Для багатьох українських біженок профілактична медицина, а також поточне лікування є справжньою боротьбою з бюрократією та системою охорони здоров’я в Румунії. Хоча в законі зазначено, що вони можуть отримувати безплатні медичні послуги, такі як мазок Папаніколау (ПАП-тест), мамографія або УЗД молочних залоз, реальність відрізняється від того, що видно з кабінетів Уряду та Міністерства охорони здоров’я.

Пацієнти, які втекли з пекла України до Румунії, або платять за медичні послуги, або відмовляються, або повертаються в Україну, в лабети війни, лікуватися безплатно.

“Дуже часто мені дзвонять і кажуть, що, на жаль, їм не вдалося зробити ці дослідження (прим. ред.: мазки Папаніколау або мамографію/УЗД грудей). Причини в тому, що не знайшлося коштів як у лабораторіях на аналізи, так і на інші дослідження, а потім направлення закінчується, бо немає коштів. Тут є протиріччя, з того, що ми переглядали минулого року, виділений їм бюджет навіть не був витрачений повністю”, — каже Наталія Данілов, сімейний лікар у Клуж-Напоці й один із двох російськомовних сімейних лікарів із цілого жудецю (повіту), які несуть на собі медичні проблеми кількох сотень біженців з України.

Втеча з університетського медичного центру Клуж-Напока в Україн на лікування

Надія Макогін втекла від війни, як і мільйони інших українських біженок, і потрапила торік у Клуж-Напоку, відомий університетський медичний центр. Навесні цього року їй стало погано, і вона звернулася за допомогою до сімейного лікаря Наталії Данилов.

Лікарка надала їй направлення та рекомендації про безплатне медичне обстеження, включно на тест Папаніколау. Але цього не сталося. Надія не знайшла жодного гінеколога, який би розумів її мову. Коштів на проведення необхідних досліджень теж не знайшлося.

Примітка. Мазок Папаніколау – це дослідження під мікроскопом зішкрібу клітин в каналі шийки матки, яке роблять на регулярного скринінгу, аби запобігати онкозахворюванню.

“Наприкінці березня Наталія (прим. ред.: сімейний лікар) дала мені це направлення, за яким мені призначили УЗД лише на кінець травня. Врешті, я зробила небезкоштовно, заплативши 345 лей. Для мене це була надмірна сума. Я заплатила, але це дуже дорого, і мені потрібно було провести додаткові дослідження. І тоді я вирішила поїхати в Україну. Моє повернення в Україну обумовлене моїм здоров’ям”, — пояснює виданню ȘtiriMed Надія Макогін.

Буква закону проти реальності

Примітка. Якщо ви також перебуваєте у Румунії та бажаєте поділитися своїм досвідом у сфері медицини, то запрошуємо висловити свою думку на цю тему за посиланням.

Тест Бабеш-Папаніколау, мамографія та УЗД молочних залоз на 100% відшкодовуються румунською державою як для румунських жінок, так і для українських біженок, які мають легальний статус біженця.

Офіційні дані Національного будинку медичного страхування свідчать, що минулого року румунська держава виділила 26,4 мільйона леїв (понад 210 мільйонів гривень) на всі види медичних послуг для біженців з України.

Лише 23 мільйони леїв (183 мільйони) було використано на необхідні дослідження, включаючи:

• УЗД молочних залоз;
• тести Бабеш-Папаніколау;
• мамографії.

Це дослідження, які запитували українські біженки або рекомендували сімейні лікарі. Ці кошти отримали близько 11 000 осіб. Цього року бюджет, виділений на біженців з України, є аналогічним минулорічному: 26,4 млн леїв (понад 210 мільйонів гривень).

Сімейний лікар Наталія Данілов стверджує, що процедури витрачання цих сум неефективні. І майже марне для українських пацієнток-біженок, які потребують взяття мазка Папаніколау, проведення мамографії та/або УЗД грудей.

