68 жінок та 161 чоловіків — саме такий тренерський склад на Донеччині. Як бачимо, жінок майже втричі менше. Футбол, волейбол, плавання, бокс та інші види спорту щодня фігурують у новинах Управління фізичної культури та спорту Донецької області. Тут оголошують переможців та призерів змагань, й досить часто тренерами цих спортсменів є саме чоловіки. Чому жінок у професійному спорті менше і чи є цьому логічне пояснення?
Редакція поспілкувалась з тренером з Бахмута Ігорем Скирдою, майбутньою тренеркою Уляною Лозовою та професійною тренеркою Оленою Дробітько, яка працює з волейболістами/ами
Тренерки та тренери на Донеччині
Редакція звернулась із запитом до управління фізичної культури та спорту Донеччини, аби дізнатися кількість тренерів та тренерок станом на сьогодні. Нам повідомили, що у підпорядкуванні управління перебувають 12 закладів освіти, з яких 1 заклад фахової передвищої освіти та 11 закладів є дитячо-юнацькими спортивними школами.
Також на фінансовій підтримці Управління перебувають 4 дитячо-юнацькі спортивні школи. Загальна кількість тренерів у всіх вище перелічених закладах складає 229 людей, з яких:
- тренери – 161 особа;
- тренерки – 68 осіб.
Як бачимо, цифри суттєво відрізняються — тренерок майже втричі менше.
Водночас у запиті управління додає, що навчальні заклади самостійно забезпечують раціональний добір і розстановку кадрів та зобов’язані забезпечувати жінкам і чоловікам рівні права та можливості у працевлаштуванні.
Яка ситуація з тренерами у Бахмуті?
Ігор Скирда — заслужений тренер України з легкої атлетики та директор комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №1 Бахмутської міської ради. Заклад релокувався з початку повномасштабного вторгнення, а інвентар та документи перевезли до Дніпра. Вихованці ж через війну зараз живуть у різних куточках країни, тож навчання відбувається у змішаному форматі.
За словами пана Ігоря, у Бахмутській спортивній школі працюють як чоловіки, так й жінки. Наприклад, тренерок менше у футболі, аніж у волейболі чи легкій атлетиці, але у цих видах спорту є й менше чоловіків.
“Водночас в нашій школі тренерка по футболу Марія Тихонова. Ще у нас були жіночі відділення, де займалися “чоловічими” видами спорту. Це, наприклад, кульова стрільба”, — пояснює Ігор Скирда.
Чи справді жінки — гірші футболістки?
Певні види спорту в суспільстві стереотипно вважають “чоловічими”, зокрема — футбол. І справді — частіше тут грають саме чоловіки. Побутує думка, нібито жінки гірше грають. Аби розвіяти цей міф у 2023 році провели експеримент.
Суть експерименту полягала у тому, що 600 учасникам показали відео з грою футболісток і футболістів. Однак у одному відео було легко розпізнати стать гравців, а в іншому зображення було розмитим. Відповідно, учасники експерименту не могли чітко визначити, хто грає у футбол — чоловік чи жінка?
У результаті експерименту, частина людей, які переглядали відео з нечітким зображенням, оцінювали навички гравців однаково, незалежно від статті. А ті учасники експерименту, які могли визначити стать гравців, оцінювали гру чоловіків краще, ніж жінок.
Повертаючись до теми Бахмута, зараз у релокованій спортивній школі працює 15 тренерів, серед них — 5 жінок. На думку директора, такий гендерний дисбаланс може бути спричинений специфікою видів спорту: футбол, бокс, кікбокс — всі ці види спорту вважають “чоловічими” й раніше себе реалізували у них переважно чоловіки.
Жінки-тренерки найчастіше трапляються у спорті, де є висока частка жінок, а саме:
- танці;
- гімнастика;
- фігурне катання;
- кінний спорт.
Водночас каже пан Ігор, вже у його вихованців серед дівчат є ті, хто бачить себе у тренерстві. Зокрема, це студентка Уляна Лозова. Вона навчається у столичному університеті фізичного виховання і спорту і вже завершила другий курс.
Дівчина розповіла нам, що у майбутньому планує працювати тренеркою з легкої атлетики з дітьми — йдеться про забіг на короткі дистанції та стрибки у висоту.
“Якщо людина будь-якої статі хоче працювати у тренерстві, їй важливо не відступати від цілі. Важливо докладати зусилля, попри те, що кажуть оточуючі”, – каже бахмутянка.
