Нещодавно редакція “Бахмут IN.UA” провела опитування бахмутян. Ми запитували куди вони переїхали, щоб розповісти про допомогу, яку надають у цих громадах. Серед відповідей були запитання про допомогу, яку можна отримати в Лозівській громаді Харківської області.

Редакція звернулася за коментарем до Лозівської міської ради і дізналася, яку підтримку надають переселенцям у цій громаді.

Лозова, житло для ВПО

Станом на 25 листопада 2024 року в Лозівській громаді зареєстровано 13 593 переселенців. Для тих, хто не має можливості винаймати житло, пропонують прихисток у місцях тимчасового проживання. Наразі у громаді працюють три прихистки для ВПО.

З 2019 року в громаді працює соціальний готель для ВПО, розрахований на 56 місць. Кімнати облаштовано сучасними меблями, побутовою технікою та речами першої необхідності. За цей час у соціальному готелі безоплатно прийняли майже 1 500 переселенців.

Місця компактного проживання ВПО створені на базі студентських гуртожитків: Лозівського фахового вищого коледжу мистецтв та Лозівської філії Харківського автомобільно-дорожнього фахового коледжу. Також є місця для ВПО в гуртожитку Панютинського вагоно-ремонтного заводу. В перші місяці повномасштабного вторгнення в цих гуртожитках мешкали до 200 евакуйованих.

Також у Лозівській громаді створено Фонд житла для тимчасового проживання внутрішньо
переміщених осіб. Він складається з 67 квартир. На сьогодні вже 20 родин-ВПО отримали житло загальною площею 470,4 квадратних метрів.

Адреси та наявність вільних місць для ВПО можна дізнатися особисто в Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради. Або звернутися за телефоном: +380 (57) 455 1655.

Програма підтримки ВПО в Лозівській громаді: що передбачає

Для надання допомоги переселенцям у Лозівській громаді діє Програма підтримки внутрішньо переміщених осіб. Вона передбачає заходи щодо iнтеграцiї переселенців у громаду.

Програма містить такі заходи:

• періодична оцінка потреб ВПО;
• надання соціальних послуг ВПО;
• психологічна допомога і реабілітація ВПО;
• створення умов для задоволення базових потреб у проживанні ВПО, моніторинг умов проживання в місцях компактного поселення;
• надання актуальної інформації про наявні послуги та місця для тимчасового розміщення ВПО;
• залучення фінансової або технічної допомоги благодійних і міжнародних організацій для забезпечення тимчасового проживання ВПО;
• своєчасне призначення та виплата всіх видів державної соціальної підтримки;
• забезпечення доступу ВПО до місцевих програм соціального, освітнього, медичного і культурного спрямування;
• надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим сім’ям ВПО;
• залучення незайнятих працездатних ВПО до участі у суспільно корисних роботах (“Армія відновлення”) та громадських робіт;
• надання медичних послуг;
• забезпечення доступу дітей із сімей ВПО до освітніх послуг;
• захист прав дітей-ВПО та надання їм статусу дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;
• залучення ВПО до занять руховою активністю та спортом;
• проведення інформаційних заходів для сприяння зайнятості та інтеграції ВПО;
• забезпечення гуманітарною допомогою, яка надходить до громади;
• залучення ВПО до культурного життя громади.

Лозова, допомога від благодійних організацій

Окрім підтримки від громади, переселенці можуть отримати й допомогу від благодійних організацій. Вони надають гуманітарну, інформаційну та правову допомоги.

Серед організацій, які надають допомогу в Лозівській громаді:

• благодійний фонд “Від серця до серця-2022”;
• благодійний фонд “Наш край Лозівщина”;
• волонтерський центр “Разом до перемоги”;
• волонтерський штаб “Один за всіх та всі за одного”;
• благодійний фонд “Небайдужі серця Лозівщини”;
• волонтерський центр “Добра Дія”;
• волонтерський центр Joyland;
• волонтерський центр “Разом нас багато”;
• громадська організація “Жіночій легіон Лозівщини”;
• благодійний фонд “Єдине джерело”;
• центр громадських ініціатив “Народна дія”;
• благодійний фонд “Карітас”;
• благодійна організація “Імені Сергія Семенова”;
• благодійний фонд “Добрадія — Зброя Сильних”;
• громадська організація “Кластер стійкості”;
• благодійний фонд “Незламна берегиня”.