“Ну, тоді міністр і Національний будинок медичного страхування суперечать один одному. Тобто це окремі кошти, але при цьому ми маємо дотримуватися максимальної кількості консультацій, яку нам дозволяє закон. І у ситуацію, подібну до моєї, потрапили також інші колеги, які наприкінці кварталу, якщо ми перевищили кількість консультацій, не отримали оплату за ці послуги, оскільки ми перевищили максимальну кількість, хоча послуги були виконані й оплачуються з інших фондів”, — розповідає виданню ȘtiriMed сімейний лікар Наталія Данілов.

Профілактика гінекологічних захворювань має бути пріоритетом для багатьох українських біженок

Від початку війни в Україні до кінця травня цього року до Румунії прибуло майже 4,4 мільйона біженців. Для більшості Румунія є транзитною країною. Проте майже 130 000 вирішили залишитися тут і близько 7000 вже мають легальну форму роботи. 

Згідно зі звітом UNICEF, 85% біженців у Румунії — жінки, а третина — діти. За цих умов легко зрозуміти, що більшість українських пацієнтів, які потребують медичних послуг — профілактичних чи планових — жінки.

Для багатьох українських біженок перешкодою на шляху до медичного обстеження є не лише бюрократія. У них також є мовний бар’єр. У Румунії дуже мало гінекологів, які говорять російською. 

Сімейний лікар Наталія Данилов заявляє, що румунська держава має внести зміни в процедури, щоб жінки з України мали легший доступ до тестів Папаніколау й мамографії, а також забезпечити їх перекладачами. Тим паче, що багато жінок-біженок мають високий ризик захворювання на рак, особливо ті, які походять із районів, близьких до Чорнобиля.

Наукові дані підтверджують високу захворюваність на рак серед українців

Стаття, опублікована Міжнародною організацією з міграції в Україні, показує, що понад один мільйон людей в Україні живуть з тією чи іншою формою раку, згідно з даними за 2022 рік. А російське вторгнення в Україну погіршило ситуацію та поставило пацієнтів у скрутне становище.

Онкологічний диспансер у Дніпрі на сході України є першим пунктом допомоги онкохворим, які намагаються втекти від війни. Лише в 2022 році тут проходили лікування 10 000 пацієнтів.

“Кількість діагностованих пухлин значно зросла через те, що пацієнти більше не мали швидкого доступу до регулярних оглядів, але в багатьох діагностували рак після виїзду з окупованих територій через пережитий стрес. Крім того, онкологи зіткнулися з численними недоліками, такими як нестача обладнання, необхідного для діагностики, відсутність ресурсів або ліків, потрібних онкохворим”, — йдеться в цитованій статті.

Близькість до Чорнобиля є ще однією причиною захворюваності на рак і додатковою причиною для країн, які приймають українських біженців, зокрема Румунії, надавати їм легкий доступ до медичних послуг.

Дослідження захворюваності на ракові пухлини через 30 років після аварії на Чорнобильській АЕС показує, що з 1999 по 2016 рік зросла захворюваність на рак шлунка, легенів, молочної залози й простати.

У Київській області зафіксовано вищий рівень захворюваності на всі види раку, порівняно з іншими регіонами, розташованими поблизу Чорнобиля. Одним із пояснень може бути швидкий доступ до лікарень і діагностики. Крім того, звіт Світового банку показує, що в Україні дуже висока смертність від раку, особливо у віці до 65 років. 

“Важливу роль відіграє скринінг раку легенів і молочної залози, тому що, хоча рак легенів зменшується, рівень смертності серед чоловіків є високим, а в жінок ми говоримо про високий рівень смертності через рак молочної залози”, — повідомляється в дослідженні.

Навіть якщо ці дані відомі, київські онкологи стверджують, що однією з головних причин смертності жінок в Україні є рак шийки матки.

Ще одне нещодавнє дослідження щодо захворюваності на рак в Україні показує, що найпоширеніші види раку серед жінок у 2022 році не змінилися порівняно з 2012 роком. Хоча медицина й методи профілактики еволюціонували.

