Бахмутянка Наталя Зубар більше 10 років робила своє рідне місто доступнішим для людей з інвалідністю. Наразі жінка з родиною мешкає в Києві. Нещодавно, в День Святого Миколая, її та інших жителів Бахмутської громади, які тимчасово перемістилися до столиці та області, запросили на святковий захід до Оболонської райдержадміністрації. 

Наталя Зубар на сторінці в Facebook поділилася своїми враженнями від зустрічі та роздумами про святкові заходи для переселенців під час війни.

Редакція не брала коментар особисто. Ми використали інформацію зі сторінки в соцмережі й не вказали це у першому варіанті матеріалу.

Чи потрібна святкова ялинка?

Жінка пояснила, чому вважає, що навіть у такі складні часи для нашої країни, необхідно відчути святкову атмосферу.

“Сьогодні мене з родиною та ще майже 250 людей запросили на новорічне свято для ВПО з Бахмута, яке відбулося в приміщенні Оболонської РДА м. Києва. Організаторами виступили Центр підтримки бахмутян в Києві та Оболонська РДА. Люди зібралися, щоб поспілкуватися, побачити один одного, випити чаю з печивом та послухати бахмутських артистів. 

Чесно, я коли увійшла до приміщення актової зали, де вже було багато мої земляків, то відчула, наскільки нещасні та пригнічені бахмутяни, як знесилюють їх невеселі думки… Може, я й помиляюся, але зазвичай шкірою відчуваю такі речі… Та все змінилося, коли бахмутян почули й побачили Ганну Голубцову, нашу зірочку. Аплодисменти, підспівування, навіть сльози… Це наше, своє, рідне. Не треба зірок, не треба розваг. Просто відчути, що ти є. І що щось важливе для тебе продовжує існувати. 

З кожним новим виступом, з кожною новою зустріччю настрій в залі змінювався, люди співали, легенько підтанцьовували. І це вже були не ті знесилені і геть нещасні люди. То були рідні, близькі і сильні члени громади. 

Підтримали дуже і слова голови РДА Кирила Фесика, що кияни зроблять все можливе, щоб ми тут, в столиці, відчували себе як вдома. Дуже хотілося б вірити в них. В кінці ніхто не хотів розходитися, ще 40 хвилин спілкувалися і фотографувалися… Я дуже вдячна Людмилі Бондарєвій та Ірині Булгаковій за цей захід, за теплу зустріч, за те, що витягли нас із наших безкінечних проблем і орендованих домівок. 

Вдячна, що мої батьки були щасливі, посміхалися, зустрічалися з знайомими. До речі, моя матуся вперше за два роки сказала, що їй подобається бути в Києві…”, — поділилася Наталя Зубар.

Зазначимо, що на сторінці Бахмутської міськради в Facebook люди позитивно відреагували на проведення подібних заходів для ВПО. Бахмутяни поширювали допис та лишили майже 200 вподобайок під ним.

Читайте також:

• Троянди, вулиці та запахи: бахмутяни поділилися, що для них стало символом міста
• Кожен, хто був просто знайомим, став рідним! — спогади бахмутянки про війну
• Медузи, туалети та весілля: цікаві музеї Києва, які варто відвідати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У росії, ймовірно, вбили Станіслава Орлова, засновника розвідувально-диверсійної бригади “Еспаньйола”, відомої участю в боях за Вугледар, Бахмут і Часів Яр, а також численними воєнними злочинами, зокрема, вбивством українських військовополонених.

Про смерть Станіслава Орлова повідомили російські пропагандисти.

Ліквідація засновника “Еспаньйоли”: що відомо

За даними російських пропагандистів, Станіслава Орлова на позивний “Іспанець”, ймовірно, вбили під час затримання по справі незаконного привласнення 1,5 мільярда рублів або 781 мільйона гривень.

Водночас у самій неонацистській бригаді підтвердили загибель власного засновника. Проте, там також заявили, що не знають точної причини та місця загибелі, а також причетних. Всі дані наразі встановлює слідство.

Чим відомий Орлов та “Еспаньйола”

Станіслав Орлов прибув на окуповану частину Донбасу ще у 2014 році, долучившись до бойовиків бригади Безлера. У складі бригади він організував розвідувальну роту “Череп та кості”.

Розвідувально-диверсійну бригаду “Еспаньйола”, під егідою якої воювали сотні ультраправих і неонацистів, він створив у 2022 році. Як вказує “Мілітарний“, підрозділ був відомий своєю жорстокістю щодо військовополонених та цивільних, зокрема, її бійці закликали “видаляти статеві органи” і “зрізати губи, щоб оголити щелепу” українським військовополоненим.

Бригада брала участь у боях за Маріуполь та в облозі “Азовсталі”, у боях на Херсонському й Запорізькому напрямках, зіткненнях під Вугледаром, битвах за Бахмут, Часів Яр та Авдіївку. Водночас, за даними видання The Insider, сам Орлов тримався якомога далі від лінії фронту і керував бойовими дронами з москви.

Читайте також:

Росіяни розстріляли двох українських полонених біля Удачного

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Документальний фільм “2000 метрів до Андріївки”, який створив режисер Мстислав Чернов, потрапив до коротких списків номінантів на премію “Оскар” у 2026 році.

Про це стало відомо з коротких списків, опублікованих на сайті американської кінопремії.

“2000 метрів до Андріївки” може отримати “Оскар”

Стрічку “2000 метрів до Андріївки” включили до категорії “Документальний повнометражний фільм”. Водночас до номінації “Міжнародний повнометражний фільм”, на яку Україна також висувала картину, вона не пройшла.

Фільм присвячений подіям у селі Андріївка, що розташоване приблизно за десять кілометрів від Бахмута. Режисер Мстислав Чернов разом з Олександром Бабенком працювали безпосередньо на фронті разом із бійцями 3-ї окремої штурмової бригади, фіксуючи спроби українських військових звільнити Андріївку.

Крім того, до коротких списків премії “Оскар” потрапила ще одна робота українців — анімаційний документальний фільм Анастасії Фалілеєвої під назвою “Я померла в Ірпіні”. Його включили до номінації “Анімаційний короткометражний фільм”.

Читайте також:

Spotify назвав головних українських артистів і хіти 2025 року: хто увійшов у топи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!