Бойовий медик з Бахмутського ТРО на позивний “Зубна фея” раніше працював стоматологом у Часів Ярі, мав приватний кабінет. Крім того, чоловік був чинним депутатом міськради, але коли почалася повномасштабна війна, записався в ТРО й служить бойовим медиком.
Більше про себе військовий розповів у сюжеті Бахмутський ОБ ТрО.
Служба в ТРО
Бойовий медик. Фото: скріншот з відео
Військовий Констянтин працював стоматологом у Часів Ярі, з початком повномасштабної війни записався до місцевої територіальної оборони. Чоловік каже, що його підрозділ укомплектували за чотири дні. Понад 1500 осіб бажаючих, пригадує Констянтин, нікуди не змогли записатися, бо людей було більше, ніж місць.
Спочатку Констянтин служив у мінометному підрозділі, був старший навідник міномету. Потім став першим бойовим медиком мінометки, а вже обійняв посаду фельдшера медичного пункту військової частини.
Військовий каже, що неодноразово йому довелося потрапляти під обстріли. Чоловік доставляє до стабілізаційних пунктів поранених. На Бахмутському напрямку, каже військовий, робота була відлагожена — поранених привозили за 4, 4,5 хвилини й потім надавали допомогу.
На Лиманському напрямку ситуація була вже інша, пригадує бойовий медик. Каже, що в зимовий період пораненого транспортували 40 хвилин. Через погану дорогу із заметами, постійні обстріли росіян, та довгу поїздку до стабпункту – рятувати побратимів було складно.
Було страшно, коли відкриваєш мішки із загиблими, й бачиш людей знайомих. Їх треба відправити, а я розумію, що в когось батька не стало, в когось чоловіка…Вчора ще говорили, а сьогодні вже лежить обгоріле (ред. тіло)…Але що робити, ти мусиш дивитися. Мені батько завжди казав, що чоловіком треба бути, а чоловік — це той, хто захищає, не ховається.
Констянтин // Бойовий медик
Констянтин додає, для нього закінчення війни — це повернення кордонів України до 2014 року, включно із Кримом та ТОТ.
Про тактику росіян в Бахмуті
Зруйнований росіянами Бахмут. Фото: з відкритих джерел
Констянтинові батьки раніше проживали в Бахмуті, зараз їхній дім став руїною.
Дім в Бахмуті, де жили мої батьки в Бахмуті від нього навіть фундаменту не залишилося, як й самого Бахмута. Що там залишилося? Відсотків 10 багатоповерхівок та відсотків 60 приватного сектору. У них тактика така (ред. урбіцид). Вони стирають місто з лиця землі, потім вони заходять туди, коли там вже немає двох стінок, куди сховатися.
Констянтин // бойовий медик
Нагадаємо, що про урбіцид Бахмута редакції розповідала соціологиня Марія Грищенко.
Фото: з відкритих джерел
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
Український monobank повністю скасував комісії за міжнародні SWIFT-платежі. Зміни діють для всіх категорій користувачів — як для фізичних осіб, так і для представників бізнесу.
Про це повідомив Олег Гороховський, співвласник monobank.
monobank скасував комісію за всі закордонні SWIFT-перекази
Відтепер вхідні та вихідні закордонні перекази через систему SWIFT здійснюються без стягнення додаткової плати. Раніше середня вартість однієї такої транзакції становила близько тисячі гривень. Сумарний річний дохід банку від цих зборів перевищував 11 мільйонів гривень.
Про нововведення розповів співвласник банку Олег Гороховський. За його словами, рішення ухвалене для підтримки користувачів.
“Подумали, що і бізнесам, і звичайним людям такі платежі зараз справді важливі. Бізнесам — для дешевших закупівель у складний час, людям — для оплати навчання, лікування та військової амуніції. Тож не будемо ускладнювати. Відсьогодні все безкоштовно!”, — написав Олег Гороховський.
Відсутність комісії дозволить клієнтам заощаджувати кошти під час різних фінансових операцій:
оплата закордонних контрактів та закупівель для підприємців;
розрахунки за медичні послуги за межами України;
грошові перекази за навчання в іноземних закладах;
Зміна у сприйнятті власного тіла розпочинається з моменту отримання поранення. У новому дослідженні, в якому взяли участь 27 ветеранів та ветеранок із різними типами поранень, експерти проаналізували, як фізичні травми впливають на сексуальність, самооцінку та повернення до інтимного життя. Віднопвідні результати увійшли в посібник “Любись” про сексуальність після поранень.
Про це йдется в новому достідженні аналітиків VeteranHUB.
Сексуальність та стосунки з тілом після поранення
У Києві відбулася презентація проєкту Resex 2.0, у межах якого команда “Ветеран Хабу” випустила нове дослідження та посібник “Любись. Коли тіло відчуває інакше”. Захід пройшов 28 травня. Матеріали присвячені темі чутливості та змінам у сексуальному досвіді людей, які отримали поранення. До розробки проєкту автори залучили профільних експертів із фізичного відновлення та сексуальної реабілітації.
