Росія вже нищила Бахмут, а бахмутський депутат Анатолій Бахурець — захоплено підтанцьовував виконавцю, під якого ті самі росіяни заходили в Україну. Красива іронія, правда? Але поки один святкував, інший, до речі його ж колега по партії ОПЗЖ Зосим Йорохов — збирав речі. Ні, не для допомоги громаді, не на фронт. Він готувався до втечі. У жовтні 2022 року разом із батьком намагається перетнути кордон у Сумській області, тихо, без камер, без публіки. Тільки от не вдалося,  затримали. Це — історія про те, як виглядає “служіння громаді” у виконанні деяких депутатів Бахмутської міськради. Хтось підтримує ВПО і координує гуманітарку, а хтось підтримує Басту і шукає, куди б то подітися з цієї країни.

Їх обирали на п’ять років. Але вже за три, рада припинила роботу через вторгнення росії, більшість склала мандати. У 2020 році мешканці Бахмута прийшли на вибори. Вони поставили підписи, поклали бюлетені до урн, обрали 38 депутатів, кожен представників своєї громади. Обрали тих, хто мав стати голосом міста у мирний час. Та й у час випробувань — теж.

Сьогодні таких депутатів залишилося лише 15. Решта, 23 людини, склали мандати впродовж трьох останніх років. Один депутат загинув. З 2022 року в місті діяла військова адміністрація. Після її запровадження Бахмутська міська рада більше не збиралася на сесії. Далі була окупація. Повноваження обраних представників Верховна Рада передала начальнику військової адміністрації.

Примітка. Що таке кворум. Кворум — це мінімальна кількість депутатів, яка повинна бути присутня на засіданні міської ради, щоб рішення, які там приймаються, були законними і дійсними. Якщо депутатів прийшло менше, ніж потрібно за правилами, то рада не може голосувати або розв’язувати жодне питання. Важливо додати, що на час військового стану в Україні депутатський корпус місцевих рад фактично не працює, а всі повноваження виконує військова адміністрація. У випадку Бахмута, це відбувається на чолі з Олексієм Ревою.

Водночас важливо нагадати, що депутат місцевої ради — це не оплачувана посада. Робота депутатів ґрунтується на громадських засадах і не передбачає фінансової винагороди. Згідно із Законом України “Про статус депутатів місцевих рад”.

Кожен депутат має у своєму виборчому окрузі (переглянути Бахмутські виборчі округи можна за посиланням) підтримувати зв’язок з виборцями, інформувати їх про роботу місцевої ради, вивчати громадську думку та потреби громади, вести прийоми виборців не рідше одного разу на місяць та розглядати їх звернення. Але в умовах повномасштабної війни закон не дає чіткої відповіді: як має виглядати депутатська діяльність під обстрілами, в евакуації, в умовах окупації.

Бахмут зруйнований, та під контролем окупантів. Але бахмутяни — живі. Розкидані по всій країні й за її межами. І вони мають право знати: кого обирали у 2020-му, хто лишився поруч, і хто з депутатів продовжує діяти, навіть у новій реальності.

Ми звернулися до тих, хто не склав мандат. І запитали: чи ведуть вони депутатську діяльність зараз, в евакуації? Що означає “представляти громаду”, коли самої громади — як території — більше нема? Але спочатку згадуємо, кого обирали бахмутяни в 2020 році.

Вибори в Бахмуті — як це було і кого обирали бахмутяни

На місцевих виборах 2020 року до Бахмутської міської ради було обрано 38 депутатів від чотирьох політичних партій:

• Партія “Порядок” — 15 депутатів;
• Опозиційна платформа — За життя (ОПЗЖ) — 11 депутатів;
• Слуга народу — 9 депутатів;
• Опозиційний блок — 3 депутати.

Фактично у передвиборчих програмах представники партій обирали різні пріоритети та під час передвиборчої кампанії намагались сподобатися виборцям через безплатну їжу і розваги. Наприклад, ОПЗЖ роздавали солодку вату біля Цветмета. Слуга народу теж не відставала, бахмутянам біля того ж Цветмета роздавали сосиски й пиво.

Крім сосисок та солодкої вати роздавали й агітаційні листівки, втім з порушеннями. Партії “Порядок” та “ОПЗЖ”, бюлетені для бахмутян друкували російською мовою.

Діючі депутати Бахмутської міської ради

Олександр Бабенко — один із небагатьох депутатів Бахмутської міської ради, хто навіть після втрати міста продовжує бути на зв’язку з людьми. На зв’язок виходить охоче. Обраний від партії “Слуга народу”, сьогодні він представляє громадську організацію “Ми з України” та входить до Ради ВПО при Бахмутській МВА.

У той час, коли більшість депутатів зникли з інформаційного поля, Бабенко залишається активним — і не лише формально. Його сторінка у Facebook живе: тут можна побачити фото з зустрічей із бахмутянами, нотатки з конференцій, пости про гуманітарну підтримку. Зараз він здебільшого перебуває в Дніпрі, але також залучений до роботи у Києві — як член Ради ВПО при Оболонській РДА.

