Нещодавно редакція “Бахмут IN.UA” провела опитування бахмутян. Ми запитували куди вони переїхали, щоб розповісти про допомогу, яку надають у цих громадах. Серед відповідей були запитання про допомогу, яку можна отримати в Лозівській громаді Харківської області.

Редакція звернулася за коментарем до Лозівської міської ради і дізналася, яку підтримку надають переселенцям у цій громаді.

Лозова, житло для ВПО

Станом на 25 листопада 2024 року в Лозівській громаді зареєстровано 13 593 переселенців. Для тих, хто не має можливості винаймати житло, пропонують прихисток у місцях тимчасового проживання. Наразі у громаді працюють три прихистки для ВПО.

З 2019 року в громаді працює соціальний готель для ВПО, розрахований на 56 місць. Кімнати облаштовано сучасними меблями, побутовою технікою та речами першої необхідності. За цей час у соціальному готелі безоплатно прийняли майже 1 500 переселенців.

Місця компактного проживання ВПО створені на базі студентських гуртожитків: Лозівського фахового вищого коледжу мистецтв та Лозівської філії Харківського автомобільно-дорожнього фахового коледжу. Також є місця для ВПО в гуртожитку Панютинського вагоно-ремонтного заводу. В перші місяці повномасштабного вторгнення в цих гуртожитках мешкали до 200 евакуйованих.

Також у Лозівській громаді створено Фонд житла для тимчасового проживання внутрішньо
переміщених осіб. Він складається з 67 квартир. На сьогодні вже 20 родин-ВПО отримали житло загальною площею 470,4 квадратних метрів.

Адреси та наявність вільних місць для ВПО можна дізнатися особисто в Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради. Або звернутися за телефоном: +380 (57) 455 1655.

Програма підтримки ВПО в Лозівській громаді: що передбачає

Для надання допомоги переселенцям у Лозівській громаді діє Програма підтримки внутрішньо переміщених осіб. Вона передбачає заходи щодо iнтеграцiї переселенців у громаду.

Програма містить такі заходи:

• періодична оцінка потреб ВПО;
• надання соціальних послуг ВПО;
• психологічна допомога і реабілітація ВПО;
• створення умов для задоволення базових потреб у проживанні ВПО, моніторинг умов проживання в місцях компактного поселення;
• надання актуальної інформації про наявні послуги та місця для тимчасового розміщення ВПО;
• залучення фінансової або технічної допомоги благодійних і міжнародних організацій для забезпечення тимчасового проживання ВПО;
• своєчасне призначення та виплата всіх видів державної соціальної підтримки;
• забезпечення доступу ВПО до місцевих програм соціального, освітнього, медичного і культурного спрямування;
• надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим сім’ям ВПО;
• залучення незайнятих працездатних ВПО до участі у суспільно корисних роботах (“Армія відновлення”) та громадських робіт;
• надання медичних послуг;
• забезпечення доступу дітей із сімей ВПО до освітніх послуг;
• захист прав дітей-ВПО та надання їм статусу дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;
• залучення ВПО до занять руховою активністю та спортом;
• проведення інформаційних заходів для сприяння зайнятості та інтеграції ВПО;
• забезпечення гуманітарною допомогою, яка надходить до громади;
• залучення ВПО до культурного життя громади.

Лозова, допомога від благодійних організацій

Окрім підтримки від громади, переселенці можуть отримати й допомогу від благодійних організацій. Вони надають гуманітарну, інформаційну та правову допомоги.

Серед організацій, які надають допомогу в Лозівській громаді:

• благодійний фонд “Від серця до серця-2022”;
• благодійний фонд “Наш край Лозівщина”;
• волонтерський центр “Разом до перемоги”;
• волонтерський штаб “Один за всіх та всі за одного”;
• благодійний фонд “Небайдужі серця Лозівщини”;
• волонтерський центр “Добра Дія”;
• волонтерський центр Joyland;
• волонтерський центр “Разом нас багато”;
• громадська організація “Жіночій легіон Лозівщини”;
• благодійний фонд “Єдине джерело”;
• центр громадських ініціатив “Народна дія”;
• благодійний фонд “Карітас”;
• благодійна організація “Імені Сергія Семенова”;
• благодійний фонд “Добрадія — Зброя Сильних”;
• громадська організація “Кластер стійкості”;
• благодійний фонд “Незламна берегиня”.