Таким чином, рак шийки матки залишається четвертим за поширеністю (17,5/100 000). Лише у 2022 році відомо про майже 180 000 пацієнтів, хворих на рак шийки матки. Згідно із цитованим дослідженням, це на 18% більше, ніж у 2012 році.

Українські хвороби помирають від хвороб, яким можна запобігти

І все ж двома типами раку, які вбивають мільйони жінок, — рак грудей і рак шийки матки — також можна запобігти й, навіть, вилікувати, кажуть експерти. УЗД грудей або мамографія можуть виявити рак на ранніх стадіях,, так само як вчасно зроблений тест Папаніколау може врятувати життя жінки.

“Ранні стадії раку шийки матки й тіла матки можна вилікувати. Крім того, на пізніх стадіях можна досягти місцевого контролю до 80–90% випадків завдяки новим методикам зовнішньої променевої терапії та брахітерапії — процедурам, які також доступні в Онкологічному інституті ім. проф. доктора Іона Кірікуце з Клуж-Напоки. Смерть жінок від раку шийки матки — це трагедія, якої можна було б уникнути за допомогою простого тесту Папаніколау, і це призвело б до раннього виявлення передракових утворень або раку. Інфекція вірусом ВПЛ виявляється в 99% випадків раку шийки матки, що підтверджує та ще раз демонструє прямий зв’язок між інфекцією вірусом ВПЛ і виникненням раку шийки матки”, — пояснила для видання ȘtiriMed проф. Клаудія Ордеану, лікар вищої категорії променевої терапії та спеціаліст з онкології.

Профілактика з дитинства

Українці зі статусом біженця — незалежно від того, дорослі вони чи діти, — мають рівні права з громадянами Румунії, принаймні, коли йдеться про медичну допомогу й профілактику. Так, щодо профілактики раку шийки матки в Румунії існує план на рівні країни. Він передбачає, з одного боку, вакцинацію маленьких дівчаток, а з іншого боку, тестування жінок у фургонах для гінекологічного скринінгу.

“У Румунії невалентна вакцина входить до національного календаря щеплень і є безкоштовною для дівчат вікової групи 11–14 років (прим. ред.: включно з дівчатами-біженками). За бажанням батьків сімейні лікарі можуть вакцинувати дівчат і старше цього віку. Крім того, в Румунії в центральному, північно-східному, північно-західному регіонах, а також у південній Мунтенії триває організована програма скринінгу населення на рак шийки матки з комбінованим тестуванням на ВПЛ та ПАП для 680 000 жінок віком від 25 до 64 років”, — повідомила проф. Клаудія Ордеану, лікар вищої категорії в радіології та спеціаліст з онкології.

У фургонах для скринінгу для тих українських біженок, які прибувають на дослідження, ситуація трохи краща. Їм надають перекладача, і взагалі нічого не потрібно платити. Проте їм дуже мало відомо про такий спосіб проведення медичних досліджень.

“Одна з пацієнток навіть заплакала й подякувала нам за можливість скористатися цією послугою. Жінки виглядали досить сумно, але, з іншого боку, були раді, що ми прийняли їх і включили в наш скринінг”, — сказав ȘtiriMed пан Міхай Попеску, керівник проекту скринінгу раку молочної залози в рамках кампаній, які проводить Онкологічний інститут ім. проф. доктора Іона Кірікуце з Клужа.

Про доступ українських біженців до фургону зі скринінгом для профілактики й виявлення раку шийки матки та молочної залози дивіться тут.

Примітка. Цей матеріал створено в рамках проекту SCIENCE+, міжнародної ініціативи в галузі медичної та наукової журналістики, який проводить Free Press Unlimited. Цей репортаж був перекладений та створений за підтримки міжнародної мережі Science+. Оригінальний майданчик публікації stirimed.ro.

