Для багатьох українських біженок профілактична медицина, а також поточне лікування є справжньою боротьбою з бюрократією та системою охорони здоров’я в Румунії. Хоча в законі зазначено, що вони можуть отримувати безплатні медичні послуги, такі як мазок Папаніколау (ПАП-тест), мамографія або УЗД молочних залоз, реальність відрізняється від того, що видно з кабінетів Уряду та Міністерства охорони здоров’я.

Пацієнти, які втекли з пекла України до Румунії, або платять за медичні послуги, або відмовляються, або повертаються в Україну, в лабети війни, лікуватися безплатно.

“Дуже часто мені дзвонять і кажуть, що, на жаль, їм не вдалося зробити ці дослідження (прим. ред.: мазки Папаніколау або мамографію/УЗД грудей). Причини в тому, що не знайшлося коштів як у лабораторіях на аналізи, так і на інші дослідження, а потім направлення закінчується, бо немає коштів. Тут є протиріччя, з того, що ми переглядали минулого року, виділений їм бюджет навіть не був витрачений повністю”, — каже Наталія Данілов, сімейний лікар у Клуж-Напоці й один із двох російськомовних сімейних лікарів із цілого жудецю (повіту), які несуть на собі медичні проблеми кількох сотень біженців з України.

Втеча з університетського медичного центру Клуж-Напока в Україн на лікування

Надія Макогін втекла від війни, як і мільйони інших українських біженок, і потрапила торік у Клуж-Напоку, відомий університетський медичний центр. Навесні цього року їй стало погано, і вона звернулася за допомогою до сімейного лікаря Наталії Данилов.

Лікарка надала їй направлення та рекомендації про безплатне медичне обстеження, включно на тест Папаніколау. Але цього не сталося. Надія не знайшла жодного гінеколога, який би розумів її мову. Коштів на проведення необхідних досліджень теж не знайшлося.

Примітка. Мазок Папаніколау – це дослідження під мікроскопом зішкрібу клітин в каналі шийки матки, яке роблять на регулярного скринінгу, аби запобігати онкозахворюванню.

“Наприкінці березня Наталія (прим. ред.: сімейний лікар) дала мені це направлення, за яким мені призначили УЗД лише на кінець травня. Врешті, я зробила небезкоштовно, заплативши 345 лей. Для мене це була надмірна сума. Я заплатила, але це дуже дорого, і мені потрібно було провести додаткові дослідження. І тоді я вирішила поїхати в Україну. Моє повернення в Україну обумовлене моїм здоров’ям”, — пояснює виданню ȘtiriMed Надія Макогін.

Буква закону проти реальності

Примітка. Якщо ви також перебуваєте у Румунії та бажаєте поділитися своїм досвідом у сфері медицини, то запрошуємо висловити свою думку на цю тему за посиланням.

Тест Бабеш-Папаніколау, мамографія та УЗД молочних залоз на 100% відшкодовуються румунською державою як для румунських жінок, так і для українських біженок, які мають легальний статус біженця.

Офіційні дані Національного будинку медичного страхування свідчать, що минулого року румунська держава виділила 26,4 мільйона леїв (понад 210 мільйонів гривень) на всі види медичних послуг для біженців з України.

Лише 23 мільйони леїв (183 мільйони) було використано на необхідні дослідження, включаючи:

• УЗД молочних залоз;
• тести Бабеш-Папаніколау;
• мамографії.

Це дослідження, які запитували українські біженки або рекомендували сімейні лікарі. Ці кошти отримали близько 11 000 осіб. Цього року бюджет, виділений на біженців з України, є аналогічним минулорічному: 26,4 млн леїв (понад 210 мільйонів гривень).

Сімейний лікар Наталія Данілов стверджує, що процедури витрачання цих сум неефективні. І майже марне для українських пацієнток-біженок, які потребують взяття мазка Папаніколау, проведення мамографії та/або УЗД грудей.

“Ну, тоді міністр і Національний будинок медичного страхування суперечать один одному. Тобто це окремі кошти, але при цьому ми маємо дотримуватися максимальної кількості консультацій, яку нам дозволяє закон. І у ситуацію, подібну до моєї, потрапили також інші колеги, які наприкінці кварталу, якщо ми перевищили кількість консультацій, не отримали оплату за ці послуги, оскільки ми перевищили максимальну кількість, хоча послуги були виконані й оплачуються з інших фондів”, — розповідає виданню ȘtiriMed сімейний лікар Наталія Данілов.

