Бахмутська міська рада відповіла на звернення редакції Бахмут.IN.UA про можливість позбавлення звання «Почесний громадянин міста Бахмут» трьох громадян: Сергєєва Артема Федоровича, Чапліна Івана Григоровича та Чубанова Василя Сергійовича. Всіх трьох осіб позбавили статусу “Почесного громадянина міста”.

Про це йдеться у відповіді Бахмутської міської ради.

Позбавлення комуністичної спадщини

19 червня редакція опублікувала великий матеріал про комуністів та прихильників «русского міра», яких можна було знайти у списку почесних громадян Бахмуту. Серед цих осіб був Сергєєв Артем Федорович, на честь якого радянська влада під час окупації перейменувала місто Бахмут. Однак жодного вкладу в місто він не зробив.

Також у переліку осіб можна було знайти Чапліна Івана Григоровича, який одночасно числився у списку представників комуністичного тоталітарного режиму. 

Останнім мешканцем Бахмута, який був відзначений у 2013 званням почесного, став Чубанов Василь Сергійович. Вже на початку 2014 року він підтримував Януковича, виступав на Антимайдані та закликав владу застосовувати жорсткі міри проти учасників Майдану.

Журналісти редакції звернулися до міської ради й запитали, чи планується перегляд наявного списку почесних громадян. На жаль, відповідь на запит на публічну інформацію не містила чіткої позиції з цього приводу. Секретар Бахмутської міської ради Ганна Петриєнко-Полухіна розповіла, що робота над переглядом цього списку триває.

Рішення міськради

6 вересня редакція отримала підтвердження про те, що рішенням Комісії було рекомендовано позбавити звання «Почесний громадянин міста» за поведінку, вчинки,

дії, якими вони дискредитували себе перед територіальною громадою міста

Бахмут, трьох осіб:

• Сергєєва Артема Федоровича;
• Чапліна Івана Григоровича;
• та Чубанова Василя Сергійовича.

Фото: Олександр Сотніков

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Програма міжнародного обміну студентами Erasmus+ — це не лише можливість здобути європейську освіту, а й шанс стати справжнім амбасадором своєї країни за кордоном. Студентка з Бахмута Анастасія Щекодіна завжди мріяла про навчання за обміном. На третьому курсі дівчина наважилася подати документи та пройшла відбір до університету в естонському місті Тарту.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з бахмутянкою про те, як проходить адаптація в Естонії, чим європейська освіта відрізняється від української та як іноземці реагують на правду про війну в Україні та знищений Бахмут.

Від мрії до реальності: як бахмутянка долучилася до програми Еразмус+

Про можливості навчання за кордоном Анастасія Щекодіна дізналася ще на першому курсі під час ознайомчих заходів в університеті. Проте, щоб морально підготуватися до такого кроку, їй знадобився час. На третьому курсі за активної підтримки батьків дівчина подала заявку — і пройшла з першого разу.

Часто студентів відлякує бюрократія, проте бахмутянка запевняє, що процес є цілком підйомним.

“Коли ти бачиш всі ці документи, дійсно стає страшно. І я розумію студентів, які відмовляються від цієї можливості, тому що думають, що вони їх не зберуть. Але якщо на факультеті хороший координатор мобільності, то він буде з усім допомагати. Також студенти, які вже були на Еразмусі раніше, координують і допомагають“, — ділиться досвідом Анастасія.

Рівень англійської мови вона підтвердила без складних міжнародних іспитів — за допомогою документа “Language Assessment”, який заповнила її викладачка з університету. Що стосується конкуренції, то загалом по українському вишу вона була надзвичайно високою, проте на конкретному факультеті дівчини бажаючих виявилося мало, що зіграло їй на руку.

Оформлення документів з естонською стороною пройшло дуже швидко. Естонія — максимально діджиталізована країна, тому весь електронний документообіг з координаторами зайняв близько двох тижнів.

Поїздка та перші враження від Естонії

Анастасія приїхала до студентського гуртожитку в місті Тарту. За її словами, умови проживання там новіші та чистіші за українські реалії. Але найбільшим культурним шоком стала не архітектура, а поведінка місцевих та іноземних студентів.

У перший же день до неї вибігла знайомитися сусідка з Німеччини, яка одразу почала її обіймати та щиро розпитувати про життя. Для українки, яка звикла до більш закритої поведінки людей в умовах війни, така швидка комунікація стала незвичним досвідом. Проте проблем із пошуком друзів не було: студентські гуртожитки постійно організовують заходи для соціалізації.

Мовного бар’єра дівчина не відчула. Молодь в Естонії чудово володіє англійською, як і працівники банків чи інших установ. Проте Анастасія помітила цікаву деталь: старше покоління естонців часто переходить на російську, особливо тоді, коли розуміє, що перед ними стоїть українець.

“Коли я в поліції отримувала дозвіл на проживання і тимчасовий захист, вони побачили, що я українка, і автоматично перейшли на російську. Вони навіть не продовжували говорити зі мною англійською. Але я продовжувала говорити з ними українською, і, в принципі, вони мене розуміли“, — розповідає студентка.