Читайте також:

• Проблеми українських біженців з епілепсією в Румунії
• Зверніться до гінеколога: як війна призводить до безпліддя та раку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переїзд із прифронтового міста, це не лише дорога до нового місця проживання, а й витрати на оренду житла, перевезення речей, транспорт та облаштування побуту. Бахмут IN.UA поговорив із трьома жінками, які навесні та влітку 2026 року виїжджали з Краматорська та Слов’янська. Вони розповіли, скільки грошей знадобилося для переїзду, хто допомагав їм фінансово та як планували забезпечувати себе на новому місці.

Скільки коштує переїзд із Донеччини

Героїні, з якими поспілкувалася редакція Бахмут IN.UA, виїжджали з Краматорська та Слов’янська навесні й улітку 2026 року. Кожна мала різні обставини, одна переїжджала самостійно, інша, з дитиною, а третя жінка, пенсіонерка, вирушила до родини, яка вже облаштувалася в іншому місті. Відрізнялися й витрати. Комусь вдалося знайти житло через знайомих і не платити рієлтору, хтось мусив одразу внести кілька платежів за орендовану квартиру. А для тих, хто переїжджав до родичів, найбільшими початковими витратами стали дорога та перевезення речей.

Примітка. Однак від часу переїзду наших героїнь ситуація змінилася. Під час підготовки матеріалу редакція Бахмут IN.UA зателефонувала кільком перевізникам, які займаються транспортуванням особистих речей. Вони повідомили, що більше не здійснюють перевезень із Краматорська та Слов’янська через небезпеку. Це не означає, що перевезти майно з цих міст зараз неможливо взагалі. Проте знайти перевізника може бути складніше, ніж навесні чи влітку. Тому наведені в матеріалі суми відображають витрати конкретних родин на момент їхнього переїзду, а не актуальну вартість таких послуг для всіх переселенців.

40 тисяч гривень від батьків і кімната за 6 тисяч: історія Катерини з Краматорська

Катерина, молода дівчина з Краматорська. Її батьки наразі залишаються в рідному місті, а сама вона вирішила переїхати до Києва. У столиці дівчина сподівалася знайти роботу та почати самостійне життя. Наразі Катерина не працює (ред. вона переїхала у серпні, і пошуки роботи розпочала, як каже, лише кілька тижнів тому) , тому на перший час фінансово їй допомагають батьки. Також при переїзді вони дали доньці 40 тисяч гривень заощаджень, які мали покрити початкові витрати на переїзд і проживання.

Щоб зменшити витрати, дівчина вирішила не орендувати окрему квартиру, а жити разом із двома іншими дівчатами. За підселення в кімнату вона платить 6 тисяч гривень на місяць. Житло вдалося знайти через знайомих, так Катерина зекономила на послугах рієлтора, а для заселення їй потрібно було внести лише плату за перший місяць. Утім, ще до переїзду дівчина витратила гроші, щоб переконатися, що квартира їй підходить. Вона спеціально їздила до Києва на огляд житла, тоді автобусний квиток в один бік коштував близько 2 тисяч гривень. Стільки ж довелося заплатити за дорогу назад. Ще приблизно 1 500 гривень Катерина витратила на одну ніч у готелі у столиці. Таким чином, лише поїздка для огляду квартири обійшлася їй у 5 500 гривень, майже стільки ж, скільки коштує місяць проживання в орендованій кімнаті. Особистих речей дівчина мала небагато. Їх вона відправила поштою. Точну вартість доставки Катерина не пам’ятає.

Скільки грошей знадобилося Катерині

Стаття витрат	Сума
Квиток до Києва для огляду квартири	2 000 грн
Зворотний квиток	2 000 грн
Ніч у готелі	1 500 грн
Гроші на перший час від батьків	40 тис грн
Оренда кімнати за перший місяць	6 000 грн
Разом	51 500 грн

До цієї суми не входять квиток для остаточного переїзду, доставка речей “Новою поштою”, харчування, транспорт містом та інші повсякденні потреби. Якщо припустити, що всі перелічені витрати Катерина оплачувала з 40 тисяч гривень, які дали батьки, після них у дівчини залишалося б 28 500 гривень. Однак це не означає, що всі ці кошти вона зможе витратити лише на проживання: попереду ще інші витрати, точний розмір яких невідомий. Катерина сподівається знайти роботу в Києві, щоб надалі самостійно оплачувати житло й не залежати від фінансової підтримки батьків.