У коментарі Бахмут IN.UA Олександр Бабенко повідомив, що в основному займається гуманітарною допомогою бахмутянам, у 2022 році він створив громадську організацію “Ми з України”. 

Ми також заглянули у декларацію депутата, де є нові задекларовані транспортні засоби. Це дві машини. BMW Модель: 520D, 2021 року випуску у власності дочки. Вартість не вказана. На сайті АвтоРіа ціна за схожу машину стартує від 38 тисяч доларів. А також машина задекларована на дружину HYUNDAI SONATA 2015 року випуску, вартість на дату набуття склала 150 тисяч гривень.

Сергій Благовісний — один із тих депутатів, які зникли з публічного простору разом із містом. Обраний до Бахмутської міської ради 7 скликання від забороненої нині проросійської партії “Опозиційний блок” (правонаступниці колишньої “Партії регіонів”), він востаннє подавав декларацію ще у 2021 році — ще до великої війни.

Коли редакція Бахмут IN.UA спробувала знайти з ним зв’язок, номер, наданий Бахмутською МВА, виявився недійсним. У соцмережах — повна тиша. Жодної активності, жодної заяви, жодного коментаря. За даними Вільного Радіо, Благовісний, імовірно, виїхав на тимчасово окуповану територію. Цікаво, що офіційно він ще чинний, але фактично — відсутній. 

Роман Гапєєв — депутат, про якого сьогодні відомо не так багато. Представник партії “Порядок” і виконувач обов’язків директора комунального підприємства “Прогрес” у окупованому Опитному. Зарплату як керівник КП він все ж отримує, наприклад у 2024 році Гапєєв задекларував понад 290 тисяч зарплати. Гапєєв є чинним депутатом Бахмутської міської ради — але чи є за цим реальна присутність у житті громади, питання відкрите.

У публічному просторі його немає: сторінок у соцмережах не веде, комунікації з виборцями не видно. На дзвінок редакції Бахмут IN.UA відповів коротко — будь-які коментарі щодо депутатської діяльності в евакуації готовий надавати лише через пресслужбу міської ради. 

І хоча остання декларація за 2025 рік вказує на його можливе перебування в Одесі, офіційного підтвердження цьому немає — жодної згадки про житло, оренду чи місце реєстрації. 

Зосим Йорохов – ще один із депутатів, який просто зник. Обраний від забороненої проросійської партії “Опозиційний блок за життя”, він і до війни не вирізнявся активністю, а після початку повномасштабного вторгнення — зник повністю.

Його остання декларація датована ще довоєнним періодом, у соціальних мережах — тиша, на дзвінки — жодної відповіді. Спроби редакції Бахмут IN.UA встановити з ним контакт результату не дали. А от слід у відкритих реєстрах залишився: згідно з даними YouControl, у жовтні 2022 року Йорохова притягували до відповідальності за спробу незаконного перетину державного кордону. Відповідну постанову виніс Сумський районний суд.

Що робить Зосим Йорохов зараз, де перебуває, і чи має намір виконувати депутатські обов’язки — навряд. Та для виборців залишається очевидним інше: у найскладніший час, коли Бахмут готувався до оборони він готувався до втечі аби уникнути мобілізації. Статусу депутата його не позбавили.

Вадим Капля — чинний депутат Бахмутської міської ради, обраний від забороненої проросійської партії “Опозиційний блок за життя”. У декларації за 2025 рік депутат вказав місцем проживання Чернігівську область, село Ярославка.

А от що стосується його діяльності — тут починається тиша. У відповідь на запитання редакції Бахмут IN.UA Капля коротко зауважив, що йому вистачає своїх проблем. Чи вважає він себе представником громади, яка втратила дім, але не голос, питання відкрите. Проте спілкується точно неохоче.

Оксана Карпець — депутатка від партії “Порядок”, яка залишилася в полі зору громади, вона продовжує працювати у сфері освіти. Згідно з декларацією, проживає вона в Полтаві, веде сторінку у Facebook, бере участь у роботі Ради ВПО при Бахмутській МВА. Її дописи — про школи, евакуацію, освітні виклики. Вона тримається системно у інформаційному полі.

Роман Кравченко — зараз у Києві, шукає роботу. Депутатських обов’язків, каже, не виконує, бо сам у складній ситуації. Хоча додає: коли зверталися — допомагав, чим міг. Він теж діючий депутат Бахмутської міської ради 7 скликання від партії “Слуга Народу”. Остання декларація подана в 2025 році. Згідно з нею, депутат у 2024 році працював у КП по утриманню зелених насаджень подільського району міста Києва.

Ігор Кузнецов та Володимир Пакеж — обидва депутати “Порядку” і “Слуги народу” відповідно. Останні декларації — ще до війни. Дзвінки залишилися без відповіді, а соцмережі не активні, там пустка. І так уже майже два роки. Така сама ситуація і з Романом Світенко, він також з “Порядку”, декларацію останню подав у 2021, телефон мовчить. Про діяльність — нічого.

Олександр Пойда — теж від партії “Порядок”, сьогодні в Дніпрі. У коментарі Бахмут IN.UA Олександр Пойда повідомив, що наразі він працює в управлінні освіти Бахмутської міської ради, є директором школи. До депутата звертаються люди за різною допомогою, в основному він допомагає скоординувати бахмутян для отримання підтримки, надає потрібні контакти.