Профілактика гінекологічних захворювань має бути пріоритетом для багатьох українських біженок

Від початку війни в Україні до кінця травня цього року до Румунії прибуло майже 4,4 мільйона біженців. Для більшості Румунія є транзитною країною. Проте майже 130 000 вирішили залишитися тут і близько 7000 вже мають легальну форму роботи. 

Згідно зі звітом UNICEF, 85% біженців у Румунії — жінки, а третина — діти. За цих умов легко зрозуміти, що більшість українських пацієнтів, які потребують медичних послуг — профілактичних чи планових — жінки.

Для багатьох українських біженок перешкодою на шляху до медичного обстеження є не лише бюрократія. У них також є мовний бар’єр. У Румунії дуже мало гінекологів, які говорять російською. 

Сімейний лікар Наталія Данилов заявляє, що румунська держава має внести зміни в процедури, щоб жінки з України мали легший доступ до тестів Папаніколау й мамографії, а також забезпечити їх перекладачами. Тим паче, що багато жінок-біженок мають високий ризик захворювання на рак, особливо ті, які походять із районів, близьких до Чорнобиля.

Наукові дані підтверджують високу захворюваність на рак серед українців

Стаття, опублікована Міжнародною організацією з міграції в Україні, показує, що понад один мільйон людей в Україні живуть з тією чи іншою формою раку, згідно з даними за 2022 рік. А російське вторгнення в Україну погіршило ситуацію та поставило пацієнтів у скрутне становище.

Онкологічний диспансер у Дніпрі на сході України є першим пунктом допомоги онкохворим, які намагаються втекти від війни. Лише в 2022 році тут проходили лікування 10 000 пацієнтів.

“Кількість діагностованих пухлин значно зросла через те, що пацієнти більше не мали швидкого доступу до регулярних оглядів, але в багатьох діагностували рак після виїзду з окупованих територій через пережитий стрес. Крім того, онкологи зіткнулися з численними недоліками, такими як нестача обладнання, необхідного для діагностики, відсутність ресурсів або ліків, потрібних онкохворим”, — йдеться в цитованій статті.

Близькість до Чорнобиля є ще однією причиною захворюваності на рак і додатковою причиною для країн, які приймають українських біженців, зокрема Румунії, надавати їм легкий доступ до медичних послуг.

Дослідження захворюваності на ракові пухлини через 30 років після аварії на Чорнобильській АЕС показує, що з 1999 по 2016 рік зросла захворюваність на рак шлунка, легенів, молочної залози й простати.

У Київській області зафіксовано вищий рівень захворюваності на всі види раку, порівняно з іншими регіонами, розташованими поблизу Чорнобиля. Одним із пояснень може бути швидкий доступ до лікарень і діагностики. Крім того, звіт Світового банку показує, що в Україні дуже висока смертність від раку, особливо у віці до 65 років. 

“Важливу роль відіграє скринінг раку легенів і молочної залози, тому що, хоча рак легенів зменшується, рівень смертності серед чоловіків є високим, а в жінок ми говоримо про високий рівень смертності через рак молочної залози”, — повідомляється в дослідженні.

Навіть якщо ці дані відомі, київські онкологи стверджують, що однією з головних причин смертності жінок в Україні є рак шийки матки.

Ще одне нещодавнє дослідження щодо захворюваності на рак в Україні показує, що найпоширеніші види раку серед жінок у 2022 році не змінилися порівняно з 2012 роком. Хоча медицина й методи профілактики еволюціонували.

Таким чином, рак шийки матки залишається четвертим за поширеністю (17,5/100 000). Лише у 2022 році відомо про майже 180 000 пацієнтів, хворих на рак шийки матки. Згідно із цитованим дослідженням, це на 18% більше, ніж у 2012 році.

Українські хвороби помирають від хвороб, яким можна запобігти

І все ж двома типами раку, які вбивають мільйони жінок, — рак грудей і рак шийки матки — також можна запобігти й, навіть, вилікувати, кажуть експерти. УЗД грудей або мамографія можуть виявити рак на ранніх стадіях,, так само як вчасно зроблений тест Папаніколау може врятувати життя жінки.