Понад 32 тисячі гривень за переїзд із дитиною: історія Людмили

Людмила виїхала з Краматорська разом із дитиною. До переїзду родина мешкала у власному житлі. Тому оренда квартири стала для жінки новою та однією з найбільших статей витрат. Новим місцем проживання Людмила обрала Харків, у цьому місті вже живуть її знайомі. Дорога бусом коштувала 1 113 гривень з людини. За два квитки жінка заплатила 2 226 гривень. Перевезти речі допомогли родичі, які мали мікроавтобус. Завдяки цьому Людмилі не довелося самостійно шукати транспорт для перевезення майна. Найбільше грошей знадобилося для заселення у квартиру. Щоб не витрачати гроші на дорогу на перегляд квартири, подруга Людмили обійшла 3 оселі, вона показувала жінці через телефон умови, так Людмилі вдалося зекономити бодай на квитках туди-назад.

Щомісячна оренда житла в Харкові для Людмили становить 12 тисяч гривень. Однак під час заселення потрібно було заплатити значно більше, ніж одну місячну плату. Окрім першого місяця оренди, Людмила мала сплатити комісію рієлтору, це 50% вартості місячного проживання, тобто 6 тисяч гривень, і ще 12 тисяч гривень становив заставний платіж. Отже, тільки для заселення у квартиру Людмилі потрібно було 30 тисяч гривень. Разом із дорогою, понад 32 тисячі.

Скільки коштував переїзд Людмилі з дитиною

Стаття витрат	Сума
Два автобусні квитки до Харкова	2 226 грн
Оренда квартири за перший місяць	12 000 грн
Комісія рієлтора — 50%	6 000 грн
Заставний платіж	12 000 грн
Разом	32 226 грн

Це лише відомі витрати на дорогу та заселення. У розрахунок не входять комунальні платежі, продукти, побутові покупки й витрати на дитину. До переїзду Людмила працювала продавчинею. У вона знайшла нову роботу, також у продутковому магазині. Вона також сподівається отримати допомогу для ВПО. Для Людмили переїзд означає не тільки витрату значної суми на початку, а й появу постійного платежу, якого раніше не було. У Краматорську родина мала власне житло, а тепер повинна щомісяця знаходити кошти на оренду.

Переїзд до дітей і життя на пенсію: історія Олени зі Слов’янська

Олена, старша жінка зі Слов’янська. На відміну від двох попередніх героїнь, вона не планувала починати життя в новому місті самостійно, жінка каже, що відмовлялася поки не прилетіло у сусідній будинок. Врешті переїхати її вмовили син із невісткою, які раніше оселилися в Полтаві. Жінка погодилася залишити рідне місто й переїхати до родини, у Полтаві вона житиме разом із сином, і його дружиною. Квиток до Полтави коштував Олені близько 2 тисяч гривень, його оплатив син. Особисті речі родина перевозила власним автомобілем. На пальне витратили приблизно 4 500 гривень. Таким чином, відомі витрати на переїзд становили близько 6 500 гривень.

Скільки коштував переїзд Олени

Стаття витрат	Сума
Квиток до Полтави	2 000 грн
Пальне для перевезення речей	4 500 грн
Разом	6 500 грн

Однак ці витрати не відображають повної вартості життя Олени після переїзду. Син із невісткою орендують у Полтаві частину будинку за 25 тисяч гривень на місяць. Обоє працюють, а Олена отримує пенсію. Жінка планує віддавати її повністю до спільного сімейного бюджету, щоб допомагати з оплатою житла та інших потреб. Розмір пенсії Олена не уточнила, тому визначити, яку частину витрат родини вона зможе покривати, наразі неможливо.