Читайте також:

• Як у Павлограді переселенцям допомагають із житлом: відповідь для бахмутян
• Підримка ВПО на Полтавщині: як допомагають переселенцям у Коломацькій громаді
• Нова грошова допомога для ВПО: люди з інвалідністю та діти отримають 6500 гривень

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

12 років тому, 17 квітня 2014 року, в нині окупованій Горлівці пройшов проукраїнський мітинг. Люди, які були проти самопроголошеної влади “днр” виступили з мирним протестом. Одним із тих, хто намагався відстояти українську незалежність, був Володимир Рибак — депутат Горлівської міськради. За свою проукраїнську позицію та відкрите протистояння бойовикам “днр” його викрали та закатували. Загибель Володимира Рибака визнана однією із перших втрат серед мирних жителів Донеччини та сьогодні є символом спротиву окупації.

Спогадами про Володимира Рибака та квітневі події 2014 року в Горлівці з редакцією Бахмут IN.UA поділилася Галина Докашенко — горлівчанка, завідувачка кафедри історії імені професора Віктора Докашенка Горлівського інституту іноземних мов.

Спогади про Володимира Рибака, мітинг 17 квітня 2014 року

Галина Докашенко — педагогиня, історикиня з Горлівки. Вона була свідком подій весни 2014 року, коли Горлівку захопили бойовики так званої “днр”. Пані Галина каже, що особисто не була знайома з Володимиром Рибаком, але знала про його активну проукраїнську діяльність, якою він займався до 2014 року.

“До цих подій я особисто не була з ним знайома, але знала, що він був одним із найактивніших депутатів міської ради, він належав до “Батьківщини”. Завжди у пресі давали інформацію про кожне засідання міськради, і я бачила, що Володимир Рибак дуже активно виступав. У нього завжди, навіть до подій 2014 року, була відверта проукраїнська позиція”, — каже Галина Докашенко.

17 квітня 2014 року в Горлівці відбувся мирний мітинг, організований на підтримку міського голови Євгена Клепа. Тоді місцеві жителі вийшли з плакатами до міськради, виступаючи на підтримку законно обраної української влади. Серед мітингарів була і Галина Докашенко разом з колегами і студентами.

“Мітинг 17 квітня я достатньо добре запам’ятала. Можливо тому, що саме на цьому мітингу почалась словесна перепалка щодо мера. Місцеві жителі виступали за законно обраного, легітимного мера Євгена Клепа. А бойовики, звісно, хотіли свою кандидатуру. Пам’ятаю, ми йшли на цей мітинг і зробили плакат “Клеп усьому голова”, за аналогією відомого вислова “хліб усьому голова”. Я не можу сказати, що були якісь збройні протистояння. По завершенні мітингу там, де стояли останні ряди мітингувальників, кажуть, що якась штовханина трохи була. Але я про це не можу впевнено сказати, бо її не бачила, оскільки стояла всередині. Загалом тоді доволі багато людей було”, — каже Галина Докашенко.

Саме під час мітингу 17 квітня Володимир Рибак відкрито виступив проти бойовиків, які захопили владу в Горлівці. Того дня він спробував зняти прапор так званої “днр” і повернути український прапор на будівлю міськради. Після цих подій депутат зник.

Новину про зникнення Володимира Рибака пані Галина дізналась від свого чоловіка, який теж був депутатом Горлівської міськради.

“Наступного дня мій чоловік сказав, що після мітингу Володимир Рибак зник і його ніде немає. Тоді ми вже дізналися, що він вийшов на дах міськради, зняв прапор “днр” і знову вивісив прапор України. Потім вже я дізналася, що додому він так і не прийшов, його просто затягнули в машину по дорозі. Родина Володимира Рибака та його друзі тоді дуже хвилювалися за його долю”, — розповідає історикиня.