Артем Сабаєв — із “Слуги народу”, також у Дніпрі. У перші місяці повномасштабного вторгнення активно допомагав із розселенням та гуманітаркою. Каже, що зараз запитів менше, але якщо звернуться — допоможе. У новій декларації депутата є нова машина. Права на авто він набув у листопаді 2024 року. Це марка PEUGEOT 408, 2024 року випуску. Вартість на дату набуття склала 1 мільйон 500 тисяч гривень.

Валерій Слєсарєв — діючий депутат Бахмутської міської ради 7 скликання від забороненої проросійської партії “Опозиційний блок за життя”. Остання декларація була подана в 2025 році, згідно з нею депутат живе у Вінниці. У коментарі Бахмут IN.UA він повідомив, що наразі депутатською діяльністю не займається.

Олександр Стор’єв — діючий депутат Бахмутської міської ради 7 скликання від політичної партії “Порядок”. Відомо, що з 2024 року він виконує роль першого заступника начальника Головного управління ДСНС України у Чернігівській області.

У коментарі повідомив, що наразі перебуває у Чернігові, де несе службу. З початку повномасштабного вторгнення депутатською діяльністю не займався.

Шараєвська Ольга —  діюча депутатка Бахмутської міської ради 7 скликання від партії “Слуга Народу”. Остання декларація була подана в 2025 році. У коментарі Бахмут IN.UA повідомила, що знаходиться в Києві, депутатською діяльністю в евакуації не займається, але за потреби може скоординувати бахмутян, куди звертатися за допомогою тощо. Також відвідує зустрічі на тему компенсації за зруйноване житло для мешканців тимчасово окупованих територій.

Бахмутські депутати, які припинили повноваження за власним бажанням

Серед тих, хто повноваження припинив є цікаві персонажі. Наприклад Владислав Лук’янов від партії ОПЗЖ. Повноваження він припинив 24 березня 2025 року, нагадаємо, що ще 10 квітня 2024 року його затримала СБУ. Лук’янов співпрацював з фсб, питання є до того і як Лук’янова допустила до влади, бо у 2014 році він брав участь у захопленні бойовиками міськради у Харцизьку, підтримував референдум про приєднання Донбасу до так званої “новоросії”, був учасником засідання держдуми рф, про це йдеться у реєстрі руху “Чесно”.

Лук’янова у квітні 2025 року помітили у одному з ресторанів Києва, про це писала журналістка Христина Бердинських. Зазначимо, що Лукʼянова обвинувачують у виправданні, визнанні правомірною, запереченні збройної агресії рф проти України, глорифікації її учасників (ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України). Обвинувачення передали до суду для розгляду ще у 2024 році.

Ще один цікавий герой, це Анаталій Бахурець. Восени 2022 наша редакція намагалася зв’язатися з Бахурцем, але безрезультатно. Депутат у 2021 році активно виступав за популяризацію громадської діяльності.

Вже 22 березня чиновник поділився аматорською фотографією однієї з визначних пам’яток Китаю. Невідомо, чи зробив він це фото особисто, проте знайти знімок у відкритих джерелах не вдалося.

У липні 2022 року в Instagram Бахурець опублікував відео з концерту Басти, ймовірно, він же й відвідав цей концерт російського репера під ніком “Баста” десь за кордоном. У відео звучить пісня “Скажи мне, мама, сколько стоит моя жизнь”.

Баста або Василь Вакуленко виступав в тимчасово окупованому Криму. З початку повномасштабного вторгнення він ніяк не засудив війну росії проти України. З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.

Водночас це не завадило Анатолію Бахурцю публікувати подібний контент. Попередній допис ексдепутата був про вивіз майна від “орків” з Бахмутського району.

Депутатські повноваження Бахурець склав 4 квітня 2023 року. 

Валентина Басова склала мандат розпорядженням від 19 червня 2024 року. Жодної актуальної інформації по Басовій ми не знайшли.

Наталя Зінченко припинила повноваження розпорядженням від 5 червня 2024 року. Пані Наталя судячи з декларації зараз в Одесі, працює у Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Ольга Горбунова мандат склала розпорядженням від 10 липня 2024 року, судячи з декларації вона зараз проживає у Дніпрі. У 2023 році задекларувала автівку GREAT WALL, 2007 року випуску, вартість не вказано.

Калітіна Лариса припинила повноваження розпорядженням від 27 квітня 2023 року, колишня директорка Бахмутської школи номер 9.

Володимир Капарунін припинив повноваження розпорядженням від 30 квітня 2024 року. Колишній директор КП “Бахмутелектротранс”. У соцмережах Капарунін підтримує російських загарбників, свій профіль він закрив.

Анастасія Касперська припинила повноваження згідно з рішенням Бахмутської міської ради від 24 листопада 2022 року. Згідно з декларацією працювала у Луганській ОДА, заступницею начальника управління – начальника відділу нормативно-правової роботи управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації. Літом 2024 року набула права власності на автівку FORD, йдеться про модель: EDGE 2016 року випуску. Вартість на дату набуття склала близько 263 тисяч гривень.