Для жінки зміниться не лише місце проживання, а й звичний побут. У Слов’янську Олена мала власний будинок і господарство. Вона вирощувала продукти на городі, тому частину харчів забезпечувала самостійно. Після переїзду до міста все необхідне доведеться купувати. Скільки грошей щомісяця йде на продукти, жінкане знає. Однак розуміє, що витрати на харчування інші, ніж удома, де можна було користуватися власним урожаєм. Є й інша стаття витрат, пов’язана з житлом, яке залишилося у Слов’янську. Перед від’їздом Олена попросила сусідів наглядати за будинком. За цю допомогу їм платитиме син, але скільки саме, жінка не знає. Хоча Олені не потрібно окремо орендувати житло, її переїзд також впливає на сімейний бюджет. Родина має оплачувати квартиру в Полтаві, купувати продукти та підтримувати будинок, який залишився у Слов’янську.

Від 6,5 до понад 32 тисяч гривень: скільки витратили переселенки

Історії трьох жінок показують, що вартість переїзду залежить від багатьох обставин: чи є родичі в іншому місті, чи потрібно орендувати окрему квартиру, скільки людей переїжджають і чи є можливість перевезти речі власним транспортом.

Порівняння відомих витрат героїнь:

Героїня	Маршрут	Початкові витрати	Вартість оренди
Катерина	Краматорськ — Київ	51 500 грн	6 000 грн/міс.
Людмила з дитиною	Краматорськ — Харків	32 226 грн	12 000 грн/міс.
Олена	Слов’янськ — Полтава	6 500 грн	25 000 грн/міс. за квартиру всієї родини

Найбільші відомі початкові витрати мала Людмила, яка переїжджала з дитиною. Лише за можливість заселитися у квартиру їй потрібно було заплатити 30 тисяч гривень. Ще 2 226 гривень коштувала дорога. Катерина змогла зекономити на оренді завдяки підселенню та пошуку житла без рієлтора. Проте навіть у її випадку відомі витрати становлять 11 500 гривень. При цьому частина платежів, зокрема за остаточний переїзд і доставку речей, залишається невідомою.

Найменше на сам переїзд витратила Олена, близько 6 500 гривень, але це стало можливим завдяки допомозі дітей та проживанню разом із ними. Водночас родина щомісяця платить за орендовану квартиру 25 тисяч гривень. Ці суми не можна вважати повною вартістю переїзду або першого місяця життя на новому місці. У кожної жінки залишилися витрати, які не вдалося точно підрахувати: харчування, комунальні послуги, ліки, транспорт, перевезення майна та інші повсякденні потреби. Крім того, фінансові обставини героїнь різні. Катерина мала 40 тисяч гривень заощаджень від батьків, які повинні допомогти їй протриматися до працевлаштування. Людмила після переїзду залишилася без роботи на кілька тижнів, а пані Олена отримує пенсію, яку планує спрямовувати на потреби родини.

Переїзд, це не лише витрати на дорогу

Для людей, які залишають Краматорськ і Слов’янськ і інші прифронтові місця, фінансові труднощі не закінчуються після прибуття до нового міста. Дві героїні нашого матеріалу після переїзду були змушені шукати роботу, поки вони не матимуть стабільного доходу, оплачувати житло та повсякденні потреби доведеться завдяки заощадженням, допомозі близьких. Олена має пенсію та підтримку дітей, однак також стикається з новими витратами. У Слов’янську вона жила у власному будинку, мала господарство й частину продуктів вирощувала самостійно. У Полтаві її побут залежатиме від спільного бюджету родини. Водночас можливості організувати переїзд теж змінюються. Якщо навесні та влітку героїні могли перевезти речі поштовою службою, за допомогою родичів або власним автомобілем, то зараз частина перевізників, яких опитала редакція, вже відмовляється працювати з Краматорськом і Слов’янськом через небезпеку.

Тому питання, скільки коштує бути переселенцем, не має однієї відповіді. Для когось це кілька тисяч гривень на дорогу до родичів, для когось, понад 30 тисяч лише на транспорт і заселення. Підраховуючи вартість переїзду, найпростіше скласти витрати на квитки, оренду житла, перевезення речей та продукти. Однак за цими сумами залишається те, що складно перевести у гривні, час і сили, які людина витрачає на те, щоб знову налагодити звичне життя.