“Ранні стадії раку шийки матки й тіла матки можна вилікувати. Крім того, на пізніх стадіях можна досягти місцевого контролю до 80–90% випадків завдяки новим методикам зовнішньої променевої терапії та брахітерапії — процедурам, які також доступні в Онкологічному інституті ім. проф. доктора Іона Кірікуце з Клуж-Напоки. Смерть жінок від раку шийки матки — це трагедія, якої можна було б уникнути за допомогою простого тесту Папаніколау, і це призвело б до раннього виявлення передракових утворень або раку. Інфекція вірусом ВПЛ виявляється в 99% випадків раку шийки матки, що підтверджує та ще раз демонструє прямий зв’язок між інфекцією вірусом ВПЛ і виникненням раку шийки матки”, — пояснила для видання ȘtiriMed проф. Клаудія Ордеану, лікар вищої категорії променевої терапії та спеціаліст з онкології.

Профілактика з дитинства

Українці зі статусом біженця — незалежно від того, дорослі вони чи діти, — мають рівні права з громадянами Румунії, принаймні, коли йдеться про медичну допомогу й профілактику. Так, щодо профілактики раку шийки матки в Румунії існує план на рівні країни. Він передбачає, з одного боку, вакцинацію маленьких дівчаток, а з іншого боку, тестування жінок у фургонах для гінекологічного скринінгу.

“У Румунії невалентна вакцина входить до національного календаря щеплень і є безкоштовною для дівчат вікової групи 11–14 років (прим. ред.: включно з дівчатами-біженками). За бажанням батьків сімейні лікарі можуть вакцинувати дівчат і старше цього віку. Крім того, в Румунії в центральному, північно-східному, північно-західному регіонах, а також у південній Мунтенії триває організована програма скринінгу населення на рак шийки матки з комбінованим тестуванням на ВПЛ та ПАП для 680 000 жінок віком від 25 до 64 років”, — повідомила проф. Клаудія Ордеану, лікар вищої категорії в радіології та спеціаліст з онкології.

У фургонах для скринінгу для тих українських біженок, які прибувають на дослідження, ситуація трохи краща. Їм надають перекладача, і взагалі нічого не потрібно платити. Проте їм дуже мало відомо про такий спосіб проведення медичних досліджень.

“Одна з пацієнток навіть заплакала й подякувала нам за можливість скористатися цією послугою. Жінки виглядали досить сумно, але, з іншого боку, були раді, що ми прийняли їх і включили в наш скринінг”, — сказав ȘtiriMed пан Міхай Попеску, керівник проекту скринінгу раку молочної залози в рамках кампаній, які проводить Онкологічний інститут ім. проф. доктора Іона Кірікуце з Клужа.

Про доступ українських біженців до фургону зі скринінгом для профілактики й виявлення раку шийки матки та молочної залози дивіться тут.

Примітка. Цей матеріал створено в рамках проекту SCIENCE+, міжнародної ініціативи в галузі медичної та наукової журналістики, який проводить Free Press Unlimited. Цей репортаж був перекладений та створений за підтримки міжнародної мережі Science+. Оригінальний майданчик публікації stirimed.ro.

Читайте також:

• Проблеми українських біженців з епілепсією в Румунії
• Зверніться до гінеколога: як війна призводить до безпліддя та раку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Бахмутській, Часовоярській та Торецькій громадах весною 2026 року визначили уповноважених з питань безбар’єрності. Більшість населених пунктів цих громад є окуповані або перебуває в зоні активних бойових дій, а місцеві адміністрації працюють в екзилі.

Бахмут IN.UA з’ясував, навіщо громадам призначати відповідальних за безбар’єрність, які завдання перед ними стоять та як мешканці можуть до них звертатися. 

Хто відповідає за безбар’єрність у трьох громадах

29 травня Олександр Марченко, виконувач обов’язків начальника Бахмутської МВА підписав розпорядження про призначення уповноваженого з питань безбар’єрності, ним призначили Сергія Родіна. 

Ця новина викликала суперечливі коментарі, люди не зрозуміли, навіщо призначили таку посаду в окупованій громаді. 