Єдиним серйозним психологічним випробуванням для дівчини стали розмови у місцевому суспільстві про можливий напад росії на країни Балтії. Усвідомлення того, що вона перебуває у чужій країні і не знає, куди бігти у разі небезпеки, викликало тривогу.

Що іноземці знають про війну

Студентам за кордоном часто доводиться виконувати просвітницьку місію. Анастасія зіткнулася з тим, що деякі європейці не до кінця розуміють українські реалії.

“Зі мною жила француженка. Вона думала, що ми не можемо пересуватися вільно по країні, що ми сидимо в одному місці і ніде не рухаємося. Я пояснювала, що в нас таке саме життя: люди працюють, діти ходять в школу, в садочки, ми навчаємось. Просто є обстріли, і ми ховаємось. Для неї також було дивно, що чоловіки після 25 років військовозобов’язані і не можуть виїжджати“, — згадує бахмутянка.

Дівчина зазначає, що часто доводилося розвіювати й міфи про те, що українська та російська мови — це одне й те саме, а також пояснювати, що Україна — це незалежна держава. Окремою темою для розмов було рідне місто студентки. Зазвичай європейці не знають, де знаходиться Бахмут, тому дівчина показувала Донеччину на карті.

“Я кожному з них говорила, що я була вимушена виїхати зі свого міста, тому що росня його окупувала і знищила повністю. Їм дуже шкода, вони завжди нас підтримують словами. Але мені здається, вони до кінця не можуть повірити, що у 21 столітті якась країна може прийти і знищити місто“, — зазначає Анастасія.

Відпочинок від сирен та відмінності в освіті

Перебування в Естонії дозволило студентці морально відновитися після життя в умовах постійних повітряних тривог. Оскільки її родина та друзі перебували у відносно безпечних регіонах України, балансувати між навчанням та моніторингом новин було простіше.

“Я по собі побачила, що дуже емоційно відпочила, бо я там не боялася, що вночі мені прийдеться десь вставати чи якась тривога буде“, — зізнається дівчина.

Відмінності Анастасія Щекодіна помітила й в освітньому процесі. На відміну від України, в Естонії головний акцент робиться на лекційний матеріал, частину з якого студентам надають виключно у відеоформаті для самостійного опрацювання. Ще однією суттєвою відмінністю є постійна командна робота: майже всі практичні завдання та семестрові проєкти в естонському виші виконуються виключно у групах. Крім того, європейські викладачі більш вимогливі до дисципліни та суворо контролюють відвідуваність. Для студентів існує чітко визначена кількість дозволених пропусків, перевищення якої гарантовано призведе до проблем із закриттям предмета.

Поради для студентів з Донеччини

Анастасія переконана, що програма міжнародного обміну — це не лише про академічні знання, а й про розширення світогляду, нові культури та корисний нетворкінг. Студентам, які бояться спробувати, вона радить просто почати діяти.”Коли ти починаєш збирати документи, ти вже перестаєш боятися, тому що ти розумієш, що це не так складно, як здається. Я б ще порадила тим, хто боїться їхати на довгий період, звернути увагу на короткострокову мобільність або безкоштовні волонтерські програми. Ти їдеш на тиждень-два, пробуєш себе в європейському середовищі, і тоді з’являється натхнення поїхати на довгостроковий Еразмус“, — підсумовує студентка.

Читайте також:

Від Бахмута до Массачусетсу: як 17-річний Богдан виграв навчання за $166 000 і здійснив свою “американську мрію” завдяки Ukraine Global Scholars

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Дніпропетровщині стартувала реєстрація на отримання грошової допомоги від благодійного фонду “Право на захист”. Загальна сума допомоги складає 10 800 гривень на людину, виплати тривають шість місяців.

Про це повідомляє Управління праці та соціального захисту населення міста Покров.

Грошова допомога ВПО від “Право на захист” на Дніпропетровщині

У Покровській громаді Дніпропетровської області стартувала реєстрація на грошову допомогу від благодійного фонду “Право на захист”. Сума допомоги складає 1 800 гривень на людину на місяць. Виплати тривають протягом шести місяців, загальна сума допомоги складає 10 800 гривень.

Подати заявку на допомогу можуть ВПО або місцеві жителі, які мають низький дохід. Домогосподарства повинні мати щомісячний дохід менш ніж 8 422 гривень на людину, щоб відповідати критеріям відбору.

Також при відборі враховують критерії вразливості й обставини:

• статус зайнятості;
• наявність інвалідності або серйозного медичного стану;
• розмір і склад домогосподарства (наприклад, домогосподарства з батьками-одинаками);
• вік членів домогосподарства;
• статус переміщення;
• стратегії подолання труднощів, пов’язані із засобами до існування.

Подати заявку на участь у програмі підтримки можна за посиланням.

Читайте також:

• ВПО зможуть оформити виплати через портал ПФУ вже у квітні: що потрібно знати
• Бахмутяни у Дніпрі можуть отримати грошову допомогу від GEM: коли і куди звертатися
• Як працює бахмутська Рада ВПО: чи приймають звернення від мешканців

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!