Досвід респондентів показує, що для частини поранених усвідомлення травми супроводжується не лише боротьбою за виживання, а й думками про цілісність тіла, сексуальність та репродуктивну функцію.
Відповіді щодо хвилювання про стан статевих органів у перший момент після поранення були різними. Це не завжди залежало від тяжкості травми, а радше від того, наскільки важливим є сексуальне життя для людини:
деякі військові цікавилися у медиків станом репродуктивних органів під час первинного огляду;
військові з медичним досвідом або бойові медики самостійно оцінювали свій стан та можливий вплив травми на майбутнє сексуальне здоров’я;
частині поранених медики на стабілізаційних пунктах самостійно перевіряли наявність статевих органів, розуміючи важливість цієї теми для військових;
частина респондентів зазначала, що під час евакуації зовсім не думали про сексуальність, особливо ті, хто перебував без свідомості.
На відміну від чоловіків, ветеранки під час поранення демонстрували інший фокус уваги і не замислювалися про свою сексуальність чи репродуктивне здоров’я. Для чоловіків такі хвилювання є закономірним проявом ідентичності. Окрім сексуальної функції, деякі чоловіки, особливо ті, хто не мав дітей, переймалися збереженням репродуктивного здоров’я.
Інформаційний вакуум на етапі лікування
Після евакуації розпочинається етап лікування, який може тривати від кількох місяців до понад року. Під час лікування військових здебільшого цікавить можливість займатися сексом, а на психологічному рівні — власна самооцінка та сприйняття їхнього зміненого тіла іншими людьми.
Головною проблемою на цьому етапі стає загальна нестача інформації щодо стану здоров’я та подальших кроків. В Україні досі немає розробленого і затвердженого протоколу сексуальної реабілітації. Обговорення інтимних потреб не є частиною лікування і виникає лише з ініціативи медиків або самого пацієнта.
У лікарнях та шпиталях не завжди є спеціалісти, здатні надати фахову консультацію щодо сексуального здоров’я. Для частини персоналу ця тема залишається табуйованою. Відсутність інформування з боку лікарів може негативно впливати на подальше відновлення. Люди залишаються наодинці зі змінами, уникають розмов про свої переживання та можуть сприймати невпевненість у собі як норму.
Деякі респонденти згадували негативний досвід взаємодії зі шпитальними психологами через їхній брак експертизи, розуміння та емпатії у темі сексуальності. Найбільше потребу в інформації відчували ветерани зі спінальною травмою. Тим, кому пощастило зустріти фахових лікарів або реабілітологів, консультації про способи покращення ерекції та можливості досягнення еякуляції надавали вирішальну підтримку.
Прийняття тіла та відновлення лібідо
Усвідомлення себе у зміненому тілі часто приходило до військових лише тоді, коли вони могли побачити себе або доторкнутися до ран. Нерозуміння діагнозу та прогнозів одужання ускладнює перехід до етапу прийняття власного тіла. Дехто сприймав свій фізичний стан фаталістично, але підтримка близьких допомагала подолати цю кризу.
Після стабілізації стану та покращення самопочуття більшість респондентів відзначала підвищене бажання сексуального контакту та зростання лібідо. Така фізична реакція була характерна для чоловіків з різними типами травм. Інтенсивне бажання сексу ветерани також пов’язували зі спробами протестувати функціональність тіла та зняти напругу після пережитого стресу та бойових дій. Водночас у розповідях ветеранок подібні спостереження не фіксувалися.
Експерти-сексологи пояснюють, що для військових, які тривалий час перебували в умовах хронічного стресу, сексуальна активність стає одним зі способів упоратися з напруженням. Проте в інших може формуватися протилежна реакція — різке зниження або повна відсутність сексуального потягу.
Перші сексуальні практики після поранення
Повернення до сексуального життя для частини ветеранів розпочиналося ще на етапі лікування, задовго до повного фізичного відновлення.
Перші сексуальні практики супроводжувалися такими особливостями:
військові починали шукати можливості для задоволення потреб, зокрема через мастурбацію;
дехто займався сексом ще в лікарні, коли знаходив можливість усамітнитися, або під час переведення між медичними закладами;
для багатьох перший статевий акт був способом переконатися у своїй фізичній спроможності, де вирішальним був факт еякуляції;
перші спроби часто супроводжувалися болем через незагоєні рани, травми хребта чи фантомні болі в ампутованих кінцівках.
Українські військові вже більше року захищають Бахмут від російських окупантів. Одним з захисників є боєць із позивним Рогозь. Він заступник командира 1-го штурмового бату. Про […]
Благодійний Фонд «Взаємодопомога», який допомагає українській армії нещодавно почав новий проєкт, у якому військові розповідають свої історії з фронтових буднів. Один із бійців Фідель, який […]