Згідно з визначеними для цієї посади завданнями, Сергій Родін має координувати реалізацію державної політики у сфері створення безбар’єрного простору, формування та супровід планів заходів із виконання Національної стратегії створення безбар’єрного простору в Україні. Також до його функцій належить моніторинг доступності об’єктів та послуг у різних сферах та координація створення доступної інфраструктури, транспорту, публічних просторів і послуг.

Але не лише в Бахмуті, призначили цю посаду. У Часовоярській міській територіальній громаді уповноваженим з питань безбар’єрності також визначили заступника міського голови Євгенія Дмитрієва. Відповідне розпорядження начальник Часовоярської МВА підписав 4 червня 2026 року. У Торецькій міській військовій адміністрації уповноваженим з питань безбар’єрності 14 травня 2026 року призначили заступника начальника МВА Руслана Біленка. У Торецькій громаді робота за напрямком безбар’єрності була визначена ще раніше. Як повідомили у МВА, Руслан Біленко координував цей напрямок та керував виконанням завдань відповідальними особами згідно з розпорядженням начальника адміністрації від 23 жовтня 2025 року.

Призначення таких уповноважених відбувається в межах реалізації державної політики зі створення безбар’єрного простору. Але для громад, які не контролюють частину або всю територію, така робота має свою специфіку. Адже фізично облаштувати доступний простір на окупованій території або там, де тривають бойові дії, зараз неможливо. Водночас мешканці цих громад продовжують взаємодіяти з місцевою владою, отримувати інформацію та послуги, звертатися щодо документів і соціальних питань — часто вже перебуваючи в інших містах України або за кордоном. Саме тому виникає питання, що конкретно означає безбар’єрність для громади, яка працює в умовах окупації та евакуації, і що уповноважений може робити вже зараз. Про це Бахмут IN.UA поговорив із Мариною Сташиною-Неймет, експерткою з доступності ГО “Громадський холдинг” “ГРУПА ВПЛИВУ”, який входить до коаліції організацій, що з 2014 року опікуються захистом прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України.

Навіщо безбар’єрність громадам, які не контролюють свої території

На перший погляд може здаватися, що питання безбар’єрності для окупованих громад не є першочерговим. Адже якщо громада не контролює свою територію, місцева влада не може зараз облаштовувати там пандуси, змінювати громадський транспорт чи реконструювати будівлі. Проте, за словами Марини Сташиної-Неймет, робота уповноваженого з питань безбар’єрності не обмежується фізичним простором. Експертка наголошує, що громади мають думати про безбар’єрність уже зараз, оскільки ситуація може змінитися, а майбутню відбудову необхідно планувати заздалегідь. На її думку, важливо, щоб відновлення враховувало потреби різних груп мешканців, а не відбувалося за принципом відтворення того, що існувало до повномасштабної війни.

“Так, зараз території окуповані, через певний час ситуація може суттєво змінитися. І враховуючи це, для нас дуже важливо, щоб вже зараз громади розуміли, що відбудова, це не лише про якісь такі речі, які відбуватимуться в майбутньому, а це те, що потрібно робити вже зараз, пропрацьовувати навіть механізми, як буде відбуватися відбудова, яка буде враховувати потреби різних жителів громад”, — пояснює Марина Сташина-Неймет.

За її словами, безбар’єрність — це не лише про те, наскільки людина може фізично потрапити до певної будівлі. Йдеться також про те, чи може мешканець отримати необхідну інформацію, скористатися послугою, звернутися до влади та взяти участь у житті своєї громади незалежно від своїх потреб, стану здоров’я тощо або місця перебування.

Для громад, які працюють в евакуації, це означає, що значна частина роботи може відбуватися незалежно від того, де фізично перебуває людина. Наприклад, мешканець Бахмутської, Часовоярської чи Торецької громади може зараз жити в іншому регіоні України, але при цьому залишатися членом своєї громади та потребувати доступу до інформації, послуг і комунікації з місцевою владою. 

Саме тому, пояснює Марина Сташина-Неймет, уповноважений із безбар’єрності потрібен і тим громадам, які сьогодні не можуть працювати зі своїм фізичним простором.