Олег Качур припинив повноваження розпорядженням від 10 квітня 2023 року. Працював операційним директором у ПраТ Артвайнері. На початку повномасштабного вторгнення повідомив редакції Бахмут IN.UA, що допомагав з пошуком та доставкою гуманітарної допомоги. У декларації за 2023 рік вказав про набуття права на будинок та земельну ділянку, які належать дружині Качура. Будинок вказаний у селі Яблуниця, яке є частиною гірськолижного курорту. 

Дружина Олега Качура зірка шоу Супермама, у сюжеті пара не згадувала за Бахмут. У Instagram дружина ексдепутата транслює розкішне життя.

Юрій Мелкумян припинив повноваження розпорядженням від 8 листопада 2023 року. Нового майна не набув, у декларації останнім місцем проживання вказав Дніпро.

Дмитро Пересічний припинив повноваження розпорядженням від 13 вересня 2023 року. Нового майна немає, декларація фактично порожня. Однак, на сторінці у Facebook ексдепутат викладає відео, де пропонує купити вживані машини у Німеччині, ймовірно, там й перебуває сам.

Ганна Петрієнко-Полухіна припинила повноваження розпорядженням від 9 грудня 2023 року, раніше працювала секретарем міської ради. У НАЗК ми не знайшли жодної декларації посадовиці. Водночас у Youcontrol вказано, що у березні 2025 вона працювала у  КНП “Центр допомоги внутрішньо переміщеним особам” у Києві.

Андрій Петрушин припинив повноваження розпорядженням від 17 квітня 2023 року, декларація Петрушина пуста, нового майна там немає.

Артур Радковський припинив повноваження від 29 серпня 2023 року. Колишній депутат паралімпієць, публікує контент пов’язаний зі спортом.

Сабіна Лейла склала мандат розпорядженням від 4 квітня 2023 року. Декларація пані Сабіни практично пуста: немає ні житла ні грошових активів. У Youcontrol ми знайшли, що ексдепутатка стала керівницею ГО “НОВА ГЕНЕРАЦІЯ ЖІНОК”.

Лілія Савченко припинила повноваження розпорядженням від 28 березня 2024 року, у декларації оновлених даних не подала.

Наталя Скляренко припинила повноваження розпорядженням від 12 лютого 2025 року, декларація теж практично пуста. Крім придбаної за 80 тисяч гривень машини.

Сергій Трижон припинив повноваження розпорядженням від 2 травня 2023 року. Судячи з декларації останній раз перебував на Волині, у Луцьку.

Cергій Трущін припинив повноваження розпорядженням від 21 квітня 2023 року, місцезнаходження невідоме. У декларації з нового майна є набуття права власності на дві автівки: перша : CHEVROLET VOLT 2015 року, яка станом на 17 лютого 2022 року вартувала 200 тисяч гривень. У 2023 році набув права на автівку FORD GALAXY 2013 року випуску, яка на дату набуття коштувала 385 тисяч гривень.

Володимир Чередніченко припинив повноваження розпорядженням від 17 квітня 2023 року. Працював у Сумській ОВА. Зараз, згідно з декларацією, Чередніченко працює заступником голови Запорізької обласної державної адміністрації з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації.

Людмила Черкесова припинила повноваження згідно з рішенням Бахмутської міської ради від 24 серпня 2022 року. Згідно з декларацією вона проживала останній раз у Лубнах. Нового майна не декларувала.

Світлана Шабаліна припинила повноваження розпорядженням від 26 вересня 2024 року. У останній поданій декларації вказана як директорка КНП “Центр первинної медичної допомоги м.Бахмута”. З нового задекларована квартира в Одесі, яка є власністю чоловіка ексдепутатки.

Депутат Володимир Скирда загинув 21 лютого 2023 року. Бахмутська міська рада повідомляла, що депутат до останнього допомагав містянам у Бахмуті.

Що у висновку

Із 38 депутатів Бахмутської міської ради повноваження склали 23. У міськраді залишилося лише 15 чинних депутатів, але активних серед них — ще менше. Найбільше представників нині має партія “Порядок” — 6 депутатів, хоча саме з неї й найбільше вибулих — 9. У “Слуги народу” — 5 чинних і 5 вибулих. Від колишньої “ОПЗЖ” залишилося 3 депутати, 7 склали мандат. У “Опозиційного блоку” — лише 1 чинний депутат, ще 2 вибули.

Частина депутатів намагається працювати у власному форматі, інші — не проявляють жодної активності. Частина, ймовірно, не в країні й вже давно не цікавиться ні Бахмутом, ні виборцями, які за них голосували.

Примітка. “Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.

До теми:

• Бахмутський депутат намагався незаконно перетнути кордон: деталі
• Бахмутський ексдепутат з’явився у шоу “Супермама”: що відомо
• Скільки депутатів міськради Бахмута склали мандат, а хто ще працює

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У жовтні у Бахмуті оновили склад Комісії з розподілу гуманітарної допомоги — це консультаційно-дорадчий орган при Бахмутській МВА, який працює з 2022 року. Він погоджує отримання гуманітарки, направляє допомогу на пункти видачі, розглядає, а також стежить за тим, щоб допомогу правильно доставили, зберігали, розподіляли й використовували за призначенням.