Читайте також:

• Як у Павлограді переселенцям допомагають із житлом: відповідь для бахмутян
• Підримка ВПО на Полтавщині: як допомагають переселенцям у Коломацькій громаді
• Нова грошова допомога для ВПО: люди з інвалідністю та діти отримають 6500 гривень

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українці, які успадкували пошкоджене або знищене внаслідок війни житло, можуть претендувати на компенсацію, навіть якщо нерухомість досі оформлена на померлого власника. Таке право мають і спадкоємці людей, які померли після руйнування житла, не встигнувши звернутися по допомогу. Однак для отримання компенсації необхідно підтвердити спадкові права.

Хто може отримати компенсацію замість померлого власника, як оформити спадщину та що робити, якщо шестимісячний строк її прийняття минув, пояснили фахівці “Юридичного порадника для ВПО”.

Хто може отримати компенсацію за зруйноване житло після смерті власника

Відповідно до Закону України № 2923-IX, право на компенсацію за пошкоджене або знищене житло мають, зокрема, спадкоємці власників нерухомості. Право на компенсацію може переходити у спадщину й у випадках, коли житловий сертифікат уже видали.

Водночас самого факту спорідненості з померлим власником недостатньо. Проживання в будинку, реєстрація місця проживання, оплата комунальних послуг або проведення ремонту не підтверджують право власності. Щоб претендувати на компенсацію, необхідно мати право на спадкування та прийняти спадщину.

Якщо померлий залишив заповіт, спадкування відбувається з урахуванням його змісту. За відсутності заповіту майно успадковують за законом у встановленій черговості.

До першої черги спадкоємців належать:

• діти померлого;
• чоловік або дружина, які пережили спадкодавця;
• батьки померлого.

При цьому окремі категорії спадкоємців, зокрема неповнолітні діти, можуть мати право на обов’язкову частку у спадщині. Якщо житло перебувало у спільній власності подружжя, частка того з подружжя, хто залишився живим, не входить до складу спадщини.

Як оформити спадщину на пошкоджене або знищене житло

Перший крок, це звернутися до нотаріуса. Для оформлення спадкових прав потрібно підготувати:

• паспорт;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП);
• свідоцтво про смерть власника;
• документи, що підтверджують родинні зв’язки;
• заповіт, якщо він є;
• документи на нерухомість.

Нотаріус перевірить наявність заповіту та спадкової справи. Якщо її ще не відкрили, за потреби зробить це. За загальним правилом спадщина відкривається за останнім місцем проживання померлого. Якщо воно невідоме — за місцезнаходженням нерухомості. Для територій активних бойових дій та окупації, а також територій, де органи влади не здійснюють повноважень у повному обсязі, передбачені особливості оформлення спадщини.

У таких випадках заяву можна подати нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини. Якщо спадкова справа залишилася на відповідній території, варто уточнити можливість її продовження на підконтрольній Україні території.

Скільки часу є на прийняття спадщини

За загальним правилом, спадкоємець має шість місяців із дня смерті власника, щоб подати заяву про прийняття спадщини. Ця вимога стосується, зокрема, спадкоємців, які не проживали постійно разом із померлим.

Якщо людина постійно проживала зі спадкодавцем на момент його смерті, вона вважається такою, що прийняла спадщину, якщо протягом установленого строку не відмовилася від неї. Однак для подальшого оформлення нерухомості та отримання компенсації все одно потрібно звернутися до нотаріуса.

Що робити, якщо шість місяців минули, а спадщину не оформили

Пропущений час не завжди означає втрату спадкових прав. Як пояснюють у “Юридичному пораднику для ВПО”, можливі дві ситуації. Спадщину прийняли вчасно, але не отримали свідоцтво. Якщо спадкоємець подав заяву у встановлений строк або постійно проживав із померлим, право на спадщину не втрачається через відсутність свідоцтва. Отримати його можна й пізніше.

Водночас факт спільного проживання потрібно підтвердити документально. Якщо необхідних документів немає, може знадобитися звернення до суду. Строк прийняття спадщини справді пропустили. У такому разі законодавство передбачає можливість прийняти спадщину за письмовою згодою спадкоємців, які вже її прийняли.

Інший варіант, це звернутися до суду з проханням визначити додатковий строк. Для цього необхідно обґрунтувати поважність причин пропуску.

Чи можна отримати компенсацію, якщо житло зруйнували до оформлення спадщини

Так, але порядок дій залежить від того, коли помер власник, до чи після пошкодження або знищення нерухомості. Якщо власник помер до обстрілу, спадкоємцю потрібно підтвердити прийняття спадщини та права, які до нього перейшли. Прийнята спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття. Тому оформлення свідоцтва або державна реєстрація права власності після дати пошкодження житла самі собою не позбавляють права на компенсацію.

