в законодавстві.

Для цього пропонують внести зміни до закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та державних будівельних норм. Зокрема, передбачити інклюзивне зонування як обов’язковий елемент містобудівної документації та створити нову функціональну зону або підзону — “забудова соціального та доступного житла”.

Також фахівці пропонують оновити Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок і запровадити окремий код для таких об’єктів.

2. Затвердити єдину методику містобудівних квот.

Державна методика розрахунку квот соціального житла в межах зон інклюзивного зонування, на думку дослідників, допоможе громадам визначати відповідні вимоги без ризику їх подальшого скасування.

3. Обмежити комерційні функції в соціальних проєктах.

Автори дослідження пропонують встановити відповідний ліміт у державних будівельних нормах. Це має запобігти ситуації, коли комерційна забудова витісняє соціальні об’єкти.

Дотримання обмежень пропонують автоматично перевіряти під час експертизи проєктної документації та видачі дозвільних документів. Для цього планують використовувати Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.

4. Забезпечити громади фінансуванням і фахівцями.

Для цього пропонують розглянути можливість фінансування або співфінансування розроблення містобудівної документації, а також організувати підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни засудили 18-річного маріупольця до 8,5 років колонії

Семаковська Тетяна 17:00, 16 Листопада 2026
Затриманий юнак / фото росджерела

Російський окупаційний суд виніс вирок 18-річному жителю тимчасово окупованого Маріуполя Михайлу Гулому. Хлопця засудили до 8 років та 6 місяців позбавлення волі в колонії за звинуваченнями у “державній зраді та зберіганні вибухівки”.

Про це повідомляють в Маріупольскій міській раді.

У чому окупанти звинуватили юнака

За наявною інформацією, Михайло Гулий проживав у Маріуполі. Російські силовики затримали його ще в грудні минулого року, коли хлопцеві було 17 років.

За версією російської фсб, юнак нібито самостійно встановив зв’язок зі Службою безпеки України та запропонував допомогу в підготовці вибухів. Окрім цього, окупанти звинуватили маріупольця у передачі українській стороні інформації про місця розташування військових частин рф.

Міський голова та начальник Маріупольської міської військової адміністрації Вадим Бойченко наголосив, що подібні вироки є частиною цілеспрямованої політики терору проти жителів захопленого міста.

“Звинувачення у так званій ‘державній зраді’ стають системним інструментом залякування жителів тимчасово окупованого Маріуполя. Створюючи атмосферу страху, вони намагаються придушити будь-які прояви проукраїнської позиції. Особливо цинічно, коли під переслідування потрапляють діти та молодь“, — зазначив Вадим Бойченко.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

бахмута
Важливо

Соціального житла в Україні катастрофічно бракує: чому громади не можуть його будувати

В Україні налічується 1 922 одиниці соціального житла, приблизно у чотирьох із п’яти громад такого житлового фонду немає. Масштабне опитування органів місцевого самоврядування виявило системні […]

Росіяни засудили 18-річного маріупольця до 8,5 років колонії

Російський окупаційний суд виніс вирок 18-річному жителю тимчасово окупованого Маріуполя Михайлу Гулому. Хлопця засудили до 8 років та 6 місяців позбавлення волі в колонії за […]

Техніка ЗСУ

Сили оборони уразили пункти управління окупантів на Донеччині

Бійці Сил оборони атакували російських окупантів на Донеччині. 15 листопада і в ніч на 16 листопада під ударом українських захисників були пункти управління підрозділів армії […]

Бахмутський ЦНАП

Як у Києві потрапити на прийом у Бахмутський ЦНАП

18 листопада 2026 року фахівці Центру надання адміністративних послуг та відділу реєстрації Бахмутської міської ради проведуть прийом бахмутян, які мешкають у Києві та Київській області. […]

бахмут

Бахмут виділив 200 тисяч гривень на програму з утвердження української ідентичності, яка раніше не потребувала фінансування

У травні 2026 року Бахмутська МВА затвердила цільову соціальну програму з утвердження української національної та громадянської ідентичності Бахмутської громади на 2026-2028 роки. Вона розрахована на […]