Як відбувається розподіл допомоги, чому оновили склад комісії, про результати її роботи та скільки бахмутян вже отримали гуманітарну допомогу — читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмутська Комісія з розподілу гуманітарної допомоги: як вона працює

Бахмутська Комісія з розподілу гуманітарної допомоги працює з 2022 року. Представники громадськості до роботи Комісії залучалися у період з 05.04.2023 по 30.08.2024 року. Цьогоріч її склад оновили через кадрові зміни в Бахмутській міській раді та її виконавчих органах.

Загалом, оновлення складу Комісії затверджується у наступних випадках:

• кадрових змін в апараті Бахмутської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області;
• змін у складі Бахмутської міської ради;
• кадрових змін у підприємствах, установах та організаціях, представники яких входять до складу Комісії;
• відкриття нових осередків підтримки мешканців Бахмутської міської територіальної громади “З Бахмутом у серці”.

На основі яких критеріїв відбувається розподіл гуманітарної допомоги для бахмутян?

Бахмутська МВА не купує товари для гуманітарної допомоги — вона залучає до співпраці представників міжнародних організацій в Україні, благодійні, громадські та релігійні організації, установи, підприємства тощо. А критерії тих, хто буде отримувати допомогу, визначає сам донор відповідно до їхніх внутрішніх критеріїв та процедур.

Скільки бахмутян отримали гуманітарну допомогу 2025 році?

Станом на 1 листопада 2025 року, 32 805 бахмутян отримали гуманітарну або благодійну допомогу для себе, своїх родин, дітей та інших категорій вразливості. 

Йдеться про їжу, продуктові набори, засоби гігієни та гігієнічні набори, медичні вироби тощо.

Статистика за областями

Ми отримали у розпорядження звіти за 2024 та 2025 роки — за інші роки, як нам повідомили, звіти не вціліли. За 2024 рік нам надали 86 протоколів, тобто 86 разів члени Комісії ухвалили рішення надати гуманітарну допомогу. За 2025 було ухвалено 84 рішення про надання допомоги. Нижче ми наведемо статистику розподілу гуманітарної допомоги по областях, де її отримували бахмутяни.

2024 рік 

• Дніпропетровська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 58 разів (найбільше фігурували міста Кривий Ріг, Жовті Води, Дніпро);
• Кіровоградська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 29 разів (найбільше фігурувало місто Кропивницький);
• Київська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 23 рази;
• Полтавська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 20 разів (найчастіше фігурувало місто Кременчук);
• Одеська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 14 разів;
• Чернігівська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 13 разів;
• Харківська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 12 разів;
• Львівська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 11 разів;
• Вінницька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 7 разів;
• Хмельницька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 6 разів;
• Івано-Франківська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 2 рази;
• Донецька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 2 раз;
• Черкаська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 2 рази;
• Рівненська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Сумська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Чернівецька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Житомирська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Черкаська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз.

Як бачимо, за 2024 рік найбільше гуманітарної допомоги, згідно з протоколами, отримували Дніпропетровська, Кіровоградська та Київська області. Найменше — Рівненська, Сумська, Чернівецька, Житомирська та Черкаська області, де зафіксовано лише по одному згадуванню.

2025 рік

• Дніпропетровська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 49 разів;
• Київська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 32 рази;
• Кіровоградська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 20 разів;
• Полтавська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 16 разів;
• Львівська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 13 разів;
• Харківська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 12 разів;
• Одеська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 10 разів;
• Чернігівська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 6 разів;
• Хмельницька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 4 рази;
• Вінницька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 3 рази;
• Рівненська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 3 рази;
• Чернівецька область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Івано-Франківська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Сумська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз;
• Житомирська область — згадування про надання тут гуманітарної допомоги є 1 раз.

За 2025 рік у трійці лідерів за отриманням допомоги є Дніпропетровська, Київська та Кіровоградська області — тобто ті ж, що й в 2024. Найменше фігурують Чернівецька, Івано-Франківська, Сумська та Житомирська області, де можна побачити по одному згадуванню.

Примітка. Ми аналізували звіти за згадками про розподіл в ту чи іншу область гуманітарної допомоги. Ймовірність похибки допускається на 1-2%.

Крім видач, були ще поштові відправлення бахмутянам. Також зазначимо, що частину гуманітарної допомоги бахмутянам у різні міста та населені пункти доставляли комунальні підприємства — йдеться про “БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС”, “БАХМУТСЬКИЙ КОМБІНАТ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ”, “БАХМУТ-ВОДА”, Бахмутська житлова управляюча компанія.

Чи можуть бахмутяни подати звернення або скаргу на рішення комісії? Як саме це зробити?

Громадяни мають можливість подати звернення, заяву, скаргу або інший запит щодо рішення Комісії через один із наступних каналів:

• офіційна електронна пошта Бахмутської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області: [email protected];
• гаряча лінія: +380 (95) 498 7615;
• осередки підтримки мешканців Бахмутської міської територіальної громади “З Бахмутом у серці”.

