Нещодавно редакція “Бахмут IN.UA” провела опитування бахмутян. Ми запитували куди вони переїхали, щоб розповісти про допомогу, яку надають у цих громадах. Серед відповідей були запитання про допомогу, яку можна отримати в Лозівській громаді Харківської області.

Редакція звернулася за коментарем до Лозівської міської ради і дізналася, яку підтримку надають переселенцям у цій громаді.

Лозова, житло для ВПО

Станом на 25 листопада 2024 року в Лозівській громаді зареєстровано 13 593 переселенців. Для тих, хто не має можливості винаймати житло, пропонують прихисток у місцях тимчасового проживання. Наразі у громаді працюють три прихистки для ВПО.

З 2019 року в громаді працює соціальний готель для ВПО, розрахований на 56 місць. Кімнати облаштовано сучасними меблями, побутовою технікою та речами першої необхідності. За цей час у соціальному готелі безоплатно прийняли майже 1 500 переселенців.

Місця компактного проживання ВПО створені на базі студентських гуртожитків: Лозівського фахового вищого коледжу мистецтв та Лозівської філії Харківського автомобільно-дорожнього фахового коледжу. Також є місця для ВПО в гуртожитку Панютинського вагоно-ремонтного заводу. В перші місяці повномасштабного вторгнення в цих гуртожитках мешкали до 200 евакуйованих.

Також у Лозівській громаді створено Фонд житла для тимчасового проживання внутрішньо
переміщених осіб. Він складається з 67 квартир. На сьогодні вже 20 родин-ВПО отримали житло загальною площею 470,4 квадратних метрів.

Адреси та наявність вільних місць для ВПО можна дізнатися особисто в Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради. Або звернутися за телефоном: +380 (57) 455 1655.

Програма підтримки ВПО в Лозівській громаді: що передбачає

Для надання допомоги переселенцям у Лозівській громаді діє Програма підтримки внутрішньо переміщених осіб. Вона передбачає заходи щодо iнтеграцiї переселенців у громаду.

Програма містить такі заходи:

• періодична оцінка потреб ВПО;
• надання соціальних послуг ВПО;
• психологічна допомога і реабілітація ВПО;
• створення умов для задоволення базових потреб у проживанні ВПО, моніторинг умов проживання в місцях компактного поселення;
• надання актуальної інформації про наявні послуги та місця для тимчасового розміщення ВПО;
• залучення фінансової або технічної допомоги благодійних і міжнародних організацій для забезпечення тимчасового проживання ВПО;
• своєчасне призначення та виплата всіх видів державної соціальної підтримки;
• забезпечення доступу ВПО до місцевих програм соціального, освітнього, медичного і культурного спрямування;
• надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим сім’ям ВПО;
• залучення незайнятих працездатних ВПО до участі у суспільно корисних роботах (“Армія відновлення”) та громадських робіт;
• надання медичних послуг;
• забезпечення доступу дітей із сімей ВПО до освітніх послуг;
• захист прав дітей-ВПО та надання їм статусу дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;
• залучення ВПО до занять руховою активністю та спортом;
• проведення інформаційних заходів для сприяння зайнятості та інтеграції ВПО;
• забезпечення гуманітарною допомогою, яка надходить до громади;
• залучення ВПО до культурного життя громади.

Лозова, допомога від благодійних організацій

Окрім підтримки від громади, переселенці можуть отримати й допомогу від благодійних організацій. Вони надають гуманітарну, інформаційну та правову допомоги.

Серед організацій, які надають допомогу в Лозівській громаді:

• благодійний фонд “Від серця до серця-2022”;
• благодійний фонд “Наш край Лозівщина”;
• волонтерський центр “Разом до перемоги”;
• волонтерський штаб “Один за всіх та всі за одного”;
• благодійний фонд “Небайдужі серця Лозівщини”;
• волонтерський центр “Добра Дія”;
• волонтерський центр Joyland;
• волонтерський центр “Разом нас багато”;
• громадська організація “Жіночій легіон Лозівщини”;
• благодійний фонд “Єдине джерело”;
• центр громадських ініціатив “Народна дія”;
• благодійний фонд “Карітас”;
• благодійна організація “Імені Сергія Семенова”;
• благодійний фонд “Добрадія — Зброя Сильних”;
• громадська організація “Кластер стійкості”;
• благодійний фонд “Незламна берегиня”.

Читайте також:

• Як у Павлограді переселенцям допомагають із житлом: відповідь для бахмутян
• Підримка ВПО на Полтавщині: як допомагають переселенцям у Коломацькій громаді
• Нова грошова допомога для ВПО: люди з інвалідністю та діти отримають 6500 гривень

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!