“Для того, щоб ця комунікація була безбар’єрна, для того, щоб вона враховувала потреби та інтереси різних людей, так само потрібні уповноважені з безбар’єрності. Тому, якщо підсумовувати відповідь на це запитання, то це, в першу чергу, про доступність послуг, про доступність інформації і про можливості незалежно від місця перебування людини”, — зазначає вона.

Експертка додає, що така робота може впливати і на майбутнє громади. Якщо люди, які виїхали через війну, продовжують отримувати доступну інформацію, можуть користуватися послугами та підтримувати зв’язок із місцевою владою, це допомагає зберігати зв’язок між громадою та її мешканцями. Водночас безбар’єрність важлива не лише для тих, хто вже має інвалідність. Потреба у доступному середовищі може виникнути у людини через поранення, хворобу або вік. Крім того, доступність потрібна батькам із маленькими дітьми, вагітним жінкам, людям старшого віку та іншим групам населення.

“Ми не можемо знати, коли людина може отримати інвалідність. Це може бути внаслідок поранення, внаслідок хвороби. Це може бути людина, яка зараз є абсолютно здоровою, але через певний час може стати людиною з інвалідністю. Тому це важливо враховувати при плануванні, при відбудові, при розвитку громади”, — пояснює Марина Сташина-Неймет.

На її думку, саме тому уповноважений має бути не формальною посадою, а людиною, яка постійно збирає інформацію про потреби мешканців та допомагає враховувати їх у роботі громади.

“Уповноважений — це та людина, яка збирає всю необхідну інформацію, згуртовує навколо себе людей для того, щоб цей процес безбар’єрної відбудови справді враховував інтереси та потреби різних жителів громади”, — говорить експертка.

Таким чином, для громад, які нині працюють в евакуації, уповноважений із безбар’єрності може бути своєрідною ланкою між мешканцями, місцевою владою та майбутнім процесом відновлення. Його завдання — не чекати деокупації, а вже зараз збирати інформацію про потреби людей, працювати над доступністю послуг та комунікації, а також допомагати громаді готуватися до відбудови.

Що мають робити уповноважені з питань безбар’єрності вже зараз

Для громад, які працюють в евакуації або частина територій яких окупована, безбар’єрність не зводиться до облаштування пандусів чи доступності будівель. За словами Марини Сташиної-Неймет, громади все одно продовжують реалізовувати державну політику та можуть працювати над доступністю послуг, інформації й цифрових ресурсів.

“Безбар’єрність — це не лише про пандуси і ліфти, умовно кажучи. Безбар’єрність, це і про доступний цифровий простір, безбар’єрність — це і про доступний інформаційний простір, про освіту, про працевлаштування та ведення бізнесу, і це про участь у суспільному та політичному житті громади та країни в цілому. І для органів місцевого самоврядування координація питань безбар’єрності є виконанням державної політики незалежно від того, чи перебуває громада на підконтрольній Україні території, чи працює в евакуації”, — пояснює експертка.

Одним із напрямків, над яким громади можуть працювати вже зараз, є цифрова доступність. Наприклад, сайт громади може бути адаптований так, щоб ним могли самостійно користуватися люди з порушеннями зору, слуху, рухових функцій або когнітивними порушеннями.

Примітка. Звертаємо увагу, що ми н проводили оцінку відповідності Настановам з вебдоступності (WCAG), однак помітили, що деякі сайти мають додаткові налаштування для зручності користування

Примітка. Звертаємо увагу, що коректно буде вказати “Людям  з порушеннями зору”

“Якщо, наприклад, сайт є безбар’єрним, якщо послугу, яку надає саме громада, з якої людина евакуювалася, можна отримати онлайн, це вже один з прикладів того, що громади можуть зробити вже зараз, і дехто це успішно виконує”, — говорить Марина Сташина-Неймет.

Ще один напрямок — комунікація з мешканцями. Йдеться про те, щоб пояснювати законодавство, постанови та порядок дій зрозумілою мовою, а також враховувати різні потреби людей під час створення інформаційних матеріалів. Експертка наводить як приклад відеоматеріали із субтитрами або можливістю перекладу українською жестовою мовою. Такі рішення, за її словами, дають змогу враховувати потреби різних мешканців громади.