Як оцінюють роботу Комісії?

Роботу комісії оцінюють за тим, скільки звернень вона опрацювала, скільки допомоги видала і наскільки швидко реагує на потреби людей. Вона звітує перед керівництвом військової адміністрації. Якщо хтось скаржиться на її роботу — скарги розглядають.

Читайте також:

• Яку допомогу можуть отримати військові з Бахмута: детальне пояснення
• Куди звертатися бахмутянам за консультацією щодо житлового ваучера
• Громадське обговорення Програми економічного та соціального розвитку-2026: як доєднатися бахмутянам

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Окупація сходу та півдня України радикально змінила торговельну географію та бізнес-структуру цих регіонів. Доступ до продовольства в окупації став не лише питанням виживання, а й джерелом збагачення для низки місцевих та російських груп. Проте для місцевого бізнесу окупація стала викликом, бо вони стали втрачати можливості для роботи під тиском крупного російського бізнесу, який захоплював не тільки український простір, а і українські виробничі та продовольчі потужності.

Видання Бахмут IN.UA, 0629.com.ua  та РІА Південь дослідили, що саме відбувається на продовольчому ринку в окупації, хто контролює продовольчі поставки, і що взагалі про якість продуктів кажуть місцеві мешканці.

СХІД

Донецьк, Макіївка та Єнакієво

Після початку повномасштабного вторгнення торговельні мережі невизнаної “республіки”, наприклад “Перший республіканський”, розпочали свою експансію на новоокуповані території. А от самі мешканці Донецька, Макіївки та Єнакієво, які “наїлися” неякісних донецьких товарів після 2014 року, очікували на прихід в регіон великих російських торговельних мереж. Люди сподівалися, що зможуть купувати більш дешеву та якісну продукцію.

Мережа супермаркетів “Трамвай”з’явилися тут якраз після 2022 року. У Донецьку з’явились  близько 7 точок цієї мережі, а у Макіївці та Єнакієво — по одному магазину, але планують відкривати ще, пише видання Бахмут.in.ua. Тут продають товари відомих світових брендів,  як, наприклад, товарів групи компанії Mondelez International: шоколад Milka, Tobleron чи печиво Oreo. Нагадаємо, що з російського ринку Mondelez International не вийшли, хоча раніше зобов’язалися скоротити свою присутність у Росії. Водночас зобов’язання усе ще не виконали, і попри високі податки Mondelez все ще продається на полицях супермаркетів РФ, пише Bloomberg. Але є у Донецьку й локальні продукти місцевих виробників.

Джерело видання повідомило, що деякі товари місцевого виробництва маркуються наліпками “Зроблено під обстрілами”, якщо завод цієї продукції, наприклад, знаходиться в Донецьку. Неважливо, чи це їжа або ж одяг. У “Трамваї” можна знайти й завезені з інших окупованих регіонів товари, наприклад вина з Криму.

Людина, що розповіла про роботу торговельної мережі, певний час працювала на одному із заводів, який виготовляє локальну продукцію, каже, умови там антисанітарні. За якістю продукції в магазині також слідкують вибірково — наприклад, в супермаркеті “Первый Республиканский супермаркет” люди скаржилися на те, що на полицях лежить хліб з пліснявою.

За інформацією джерел видання, самі товари не відзначаються поганою якістю, особливо ті, що роблять на місці: і хліб, і м’ясо їсти можна, але з термінами придатності часто є проблеми. Їх треба перевіряти уважно, бо прострочку викладають часто. У багатьох супермаркетах не вистачає працівників, зіпсовані продукти нема кому прибирати. Багато скарг є на той же супермаркет “Первый Республиканский”, де люди скаржаться на антисанітарію.

Окремо звертають нашу увагу на те, що до Донецька, наприклад, намагаються зайти саме російські мережі магазинів, тим самим витіснивши місцевий бізнес. Навіть ті люди, які раніше погодилися працювати під російським керівництвом міста, тепер не у найкращому стані, бо їхні магазини ставлять в такі умови, що триматися на плаву й конкурувати з великими супермаркетами важко — попри те, що ціни у місцевих ларьках можуть бути нижчі. 

Останній рік окупаційна влада змушує власників локальних магазинів тримати фіксовані ціни, таким чином бізнес часто працює у збиток. Тих, хто правил не дотримується, штрафують. Наприклад, у днр федеральна антимонопольна служба рф відкрила справу проти кількох місцевих підприємств, що виробляють курячі яйця, через різке зростання цін.

Але способів боротися з локальним бізнесом багато: тут йдеться й про штучне підвищення податків, навмисні скарги тощо, каже співрозмовник. Приклад — це мережа супермаркетів “Обжора”, яка працювала в Донецьку ще до окупації міста, і після 2014 року проте з початку повномасштабної війни більша частина магазинів зачинилася.

Російські мережі поступово витісняють місцевий бізнес, використовуючи адміністративний тиск, податкові важелі та конкуренцію ресурсів. 

Основне, що відзначили нам кілька співрозмовників — це ріст цін. Неважливо, чи це малий магазин, чи мережа — ріст цін на продукти змушує людей скорочувати продуктові корзини.