Нормативи у спорті: чи різні вони для чоловіків та жінок
Тренерка з Бахмута по волейболу Олена Дробітько зараз перебуває у Польщі. Вона продовжує тренувати вихованців Донецького обласного спеціалізованого фахового коледжу спортивного профілю імені Сергія Бубки. У розмові пані Олена пригадує, що під час її навчання вона не стикалася зі складнощами чи гендерними стереотипами щодо себе.
“Що стосується дитячого волейболу, то в Донецькій області насамперед і так само в чемпіонатах України, дуже багато жінок-тренерок. Можливо, десь у дорослих професійних командах й може бути присутня така дискримінація, що жінок буде менше”, — пояснює тренерка.
Вона додає, що одним із можливих факторів того, що тренерок може бути менше, є фізична підготовка, адже для деяких видів спорту є умовні стандарти здачі, які поділяються для чоловіків й жінок, а для окремих видів спорту показники не розділяють.
Наприклад, у Польщі, де зараз проживає героїня, люди, які складають іспити на рятівника, щоб працювати там на річці, мають однакові нормативи.
“Є види спорту, наприклад, футбол, які вважаються більш чоловічими й там в пріоритеті чоловіки. Загалом я проти такого розділення, бо якщо людина не лінива, поважає дітей, то вона буде хорошим тренером незалежно від статі”, – каже Олена Дробітько.
Тренерка наголошує, що у неї багато вихованок і вихованців, які бачать своє майбутнє в тренерстві. Насамперед таке бажання залежить від дитини, додає пані Олена, а не від її статі. Однак, немала роль у цьому й тренера, адже нерідко буває так, що самі наставники можуть відмовляти дитину, аргументуючи це тим, що ніби вже пізно навчатися на тренера/тренерку.
“Багато таких тренерів я знаю, які кажуть, що вже пізно. Хоче людина грати, хоче вчитись, хоче працювати – не відмовляю, якщо є бажання – можна досягти гарних результатів”, — резюмує співрозмовниця.
Як можна розв’язувати проблему гендерної нерівності у галузі спорту?
У межах дослідження проекту з гендерного бюджетування в Україні виокремили той факт, що дуже часто участь жінок у тренуваннях та спортивних заходах обмежена браком часу, адже, крім основної роботи, жінки ще виконують роботу по догляду за дітьми та родичами. Також нерідко спортивна кар’єра жінки може обірватися після народження дитини, тому важливо аби обоє партнерів брали участь у вихованні дитини. Наприклад, зараз в Україні чоловік також може брати відпустку з догляду за дитиною.
Аби покращити гендерний баланс у професійному спорті рекомендують:
- на етапі планування програм та бюджетів проводити ситуаційний аналіз та визначати гендерні потреби жінок/чоловіків та дівчат/ хлопців у їхній різноманітності;
- проводити гендерний бюджетний аналіз системно для всіх програм у сфері;
- дослідити можливості доступу жінок та чоловіків, які належать до різних вікових та соціальних груп, до занять фізичною культурою та спортом;
- визначити вподобання та інтереси жінок/дівчат та чоловіків/хлопців різних вікових та соціальних груп щодо видів спорту;
- розпочати збирати дані, розподілені за статтю, віком, станом здоров’я, місцем проживання щодо занять професійним спортом, а також щодо працевлаштування на посади тренерів у різних видах спорту;
- забезпечити безбар’єрний доступ до занять спортом жінкам;
Наприклад, у Польщі, де зараз проживає героїня, люди, які складають іспити на рятівника, щоб працювати там на річці, мають однакові нормативи.
“Є види спорту, наприклад, футбол, які вважаються більш чоловічими й там в пріоритеті чоловіки. Загалом я проти такого розділення, бо якщо людина не лінива, поважає дітей, то вона буде хорошим тренером незалежно від статі”, – каже Олена Дробітько.
Тренерка наголошує, що у неї багато вихованок і вихованців, які бачать своє майбутнє в тренерстві. Насамперед таке бажання залежить від дитини, додає пані Олена, а не від її статі. Однак, немала роль у цьому й тренера, адже нерідко буває так, що самі наставники можуть відмовляти дитину, аргументуючи це тим, що ніби вже пізно навчатися на тренера/тренерку.
“Багато таких тренерів я знаю, які кажуть, що вже пізно. Хоче людина грати, хоче вчитись, хоче працювати – не відмовляю, якщо є бажання – можна досягти гарних результатів”, — резюмує співрозмовниця.
Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом
Читайте також:
- “Жінок в армії не завжди сприймають серйозно”: про стереотипи в ЗСУ розповідають військовослужбовиці
- Весняна красуня Бахмута або Що не так зі шкільними конкурсами краси
- Гендерні обмеження доступу до гуманітарної допомоги: чи справді чоловіки мають менший пріоритет
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