Окремо уповноважені можуть працювати зі збором інформації про потреби мешканців, які були змушені залишити свої домівки. Ці дані, за словами Марини Сташиної-Неймет, потрібні для подальшого планування та адвокації інтересів громади перед державою і донорами.

“Збір інформації про потреби жителів громади, які змушені були залишити свої домівки, це теж та частина роботи, яку потрібно робити вже зараз. Тому що це і про планування подальших кроків, це і про розуміння, які питання потрібно адвокатувати перед державною владою і перед донорами”, — зазначає вона.

За словами експертки, ще одним напрямком може бути взаємодія з громадським сектором. Громадські організації, які працюють із ВПО, людьми з інвалідністю чи молоддю, можуть допомагати громадам краще розуміти потреби мешканців.

Водночас, за її словами, для людей, які були змушені виїхати, важливо створювати умови, за яких вони зможуть залишатися у своїй громаді навіть після евакуації, а не будуть змушені переїжджати ще раз через те, що їхні потреби не закриваються.

“Це також про ті моменти, що потрібно робити вже зараз для того, щоб ці жителі громади, які евакуювалися, не змушені були ще далі кудись переїздити, тому що вони не можуть себе забезпечити, мають якісь потреби, які не закриває ані сама громада, ані приймаюча громада”, — сказала експертка.

Що передбачили для уповноважених у трьох громадах

Як ми зазначали раніше, у Бахмутській громаді уповноваженим з питань безбар’єрності призначили заступника міського голови Сергія Родіна. Серед його завдань — координація реалізації державної політики у сфері безбар’єрності, формування та супровід планів заходів із виконання Національної стратегії, моніторинг доступності об’єктів і послуг у фізичній, інформаційній та цифровій сферах, а також координація створення доступної інфраструктури, транспорту, публічних просторів та послуг.

У Часовоярській громаді уповноваженим визначили заступника міського голови Євгенія Дмитрієва. Його завдання включають координацію державної політики у сфері безбар’єрності, міжвідомчу взаємодію, інтеграцію принципів безбар’єрності у місцеві програми розвитку, моніторинг доступності об’єктів і послуг, забезпечення доступності інформації та комунікації, сприяння цифровій доступності, залучення громадськості та вразливих груп, а також збір даних про стан безбар’єрності та потреби громади.

У Торецькій громаді напрямок безбар’єрності координує заступник начальника МВА Руслан Біленко. В адміністрації повідомили, що робота за цим напрямком була активізована, а сам Біленко координує роботу та керує виконанням завдань відповідальними особами відповідно до розпорядження начальника МВА від 23 жовтня 2025 року. 

Водночас у Часовоярській громаді повідомили, що після визначення відповідальної особи основні зусилля адміністрації були зосереджені на першочергових завданнях, пов’язаних із функціонуванням громади в умовах воєнного стану. Через активні бойові дії, тимчасову окупацію та руйнування значної частини соціальної та житлової інфраструктури реалізація заходів у сфері безбар’єрності наразі ускладнена.

Як мешканці можуть звернутися

У Часовоярській громаді звернення з питань, що належать до компетенції відповідальної особи, можна подавати у порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян”, — письмово на адресу Часовоярської міської військової адміністрації або в електронній формі. Електронна адреса, зазначена в офіційній відповіді адміністрації: [email protected].

У Торецькій громаді пропозиції, заяви, клопотання та скарги можна подавати на гарячу лінію відділу організаційної роботи, діловодства, контролю та з питань звернень громадян за номером 066-952-63-60 з понеділка по п’ятницю з 08:00 до 17:00. Також звернення приймають на електронні адреси [email protected] та [email protected].

Бахмутська громада. Мешканці можуть звертатися до уповноваженого з питань безбар’єрності Сергія Родіна з питаннями, що стосуються забезпечення безбар’єрності — фізичної, інформаційної, цифрової та економічної. Звернення можна подати в електронній формі на офіційну електронну пошту Бахмутської міської військової адміністрації: [email protected] 

Водночас Марина Сташина-Неймет окремо говорить про важливість різних каналів комунікації, та використання різних форматів подачі інформації (текст, інфографіки, відео з субтитрами та перекладом на українську жестову мову, аудіоопис того, що відбувається на відео, тощо) — електронної пошти, соціальних мереж та інших способів зв’язку, які дозволяють мешканцям отримувати відповіді й передавати документи дистанційно.