Маріуполь

Після захоплення міста постачання продуктів і товарів гігієни до Маріуполя повністю перейшло під контроль російських компаній. Місцеві ринки та супермаркети заповнилися товарами російського й білоруського походження, які завозять через логістичні ланцюги з Ростовської області та Краснодарського краю.

Мережа “Марка Вкуса“, що працює у кількох районах Маріуполя, стала однією з найпомітніших у “новому” продуктовому секторі міста. Юридично зареєстрована на окупаційній території — ІП Соколенко І.В., Маріуполь, — ця мережа вже у 2024 році була відзначена Міністерством промисловості та торгівлі РФ серед “найкращих торгових об’єктів нових регіонів”.

Асортимент типово російський: базові продукти, побутова хімія, товари гігієни, що надходять через оптові склади Ростовської області.

Захоплені українські мережі

Частина довоєнних супермаркетів “Грація” після окупації відновила роботу під новими назвами — наприклад, “Щирий кум” або просто “магазин без вивіски”. За даними 0629, власники “Грації” не мають до них стосунку: будівлі фактично рейдерськи перереєстровані на нових російських операторів.  Дизайн, асортимент і розкладка майже повністю копіюють оригінальну мережу, але товари тепер походять із рф і Білорусі. 

Торгівля як інструмент інтеграції

За даними аналітичного звіту SOC ACE / RUSI “Looting Mariupol“, понад 1200 приватних російських компаній уже інтегровані в економіку окупованого Маріуполя, включно з торговими та логістичними структурами. Понад 180 російських компаній фігурують у базі SOC ACE як потенційно причетні до захоплення українських активів у Маріуполі.

Паралельно місто поступово обростає новими розвагами для “нових мешканців” — шашличними, кальянними, кав’ярнями з “патриот-лате” і навіть нічними клубами, розташованими буквально поруч із руїнами. У місті також відкриваються перукарні, салони, СТО, що орієнтовані на військових, чиновників і будівельників та членів їхніх родин.

На місці зруйнованих українських супермаркетів з’явилися аналоги відомих російських мереж — “Пятёрочка”, “Магнит”, “Мега”. Водночас найбільші компанії публічно уникають відкривати магазини в окупованих містах. Так, у 2024 році X5 Group, власник “Пятёрочки”, офіційно заявила, що не планує відкривати франшизи у “днр”.

Натомість у регіоні вже діють франшизи та пов’язані інвестори, які просувають ті ж формати під іншими назвами. За даними російських медіа, один із партнерів — мережа OnePrice — готує запуск нової торгової марки, яка копіює стиль і стандарти “Пятёрочки”, але формально має “місцеву” реєстрацію.

Міжнародний слід

Розслідування Business & Human Rights Resource Centre на основі даних Monitor/ARD, яке було оприлюднено у 2024 році, показало, що, зокрема, німецькі компанії Knauf та WKB Systems постачали матеріали для проєктів у російсько-окупованому Маріуполі, фактично стаючи елементом економіки окупації.

Зокрема, Knauf і WKB Systems GmbH постачали матеріали, які потрапляли на будівництво у Маріуполі через посередників. Після оприлюднення фактів Knauf оголосив про вихід із російського ринку, але питання контролю за постачанням матеріалів залишається відкритим.

ПІВДЕНЬ

Окупація Мелітополя та Мелітопольського району почалася 25 лютого 2022 року, коли російські війська захопили місто без серйозного спротиву. Уже до березня логістичні ланцюги з підконтрольною Україні територією були розірвані: блокпости, мінні поля та активні бойові дії на лінії фронту зробили імпорт із Запоріжжя чи Херсона неможливим.

У результаті місцевий ринок продуктів переорієнтувався на “сірі” схеми: 60–70% постачання йде через Крим (анексований у 2014 році), Ростовську область РФ або навіть Туреччину — для фруктів і овочів.

 “Гуманітарні конвої” з москви виявилися не порятунком, а інструментом: за даними джерел, до 40% “допомоги” (борошно, тушонка) розкрадалося чиновниками окупаційної адміністрації для перепродажу на чорному ринку.

Торговельна мережа “Мєра”: монополія під виглядом “доступності“

Поява в Мелітополі торговельної мережі “Мєра” стала одним із найпомітніших економічних кроків російської окупаційної влади. Під вивіскою “нового дискаунтера” фактично створили систему централізованого контролю за роздрібною торгівлею, покликану не стільки задовольняти потреби населення, скільки забезпечувати фінансові потоки та керованість регіону.

Мережа “Мєра” почала роботу на окупованих територіях Запорізької області у 2022 році, позиціонуючи себе як соціальний магазин із доступними цінами. Насправді, як повідомляли журналісти РИА “Південь”, магазини відкривалися у приміщеннях українських супермаркетів – АТБ, Економ Плюс, Сільпо. Обладнання, залишки товарів і навіть торгове програмне забезпечення були конфісковані, а частину персоналу замінили людьми, привезеними з Криму та Ростовської області.

