Бахмутянка Наталя Зубар більше 10 років робила своє рідне місто доступнішим для людей з інвалідністю. Наразі жінка з родиною мешкає в Києві. Нещодавно, в День Святого Миколая, її та інших жителів Бахмутської громади, які тимчасово перемістилися до столиці та області, запросили на святковий захід до Оболонської райдержадміністрації. 

Наталя Зубар на сторінці в Facebook поділилася своїми враженнями від зустрічі та роздумами про святкові заходи для переселенців під час війни.

Редакція не брала коментар особисто. Ми використали інформацію зі сторінки в соцмережі й не вказали це у першому варіанті матеріалу.

Чи потрібна святкова ялинка?

Жінка пояснила, чому вважає, що навіть у такі складні часи для нашої країни, необхідно відчути святкову атмосферу.

“Сьогодні мене з родиною та ще майже 250 людей запросили на новорічне свято для ВПО з Бахмута, яке відбулося в приміщенні Оболонської РДА м. Києва. Організаторами виступили Центр підтримки бахмутян в Києві та Оболонська РДА. Люди зібралися, щоб поспілкуватися, побачити один одного, випити чаю з печивом та послухати бахмутських артистів. 

Чесно, я коли увійшла до приміщення актової зали, де вже було багато мої земляків, то відчула, наскільки нещасні та пригнічені бахмутяни, як знесилюють їх невеселі думки… Може, я й помиляюся, але зазвичай шкірою відчуваю такі речі… Та все змінилося, коли бахмутян почули й побачили Ганну Голубцову, нашу зірочку. Аплодисменти, підспівування, навіть сльози… Це наше, своє, рідне. Не треба зірок, не треба розваг. Просто відчути, що ти є. І що щось важливе для тебе продовжує існувати. 

З кожним новим виступом, з кожною новою зустріччю настрій в залі змінювався, люди співали, легенько підтанцьовували. І це вже були не ті знесилені і геть нещасні люди. То були рідні, близькі і сильні члени громади. 

Підтримали дуже і слова голови РДА Кирила Фесика, що кияни зроблять все можливе, щоб ми тут, в столиці, відчували себе як вдома. Дуже хотілося б вірити в них. В кінці ніхто не хотів розходитися, ще 40 хвилин спілкувалися і фотографувалися… Я дуже вдячна Людмилі Бондарєвій та Ірині Булгаковій за цей захід, за теплу зустріч, за те, що витягли нас із наших безкінечних проблем і орендованих домівок. 

Вдячна, що мої батьки були щасливі, посміхалися, зустрічалися з знайомими. До речі, моя матуся вперше за два роки сказала, що їй подобається бути в Києві…”, — поділилася Наталя Зубар.

Зазначимо, що на сторінці Бахмутської міськради в Facebook люди позитивно відреагували на проведення подібних заходів для ВПО. Бахмутяни поширювали допис та лишили майже 200 вподобайок під ним.

Читайте також:

• Троянди, вулиці та запахи: бахмутяни поділилися, що для них стало символом міста
• Кожен, хто був просто знайомим, став рідним! — спогади бахмутянки про війну
• Медузи, туалети та весілля: цікаві музеї Києва, які варто відвідати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Уряд затвердив Програму діяльності та подав її на розгляд парламенту. Документ передбачає створення спеціального Реєстру житла для внутрішньо переміщених осіб у 2027 році, хоча раніше систему планували запустити до 1 жовтня 2026 року. Виконавцем цього проєкту визначено Міністерство з питань громад, територій та ВПО.

Про це повідомив Павло Фролов, Голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

Ключові новації майбутнього Реєстру

Новий Реєстр має стати фундаментальною основою для переходу від тимчасового розміщення переселенців до системної житлової політики та довгострокових рішень. Система міститиме такі можливості:

• інтерактивна карта з детальною інформацією про кожен об’єкт, зокрема фотографіями, технічним станом та кількістю доступних місць для проживання;
• вільний вибір житла у будь-якому регіоні України;
• прозорі механізми для залучення партнерських інвестицій на ремонт та будівництво житла.