Безбар’єрність має бути частиною майбутньої відбудови

Окремо експертка говорить про роль уповноважених у майбутньому відновленні окупованих громад. За її словами, якщо громада вже починає планувати відновлення, уповноважені з питань безбар’єрності мають бути залучені до цього процесу на різних етапах — від визначення першочергових завдань до розробки планів їх реалізації та пошуку фінансування.

“Якщо громада вже планує певні кроки для відновлення, перші кроки, більш глобальні, стратегічні, уповноважені з питань безбар’єрності, якраз мають бути включені в цей процес планування. На всіх етапах, від того, що думають над тими питаннями, які є першочерговими, до того, що вже розробляють план, як їх впроваджувати в життя” — сказала Марина Сташина-Неймет.

Серед майбутніх завдань вона називає також контроль за дотриманням вимог доступності під час реконструкції та проведення аудитів доступності в місцях, де зараз проживають евакуйовані мешканці. Окремо експертка наголошує на необхідності моніторити потреби людей з інвалідністю та їхніх родин. Таким чином, для Бахмутської, Часовоярської та Торецької громад робота уповноважених з питань безбар’єрності може відбуватися вже зараз — через доступність інформації та цифрових послуг, комунікацію з мешканцями, збір даних про їхні потреби та взаємодію з громадським сектором. Водночас у перспективі цей напрямок має стати частиною планування відновлення, щоб майбутня реконструкція враховувала потреби різних мешканців громад. І наостанок важливо додати, що уповноважені можуть працювати з фізичною доступністю не лише після деокупації, адже це спрогнозувати важко, а вже під час проєктів будівництва житла для ВПО зі своїх громад в інших містах та громадах. Саме ці люди мають опікуватися доступністю.

Перед початком навчального року школярі зобов’язані пройти профілактичний медичний огляд. За його результатами педіатр або сімейний лікар видає необхідні документи для навчального закладу. Обов’язковими є дві медичні форми: № 086/о та № 063/о.

Детальніше про те, як працюють медичні довідки в школу та що про них треба знати батькам — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Довідка форми № 086/о: що це

Довідка форми № 086/о — це документ, який фіксує висновок лікаря про стан здоров’я дитини та її придатність до навчання. Базовий огляд передбачає вимірювання зросту, ваги, артеріального тиску, перевірку зору, слуху, а також оцінку роботи серцево-судинної системи за допомогою проби Руф’є. У разі виявлення відхилень лікар направляє пацієнта на додаткові обстеження до вузькопрофільних спеціалістів.

У довідці обов’язково зазначаються:

• прізвище, ім’я, стать та дата народження дитини;
• адреса проживання та контактні дані батьків;
• назва навчального закладу та клас;
• дати попереднього, поточного та запланованого профоглядів;
• висновок щодо стану здоров’я;
• група для занять фізичною культурою;
• медичні рекомендації;
• наявність захворювань (інформація вноситься виключно за згодою одного з батьків).

Довідка форми № 063/о: що це

Довідка форми № 063/о — це документ містить дані про всі проведені вакцинації, ревакцинації та туберкулінові проби дитини. Якщо імунізація проводилася згідно з державним календарем щеплень, у період з 7 до 14 років нові вакцинації зазвичай не призначаються.

У таких випадках щорічно оновлювати форму № 063/о та приносити її до школи не потрібно. Документ вимагають лише у двох випадках:

• переведення дитини до іншого навчального закладу;
• проведення нових планових або надолужувальних щеплень.

Усі медичні послуги під час профілактичного огляду у лікаря, з яким підписано декларацію, є безоплатними для пацієнта. Їхню вартість покриває Національна служба здоров’я України.

Скасовані документи

Медична карта дитини (форма № 026/о) офіційно скасована Міністерством охорони здоров’я у березні 2018 року. Навчальні заклади не мають права вимагати цей документ. Відповідно до статті 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, інформація про діагнози, лікування та звернення за допомогою є медичною таємницею. Ці дані не зберігаються у школі, а знаходяться виключно в медичному закладі в історії розвитку дитини (форма № 112/о).

Читайте також:

Які види матеріальної допомоги доступні бахмутянам: актуальний перелік на 2026 рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!