Керування “Мєрою” здійснюється через зареєстровану в рф структуру, пов’язану з бізнесменами з Бєлгорода та Сімферополя. Власники й джерела фінансування офіційно не розкриваються. Розслідування вказують на зв’язок компанії з окупаційною адміністрацією та силовими структурами, що дає їй пільги при ввезенні й реалізації російських товарів.

Асортимент магазинів “Мєра” — це суміш дешевого російського імпорту й продукції із захоплених підприємств Мелітополя. За словами місцевих мешканців і працівників торгівлі, значна частина товарів — низької якості, часто із простроченим терміном придатності. 

Логістика централізована: постачання здійснюється автоколонами з Криму та Ростовської області. Це дозволяє “Мєрі” не лише контролювати роздрібний обіг, але й виштовхувати конкурентів — дрібних фермерів і приватні крамниці, що не мають доступу до таких каналів постачання.

Попри заявлену місію “доступності”, ціни в “Мєрі” перевищують довоєнний рівень українських мереж на 40–80%. Особливо це помітно на товарах першої необхідності — крупах, олії, борошні, цукрі, милі, пральних порошках.

Мережа активно використовує пропагандистську риторику — акції та рекламу оформлюють як “турботу про людей нових регіонів”. Та на практиці покупці стикаються з дефіцитом, безладом у ціноутворенні та слабким асортиментом. Жителі Мелітополя кажуть: “дешевих” товарів мало, більшість акцій — фіктивні, а єдина перевага “Мєри” — те, що вона взагалі працює в умовах ізоляції.

Конкуренція та контроль

Окупаційна влада розглядає “Мєру” як інструмент економічного управління. Магазини відкривають у кожному великому населеному пункті, замінюючи українські бренди та створюючи ілюзію “нової нормальності”.

За публікаціями РІА “Південь”, “Мєра” отримує пріоритет у постачанні пального та продовольства, а також адміністративний захист від перевірок. Приватні торговці, які намагаються працювати самостійно, стикаються з обмеженнями, тиском і навіть погрозами чи закриттям точок продажу.
Таким чином, мережа виконує функцію економічного фільтра, концентруючи у руках окупаційної адміністрації не лише торгівлю, а й доступ до базових товарів.

Реакція населення та символізм бренду

Серед мешканців Мелітополя “Мєра” швидко отримала іронічні прізвиська — “мерзость” або “мертва їжа“. Причина — часті випадки отруєнь, прострочки та агресивна поведінка персоналу.
У відгуках зазначають: “чисто, але порожньо“, “той самий товар — за різними цінами“, “все дорожче, ніж у москві”.

Нові російські бренди в Мелітополі: між інтеграцією та фальсифікацією

З 2022 року російські компанії активно займають звільнені приміщення, зазвичай у відібраних торгових центрах і магазинах. Серед них, дискаунтери на кшталт “Мєра”, мережеві точки громадського харчування “Матрьошка” та “Шашлички”, а також бренди одягу й побутової хімії. Більшість проєктів контролюється вихідцями з Криму, так званої “днр” або з самої росії — за підтримки окупаційних структур.

За оцінками журналістських розслідувань РІА Південь, російські мережі вже контролюють 50–60 % місцевого ринку продуктів і товарів гігієни. Імпорт із росії монополізований, конкуренція практично відсутня. Попри обіцянки “доступних цін», вартість товарів перевищує довоєнні показники у 1,5–2 рази. На тлі інфляції та падіння доходів це посилює соціальну напругу.

Продукти: фальсифікати та санітарні ризики

Найпомітнішим стало вторгнення російських харчових брендів. Наприклад, на полицях Мелітополя з’явилися ковбасні вироби під маркою “Папа может“. Уже влітку 2025 року лабораторні перевірки виявили у цій продукції лістерію — небезпечну бактерію, що викликає важкі отруєння.

Схожі випадки фіксували і з кондитерськими виробами. Мешканці Мелітополя неодноразово скаржилися на бісквіти та тістечка російського виробництва, у яких знаходили плісняву та сторонні домішки. Попри активну рекламу через місцеві ЗМІ, довіра до цих товарів залишається низькою.

Паралельно на ринку поширилися фальсифікати — продукти з підробленими етикетками, що імітують відомі бренди (українські й російські). У 2024 році розслідування зафіксували випадки продажу підробленої олії та шоколаду, у яких оригінальні інгредієнти замінювалися дешевими жирами або простроченою сировиною.

Думка мешканців і соціальні наслідки

За відгуками у соцмережах і повідомленнями незалежних медіа, ставлення жителів Мелітополя до нових брендів різко негативне. Основні скарги — високі ціни, низька якість і відсутність альтернативи.

Мелітопольці кажуть, що продукти стали не смачними, навіть ті, що вироблені на захоплених мелітопольських підприємствах. Дехто взагалі російського не купує, а шукає продукти з Білорусі, яких теж багато на полицях магазинів на ТОТ Запорізької області. 

За спостереженнями журналістів, у 2025 році середні ціни на продукти зросли на 50–100 % порівняно з довоєнним рівнем, а асортимент суттєво скоротився. Більше за покликанням.

Беззахисні: що відомо про сексуальне насильство на окупованих територіях 

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!