Окрім створення житлового реєстру, урядова програма визначає й інші важливі кроки для підтримки громадян:

• запровадження інструментів інформування та доступу ВПО до послуг і пільг у форматі “єдиного вікна” у 2026 році;
• запуск єдиного маршруту супроводу та інтеграції ВПО у громадах у 2027 році.

Представники влади наголошують, що Уряд має максимально пришвидшити створення житлового реєстру, оскільки люди, які через війну втратили власні домівки, не мають часу чекати та гостро потребують розв’язання житлового питання вже сьогодні.

Читайте також:

“Люди йдуть пішки з Костянтинівки до Дружківки, щоб евакуюватися”: як відбувається вивезення цивільних на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З прифронтових міст Донецької області триває виїзд цивільного населення з речами. Через зруйновані мости жителі змушені долати частину шляху пішки, а процес евакуації ускладнюється нестачею палива, засобів радіоелектронної боротьби та безпековими загрозами.

Про це редакції Бахмут IN.UA повідомила Ольга Кравченко, керівниця проекту “Дорога життя”.

Звідки виїжджають люди та як шукають житло

За словами керівниці проекту “Дорога життя”, наразі найбільшу кількість заявок на евакуацію надходять з Краматорська, також зі Слов’янська, Дружківки та навіть Костянтинівки.

“Зараз масово почали їхати люди, дуже багато заявок на евакуацію саме з речами. Зі Слов’янська, Краматорська, Дружківки, а ще з Костянтинівки люди пішки виходять. Люди йдуть пішки з Костянтинівки до Дружківки, щоб евакуюватися“, — зазначає Ольга Кравченко.

З останньої евакуація відбувається особливо складно, адже через зруйновані мости спеціалізований транспорт може заїхати лише на початок Дружківки. Тому жителі Костянтинівки змушені йти туди пішки до “пунктів незламності”, де їх забирають волонтери.

“Зараз мости перебиті, тому тільки на початку Дружківки можна заїхати та забрати людей. Їм потрібно дійти до пункту незламності. Усі оповіщені, всі знають, куди виходити, і там волонтери їх забирають“, — пояснює керівниця проекту.

Евакуйовані переважно просять відвезти їх до центральної або західної частини України. Для пошуку житла працює спеціальний менеджер з адаптації, який пропонує варіанти оренди залежно від фінансових можливостей людей. Також волонтери співпрацюють з місцевими адміністраціями:

“Ми ще співпрацюємо з адміністрацією і можемо пропонувати житло в плані села, там, де будинки порожні”, — каже представниця “Дорога життя”.

Хто евакуюється найчастіше

Найчастіше на евакуацію записуються такі категорії населення:

• сім’ї з дітьми — потребують переселення у безпечніші регіони країни;
• маломобільні люди похилого віку — для їхнього перевезення використовують звичайні автомобілі швидкої допомоги, а за потреби залучають медичний персонал для супроводу.

Головні проблеми: безпека, паливо та житло

Процес порятунку людей супроводжується низкою критичних проблем. Місцеві громади частково допомагають волонтерам із паливом та організацією, однак загальних ресурсів не вистачає.

“Для нашої організації на цей момент перша проблема — це пальне. Його недостатньо, ціни ростуть, а через велику кількість евакуацій фінансування не вистачає, щоб вивезти всіх людей. Маломобільні люди просять розселення, але не завжди їм можна знайти соціальне житло“, — наголошує волонтер.

Також окрему становлять ворожі дрони та брак захисного обладнання. За словами Ольги Кравченко, волонтери мають у своєму розпоряджені лише одну машину з РЕБ, яка може заїжджати в Дружківку та інші наближені до фронту населені пункти.

Читайте також:

Евакуація на Донеччині ускладнюється: до Костянтинівки та Лиману групи майже не можуть заїжджати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!