Після переїзду навіть найпростіші побутові справи можуть перетворитися на окремі завдання. Потрібно знайти продуктові магазини з прийнятними цінами та якісними товарами, дізнатися, де купувати необхідні речі, як працює громадський транспорт, до якого лікаря звернутися та де отримати потрібні послуги. Окремий виклик, знайти нового сімейного лікаря, перевірених спеціалістів і медичні заклади, яким можна довіряти.

На все це потрібен час. Іноді такі пошуки означають ще й додаткові витрати. Наприклад, людина може заплатити за консультацію лікаря, але залишитися незадоволеною послугою й бути змушеною шукати іншого спеціаліста. Або придбати продукти в незнайомому магазині, витратити гроші й зрозуміти, що їхня якість чи смак не відповідають очікуванням. Для місцевих мешканців такі ситуації можуть бути звичайними побутовими незручностями. Але для людини, яка щойно переїхала, вони додаються до десятків інших питань, які доводиться вирішувати одночасно.

Є й соціальна складова. У рідному місті люди зазвичай мають своє коло спілкування: друзів, знайомих, сусідів, колег. Вони знають, до кого можна звернутися по допомогу, кому довірити певну справу чи з ким просто провести час. Після переїзду ці зв’язки часто залишаються на відстані, а нове коло спілкування доводиться формувати поступово. Такі, на перший погляд, дрібниці можуть виснажувати. Людина не просто змінює адресу, вона опиняється в середовищі, де навіть звичні дії потребують додаткових зусиль, рішень і пошуків. Саме тому вартість вимушеного переселення не можна визначити лише за витратами на дорогу та оренду квартири. До неї варто додати час, витрачений на адаптацію, емоційні ресурси, пошук нових соціальних зв’язків і побутові помилки, яких складно уникнути в незнайомому місті.

До теми:

“Я така ж сама, як і ви”: як бахмутянка Вікторія Канаєва після евакуації почала допомагати ВПО в Ірпені

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

14 жовтня 2026 року фахівці Центру надання адміністративних послуг та відділу реєстрації Бахмутської міської ради проведуть прийом бахмутян, які мешкають у Києві та Київській області. Записатись на консультацію можна за номером телефону.

Про це повідомляє Бахмутська міськрада.

Бахмутський ЦНАП у Києві

Прийом громадян запланований у середу, 14 жовтня 2026 року, за адресою: місто Київ, провулок Машинобудівний, 28, кабінет 204 (Солом’янський район, станція метро “Шулявська”) з 10:00 до 15:00. Потрапити на прийом можна за попереднім записом за телефонами:

• +380 (98) 850 0561;
• +380 (99) 667 9206;
• +380 (68) 851 5089 (представники відділу реєстрації).

В установі мешканці Бахмутської громади можуть:

• зареєструвати місце проживання;
• актуалізувати дані в реєстрі територіальної громади (РТГ);
• внести зміни до інформації про особу, що міститься в РТГ;
• зняти особу із задекларованого / зареєстрованого місця проживання;
• отримати витяг із реєстру територіальної громади;
• подати повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій;
• оформити відстрочку від мобілізації;
• отримати відомості з Єдиного державного реєстру ветеранів війни;
• подати повідомлення про використання терміналів Starlink;
• “Скринінг здоров’я 40+”.

Як отримати консультацію

Консультації за зазначеними послугами можна отримати й дистанційно з понеділка по п’ятницю, з 10:00 до 16:00, за номерами: +38 (098) 850 0561, +38 (099) 667 9206 або +380 (68) 851 5089.

Також можна звернутися на електронні скриньки: 

• [email protected];
• [email protected].

Читайте також:

• Бахмутська лікарня в Броварах: графік роботи, телефон та послуги
• Які речі брати з собою, якщо ви вирішили евакуюватися
• Допомога для бахмутян: де та за яким графіком працюють Центри підтримки та осередки в Україні

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!