Якщо житло знищили за життя власника, а згодом він помер, до складу спадщини може входити право на отримання компенсації. Закон № 2923-IX передбачає оформлення свідоцтва про право на спадщину щодо компенсації за знищений об’єкт нерухомості. Для підтвердження відповідного права спадкоємець або нотаріус, який відкрив спадкову справу, може звернутися до компенсаційної комісії із запитом про наявність у померлого правових підстав для отримання компенсації.

За законом комісія має надати відповідне рішення протягом 30 календарних днів із моменту отримання запиту. Юристи радять обов’язково повідомити нотаріусу дату смерті власника, дату пошкодження чи знищення житла, а також інформацію про те, чи була компенсація вже призначена.

Від цих обставин залежить порядок оформлення спадкових прав і перелік необхідних документів. Таким чином, смерть власника житла не означає автоматичної втрати права на компенсацію. Проте спадкоємцям потрібно належним чином оформити свої права, а в окремих випадках, додатково підтвердити їх через нотаріуса або суд.

До теми:

Житлові субсидії для ВПО на опалювальний сезон: хто має право та як оформити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Залізничний вокзал станції Бахмут II відкрили у 1913 році. Під час Другої світової війни будівлю зруйнували, а після її завершення вирішили відбудувати. Роботи розпочалися в березні 1951 року, однак через нестачу будівельних матеріалів, несправність обладнання та проблеми з організацією праці реконструкція просувалася повільно. Вокзал вдалося відновити лише наприкінці 1952 року.

Як відбувалася відбудова залізничного вокзалу Бахмут II та про які проблеми будівельників писала місцева газета “Артемовский рабочий” — розповіли працівники Бахмутського КЗК.

Історія залізничного вокзалу Бахмут II: від відкриття до руйнування

Залізничний вокзал станції Бахмут II відкрили у 1913 році. Поруч із ним у 1912–1914 роках звели високу цегляну водонапірну башту, призначену для заправлення паровозів водою. Її побудували за типовим проєктом.

Під час Другої світової війни будівлю вокзалу зруйнували, а водонапірну башту було втрачено. Після завершення війни ухвалили рішення відновити залізничний вокзал. Водночас його планували не просто відбудувати у попередньому вигляді, а частково змінити архітектуру.

Проєкт відновлення та реконструкції вокзалу розробили у 1950 році в харківському проєктному інституті “Хартранспроект”. Автором проєкту був архітектор О. В. Лук’янов. За задумом архітектора, нову будівлю мали звести на старому фундаменті. При цьому передбачалося змінити об’єм центральної частини вокзалу та надати споруді рис неокласицизму.Безпосередньо до відбудови приступили в березні 1951 року. Роботи доручили шостій дільниці тресту “Донбасстройпуть”.

Однак будівництво зіткнулося із численними труднощами. Про проблеми під час реконструкції вокзалу повідомляла місцева газета “Артемовский рабочий”. Зокрема, журналісти звертали увагу на систематичне порушення графіка будівельних робіт. Однією з головних причин затримок була нестача будівельних матеріалів. Через перебої з постачанням теслярі та мулярі не могли виконувати роботи вчасно.

Іноді будівельникам доводилося фактично робити одну й ту саму роботу двічі. Наприклад, через відсутність необхідних балок спочатку встановлювали тимчасові конструкції з непридатних лісоматеріалів. Згодом їх демонтували та замінювали постійними. Ще однією проблемою стало неефективне використання будівельної техніки. За повідомленнями місцевої преси, обладнання недостатньо обслуговували та ремонтували. Зокрема, підйомний кран частіше простоював, ніж працював. Через це виникали додаткові затримки з доставленням матеріалів для зведення стін.

Проблеми з організацією праці та якістю будівництва

Газета “Артемовский рабочий” також критикувала організацію роботи на будівельному майданчику. Завдання працівникам нерідко видавали із запізненням. Через це мулярі й теслярі могли залишатися без роботи протягом робочого дня. На будівництві працювало чимало молодих робітників, однак, за повідомленнями газети, належного навчання для них не організували. Критика стосувалася й інженерно-технічного персоналу, який мав контролювати якість виконання робіт.

Недостатній нагляд призводив до того, що окремі конструкції доводилося переробляти по кілька разів. Один із таких випадків стався, коли в будівлі вокзалу обвалився карниз. Після цього його довелося мурувати заново.

Попри труднощі, наприкінці 1952 року будівництво залізничного вокзалу Бахмут II завершили. Відновлену будівлю здали в експлуатацію майже через два роки після початку робіт. Таким чином, вокзал, який уперше відкрили у 1913 році та який зазнав руйнувань під час Другої світової війни, отримав новий архітектурний вигляд у 1950-х роках.

До теми:

Як у Бахмуті працював аероклуб: історія перших льотчиків міста

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!