19 квітня місцеві рибалки знайшли два тіла в річці Казенний Торець біля селища Райгородок. 22 квітня дружина Володимира Рибака впізнала його тіло. Депутата закатували і ще живим скинули в річку.

Ким Володимир Рибак став для горлівчан

Галина Докашенко, як історикиня, каже, що загибель Володимира Рибака дала розуміння того, що окупанти не будуть миритися з проукраїнським населенням.

“Для мене, як для людини та історикині, Володимир Рибак є першою мирною жертвою того протистояння. Я і до сьогодні вважаю, що він є першою жертвою, яка постраждала за свою позицію. Я точно розуміла, що так жорстоко з ним вчинили просто за його проукраїнські погляди. Після загибелі Володимира Рибака до мене прийшло дуже чітке розуміння, що ніякого мирного процесу тут не буде, хоча сам мітинг був мирним. Багато хто в моєму оточенні, з ким ми тоді тісно спілкувалися, дуже переживали ці події”, — згадує педагогиня.

Фактично загибель Володимира Рибака можна оцінювати як факт залякування мирного населення, яке виступало проти окупації. Однак саме після вбивства депутата до людей прийшло чітке усвідомлення того, що врегулювати ситуацію мирним шляхом не вийде.

“Мені здається, що саме від його трагічної смерті пішов незворотний відлік, коли неможливо вже було говорити про якесь мирне примирення або “замирення”, як дехто говорив що треба замиритися. Смерть Володимира Рибака означала незворотність протистояння, яке вже на той час визначилося на Донеччині, і в Горлівці зокрема. Ми всі зрозуміли серйозність подій, що це не просто локальні невеличкі суперечки, а події політичного протистояння”, — зауважила Галина Докошенко.

Історикиня згадує, що у 2015 році Володимиру Рибаку посмертно присвоїли звання Героя України. На її думку, це дуже важливо для пам’яті про ті події. Роботою щодо збереження пам’яті про важливих постатей, які стали символом спротиву окупації, зараз займаються освітяни Горлівського інституту іноземних мов.

“Ми готуємо друге видання навчального посібника “Історія рідного краю. Донеччина: люди — духовність — природа”. У розділ “Люди” ми хочемо дати кілька історичних портретів до тих, що там вже є. Це будуть історичні нариси про Дмитра Чернявського, Володимира Рибака і Степана Чубенка. Також думаю, що ми додамо й четвертий історичний нарис про Олексія Дульнева”, — поділилася Галина Докашенко.

Читайте також:

• “До останнього не вірив, що буде повномасштабна війна”: ветеран з Бахмута про бої за місто, спогади та дім та ставлення до військових
• Як Бахмут не став “днр” у 2014: вам цього не казали
• Шість років після смертельного побиття бахмутського активіста Артема Мирошниченка: засуджені пішли служити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Сили спеціальних операцій ЗСУ у ніч проти 17 квітня завдали удару по логістичній базі російського центру безпілотних технологій “Рубікон” в окупованому Мангуші на Донеччині. На місці зафіксували вибухи та масштабні пожежі.

Про це повідомляє ССО.

ССО уразили базу “Рубікону” під Маріуполем

За даними військових, удари по об’єктах противника здійснили дрони підрозділів Middle-strike. У результаті атаки на локації виникли пожежі та пролунала серія вибухів. Йдеться про логістичну базу засекреченого російського центру безпілотних технологій “Рубікон”, розташовану в тимчасово окупованому Мангуші поблизу Маріуполя.

Що відомо про підрозділ “Рубікон“

Центр “Рубікон” активно використовується російськими військами для ведення бойових дій проти України.

Зокрема, підрозділ застосовує:

• FPV-дрони (у тому числі на оптоволокні);
• ударні БпЛА “Молнія” та “Ланцет”;
• розвідувальні дрони ZALA, “Орлан”, SuperCam;
• морські безпілотники.

Це не перший удар по об’єктах “Рубікону” — раніше українські військові вже атакували бази та координаційні центри цього підрозділу на окупованих територіях. Такі операції є частиною системної роботи Сил оборони зі знищення логістики та інфраструктури російських військ.

До теми:

Російські війська намагаються наростити сили на півдні Покровська: командування “Схід”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!